Wilson Center · УДК323 А23 Редакційна колегія: Віктор...

Київ � 2008

АГОРА

Перспективи соціального розвитку регіонів

Випуск 7

УДК 323А 23

Редакційна колегія:Віктор СтепаненкоАнтоніна КолодійСергій Римаренко

РедакторЯрослав Пилинський

Видання здійснено завдяки фінансовій підтримці Фонду Джорджа Ф. Кеннана

Агора. Перспективи соціального розвитку регіонів. Випуск 7. � К.: Стилос,2008. � 167 с.

Інститут Кеннана Київський проект, 2008 «Стилос», видання, 2008 Холошо Л., обкладинка, 2008

Погляди авторів можуть не збігатися з офіційною позицією редакції та Інституту Кеннана.

При використанні матеріалів, вміщених у журналі, посилання на «Агору» обов�язкове.

А 23

І. Шлях до демократії •••• 5

Олександр Дем'янчукСтратегія національного розвитку: вибір теорії •••• 5

Ірина БекешкінаТернистий шлях України до демократії •••• 13Ірина ЖдановаМолодь і толерантність в сучасній Україні (національно-етнічний аспект) •••• 25

ІІ. Міжетнічні стосунки та міграція •••• 35

Олексій ПознякЗамісна міграція: проблеми і пріоритети для України •••• 35

Тетяна Пронь

Міграція населення на Півдні України у другій половині ХХ століття та її вплив на сучасний процес етнічної самоідентифікації націй і народностей мегарегіону •••• 42

Володимир ЩукінТрансформації традицій миколаївської єврейської громади (друга пол. ХІХ � поч. ХХ ст.) •••• 57

Марина КозиреваНімецькі поселення на Миколаївщині •••• 64

Юрій КотлярМентальність населення Півдня України в контексті міграційних процесів •••• 70

Олена РакітінаМіграційні процеси у Харківській області •••• 76

Аліса Толстокорова, Золт ГалПроблеми міграційної політики Центральної та Східної Європи в контексті старіння європейського населення •••• 85

ІІІ. Соціальні та економічні аспекти розвитку •••• 94

Віктор СавкаМіжнародна співпраця недержавних організацій та її вплив на формування громадянських якостей працівників і клієнтів соціальних служб •••• 94

3333

Зміст

4444

Ольга НосоваМоделі інвестиційної привабливості: основні методики оцінювання •••• 102

Ольга ВассельАрхітектурні стилі забудови міста Миколаєва

(1790 р. � початок ХХІ ст.) •••• 111

IV. Сучасне і минуле в літературі •••• 119Олена БондареваДраматургія Олександра Ірванця:

постісторичний герой у віртуальному світі •••• 119Нариман СейтягьяєвКороткий нарис історії кримської придворної літератури (XV�XVІІІ ст.) •••• 133

V. На книжкову полицю •••• 153

Людмила БусленкоВидатний історик України •••• 153

Оксана МусієнкоАпостол українського Відродження •••• 159

Наші автори •••• 163

Одним з питань, які жваво об-говорюються в українськомуполітикумі та науковому се-

редовищі, є формулювання стратегіїнаціонального розвитку � основних інайзагальніших цілей, що мають бутидосягнуті, та принципів і шляхів їх до-сягнення. Саме з цією стратегією ма-ють узгоджуватися плани і програмиурядів. Це необхідно для того, щоб за-безпечити наступність державної полі-тики при зміні складу уряду після чер-гових політичних виборів чи в резуль-таті інших подій. Звичайно, конкретнівизначення мети і цілей мають бутипредметом політичного обговорення,та, враховуючи строкатість інтересів іпоглядів політичних сил, що берутьучасть у виробленні й затвердженні по-літичних рішень, навряд чи можна очі-кувати в прогнозованому майбутньомучіткого формулювання стратегії роз-витку України на зразок, скажімо,

Плану стратегічного розвитку в Чесь-кій Республіці1 або Стратегії сталогорозвитку для Великобританії 2. Завдання цієї статті полягає не стіль-

ки в тому, щоб запропонувати якуськонкретну стратегію, скільки у прагнен-ні розглянути можливі принципи побу-дови стратегії з погляду різних теорійнаціонального розвитку і спробуватиспрогнозувати ефективність застосуван-ня тієї чи іншої теорії з урахуваннямрівня розвитку сучасної України тастану її європейського і світового ото-чення. Теоретичною основою стануть такі ві-

домі всьому світові теорії, як структур-но-функціональна, модернізації, залеж-ності, розвитку людського потенціалу тавизволення, і водночас будуть розгляну-ті стратегії, що випливають з принципівсвіт-системного аналізу та постмодер-ністських поглядів на розвиток су-спільства.

5555

Олександр Дем�янчук

Стратегія національногорозвитку: вибір теорії

І. Шлях до демократії

This article investigates possible principles for constructing a path to democracy by con-sidering different theories of national development. The author attempts to make a progno-sis as to the effectiveness of applying each theory, taking into account Ukraine�s currentlevel of development and the conditions of its European and world surroundings.

Шлях до демократії

6666

Розвиток як процес, мета і результат публічної політикиПоняття розвитку вельми контровер-

сійне. Часто його підміняють «прогре-сом», тобто лише позитивною зміноюпевних індикаторів стану суспільства.Звичайно, зростання таких показників,як ВВП на душу населення, мінімаль-ний споживчий кошик чи тривалістьжиття, свідчать про розвиток і прогреснації. Проте часом розвиток проходитьстадії регресу, погіршення показниківстану суспільства. Скажімо, суспільніреформи дуже часто зумовлюють спад утій сфері суспільного життя, в якій во-ни здійснюються, але в результаті їхвпровадження суспільство може досягтиякісно нового стану. Ось як один і той же автор визначив

розвиток з інтервалом у сім років:«Розвиток � це тип суспільних змін,

в якому в суспільну систему вводятьсянові ідеї з тим, щоб одержати підвищен-ня доходів на душу населення та рівняжиття, з використанням сучасних мето-дів виробництва і поліпшеної організаціїсуспільства»3.

«Розвиток � це широкоохопний про-цес соціальних змін у суспільстві, спря-мованих на досягнення вищого суспіль-ного та матеріального рівня (включаючисправжню рівність, свободу та іншіцінності) для абсолютної більшостілюдей шляхом поліпшення контролюнад оточуючим середовищем»4 (тут ідалі переклад автора, якщо не зазначе-но інше). В обох визначеннях використовуєть-

ся концепція змін, але в першому наго-лос робиться на досягнення вищих дохо-дів на душу населення за допомогоюзастосування нових ідей і сучасних ме-тодів виробництва, очевидно, нових ви-робничих технологій. При цьому мож-ливі чи супутні політичні та соціальнізміни залишаються в тіні суто економіч-них досягнень, тобто, які переваги одер-

жують різні групи населення, за якимипринципами розподіляється суспільнийпродукт, що ще, крім економічних по-казників, змінюється у суспільстві. Такевизначення можна назвати моделлю про-мислово-економічної модернізації.Друге визначення суттєво відрізня-

ється від першого тим, що в ньомувводяться нові чинники, такі як «досяг-нення вищого суспільного рівня, �рівність, свобода та інші цінності» надодаток до підвищення економіч-них/матеріальних показників. Це виз-начення звертається до процесу розвит-ку, що полягає у широкому залученнічленів суспільства та поліпшенні кон-тролю за оточуючим середовищем якспособах досягнення бажаних рівніврозвитку. Крім того, тут вияскравленийосновний критерій розвитку: абсолютнабільшість людей має виграти від такогорозвитку. Це буде багаторівневою мо-деллю розвитку з широким залученнямчленів суспільства як основних спожи-вачів досягнень розвитку і головнихучасників процесу його реалізації. Очевидно, що вибір стратегії розвит-

ку значною мірою залежить від розумін-ня того, в чому полягатиме цей розви-ток. Якщо віддати цей вибір винятководо рук держави, то можна не сумнівати-ся, що розвиток уявлятиметься в пара-дигмі першої моделі, тобто, буде зведе-ний до модернізації промислового ви-робництва й підвищення ефективностіекономічної діяльності в країні. Це пря-мо випливає з принципів інституційноїмоделі розробки і здійснення державноїполітики: державні інститути як жорсткіорганізації, що ведуть боротьбу за ре-сурси й піклуються головно про свої га-лузеві інтереси5, неодмінно сповідуютьраціональний підхід до політичного про-цесу, тобто, на перше місце ставлятьцінності економічного, колективного ха-рактеру. Вихід на багаторівневу модельможе бути досягнутий лише в умовах

О.Дем�янчук. Стратегія національного розвитку: вибір теорії

7777

сильної «горизонтальної» складовоїпроцесу вироблення політики6.Розгляньмо тепер можливі теоретич-

ні основи вироблення стратегії націо-нального розвитку, виходячи з цих двохрозумінь цього явища й використовуючивідомі й добре випробувані підходи.

Структурний функціоналізм Згідно зі структурно-функціональ-

ною теорією, суспільство є організмом,сукупністю частин, кожна з яких вико-нує свої функції задля забезпеченнязагальної ефективності й розвитку су-спільства. Структурний функціоналізмналежить до теорій консенсусу, вважа-ючи суспільство побудованим за певнимпорядком, у взаємозв�язку і збалансова-ності своїх частин як основних механіз-мах підтримання безперебійного йогофункціонування як єдиного цілого. Ос-новою суспільства є спільні норми і цін-ності, суспільний порядок виходить знаявних угод між групами та організаці-ями, а суспільні зміни відбуваються по-вільним і впорядкованим чином.Хоча структурний функціоналізм як

соціологічна методологія був розвінча-ний ще на початку 1980-х років, йоговплив на науково-теоретичні та науково-практичні підходи залишився вельмипотужним. Скажімо, прямим спадкоєм-цем цієї теорії є системний аналіз, попу-лярна методологія серед вітчизняних ізарубіжних дослідників. Вони виділя-ють такі сім базових принципів виріз-нення систем з сукупності досліджува-них об�єктів:

� Система впорядкована і вирізня-ється взаємозалежністю її частин (су-спільство і його складові утримуютьсявкупі завдяки співпраці та зако-нам/розпорядженням влади).

� Система схильна до самопідтрим-ки рівноваги (суспільство і його складо-ві досягають найкращих результатів, ко-ли діють як єдиний «організм», забезпе-

чуючи «природну» діяльність системи вцілому).

� Система може перебувати в станіспокою чи впорядкованих свідомо керо-ваних змін.

� Природа однієї частини системивпливає на форму, якої можуть набутиінші частини системи.

� Система зберігає певні кордони вмежах свого оточення (у випадку «тран-скордонних» конфліктів між однієючастиною системи та іншими частинамимає відбутися їх залагодження шляхомпристосування частин однієї до одної).

� Локалізація та інтеграція � двафундаментальних процеси, завдякияким система може перебувати в рівно-вазі (розподіл праці є однією з неодмін-них умов рівноваги системи; іншою умо-вою є співпраця представників різнихпрофесій у виконанні суспільно значи-мого завдання).

� Система схильна до самоконтролювключно з контролем меж і поведінкипідгруп, довкілля й змін, що відбува-ються чи очікуються (адаптовано з 7). Виходячи з означених властивостей

системи, спробуймо тепер відтворитиможливі процеси вироблення стратегіїнаціонального розвитку та спрогнозуватиїї зміст. Насамперед, в умовах плюраліс-тичного демократичного суспільства важ-ко уявити собі досягнення консенсусустосовно не лише загальної мети розвит-ку, а й конкретних принципів визначен-ня та виконання завдань щодо їх досяг-нення. Як зазначалося раніше 8, плюра-лістична політична система внаслідокрозпорошеності інтересів і складних про-цесів переговорів між окремими учасни-ками політичного процесу неминуче по-трапляє в залежність від державних інс-титутів, у першу чергу виконавчої гілки,а отже, саме державні інститути відігра-ватимуть головну роль у формулюваннінаціональної стратегії. Така сама картина


8888

спостерігатиметься в умовах марксист-ської та елітистської політичних систем,де безпосередня участь значної частиниполітичних гравців вельми обмеженапроцедурно й функціонально. У застосуванні до випадку формулю-

вання стратегії національного розвиткув Україні ці міркування підводять довисновку, що найзручніший час дляцього вже минув: протягом другої ка-денції Президента Л.Кучми існуваласприятлива ситуація у вигляді слухня-ного уряду та піддатливої Верховної Ра-ди, в якій можна було досягти форму-вання ситуативної більшості навколоключових перспективних питань розвит-ку. В умовах нестійкого корпоративіз-му, за якого жодна з політичних сил неможе домінувати, а переговори стосовнонайзагальніших проблем національногорозвитку ускладнені радикальними від-мінностями в цінностях і орієнтаціях по-літичних гравців, можна, напевно, очі-кувати визначення коротко- (2�3 роки)або середньотермінової (3�5 років)програми у розрахунку на її коригуван-ня в ході виконання, але не довготрива-лої стратегії розвитку нації. Водночас, уряд, що перебуває при

владі, зобов�язаний розробити свою про-граму дій, що є фактично певним набли-женням до стратегії національного роз-витку, і працювати над її впроваджен-ням. В умовах, коли кожний наступнийуряд приходить на хвилі запереченнядій (читай � програми) свого поперед-ника, нація одержуватиме щоразу новустратегію, а це віддалятиме досягненняцілей розвитку. До недавнього часу га-рантом поступального розвитку сяк-такбув Президент України, але після полі-тичної реформи уряд здобув відносну ізначну незалежність завдяки своїйпов�язаності з провідною політичноюкорпорацією. Більш-менш конкретний зміст май-

бутньої стратегії чи програми навряд чи

можна спрогнозувати з достатньою дос-товірністю. Такий прогноз у розвиненихдемократичних країнах виходить з ана-лізу виборчих програм партій-перемож-ців, що мають стійкий характер. Нажаль, українські політичні сили не від-значаються послідовністю у виконаннісвоїх передвиборних обіцянок, а томуможна очікувати, що майбутня стратегіязначною мірою буде невизначеною. Невиключено, що стратегія національногорозвитку буде підмінена програмою еко-номічного зростання. (Тут можна згада-ти вислів одного з президентів Бразилії:«Бразилія � вельми багата країна, алебразильці є бідними людьми».) А врахо-вуючи необхідність стабілізувати су-спільство, неминуче розбалансованештучним втручанням у процеси розвит-ку, в реальному часі, не чекаючи, покивідбудеться саморегулювання, можнапередбачати певні силові дії з бокувлади, наростання конфліктів між час-тинами суспільства, що не можуть бутиврегульовані «за допомогою соціалізаціїіндивідуумів чи груп та саморегуляціїсуспільства, а потребуватимуть глибшихмеханізмів примусового регулювання»9.

Теорія модернізаціїПрямим нащадком структурного

функціоналізму можна вважати теоріюмодернізації, оскільки вона ввібрала всебе частину його принципів і далі роз-винула неконфліктний підхід до дослід-ження процесів національного розвитку.Для українського політикуму модерніза-ційний дискурс виявився привабливим,оскільки він, з одного боку, передбачавспадковість суспільних органів у проце-сі «осучаснення» нації, а з іншого �давав змогу приміряти на себе чужийдосвід і в разі невдач списувати їх нанепридатність запозичення іноземнихдосягнень. (Прикладом такого «відсту-пу» була реформа вищої освіти в Японії,коли через кілька років після впровад-ження по Другій світовій війні американ-


9999

ської моделі вищої освіти раптом з�явив-ся політичний документ, що скасовувавці нововведення і повертав японськіВНЗ до старих традиційних принципівнавчання10. Оскільки в українській науковій

літературі не так багато авторів зверта-лися до теми модернізації (найбільшдетальним є, напевно, дослідження В.П. Горбатенка11), варто трохи зупини-тись на суті модернізаційної парадигми,щоб потім розглянути перспективи взят-тя її за основу при визначенні стратегіїнаціонального розвитку України. Теорія модернізації виходить з того,

що світ ділиться на розвинені й тради-ційні нації (суспільства). Традиційні суспільства:� малодинамічні й звернуті швидше в

минуле;� мають жорстку структуру і слабку

мобільність громадян;� інновації й підвищення ефектив-

ності не стимулюються;� сваволя політичної влади по суті не

контролюється населенням;� розвиваються насамперед завдяки

матеріальному виробництву з низькимрівнем технологічного забезпечення.Сучасні (модерні) суспільства:� звільнені від ілюзій і відкриті до

зовнішнього світу;� гнучка структура, висока геогра-

фічна й соціальна мобільність громадян;� основані на використанні науки і

технологій;� заохочують до винаходів та ін-

новацій;� державне управління підконтроль-

не населенню в реальному часі;� індивідуальний розвиток пріори-

тетний перед розвитком державним/ко-лективним (адаптовано з12). Робінсон Рохас так коментує п�ять

стадій модернізації суспільства, запро-

понованих Вільямом Ростоу в його «Не-комуністичному маніфесті»:1. Процес модернізації проходить

певні фази (стадії), спільні для всіх су-спільств, а отже, відбувається поза істо-рицизмом.

2. Модернізація веде до зближеннярізних суспільств між собою.

3. Модернізація передбачає насліду-вання шляху, який пройшли лідери за-хідної цивілізації у своєму розвитку.

4. Модернізація незворотна: суспіль-ство, що стало модерним, уже не можевтратити свого статусу, а традиційні сус-пільства не мають іншого шляху, окрімнаслідування прикладу модерних націй.

5. Модернізація � це прогрес, тобтопоступальний розвиток. Він може вима-гати терпіння і втрат від тих, хто взявсяза модернізацію, але винагорода в май-бутньому варта цього.

6. Модернізація � процес еволюцій-ний, а не революційний, а тому трива-лий у часі.

7. Модернізація � процес трансформа-ційний. Суспільство має позбутися тради-ційних цінностей, структур і культурина користь встановлення нових зазразком західної цивілізації.Таким чином, коли ми говоримо про

модернізацію, то маємо на увазі копію-вання досвіду провідних держав світу,запровадження їхніх суспільних та індиві-дуальних цінностей і відмову від багатьохтрадицій, в тому числі й культурних, ос-кільки вони можуть викликати конфліктцінностей і ставлень. Треба врахувати, щотеорія модернізації на перший план ста-вить саме «виховний» процес. Напри-клад, Алекс Інкельс у 1960�1970-х рр.сформулював перелік запитань, відомихпід назвою «шкала модерності». Він жезапропонував таку схему процесу модер-нізації на основі формування сучасної по-ведінки членів суспільства13:

Модернізуючіінституції

Модерніцінності

Модернаповедінка

Модернесуспільство

Економічнийрозвиток


10101010

Така логіка розвитку передбачає, щостратегія модернізації нації розпочнеть-ся зі створенням модернізуючих інсти-тутів поряд з існуючими (і неминучевпливовими) традиційними інститута-ми � релігійними, ідеологічними, полі-тичними, культурними тощо. Виник-нення і насадження модернізуючихінститутів потребуватиме певних внут-рішніх і зовнішніх суспільних умов:наприклад, пряма чи прихована агресіяз боку «модерних» країн (див., наприк-лад, відому працю Пауло Фрейре14),банкрутство традиційних інститутів,принаймні, деяких з них � державних,ідеологічних, свідоме нав�язування лі-дерами нації нових інститутів і підходівдо розвитку тощо. Хочу звернути увагу читача ще й на

те, що Інкельс поставив економічнийрозвиток на кінець схеми модернізацій-ного процесу, підкреслюючи вторин-ність матеріального процвітання від-носно моральної, ціннісної здатностічленів суспільства осучаснювати своєбуття незалежно від майнового стану,підтримувати і розвивати суспільство вусіх його аспектах включно з еконо-мічним. Стратегія національного розвитку

України на основі модернізаційнихпідходів має передбачати насампередстворення модернізуючих інститутів � за-собів масової комунікації, освітніх закла-дів, що охоплюватимуть всі три компо-ненти розвитку особистості � формальну,неформальну та інформативну15, а та-кож всі вікові, майнові, культурні й

професійні суспільні групи. Одночасномають відбуватися заходи, спрямованіна послаблення традиційних або успад-кованих від попереднього суспільстваінститутів, � офіційних ідеологій*,етатизму в політичних процесах, абсен-теїзму. Особливу роль у розвитку кри-тичної свідомості, що є неодмінною ком-понентою модерного суспільства, маєвідігравати політична й громадянськаосвіта як один з основних модернізую-чих інститутів. Саме вона повинна сфор-мувати у людей такі цінності, як гу-манізм і толерантність, верховенствоправа, дотримання прав людини і грома-дянина, які, на думку В. Горбатенка, єінтегральними цінностями модернізова-ного суспільства11. Модернізаційний дискурс в україн-

ській політиці був успадкований ще згорбачовської «перестройки», яка за-початкувала рух до осучаснення су-спільної свідомості через впроваджен-ня таких цінностей, як плюралізм,толерантність, гласність, ініціативністьта підприємливість. Однак процес мо-дернізації в Україні та більшості іншихпострадянських республік зіткнувся зпротилежним по суті процесом � від-новленням і утвердженням традицій-них національних, культурних, мовнихцінностей, неминучими й необхіднимикомпонентами посткомуністичних тран-сформацій у країнах, що тривалий часне мали своєї державності. Можливо,тому політичні лідери взяли на озбро-єння лише економічну модернізацію,намагаючись через зміну економічних

* Однак, на думку О. Кіндратець (див. 17), «труднощі модернізації в Україні зумов-лені відсутністю офіційної ідеології, � яка необхідна, як і нові інтегративні та регулятив-ні механізми замість зруйнованих». При цьому вона посилається на думку В. Денисенкапро ідеологію як рятівний засіб «у часи порушення цілісної системи раціональної дії і ра-ціонального світосприйняття і світовідтворення». Відкритим при цьому залишається пи-тання про автора і носія цієї офіційної ідеології в плюралістичній політичній системі та вумовах лібералізації управління суспільством.


11111111

стосунків у суспільстві дійти до вищихрівнів національного розвитку, оскіль-ки, як зазначає С. Бульбенюк, «у пер-ші роки незалежності точилися гострісуперечки щодо стратегії державногорозвитку України, коли опоненти до-тримувалися двох протилежних точокзору, пропонуючи альтернативу розбу-дови української держави або на заса-дах загальнодемократичних принципівсуспільного розвитку, або на засадахнаціонально орієнтованої ідеології»16.Схоже, що модернізаційний дискурс

ще тривалий час буде в центрі уваги лі-дерів держави. Найвірогідніше, що цейдискурс, зведений до риторики абопросто до підміни понять, слугуватимеприкриттям для проведення державної*політики в стилі того, що можна б наз-вати «псевдомодернізацією», тобто, за-провадження сучасних виробничих і ко-мунікаційних технологій без проведенняглибинних змін суспільної свідомості,політичної культури, без вироблення ті-єї «модерної поведінки», про яку писавІнкельс і яка необхідна для того, щобсуспільство стало модерним і могло на-солоджуватися економічним зростаннямвсієї нації, а не лише її політичної табізнесової еліти. Окрему заувагу варто зробити сто-

совно статті О.Кіндратець, зокрема їїтвердження про те, що «з часу появи ці-єї теорії з�явилося чимало інших теорій

модернізації» , посилаючись на думкуН. Зарубіної та Б.Капустіна. КолиС.Хантінгтон пропонував вдосконален-ня до теорії модернізації , це була спро-ба врятувати не конкретну модель, апринцип, ідею загалом. Д. Александерпішов у цих спробах порятунку ще далі,ввівши «чотири моделі модернізації:класичну, радикальну, пост- і нео-мо-дернізацію» , але залишивши основнінаративи теорії модернізації:

«Для переходу до демократії необ-хідні два ключові чинники: емансипу-ючий ринок, що несе визволення черезприватизацію, комерцію, нерівність іконкуренцію, а також громадянськесуспільство � неформальна, недержав-на, неекономічна політична зона, вякій громадяни конкурують і домовля-ються між собою на ринку ідей, але ви-ходячи зі спільної основи � системицінностей, того, що є добре, а що пога-но» (там само). Водночас, І. Валлерстайн в числі ба-

гатьох інших завдав нищівного удару посамій основі модернізаційної парадигми,розглянувши її суперечності й запро-понувавши свій підхід світ-системногоаналізу. Ця теоретична база, а такожтеорія залежності, теорії вивільнення тарозвитку людського потенціалу, ідеїпостмодернізму в побудові стратегії на-ціонального розвитку потребують додат-кового дослідження.

* Автор зазвичай уникає вживання терміну «державна політика», віддаючи перевагутерміну «публічна політика». Тут перший термін вжитий навмисне, щоб підкреслити ета-тизм та авторитарність дій сучасної державної влади в Україні. Відмінності між згадани-ми термінами обговорюються у: Тертичка Валерій, Дем�янчук Олександр. Інституційнезабезпечення формулювання проблеми для політики в Україні. У кн. «Ефективне управ-ління в Україні: практичні кроки» / За ред. Р.М. Павленка. К.: Поліс-К., 2002.


12121212

Література 1 The National Development Plan.

http://www.euforium.hu/euintegra-cikk.php?c=38

2 Sustainable development factsheets. Abetter quality of life. A strategy for sustai-nable development for the United Kingdom.h t tp : //w w w . s u s t a i n ab l e - d e v e l o p -ment.gov.uk/uk_strategy/factsheets/sum-mary.htm

3 Rogers, Edward. Modernization amongPeasants: The Impact of Communication.New York: Holt, Rinehart, & Winston. 1969.269 р.

4 Rogers, Edward. Communication andDevelopment: The Passing of the DominantParadigm. Communication Research, v. 3,No. 2, 213�240. April, 1976.

5 Саймон Герберт А. Адміністративнаповедінка. � К.: АртЕк, 2001. � С. 75�94.

6 Колбеч, Гел К. Політика. � К., Видав-ничий дім «КМ Академія». 2005 � С. 37.

7 Ritzer, George. Sociological Theory.Third edition, New York, McGraw-Hill,1992. � С.17.

8 Дем�янчук, Олександр. Зміни розподі-лу політичної влади і відповідні закономір-ності реформування державного управління.// Агора. � 2005. � № 2. � С. 69�75.

9 Parsons, Talcott. The Social System,New York, Free Press, 1951. � С. 319�320.

10 Yoshiya Abe, «Japanese Educationtoday and Internationalization of HigherEducation» in Higher Education in Japan:An Administrator�s Reference to Internatio-nal Programs, Tokyo, Japan: ALC PressInc., 1991.

11 Горбатенко Володимир. Стратегія мо-дернізації суспільства. Україна і світ назламі тисячоліть. Монографія. К.: Видав-ничий центр «Академія», 1999. � 240 с.

12 Modernization Theory and the Laws ofSocial Change (notes by R?binson Ro-jas)(1996). http://www.rrojasdatabank.-org/capital8.htm .

13 Inkeles, Alex, and David H. Smith. Be-coming Modern. London, Heinemann Educa-tion Books. 1974.

14 Фрейре, Пауло. Педагогіка пригноб-лених: Пер. з англ. О. Дем�янчука. � К.:Юніверс. � 2003. � 168 с.

15 Дем�янчук Олександр. Держава і гро-мадянське суспільство як дійові особи вздійсненні освітньої політики. / У зб. «Роз-виток демократії та демократична освіта вУкраїні». � Одеса, 2002.

16 Бульбенюк Світлана. Десятиріччяздійснення системної модернізації в Украї-ні та Росії: досягнення та втрати // Люди-на і політика. � 2002. � № 1. � С. 33�40.

17 Кіндратець Олена. Модернізація вУкраїні та її вплив на стабільність су-спільства // Людина і політика. � 2004. �№ 3. � С. 14�20.

18 Huntington, Samuel. The Goals of De-velopment. In: Understanding Political De-velopment. Eds. Myron Weiner and SamuelHyntington. Harper Collins Publishers.1987. � р. 3�32.

19 Alexander, Jeffrey C. Modern, Anti,Post, Neo. New Left Review, № 210,March/April, 1995. � Р. 63�101.

20 Wallerstein, Immanuel. Modernization:Requiescat in Pace. In: The Essential Waller-stein. 2000. � p. 106�111.

Проблеми демократичного роз-витку України останнім часомз особливою гостротою поста-

ли у громадському дискурсі. Це вида-ється дещо несподіваним, оскільки,здавалося б, саме у сфері демократіїкраїна досягла відчутних успіхів, які за-гальновизнані у світі. І наші зарубіжніколеги не завжди розуміють, чому б�ютьна сполох українські демократи. Можливо, тривоги й справді пере-

більшені, але не хотілося б повторюва-ти помилки, що їх припустилася гро-мадськість уже двічі � на зорі набуттяУкраїною незалежності та після перемо-ги Помаранчевої революції. Незалежна Україна, щойно набувши

незалежність, проголосила себе демо-кратичною державою. На жаль, можли-вості, шляхи та механізми досягненняцього в суспільстві майже не обговорю-валися. Втім, це можна зрозуміти. Ук-раїні від дня проголошення незалежнос-ті довелося здійснювати триєдину тран-сформацію: від повністю залежної відМоскви республіки в складі Союзу � до

незалежної держави, з усіма її складо-вими (армія, валюта, кордони, міжна-родне представництво тощо); від повніс-тю державної � до ринкової економіки;від тоталітаризму � до демократії. Прицьому останнє завдання уявлялося най-більш легко здійсненним. І справді, на тлі жахаючого стану

економіки, інфляції, що доходить до10000% за рік, невиплат зарплат, щотривали місяцями, а подекуди й роками,складностей численних «розділів» і по-рахунків із правонаступницею СРСР �Росією успіхи в становленні демократіїбули разючими. За кілька років Украї-на пройшла шлях, на який розвиненимдемократіям знадобилися десятиліття:від безальтернативних виборів, за учас-тю 99,9% населення � до реальних зма-гальних виборів; від монополії на владуоднієї партії, коли найменша опозицій-ність розглядалася як антидержавна ді-яльність � до системи багатопартійності,включаючи й найбільш критично налаш-товані стосовно влади партії; від пану-вання «єдино правильної» марксистсько-

13131313

Ірина Бекешкіна

Тернистий шляхУкраїни до демократії

The article examines Ukraine�s development as a democratic state and the process ofdemocratizing Ukrainian society. It investigates Ukraine's acquisition of the attributes ofmodern democracy, the functioning of its democratic institutions, and the development of itscivil society.


14141414

ленінської ідеології, що її повинні булиподіляти всі громадяни країни і якавпроваджувалася через систему вихо-вання, культуру й засоби масової інфор-мації � до визнання права кожного наслово, думку, інформацію, віроспові-дання; від повністю державних і цен-зурованих державою засобів масовоїінформації � до переважання недержав-них видань, телеканалів і радіостанцій;від повної ізоляції громадян від зовніш-нього світу � до свободи пересування йвільних контактів з цілим світом, у томучислі і через Інтернет. Демократична трансформація сус-

пільства була настільки стрімкою, щоперша широка суспільна дискусія в се-редині 90-х років на тему про співвідно-шення демократії й авторитаризму про-ходила в досить своєрідному контекстіобговорення проблеми «Чи потрібнийУкраїні український Піночет?». Деякимпровідним українським керівникам іекономістам здавалося, що демократиза-ція розвивається настільки бурхливо,що економіка за нею «не встигає». Підсумком стрімкого етапу станов-

лення демократичних інститутів сталоприйняття в 1996 р. нової КонституціїУкраїни як суверенної держави � Ос-новного Закону, що за своїм змістом ідухом не поступається конституціямкраїн з давніми демократичними тра-диціями. Таким чином, у результаті швидкого

процесу демократизації, здійсненого впершій половині 90-х рр. Україна набу-ла, здавалося б, усіх атрибутів сучаснихдемократій: цілком демократичну Кон-ституцію, поділ влади, багатопартійнусистему, що включає опозиційні партії,загальне виборче право, регулярні зма-гальні вибори, недержавні засоби масо-вої інформації, безперешкодне заснуван-ня й діяльність громадських організа-цій. Більше того, Україна склала «іспитХантінгтона», який вважав, що говори-

ти про сталу демократію можна лише втому разі, якщо в результаті виборіввідбулася зміна влади. В 1994 р. на пре-зидентських виборах опозиційний кан-дидат Леонід Кучма переміг діючогоПрезидента Леоніда Кравчука. Здаєть-ся, це був єдиний випадок на всьомупросторі СНД, коли зміна Президентавідбулася на виборах, а не в результатіхвороби або вимушеної відставки. Не настільки стрімко, однак у цілому

успішно вирішувалися й дві інші скла-дові українські трансформації. Українавідбулася як самостійна держава. Здій-снився перехід до ринкової економіки ів основному завершується процес прива-тизації. І хоча економічні показники за-лишають бажати кращого, з 2000 р.спостерігається постійне економічнезростання, а також зростання середньо-го класу, насамперед � у великих міс-тах. Пішли в минуле масові невиплатизарплат. Отже, у ХХІ століття Україна всту-

пила як незалежна держава з ринковоюекономікою, що зростає, з поступово(хоч і надто повільно) зростаючим доб-робутом населення. Як відомо, економічні передумови

вважаються необхідним чинником роз-витку процесів демократизації. Проте вУкраїні поліпшення економічного стано-вища не вело до поліпшення демокра-тичних показників. Демократичні інсти-туції набували усе більш формального,а не функціонального характеру. Усі погоджуються з тим, що існуван-

ня демократії передбачає цілий ряд пе-редумов, передусім � розвинуте грома-дянське суспільство. У західних країнахдемократичні інституції, принципи танорми утверджувалися поступово, вірні-ше, вони протягом двох останніх столітькрок за кроком виборювалися суспіль-ством у держави. У країнах колишньогосоціалістичного табору, особливо � ко-лишнього Союзу, чия попередня історія

І. Бекешкіна. Тернистий шлях України до демократії

15151515

обтяжена досвідом репресій, цей перехідвід авторитаризму до демократії відбув-ся одномоментно, разом із зміною режи-му і проголошеним «європейським вибо-ром». Але чи можна демократію встано-вити «декретом» сьогодні на завтра? Ілюзія полягала у сподіванні, що де-

мократія може буде «впроваджена» че-рез створення певних демократичнихмеханізмів, що вона може існувати і ді-яти, не маючи в основі розвинутого гро-мадянського суспільства. Як наслідок �утворення в Україні феномена, якийможна визначити як «декоративну» де-мократію. Ця «декоративність» поляга-ла насамперед у тому, що існуючі демо-кратичні інституції були «декорацією»,розрахованою насамперед на закордон-них «глядачів», а не річчю повсякденно-го ужитку, оскільки вони не виконуютьсвоєї основної функції � бути важелемвпливу «демосу» � себто народу на«кратію» � тобто владу. Отже, якої трансформації набули в

Україні ті інституції, які зазвичай вва-жаються ознаками демократичності су-спільства?

«Дореформена» побудова влади в Україні

На перший погляд, в Україні існувавтой самий поділ гілок влади, який недає змоги владі зосередитися у однихруках. Насправді будова влади була та-кою, що жодної відповідальності передпересічними громадянами, які її обира-ють, не було. У «класичному» варіантідемократичного суспільства певні партіїчи блоки, що перемогли на виборах,формують свій уряд, який і реалізує тіпрограмні засади, які здобули підтрим-ку. Під час наступних виборів виборціоцінюють, наскільки успішною були ді-яльність «партій влади» (відомий вислівКея, що виборці під час виборів викону-ють роль «бога покарання і нагороди»)і або подовжують її владний мандат, абоприводять до влади інші партії. У пері-

од до реформи політичної системи партіїзаздалегідь мали алібі: вони не форму-вали виконавчу владу і, отже, не моглиза неї відповідати. До того ж, половиназаконодавчого органу обиралася за ма-жоритарними округами, і максимум, защо депутати могли нести відповідаль-ність � це ремонт місцевої школи, алеаж ніяк не загальна державна політика.Обраний на загальних виборах Прези-дент у перерві між виборах ніяк не мігбути усунутий від влади, попри усі акції«Україна без Кучми», оскільки відпо-відного закону про імпічмент просто небуло. Кабінет міністрів ніс відповідаль-ність перед Президентом і ВерховноюРадою, а не перед виборцями, і міг убудь-який момент бути усунутий, причо-му незалежно від результатів своєї ді-яльності. Згадаймо формулювання змі-щення прем�єра Марчука Кучмою � «застворення власного політичного іміджу»чи прем�єра Тимошенко Ющенком у ве-ресні 2005 р. через два тижні після того,як він публічно визнав цей уряд «най-кращим з усіх, які колись були». Зараз багато точиться розмов довко-

ла недолугості політичної реформи, щопозбавила Президента фактичного єди-новладдя, проте попередня конфігура-ція влади, по-перше, взагалі не передба-чала жодної відповідальності влади,окрім Президента, по-друге, робила зай-вою багатопартійну систему взагалі.

Багатопартійна система в Україні Усі сучасні демократії були створені

політичними партіями. Чому ж багато-партійність не спромоглася стати фунда-ментом демократичного суспільства вУкраїні?Причина полягає в тому, що сама

конфігурація влади не передбачала за-садничої ролі партій у розбудові дер-жави. Проте й самі партії в Українісформувалися у варіанті, дуже далекомувід їх «класичного» зразка. Власне,реальними партіями серед понад 100 (!)


16161616

зареєстрованих � з чіткою позицією, ві-домою широкому загалу, з осередкамина місцях і власним стабільним електо-ратом, який підтримує програмні заса-ди, а не просто знайомих лідерів, напочаток 1998 р. (перед першими партій-ними виборами) існували лише Комуніс-тична партія, Соціалістична партія іРух. На початок ХХІ ст. ідейно визна-ченими, з певною мірою одноріднимелекторатом і структурами на місцяхможна було вважати три ліві партії �Комуністичну, Соціалістичну партіюУкраїни та Прогресивну соціалістичнупартію України, а на правому фланзі �два Рухи (хоч важко було збагнути, чимвони ідейно розрізняються), КУН (Кон-ґрес Українських націоналістів) та пар-тія «Реформи і порядок». На жаль, пар-тії національно-демократичного спряму-вання, попри широку підтримку напочатку незалежності України, зробилизначно менше, ніж могли для її демокра-тичного поступу. Практично націонал-демократичні сили та бюрократичні (убільшості � колишні комуністи) неглас-но поділили компетенцію: першим «від-дали» культурно-національний розвитоккраїни, а другі «забрали» собі економі-ку. Отже, увесь брутальний процесприхватизації і розкрадання країни від-бувався за мовчазної згоди націонал-де-мократів. На час виборів Верховної Ради

2002 р. утворився блок Віктора Ющенка«Наша Україна», який об�єднав демо-кратичні національні сили, посів першемісце на парламентських виборах і мігстати могутньою підоймою демократич-ної розбудови держави. На жаль, пар-тію «Наша Україна» стали створюватине знизу, як народну партію, а як бюро-кратично-олігархічну, схожу на числен-ні інші партії в Україні. Ґенеза «олігархічних» партій істотно

відрізняється від узвичаєного у демо-кратичних країнах способу творення.

Західні партії створювалися в міру по-глиблення процесу соціальної диферен-ціації і стратифікації суспільства, фор-мування особливих інтересів, які інсти-туціоналізовано обстоювалися партіями.В Україні основна маса партії утворюва-лися «згори», навколо особи того чи то-го лідера і є вираженням інтересів окре-мих груп економічної еліти. Звичайно,вони мають певні програми, які дужесхожі між собою і невідомі широкомузагалові. Зрозуміло, що й рішення у та-ких партіях приймаються на догоду лі-деру та фінансових спонсорів партії. Звичайно, сам факт багатопартійнос-

ті, особливо ж � наявності сильноїопозиції, був істотним чинником станов-лення демократії в Україні. Проте де-мократією опікувалися ті політичні си-ли, які перебували в опозиції доти, докине ставали владою.

Засоби масової інформаціїНевід�ємним компонентом демокра-

тичного суспільства є вільні засоби ма-сової інформації, які зазвичай назива-ють «сторожовими псами» демократії. ВУкраїні вже з часів «перебудови» дер-жавні ЗМІ набули чималої свободи, ві-дігравши важливу роль у здобутті Укра-їною незалежності, а особливо у першіроки незалежного життя України, кон-солідуючи суспільство на національно-демократичних цінностях. Проте процесроздержавлення існуючих та утвореннячисленних приватних ЗМІ не привів доочікуваної свободи засобів масової ін-формації. Дуже швидко вони потрапилиу залежність як від влади, так і від фі-нансово-олігархічних груп (що у кумів-ській Україні було, власне, одним і тимже). Проблема в тому, що за ситуаціїекономічної кризи засоби масової інфор-мації (за винятком рекламно-розважаль-них) не могли бути не лише прибуткови-ми, а й навіть самоокупними. За умовтотального зубожіння населення у першіроки незалежності не існувало плато-


17171717

спроможного ринку для засобів масовоїінформації, які могли існувати на утри-манні великого бізнесу. І тому найбільшвартісні ЗМІ (телебачення, радіо, ти-ражні газети) існували на початку не якбізнес, а як складові економічно-полі-тичних холдингів для здійснення їхвпливу на суспільство. Їхньою основноюфункцією було не об�єктивне інформу-вання суспільства, а участь у міжклано-вій боротьбі. Свободу ЗМІ заступив«плюралізм» � ангажованість практичноусіх видань і каналів, кожний з якихпропагував позиції своїх «спонсорів»,які проте боролися між собою, що дава-ло можливість існувати у загальній па-норамі ЗМІ різноманітності позицій іточок зору. Проте такий «плюралізм»аж ніяк не завадив тому, що державнавласність, створена працею поколінь ук-раїнських громадян була «приватизова-на» вузьким колом «нових українців» уабсолютній тиші, поза будь-яким обго-воренням у ЗМІ. А якщо якісь ЗМІ зазіхали на владу,

було чимало засобів розправи з незалеж-ними, перш за все, економічних � нескін-ченні перевірки податкової інспекції,закриття рахунків, економічне переслі-дування засновників.

Стан громадянського суспільстваРегресивні тенденції стану демократії

в Україні у 90-ті роки, звичайно, булизумовлені об�єктивними реаліями пер-ших років незалежності � насамперед,економічним становищем та успадкова-ними традиціями авторитарного суспіль-ства. Не можна зрозуміти відстороне-ність більшості населення від участі угромадському житті на початку 90-х,якщо не мати на увазі, що пострадян-ська Україна перетворилася на одну знайзлиденніших країн Європи. У такійситуації життєва стратегія більшостінаселення полягала у самозбереженні івиживанні будь-якою ціною, пристосу-ванні до існуючих реалій. Активне насе-

лення, щоб забезпечити нормальне існу-вання своєї сім�ї, працювало на кількохробочих місцях, значна частина порину-ла в «економіку самозабезпечення» �праця на присадибних ділянках у себета родичів на селі, перехід на «нату-ральне господарство», коли люди саміпекли хліб, відмовлялися від усякихплатних послуг, самі ремонтували одяг,взуття тощо. За таких умов у людей незалишалося ані часу, ані життєвої енер-гії на участь у громадських справах. Соціологічні дослідження громад-

ської думки періоду 90-х років засвідчу-вали, що негативізм, безсилля і безнадіястали домінантами масової свідомості, апрірва між державою, владою і народомз року в рік лише поглиблювалася. Результати моніторингу інституту со-

ціології НАН України, що провадився з1994 р., постійно фіксували сумну ста-більність громадської думки, яка постій-но засвідчувала хронічні вади україн-ської демократії: 1. Низький рівень довіри до усіх без

винятку органів влади, що вказувало нанеефективність дії демократичних меха-нізмів добору еліт через вибори.

2. Невіру населення у те, що взагаліу суспільстві є політичні лідери, партіїта рухи, яким можна довірити владу.

3. Усвідомлення неспроможності сво-го впливу на владу.

4. Визнання мафії, злочинного світусоціальною групою, що відіграє най-більш важливу роль у житті українсько-го суспільства.

Україна у «сірій зоні» Отже, за перше десятиліття свого іс-

нування Україна пройшла шлях вихоло-щування демократичного змісту з тихмеханізмів демократії, які формальнобули наявні. Для такого типу недодемократії

(який характерний, звісно, не лише дляУкраїни) було винайдено чимало визна-чень � «формальна», «неконсолідована»,


18181818

«фасадна», «псевдодемократия», «слаб-ка демократія», «віртуальна демокра-тія» тощо. Іншим визначенням феноме-на української демократії може бутизапропонований німецькими політолога-ми В.Меркелем і А.Круассаном кон-цепт «дефектного» варіанта нелібераль-ної демократії, що визначається як «сис-тема панування, у якій доступ до владирегулюється за допомогою значимого йдійсно універсального виборного режи-му (вільних, таємних, рівних і загаль-них виборів), але при цьому відсутніміцні гарантії базових політичних прав іволь, а горизонтальний владний кон-троль і ефективність демократично легі-тимної влади серйозно обмежені».Україна стабільно загрузла, відповід-

но до класифікації щорічного моніто-рингу «Freedom House», у категорії«частково вільних» країн, у той час якнаші колишні брати по соціалістичномутабору � Румунія, Болгарія й інші, щомали приблизно ті ж стартові показни-ки, перебралися в групу країн «віль-них». Причому показники стану свободз року у рік погіршувалися.Нарешті, підсумком стану демократії

в Україні, що передував знаменним по-діям президентських виборів 2004 р. таПомаранчевої революції, став діагноз,поставлений Україні одним з найбільшавторитетних дослідників проблем гро-мадянського суспільства й демократіїТ. Каротерсом. У 2002 р. він опубліку-вав статтю під знаковою назвою «Кінецьтранзитивної парадигми». Каротерс дій-шов висновку, що транзитивна парадиг-ма, що припускає безперервність рухудо демократії країн, які рухаються відавторитаризму, вичерпала себе й що втих тразитивних країнах, які стали пов-ноцінними демократіями, транзит ужезавершений, а ті, які не стали демокра-тіями, уже не перебувають у транзиті.Вони перебувають у «сірій зоні». Вонимають деякі атрибути демократичного

політичного життя � наявність опозиції,незалежне громадянське суспільство,регулярні вибори й демократичні кон-ституції. Однак дефіцит демократії вцих країнах полягає у тому, що всі цімеханізми не забезпечують головне �представництво інтересів людей. І про-цеси в цих країнах, на думку Каротерса,помилково аналізувати з позицій тран-зитивної парадигми, оскільки насправдівони вже нікуди не рухаються, а така«недорозвинена демократія» стала їхнімстабільним станом, у якому вони мо-жуть перебувати як завгодно довго. Описуючи основні форми політичних

режимів країн, що перебувають у «сірійзоні», плюралізму, Каротерс як один зпоказових прикладів наводить і Украї-ну. У країнах «сірої зони» наявні регу-лярні вибори й поділ влади між різнимиполітичними угрупованнями. Однак «по-літичні еліти від всіх політичних партійсприймаються як корумповані, егоїстич-ні, безчесні. Громадськість серйозно роз-чарована у політиці, і хоча ще залиша-ється прихильна до віри в ідеали демок-ратії, але гранично не задоволена полі-тичним життям у країні». Навряд чи можна сперечатися. Така

характеристика була цілком справедли-ва по відношенню до України. Такою Україна підійшла до прези-

дентських виборів 2004 р., які мали статисвоєрідною «точкою біфуркації», познач-кою, коли розвиток країни може пітирізними шляхами. У вересні 2003 р. наконференції «Громадянське суспільство вУкраїні», що проходила у Вашингтоні,Т. Каротерс на моє запитання про те, чизможе Україна вибратися з «сірої зони»,відповів коротко: «Вибори покажуть».

Точки зростання демократичногосуспільства

Після подій Помаранчевої революціїпостійно виникало запитання: чи були тіподії передбачуваними? І так, і ні. З


19191919

одного боку, таких масштабних виступівгромадян ніхто спрогнозувати не міг.Згідно з даними різних соціологічнихопитувань у акціях протесту бралиучасть 15�18% населення, тобто 5�6 млнлюдей. З іншого боку, цей протестнийпотенціал не виник нізвідки. В Україніна той час вже сформувався певний гро-мадянський потенціал. Свого часу мені довелося дискутува-

ти з білоруськими колегами, які післяподій Помаранчевої революції надто оп-тимістично дивилися на майбутнє Біло-русі, сподіваючись, що й там можутьспонтанно відбутися події, аналогічніукраїнським � «адже і у вас ніхто несподівався, що стільки людей вийде навулиці». Проте існує істотна відмінністьміж ситуацією, яка буда в Україні, і Бі-лоруссю. Слід наголосити, що в Українініколи не було чисто авторитарного ре-жиму, на відміну від Білорусі чи ниніш-ньої Росії. Напівавторитарний режимозначає, що він все ж був напівдемокра-тичним і залишав певний простір дляпаростків громадянського суспільства,яке єдине породжує демократію. Що цеза паростки? 1. Опозиція. В Україні, на відміну

від Росії, де «безальтернативність владисприймається як данина, що не підлягаєобговоренню», була наявна сильна опо-зиція, яку підтримувала більшість насе-лення. Достатньо послатися на те, щоопозиція виграла парламентські вибори2002 р. за партійними списками. У опо-зиції був надзвичайно популярний лі-дер � Віктор Ющенко, на якого грома-дяни покладали великі надії і який ставсимволом майбутніх перетворень.

2. Бізнес. Зрощення влади й бізнес-структур стало справжнім тромбом векономічному розвитку країни. Бізнес-структури, відлучені або віддалені відвлади, особливо ті, хто виріс на реаль-ному бізнесі, опинилися в умовах нечес-ної конкуренції. Саме тому вони висту-

пали за зміну правил гри «капіталізмудля друзів влади». Ця частина бізнесустала фінансовою основою опозиції.

3. Громадянське суспільство. Начас, що передував Помаранчевій рево-люції, в Україні активно діяло чималогромадських організацій. Офіційно булозареєстровано близько 40 тисяч НУО,за оцінками експертів, з них діючими бу-ло близько 10%. Але й це досить значнасила. Щоправда, вони були не численни-ми � за даними моніторингу Інституту со-ціології, у діяльності усіх громадськихорганізацій, разом узятих (не лишеНУО, а й незалежних профспілок, релі-гійних громад, організацій за професій-ними інтересами тощо), брало участь небільше 17�18% населення. Але діяльність громадських організа-

цій демократичної спрямованості булапомітною у суспільстві. Особливо ж ак-тивізувалися вони у період виборів, до-магаючись чесного й справедливого їхпроведння. Так, за даними соціологічно-го опитування, проведеного після вибо-рів 2002 р., діяльність Всеукраїнськогомоніторингового комітету, у якомуоб�єднали зусилля найбільш сильні гро-мадські організації, що займалися моні-торингом виборів, була помітна в су-спільстві й одержала позитивну оцінку.Наприкінці 2003 р. організації, що рані-ше входили в цей Моніторинговий комі-тет, утворили асоціацію громадських ор-ганізацій «Новий вибір-2004», у якуувійшло понад 50 НУО з усіх регіонівУкраїни.

4. Незалежні ЗМІ. Попри усі пере-слідування незалежної журналістикизовсім задушити свободу слова в Українітак і не вдалося. Виникали опозиційніЗМІ, засновані опозиційними політични-ми силами, а також приватні видання,які фінансово підтримувалися економіч-ними силами, що опинилися поза межа-ми владно-економічно-інформаційниххолдингів і прагнули зміни владної


20202020

еліти. В основному це були, звичайно,газети (перша незалежна київська газета«Киевские ведомости», газети «День»,«Дзеркало тижня» та інші), оскількисистема державного ліцензування ефір-них частот не давала можливості запо-чаткування не залежних від влади радіочи телевізійних каналів. В Україні такождіяли незалежні радіостанції � «Свобо-да», «Голос Америки», «Бі-бі-сі». Часвід часу виникали «прориви» у елек-тронних ЗМІ � поява яскравих якіснихновин та аналітичних передач. Значнуроль у становленні принципів свободислова відіграв 5 канал, який був єди-ним, що подавав альтернативні до владипозиції та точки зору. Важливим чинником боротьби журна-

лістської спільноти за незалежні об�єк-тивні ЗМІ, власне, за право на свою про-фесію стало виникнення громадських ор-ганізацій та об�єднань журналістів.Особливо стимулювала цей процес траге-дія, що сталася із журналістом ГеоргіємГонгадзе у вересні 2000 р. На період кін-ця ХХ � початку ХХІ ст. припадає стрім-ке розгортання Інтернету в України.Значна частина провідних журналістів,які не могли змиритися з «темниками» іполітичним тиском, перейшла працюватиу Інтернет-видання, започаткувала сайти,де можливі не лише різні точки зору, а йінтерактивні обговорення, живе спілку-вання з читачами. Розповсюдження Ін-тернету значною мірою сприяло станов-ленню громадянського суспільства та де-мократії, оскільки виникли непідвладнівладі незалежні ЗМІ.

5. Міжнародна громадянська солі-дарність. Процес демократизації в Ук-раїні відбувався за активної допомогирозвинутих демократичних країн � фі-нансової, консультативної і, що дужеважливо, захисту громадянських струк-тур, що виникали, від владного тиску.Правляча українська політична еліта бу-ла змушена зважати на думку міжнарод-

них суспільних структур. По-перше,економічних, оскільки зовнішня торгів-ля й бізнес-активність значної частиниекономіко-політичної еліти України орі-єнтована на Захід (там же у надійнихбанках утримуються й основні капіта-ли). По-друге, економіко-політична елі-та боялася залишитися сам на сам зРосією, що значно сильніша в економіч-ному й військовому відношенні. ТомуУкраїна не могла ігнорувати думку за-хідних країн так, як, скажімо, Росія абоБілорусь. Позиція західних країн знач-ною мірою сприяла безкровному фіналуПомаранчевої революції. Усі ці чинники � громадянська ак-

тивність людей, об�єднання опозиції,бізнесу, чесної журналістики, міжнарод-ної спільноти � привели до перемогиПомаранчевої революції. Громадяни від-чули, що це їх «останній і рішучий» бійза демократію, бо у разі поразки в Ук-раїні надовго утвердився б авторитар-ний режим.

Постпомаранчева ейфорія та тверезе похмілля

Що змінилося в Україні внаслідокПомаранчевої революції? Стосовно де-мократії немає кращого «діагноста», ніжгромадяни, оскільки демократія означаєїх, громадян, спроможність впливати навладу. Тому найкращим свідченнямзмін, що відбулися, є опитування гро-мадської думки. Опитування, проведенеу березні 2005 р. в моніторингу Інститу-ту соціології, показало справді ради-кальні зміни, що сталися у громадськійсвідомості � оцінках ситуації, влади і,особливо, у сподіваннях на майбутнє.Численні показники змінилися аж до«навпаки», про них можна говорити«вперше за всю історію України» (при-наймні, з того часу, як почали проводи-тися соціологічні заміри). Як засвідчили результати моніторин-

гу Інституту соціології, інші численні со-


21212121

ціологічні опитування, найбільш вража-ючі зміни сталися у ставленні населен-ня до влади. Вперше за весь час прове-дення моніторингу рівень довіри доінститутів влади набув позитивного зна-чення, коли довіра є значно вищою занедовіру. Причому цікаво, що це зрос-тання довіри відбулося не лише до ново-обраного Президента Віктора Ющенката новопризначеного уряду, а й до обра-ної 2002 р. Верховної Ради, яка у ріксвого обрання не мала такої довіри лю-дей. Окрім того, зросла довіра до проку-ратури, місцевих органів влади, політич-них партій, засобів масової інформації. Моніторинг 2005 р. засвідчив, що

зростання довіри до центральних орга-нів влади поєднувалося з переоцінкоюставлення до всього комплексу політич-них сил � партій та рухів, політичнихлідерів, що, насамперед, було пов�язанеіз появою на суспільній арені популяр-них політичних лідерів. Різко, з 28% до50,5% зросла кількість населення, якевважає, що в Україні існують лідери,здатні ефективно управляти країною.Зміни у громадській думці торкнулися іпереоцінки можливостей політичнихпартій та рухів. Вперше за десять роківпроведення моніторингу в громадськійдумці стала переважною точка зору, щов Україні існують партії та рухи, якимможна довірити владу. Популярність новообраної влади по-

єднувалася у громадській свідомості зпіднесенням оптимізму та позитивнихочікувань. Різко, за один рік з 18% до40% зросла кількість оптимістів, які вва-жали, що вже найближчого року їхнєжиття більш-менш налагодиться, а песи-містів поменшало з 43% до 18%. Нареш-ті вперше мафію населення пересталовважати головною рушійною соціальноюгрупою суспільного розвитку в Україні. Отже, сталися значні позитивні змі-

ни у громадській думці, що були наслід-ком саме революційних подій, а не су-

спільних трансформацій, яких одразупісля перемоги нової влади очікуватибуло ще рано. Населення видало новійвладі великий кредит довіри. А на початку 2006 р. сталася подія,

що, на жаль, пройшла непоміченою в ук-раїнському суспільстві: за підсумками до-слідження стану свободи, що його щоро-ку проводить Freedom House, Українавперше була визнана вільною країною. Але перші тривожні дзвіночки соціо-

логи зафіксували вже навесні 2005 р. Зодного боку, різко зросла довіра до вла-ди. З іншого � звертала увагу відсут-ність позитивної динаміки у ставленнігромадян до інституцій, які покликанізахищати їхні права � міліції, судів,профспілок. Зазначимо також, що нажодний відсоток не зросла довіра догромадських об�єднань та асоціацій, зяких і складається громадянське су-спільство. Отже, результати Помаранчевої ре-

волюції дали змогу говорити про пере-могу електоральної демократії, про те,що люди відстояли своє демократичнеправо обирати, кого вони хочуть. Впер-ше перемогла влада популярна, що їїпідтримувала і їй довіряла більшість на-селення, і покладала великі сподівання.Проте саме цей позитивний чинник маві свої негативні наслідки. Адже демокра-тія не зводиться до виборів; вона означаєі вплив населення на владу у міжвибор-чий період. Цей вплив забезпечуєтьсяструктурами громадянського суспільства,тиском громадської думки через засобимасової інформації, через участь насе-лення у діяльності політичних партій тагромадських об�єднань. Якщо такогопостійного впливу населення на владунемає, слід сподіватися лише на «влад-ну милість», що влада у своїй діяльнос-ті керуватиметься потребами та інтереса-ми населення. Проте, по-перше, увлади, навіть за наявності добрих намі-рів, можуть бути свої уявлення про


22222222

потрібні дії та рішення, по-друге, убудь-якому суспільстві інтереси різнихсоціальних груп є різними, часто � про-тилежними. У демократичному суспіль-стві узгодження цих суперечливих інте-ресів вирішується шляхом компромісу,через громадські дискусії, які влаштову-ють організовані структури громадян-ського суспільства. Оцінка можливостей громадян впли-

вати на органи влади є ключовою харак-теристикою демократичного суспільства.В моніторингу Інституту соціології рес-пондентам ставилося запитання щодоможливостей вплинути на рішення цен-тральної та місцевої влади, якщо вонисуперечитимуть інтересам респондентів.Відповіді протягом 1994�2003 рр. засвід-чували стабільно низький рівень оцінкилюдьми своєї спроможності вплинути навладу, як місцеву, так і, особливо, цен-тральну. І у березні 2005 р. громадськадумка не надто змінилася, хоча булинаявні статистично значимі зміни в ус-відомленні громадянами своєї спромож-ності впливати на рішення влади, особ-ливо на місцевому рівні. Проте якщопорівняти ці відсотки � 9% і 17% тих,хто зазначив власну спроможність змасштабністю виступів під час Пома-ранчевої революції, з тією вирішаль-ною роллю, яку виконали громадяни,відстоявши принципи демократії, стаєочевидним, що громадянська енергіялюдей не знайшла відповідного втілен-ня. Щоправда, слід зазначити, що знач-но скоротилася частка «соціально без-помічних» тих, хто безнадійно вважає,що нічого вдіяти проти рішень влади неможна. Проте і налаштованих конст-руктивно не надто побільшало. Показо-во, що зросла частка тих, кому важковизначити, зможе він щось зробити чині � від 25 % до 33 % у ситуації з рі-шеннями уряду і від 32% до 37% у си-туації з рішеннями міської влади. Такаочікувальна позиція зрозуміла, оскіль-

ки реально механізмів і організованихформ, через які громадяни могли бреалізувати свій вплив на рішення вла-ди, у суспільстві так і не сформувало-ся. Це пов�язано із нерозвиненістюструктур громадянського суспільства вУкраїні, відсутністю у громадян нави-чок і навіть потреб до самоорганізації іорганізованого відстоювання своїхправ та інтересів. Пробуджена революцією громадян-

ська енергія не трансформувалася в ор-ганізовані структури громадянськогосуспільства, які дали б новий поштовхпроцесу демократизації в Україні. Цезасвідчили й результати моніторингу:попри увесь сплеск енергії, попри істот-но зрослий інтерес до політики, участьнаселення у різноманітних громадськихорганізаціях не зросла у порівнянні зминулими роками. Отже, вже у час, здавалося б, повно-

го торжества нової влади соціологипомітили значні суперечності. Прихіднової влади, пов�язаний не лише з елек-торальним вибором, а й боротьбою насе-лення за цей вибір, з високими очіку-ваннями та сподіваннями на цю владу.Проте збуджена соціальна енергія лю-дей, зрослий інтерес до політики не вті-лився у формування механізмів впливуна владу, участь громадськості у вирі-шенні суспільних справ. Активні грома-дяни так і не стали співучасниками су-спільних перетворень. Більше того, со-ціологічне опитування у березні 2005 р.зафіксувало істотне зростання автори-тарних настроїв у суспільстві, які й дотого були досить значними. . Кількістьтих, хто у березні 2005 р. вважав, щокілька сильних лідерів можуть зробитидля країни більше, ніж усі закони і дис-кусії, за рік зросла від 47% до 60%. Та-кі настрої, звичайно, були пов�язані зприходом популярної влади. Але водно-час це розв�язало владі руки, дало змо-гу не рахуватися у своїх діях із закона-


23232323

ми та усталеними демократичними про-цедурами прийняття рішень.Істотна помилка громадянського су-

спільства полягає у тому, що протягоммайже півроку нова влада практичноопинилася поза критикою. Опозиціїпрактично не було, оскільки над її ліде-рами навислі судові справи щодо фаль-сифікації виборів, фінансових злочинів,сепаратизму тощо. Багато хто з лідерівопозиції залишив країну. Засоби масо-вої інформації, які у переважній біль-шості співчували «помаранчевим» ви-тримували паузу і не надто докучаливладі критикою. Тим більше що першікроки нової влади були дуже популяр-ними, і робилися на виконання вибор-чих обіцянок, насамперед � у соціальнійсфері (підвищення пенсій, допомога нановонароджених та ін.). Однак захоплення новою владою по-

волі проходило, зростали ціни та інфля-ція, почали лунати критичні голоси що-до кадрової політики нової влади. Про-тягом весни � літа 2005 р. соціологифіксували поступове зниження рейтин-гів довіри до нової влади та оцінок її ді-яльності, які проте ще залишалися пози-тивними. Різкі зміни громадської думки у став-

ленні до нової влади сталися на початкувересня 2005 р., причому зовсім не узв�язку з економічними обставинами.Розбрат у владному середовищі, звину-вачення у корупції найближчого оточен-ня Президента, відставка уряду � усе цепривело до катастрофічного падіння до-віри до нової влади. Соціологічні опиту-вання, проведені у жовтні та листопаді2005 р. засвідчили вже значне розчару-вання у суспільстві і новою владою, і їїкурсом. Соціологічні показники оціноквлади, стану суспільства почали набли-жатися до рівня часів Кучми. Природним результатом розчаруван-

ня новою владою стала перемога опози-ційної Партії регіонів і поразка владно-

го блоку «Наша Україна». Соціологіч-ний моніторинг Інституту соціології за-фіксував навесні 2006 р. значне погір-шення, у порівнянні з попереднім, 2005роком, багатьох показників. Передусімце стосувалося рівня довіри до Прези-дента (зниження на 20%), а також до ін-ших владних інституцій: уряду (на 21%)та Верховної Ради (на 13%). Зменшила-ся частка тих, хто бачить політичних лі-дерів, здатних керувати країною (з 50%до 43%) і, навпаки, зросла на 15% кіль-кість тих, кому бракує керівників, здат-них керувати державою. Посилилисянастрої соціальної безпорадності, песи-мізму і розгубленості. Водночас саме дані соціологічного

опитування не дають можливості зробитивисновок, що усе повернулося на рівень,який був до Помаранчевої революції. По-перше, хоч показники і погіршилися упорівнянні з 2005 роком, проте вони всеж кращі, ніж ті, що були протягом бага-тьох попередніх років. Можна зробитивисновок, що за рік «помаранчевої рево-люції» суспільство зробило кілька знач-них кроків уперед, а наступного року �кілька кроків назад, але в результаті всеж наявний поступ.

Хронічні хвороби української демократії

Здається, зовсім небагато минуло ча-су з моменту Помаранчевої революції. Таподій сталося чимало. Перш за все мож-на говорити про реванш політичних сил,що протистояли силам Помаранчевої ре-волюції. Причому � не як перемога навиборах, бо громадяни ще раз дали кре-дит довіри «помаранчевим силам», дояких відносили й Соціалістичну партію,а як наслідок уже звичного розбрату у«помаранчевій» команді та зради однієїлюдини � Олександра Мороза. Далі �спроба правлячої коаліції ревізувати ре-зультати виборів, перетворивши своюбільшість у конституційну більшість,


24242424

знову ж таки � через зраду «народнихобранців». Далі � розпуск Верховної Ра-ди, позачергові парламентські вибори. Ізнову громадяни дали кредит довіри ко-лишній «помаранчевій» команді, якаодержала в сумі мінімальну більшість ізмогла утворити правлячу демократичнукоаліцію у Верховній Раді. Однак у «по-маранчевій» команді знов немає єдності,практичний розвал коаліції через нефор-мальний, але відхід кількох депутатів,що прирікає коаліцію на постійну неста-чу голосів при голосуванні. Окрім того,постійне блокування опозицією роботивищого законодавчого органу. Події, що відбуваються у нашому по-

літикумі, на повну силу виявили нездат-ність нинішньої політичної еліти, неза-лежно від «кольорів», бути керманича-ми держави. Що в результаті? Фактично напів-

мертвий парламент і відповідно зневіразначної частини громадян у парламента-ризмі як такому, посилення ностальгії за«сильною рукою» � авторитарним ліде-ром, який, поза всіма законами, зможевирішити усі соціальні проблеми. Деякі хвороби, що ними хронічно

хворіла Україна, видається, взагалі пе-рейшли в останню стадію. Постійна бо-ротьба всередині влади за повноваженняповністю зруйнувала судову систему вУкраїні: кожна із сторін має «свої» влас-ні суди, які виносять потрібні рішення.Усі політичні сили вважають за необхід-не провести судову реформу, але кожнаполітична сила хоче це зробити так, щобця система залежала саме від неї. У ситуації ослаблення влади прак-

тично всеосяжною стала корупція, якапронизує усе суспільство, знизу догори. Склалася досить нестандартна ситуа-

ція з огляду на міжнародний досвідрозвитку демократій: з одного боку, вУкраїні справді наявні громадянські іполітичні свободи, наявні вільні і зма-гальні вибори. І водночас громадяни, як

і за часів Кучми, незадоволені тим, якфункціонує демократія, вони не бачатьможливості впливати на рішення, якіприймає влада. А саме це і становитьсутність демократії. Влада, як і раніше(а, може, ще більше, ніж раніше, з ог-ляду на вільний характер виборів в Ук-раїни) бачить у громадянах електорат,який має вагу лише під час виборів. Отже, виникає ситуація, яка свого

часу була описана у вже згадуваній стат-ті Каротерса: чи потрапить Україна знову «сіру зону», з якої, здавалося б, трі-умфально вийшла, вірніше, була виш-товхнута зусиллями мільйонів громадянпід час Помаранчевої революції? Можна зробити висновок, що, попри

усі зміни, що сталися у країні внаслідокПомаранчевої революції � насамперед,здобуття свободи слова, забезпечення по-літичних прав і свобод � Україна все щеперебуває у періоді транзитивної демо-кратії. Більше того, розчарування грома-дян у демократичних свободах і інститу-ціях може дати можливість політичнимсилам, що претендують на «сильну ру-ку», згортати громадянські свободи зара-ди «спокою та порядку». Демократія вУкраїні лише тоді зможе вибратися із за-тяжного «транзиту», коли громадяни від-чують ефект від діючих демократичнихмеханізмів у своєму реальному житті,тобто, коли вони відчують свою здатністьвпливати на владу. Проте для цього по-трібна власна активність громадян.

Література

1. Меркель В., Круассан А. Формаль-ные и неформальные институты в дефек-тных демократиях // Политические иссле-дования. � 2002. � №1. � С. 7.

2. Carothers Thomas/The End of theTransitional Paradigm. // Journal of De-mocracy, 2002, vol.13, N 1, p.6�21.

3. Ворожейкина Т.Е. Стабильна ли ны-нешняя Россия? � Куда пришла Россия?Итоги социетальной трансформацию � М.,2003. � С. 57.

25252525

Молодь і толерантністьв сучасній Україні

(національно-етнічнийаспект)

Ірина Жданова

Актуальність проблеми визнача-ється важливістю усвідомлен-ня суспільством необхідності

виховання толерантної особистості,формування толерантних міжетнічнихвідносин. Молодь � майбутнє країни.Для неї характерна соціальна незрі-лість, несформованість ціннісних орі-єнтирів, нездатність повною міроюадекватно прогнозувати наслідки своїхдій. Тому дослідження толерантностісаме цієї соціальної групи є особливоважливим.Сучасний світ зазнає стрімких змін,

що їх породжують глобалізаційні проце-си, формування світового інформацій-ного суспільства. Соціум набуває такихсутнісних характеристик, як мобіль-ність, інтеграція і взаємозалежність,урбанізація тощо. Із швидким розвит-ком комунікацій відбуваються велико-масштабні міграції і переміщення насе-лення, трансформації соціальних струк-тур, ціннісних орієнтирів. Завдякисучасним комунікаційним технологіямінформація постійно мандрує по всьомусвіту, ми регулярно вступаємо в контак-ти з людьми, які думають і живуть нетак, як ми. Яскравим прикладом є гло-бальна мережа Internеt, використання

програмних продуктів, які були спроек-товані і виготовлені спеціалістами фірмі корпорацій різних країн, людьми різ-ного віросповідання, кольору шкіри,різних переконань. Все більш поширеним явищем стає

«колонізація навпаки», коли сильним євплив країн, які не належать до Заходу,на розвиток подій в західних країнах.Як приклад � «латино-американізація»Лос-Анжелеса, високі рейтинги продажбразильських телепрограм у Португалії,виникнення високотехнологічного сек-тора в Індії тощо. Це спонукає світовуспільноту до активних зусиль щодоформування солідарності й упереджен-ня інтолерантних відносин.У відповідь на глобалізаційні тен-

денції пожвавлюється місцевий націона-лізм, виникає і стрімко поширюєтьсяфундаменталізм. На думку одного ізнайбільших сучасних соціологів ЕнтоніГідденса, головною битвою ХХІ ст. ста-не конфлікт між фундаменталізмом ікосмополітичною толерантністю. [1:20] Вчені у всьому світі говорять не тіль-

ки про глобальні зміни клімату Землі,світової економіки, але й констатуютьглобальні зміни самого психотипу лю-дини, психічну мутацію, викликану

The author of this article analyzes levels of interethnic tolerance among Ukraine�s youthwithin the dynamics of the last 15 years. A comparative analysis of sociological differencesfound by multiple research centers is used to determine the distance in attitudes betweenUkrainians from ages 18 to 35 and Ukrainian society as a whole.


26262626

сучасним техногенним середовищем, яканегативно впливає на гуманістичніцінності, сформовані впродовж тисячо-літньої історії людства.Поняття «толерантність» особливо

активно почало використовуватися узв�язку з намаганнями світової спільно-ти, насамперед таких організацій якООН, ЮНЕСКО, врегулювати міжна-родні відносини. В науковій літературітолерантність розглядається як повага івизнання рівності, відмова від доміну-вання і насилля, визнання багатовимір-ності людської культури, норм поведін-ки, відмова від зведення цієї різноманіт-ності до однорідності або домінуванняякоїсь однієї точки зору [2:24].В умовах стрімкого розвитку су-

спільства необхідною є така якість, якуміння швидко пристосовуватися дозмін. Толерантність є профілактикоюдевіантності і основою соціальної безпе-ки. Як особистісна характеристика толе-рантність проявляє себе у ставленні досебе, до інших, до власної групи (груп),до інших груп, до світу в цілому.Толерантність та інтолерантність

може поширюватися на різноманітніаспекти життєдіяльності людини. В за-лежності від сфер прояву визначаютьнаціонально-етнічну, релігійну, класо-во-соціальну, географічну, політичну,ґендерно-сексологічну, вікову та іншівиди толерантності. Автор статті нама-гається прослідкували толерантність умолодіжному середовищі, перш за все,у національно-етнічному аспекті, по-рівняти рівень толерантності серед мо-лоді і дорослого населення України вцілому.

Cтворення безпечного середовищадля молоді передбачає сприяння форму-ванню толерантних відносин, як моделіспілкування в ХХІ ст. І тут не можна не

погодитися з відомим сучасним україн-ським культурологом М. Поповичем,який на Міжнародній конференції «То-лерантність як соціогуманітарна пробле-ма сучасності» 11 жовтня 2007 р. ска-зав, що можливість, яка захована в кон-фліктах пов�язаних з тероризмом, можеохопити як степове полум�я величезніобсяги землі. Для дослідження проблеми толеран-

тності в українському суспільстві важ-ливим є аналіз сприйняття громадянамиУкраїни в цілому (і молоді, зокрема)деяких інших країн, народів і культур.Це особливо актуально в умовах існу-вання в Україні полікультурного су-спільства, збільшення міграційних про-цесів. В Україні навчається приблизно40 тисяч студентів з 129 країн світу в209 українських навчальних закладах.Ці студенти проживають переважно увеликих містах � Київ, Харків і Одеса.(Згідно з офіційними статистичними да-ними у 2006 р. українські університетиотримали 0,5 млрд грн. від іноземнихстудентів). На початку 2007 р. в Украї-ні було зареєстровано 2 275 біженців. Ізних 52 % прибуло з Афганістану, 28 % �з колишніх республік Радянського Сою-зу, 13 % � із Африки, 7 % є вихідцямиз країн Середнього Сходу, Азії та Євро-пи. 48 % біженців було зареєстровано вКиєві або Київській області, а 26 % � вОдесі1. Якщо аналізувати сучасну ситуацію в

українському суспільстві, то можнапомітити, що за роки незалежностізменшився рівень толерантності середнаселення України в цілому. Зростаєконфліктний потенціал, збільшуєтьсякількість злочинів, скоєних на грунтінетерпимості.. У 2002 р. соціологи зафіксували

«стрибок» від національної толерант-

1 Третя доповідь Європейської комісії проти расизму та нетерпимості, що опублікована12 лютого 2008 р. в Страсбурзі. � С.15, 18.

І.Жданова. Молодь і толерантність в сучасній Україні

27272727

ності і відособленості до ізольованостіта ксенофобії. Подібні тенденції відбу-ваються і в світовому просторі. Збіль-шення ксенофобських настроїв у світіпов�язане з пожвавленням антитерорис-тичної кампанії після події 11 вересня2001 р., з війною в Іраку.

8 липня 2007 р. Управління Верхов-ного комісара ООН у справах біженців(УВКБ) висловило стурбованість з при-воду тенденції зростання расистськихнападів в Україні і закликало уряд по-силити протидію зростанню ксенофобії іпроявам расизму [16]. У результаті більш прискіпливої ува-

ги медіа та моніторингу прояви расизму,ксенофобії та антисемітизму потрапилив центр уваги громадськості. В Україністає більш помітною діяльність неона-цистських, праворадикальних організа-цій. І хоча вони є малочисленними і немають підтримки української молоді,все ж ця діяльність не може бути позаувагою.Як показав моніторинг, який здій-

снюють правозахисні недержавні органі-зації (Східно-Європейський ІнститутРозвитку, Міжнародна амністія, Кон-грес національних общин) в Українізберігається тенденція до збільшеннязлочинів, скоєних на грунті ксенофобії,антисемітизму, расової нетерпимості. Впершому кварталі 2008 р. зафіксованорекордну кількість нападів, скоєних нагрунті нетерпимості: за інформацієюКонгресу національних общин Українипостраждало 35 чоловік, 2 було вбито.За інформацією Міністра внутріш-

ніх справ Ю.Луценка в Україні дієблизько 1500 скінхедів. За останні2 місяці правоохоронні органи устано-вили в Києві 500 скінхедів. Серед них30 раніше засуджених 2. Подібні дії ма-

ли місце і раніше, але вони не набува-ли розголосу. Офіційна статистика ісьогодні не дає повної картини, оскіль-ки ст. 161 Кримінального кодексу Ук-раїни практично не застосовується.Більшість злочинів розглядаються якпросте хуліганство.Як зазначається в Третій доповіді

Європейської комісії проти расизму танетерпимості, опублікованій 12 лютого2008 р. в Страсбурзі, досить незначнийвідсоток порушення справ проти проявівдискримінації за расовою ознакою пояс-нюється розмитістю формулювань Кри-мінального кодексу. До підстав для за-хисту людської гідності і почуттів не бу-ли включені раса, колір шкіри, етнічнепоходження і мова 3. Українські органивлади визнають, що до ст. 161 слід яко-мога скоріше внести поправки, особливоу зв�язку із збільшенням нападів расист-ського характеру, вчинених скінхедамина іноземців, включаючи африканців,азійців, шукачів притулку і біженців, атакож вихідців із Середнього Сходу,Кавказу або представників єврейськоїгромади.

21 січня Президент України В. Ющен-ко вніс до Верховної Ради законопроектпро внесення змін до ст. 161 Криміналь-ного Кодексу 4, суть якого полягає впосиленні відповідальності за злочини,передбачені в ст. 161.На думку автора, головними причи-

нами збільшення злочинів, скоєнихскінхедами, є насамперед безкарність.Більшість випадків або взагалі не фік-сується органами правопорядку, а якщоі фіксується, то злочинці не несуть на-лежної відповідальності. Крім того, по-за увагою залишаються керівники іорганізатори угруповань. Відсутністьефективної протидії поширенню літе-

2 http://korrespondent.net/ukraine/events/4040013 Третя доповідь Європейської комісії проти расизму та нетерпимості. � С. 10.4 http://www.president.gov.ua/news/data/21935.html


28282828

ратури, інших інформаційно-методич-них матеріалів (відеоролики, навчальніфільми тощо). За інформацією МВС,організації скінххедів «Петровські тиг-ри», «Дозор 88» літературу одержувализ Москви і Петербурга. Але публічно неоприлюднено факти покарання за роз-повсюдження цих матеріалів. Громад-ськості не відомо і хто фінансує подібніорганізації. Крім неформальних угруповань, в

Україні існують офіційно зареєстрованіправорадикальні неонацистські органі-зації, як-то: «Патріот України», Україн-ська націонал-трудова партія. Виникаєпитання знову ж таки стосовно їх фінан-сування, стосовно того, чи проводиласяМіністерством юстиції оцінка на відпо-відність лозунгів цих організацій Кон-ституції України, чи відповідає їх діяль-ність офіційно зареєстрованому статуту.І хоча неофашистські молодіжні орга-

нізації в Україні мають тісні зв�язки з по-дібними організаціями в Росії, їх діяль-ність відрізняється. По-перше, в Росії їхпідтримує певна частина громадян, вониє масовими. Крім того, якщо «політичнісоюзники» в Україні залишаються в ті-ні � в Росії політики не цураються їх під-тримувати. Як приклад � виступ депута-та Держдуми А. Савельєва на руськомумарші 4 жовтня 2007 р.5

Але чи є дії молодиків, які б�ють івбивають результатом кардинальнихзмін в ціннісних орієнтирах українськоїмолоді загалом? І головне � чи мати-муть соціальну підтримку неофашист-ські організації в майбутньому? Для того, щоб з�ясувати рівень толе-

рантності молоді до різних груп насе-

лення, у соціологічному дослідженні,проведеному Державним інститутомрозвитку сім�ї та молоді (далі �ДІРСМ), респондентам пропонувалосявідмітити групи з представниками, якихвони не хотіли б жити по сусідству (це,звичайно, лише один із показників вимі-ру толерантності). Виявилося, що молоді люди хочуть

бути ізольованими, перш за все, від нар-козалежних, алкозалежних, людей іззлочинним минулим. До того ж, най-більшу нетерпимість до цих категорійпроявляє молодь з високим рівнем осві-ти і високим рівнем матеріального забез-печення (за самовідчуттям). Середні позиції в рейтингу найбільш

привабливих сусідів української молодізаймають мусульмани, євреї, іммігран-ти, іноземні робітники. А найбільш ба-жаними сусідами української молоді єдипломати, відомі діячі культури, полі-тики та іноземні студенти. Цікаво, що іноземні студенти є таки-

ми ж бажаними сусідами для україн-ської молоді, як і політики. Лише коженп�ятий молодий респондент відповів щоне бажає жити поряд з ними. Найбільші вікові розбіжності у

питанні ставлення до євреїв як сусідів �10 %. Цікавою виявилася тенденціясприйняття молоддю євреїв � зі збіль-шенням віку зменшувалась частка рес-пондентів, які не хотіли б жити по су-сідству з євреями: найбільш толерантніті, кому 29�35, а найменш � ті, кому14�17 років.Дані КМІСу теж засвідчують найви-

щий рівень антисемітизму у наймолод-шій віковій групі.

5 Ситуацію в Москві російські експерти оцінюють як катастрофічну. Якщо в 2004 роцівід рук неонацистів, за офіційними даними, постраждало 79 людей, то в 2007 році � 251(кількість побитих збільшилась з 62 до 209 чоловік). В 2,5 раза виросла кількість жертв �якщо в 2004 році зафіксовано 17 вбивств «на грунті агресивного націоналізму», то в2007 році � 42 вбивства. За два місяці 2008 року в Москві загинуло від рук націоналістів18, і було серйозно поранено 40 чоловік.


29292929

Отже, за даними ДІРСМ, найбільшнетерпимою виявилась молодь віком14�17 років � 30 % при середньому �26 %. Крім того, якщо розглядати це пи-тання залежно від типу поселення, тосільська молодь проявляє більшу нетер-пимість по відношенню до євреїв. Не ба-жали б жити поряд з євреями 31% сіль-ської молоді, 25 % �молоді обласних цен-трів та 22 % � молодіміст при середніх26 %. Що стосується

можливості сусідстваз різними етнічнимигрупами, то молодьменш за все хотіла бжити з представника-ми ромів. 81% респон-дентів незалежно відвіку та типу поселен-ня виявили своє небажання жити порядз представниками цієї групи. Цікавою є тенденція сприйняття мо-

лоддю мусульман. Найбільший рівеньінтолерантності по відношенню до му-сульман проявляє молодь віком 14�17років (44% при середньому 40%). З ві-ком молодь починає більш терпимо ста-витися до представників мусульман(29�35 років � 38% молоді не хотіли бжити поряд з ними, при середньому �

40%). Крім того, респонденти,які проживають у маленькихмістах виявилися найбільштерпимими до сусідства з му-сульманами. Трохи менша частка молоді

не хотіла б жити по сусідству зіммігрантами та іноземнимиробітниками � 34%. Розгляда-ючи це питання за віком, слідзазначити, що найбільш інто-лерантно до цієї групи ста-виться також молодь віком14�17 років, тоді як, громадя-

ни 25�28 років проявляють найбільшутерпимість по відношенню до іммігран-тів та іноземних робітників (37% та 32%відповідно при середньому � 34%).Щодо іноземних студентів, можна

сказати, що в цілому по всіх вікових ка-тегоріях фіксується в середньому толе-рантне ставлення молоді (22%).

Найбільша відстань у крайніх точкаху ставленні до хворих на СНІД та до чо-ловіків, які мають сексуальні стосунки зчоловіками.Найбільш категорично відкидає таке

сусідство сільська молодь, тоді як мо-лодь, що проживає у великих містах ви-явила найвищий рівень толерантності доцієї групи. Отже, можемо говорити проте, що чим менший населений пункт,тим більшим є прояв інтолерантності до

Залежність антисемітизму від віку (за даними КМІСу)

Залежність рівня ксенофобії від віку опитаних (за даними ДІРСМ)


30303030

цієї групи. Можливо така тенденціяпов�язана з більшою традиційною соціа-лізацією молоді малих міст та сіл, щозумовлює це явище.Жити поряд з хворими на СНІД

також більш згідна молодь великихміст, тоді як сільська молодь критичні-ше сприймає можливість такого сусід-ства (70% та 64% відповідно при серед-ньому � 66%).Невеликі відмінності спостерігають

за типом поселення � у великих містах(обласних центрах) молодь більш інто-леранта по відношенню до іноземнихстудентів ніж у невеличких містах (24%та 19% при середньому 22%).Таким чином, дослідження засвідчи-

ло, що у порівнянні із сільською, міськамолодь більш толерантно ставиться досусідства з такими соціальними групамияк хворі на СНІД, ЧСЧ, а також до єв-реїв. Молодь віком 14�17 років більшсхильна до проявів ксенофобії та анти-семітизму у порівнянні з іншими група-ми молоді. Люди з вищою освітою і ма-теріальним статком вищим за середній(за самооцінкою) проявляють більшутолерантність по відношенню до іммі-грантів, іноземних працівників, євреїв,мусульман.

Важливим є те, що настрої серед-ньостатистичного молодого українцякардинально відрізняються від настроївтієї частини молоді, яка не працює і незайнята пошуками роботи (сюди неналежать студенти, учні та ті, які непрацюють за станом здоров�я). Мігран-тофобів серед них більше в 2 рази, аантисемітів � в 1,5. Сьогодні в Україніця категорія є відносно невеликою. Заданими останнього опитування ДІРСМ,молодь, яка не працює і не зайнята по-шуками роботи складає 2,8% україн-ської молоді. До речі, саме така молодь найчастіше

є учасниками неформальних молодіж-них об�єднань. Але проблема в тому, щонавіть якщо це всього і ложка дьогтю,то вона, як відомо, може добряче зіпсу-вати бочку меду. Загалом у молодіжному середовищі

недовіра проявляється швидше до соці-альних груп не за етнічними ознаками, аза соціальними � до груп, які потенцій-но загрожують безпеці особистості. Ба-жане сусідство це лише один із показни-ків, за яким можна визначати рівеньтолерантності. Для повноти картиниварто проаналізувати й інші відповіді напитання.

Залежність рівня ксенофобії від місця проживання опитаних (за даними ДІРСМ)


31313131

Так, третина опитаних в 2007 р. мо-лодих респондентів відповіли, що пот-рібно суворо обмежити кількість інозем-них громадян, які приїздять до нас пра-цювати. Одночасно близько половинимолоді � 48 % � вважають, що потрібнодозволити приїздити їм працювати.Кожного п�ятого значною або доситьзначною мірою турбують умови життямігрантів. Більше третини � 36 % � відповіли,

що мігрантам від нашої країни необхід-на підтримка і що головним мотивом єспівчуття до цих людей (31 %). Коженп�ятий молодий респондент (21 %) від-повів: «відчуваю, що допомагати мігран-там � мій моральний обов�язок». Ось така різна, але загалом толеран-

тна по відношенню до іноземців молодьУкраїни. Звісно, автор усвідомлює, щодля більш об�єктивної оцінки не можнаобмежитися лише аналізом описаних со-ціологічних опитувань. Потрібні і якіснідослідження � проведення фокус-групсеред іноземних та українських студен-тів, глибинних інтерв�ю з учасникамиправорадикальних молодіжних організа-цій, експертні оцінки тощо. Науковці встановили чіткий зв�язок

між рівнем інтолерантності в суспіль-стві і рівнем соціально-матеріальногорозшарування. Хоча цей зв�язок не єтаким однозначним, як засвідчилаостання виборча кампанія в Швейцарії.Щодо розшарування на багатих � бід-них, цей процес характерний не тількидля України чи пострадянських країн.Подібні процеси відбуваються у всьомусвіті. Так, за даними Інституту демографії

та соціальних досліджень НАН Украї-ни, наданими в рамках підготовки Дер-жавної доповіді про становище молоді в2001�2006 рр., матеріальний добробутмолоді за останні 5 років зріс. Але зрісза останні 5 років і коефіцієнт Джині-Тейла, що оцінює ступінь нерівності

суспільства за доходами. У 1999 р. вінскладав 28,5 %, у 2005 � 30,6 %. Прицьому ступінь розшарування за рівнемособистих доходів у 2005 р. серед моло-ді був у 1,2 рази більший ніж в ціломущодо населення України (відповідно42,1 % проти 35,6 %) серед молоді, а рі-вень бідності домогосподарств, де про-живає молодь, загалом перевищує се-редньоукраїнський рівень. Отже, зали-шається сподіватися, що бідні швидшебудуть ставати багатими, багаті ж неставатимуть бідними, а лишень повільні-ше будуть багатіти.В українському суспільстві загалом,

а в молодіжному середовищі зокрема,спостерігається напруженість не тількиза ознакою «багатий�бідний», але й міжпредставниками різних регіонів і в між-особистісних стосунках також.За даними соціологічного опитуван-

ня, проведеного в червні 2007 р., двітретини молодих громадян України у ві-ці 14�35 років вважають, що потрібнобути дуже обережними у стосунках злюдьми і лише 18 % � що більшості лю-дей можна довіряти [24]. Таким чином,емпатія як один із критеріїв толерантно-го спілкування є характерною лише дляодного з п�яти молодих українців.Це не є дивним з огляду на те, що

представники наймолодших віковихгруп є найбільш вразливим для інфор-мації, якою наповнений медіапростір вУкраїні. Взаємна неприязнь перетвори-лася на продукт, який має найвищі рей-тинги продаж в Україні не тільки накомп�ютерному, кіно, але й інформацій-ному ринку. Лексика і поведінка бага-тьох політиків, журналістів, артистів,тобто людей, які претендують на те, щоббути елітою суспільства, свідчить провисокий рівень інтолерантності, відчу-женості, низьку комунікативну культу-ру, що сприймається часто як суспільнанорма, особливо серед підростаючогопокоління.


32323232

Деякі ЗМІ створюють і підтримуютьіснування в суспільстві соціальних мі-фологем, які спотворюють уявлення продеякі етнічні групи. Так, кількість анти-семітських публікацій у таких видан-нях, як «Персонал», «Персонал плюс»,«За Українську Україну» та інших упершому кварталі 2007 р. становить 172.Відповідний показник 2006 р. � 189. Че-рез недосконалу законодавчу базу такіпублікації залишаються практично без-карними.Найшвидше подібну інформацію за-

своює молодь. У багатьох країнах самемолодь стає активними учасниками наці-оналістичних і фашистських організацій. Таким чином, зростання конфліктно-

го потенціалу, проявів інтолерантності єрезультатом стрімкого розшарування всуспільстві на «багатих � бідних», кри-зи багатьох моральних норм, цінностей,закладених в попередні часи, екскалаціїпротистояння під час перманентних заостанні 5 років виборчих (і міжвибор-чих) війн. До чинників внутрішньополі-тичних належать і відсутність цілеспря-мованої культурно-освітньої діяльностідержавних органів та громадських орга-нізацій, недосконала законодавча базащодо захисту прав людини та націо-нальних меншин.На думку автора, збільшення злочи-

нів, скоєних на грунті нетерпимості вУкраїні має характер проявів поведінкиокремих громадян і організацій, і не єрезультатом трансформаційних змін вціннісних орієнтаціях молоді загалом.Оскільки існує підтримка праворади-кальних, неонацистських організаційззовні, нині вкрай актуальним є не тіль-ки посилення відповідальності за скоєніна грунті ненависті злочини, а й притяг-нення до відповідальності їх організато-рів, створення ефективних механізмівзахисту державних інтересів, протидіїпоширенню праворадикальних неофа-шистських течій, вдосконалення законо-

давства, спрямованого на захист правлюдини. Один із засобів протидії небезпечним

процесам � формування громадянськогосуспільство. На думку Е. Гідденса, «гро-мадянське товариство � це арена, де ви-робляються демократичні переконання,в тому числі і терпимість» [1: 35].Однією з характеристик громадян-

ського суспільства є співпраця держав-них інституцій з неурядовими організа-ціями в питаннях дотримання прав лю-дини. В останній час в Україні пожвави-лася діяльність державних інституційщодо протидії поширенню ксенофобії,расизму, антисемітизму. В регіонах іцентральному апараті МВС створюють-ся спеціальні підрозділи по боротьбі зрасизмом і ксенофобією [16: 17]. Алеплан заходів з протидії расизму на пері-од до 2009, запропонований МВС, заз-нав критики з боку міжнародних органі-зацій з дотримання прав людини. Заходи, націлені на пропаганду толе-

рантності, моніторинг ситуації, проектиз надання безкоштовної правової допо-моги особам, що постраждали від ксено-фобії і расистського насилля здійсню-ють міжнародні організації (УВКБ,різні агентства ООН, Міжнародна орга-нізація міграції), а також неурядові ор-ганізації і правозахисники. Активізація громадської ініціативи

щодо упередження проявів насилля,формування толерантності в молодіжно-му середовищі є одним із пріоритетнихнапрямків молодіжної європейської по-літики. Європейською комісією у спра-вах освіти і культури прийнята програ-ма розвитку молодіжної політики ЄС на2007�2013 рр. � «Молодь в дії».Україною також робляться певні

кроки у цьому напрямі. Державним ін-ститутом розвитку сім�ї та молоді спіль-но з громадськістю, представниками різ-них міністерств було розроблено проектКонцепції загальнодержавної програми


33333333

активізації молодіжної участі до 2015 р.,який передбачає виховання толерантноїособистості як одного із основних на-прямів реалізації молодіжної політики.Важливу роль у протидії небезпеч-

ним явищам відіграють ЗМІ. АгенцієюУНІАН в 2007 р. було започатковано ви-дання інформаційно-аналітичного тижне-вика «Права людини». Актуальним єпоширення соціальних рекламно-інфор-маційних матеріалів, спрямованих наформування толерантності у різновіко-вих груп населення.Сьогодні важливим є усвідомлення

відомих слів М. Ганді: «Борися протисправи, а не проти людини, яка її ро-бить». І це усвідомлення є не менш важ-ливим і для політика, і для батька, і длябізнесмена, і для вчителя�

Адже традиційна для освітянськоїсистеми теза «якщо краща оцінка �значить кращий учень» вже руйнує са-моцінність Людини як особистості і за-кладає підгрунтя для відповідної агре-сивної, інтолерантної поведінки.Терпимість, чесність, співчуття, ду-

шевний спокій, любов, вірність, миро-любність, твердість у правді лежать воснові толерантної поведінки. Правди-ва толерантність знаходиться за межеюконформізму, лицемірства і обману, якіє лише масками толерантності. Вонапотребує хоробрості і мужності у від-стоюванні своїх поглядів. Тому толе-рантна поведінка без подібних якостеймає характер епізодичний. Чи потрібнівзагалі парфуми трояндам, які квіту-ють у саду?


1. Гидденс Энтони. Ускользающий мир:как глобализация меняет нашу жизнь.:Пер. с англ. � М.: «Весь мир», 2004. �120 с.

2. Толерантное сознание и формирова-ние толерантных отношений (теория ипрактика): Сб. науч.-метод. ст. � 2-е изд. �М., 2003. � 368 с.

3. Про становище молоді в Україні(щодо підтримки молодої сім�ї, посиленнясоціального захисту дітей та молоді у2001�2006 рр.): Щоріч. доп. ПрезидентовіУкраїни, Верховній Раді України, Кабіне-ту Міністрів України / Т.В. Безулик, А.І.Білий, Є.І. Бородін та ін. � К.: Гопак,2006. � 360 с.

4. Якименко Ю., Литвиненко О. Регіо-нальні особливості ідейно-політичних орі-єнтацій громадян України // Національнабезпека та оборона. � 2006. � №1 . �С. 2�19.

5. http://www.kiis.com.ua/txt/doc/-30112006/press30112006.doc � «Думки іпогляди населення України напередодні ре-ферендуму щодо незалежності та через 15років», Матеріали прес-конференції 30 лис-топада 2006 р.

6. Толерантність у поліетнічному су-спільстві: питання теорії і практики /Упор.: Ю. Тищенко, І. Підлуська, К.: Фонд«Європа ХХІ», 2003. � 156 с.

7. Сприяння поширенню толерантностіу поліетнічному суспільстві / О. Майборо-да, Р. Чілачава, Т. Пилипенко та ін. � К.:Фонд «Європа ХХІ», 2002. � 312 с.

8. Правові засади захисту особистіснихцінностей та суспільної моралі: Збірникнормативних актів України / Уклад.: Ю.Шайгородський, К. Меркотан. � К.: Укра-їнський центр політичного менеджменту,2007. � 440 с.

9. Кресіна І. Про прояви дискримінаціїв Україні. Доповідь на спільному засіданніРади з питань етнонаціональниої політикипри Президентові України та Національноїради з питань культури і духовності приПрезидентові України.

10. Паніна Н., Кириченко І. «Особли-вості національної толерантності в Україні»� http://www.dt.ua/1000/1550/35964/

11. Панина Н. О применении шкалы со-циальной дистанции в исследованиях наци-ональной толерантности в Украине // Со-циология: теория, методы, маркетинг. �2003. � N 3. � С. 21�43.


34343434

12. http://gazeta.lvivport.com/artic-les/2006/11/17/19697/

13. Захарченко А. Шляхи та механізмиподолання проявів ксенофобії на півдні Ук-раїни. Регіональний філіал НІСД у м. Оде-са � http://www.niss.gov.ua/Moni-tor/Juni/13.htm

14. http://weekly.com.ua/ukr/?art=-1164784071

15. http://news.liga.net/news/N0-725883.html

16. http://news.liga.net/news/N07344-71.html

17. Опитування «Молодь України �травень�червень 2006 р.» � проводилосьДержавним інститутом проблем сім�ї та мо-лоді з 30 травня по 23 червня 2006 р. Опи-тування проводилось в усіх адміністратив-но-територіальних одиницях України: 24областях, АР Крим, м. Києві та м. Севасто-полі. Всього опитано 1503 респондентів ві-ком від 14 до 35 років. Вибіркова сукуп-ність репрезентативна за основними соці-ально-демографічними ознаками. Випадко-ва помилка вибірки складає +/- 2,36 від-сотки.

18. Опитування «Ціннісні орієнтації на-селення України � 1999» проведено Держав-ним інститутом проблем сім�ї та молоді в ме-жах Європейського дослідження «EuropeanValues Survey» за загальною методикою татехнологією. Всього опитано 1200 респон-дентів віком від 18 років та старші. Вибір-кова сукупність територіально-поселенська,репрезентативна за основними соціально-демографічними ознаками. Стандартні від-хилення пpи достовіpних 95 відсотках і спів-відношенні змінних від 0,1 : 0,9 до 0,5 : 0,5складають 1,73�2,89 відсотки.

19. Всеукраїнське соціологічне дослід-ження «Рівень толерантності в Україні»,проведене Інститутом прикладних міжна-родних гуманітарних досліджень за спри-яння Міжнародного центру толерантностіОлександра Фельдмана (Опитування про-

водилось у 65 населених пунктах у 15 об-ластях України з 10 вересня по 10 жовтня2006 р. Всього було опитано 1167 респон-дентів віком від 18 років. Похибка стано-вить 1,2 відсотка.

20. Всеукраїнське опитування дослід-ницького центру Соціологічної асоціаціїУкраїни (з 1992 р. � Київський міжнарод-ний інститут соціології � КМІС) на замов-лення і за опитувальником, розробленимДослідницьким інститутом Радіо Свобо-да/Радіо Вільна Європа (РС/РВЄ) булопроведено у 1991 р. з 25 вересня по 25 жов-тня методом особистого інтерв�ю. 2056 рес-пондентів були опитані загальноукраїн-ською мережею інтерв�юерів, підготовленихза безпосередньої участі соціологів Дослід-ницького інституту РС/РВЄ. Вибірки реп-резентативні для населення України старше18 років. Статистична похибка з ймовірніс-тю 0,95 не перевищує 2,3%.

21. Всеукраїнське опитування КМІС назамовлення і за опитувальником, розробле-ним Дослідницьким інститутом Радіо Сво-бода/Радіо Вільна Європа (РС/РВЄ) бу-ло проведено у 2006 р. з 13 по 24 жовтня,за опитувальником, більшість запитань уякому ті самі, що й у 1991 р. Було опитано2000 респондентів. Вибірки репрезентатив-ні для населення України старше 18 років.Статистична похибка з ймовірністю 0,95 неперевищує 2,3%.

22. Соціологічне дослідження, проведе-не соціологічною службою Центру Разум-кова з 20 по 27 грудня 2005 р.; опитано2009 респондентів у всіх регіонах України,теоретична похибка не перевищує 2,3%.

24. Опитування «Молодь України: чер-вень 2007 р.» проводилося Державним ін-ститутом розвитку сім�ї та молоді 25.06 �13.07.2007. Було опитано 1800 респонден-тів у віці 14�35 рр. у всіх регіонах Украї-ни, також у м. Києві та АР Крим (поперед-ні дані).

35353535

Олексій Позняк

Однією з умов гарантуваннянаціональної безпеки є досяг-нення необхідного рівня гос-

подарського освоєння території, щонеможливо здійснити без підтриманнябодай мінімальної щільності населенняв усіх регіонах країни. Країни світу, ускладі яких є території з несприятливи-ми кліматичними умовами, всілякопрагнуть утримати людей на цих тери-торіях. Приміром, Сполучені ШтатиАмерики економічно заохочують меш-канців Аляски (лише за те, що вонипроживають у цьому штаті), і навіть вумовах «зрівнялівки» заробітної платив колишньому СРСР працівники під-приємств Крайньої Півночі одержуваливідчутні надбавки, які стимулювали гро-мадян до проживання в цих регіонах.Понад 20 років тому регіон з небезпечни-ми умовами проживання, на жаль, виникі в Україні � Чорнобильська зона. Однак

вона не залишається поза контролем дер-жави: для керівництва та координаціївсіх заходів на територіях, що найбільшепостраждали від аварії на Чорнобиль-ській АЕС, було створено спеціальнийорган управління � Адміністрацію зонивідчуження і зони безумовного (обов�яз-кового) відселення, який є підрозділомМНС України.Наявність у країні обезлюднених те-

риторій зі сприятливими для життєді-яльності людей умовами слід розглядатияк катастрофу. За недостатньої кількостінаселення держава не в змозі здійснюва-ти ефективний контроль за перебігомподій у цих регіонах, а отже, вони, на-певне, стануть життєвим простором дляпоселення небажаних іммігрантів, а та-кож ареною протиправної діяльності.В Україні з 1991 р. кількість помер-

лих почала перевищувати кількістьнароджених, а з 1993 р. розпочалося

ІІ. Міжетнічні стосунки та міграція

This article examines the importance of replacement migration for slowing the tempo ofdepopulation and for mitigating Ukraine�s most acute demographic problems.

Замісна міграція:проблеми і пріоритети

для України

Міжетнічні стосунки та міграція

36363636

зменшення загальної чисельності насе-лення. Загалом за 1989�2006 рр. (тоб-то після останнього перепису населенняколишнього СРСР) кількість населенняУкраїни зменшилася на 9,8 %, лише вм. Києві зафіксовано зростання на4,1 %, в решті регіонів зменшення на0,3�19,1 %. Згідно з середнім (найбільшвірогідним) варіантом прогнозу демогра-фічного розвитку України, розробленимІнститутом демографії та соціальнихдосліджень НАН України, на середину2050 р. населення України скоротитьсядо 36,3 млн осіб або майже на 22% порів-няно з початком 2007 р. [1].При зменшенні кількості населення

України його темпи не можуть бути рів-номірними по всій території: кількістьмешканців Києва, інших поліфункціо-нальних міст, основних курортних регіо-нів практично за будь-яких умов суттєвоне зменшиться. Отже, навіть при півто-раразовому зменшенні населення країнив цілому в окремих регіонах відбудеться2-, 3-разове зменшення кількості мешкан-ців, окремі райони (зі сприятливими дляжиттєдіяльності людей умовами) станутьбезлюдними. Критично низька для Укра-їни чисельність населення знаходиться вмежах 25�30 млн осіб.Внаслідок вичерпання потенціалу де-

мографічного зростання в Україні неми-нучим є подальше зменшення загальноїчисельності населення, передусім у пра-цездатному віці. В цих умовах активнаміграційна політика залишається чи неєдиною можливістю нарощення загаль-ної кількості населення України. Самеміграційний приплив може компенсува-ти природне зменшення населення і за-безпечити збалансування його статево-вікової структури. Міграційним проблемам приділяєть-

ся достатньо уваги в світовій науці. Зо-крема, роль міграції як чинника соці-ально-демографічного розвитку відміче-на в доповіді Глобальної комісії ООН з

міжнародної міграції «Міграція у взає-мозв�язаному світі: нові напрями діяль-ності». Важливим досягненням світовоїсоціально-економічної науки і відповід-дю на тенденції депопуляції, що охопи-ли переважну більшість країн Європи,стала концепція «замісної» міграції,розроблена відділом народонаселенняООН. Згідно з цією концепцією під-тримка стабільної кількості населеннята прийнятного рівня співвідношенняміж чисельностями різних вікових групв економічно розвинених країнах є мож-ливою завдяки міграційному притокунаселення з країн, що розвиваються.Думки науковців щодо цієї проблемирозходяться: в світовій економічній нау-ці як вказується на позитивне значенняімміграції, так і висловлюються сумнівищодо цього.Міграційні процеси змінюють спів-

відношення між віковими групами,представники яких переважно є платни-ками внесків фондів соціального страху-вання, та контингентами-отримувачамикоштів відповідних фондів. Перевагавибуття над прибуттям зазвичай означаєпоселення в країні групи осіб молодогоі середнього віку, які швидко залуча-ються до трудової діяльності і почина-ють вносити кошти до системи соціаль-ного страхування, і, навпаки, перевагаеміграції призводить до зменшення кіль-кості платників внесків при збільшенні(або стабілізації) чисельності спожива-чів ресурсів страхових фондів.Отже, основні важелі впливу на де-

мографічний розвиток лежать у цариніміграцій населення. Однак демографіч-ний дефіцит в Україні, особливо в ок-ремих регіонах, настільки значний, щоза масштабів міграції, необхідних дляйого покриття, може виникнути небез-пека порушення єдності та внутрішньоїрівноваги суспільства, труднощі взає-моадаптації корінного і прибулого на-селення.

О.Позняк. Замісна міграція: проблеми і пріоритети для України

37373737

Розрахунки, здійснені в рамках прог-нозування демографічного розвитку Ук-раїни, показали, що для утримання про-тягом прогнозного періоду чисельностінаселення України на рівні початку2006 р. необхідно було вже починаючи з2006 р.1 щорічно додатково (тобто безврахування передбачених прогнозомобсягів) залучати по 370�390 тис. мі-грантів (рис. 1). В 2013�2015 рр., колипочне проявлятися ефект омолодженнявікової структури внаслідок притокузначної кількості мігрантів, стабіліза-ція чисельності населення відбудетьсяпри дещо менших обсягах додатковогозалучення переселенців: 348 тис. � у 2013 р., 324 тис. � у 2014 р. та292 тис. � у 2015 р. За таких умов су-марний обсяг додатково залученого міг-раційного контингенту на початок2016 р. становитиме 3,6 млн осіб або7,6% від загальної кількості населенняУкраїни. Тобто в нашій країні утворить-ся досить численний прошарок населен-ня іноземного походження, яке за до-сить короткий період не встигне інтегру-ватися в українське суспільство.

Різке збільшення обсягів імміграції,по-перше, призведе до порушення мен-

тальної цілісності населення Українивнаслідок прибуття численних контин-гентів носіїв культурних норм, які є не-типовими ні для етнічних українців, нідля представників інших народів, котрітривалий час мешкають на території Ук-раїни, по-друге, може якоюсь мірою по-силити ксенофобію серед корінного на-селення та підвищити загальний рівеньнапруги в суспільстві через відсутністьдостатнього досвіду співіснування зпредставниками афро-азійських етносів.Отже, хоча міграція залишається єди-ним джерелом уповільнення темпівзменшення чисельності населення Укра-їни, задоволення потреб економіки в ро-бочій силі та підтримання необхідногорівня господарського освоєння терито-рії, метою регульованої імміграції доУкраїни має бути не подолання депопу-ляції, а забезпечення уповільнення їїтемпів.Відповідно слід визначити мінімаль-

но необхідні обсяги (по роках) залучен-ня мігрантів з країн, що розвиваються,за різних варіантів демографічного роз-витку України (в залежності від тенден-

цій народжуваностіта смертності, ступе-ня ефективності за-ходів щодо іммігра-ції етнічних україн-ців та представниківдепортованих наро-дів з країн СНД) такатегорій осіб, якимнадається пріоритетпри імміграції доУкраїни (за країна-ми походження, ет-нічними, конфесій-ними, професійно-кваліфікаційними

групами), а також розробити заходи що-до заохочення імміграції в Україну.

Рис. 1. Кількість мігрантів, яких необхідно залучити у 2006�2015 рр. для підтримки чисельності населення на рівні по-чатку 2006 р.

1 Вказаний прогноз розраховувався від бази 1.01.2006 р.


38383838

Зокрема, важливим є проведення інфор-маційних кампаній у країнах виходу по-тенційних мігрантів, запровадженняінтеграційних програм для різних кате-горій іммігрантів, розробка механізмівлегалізації частини іммігрантів з афро-азійських країн на гуманітарних підста-вах, формування у суспільстві толеран-тного ставлення до мігрантів. При цьому слід розрізняти проблеми

повернення українських громадян тапроблеми імміграції іноземців і осіб безгромадянства. Щодо перших неприпусти-мі жодні обмеження, тоді як прийняттядругих повинно спиратися на визначеніквоти, мати селективний характер щодовідбору бажаних категорій іммігрантів тавизначення територій їх розселення.Безумовно, насамперед слід сприяти

імміграції осіб українського походженнята тих, хто має зв�язки з Україною. Зо-крема, значні контингенти потенційнихіммігрантів, які за ментальними ознака-ми майже не відрізняються від основноїмаси населення України, зосереджені вПридністров�ї. Важливим напрямомдержавної імміграційної політики єсприяння подальшій репатріації пред-ставників раніше депортованих народів,продовження облаштування репатріан-тів, котрі вже повернулися до України.Однак, очевидно, що навіть масове

повернення етнічних українців з країнколишнього СРСР, Європи, Америки таОкеанії не дасть нам змоги суттєво по-ліпшити демографічну ситуацію: чи-сельність українців за межами Україниоцінюється у 8�9 млн чол., але з оглядуна репродуктивні настанови та рівеньстаріння української діаспори можнастверджувати, що їхнє повернення невплине на народжуваність в Україні.Повне завершення репатріації крим-ських татар хоч і сприятиме поліпшен-ню показників народжуваності, однаквоно буде несуттєвим через малочисель-ність цього етносу.

Виходячи з інтересів держави таукраїнського суспільства, а також світо-вого досвіду, можна запропонувати такусистему пріоритетів щодо залученняіммігрантів в Україну:

� українці за національністю;� представники народів, раніше де-

портованих з сучасної території України;� особи, які мають зв�язки з Украї-

ною (діти громадян або колишніх грома-дян України, особи, які народилися вУкраїні тощо);

� особи, які здобули освіту в україн-ських вузах � як свідчить світовий дос-від, іноземні студенти є одним з найба-жаніших контингентів іммігрантів, ос-кільки добре обізнані із законодавствомкраїни навчання та звичаями приймаю-чого суспільства;

� чоловіки (дружини) громадян Ук-раїни;

� діячі науки і культури, особи, якімають спеціальність і кваліфікацію,яких потребує Україна;

� особи, які мають вищу освіту;� біженці;� представники європейських етносів;� особи, що належать до східних

християнських конфесій (православ�я,близьких до нього монофізитського танесторіанського віросповідань, а такожуніатських церков);

� інші іноземці, які фактично меш-кають в Україні понад 5 років і не бу-ли притягнуті до кримінальної відпові-дальності;

� особи, які згодні на довготерміно-ве проживання на територіях демогра-фічного занепаду (мають визначатися взалежності від регіональних тенденційдемографічного розвитку);

� особи, які походять з країн, грома-дяни яких в попередні календарні рокибули не представлені або мало представ-лені серед перерахованих категорій ім-мігрантів.


39393939

Слід усвідомлювати, що стійке ба-жання іммігрувати в Україну можесформуватися лише у представників ет-носів країн, що розвиваються. Насампе-ред слід вести мову про інтеграцію в ук-раїнське суспільство біженців, однакпри цьому слід вживати усіх заходів дляунеможливлення одержання відповідно-го статусу особами, яким насправді вкраїні їхнього походження нічого не заг-рожувало. В цьому контексті кориснимбуде використання досвіду сусідньоїПольщі, де при Управлінні у справах бі-женців створений відділ інформації прокраїни походження, завдання якого �надавати співробітникам Управління,котрі приймають рішення про наданняабо відмову в наданні статусу біженця,всебічну інформацію про країну поход-ження особи, яка претендує на одержан-ня цього статусу, включаючи інформаціюпро культуру, традиції, мову, історію,політичний устрій, політичні партії, всівиди соціальних заворушень, які малимісце в країні в останній час тощо.У суспільстві є побоювання, що при-

тік мігрантів призведе до зростання зло-чинності, розповсюдження наркотиківтощо. Однак дослідження зарубіжнихвчених свідчать, що мігранти, навіть не-легальні, не більшою мірою схильні доскоєння злочинів, аніж інші верстви на-селення. Натомість самі переселенці не-рідко стають жертвами злочинів, що ви-никають на етно-національному ґрунті.Позитивний ефект у питанні профілак-тики такої злочинності матиме пропаган-да якщо не дружнього, то принаймнітерпимого та безконфліктного співісну-вання різних етносів. Власне злочин-ність серед мігрантів і по відношенню домігрантів нерідко є наслідком неінтегра-ції мігрантів у суспільство.Успіх політики інтеграції іммігрантів

суттєво залежить від співвідношення чи-сельності останніх і приймаючого насе-лення. Невеликі групи іммігрантів, як

правило, швидко інтегруються у сус-пільство країни-реципієнта, в той час якчисленний контингент осіб спільного ет-нічного походження (особливо якщо во-ни прибули у приймаючу країну протя-гом невеликого відрізку часу) зазвичайформує стійку діаспору, яка живе засвоїми законами по суті поза правовимполем країни-реципієнта. У зв�язку зцим слід, по-перше, надавати перевагузалученню невеликих груп вихідців зрізних країн перед імміграцією числен-ного контингенту осіб одного етнічногопоходження, по-друге, вже до початкумасової імміграції готувати корінне на-селення України до перспективи співіс-нування з представниками нетипових ет-носів. Успішна ж інтеграція першихгруп мігрантів полегшує адаптацію доприймаючого суспільства наступнихконтингентів.Звичайно, виникає проблема пору-

шення ментальності населення Українита асиміляції іммігрантів. Але згадаймо,що українці й нині не є генетично чис-тою нацією. У формуванні українськогоетносу поряд зі слов�янськими племена-ми брали участь інші етнічні, зокрематюркські народи причорноморських сте-пів. Через Україну, розташовану в цен-трі Європи, неодноразово проходилиорди завойовників, які теж частково змі-шувалися з місцевим населенням. Порядіз українською нацією протягом усьогоїї існування жили інші етноси. Близькопівтора десятка сучасних народів маютьабо в недалекому минулому мали своїкомпактні етнічні території в межахУкраїни.Окремі вихідці з країн, що розвива-

ються, почали з�являтися в Україні ще зарадянських часів, після здобуття неза-лежності їх кількість помітно збільшила-ся. Перший Всеукраїнський перепис насе-лення зафіксував, що станом на 5 грудня2001 р. етнічні групи, які походять зкраїн, що розвиваються, нараховували


40404040

понад 40 тис. осіб. Найчисельніші з цихетносів � корейці (12711 особа), турки(8844), група арабських народів (6575),в�єтнамці (3850). Менш чисельними,але помітними групами в етнічній струк-турі населення України є китайці, аф-ганці, перси, кубинці, чилійці, а такожнароди Індії та Пакистану. При цьомуслід мати на увазі, що у складі турець-кого та корейського етносів є не лишевихідці з країн, що розвиваються, �серед осіб, які назвали себе турками,частина є турками-месхетинцями, корей-ський же етнос мешкає на теренах Укра-їни досить давно і тому його чисельністьлише частково є результатом сучаснихміграційних процесів.Кількість мігрантів, які прибувають

до України з країн, що розвиваються, заданими офіційної статистики, на почат-ку ХХІ ст. поступово зменшувалася ідосягла у 2004 р. 2900 осіб. У 2005 р. їхкількість дещо зросла (до 3054 осіб), ау 2006 р. відбулося більш ніж дворазовезростання величини потоку (до 6977осіб). Прибулі з країн, що розвивають-ся, склали 15,8% усіх іммігрантів або70,1% прибулих з країн «старого зару-біжжя» (у 2002�2005 рр. відповідно7,5�10,0% та 51,7�64,6%). Обсяги зво-ротного потоку до цих країн є набагатоменшими, до того ж у 2006 р. кількістьвибулих суттєво не змінилася порівняноз попередніми роками.Найбільш численними є контингенти

прибулих з Китаю (2576 осіб у 2006 р.),Туреччини (906), Сирії (783), В�єтнаму(593), Ірану (468), Індії, Лівану, Йорда-нії, Тунісу, Афганістану, Марокко. Зрос-тання міграційного притоку в 2006 р. від-булося переважно за рахунок збільшен-ня (порівняно з попередніми роками)прибулих з Туреччини, Лівану, Тунісу і,особливо � з Китаю та Сирії. Натомістьрізко зменшилася (майже у 18 разів по-рівняно з 2005 р. і більш як у 29 разівпорівняно з 2002 р.) кількість прибулих

з Малайзії (до 2005 р. потік міграції з ці-єї країни входив до числа найбільших се-ред потоків з країн, що розвиваються).Основна частина мігрантів з країн,

що розвиваються, кінцевим пунктомсвого призначення обирає міста, в ос-новному у промислово розвинених регі-онах � Харківській, Одеській, Донець-кій, Запорізькій областях та АР Крим, атакож місто Київ. Набагато меншпривабливі для мігрантів області, де пе-реважає аграрне господарство � Закар-патська, Рівненська, Волинська. За по-казниками інтенсивності прибуття зкраїн, що розвиваються (в розрахункуна 100 тис. населення), у першомуп�ятиріччі ХХІ ст. лідирував Київ, ви-сокі значення фіксувалися також в АР Крим, Харківській, Донецькій,Дніпропетровській, Запорізькій, Київ-ській, Одеській, Полтавській областях.В 2006 р. збільшення обсягів імміграціїз країн, що розвиваються, до Українивідбулося майже винятково за рахунокзростання потоку до Одеської області(переважно до обласного центру), в ре-зультаті чого область випередила Київза відносними показниками.Відділом міграційних досліджень

Інституту демографії та соціальних дос-ліджень НАН України було проведеноопитування студентів київських вузівщодо ставлення до вихідців з країн, щорозвиваються. В ході дослідження буловиявлено, що ставлення українськихгромадян до іноземців залежить від час-тоти їхнього спілкування. Чим частішевідбувається спілкування між коріннимта прибулим населенням, тим більшийрівень толерантності в їхніх стосунках.На ключове питання дослідження

«Чи погоджуєтесь ви з тим, що Україніслід залучати мігрантів з країн, що роз-виваються для поліпшення демографіч-ної ситуації?» 35,4 % відповіли катего-рично � ні, Україна має бути країноюдля українців, 19,3% вважають, що дер-


41414141

жаві варто стимулювати імміграцію ли-ше тих етнічних груп, які є традиційни-ми для України. В той же час 24,6% по-годжується із необхідністю залучати ім-мігрантів з країн, що розвиваються,проте в невеликих кількостях для поліп-шення найбільш гострих проявів демо-графічної кризи. Остання цифра є до-сить великою і свідчить про те, що вті-лення імміграційної політики, спрямова-ної на залучення мігрантів з країн, щорозвиваються може бути успішним.Відповідно, виходячи з реалій сього-

дення, стрижнем державної міграційноїполітики має стати залучення обмеже-них груп мігрантів до України з метоюуповільнення темпів депопуляції тапом�якшення найгостріших демографіч-них проблем. При цьому особлива увагамає бути приділена інтеграції нових ім-мігрантів у суспільство з метою не до-пустити здійснення в Україні найгіршихсценаріїв, на зразок подій у Франції в2006 р.Середній (найбільш вірогідний) варі-

ант згадуваного демографічного прогнозупередбачає, зокрема, поступове зростан-ня кількості прибулих з афро-азійськогорегіону зі стабілізацією величини потокув другій половині прогнозного періоду(2030�2040-і рр.) на рівні 47�53 тис. осібна рік, при цьому зворотний потік, якочікується, буде у 4,5�5 разів меншим.За умов реалізації високого варіантупрогнозу чисельність іммігрантів з аф-

ро-азійських країн постійно збільшува-тиметься до більш як 70 тис. осіб на рік,а рівень їх закріплення в Україні будезначно вищим, ніж за умов реалізації се-реднього варіанту прогнозу. В обох ви-падках в середині ХХІ ст. частка осібафро-азійського походження (іммігран-тів та їх нащадків) не перевищить 3�5%загальної кількості населення, при цьо-му більшість контингенту становитимутьінтегровані в українське суспільствоособи. Найважливішим результатом лі-бералізації міграційної політики будеуповільнення темпів старіння населен-ня, досягнення більш-менш прийнятногоспіввідношення між платниками подат-ків та особами, що перебувають на утри-манні держави.Україна має зробити вибір � або

спільне проживання на її території євро-пейських та афро-азійських етносів зперспективою формування нової єдиноїукраїнської нації на зразок націй т.зв.переселенських країн, або збереженнясучасного ментального середовища пристабільному зменшенні чисельності йогоносіїв. Причому другий варіант нерозв�язує проблеми, а «передає» її май-бутнім поколінням у набагато гострішійформі. Отже, Україна стоїть перед ди-лемою: або залучення до країни іммі-грантів на основі виваженої міграційноїполітики, або неконтрольований їх при-ток після досягнення критично низькоїчисельності населення держави.

Література1 Комплексний демографічний прогноз

України на період до 2050 р. (колектив ав-

торів) / За ред. чл.-кор. НАНУ, д. е. н.,проф. Е.М. Лібанової. � К.: Українськийцентр соціальних реформ, 2006. � 138 с.

42424242

Міграція населення на Півдні України у другійполовині ХХ століття та її вплив на сучаснийпроцес етнічноїсамоідентифікації націй і народностей мегарегіону

Тетяна Пронь

Міграційні та етнічні чинникипомітно впливають на пере-біг соціально-економічних,

політичних, демографічних і культур-них процесів у будь-якій державі. Уцьому контексті особливо цікавим єПівденний регіон України � один з най-більш контрастних мегарегіонів, щоконцентрує у собі «дух території» [1].Комплексне дослідження міграційних йетнічних процесів в історичному аспектіпереконує у тому, що сучасний поліет-нічний склад його населення є результа-том цілеспрямованої радянської політи-ки перерозподілу трудових ресурсів. Заступенем інтенсивності організованідержавні і стихійні переселення на Пів-день протягом всього періоду перебу-вання України в складі СРСР, можнапорівняти з «великим переселеннямнародів». У його складі за переписами1897 і 1926 рр. тут налічувалося близь-

ко 50 національностей. За підсумкамиВсеукраїнського перепису населення2001 р. в Одеській області проживалипредставники 133 національностей і на-родностей, у Миколаївській � «більше100», у Херсонській � «понад 115»[2].Післявоєнний досвід радянської

влади щодо дозаселення краю не буводнозначно позитивним. Порівняльнийаналіз недавнього історичного минуло-го Миколаївської і Херсонської облас-тей переконливо доводить суперечли-вість планової командної економіки,наявність суперечливих явищ: з одногобоку, � екстенсивні методи господарю-вання, з іншого, � невідповідність ба-зових ресурсів (матеріальних, природ-них, трудових), порушення елементар-них людських прав, маніпулюваннянаселенням.Досить чітко висловив точку зору

більшості науковців на означені проце-

This article sheds light on the migration processes which occurred in the central regionsof southern Ukraine during the Soviet period after World War II. Using new evidence, theauthor describes the pre-settlement era and calls attention to the decisive role of the statein increasing the poly-ethnic composition of the population and in artificially creating aninternational region. The author examines the influence of these facts on the levels of national self-awareness of both Ukrainians and ethnic minorities in the region,emphasizing the positive achievements of the Soviet regime in normalizing tolerant intereth-nic relations.

Т.Пронь. Міграція населення на Півдні України у другій половині ХХ ст. ...

43434343

си В. Котигоренко: «Сучасний розвитокукраїнської багатоетнічності великоюмірою визначається чинниками, пов�яза-ними з Другою світовою війною та їїнаслідками, політикою, рішеннями тадіями тогочасної влади, з природнимиетнодемографічними процесами та змі-нами» [3]. Серед цих чинників, дослід-ник називає � воєнні та повоєнні втратинаселення, голод 1946�1947 рр., масовіпереселення і депортації, добровільну іорганізовану трудову міграцію всереди-ні радянських республік та між ними,процеси акультурації, асиміляції, від-творення населення тощо. Безперечно,що розширення національної палітрикраю пов�язане не з природним прирос-том населення, а з активним державнимрегулюванням міграційних процесів, на-ціональною політикою, міжнаціональни-ми відносинами та іншими аспектами ет-нополітичного розвитку.Узагальнюючі висновки вчених, ав-

торів підручників з новітньої історії Ук-раїни не цілком відтворюють складний ісуперечливий процес дозаселення Пів-денного регіону України у другій поло-вині 40�80-х років минулого століття.Поза увагою науковців залишилося чи-мало невідомих архівних документів. Міжвоєнний період радянського

владарювання, масове знищення та на-сильне вивезення у Німеччину мирнихжителів під час окупації, загибель нафронтах призвели до катастрофічнихдемографічних втрат населення регіо-ну, автоматично визначили його статуспісля закінчення війни як трудонедос-татнього. У селах залишилося меншеполовини працездатного населення. Ос-новною робочою силою були жінки,люди похилого віку, підлітки. Матері-альні збитки, заподіяні війною, економіч-ний занепад спонукали до якнайшвидшоївідбудови потужного сировинного про-довольчого потенціалу Півдня. Тоталі-тарна система мала унікальні можли-

вості для мобілізації людських і матері-альних ресурсів.Припинення воєнних дій на території

краю, помилка в інформаційному зве-денні, допущена диктором Ю. Левіта-ном, поспішне її виправлення владоюзумовили розукрупнення великих пів-денних областей і створення 30 березня1944 р. нової адміністративно-територі-альної одиниці � Херсонської області,пришвидшили процес розгортання робітз відбудови господарства, що відкрилошлях для реевакуації, стало передумо-вою початку нового етапу в історії за-селення, точніше інтенсивного дозасе-лення регіону (1944�1991 рр.). Архівнідокументи дають змогу виокремити триетапи: перший � квітень 1944�1953 рр.;другий � 1954�1964 рр.; третій �1965�1991 рр. Кожний з них набуває за-вершення із зміною політичного курсудержави, має свої особливості розвиткуміграційних та пов�язаних з ними демо-графічних і етнічних процесів. Протягом 1944�1953 рр. дозаселення

Миколаївської і Херсонської областейздійснювалося кількома хвилями [4].Поверталися додому жителі зі звільне-них територій та з евакуації; прибуваликолишні польські громадяни, спецпосе-ленці зі східних республік СРСР тасхідних областей і країв РРФСР; еваку-йовані (фактично депортовані) україн-ці, з території Західної України, щовідійшла до Польщі (1944�1946 рр.);репатріанти із числа цивільних осіб івійськовополонених, які добровільноповерталися на Батьківщину із таборівНімеччини та громадяни, які перебувалина правах «переміщених осіб» у зоні со-юзницьких англо-американських військ;репатріанти (етнічні росіяни та україн-ці) і реемігранти, які поверталися зФранції, Болгарії і Румунії; українськіреемігранти з Аргентини й інших країн;демобілізовані з лав Червоної Армії іколишні засуджені; планові «добровіль-


44444444

но»-примусово переселені жителі захід-них областей України (1947�1951 рр.),у тому числі бойки, русини, лемки з ді-лянки державної території Дрогобиць-кої області, що пізніше відійшла доПольщі; добровільні переселенці пере-важно західних, а також північнихобластей України (1952�1959 та наступ-них років); керівні спеціалісти і робіт-ники з РРФСР, яких направляли дер-жавні органи на підприємства і устано-ви; самовільні мігранти з усієї країни.

40�50-ті роки ввійшли у новітню іс-торію, як час інтенсивних міграцій, щоздійснювалися в СРСР у примусовомупорядку. З приєднанням у 1939 р. захід-ноукраїнських земель до СРСР основ-ним джерелом поповнення чисельностіукраїнського населення Півдня стає За-хідний регіон. Причорноморські степи,які ще з ХVIII ст. розглядалися владою,як місця виселення і трудового переви-ховання «бунтівників», спецпоселенцівабо трудпоселенців, знову опинилися вцентрі масових (планових, державних)кампаній по переселенню. Організовані державою переселення

українців повоєнного десятиріччя біль-ше мали сільськогосподарський (сіль-ський) характер і були пов�язані з до-приселенням їх у колгоспи і радгоспи. У1946 р. найбільшу питому вагу із загаль-ного числа прибулих у сільську місце-вість Миколаївщини мала УРСР (83 %),прибулі з РРФСР складали 15 %. Уміські поселення переселенців-українцівмайже не направляли. Кількість населен-ня містечок збільшувалася в основномуза рахунок внутрішньої і зовнішньої сти-хійної міграції, демобілізованих, спеціа-лістів, що прибували за направленнямина підприємства з промислових центрівРосії. 52% міграційного припливу робіт-ників Миколаєва складали вихідці зРРСФР. Українське робітництво склада-ло лише 35% . Загальна кількість прибу-лих у міста складала 230% по відношен-

ню до вибулих. Міграційний прирістм. Миколаєва склав 20 324 чол. [5].Аналіз фактів дає всі підстави вважа-

ти, що основою прискорення темпів доза-селення Південного регіону були політи-ко-ідеологічні чинники, пов�язані з труд-нощами впровадження колективізації назахідноукраїнських землях у повоєнніроки. Нелояльна позиція населення дозаходів радянської влади стала вагомимчинником, який вплинув на прийняттяполітичних рішень щодо західноукраїн-ського селянства. Сталінському курсу,спрямованому на екстенсивну відбудовупромисловості і сільського господарствавласними ресурсами, повною мірою від-повідала ідея перерозподілу населення.Це був черговий крок реалізації в Украї-ні довгострокової політики «злиття на-цій». На ХХ з�їзді КПРС М. Хрущов,говорячи про виселення цілих народів«пояснив», що «українців було надто ба-гато й нікуди було їх вислати» [6]. Апелюючи до героїзму і патріотизму

людей, влада вирішувала всі проблемивольовими методами. Основна увагаприділялася ідеологічним та виробнич-ним, а не соціальним питанням. Пересе-ленцям було надзвичайно важко адапту-ватися. Форсоване заселення краю безпопередньої підготовки фондів виклика-ло незадоволення переселенців і місце-вих жителів, призводило до соціальногонапруження, започаткувало нераціо-нальне заселення, сприяло відпливузначної частини прибулих в інші облас-ті, або навіть поверненню у місця вихо-ду [7]. Із зміною політичного курсу дер-жави у 1953 р. «докорінно» змінилася йпрактика державного управління мі-граційними процессами (другий етап1954�1964 рр.). У 1955 р. переселенськівідділи облвиконкомів були реорганізо-вані у відділи організованого набору(оргнабору) і переселення. У кінці 50-хроків населенню було дозволено вільнопересуватися. Так держава вирішувала


45454545

кілька проблем: знімала соціальну нап-ругу, одержувала ініціативну робочу си-лу, відволікала та ізолювала незадово-лених своїм становищем від загальногооточення, розпорошувала по територіїСРСР кращі розумові, репродуктивні,амбіційні, готові до самопожертви івпливу патріотичного руху сили, інвер-сійно розгойдувала сталість українськоїнації.Змінилася й тактика переселенської

політики щодо західноукраїнського се-лянства. Завершення колективізації від-кинуло потребу у виховних акціях. З се-редини 50-х західна демографічна зонасприймається владою як регіон з над-лишковими трудовими ресурсами. Планові переселення регулярно про-

водилися і в наступні роки, але безжорсткого примусу. Свобода вибору пе-ресування стає визначальною мотиваці-єю в переселенні. Дозволивши вільнийвибір місця проживання, держава зму-шена була шукати інші шляхи попов-нення трудових ресурсів сіл. Головнеуправління організованого набору робіт-ників і переселення при Раді МіністрівУРСР зобов�язало обласні відділи попереселенню виявляти більше турботищодо новоселів, створювати відповідніумови для закріплення їх на місцях [8].Отже, міграційна політика цього етапу

була спрямована, по-перше, на вирішенняпроблеми трудових ресурсів шляхом доб-ровільного чи примусового переселення;по-друге, на ідеологізацію суспільнихвідносин, перетворення суспільства на«солдат соціалістичної праці»; по-третє,на перемішування населення з метоюгальмування об�єктивного процесу консо-лідації національних сил; по-четверте, наукріплення інтернаціоналізму, розвиткупроцесів етнічної інтеграції; по-п�яте, назбереження попередньої політичної кон-цепції щодо обмеження концентрації гро-мадян певної національності у південнихобластях України.

Фактологічним обґрунтуванням длятаких висновків є: 1) проведення у 1945�1952 рр. оргна-

борів серед переселенців південних об-ластей робітників, які виявили бажанняпрацювати в рибній промисловості наСахаліні, Курильських островах, Кам-чатці, Охотському узбережжі, на Балти-ці, або моряками тралового флоту вМурманський області [9];

2) направлення репатріантів та рее-мігрантів на роботу в області, щоприрівнювались до районів КрайньоїПівночі (Мурманська, Архангельська,Тюменська, Томська, Читинська, Іркут-ська, Амурська, Сахалінська, Краснояр-ський, Приморський, Хабаровськийкраї, Комі, Бурятська та ЯкутськаАРСР) [10];

3) рекрутування кадрів із сільського на-селення для поповнення робітників Києва,Донбасу та спецвідомств � Військморбуд,Військморсантехмонтаж, Чорномортех-флот, Містобудування [11];

4) щорічне проведення планових ор-ганізованих наборів робітників на ново-будови України, Росії, Казахстану [12].

5) організація добровільного виїздугромадян для участі в будівництві у Єв-рейській Автономній області (Біробід-жан) [13];

6) продовження практики переселен-ня з хуторів з метою укрупнення колгос-пів при відсутності можливості забезпе-чення житлом, що спричиняло міжрес-публіканську міграцію [14];

7) виселення у райони Сибіру іДалекого Сходу осіб, що «вели пара-зитичний спосіб життя на селі»(1948�1950 рр.) [15];

8) примусове виселення та заборонаселитися на території Херсонської, Ми-колаївської, Запорізької та Одеськоїобластей для татар, німців, греків, бол-гар, вірменів та інших осіб, які поверта-лися із спецпоселень після депортації ізКриму у 1941�1944 рр. [16].


46464646

Отже, поряд з вирішенням економіч-них проблем та поповнення трудових ре-сурсів, � на півдні України впроваджува-лася «прокрустова» національна політи-ка. В її основі лежали ідеологічні догмиі політичні рішення правлячого режиму.Причини цього крилися в тому, що пар-тійні лідери продовжували розглядатилюдину не як вищу цінність, а як прида-ток тоталітарної держави. Вимушена мі-грація, обмеження пересування було по-рушенням природного права людини навільний вибір місця проживання. З приходом до влади Л.І. Брежнєва,

в міру еволюції планів реалізації націо-нальної політики від «зближення націй»до «злиття націй» і створення радянсько-го народу змінювалася і державна мігра-ційна політика, громіздке планування ігігантоманія розпорошували внутрішнітрудові ресурси. Незважаючи на деякіпозитивні зрушення, планова система пе-решкоджала по-господарському управля-ти сільським виробництвом, деформува-ла господарські навички селян. Складній суперечливі відносини партійно-радян-ської влади з населенням вступають у но-ву стадію, позначаються на самовільнихміграціях населення (третій етап1965�1990 рр.). Вагомим поштовхом цьо-го процесу стало юридичне скасуванняприкріплення селян до місця. З 1975 р.колгоспникам почали видавати паспорти.У 60�70-х рр. минулого століття, як

і раніше основним контингентом сіль-

ських переселенців були українці зТернопільської, Закарпатської, Івано-Франківської, Львівської, Житомир-ської, Рівненської, Чернігівської, Черні-вецької, Волинської областей. Залучалитрудові ресурси і з інших областей �Полтавської, Вінницької, Київської, Чер-каської, Хмельницької, Сумської [17].Дві третини прибулих були вихідцямиМиколаївської, Херсонської, Одеської,Запорізької, Кіровоградської, Дніпро-петровської та Донецької областей. Значна кількість мігрантів прибувала

із РРФСР. Переважно це були мешкан-ці Архангельської, Івановської, Кеме-ровської, Іркутської, Ростовської, Свер-дловської, Ленінградської областей таКрасноярського краю. Прибували такожвихідці із Молдавської, Грузинської,Вірменської, Казахської, Киргизької,Латвійської республік [18].Непродумана міграційна політика,

відсутність газифікації, теплофікації,водопостачання, бездоріжжя, низьке ме-дичне, торговельне і культурно-побутовеобслуговування, штурмівщина і відсут-ність гарантованого вихідного, обмеже-ність робочих місць для жінок, сезон-ність їх праці, низький рівень роботикерівників і пов�язана з цим складна мо-рально-психологічна атмосфера у селахпосилювали міграцію селян до міст, щозасвідчують дані табл. 1.Внаслідок того, що міграційні потоки

(внутрішні і зовнішні) переважно були

Область

ПоселенняУсі Міські Сільські

1959�1969

1970�1978

1979�1988

1959�1969

1970�1978

1979�1988

1959�1969

1970�1978

1979�1988

Миколаївська 2,24 2,28 1,93 17,79 11,72 8,04 -11,23 -8,63 -8,43

Херсонська 8,83 6,17 0,04 25,24 11,44 9,73 -6,16 -0,51 -6,82

Таблиця 1Відносне сальдо міграції населення у 1959�1988 рр. в середньому за рік, % *

* Див.: Хомра А.Я. Миграция населения Украины в 1959�1988 гг. Основные законо-мерности и тенденции развития / Миграции и урбанизация населения (на материалах Ук-раины и Польши). Сб. науч. трудов. � К., 1992. � С. 36.


47474747

спрямовані з сіл у міста, то частка міг-раційного сальдо у динаміці міського ісільського населення значно перевищу-вала показники приросту загальної чи-

сельності населення протягом всьогопіслявоєнного періоду дозаселення регі-ону. Найбільш притягали приїжджихобласні центри (див. табл. 2).

* Населення СССР 1989: Статистический ежегодник / Госкомстат СССР (по предва-рительным итогам Всесоюзной переписи 1989 г.). � М. 1989. � С. 23�26.

МістоРоки

1959 1970 1979 1989 1970 до 1959 % 1989 до 1979 %

Миколаїв 251 362 440 503 144,2 114,3

Херсон 158 261 319 355 165,2 111,3

Таблиця 2Кількість населення міст Миколаєва і Херсона (тис.чол.)

1959�1989 рр.*

У 80-х роках інтенсивність організо-ваних переселень у селах зберігаласьпрактично на одному рівні. На Південьвідповідно до плану розвитку народногогосподарства із західних областей Укра-їни щорічно завозилося 3 � 3,5 тис. пос-тійних і 3�4 тис. сезонних робітників.Міжобласні міграції сільських жителівзахідних областей України, навчаннярідною мовою у більшості сільських на-селених пунктів взаємозбагачували різнігрупи українців, стримували асиміля-ційні процеси, робили несприятливимдля іноетнічного впливу співвідношенняетнічних груп у сільській місцевості, до-помагали встановленню міжрегіональ-них стосунків на рівні родинних зв�яз-ків та подоланню відчуженного сприй-няття один одного мешканцями обох ре-гіонів. Але донорський приплив робочихрук з означеного регіону вичерпувався,а відтік сільського населення у містатривав. Робочих кадрів не вистачало. Зметою налагодження ситуації у липні1967 р. відділи оргнабору і переселенняоблвиконкомів були реорганізовані увідділи по використанню трудових ре-сурсів. Вони зосередилися на вирішеннізавдань ефективного використання міс-цевих трудових ресурсів, поліпшення

умов проживання, закріплення їх намісцях. Але дефіцит робочої сили зали-шався високим. У 1980 � 1985 рр. у кол-госпах Миколаївщини він становив май-же 24 тисячі чоловік [19]. ДозаселенняМиколаївської і Херсонської областейупродовж усіх років дещо відрізнялося.Цьому сприяли могутній промисловийпотенціал Миколаєва, який більше при-тягував мігрантів із РРФСР, посеред-ницька роль держави, ландшафт місце-вості, різниця у кількості робочих місцьу сільській місцевості та площі терито-рії, що і позначилося на збільшеннікількості населення, а також щільностізаселення областей (див. табл. 3). На збільшенні кількості населення по-

значилося організоване переселення ук-раїнців, етнонаціональна політика «пере-мішування» населення, сприяння засе-ленню регіону росіянами. Очевидно, цимможна пояснити зміну позиції Миколаїв-ської області з 20-го (1979 р.) на 18 міс-це (1989 р.) серед областей України [20]. Характерною ознакою міграційного

руху 80-х стало зниження мобільностісільського населення і зростання часткиРРФСР у зовнішньому міграційному об-міні населенням. Зменшення народжува-ності у сільській місцевості вичерпувало


48484848

контингент зворотних мігрантів. У вказа-ні роки темпи зниження відтоку сільсько-го населення в Миколаївської областірізко уповільнились і склали 8,85 %, вХерсонській � 6,82 % [21].

Загальновизнано, що міграція 80-хроків являла собою один із найбільшмасових процесів у СРСР. Основноюпричиною міграцій вважалася різницяу рівні життя між районами СРСР [22].

Таблиця 3Динаміка кількості населення за переписами 1959, 1970, 1979, 1989 рр.*

Роки

Миколаївська область Херсонська область

Чисельністьнаселення(тис. чол.)

Площа тери-торії

(тис. км2)

Щільність на-селення(на км2)

Чисельністьнаселення(тис. чол.)

Площа те-риторії

(тис. км2)

Щільністьнаселення(на км2)

1959 1013839 24,9 40,7 824167 27,1 30,4

1970 1148118 24,6 46,7 1029988 28,4 36,3

1979 1243421 24,6 50,5 1166330 28,4 41,0

1989 1328306 24,6 54,0 1236970 28,4 43,5

* Складено та підраховано щільність населення за даними Всесоюзних переписів насе-лення 1959, 1970, 1979 і 1989 рр.; ДАХО, ф.Р. 1979, оп. 10, спр. 1577, арк. 51.

Масштаби міграцій у південних облас-тях України відображали загальносо-юзні тенденції, зумовлювалися цілимрядом чинників: перманентними урба-нізаційними процесами, які викликалипереміщення населення із менших насе-лених пунктів у більші; активізацієюзрошувального землеробства в краї тагосподарським освоєнням нових тери-торій в межах СРСР; перетвореннямкраїни в гігантську промислову новобу-дову; неефективністю управління мі-грацією з боку держави, що проявляло-ся, з одного боку, в нераціональномуспрямуванні потоків мігрантів, з іншо-го, пояснювалося відносно низькимрівнем проживання, високою мобільніс-тю населення. Вирішальне значення увнутрішньореспубліканських міграцій-них зв�язках відігравали відстані. У1979�1988 рр. мешканці Миколаївщиниі Херсонщини найбільше переїжджалидо сусідніх областей. Так, жителі Ми-колаївської області надавали перевагу

Одесі (3,23%), Кривому Рогу (2,44%),Херсонській (2,43%) та Кіровоград-ській областям (1,48%). Географіявнутрішньореспубліканських перемі-щень жителів Херсонщини була обшир-нішою. Акценти у виборі місця прожи-вання змістилися в інші південні облас-ті ближчі до Херсонської. Відсотоктих, що переїхали у Миколаївську об-ласть був найвищим і склав 2,85%, доКриму � 1,58% , у Запоріжжя � 1,88%, у Запорізьку область � 1,68% , у Кри-вий Ріг � 1,65% , в Одесу � 1,42% [23].У міжреспубліканському обміні насе-

ленням протягом 1979�1989 рр. південніобласті мали найбільше позитивне саль-до притоку мігрантів з різних економіч-них районів РРФСР, Молдавської РСР,республік Середньої Азії, Казахстану,Кавказу, Білоруської РСР. Рівень міграційних зв�язків населен-

ня обох областей був високим. Інтенсив-ний відплив населення здійснювався доЗахідного Сибіру, областей Центрально-


49494949

го і Далекосхідних економічних районівРосії, Казахстану [24]. Встановити розмах етнічних міграцій

за статистичними матеріалами дужескладно. Національність мігрантів фік-сували за весь період післявоєнної істо-рії лише тричі: у 1979 р. та напередоднідезінтеграції СРСР у 1988, 1989 рр. Ма-

теріали переписів населення фіксуютьсумарне збільшення чисельності всіх на-ціональностей, не розподіляючи за при-родним і механічним приростом чи вра-хуванням етнічних процесів. За період з1959�1989 рр. кількість домінуючих на-ціональностей у регіоні змінювалась(див. табл.4).

* Складено за даними Херсонського обласного управління статистики (1959 р.); На-циональний состав населения Херсонськой области по данним Всесоюзной переписи насе-ления 1989 г. /Министерство статистики України. Херсонское обласное управление ста-тистики. � Херсон, 1992; Національний склад населення Миколаївської області та йогомовні ознаки за даними Всеукраїнського перепису населення 2001 р. Статистичний збір-ник. Вип. 6 / Держкомітет статистики України. Миколаївське управління статистики. �Миколаїв, 2003. � С. 107 (1959, 1970 рр. � показане наявне населення). Примітка. Під-рахунки інших національностей та деякі проценти вирахувано нами � Т.П.

Таблиця 4Склад постійного населення за найбільш чисельними національностями

за даними Всесоюзних переписів 1959, 1970, 1979, 1989 рр.*

Національність

Всього, тис. осіб (у %)


1959 1970 1979 1989 1959 1970 1979 1989

Усе населення,з них

1011,5 1147,3 1242,7 1328,3 825,1 1030,8 1167,0 1236,9

українці820,8

(81,1%)904,9

(78,9%)961,9

(77,4%)1003,6(75,5%)

669,0(81,0%)

807,5(78,3%)

895,2(76,7%)

936,9(75,7%)

росіяни139,0

(13,7%)184,9

(16,1%)223,8

(18,0%)258,0

(19,4%)128,2

(15,5%)186,6

(18,1%)228,5

(19,6%)249,5

(20,2%)

євреї20,3

(2,0%)18,0

(1,6%)15,2

(1,2%)11,9

(0,8%)10,4

(1,2%)10,0

(0,9%)9,0

(0,7%)7,3

(0,6%)

білоруси12,6

(1,2%)14,0

(1,2%)13,5

(1,0%)14,5

(1,0%)6,8

(0,8%)10,2

(1,0%)11,5

(0,9%)12,6

(1,0%)

молдавани4,3

(0,4%)5,3

(0,5%)8,9

(0,7%)16,7

(1,2%)1,5

(0,1%)2,0

(0,2%)3,8

(0,3%)5,6

(0,4%)

болгари6,0

(0,5%)6,5

(0,6%)6,6

(0,5%)7,1

(0,5%)�

0,8(0,08%)

1,1(0,09%)

1,3(0,1%)

поляки2,7

(0,2%)2,5

(0,2%)2,2

(0,1%)2,0

(0,1%)3,3

(0,3%)2,8

(0,2%)2,9

(0,2%)2,8

(0,2%)

татари0,5

(0,04%)1,0

(0,08%)1,1

(0,08%)1,5

(0,1%)0,5

(0,06%)1,5

(0,1%)3,9

(0,3%)2,1

(0,1%)

цигани �0,6

(0,05%)1,3

(0,1%)1,3

(0,09%)�

1,7(0,1%)

1,7(0,1%)

2,0(0,1%)

інші національ-ності

5,3(0,5%)

9,6(0,8%)

8,2(0,6%)

11,7(0,8%)

5,4(0,6%)

7,7(0,7%)

9,4(0,8%)

16,8(1,3%)


50505050

Динаміка збільшення кількості укра-їнців у краї протягом 40�80-х років, їхдомінуюче переважання не викликаєсумніву. Та незважаючи на великий аб-солютний приріст, частка українців за30 років (1959�1989) зменшилась на5,6% у Миколаївській і на 5,3 % уХерсонській області. Питома вага їх не-ухильно зменшувалася відповідно з81,1% до 75,5 % і з 81,0 до 75,7%. Водночас значно збільшилася кіль-

кість росіян. За 30 років (1959�1989)приріст росіян підвищився, відповіднона 5,7% і на 4,0%. У 1959 р. їх часткасеред населення Миколаївської і Хер-сонської областей становила 13,7 %,15,5% , у 1989 р. � 19,4%, 20,2%. О.Ла-вер звертає увагу на практично однако-ві темпи природного приросту росіян іукраїнців. Тобто, збільшення кількостіросіян відбувалося переважно за раху-нок міграції. Це досить високі показни-ки, зважаючи на те, що їх стартовакількість була меншою у першій облас-ті майже на 6%, в другій � трохи біль-ше 5% [25].Отже, міграційні процеси та природ-

ний приріст привели до швидкого зрос-тання кількості росіян у регіоні. Вонистали другою за чисельністю етнічноюспільнотою, чи етнічною меншиною(тобто такою, яка проживає за межамисвоєї етнічної території � Росії) обохобластей. Значне переважання росіянсеред інших етносів краю може типоло-гізуватися як мегаменшина (супермен-шина). Південний регіон України до по-чатку 90-х років ХХ ст. був одним ізнайпривабливіших регіонів для росіян,які мігрували за межі Росії або перемі-щалися в межах України. Їх механічнийі природний приріст набагато переви-щував зростання будь-якої іншої націо-нальності. На досягнення такого ре-зультату була направлена далекосяжнаміграційна політика радянської влади.

Міграційні процеси регулювалися сві-домими діями держави і планових орга-нів щодо переселення населення, ство-рення промислових центрів, робочихмісць. Приплив росіян був пов�язаний упершу чергу з промисловим виробниц-твом (суднобудування, машинобудуван-ня, металургія, електроенергетика).Водночас серед приїжджих значний від-соток становили пенсіонери всесоюзнихвідомств та військові пенсіонери, якихприваблював сприятливий клімат тавідносно вищий рівень життя, ніж в Ро-сії. Приток російських селян у сільськумісцевість був стабільним, але значноменшим. Співвідношення українців і росіян

перекривалося, головним чином, за ра-хунок організованих масових пересе-лень українців у сільську місцевість,стихійної міграції та природного при-росту представників корінного етносу.Характерною була динаміка розвит-

ку інших етносів, що проживали на те-риторії краю. Центральна (географічно)позиція Миколаївської області на Пів-дні України визначила їй роль регіо-нального посередника в обміні населен-ням. Близькість Миколаївської областідо Одеської, а Херсонської до Криму іЗапорізької області формувало в обохобластях різне кількісне співвідношенняетнічних груп. Переписи 1959, 1970, 1979, 1989 ро-

ків зафіксували в обох областях чітковизначений (за кількісною ознакою)розподіл місць серед найчисленнихетносів. Перше місце займають українці,друге � росіяни, далі етнічне обличчякожної області набуває своїх специфіч-них рис. На Миколаївщині до сімкикількісно переважаючих етносів входятьболгари, на Херсонщині їх значно мен-ше, в деякі роки збільшується кількістьтатар, циган, дещо зменшується питомавага поляків (див. табл. 5).


51515151

У 80-х рр. посилилася зовнішня мі-грація. За кордон відбували росіяни,українці, білоруси, німці, інші націо-нальності, але найбільше � євреї. У1989 р. відбулася ротація III і V місцьміж євреями і молдованами у Миколаїв-ській області. Відповідно кількість мол-дован різко збільшилася і вони зайнялиІІІ позицію, євреї � V позицію. Міжрес-публіканський міграційний обмін насе-лення позначився на збільшенні кіль-кості білорусів, молдован, вірмен, тад-жиків та представників інших народів.За радянської доби, крім етносів, які

були зареєстровані довоєнними перепи-сами 1920, 1926 рр. склад населенняобох областей поповнили такі націо-нальності як мордвини, чуваші, удмур-ти, марійці, башкири, адигейці, алтайці,вепси, ненці, нанайці, тати, ханти, агу-ли, балкарці, долгани, удини, абазини,дунгани, комі, комі-пермяки, карели,якути, абхази, кабардинці, лакци, дар-гинці, каракалпаки, карачаївці, інгуші,чеченці, хакаси, черкеси, табасари,угорці, хорвати, калмики, казахи, в�єт-намці, корейці, японці та національнос-

ті, що ввійшли до складу «інших». Оче-видно, це ті національності, які ранішебули зазначені як русини, бельгійці, го-ландці, данці, англійці, норвежці, шве-ди, швейцарці, французи, черемиси,перси [26]. Отже, наявні історичні матеріали пе-

реконують, що міграційні процеси за до-би радянської державності стали визна-чальним чинником трансформації полі-етнічного складу населення краю. У міг-раційних процесах дозаселення Півден-ного регіону (1944 � 1991 рр.) прояви-лися всі види міграції: політичні, еконо-мічні й етнічні; міждержавні (особливоу 1944�1951 рр.), міжреспубліканські іміжобласні; постійні, сезонні і маятни-кові; сільськогосподарські (сільські) іпромислові (міські). Вони позначилисяна демографічному і етнічному розвиткуПівденного регіону, кількісному і якіс-ному відтворенні робочої сили, урбані-заційних та етнічних процесах, відобра-жали загальний розмах міграцій вСРСР, займали значне місце у міжрес-публіканському і республіканському об-міні населення, приводили до посилення

Таблиця 5Диференціація найбільш чисельних національностей за даними переписів

1959, 1970, 1979, 1989 рр.


1959 1970 1979 1989 1959 1970 1979 1989

I українці українці українці українці українці українці українці українці

II росіяни росіяни росіяни росіяни росіяни росіяни росіяни росіяни

III євреї євреї євреїмолдо-вани

євреї білоруси білоруси білоруси

IV білоруси білоруси білоруси білоруси білоруси євреї євреї євреї

Vмолдо-вани

молдо-вани

молдо-вани

євреї поляки поляки татаримолдо-вани

VI болгари болгари болгари болгаримолдо-вани

молдо-вани

молдо-вани

поляки

VII поляки поляки поляки поляки татари цигани поляки татари


52525252

міжетнічної взаємодії, стимулювали ет-нічні процеси.Інтенсивний міграційний рух в ме-

жах Південного регіону, надання насе-ленням переваг при зміні місця прожи-вання сусіднім областям свідчить на ко-ристь того, що протягом ХХ століттярозвинувся усталений тип мешканцястепової зони, адаптованого до її при-родно-кліматичних умов та господар-ської діяльності незалежно від націо-нальної приналежності.Свідомо регулюючи міграційний рух,

впроваджуючи «прокрустову національ-ну політику» щодо певних національ-ностей, поступово зменшуючи кількіснеспіввідношення автохтонного етносу, ве-дучи потужну ідеологічну обробку насе-лення шляхом маніпулювання історич-ними фактами, уніфікуючи життя повсій країні, активно впроваджуючи ро-сійську мову у містах, держава приско-рювала темпи штучного створення «ро-сійськомовного» регіону.

Постійне переміщення населення ін-версійно (маятниково) розгойдувалосталість української етнонації, переш-коджало процесу консолідації громад-ськості Півдня, а за умов відсутностіможливості задоволення своїх культур-но-національних потреб закладало сер-йозні психологічні комплекси націо-нальної неповноцінності в українців танаціональних меншин краю, прискорю-вало мовну і етнічну асиміляцію. Безліч надзвичайно важливих і сут-

тєвих змін, що відбулися за роки дер-жавної незалежності в Україні, посилен-ня руху громадськості за збереження ет-нічної ідентичності потребує уважногоставлення до процесів, що відбулися зарадянської доби. Одним із найскладніших у сучасних

етнонаціональних відносинах є мовнепитання. Порівняльний аналіз етномов-них процесів, що відбувалися у Микола-ївській та Херсонській областях, під-

тверджує загальновизнану думку, що ет-нічним наслідком спотвореної націо-нальної політики Радянської державистав факт зросійщення українців та ін-ших етнічних спільнот.Матеріали переписів населення 1970,

1979 і 1989 років, зведені в табл. 6, да-ють можливість простежити динамікуетномовних процесів у 60�80-ті роки(див. табл. 6). Політика щодо обмеження функціо-

нування української мови породжувалабайдужість жителів краю до її вивчен-ня. Якщо у 1989 р. 58,4 % українцівМиколаївщини і 62,7 % Херсонщинивільно володіли другою мовою, росій-ською, то серед росіян Херсонської об-ласті тільки 4,02 % (Миколаївської3,1%) володіло українською, незважаю-чи на те, що жили вони в Україні. Слідзауважити, що у прискоренні мовної іетнічної асиміляції найважливішу рольвідіграє соціальний престиж тієї чи ін-шої мови. Статус мови в суспільствівизначається державою. Масове залу-чення українців і представників іншихетносів, наприклад євреїв, болгар, бі-лорусів, поляків у містах до вивченняросійської мови, самоізоляція влади відпідтримки національних мов штучноприскорювали процес зміни україн-ської мови (або інших мов) на росій-ську. Спостереження, однак показують,що визнання тієї чи іншої мови рідноюне завжди свідчить про те, що людинау своєму щоденному спілкуванні, особ-ливо в сімейній сфері, перейшла пов-ністю на цю мову. Тобто, розповсюд-ження російської мови, як мови міжна-ціонального спілкування не виключалопобутування українсько-російського бі-лінгвізму чи використання у побуті рід-ної мови білорусами, болгарами, вірме-нами, грузинами, молдованами, татара-ми, узбеками, азейбарджанцями та ін-шими національностями, частково захи-щало від асиміляції.


53535353

Таблиця 6Поширення мов серед найчисленніших національностей центральних областейПівдня України (за даними Всесоюзних переписів 1970, 1979, 1989 рр.)*

Етноси

Вважають рідною мову

своєї національності російську українську

1970 %

1979%

1989%

1970%

1979%

1989%

1970%

1979%

1989%

Миколаївська область

Все населення 85,6 85,1 84,0 13,4 14,0 14,8 1,0 0,8 1,0

українці 86,7 85,1 83,6 13,2 14,8 16,3 - - -

росіяни 97,0 98,0 97,4 - - - 2,9 1,9 2,5

євреї 7,9 6,2 4,2 90,1 92,2 94,0 1,9 1,4 1,7

білоруси 26,6 32,3 29,8 62,3 55,9 57,4 10,9 11,7 12,6

болгари 40,2 - - 52,0 - - 7,7 - -

молдовани 55,5 - 71,0 15,7 - 14,1 28,6 - 12,9

поляки 7,1 - - 52,4 - - 39,7 - -

інші 58,4 - - 31,8 - - 8,9 - -

Херсонська область

Все населення 90,1 88,6 87,6 8,7 10,3 11,0 1,1 1,0 1,3

українці 91,2 88,6 87,7 8,8 11,1 12,3 - - -

росіяни 96,7 96,9 96,0 - - - 3,2 3,0 3,9

білоруси 44,0 40,7 39,3 41,7 43,9 45,5 14,3 15,2 15,1

євреї 7,4 - 5,8 90,9 - 92,2 1,6 - 1,9

поляки 9,5 - 5,9 27,4 - 32,5 62,4 - 60,4

татари 75,6 - 56,7 22,6 - 38,5 1,6 - 4,2

молдовани 49,1 - 62,5 25,1 - 19,7 25,6 - 17,1

цигани 71,3 - 70,2 10,3 - 9,3 16,1 - 19,8

інші 40,4 - - 47,0 - - 12,0 - -

*Обчислено за: Итоги Всесоюзной переписи населения 1970 г. � Т. IV. � Националь-ный состав населения СССР, союзных и автономных республик, краев, областей и наци-ональных округов. � М., 1973. � С. 182, 188; Численность и состав населения СССР. Поданным Всесоюзной переписи населения 1979 г. � М., 1984. � С.102; Национальный сос-тав населения СССР. По данным Всесоюзной переписи населения 1989 г. � М., 1991. �С. 84�87.


54545454

Про це свідчать дані Всеукраїнськогоперепису населення 2001 р. Зокрема, натой час у Миколаєві проживало 509 102особи. З них 370010 українців (72,6 %),росіян 117458 (23 %). Мову своєї націо-нальності визнавало 327707 (64,3 %)осіб, російську 175471 (34,4%), україн-ську 5507 (1,08 %). Серед українців рід-ною мову своєї національності визнава-ло 209203 особи (56,5 %), російську160737 (43,4 %). Серед росіян 113753(96,8 %) [27].Серед національних меншин визнава-

лася рідною мова своєї національностілише азейбарджанцями, циганами такурдами. Переважна більшість білору-сів, болгар, вірменів, грузинів, євреїв,молдован, поляків, німців, татар, узбе-ків визнавали за рідну російську мову.Проте це не означає, що вони мають невизначену національну ідентичність. Во-ни не називають себе росіянами, а ото-тожнюють себе зі своїм народом. Отже,йдеться лише про мовну асиміляцію.Ніхто добровільно не відмовляється відмови, якщо для цього немає підстав. Сьогодні багато розмов про кризові

явища. Зазвичай кризові соціально-еко-номічні процеси породжують і кризуідентичності. «Без поняття �кризи� неіснує поняття �ідентичність�: у стабіль-ні періоди людина не замислюється надтим, хто вона є? � все вже давно виріше-но, їй залишається лише наслідувати на-лежні зразки поведінки і тільки в епохусоціальних потрясінь свідомість охоп-лює сумніви» � стверджує вітчизнянийдослідник В.В. Головко [28]. Ідентифі-кація полягає у виборі моделі поведін-ки. Потрібно говорити про національнуідентичність, що поєднує етнічну та по-літичну ідентичності. Її атрибутами євласна назва, історична територія,спільна історична пам�ять (міфи), спіль-на масова громадська культура, єдиніюридичні права та обов�язки для всіхчленів спільноти, спільна економіка з

можливістю вільного пересування у ме-жах національної території. Ідентич-ність не можлива там, де немає певнихсакральних цінностей, що мають універ-сальне значення і авторитет для біль-шості членів суспільства. Історичнийшлях етнічного розвитку народів ПівдняУкраїни, сучасні етнонаціональні відно-сини свідчать про великий ступінь їх по-літичної, соціально-економічної, куль-турної, мовної, подекуди конфесійноїспільності, що, безперечно, відкриваєсприятливі перспективи етнічної консо-лідації. Успіх цього процесу залежатимевід державної підтримки національноїсамосвідомості, насамперед українсько-го � чисельно переважаючого етносу,серйозної руйнації психологічних ком-плексів, особливо притаманних мешкан-цям міст (страх вивчення мови, почуттясорому, що розмовляють українською«селянською» мовою), від вирішенняросійською частиною населення проб-леми своєї ідентифікації, а також збе-реження ідентичності всіх інших націо-нальних меншин і формування у нихсамопочуття причетності до українськоїполітичної нації та держави Україна.Ці цінності виробляє еліта. Самоіденти-фікація політичної еліти, її здатністьпідтримати соціальні структури су-спільства значною мірою визначить по-дальший процес етнічної самоідентифі-кації населення мегарегіону.Передбачити скільки років триватиме

цей процес в регіоні складно. Багато за-лежить від послідовної, зваженої внут-рішньої і зовнішньої політики держави.Варто лише пам�ятати, що будь-якіспроби штучної консолідації народів неможуть привести до успіху. Всі заходи,які зачіпають національні почуття слідпроводити обережно, проте надмірна па-сивність, зволікання або самоізоляціядержави і органів, що її представляютьвід вирішенння національних проблем вумовах масової етнізації політики, при


55555555

недостатньому рівні етнічної самосвідо-мості і правової культури домінуючогоетносу закладають у суспільстві стійкітенденції деструктивного характеру. Вцьому зв�язку достатня історична ін-формованість населення дасть можли-

вість представникам різних етносівадекватно орієнтуватися в сучасномусуспільстві, представляти і захищатисвої інтереси, поважати інтереси і праваінших людей, колективно вирішуватиспільні проблеми.

Література1. Бабурин В., Шувалов В. Украина:

единство в разнообразии // Вибір. �2001. � № 1�2. � С.125.

2. Одесские известия. � 2003. � 17 янва-ря; Южная правда. � 2003. � 23 января;Наддніпрянська правда. � 2003. � 17 січня.

3. Котигоренко В. Тенденції в етнічнійта етномовній динаміці населення України у1959 � 2001 рр. (за матеріалами переписів)// Людина і політика. � 2003. � № 2. �С.12.

4. Див. докладно: Пронь Т.М. Утворен-ня Херсонської області � початок нового ета-пу в історії заселення Південного регіонуУкраїни (1944�1959 рр.) // Південний ар-хів. Зб. наук. пр. � Іст. науки. � Вип. 12. �Херсон: Вид-во ХДУ, 2003.

5. Державний архів Миколаївськоїобласті (далі � ДАМО), ф. Р. 2133. �Оп. 2. � Спр. 1017. � Арк. 17�18, 54, 64.

6. Україна: друга половина ХХ століт-тя: Нариси історії / П.П. Панченко, М.Р.Плющ, Л.А. Шевченко та ін. � К.: Либідь,1997. � С. 8.

7. Сінкевич Є.Г., Покачалова А.Г. Ста-новище переселенців із Польщі на теренахХерсонської області УРСР в 1944�1946 ро-ках (за архівними матеріалами) // Півден-ний архів. Зб. наук. пр. � Іст. науки. �Вип. 9. � Херсон: Вид-во ХДУ, 2002. �С.75; ДАМО, ф. Р. 992. � Оп. 2. � Спр. 58.� Арк. 150�151; Спр. 68. � Арк. 119.

8. Державний архів Миколаївської об-ласті (далі � ДАМО), ф. Р. 2853. � Оп. 1,т. 2. � Спр. 127. � Арк. 50.

9. ДАМО, ф. Р. 992. � Оп. 2. � Спр.1358. � Арк. 79; Спр. 448. � Арк. 50�87;Спр. 1199. � Арк. 48.

10. Державний архів Херсонської облас-ті (далі � ДАХО), ф. Р. 1979. � Оп. 12. �Спр. 220. � Арк. 8, 16, 28; Ibid., ф. Р.

3451сч. � Оп. 2. � Спр. 3. � Арк.9; Ibid.,ф. Р. 1979. � Оп. 9. � Спр. 23. � Арк. 235;ДАМО, ф. Р. 2853. � Оп. 2. � Спр. 1. �Арк. 11.

11. ДАМО, ф. Р. 992. � Оп. 2. � Спр.233. � Арк. 148; Спр. 448. � Арк. 33,50�87; Спр. 1768. � Арк. 40.

12. Кочубей А. Оновлена земля Хер-сонська // Наддніпрянська правда. �1967. � 23 грудня; Очерки истории Нико-лаевской областной партийной организа-ции / А.А. Васильев, Ю.А. Горбань,И.Г. Гостев и др., ред. коллегия.В.А. Васляев (отв. ред.) � Одесса, 1980.� С. 222; Авдальян М. У сім�ї єдиній //Наддніпрянська правда. � 1987. � 7 квіт-ня; ДАМО, ф. Р. 2853. Оп. 1. � Спр. 31.� Арк. 1�3; ДАХО, ф. Р. 1979. � Оп. 10.� Спр. 1577. � Арк. 30.

13. ДАМО, ф. Р. 992. � Оп. 2. � Спр.1524. � Арк. 142; Спр. 710. � Арк. 40; Спр.1768. � Арк. 23.

14. ДАХО, ф. Р. 1979. � Оп. 10. � Спр.1577. � Арк. 50; ДАМО, ф. Р. 992. �Оп. 6. � Спр. 446. � Арк. 240�242.

15. Бугай М.Ф. Депортації населення зУкраїни в 30�50-ті роки // Укр. іст.журн., 1990. � № 11. � С. 24; ДАХО, ф. Р.3451сч. � Оп. 2. � Спр. 3. � Арк. 12�13.

16. ДАХО, ф. Р. 3451сч. � Оп. 2. �Спр. 3. � Арк. 12�16.

17. ДАМО, ф. Р. 2853. � Спр.40. �Арк. 15; Спр.51. � Арк. 13.

18. ДАХО, ф. Р. 2000. � Оп. 4. �Спр. 2039а. � Арк. 54�55 зв.

19. Село. Люди. Життя. Анкета «Пів-денної правди» і облагропрому // Півден-на правда. � 1986. � 24 жовтня.

20. Заболотний В.З., Лісецький М.Ф.,Молодецький А.Є. Миколаївська область.Географічний словник. Довідник. � Мико-лаїв, 1996. � С. 69.


56565656

21. Українське село: проблеми і пер-спективи / За ред. Л.О. Шепотько. � К.,1991. � С. 46.

22. Москвин Д.Д. Население СССР. Воп-росы миграции (экономико-статистическийобзор тенденций 60-х � 80-х годов). � М.,1991. � С. 156; Кузнецов Л.Р. Взаимосвязьмиграции и брачности // Демографическиепроцесы в СССР. Сб. научн. трудов Акаде-мия наук СССР. � М., 1990. � С. 58.

23. Петрова Т.П. Вказ.праця. �С. 118�121.

24. Там само.25. Лавер О. Найшвидше збільшується

кількість українських росіян // МолодьУкраїни, 1992. � 3 листопада.

26. Национальный состав населенияХерсонской области по данным Всесоюзнойпереписи населения 1989 г. / Министерство

статистики Украины; Херсонское обласноеуправление статистики. � Херсон, 1992. �С. 1�2; Мовою статистики. Розподіл насе-лення Миколаївської області за національ-ністю та рідно мовою. Всесоюзний переписнаселення 1989 р. // Краяни. Науково-ме-тодичний збірник з проблем формуваннякультури міжнаціонального спілкування. �Вип.1. � Миколаїв, 1992. � С. 27�30.

27. Всеукраїнський перепис населення2001 р. Статистичний збірник. Вип. 4. Роз-поділ населення Миколаївської області занаціональністю та рідною мовою. � Мико-лаїв: Державний комітет статистики Украї-ни; Миколаївське обласне управління ста-тистики, 2003. � С. 18�21.

28. Головко В.В. Ідентичність як мета-фора: шлях від психології до історіографії// Укр. іст. журн. � 2002. � № 3. � С. 32.

Загальною думкою, якої дотри-мується більшість дослідників єтвердження про те, що єврей-

ські громади більшості міст ПівденноїУкраїни мали найвищий рівень міграцій-ної активності в порівнянні з іншими ет-нічними громадами. Історія формуваннямиколаївської єврейської громади маласвої специфічні риси. Як відомо, євреїбули вже серед перших жителів міста вкінці XVIII ст. На поч. ХІХ ст. єврейськагромада швидко розросталася переважноза рахунок міграції і відігравала суттєвуроль у соціально-економічному життіМиколаєва. Однак у 1829 р. було виданоімператорський указ, відповідно до якогопочалося виселення євреїв з міста, якетривало до 1837 р. В подальшому майже30 років вони не мали права проживати вМиколаєві та Севастополі. Лише з1866 р. заборону було знято, і почалосявідновлення єврейської громади. До міс-та переселялися євреї з сусідніх Херсона,Одеси, Єлисаветграда та містечок Ново-росії й Правобережної України. Статистику зростання кількості єв-

рейського населення в місті можна ви-явити, аналізуючи «Обзоры Николаев-

ского военного губернаторства», а з1901 р. � «Обзоры Николаевского гра-доначальства». За їх даними в 1870 р.єврейське населення за всіма показни-ками, крім співвідношення між кількіс-тю народжених та померлих, поступа-лося загальноміським показникам, алечерез десятиліття, картина змінилася впротилежний бік. При цьому вартозвернути увагу на те, що за це десяти-ліття загальна кількість міського насе-лення зросла на 25,1 %, але для єврей-ського населення цей показник склав49,3 %. Згодом, наближаючись до поч.ХХ ст., показник єврейської народжу-ваності поступово падав і в 1906 р. вінвперше став нижче загальноміського,що можна пояснити наслідками погро-мів 1905 р. У 1908 р. цей показникзнов виявився нижчим ніж загально-міський. В 1912 р. обидва показникивирівнюються, але в наступні рокипоказник єврейської народжуваностістабільно значно менший, ніж загаль-номіський. Порівнюючи показникиприродного приросту єврейського насе-лення з його фактичним приростом,можна зробити такі висновки. В період

57575757

Володимир Щукін

Трансформації традиціймиколаївської

єврейської громади (друга пол. ХІХ �

поч. ХХ ст.)

This article investigates the connection between changes in attitudes toward tradition inthe Mykolaiv Jewish community and the migration processes that it underwent from the second half of the 19th century to the beginning of the 20th century. The article examines forms of preserving and transforming tradition in the spheres of family life, edu-cation, charity, etc.


58585858

з 1870 до 1897 рр. фактичний прирістзначно перевищував приріст природний.Це означає, що зростання єврейськогонаселення в місті забезпечувалося зарахунок міграції. В подальшому впро-довж 1898�1903 рр. показники природ-ного й фактичного приросту суттєво невідрізнялися, що можна вважати свід-ченням того, що єврейське населенняставало все більш стабільною частиноюнаселення міста. Це підтверджує і по-казник відсотка єврейського населенняв складі жителів міста; у зазначенийперіод цей показник коливався в межах19,2�20,06 % і вище цього максимумубільше ніколи не підіймався. Лише в1906 р. показник природного прироступеревищив приріст фактичний (фактич-ний приріст вперше мав негативнийпоказник на 638 осіб). Вже з 1908 р.природний приріст значно поступавсяприросту фактичному, що свідчило пропоновлення єврейської міграції (хоч і внезначних обсягах � 100�300 осіб нарік) в м. Миколаєві, яка відбуваласявсупереч обмежувальним заходам з бо-ку влади. Не можна не звернути увагу на те,

що показник смертності серед єврей-ського населення впродовж всього пері-оду був майже вдвічі нижчим загально-міського показника.Як і раніше, родина залишалася од-

нією з основних цінностей в єврейсько-му суспільстві. Одночасно саме родинабула носієм консервативності. Нажаль, живих свідчень про життя єврей-ської родини в Миколаєві майже незбереглося, тому особливу цінність ма-ють спогади відомої революціонеркиФ. Морейніс-Муратової, онуки відомо-го купця і підрядника Рафаловича.Його родина в Миколаєві була доситьвпливовим та замкненим сімейним кла-ном. Його онука згадувала: «Дед имелочень много детей, и мы вращались в

среде своих многочисленных родных,составлявших своего рода еврейскуюаристократию и почти не водившихзнакомства с остальным еврейскимнаселением города. Быт был настоль-ко патриархален, что выдавали за-муж и женили своих детей так, чтожених и невеста видели друг другатолько перед венцом. Таким образомвышла замуж и моя мать, причем дедвзял зятя � моего отца к себе в дом,с тем, чтобы он, ранее изучавшийтолько Талмуд, постепенно привык ккоммерческим делам. С русскими недопускались в семье никакие отноше-ния. Вся прислуга была еврейская, заисключением одной только русской де-вушки, которую держали для выпол-нения мелких работ в субботу� нампостоянно твердили, что мы внукиРафаловича, что на Рафаловичейсмотрит весь город и т.д. Моя матьбыла женщина неяркая, � она быланеглупая и добросовестно несла семей-ные обязанности, была религиозна, ноне отличалась фанатизмом, и если быне влияние отца, которого она обычново всем слушалась, не была бы особен-но стойкой в соблюдении правил ста-рого быта. Но отец был человек неза-урядный � он выделялся своим умом,своей волей, своей религиозностью, до-ходившей до фанатизма, и своей чес-тностью, доходившей до самоотвер-жения» [1, с. 160]. Варто зазначити,що родина Рафаловичів на той час про-жила в Миколаєві понад 30 років. Зви-чайно, вести такий замкнений спосібжиття могла собі дозволити лише дос-татньо багата родина, але не можна невизнати, що значна кількість єврей-ських родин зберігали традиційнийуклад життя.Певний інтерес становить статистика

шлюбів, що укладалися між євреями вМиколаєві, наведена в таблиці.

В.Щукін. Трансформації традицій миколаївської єврейської громади...

59595959

За даними таблиці, співвідношенняєврейських шлюбів, як правило, булоблизьким до показників частки єврей-ського населення серед жителів міста,але в 1895�1897 рр. та в 1902�1903 рр.перший показник суттєво перевищивдругий, в подальшому співвідношенняміж ними лишалося протилежним. По-казник кількості укладених шлюбів на1 тис. єврейського населення зберігаввідносну стабільність упродовж кінцяXIX і перших років ХХ ст., досяг най-вищого показника в 1895 р., але почина-ючи з 1908 р. маємо зниження, що пев-ною мірою можна пояснити посиленнямсеред єврейського населення відчуттянестабільності, в зв�язку з регулярнимиспробами виселення євреїв з міста, щоздійснювалися в цей період владою.

Найнижчий показник бачимо в 1906 р.,що було своєрідною шоковою реакцієюна погромні події 1905 р.Юдаїзм дозволяє розлучення, акти

якого реєструвалися в спеціальних мет-ричних книгах. Аналіз «Книг для записиразводов между евреями» хоральної си-нагоги м. Миколаєва за 1880�1890 рр.показав, що за цей час зареєстровано 219розлучень (до 20 % по відношенню докількості єврейських шлюбів за цей жечас). При цьому значна частина розлу-чень відбувалася через переїзд до іншоїмісцевості чи країни одного з членів под-ружжя. Як данина традиції, зберігавсязвичай левіратного шлюбу та халиці*. Задесятиліття було лише 4 випадки засто-сування халиці (1,83 %). Крім того, зацей же період зареєстровано ще 4 випад-

Статистика шлюбів, укладених між євреями по м. Миколаєву* (за матеріалами оглядів Миколаївського військового губернаторства

та Миколаївського градоначальства)

РокиВсього укладено

шлюбів по Миколаєву

В т.ч.єврейських

%% єврейсьогонаселенняв місті

Шлюбівна 1 тис. єврей-ського населення

1870 523 43 8,1 9,2 8,9

1880 597 87 14,6 15 9,2

1895 597 151 25,2 18,7 10,3

1897 621 130 20,9 18,9 8,4

1898 675 127 18,8 19,2 8,1

1902 700 162 23,1 20,06 8,2

1903 804 192 23,9 20,05 9,6

1906 985 173 17,6 19,2 8,9

1908 794 130 16,4 19,3 6,6

1912 1003 179 17,8 19,1 8,6

1913 1087 148 13,6 18,9 8,5

1914 1014 151 14,9 18,1 7,1

* Підрахунки автора

* Левірат � звичай, згідно з яким бездітна вдова старшого брата ставала дружиноюмолодшого чи найближчого його родича. Халиця � процедура розірвання левіратногошлюбу, мала образливий характер по відношенню до нового чоловіка.


60606060

ки розлучення, в яких причиною вказу-валося «хвороба чоловіка, щоб позбавитидружину від халиці». У випадку застосу-вання халиці причиною розлучення за-значалося: «У зв�язку зі смертю чоловікабездітним», або «За законом віри».Не менш цікавим виявився аналіз

миколаївських метричних книг за нас-тупні 16 років (1891�1906 рр.). За цейчас було здійснено 393 розлучення, і небуло жодного випадку застосуванняхалиці. Але за цей же період було13 (3,3 %) розлучень «через хворобу чо-ловіка». Ситуацію пояснюють спеціаль-ні записи, зроблені рабином під реєстра-ційними відомостями про такі розлучен-ня. Під реєстрацією розлучення 27 квіт-ня 1905 р. зазначено: «Развод условныйна случай смерти мужа в течение 6 ме-сяцев», пізніше дописано: «Развод сталдейстительным со дня его совершенияпо случаю смерти мужа, умершего 2июня 1905 года». Одне з таких розлу-чень зареєстровано навіть після смертічоловіка. Тож миколаївські євреї знай-шли такий спосіб, щоб позбутися необ-хідності здійснення халиці. Очевидно,подібну ситуацію можна було спостері-гати в більшості міст Півдня України,де проживали євреї [2].Однією з традицій єврейської родини

було позитивне ставлення до освіти. Да-ти освіту дітям (особливо хлопцям) вва-жалося священним обов�язком батьків.Освіта визначала становище людини вєврейській громаді, давала можливістьзаробити на життя. Вже невдовзі післясвого повернення до Миколаєва євреїстворюють традиційні релігійні учили-ща-хедери. Аналіз матеріалів оглядівМиколаївського військового губерна-торства та Миколаївського градона-чальства надає в наше розпорядженнятаку статистику. В 1869 р. в місті було20 хедерів, в яких навчалися 204 учня,що складало 60,4% від загальної кіль-кості єврейських дітей, які відвідували

навчальні заклади. В подальшому кіль-кість хедерів зростала, досягнувши най-більшої кількості � 36 в 1897 р. Надалічисло цих закладів поступово зменшува-лося, найменший показник � 12 мав міс-це в 1912 р.; поступово падав і відсоток,який складали учні хедерів серед дітейєвреїв, які навчалися в міських навчаль-них закладах: від 42,9 % в 1894 р. � до6,5 в 1908 р. Міська влада докладалачимало зусиль, щоб знищити хедери,але особливого успіху не досягла. Хеде-ри не витримували конкуренції зі світ-ськими навчальними закладами, попу-лярність яких серед єврейської молодіпостійно зростала. Долаючи обмежу-вальні «процентні норми», євреї-батькиробили все можливе, щоб їхні діти нав-чалися в державних навчальних закла-дах. Коли в 1863 р. в місті відкриласяперша гімназія, до неї подали заяви105 євреїв та 38 християн [3]. На поча-ток ХХ ст. в жіночих гімназіях Микола-єва 36�38% учнів складали єврейки, вчоловічій гімназії цей показник сягав12,9%, а в комерційному училищі � по-над 50%. Євреї були найбільш грамот-ною етнічною групою в Миколаєві. Заданими Всеросійського перепису насе-лення 1897 р. загальний рівень грамот-ності по місту складав 33,2 %, середєвреїв цей показник був 42,9 %. Прицьому євреї зберігали свою мовну іден-тичність, 89,3 % з них вважали рідноюмовою єврейську [4: 98, 105�106,110�111]. Релігійне життя завжди є визначаль-

ним чинником у життєдіяльності єврей-ської громади та самоідентифікації єв-реїв. У цілому миколаївське єврействоне відзначалося релігійним фанатизмомчи міжконфесійною нетерпимістю. На-ми не знайдено ніяких документів, кот-рі свідчили б про конфлікти між при-хильниками різних течій в юдаїзмі, щобуло характерним для сусідньої одесь-кої громади. Модерністи, традиціона-


61616161

лісти, хасиди толерантно уживалисяміж собою. Про невисокий рівень релігійності

свідчило те, що велика кількість єврей-ських торговельних закладів працювалипо суботах, а прикажчикам навіть дове-лося звертатися до градоначальника,щоб добитися можливості закінчуватироботу по п�ятницях раніше звичайного.Миколаївський міський рабин Л. Ві-

ленський 1903�1906 рр. у своїх спога-дах дав досить негативну оцінку станурелігійності міських євреїв. Він назвавМиколаїв містом «гойським» (неєврей-ським), де більшість євреїв, від низів доінтелігенції, не знали єврейської мови,не дуже цікавилися історією та долеюєврейського народу. Навіть релігійніторгівці зерном укладали торгові угодипо суботах, тобто комерційні інтересипереважали над необхідністю дотриман-ня традиції. Колишнього рабина драту-вало і дивувало зростання кількості ви-хрестів серед єврейської інтелігенції, якібрали активну участь в єврейській бла-годійній та освітній діяльності. Особли-во його шокувало толерантне ставленнямісцевих євреїв до вихрестів, хоч і самвін усвідомлював, що хрещення булодля них вимушеним кроком заради ус-пішної професійної діяльності. ЗгодомЛ. Віленський залишив Миколаїв, ставрабином у більш консервативній грома-ді м. Умані [5: 229].Атмосферу, в якій часто проходили

вибори міського рабина достатньо яск-раво можна уявити по такому випадку.21 липня 1881 р. міський голова доповіввійськовому губернатору про те, що20 липня «созваны были все сословияеврейского общества города Николаевадля избрания местного раввина и егопомощника». Кандидатами на посаду за-явили себе 8 осіб. У ході виборів най-більшу кількість голосів набрав АбрамРозенберг, котрого і пропонувалося зат-вердити на цій посаді. Але вже 25 лип-

ня того ж року до губернатора надійшласкарга від групи євреїв. Її автори вважа-ли, що вибори рабина слід скасувати че-рез процедурні порушення, що виклика-ло відкрите обурення виборщиків. Далівони пишуть: «�после баллотировкипяти первых кандидатов� в зале соб-рания настал такой шум и беспорядок,что никакими усилиями председателя ичлена полиции не могли водворить спо-койствия, следствием чего было то,что дальнейшая баллотировка сопро-вождалась при явном нарушении законаи порядка. Большинство избирателейоставило залу заседания». Далі говори-лося, що міська управа неправильносклала списки виборців та ін. Військо-вий губернатор зажадав пояснень відміської управи. У відповіді міський го-лова заявив, що вибори рабина проведе-ні правильно, без будь-яких порушень.Відповідь цілком влаштувала губернато-ра, який затвердив результати виборів[6, арк. 3, 5, 9�10]. Обидва адміністра-тори цілком спокійно поставилися додраматизованого опису подій скаржни-ками, побачивши в цьому лише харак-терний прояв традиційного єврейськогоплюралізму. Чиновники мали певнийдосвід у таких справах, зважаючи на те,що вибори рабина, які відбувалися кож-ні 3 роки не обходилися без скарг. Про-тягом 50 років ні один кандидат не здо-був навіть 90 % голосів виборців.Не зважаючи на невисокий рівень ре-

лігійності миколаївських євреїв, випад-ки їх хрещення були поодинокими.Приміром, за 1901�1902 рр. 7 осіб хрес-тилися в православ�я і один став протес-тантом [7, арк. 1�31]. В 1904 р. Херсон-ський віце-губернатор повідомлявМиколаївському градоначальнику про2 випадки хрещення [8]. В 1907 р., ко-ли перед миколаївськими євреями ви-никла загроза нового виселення, такожбуло лише 2 таких випадки, причомуодин з хрещених відбував тюремне пока-


62626262

рання і явно прагнув полегшити своє ста-новище. Навіть у період нової кампанії звиселення євреїв з Миколаєва, яку владарозгорнула в 1910�1913 рр., число хре-щених суттєво не збільшилося.Благодійність та взаємодопомога зав-

жди були невід�ємними складовимижиття єврейських громад, канонізовани-ми багатовіковою єврейською традиці-єю, одним із засобів, що дозволяв євре-ям виживати в нелегких умовах діаспо-ри. Попри відносно невелику чисель-ність, єврейське населення Миколаєвавиявляло надзвичайно велику актив-ність в організації різних форм благо-дійності. В місті діяли 2 сиротинці,богадільня, училище для сиріт Талмуд-Тора, дешева їдальня. Безкоштовну ме-дичну допомогу надавала єврейська лі-карня, поховання бідняків здійснювало-ся за рахунок громади. Громада сплачу-вала за навчання значної кількості дітейбідноти. Карнавки для збирання пожер-твувань було встановлено в синагогах,молитовних будинках, в єврейських тор-говельних закладах. Приміром, у спис-ках жертвувателів старої синагоги за1896�1900 рр. зафіксовано 562 особи [9].Долаючи протидію місцевої влади, напочатку ХХ ст. євреї активно створюва-ли благодійні товариства. За нашимипідрахунками протягом 1900�1916 рр. умісті діяли 9 єврейських благодійних то-вариств і один комітет, такої активностіне виявила жодна з етнічних громад міс-та. Приміром, українських благодійнихорганізацій не було жодної. Єврейськіблагодійні організації виявилися най-більш активними і результативними се-ред національних благодійних товариствМиколаєва. Бурхливий розвиток різнихформ єврейської благодійності в кінці

ХІХ � на початку ХХ ст. свідчив проневтрачену здатність єврейської громадидо взаємодопомоги та консолідації у ви-рішенні гострих соціальних проблем.Але при цьому так і не було реалізованоможливість об�єднати зусилля більшостіблагодійних організацій. Вони діялирозрізнено, часто шукаючи шляхи довирішення однакових проблем і завдань.Така ситуація була відображенням збе-реження традиційного єврейського плю-ралізму [10].Таким чином, єврейська громада

м. Миколаєва впродовж другої полови-ни ХІХ � початку ХХ ст., формуючисьзначною мірою внаслідок міграції, яв-ляла собою строкатий конгломерат єв-рейства, що походило з різних регіонів«смуги єврейської осілості». Будучиглибоко інтегрованим у процеси соці-ально-економічного розвитку міста,миколаївське єврейство переважно збе-рігало ті ознаки, які традиційно прита-манні більшості єврейських громад: зодного боку, високий ступінь солідар-ності, взаємодопомоги, з іншого боку,це поєднувалося з не менш традицій-ним плюралізмом. Серед євреїв зберіга-ли високу цінність родинні зв�язки,прагнення до набуття як традиційноїєврейської, так і світської російськоїосвіти. Рівень же релігійності поступо-во падав, що зумовлювало полегшене,часто формальне ставлення до релігій-ної традиції, іноді навіть нехтуваннянею. При цьому випадки хрещення єв-реїв мали поодинокий характер, суттє-во не впливаючи на настрої в громаді.Вихрести достатньо активно бралиучасть у єврейській благодійності та ін-ших заходах громади, відчуваючи толе-рантне ставлення до себе.


63636363


1. Деятели СССР и революционного дви-жения России: Энциклопедический словарьГранат. � М.: Сов. энциклопедия, 1989.

2. Детальніше див: Щукін В.В. Левіратв історії єврейського шлюбного права //Визначальні тенденції генезису державнос-ті і права. Зб. наук. пр. � Миколаїв, 2007.� С. 254�257.

3. Детальніше див: Щукин В. Евреи ироссийская система образования в концеXIX � начале ХХ в. (По материалам Нико-лаевской области)// Материалы ДесятойЕжегодной Международной Междисципли-нарной конференции по иудаике. Часть I. �М., 2003. � С. 384�391.

4. Первая всеобщая перепись населенияРоссийской империи 1897 года. Т. XLVII.Херсонская губерния / Под ред. Н.А.Тройницкого � СПб.: Изд. ЦентральногоСтатистического Комитета, 1904.

5. Полищук М. Евреи Одессы и Ново-россии. Социально-политическая историяевреев Одессы и других городов Новорос-сии 1881 � 1904. � М., 2002.

6. Державний архів Миколаївської об-ласті. Ф. 230, оп. 1, спр. 10955.



9. The Central Archive for the History ofthe Jewish People.Givat Ram. Jerusalem.

File No Ru � 535.10. Детальніше див: Єврейська благо-

дійність у Миколаєві в ІІ половині ХІХ �на поч. ХХ ст. // Історичні і політологіч-ні дослідження. Науковий журнал. Ви-дання Донецького національного універ-ситету. � 2007. � № 3/4 (33/34). �С. 135�139.

64646464

Німецькі поселення на Миколаївщині

Марина Козирева

Протекціоністська політика уря-ду Російської імперії напри-кінці XVIII � у першій поло-

вині XIX ст. сприяла масовому припли-ву німецьких іммігрантів на ПівденьУкраїни, в тому числі й на територіюМиколаївщини, через нагальну потребув швидкій колонізації краю лояльно на-лаштованим населенням. Цей потікрегулювався розгалуженою системоюдержавних пільг та заборон. Державоюзаохочувалося заснування переселенця-ми компактних поселень-колоній, керів-ництво якими здійснювалося на особли-вих засадах спеціально створенимиурядом установами. Колоністам надава-лися значні пільги: тимчасове звільнен-ня від сплати податків (на 10 років),отримання до 65 десятин землі на роди-ну, право самоврядування, вільного ві-росповідання та ін. [1]. Диференційований підхід з огляду

на етнічну своєрідність повинен бувсприяти кращому використанню еконо-мічного ресурсу, привнесеного пересе-ленцями. Задля цього була створенанизка поселень з етнічними й релігійни-ми відмінностями та специфічною систе-мою управління. На Миколаївщині

вздовж р. Березань іммігрантами із за-хіднонімецьких земель були засновані у1809 р. т.зв. Березанські колонії. Розсе-лення німецьких колоністів відбувалосяза релігійною ознакою: частина пересе-ленців розміщувалася в католицьких ко-лоніях Карлсруе, Ландау, Мюнхен,Раштадт, Шпейер, Шульц; лютерани тареформати були розташовані в лютеран-ських колоніях Рорбах і Вормс. У1818 р. в цих колоніях оселилися вихід-ці з колишнього герцогства Варшав-ського. Таким чином утворилася німець-ка Березанська колоністська округа. У1818�1822 рр. на її резервних земляхнові іммігранти із Західної та Південно-Західної Німеччини заснували колоніїКатериненталь, Йоганнесталь, Ней-Раштадт, Фрідріхсталь, Штутгарт, Ва-терлоо [2].Перші німецькі колоністи зустрілися

з чималими труднощами, пов�язаними задаптацією до нових природних, кліма-тичних і соціально-політичних умов. Тазавдяки працелюбності й дисциплінова-ності вони за відносно короткий час до-сягли значних успіхів у хліборобстві,тваринництві та інших галузях сіль-ського господарства, а також у розвит-

This article examines the colonization of the Mykolaiv region with respect to the distri-bution of German settlers. The author addresses the issues of self-government, education,and cultural life among German settlers and discusses their politics toward the tsarist andSoviet regimes.

М.Козирева. Німецькі поселення на Миколаївщині

65656565

ку сільських ремесел і торгівлі. Визна-чальними у соціально-економічномурозвитку німецьких поселень були особ-ливості віросповідання, а вагомим чин-ником економічного піднесення сталасвоєрідна організація господарювання.Система землеволодіння всередині ні-мецьких колоній, хоч і зазнала впливутрадиційної російської общинної форми,однак суттєво від неї відрізнялася. Най-яскравіше це проявилося у приватномуземлеволодінні менонітів*, підпорядко-ваному конфесійним традиціям: з метоюзбереження замкненості конгрегаціїкожна сім�я дістала право володіти ірозпоряджатися землею, але лише в ме-жах общини [3]. Продуктивність праці колоністів бу-

ла значно вищою ніж місцевого населен-ня. Економічний зиск товарноорієнтова-них господарств сприяв поширенню вколоніях агротехнічних нововведень(як-от, чотири- й п�ятипільна і навітьшестипільна сівозміна, лісонасадження,розробка колоністського плуга, селек-ційна робота та ін.). Самоврядування в німецьких колоні-

ях здійснювали окружні й сільські при-кази, які дбали про умови життя тапорядок. Колоністи кожної колонії ут-ворювали громаду з представництвом назагальних зборах по одному господарювід двору [4].Велика увага в німецьких поселеннях

приділялася освіті й вихованню дітей.Визначальним в освітньо-виховномупроцесі, як і у всіх сферах життєдіяль-ності колоній, був релігійний чинник.Колоністи, особливо меноніти, надаваливирішального значення ролі школи у ви-хованні, а, головне, впливу освіти назміцнення у вірі членів общини. Завдя-ки цьому грамотність серед німців буланайвищою з-поміж усіх етнічних груп

краю і за даними перепису 1897 р. ста-новила 58,7�70% [5]. З огляду наконфесійні потреби створювалися й спе-ціалізовані навчальні заклади. Так, прикатолицькій церкві в колонії Карлсруедіяла духовна протосемінарія, де здобу-вали освіту діти з усієї округи.Переселення на територію Миколаїв-

щини німців було пов�язано не тільки зутворенням землеробських колоній, а і з потребами Чорноморського флоту.Збільшення кількості переселенцівсприяло створенню у Миколаєві в1830 р. євангелічно-лютеранської пара-фії. Для її потреб у 1848 р. на вул. Ад-міральській була побудована кірха упсевдоготичному стилі в ім�я Спасителя(архітектор К. Акройд) [6].Однак з другої половини ХIХ ст.

протекціоністська політика царськогоуряду щодо німецьких поселенців зміни-лася наполегливими намаганнями урів-няти колоністів у правах з рештою насе-лення через економічну конкуренцію, впершу чергу, в земельному питанні.Спадкова система в німецьких колоніях,за якої господарство із всіма правами іобов�язками одержував тільки один син[7], а іншим виділялися гроші на обза-ведення господарством, освіту [8] чидіяльність, безпосередньо не пов�язануіз землеробством (ремесло, торгівлятощо), змушувала колоністів активнокупувати чи брати в оренду земельні ді-лянки. Зростання німецького компонен-та у землеволодінні та промисловості натлі посиленого політичного протистоян-ня Росії й Німеччини, що набирала си-ли, сприяло виникненню «німецькоїпроблеми», що вкрай загострилася напе-редодні та в роки першої світової війни.Наочним проявом цього стали ліквіда-ційні закони, спрямовані на вилученнявласності німецьких поселенців, які

* Меноніти � протестантська секта у США, Канаді, Нідерландах (де була заснована в30�40 рр. ХVI ст.), Німеччині; проповідують пацифізм, покірливість.


66666666

обговорювалися й згодом були запро-ваджені в Російській державі протягом1910�1917 рр. [9]. Дія цих законівпризвела до часткової дестабілізації гос-подарського механізму німецьких посе-лень, хоч кризові явища поки що не ма-ли необоротного характеру, бо засобивиробництва залишалися власністю ко-лоністів [10]. Однак подальші руйнування за часів

революції та громадянської війни дове-ли німецькі поселення регіону до ката-строфічного стану. А глобальні транс-формації початку 1920-х рр. (радикаль-не урізання земельних наділів, надзви-чайно високий рівень оподаткування,трагічні наслідки голоду, постійні утис-ки з боку керівних установ, ігноруваннярелігійно-культурних особливостей таін.) взагалі поставили колоністів на ме-жу виживання, спричинивши потужнухвилю масової еміграції німецького на-селення за кордон. У радянські часи в житті національ-

них груп, що мешкали на Миколаївщині,як і в усій Україні, відбулися суттєвізміни. Після завершення громадянськоївійни загальна соціально-економічна йполітична криза наочно продемонструва-ла хиткість радянської влади, незважа-ючи на військову перемогу. Це змусилодержавних керманичів піти на певніпоступки спочатку в соціально-еконо-мічній галузі (проголошення у 1921 р.нової економічної політики), а згодом ів національній (запровадження з1923 р. політики коренізації). Декларо-вана владою лінія на забезпеченнярівноправності націй та народностей ірозробка відповідної юридичної базипопервах сприяли активізації націо-нально-культурного життя етнічнихгруп. У квітні 1924 р. як дорадчий ор-ган при ВУЦВК була створена Цен-тральна комісія у справах національ-них меншин, яка координувала роботумісцевих бюро. Комісія сприяла здій-

сненню різноманітних заходів, запро-ваджуваних у рамках політики корені-зації (як-то, створенню національнихшкіл, періодичних видань, культурнихорганізацій тощо) [11].У відповідь на крайнє невдоволення

населення численними попередніми про-рахунками радянської влади керівні ус-танови вдалися до виокремлення націо-нальних районів і сільрад як засобу,здатного не тільки дієво поліпшити соці-ально-економічний розвиток й задоволь-нити культурні потреби різних націо-нальних груп, а і прискорити їхнє залу-чення до соціалістичного будівництва. Вмежах заходів з національного району-вання постановою ВУЦВК та РНКУРСР від 30 квітня 1925 р. було затвер-джено створення у Миколаївській окру-зі Ландауського німецького національ-ного району (нині його територія восновному входить до складу Веселинів-ського району Миколаївської області), вякому німці становили більше 92 % на-селення. У травні 1926 р. Ландауськийрайон перейменували на Карл-Лібкнех-товський.Передбачалося, що національне ра-

йонування сприятиме швидкому розвит-ку продуктивних сил цієї території. Ве-ликі надії покладалися на вміння йнавички німецьких колоністів у справіведення високорозвиненого сільськогогосподарства, що знайшло живий відгуксеред німецького населення. Однакстворювані умови не сприяли втіленнюцих поривань. Спроби часткового від-новлення радикально зменшеної у попе-редні роки земельної забезпеченостінімецьких поселень не піднесли земле-користування колоністів на необхіднийдля цього рівень. Встановлені земельнінорми не тільки не дали змоги розв�яза-ти гостру земельну кризу в німецькихпоселеннях, але і стали на заваді звич-ним для колоністів методам господарю-вання, бо унеможливлювали використо-


67676767

вуваний раніш машинний обробіток зем-лі та перешкоджали відновленню тради-ційної системи рільництва. За визнаннямМиколаївського окрвиконкому Карл-Лібкнехтовський район був у 1926 р.найменш землевпорядкованим в окрузі(всього 7,46% до загальної площі райо-ну). В цілому ж за період непу сільсько-господарське виробництво в німецькихпоселеннях району, визнаного радян-ськими інстанціями найкращим у Мико-лаївській окрузі за економічними показ-никами 1927 р., так і не досягло довоєн-ного рівня [12]. Система народної освіти у Карл-Ліб-

кнехтовському німецькому національ-ному районі наприкінці 1920-х рр. булапредставлена 19 школами (в т. ч. 8 три-річних, 4 чотирирічних, 1 п�ятирічна і2 семирічні). В Ландау працювала сіль-ськогосподарська школа, що готувалафахівців для німецького населення всі-єї України, та діяв дитячий будинок на80 сиріт. Однак кількісні показники невідбивали характеру змін в освітян-ській справі, що сталися в ході радян-ської модернізації. Абсолютна руйнаціястарої школи і формування нової систе-ми освіти, що будувалася на принципахєдиної трудової школи соцвихівськоготипу та активній атеїстичній пропаган-ді [13], йшли всупереч традиційному внімецьких колоніях освітньо-виховномупроцесу, релігійне спрямування якогосприймалося колоністами як неодміннаознака національно-культурної само-бутності. З посиленням тоталітаризму в радян-

ському суспільстві відбулися якісні змі-ни в національній політиці держави. Те-пер замість копіткої роботи серед націо-нальних груп, яка все більш ставала від-чутним гальмом для міцніючої адмініс-тративної машини, радянські установинамагалися нівелювати національну сво-єрідність у всіх сферах життєдіяльності[14], що на тлі соціально-економічних

трансформацій в країні призвело до гло-бальних катаклізмів. Так, згортаннянепу та запровадження суцільної колек-тивізації не тільки унеможливило вико-ристання досвіду німецьких поселенцівкраю у налагодженні високопродуктив-ного індивідуального селянського госпо-дарства, але і поставило населення ко-лоній на межу фізичного виживання, щоїї трагічно перейшли під час голодомору1932�1933 рр.Із зміцненням тоталітарного режиму

поступово сходили нанівець різно-манітні починання в національномубудівництві за перше десятиріччя ра-дянської влади. До того ж досить обме-жені умови для задоволення культур-них потреб етнічних груп постійно по-гіршувалися: закривалися національнішколи, поступово згасало національно-культурне життя, ліквідовувалися на-ціональні адміністративно-територіаль-ні одиниці. У 1939 р. було розформо-вано німецький Карл-Лібкнехтовськийрайон (який тоді підпорядковувавсяОдеській області), а населені пункті,що входили до нього, були переймено-вані: Раштадт став Поріччям, Рорбах �Новосвітлівкою, Катериненталь � Ка-теринівкою, Ландау � Широколанів-кою, Ватерлоо � Ставками, Зульц �Веселим, Йоганесталь � Іванівкою,Карлсруе � Степовим, Шпейер � Піс-чаним Бродом, Шенфельд � Криничка-ми, Гальбштадт � Новоселівкою і т.ін.Така ж доля спіткала ще один німець-кий національний район � Високопіль-ський (Фріц-Геккертівський), якийувійшов до складу створеної в 1938 р.Миколаївської області (нині територіяцього району � частина Херсонськоїобласті). Як і інші німецькі райони,він також зазнав ліквідації навесні1939 р. Ці адміністративні трансфор-мації відбувалися на тлі масовихрепресій щодо німецького населеннярегіону.


68686868

Трагічно склалася подальша доля ні-мецького населення Миколаївщини. Хочпід час гітлерівської окупації фольк-сдойче були поставлені в особливе ста-новище (продовольче забезпечення, по-даткові пільги та ін.) у порівнянні зрештою мешканців окупованих терито-рій [15], однак етнічна належність нерятувала німецьких поселенців при най-менших підозрах у нелояльності до фа-шистського режиму. Під час відступугітлерівських військ німецьких поселен-ців Миколаївщини в обов�язковомупорядку було вивезено спочатку доПольщі, а потім до Німеччини. Післязавершення війни їх було повернено доСРСР, огульно звинувачено у колабора-ціонізмі та відправлено до Казахстану йСибіру на спецпоселення, до трудармій,у табори тощо із забороною повертатисяв Україну назавжди. Навіть деякіпом�якшення життєвих умов радянських

німців у період хрущовської «відлиги»не привели до масового повернення ко-лишніх німецьких поселенців Миколаїв-щини на українські землі. Активізація національно-культурного

життя німців Миколаївщини пов�язанавже з періодом української незалежнос-ті: створено миколаївське обласне відді-лення товариства дружби і культурнихзв�язків з Німеччиною «Україна �ФРН»; після тривалої перерви з 1992 р.відновилися богослужіння в лютеран-ській кірсі у м. Миколаєві (на вул. Ад-міральській), яку відвідують переважногромадяни німецької національності;створюються самодіяльні творчі колек-тиви, організовуються концерти, нала-годжуються міжнародні зв�язки і т.ін. Ау 2009 р. українська та закордонна гро-мадськість буде відзначати 200-річчязаснування на території МиколаївщиниБерезанських колоній.


1. Безносова О., Безносов А. Меннони-ты // Материалы к энциклопедии «НемцыРоссии». � Вып. 7. � Немцы Украины. Пи-лотный сборник. � М., 2002. � С. 136.

2. Брандес Д. Березанський колонист-ский округ // Немцы России: Энциклопе-дия. � Москва: ЭРН, 1999. � Т. 1. � С. 175.

3. Осташева Н.В. На переломе эпох...Меннонитское сообщество Украины в1914�1931 гг. � М.: Готика, 1998. �С. 35�36, 38.

4. Айсфельд А. Российские немцы и са-моуправление: планы и действительность// Немцы России: социально-экономичес-кое и духовное развитие (1871�1941 гг.):Материалы 8-й международной научнойконференции, Москва, 13�16 октября2001 г. � М.: ЗАО «МДЦ Холдинг»,2002. � С. 32�33.

5. Назарова С.М. Про вклад німецькихколоністів у розвиток сільського господарс-тва та культури Півдня України (XIX ст.)

// Краяни. Науково-методичний вісник зпроблем формування культури міжнаціо-нального спілкування та духовного відрод-ження. � Вип. 2. � Миколаїв, 1993. �С. 23.

6. Кухар-Онышко Н.А. АрхитектураНиколаева (конец XVII � начало XX ве-ков). � Николаев, 2001. � С. 52.

7. Деннингхаус В. Безземельные //Ма-териалы к энциклопедии «Немцы России».� Вып. 7. � Немцы Украины. Пилотныйсборник. � М., 2002. � С. 14.

8. Безносова О., Безносов А. Меннони-ты // Материалы к энциклопедии «НемцыРоссии». � Вып.7. � Немцы Украины. Пи-лотный сборник. � Москва, 2002. � С.137.

9. Осташева Н. Ликвидационые законы// Материалы к энциклопедии «НемцыРоссии». � Вып. 7. � Немцы Украины. Пи-лотный сборник. � М., 2002. � С. 124�125.

10. Осташева Н. Хортицкие меннонит-ские колонии в условиях экономическогокризиса 1915�1923 гг. //Вопросы герман-


69696969

ской истории. Немцы в Украине: Материа-лы украинско-германской научной конфе-ренции. Днепропетровск, 26�29 сентября1995 г. � Днепропетровск: ДГУ, 1996. �С. 136�137.

11. Кулинич І.М., Кривець Н.В. Нари-си з історії німецьких колоній в Україні. �К.: Інститут історії України, 1995. �С. 203�204.

12. Козырева М.Э. Трансформациясельскохозяйственного производства в Лан-дауском (Карл-Либкнехтовском) немецкомрайоне в период НЭПа //Немцы Одессы иОдесского региона: Сборник докладов, сде-

ланных на международных научных конфе-ренциях в Геттингене (Германия). � Одес-са: «Астропринт», 2003.

13. Кузьменко М.М. Система освіти вУСРР у 1920-х рр.: Історико-теоретичнийаспект //Укр. іст. журн. � 2004. � № 5. �С. 72.

14. Єфіменко Г.Г. Зміни в національнійполітиці ЦК ВКП(б) в Україні(1932�1938) // Укр. іст. журн. � 2000. �№ 4. � С. 38�46.

15. Коваль М.В., Медведок П.В.Фольксдойче в Україні (1941�1944 рр.) /Укр. іст. журн. � 1992. � № 5.

70707070

Ментальність населенняПівдня України в контексті міграційних процесів

Юрій Котляр

Категорія «ментальність» є од-нією з фундаментальних ду-ховних та соціально-психоло-

гічних ознак людської особистості.Менталітет є однією з найглибиннішиххарактеристик індивідуальної свідомос-ті людей, підсвідомою (неусвідомлюва-ною) і тому надзвичайно стійкою щодозовнішніх (насамперед � асимілятор-ських впливів). Під ментальністю розу-міють стійкі структури глибинногорівня колективної та індивідуальної сві-домості й підсвідомості, що визначаютьустремління, нахили, орієнтири людей,у яких виявляються національний ха-рактер, загальновизнані цінності, су-спільна психологія. Ментальність озна-чає дещо спільне, що лежить в основісвідомого і підсвідомого, логічного таемоційного, тобто вона являє собою гли-бинне джерело мислення, ідеології тавіри, почуттів та емоцій. Ментальністьнароду � це його світосприйняття, сві-товідчуття, бачення себе в світі, тобто �це своєрідна «душа народу»

«Українська ментальність � це спе-цифічне світобачення українського на-роду, яке значною мірою впливає на йо-

го вибір власної історичної долі» [1: 3].Слід додати, що українська менталь-ність була і є основою різних форм опо-ру, в тому числі збройної боротьби занаціональну незалежність, самостій-ність та державність України [2: 11].Український народ протягом багатьохвіків асоціювався з поняттями земле-робства і селянства, які переживализначні трансформації в критичні періо-ди історії, зокрема в першій третиніХХ ст., а також впливу етнічних, при-родно-географічних, релігійних та мі-граційних чинників. Саме їх в контекстіпівденноукраїнського регіону ми і роз-глянемо.Найглибинніші шари української

ментальності закладені землеробством,яке з найдавніших часів було основнимзаняттям українців. Саме воно визначи-ло особливості їх світобачення, куль-турні орієнтири та соціальну організа-цію. Весь уклад життєдіяльності укра-їнців (праця, традиції, культура, мова)ідеально адаптовані до однієї й тієї жтериторії (ландшафту), зумовлені при-родним циклом і сільськогосподарськимкалендарем. Закодована на рівні підсві-

This article examines how processes of migration have influenced the formation of a southern Ukrainian mentality.

Ю.Котляр. Ментальність населення Півдня України в контексті...

71717171

домості, закріплена у традиціях та мові,ця інформація крізь століття дає своїімпульси, зумовлюючи такі характерніриси українського національного харак-теру, як тонке відчуття гармонії, зваже-ний підхід до вирішення складнихсправ, працьовитість, миролюбність,ліричне сприйняття життя, м�який гу-мор, відчуття хазяїна та певний інди-відуалізм.Національна самосвідомість україн-

ців розвинулася на ґрунті етнографіч-них відмінностей, особливостей психі-ки, культурних змагань і нашарувань,що зв�язували Україну із Західною Єв-ропою, та історично усталеного побутународного життя, просякнутого духомдемократизму [3: 23]. При цьому вели-ку роль відігравали міграційні процеси,які робили територію України складо-вою частиною загальноєвропейськогопроцесу.Ментальність � це спільне «психоло-

гічне оснащення» представників певноїкультури � в даному разі селянства, щодає змогу хаотичний потік різноманіт-них вражень інтегрувати свідомістю упевне світобачення. Воно й визначаєврешті-решт поведінку людини, соціаль-ної групи, внаслідок чого суб�єктивний«зріз» суспільної динаміки органічновключається до об�єктивного історично-го процесу [4: 91]. Отож, ментальні нас-танови на всіх рівнях буття українсько-го селянина мають стати невід�ємнимкомпонентом структури історичного по-яснення.Українська ментальність, народна

підсвідомість, породжена неповторною ісамодостатньою системою звичаєвогоправа, спроможна в усі часи утверджу-вати право на свободу, землю, влас-ність, працю, вільне господарювання.Існували виразні відмінності між ук-

раїнськими і російськими селянами, щоробили проекти розв�язання в загально-російському масштабі аграрного питан-

ня малопридатними для українського се-ла. На протилежність до Росії, де пере-важаючим типом селянських госпо-дарств були громади («община»,«мир»), українські селяни надавали пе-ревагу індивідуальному господарюван-ню на землі. Переважання індивідуаль-ного господарювання та слабкість гро-мади російського типу в Україні сприя-ли розвитку сильних власницьких нас-троїв серед селянства [5: 130]. Маютьментальні відмінності в залежності відрегіону і українські селяни. На це яви-ще вперше звернув увагу М. Грушев-ський. У статті «Малі діла» він вказу-вав, що у Східній Україні небезпечністьжиття виховувала у людей «сміливість,ризик, нахил до ширших перспектив,здібність оцінити осягнення поставленоїмети вище над всякі матеріальні розра-хунки, готовність все поставити на кар-ту за здійснення того, що ставилося ви-ще над спокій, вигоду і саме життя»; вГаличині, яка була «свого роду тихим ітісним запічком, де хоронилися люди,яким наприкрилося більш рисковане,тривожне, але і більш дозвільне життяполудневих погранич», формувалисяриси «витривалості, пасивного завзят-тя, упертості» [6: 203].На нашу думку, специфікою Півдня

України було психологічне неприйнят-тя селянством деспотичного характеруцентральної влади, будь-якого насилляу сфері його особистих і суспільнихправ, усвідомлення своєї сили і неза-лежності. Селяни намагалися утвер-джувати право на свободу, землю,власність, працю, вільне господарюван-ня. Під впливом сильного колективногостресу (революції, війни, стихійні ли-ха), що діяв протягом тривалого часу іпрактично не припинявся, починаючи зкочових набігів і закінчуючи більшо-вицькими експериментами, селянськаментальність проявлялась у неприйнят-ті будь-якої з існуючих влад, крім


72727272

власної. Це вилилось у постійну бо-ротьбу селян проти існуючих влад.Повстанський рух на Півдні Українимав глибоке історичне коріння. Він по-ширювався з тих окраїнних територій,на які весь час нападали вороги, і відволелюбності селянства, яке не прийма-ло насадженої влади [7].Ще однією суттєвою особливістю

Півдня, що впливала на формуванняментальності, був природно-географіч-ний чинник � степ, що охоплював окру-ги Донецького басейну, узбережжя Чор-ного та Азовського морів. Більшістьґрунтів цього регіону � чорноземи, лишеузбережжя морів відзначається піщани-ками. Клімат у зв�язку з нерівномір-ністю розподіленими у часі опадами ха-рактеризується посухою у літні місяці,суховіями та чорними бурями, що приз-водять до нестабільності врожаю, недуже сприятливий для розвитку ріль-ництва [8: 178]. Такий природний фонформує у населення впертий, відважнийхарактер, жагу до боротьби, бажаннязахищати власні інтереси, навіть шля-хом збройного опору.Південна Україна надзвичайно стро-

ката у національному відношенні, що та-кож відігравало не останню роль у фор-муванні ментальності регіону. Згідно зпідрахунками М. Кордуби, М. Шапова-ла і В. Солдатенка в 1914 р. Степова Ук-раїна (Таврія, Катеринославщина, Хер-сонщина та українські частини Кубані йСтавропілля) мали: 240822,8 км2 та10810500 чоловік (українців � 6475770,росіян � 2558550, поляків � 62250, євре-їв � 658820, німців � 368730, інших наці-ональностей � 395220 осіб) [9: 6]. Такаетнічна мозаїчність була пов�язана з мі-граційно-колонізаційною політикою якцарського уряду, так і стихійною народ-ною колонізацією. При цьому урядоваміграція мала іноземний характер, а на-родна � український. Етнічна строка-тість «виховувала» у місцевого населен-

ня терпимість до іноземної мови, тради-цій, культури, відкритість до сприйнят-тя нового, що допомагало у веденнівласного господарства.На специфіку ментальності селянс-

тва Півдня України впливав і релігій-ний чинник, особливо православ�я.Православна релігія завжди займалачільне місце в житті селянина, хочаставлення до неї інколи мало панібрат-ський характер (наприклад, недотри-мання посту, вихід на роботу під часрелігійних свят). Проте авторитет свя-щеннослужителів на селі був беззапе-речним. Про що свідчать факти, що уролі «роз�яснителя» подій Лютневої ре-волюції 1917 р. виступали настоятелімісцевих церков. Релігія допомагаласелянину стати і залишитися справжнімохоронцем українського народного ду-ху. Як писав П. Куліш: «... люде свіжі,не затуманені і од праведного Бога неодвернені!» [10: 253].Найважливішою складовою релігії

завжди була і залишається духовна му-зика. Музика впливає на серце та ро-зум, а тому може використовуватися надобро або на зло. Проте існує ще однаскладова музики � її вплив на найглиб-ші ментальні основи того чи іншого на-роду. І в цьому плані слід виділитисаме духовну музику, головним завдан-ням якої було виховання людини, почи-наючи з найдавніших часів. Всі150 псалмів у Біблії � лірика, духовніпісні та мотиви � шедеври літературноїтворчості, проте раніше їх співали ізавдяки цьому сила впливу псалмів бу-ла набагато більшою. Музика, якабазувалася на священному Писанні ке-рувала життям і відкладалася у підсві-домості [11: 193].На території України духовна музи-

ка почала розвиватися з часів ДавньоїРусі. Із найдавніших хорів найбільш ві-домими були київський і новгородський.Вони і репрезентували знаменні право-


73737373

славні наспіви [12: 43�45], які заклика-ли народ до боротьби з іноземними за-гарбниками, захисту власної національ-ної культури. Аналогічний вплив напівденноукраїнське населення також ма-ла духовна музика. Вона закликалалюдність до прекрасного, стабілізувалапсихологічний стан суспільства, допома-гала пережити важкі часи.Одним із найкритичніших періодів у

випробовуванні південноукраїнськогонаціонального духу стали хронологічнімежі першої третини ХХ ст. Безкінечнівійни, революції, стихійні лиха, більшо-вицькі заходи щодо знищення селянина-власника («воєнний комунізм», колек-тивізація, голодомори) з невеликоюперервою на неп. Всі ці події трансфор-мували селянську ментальність, присто-совуючи її до жорстоких реалій часу. Зпершого погляду українська історія1917�1923 рр. може здаватися історієювійськового протиборства між різнимиарміями, кожна з яких прагнула встано-вити свій контроль над українською те-риторією. Однак особливістю цих армійбуло те, що їх склад підлягав сильнимзмінам. Були випадки, коли одні й ті жсамі солдати переходили по 3�4 рази зоднієї армії в іншу, нарешті залишаю-чись в якомусь повстанському загоні. Цебуло зрозумілим явищем, бо основначастина солдат воюючих сторін склада-лася з насильно мобілізованих селян. Укінцевому рахунку ефективність вій-ськово-політичного контролю над Укра-їною залежала від того, як і наскількикожна з сторін могла дати собі раду зукраїнським селянством. Проблема з се-лянами, однак, полягала в тому, що якполітична сила вони відзначалися дужемінливими настроями. Селяни спочаткувітали кожну нову владу, яка обіцяларозв�язати земельне питання відповіднодо їх інтересів, пізніше розчаровувалисянею в результаті невиконання обіцянок,а в кінці повставали проти неї, якщо

дозволяла військово-політична ситуація(або принаймні байдуже спостерігали їїпадіння). А далі весь цикл повторював-ся знову.У цей період селянський суспільний

ідеал будувався на таких важливих скла-дових як земля, особиста воля, праця іпрагнення до взаємодопомоги. Проте ніодна із існуючих на той час влад незабезпечувала реалізацію такого ідеалу.Тому селянство було змушене вдаватисядо повстанської боротьби проти всіхвлад. За твердженням А. Граціозі, «... тут [в Україні] розгорнувся першийселянський національно- та соціально-визвольний рух у столітті» [13: 21]. Нажаль, цей рух не дійшов до логічногозавершення � створення національноїдержави на засадах української мен-тальності.Перемогу здобули більшовики, що

поставили собі за мету знищити селяни-на-власника � головного носія ідей ук-раїнської державності. Війна більшо-вицької партії проти українського се-лянства велася з 1918 по 1933 р. Єдинимсвітлим періодом можна вважати1923�1928 рр. � час розквіту нової еко-номічної політики, коли село змогло від-будуватися після років війн та револю-цій. Саме за часів непу селянин знову«відчув» себе власником і хоч в деякіймірі, але побачив реалізацію свого су-спільного ідеалу.З 1929 р. почалися розкуркулення,

депортації, колективізація і голод-гено-цид 1932�1933 рр. Такими заходами бу-ло винищено селянську еліту, здібних таініціативних виробників-власників, но-сіїв справжньої української менталь-ності і врешті-решт підірвано існуванняоднієї із найдавніших і найпотужнішихв світі сільськогосподарських цивіліза-цій [14: 130].Про голод в селянській ментальності

об�єктивно свідчить усна народна твор-чість, музика. Традиційна українська


74747474

пісня починає відбивати реалії селянськоїтрагедії 1932�1933 рр. Серед них сумнознаменита «Дума про голод», за виконан-ня якої 225 кобзарів були розстріляні підХарковом в 1934 р. [15: 185].Наслідки цієї катастрофи колосаль-

ні як на демографічному, так і напсихолого-ментальному рівні: тради-ційне українське село зі своїми звичая-ми перестало існувати [15: 182]. Цезнищення завдало сильного удару поукраїнському національному духу,який здавна знаходив собі притулок углибині селянських мас. Дещо змінивсясуспільний ідеал � вже не було такогобажання одержати землю та зайнятисяіндивідуальним господарюванням. Про-те українська ментальність зберегланайголовніше � прагнення населеннядо створення незалежної держави, що іпроявилося в 1991 р. Для цього потрі-бен був час, щоб виросли і змогли себереалізувати нові носії української се-лянської ментальності.Таким чином, період першої третини

ХХ століття став тим переломним мо-ментом для українського селянства,коли відбулася різка зміна його духов-ної основи � ментальності. Сільськенаселення, що зберігало традиції старо-давньої землеробської культури, світо-

бачення предків-бунтарів і захисниківВітчизни мало шанс, спираючись навласний суспільний ідеал (земля, воля,індивідуальне господарство, культурнітрадиції), відродити незалежну Укра-їнську державу. В цьому плані показо-вим є селянство Півдня України, якеакумулювало в собі найбільш характер-ні риси давнього українця: життя в сте-пу, терпимість до іноземних звичаїв,любов до православ�я, духовно-народ-ної музики та неприйняття будь-якоївлади, крім своєї. Проте більшовиць-кий підхід до селянського питання при-вів до знищення індивідуального влас-ника � справжнього носія українськоїдуховності. Єдиним відходом від цьогопроцесу можна вважати лише періоднової економічної політики, коли се-лянство змогло «відчути», що дає напрактиці хоч би часткова реалізаціяйого суспільного ідеалу. Тому неп слідрозглядати і як останню спробу втілитиселянський ідеал на початку ХХ століт-тя, який базувався на прадавніх духов-них основах. Подальші ж історичніподії привели до загибелі справжніхносіїв української ментальності, а самаментальність більше ніж на півстоліттяперейшла в латентний стан, поки не бу-ли виховані її нові носії.

Література і джерела

1. Храмова В. До проблеми українськоїментальності // Українська душа. � К.:МП «Фенікс», 1992.

2. Місевра І.В. Проблеми ментальнос-ті та національної самосвідомості: спробидослідження витоків. � Одеса: Астроп-ринт, 1998.

3. Білас І.Г. Репресивно-каральна сис-тема в Україні 1917�1953. Суспільно-по-літичний та історико-правовий аналіз: У2-х кн.. � Кн. 1. � К.: Либідь-Військо Ук-раїни, 1994.

4. Мала енциклопедія етнодержавоз-навства. � К.: Довіра; Генеза, 1996.

5. Грицак Я. Українська революція,1914�1923 рр.: нові інтерпретації // Мате-ріали засідань Історичної та Археографіч-ної комісії НТШ в Україні. � Випуск 2. �Львів, 1999.

6. Основи етнодержавознавства. � К.:Либідь, 1997.

7. Борьба. � 1920. � 10 марта.8. Святець Ю.А. Франциск Ассизь-

кий, Deep Ecology та варіант врахуваннявпливу природно-географічного чинникана соціально-економічну структуру селян-


75757575

ських господарств України у роки непу// Джерелознавчі та історіографічніпроблеми історії України. � Дніпропет-ровськ: ДДУ, 1995.

9. Солдатенко В.Ф. Проблеми класово-і національно-політичних сил у концепціїукраїнської революції // Укр. іст. журн. �1997. � № 5.

10. Куліш П. Твори в двох томах. �Т. 2. � К.: Дніпро, 1980.

11. Симонова А.Е. Влияние музыки начеловека и религиозный фактор // Істо-рична наука: проблеми розвитку. � Лу-ганськ: Вид. СНУ ім. В. Даля, 2002.

12. Протоиерей Василий Металлов.Очерк истории православного церковногопения в России. / Репр. изд. � Свято-Тро-ицкая Сергиева Лавра, 1995.

13. Грациози А. Великая крестьянскаявойна в СССР. Большевики и крестьяне.1917�1933: Пер. с англ. � М.: РОССПЭН,2001.

14. Безансон А. Війна більшовиків про-ти селян. // Всесвіт. � 1993. � № 9�10.

15. Капустян Г. Голод і селянськаментальність // Голод-геноцид 1933 р. вУкраїні. � Київ-Нью-Йорк: Вид.М.П.Коць, 2000.

76767676

Міграційні процеси у Харківській області

Олена Ракітіна

Міграційний рух населення,що є одним із чинників, якіформують чисельність насе-

лення, позначається на багатьох сферахсоціально-економічного та політичногожиття будь-якого регіону. Впродовж2007 р. у Харківській області міграцій-ними потоками було охоплено 101917осіб, що на 1007 осіб менше ніж у попе-редньому році.

Спад міграційної активності населен-ня спостерігається на Харківщині, почи-наючи з 2004 р. Так, у 2005 р., у порів-нянні з 2004, кількість мігрантів зменши-лась на 11841 особу, або на 13,0 %. Потікприбулих у 2007 р. складав 52974 особи,а вибулих � 48943 (див. табл. 1).Міграційна активність населення об-

ласті традиційно вища у вересні � жов-тні, а найнижча квітні � травні.

This article provides a comprehensive examination of migration patterns for the KharkivOblast, or region, for the year 2007. It includes information about internal, interregional,and international migration.

Таблиця 1Загальна міграція по області у 2007 р.

Міста і райони

Осіб На 100 000 осіб

кількістьприбулих

кількістьвибулих

сальдоміграції



сальдо міграції

Всього по області 52974 48943 4031 1889,2 1745,5 143,7

м.Харків 26460 23052 3408 1812,9 1579,4 233,5

м.Ізюм 1080 847 233 2007,5 1574,4 433,1

міськради

Куп�янська 1794 1740 54 3020,2 2929,3 90,9

Лозівська 1501 1329 172 2162,8 1915,0 247,8

Люботинська 530 330 200 2137,1 1330,7 806,4

Первомайська 726 691 35 2304,8 2193,7 111,1

Чугуївська 375 611 -236 1096,5 1786,5 -690,0

О.Ракітіна. Міграційні процеси у Харківській області

77777777

Закінчення таблиці 1









райони області

Балаклійський 1621 1647 -26 1876,2 1906,2 -30,0

Барвінківський 134 683 -549 496,3 2529,6 -2033,3

Близнюківський 349 589 -240 1572,1 2653,1 -1081,0

Богодухівський 717 851 -134 1715,3 2035,9 -320,6

Борівський 252 512 -260 1333,4 2709,0 -1375,6

Валківський 749 682 67 2229,2 2029,8 199,4

Великобурлуцький 280 528 -248 1124,5 2120,5 -996,0

Вовчанський 1046 959 87 2075,4 1902,8 172,6

Дворічанський 332 454 -122 1685,3 2304,6 -619,3

Дергачівський 1737 1133 604 1816,9 1185,1 631,8

Зачепилівський 223 307 -84 1327,4 1827,4 -500,0

Зміївський 776 918 -142 1027,8 1215,9 -188,1

Золочівський 191 447 -256 640,9 1500,0 -859,1

Ізюмський 541 545 -4 2732,4 2752,6 -20,2

Кегичівський 380 439 -59 1704,0 1968,6 -264,6

Коломацький 107 169 -62 1321,0 2086,4 -765,4

Красноградський 1241 1196 45 2646,0 2550,1 95,9

Краснокутський 753 669 84 2477,0 2200,7 276,3

Куп�янський 783 783 � 2889,3 2889,3 �

Лозівський 684 826 -142 2150,9 2597,4 -446,5

Нововодолазький 500 615 -115 1369,8 1684,9 -315,1

Первомайський 377 452 -75 2082,8 2497,2 -414,4

Печенізький 220 191 29 2000,0 1736,4 263,6

Сахновщинський 439 651 -212 1868,1 2770,2 -902,1

Харківський 4635 2787 1848 2527,2 1519,6 1007,6

Чугуївський 896 683 213 1862,8 1419,9 442,9

Шевченківський 545 627 -82 2500,0 2876,1 -376,1


78787878

Внутрішньорегіональна міграція.Внутрішньорегіональна міграція (відусіх прибулих � 57,4 % та вибулих �62,1 %) характеризує рух населення вмежах області в напрямках «місто-село»,«село-місто» і не впливає на формуваннязагальної чисельності населення, але маєсуттєве значення щодо зміни чисельностіміського та сільського населення області.

Починаючи з 2002 р., у складі внут-рішньорегіональної міграції переважаврух населення з сільської місцевості уміські поселення. За рахунок цього най-більше міське населення зросло у2005 р. (на 1852 особи), але у подальшіроки цей процес уповільнився. Так, у2007 р. міське населення збільшилось на1240 осіб (див. табл. 3).

У цілому міграція поділяється на три потоки: внутрішньорегіональну, міжрегіо-нальну та міждержавну, що відображено на таблиці 2 (див.)

Осіб На 100 000 жителів







Всі потоки міграції 52974 48943 4031 1889,2 1745,5 143,7

у тому числі

Внутрішньо-регіональна 30414 30414 � 1084,7 1084,7 �

Зовнішня 22560 18529 4031 804,5 660,8 143,7


Міграція замежі України

3563 2252 1311 127,0 80,3 46,7


країни СНД 1855 1152 703 66,1 41,1 25,0

інші країни 1708 1100 608 60,9 39,2 21,7

Міжрегіональнаміграція 18997 16277 2720 677,5 580,5 97,0









Всього по області 30414 30414 � 1084,7 1084,7 �

м.Харків 9948 10451 -503 681,6 716,1 -34,5

м.Ізюм 730 584 146 1356,9 1085,5 271,4

міськради

Куп�янська 1516 1490 26 2552,2 2508,4 43,8

Лозівська 1117 993 124 1609,5 1430,8 178,7

Таблиця 3Внутрішньорегіональна міграція по області у 2007 р.

Таблиця 2


79797979










Люботинська 404 244 160 1629,0 983,9 645,1

Первомайська 609 583 26 1933,3 1850,8 82,5

Чугуївська 239 397 -158 698,8 1160,8 -462,0


Балаклійський 1271 1321 -50 1471,1 1528,9 -57,8

Барвінківський 60 294 -234 222,2 1088,9 -866,7

Близнюківський 200 349 -149 900,9 1572,1 -671,2

Богодухівський 561 697 -136 1342,1 1667,5 -325,4

Борівський 150 322 -172 793,7 1703,7 -910,0

Валківський 604 558 46 1797,6 1660,7 136,9


Вовчанський 843 803 40 1672,6 1593,2 79,4

Дворічанський 228 354 -126 1157,4 1797,0 -639,6

Дергачівський 1370 887 483 1433,0 927,8 505,2

Зачепилівський 118 146 -28 702,4 869,0 -166,6

Зміївський 582 743 -161 770,9 984,1 -213,2

Золочівський 144 376 -232 483,2 1261,7 -778,5

Ізюмський 400 394 6 2020,2 1989,9 30,3

Кегичівський 267 307 -40 1197,3 1376,7 -179,4

Коломацький 78 134 -56 963,0 1654,3 -691,3

Красноградський 916 945 -29 1953,1 2014,9 -61,8

Краснокутський 582 538 44 1914,5 1769,7 144,8

Куп�янський 627 612 15 2313,7 2258,3 55,4

Лозівський 556 628 -72 1748,4 1974,8 -226,4


Первомайський 326 379 -53 1801,1 2093,9 -292,8

Печенізький 175 164 11 1590,9 1490,9 100,0

Сахновщинський 327 467 -140 1391,5 1987,2 -595,7

Харківський 3613 2186 1427 1970,0 1191,9 778,1

Чугуївський 758 563 195 1575,9 1170,5 405,4

Шевченківський 464 551 -87 2128,4 2527,5 -399,1


80808080

Міжрегіональна міграція. Для об-ласті в цілому найбільш відчутною єміжрегіональна міграція (вибуття насе-лення до інших регіонів та прибуття зних), адже саме вона впливає на змінизагальної чисельності населення області.У 2007 р. обсяг цієї міграції складав

35,9 % від усіх прибулих та 33,3 % � відусіх вибулих.Протягом ряду років міжрегіональна

міграція у Харківській області мала до-датне сальдо, у 2007 р. воно складало2720 осіб.

Таблиця 4Міжрегіональна міграція по області у 2007 р.










м.Харків 13609 11068 2541 932,4 758,3 174,1

м.Ізюм 289 197 92 537,2 366,2 171,0

міськради

Куп�янська 233 171 62 392,2 287,9 104,3

Лозівська 368 295 73 530,3 425,1 105,2

Люботинська 105 71 34 423,4 286,3 137,1

Первомайська 93 75 18 295,3 238,1 57,2

Чугуївська 124 197 -73 362,6 576,0 -213,4


Балаклійський 309 275 34 357,6 318,3 39,3

Барвінківський 74 389 -315 274,1 1440,7 -1166,6

Близнюківський 149 231 -82 671,2 1040,5 -369,3

Богодухівський 143 140 3 342,1 334,9 7,2

Борівський 100 176 -76 529,1 931,2 -402,1

Валківський 122 106 16 363,1 315,5 47,6


Вовчанський 174 128 46 345,3 254,0 91,3

Дворічанський 94 82 12 477,1 416,2 60,9

Дергачівський 294 208 86 307,5 217,6 89,9

Зачепилівський 102 156 -54 607,1 928,6 -321,5

Зміївський 184 147 37 243,7 194,7 49,0

Золочівський 47 70 -23 157,7 234,9 -77,2

Ізюмський 128 140 -12 646,5 707,1 -60,6

Кегичівський 100 120 -20 448,4 538,1 -89,7

Коломацький 24 33 -9 296,3 407,4 -111,1

Красноградський 308 234 74 656,7 499,0 157,7

Краснокутський 154 128 26 506,6 421,1 85,5

Куп�янський 128 144 -16 472,3 531,4 -59,1


81818181

Серед прибулих у Харківську об-ласть переважали мігранти з Донецької(16,5 %), Луганської (13,7 %), Полтав-ської (10,5 %), Сумської (9,5 %), Дніп-ропетровської (7,8 %) областей.Серед вибулих в інші регіони найбіль-

ше виїхало у Донецьку (18,1 %), Луган-ську (10,6 %), Полтавську (9,6 %), Дніп-ропетровську (8,9 %), Сумську (7,5 %)області. Тобто, найбільш суттєвим між-регіональний міграційний обмін був зобластями України, які межують з Хар-ківщиною.Майже з усіма регіонами України у

2007 р. область мала додатне сальдо міг-рації, крім чотирьох: м.Київ, Севасто-

поль (міськрада), Житомирська та Чер-каська області, найбільш від�ємним вонобуло з м.Києвом і складало 537 осіб. Міждержавна міграція. Міждержав-

на міграція � це вибуття населення замежі України та прибуття з інших країн(від усіх прибулих � 6,7 % та вибулих �4,6 %). Починаючи з 2005 р., міждержавна

міграція мала додатне сальдо. У 2007 р.в область прибуло 3563 іммігранти, ви-було за межі України 2252 емігранти,сальдо складало 1311 осіб. Значна час-тка прибулих (81,5 %) та вибулих(68,1 %) припадає на мігрантів м. Хар-кова (див. табл. 5).









Лозівський 119 171 -52 374,2 537,7 -163,5


Первомайський 41 64 -23 226,5 353,6 -127,1

Печенізький 38 24 14 345,5 218,2 127,3

Сахновщинський 108 181 -73 459,6 770,2 -310,6

Харківський 922 512 410 502,7 279,2 223,5

Чугуївський 117 103 14 243,2 214,1 29,1

Шевченківський 64 69 -5 293,6 316,5 -22,9


Таблиця 5Міждержавна міграція по області у 2007 р.










м.Харків 2903 1533 1370 198,9 105,0 93,9

м.Ізюм 61 66 -5 113,4 122,7 -9,3

міськради

Куп�янська 45 79 -34 75,8 133,0 -57,2

Лозівська 16 41 -25 23,0 59,1 -36,1


82828282










Люботинська 21 15 6 84,7 60,5 24,2

Первомайська 24 33 -9 76,2 104,8 -28,6

Чугуївська 12 17 -5 35,1 49,7 -14,6


Балаклійський 41 51 -10 47,5 59,0 -11,5

Барвінківський � � � � � �

Близнюківський � 9 -9 � 40,5 -40,5

Богодухівський 13 14 -1 31,1 33,5 -2,4

Борівський 2 14 -12 10,6 74,1 -63,5

Валківський 23 18 5 68,5 53,6 14,9


Вовчанський 29 28 1 57,5 55,6 1,9

Дворічанський 10 18 -8 50,8 91,4 -40,6

Дергачівський 73 38 35 76,4 39,7 36,7

Зачепилівський 3 5 -2 17,9 29,8 -11,9

Зміївський 10 28 -18 13,2 37,1 -23,9

Золочівський - 1 -1 - 3,4 -3,4

Ізюмський 13 11 2 65,7 55,6 10,1

Кегичівський 13 12 1 58,3 53,8 4,5

Коломацький 5 2 3 61,7 24,7 37,0

Красноградський 17 17 - 36,2 36,2 -

Краснокутський 17 3 14 55,9 9,9 46,0

Куп�янський 28 27 1 103,3 99,6 3,7

Лозівський 9 27 -18 28,3 84,9 -56,6

Нововодолазький 10 8 2 27,4 21,9 5,5

Первомайський 10 9 1 55,2 49,7 5,5

Печенізький 7 3 4 63,6 27,3 36,3

Сахновщинський 4 3 1 17,0 12,8 4,2

Харківський 100 89 11 54,5 48,5 6,0

Чугуївський 21 17 4 43,7 35,3 8,4

Шевченківський 17 7 10 78,0 32,1 45,9


83838383

Сальдо міграції в потокообміні з краї-нами СНД для Харківської області булододатнім � 703 особи і найбільш суттєвим

з Туркменістаном (171 особа), Грузією(111 осіб), Азербайджаном (109 осіб) таВірменією (82 особи) (див. табл. 6).

Таблиця 6Розподіл міждержавних мігрантів за країнами в�їзду (виїзду) у 2007 р.

ДержавиВсього

кількість прибулих



Всього по країнах 3563 2252 1311 Європи 1219 1333 -114з нихБілорусь 41 82 -41Італія 3 6 -3Латвія 7 1 6Молдова 68 9 59Німеччина 36 216 -180Польща 7 8 -1

Російська Федерація 1044 983 61

Америки 33 85 -52з нихКанада 4 22 -18Сполучені Штати Америки 12 52 -40Азії 1980 689 1291з нихАзербайджан 113 4 109Вірменія 86 4 82В�єтнам 138 18 120Грузія 122 11 111Ізраїль 114 100 14Індія 27 4 23Ірак 54 10 44Казахстан 40 11 29Китай 623 328 295Ліван 67 40 27Сирія 60 53 7Таджикистан 45 - 45Туркменістан 219 48 171Узбекистан 57 � 57Африки 330 143 187з нихАлжир 25 5 20Марокко 54 61 -7Нігерія 103 10 93Австралії та Океанії 1 2 -1

(осіб)


84848484

У складі міждержавної міграціїнайбільш інтенсивним, як засвідчуєтаблиця, був рух з Росією. У 2007 р. зцієї держави в область прибуло 1044особи, вибуло � 983 особи, за рахунокчого сальдо міграції було додатнім істановило 61 особу. Слід відмітити,що за останні п�ять років кількістьприбулих та вибулих у міграційнихпроцесах з Росією коливалась. Так, у2003, 2004 та 2006 роках сальдо буловід�ємним, а 2005 та 2007 роках �додатнім.Сальдо міграційного руху з іншими

країнами у 2007 р. було також додатнімі складало 608 осіб.

Найбільш рухомою частиною всіхмігрантів були особи працездатного ві-ку: 81,6 % серед прибулих ( з них чоло-віків � 49,1 %, жінок � 50,9 %), 80,6 %серед вибулих (з них чоловіків �48,0 %, жінок � 52,0 %).З Харківської області у 2007 р. за

межі України у працездатному віці ви-було 3,6 % від загальної кількості вибу-лих, а прибуло в область 5,7 % від за-гальної кількості прибулих.Міграційні процеси, на відміну від

природного руху, значно легше регулю-вати. Підвищення рівня та якості життянаселення, створення додаткових робо-чих місць, безперечно, сприяє активіза-ції міграційних процесів.

85858585

Аліса Толстокорова, Золт Гал

Проблеми міграційноїполітики Центральної

та Східної Європи в контексті старіння

європейського населення

Більшість західних суспільствстикаються сьогодні з пробле-мою швидкого старіння свого

населення. За останню добу кількістьпенсіонерів постійно зростала й у май-бутньому очікується збільшення часткилюдей у віці 65 років і вище. Водночаспостійно й непропорційно збільшувалисявитрати на пенсійні виплати. Заміщеннячастини населення працездатного вікузавдяки притоку мігрантів могло б змен-шити фінансове навантаження на еконо-міку. Метою цієї статті є пошук відпові-ді на питання, чи є заміщувана міграціяефективною відповіддю на проблему ста-ріння населення для країн ЦСЄ. В останню добу перед індустріально

розвинутими суспільствами світу поста-ла серйозна демографічна проблема �швидке старіння населення. За минулідесятиріччя рівень народжуваності вусіх західних країнах різко скоротився,а рівень фертильності жінок і чоловіків

сьогодні вже є нижчим за необхіднийдля природного відтворення населення(2,1). Водночас очікувана тривалістьжиття постійно зростає, отже, збіль-шується кількість людей пенсійноговіку. У близькому майбутньому очіку-ється збільшення відсотка людей у ві-ці 65 років і вище, в той час як кіль-кість осіб працездатного віку (15�64років) зростатиме незначними тем-пами, або ж перебуватиме на рівністагнації чи навіть зменшення. Рівеньвікової залежності (співвідношеннякількості осіб у віці понад 65 років докількості населення працездатного ві-ку) зростає в усіх країнах ОБСЄ, щостановить значну загрозу державнимкоштам. За останні десятиріччя часткавитрат на пенсії у загальному обсязіВВП 15 країн � старих членів Євро-пейського Союзу (далі � ЄС) збільши-лися з 6 % у 1960 р. до 12 % у 2000 р.У майбутньому витрати на пенсії

Today, most Western societies are encountering the problem of the rapid aging of theirpopulations. The number of retirees has been consistently growing. The proportion of the population made up by those of age 65 and above will continue to increase in thefuture. At the same time, expenditures on pensions have been growing consistently and dis-proportionately. Replenishing the labor force with immigrants could ease this burden on theeconomy. The goal of this piece is to consider whether replacement migration is an effec-tive response to the problem of aging populations in CIS countries.


86868686

можуть досягнути неспівмірно високоїчастки (20 %) ВВП [24:12]. Старіння населення, разом із знач-

ним підвищенням рівня медичних техно-логій (здебільшого дуже дорогих), та-кож приводить до зростання витрат гро-мадських коштів на охорону здоров�я.Таким чином, західний світ стикаєтьсясьогодні з дуже гострими віковимипроблемами як економічними, так і соці-альними. До того ж ці проблеми маютьчітку гендерну складову, оскільки вонипов�язані з істотними змінами у міжна-родному розподілі репродуктивної праціта виникненням глобальної індустрії,побудованої на праці та послугах з до-гляду, які надаються переважно жінка-ми. Дослідники гендерної проблематикистверджують, що зростання частки жі-нок у складі трудової сили, значне по-старіння населення та руйнування роз-ширеної та навіть нуклеарної сім�ї упереважній більшості промислово роз-винутих країн світу викликало так зва-ний «care deficit» [20] � «дефіцит тур-боти», або ж «дефіцит догляду», щопоглиблюється занепадом системи соці-альної допомоги у цій сфері, що у своючергу приводить до перекладання тягарядогляду за недієздатними членами сімейіз сфери відповідальності державнихзакладів на плечі сім�ї, і в першу чер-гу � на жінок [3].Така ситуація створила високий по-

пит на послуги з догляду і привела довиникнення величезної неформальної«економіки турботи» («care economy»),яка забезпечується переважно жінками.«Економіка турботи», або «економікадогляду» визначається як розподіл об-межених ресурсів (насамперед праці) накористь інших як всередині, так і позамежами домогосподарства [4]. Він базу-ється на таких специфічних видах ді-яльності, як догляд за дітьми та стари-ми, забезпечення потреб інших людей,що не передбачає ні належної винагоро-

ди, ні взаємних послуг. Це поняття спо-ріднене з поняттям «хатня робота» та«неоплачувана робота» [22]. Треба за-значити, що сфера послуг з догляду ос-таннім часом є однією з найпроблемні-ших у країнах ЄС. Європейська Комісіявизнала, що питання догляду є суттєвимпроблемою у вирішенні Євросоюзомпроблеми демографічних змін, пов�яза-них із постарінням населення.Сучасні демографічні проблеми Єв-

ропи вимагають надходження зовніш-ньої трудової сили, необхідної для ком-пенсації скорочення власних трудовихресурсів на ринку праці ЄС, що виник-ло в результаті старіння населення ісупроводжується зменшенням фертиль-ності та скороченням рівня народжува-ності. Заміщення частини населенняпрацездатного віку за рахунок міграціїможе допомогти зменшити економічнийтягар від старіння населення.

На які ринки праці потрапляють мігранти?

Замісна міграція має сенс тільки утому разі, якщо мігранти одержуютьроботу. В країнах з високим рівнембезробіття і низьким рівнем працевлаш-тування, що перебуває або у стані стаг-нації або зростає дуже повільно, масо-ва міграція може лише поглибити, а невирішити проблеми ринку праці. Уквітні 2006 р. середній рівень безробіт-тя у США становив 4,7 %. У найбіль-шій групі іммігрантів з етнічних мен-шин були майже такі самі показники:рівень безробіття серед іспаномовногонаселення дорівнював 5,4 %, а середнаселення працездатного віку азіат-ського походження безробітними були3,6 % [8]. Активність на ринку праці єприблизно такою ж у більшості країнЄС, якщо порівнювати місцеве населен-ня з іммігрантами з інших країн ЄС.Значні відмінності виявляються при по-рівнянні трудової сили, що походить з

А. Толстокорова, З. Гал. Проблеми міграційної політики ...

87878787

ЄС, та представниками третіх країн.2004 р. у 15 країнах Євросоюзу серед-ній рівень безробіття серед коріннихгромадян становив 8,7 % для жінок та7,5 % для чоловіків, тоді як серед пред-ставників третіх країн відповідні показ-ники були 17,9 % та 17,3 % [9: 126].Отож, рівень безробіття серед іммі-грантів з третіх країн (тобто тих, хтонародився поза межами ЄС) майжевдвічі вищий, ніж серед громадян ЄС.Такі ж значні відмінності у рівні безро-біття спостерігаються серед основнихетнічних груп навіть у Великобританії,яка останніми роками вважається одні-єю з найбільш економічно розвинутихкраїн Європи. Причому ці відмінності єгендерно маркованими. Так, рівень без-робіття серед білих чоловіків у 2001 р.становив 6 %, а серед білих жінок �4 %. За той же період серед вихідців зПакистану й Бангладеш та чорношкі-рих чоловіків він варіював між 16 і21 % [14], а серед жінок цей показникстановив 18 % для пакистанських жінокі 22 % для жінок з Бангладеш, що май-же у п�ять разів вище ніж для білих жі-нок, народжених у Британії. Тоді якблизько 68 % білих британських жінокпрацездатного віку мали роботу, середмусульманських жінок походженням зПакистану та Бангладеш її мали лише24 % та 20 % [14]. При цьому слід за-значити, що ці результати відобража-ють навіть певне поліпшення в актив-ності британських меншин на ринкупраці протягом економічного буму1991�2001 рр. В той же час становищедругого покоління іммігрантів (дітейіммігрантів, що народилися за кордо-ном) погіршується у більшості країнЄвропи. Наприклад, у Франції рівеньбезробіття серед молоді 19�29 років,дітей алжирських та марокканськихіммігрантів становить 40 %, що удвічівище за загальнонаціональний рівеньбезробіття серед молоді [23]. За таких

умов навряд чи є підстави стверджува-ти позитивний ефект замісної міграції.Повільне економічне зростання, ста-

гнуючий низький рівень працевлашту-вання та високий рівень довготривало-го структурного безробіття у великихконтинентальних економічних систе-мах світу пов�язані з такими чинника-ми [1; 11].

� Ригідні, занадто регульовані рин-ки праці (високий рівень захисту пра-цевлаштування, низька мобільність унайманні та звільненні з роботи, великівитрати на звільнення робітників) зу-мовлені системою законодавства, преце-дентним характером права та колектив-ними домовленостями.

� Занадто високий рівень соціаль-них виплат, особливо великий розмірдопомоги у зв�язку з безробіттям, яканадавалася на великий термін і невимагала активної участі самих безро-бітних.

� Демографічні зміни, насампередстаріння населення, яке створює тискна пенсійні кошти й витрати на охоро-ну здоров�я та призводить до значногозростання й без того високих податків.При цьому треба мати на увазі, що єв-ропейське населення старіше за амери-канське.

� Соціальні та культурні відмінності(надання переваги вільному часу порів-няно з роботою, низька підприємницькаактивність та трудова мобільність).

Таким чином, країни Центральної таСхідної Європи мають передбачати ціпроблеми і застосовувати різні механіз-ми врегулювання ринку праці. Для того,щоб створити нові робочі місця, необ-хідно насамперед лібералізувати ринокпраці, скоротити високі податки, високісоціальні виплати і надавати перевагуактивній політиці на ринку праці за-мість пасивного розподілу соціальноїдопомоги. Без цих заходів бізнес не


88888888

буде зацікавлений створювати нові (ле-гальні) робочі місця, а безробітні табезініціативні люди не будуть мати мо-тивації активно займатися пошуком ро-боти. Водночас треба зважати на те, щомасова імміграція на нереформованіринки праці може тільки поглибити на-явні соціально-економічні проблеми.

Які категорії мігрантів прибуваютьна ринок праці?

Метою замісної міграції є здобуттяпрацюючих робітників, які будуть роби-ти внески у громадські кошти і такимчином допоможуть скоротити фінансовенавантаження, пов�язане зі старіннямнаселення. Тому замісна міграція маєнасамперед розраховуватися з оглядуна потреби ринку праці. Прибуття бі-женців, шукачів притулку, членів сімейз метою об�єднання родини та нелегаль-них мігрантів не пов�язано з потребамиринку праці. Ці іммігранти здебільшогоне мають навичок, необхідних для одер-жання роботи. Хоча потреба у заміщен-ні трудових ресурсів є основним аргу-ментом, на якому базуються міграційніпотоки, насправді у більшості промис-лово розвинутих країн світу протягомостанніх 15 років лише частина ново-прибулих мігрантів була зайнята наринку праці. Більшість країн ЗахідноїЄвропи приймали велику кількість бі-женців у супроводі членів їхніх сімей тародичів, які так і не потрапляли на ри-нок праці. Крім того, загальновизнаною глобаль-

ною тенденцією міжнародної міграції ос-танніх десятиріч є її зростаюча фемініза-ція. Тільки за період 1965�1990 рр. абсо-лютна кількість жінок-мігранток у світізбільшилася з 35 до 57 млн, тобтомайже на 63 %, і це зростання на 8 %більше, ніж серед чоловіків [27]. Часткажінок у загальній кількості мігрантівтакож підвищилась � у 2005 р.; порівня-но з 1960 вона зросла майже на 3%.Жінки стають активнішими у процесі

міжнародної економічної мобільності івже не можуть розглядатися лише як па-сивні супроводжуючі чоловіків. Все час-тіше вони стають автономними суб�єкта-ми мобільної трудової сили [25].У країнах ЄС кількість жінок-мігран-

ток також постійно зростає. У 2003 р. їхчастка досягла приблизно 54 % загальноїкількості мігрантів, що дорівнює 4 % су-купного населення ЄС [13]. Ця тенден-ція пов�язана з підвищенням середньоїтривалості життя європейського насе-лення, збільшенням активності жінок наринку праці і, отже, нестачею у домогос-подарствах потенційних доглядальни-ків, а також неспроможністю урядів на-дати сім�ям державне забезпечення длядогляду за людьми похилого віку. Усі цічинники створюють потребу в зовнішніхтрудових ресурсах, які могли б компен-сувати скорочення власної робочої силина ринку праці, зокрема у сфері догля-дальницьких та хатніх послуг. Ці ва-кансії все частіше займають жінки-мігрантки з країн, що розвиваються та зперехідною економікою, яким надаєтьсяперевага перед місцевими мешканками здвох причин: 1) низька вартість праці врезультаті переважно нелегального танезахищеного становища на ринку пра-ці [7]; 2) залишивши власні сім�ї набатьківщині, вони, на відміну від місце-вих жительок, не мають повсякденнихсімейних обов�язків у країнах праце-влаштування і тому їхня віддача у вико-нанні «емоційної праці» є набагатоефективнішою [2]. Таким чином, жін-ки-мігрантки потрапляють у ситуаціюподвійної експлуатації � як економіч-ної, так і емоційної.Дослідники визнають, що для країн

призначення жіноча міграція вигідна на-самперед у низьковартісних галузяхекономіки: наприклад, виробництво одя-гу, збирання електроприладів, домашнєгосподарство, доглядальницькі та сексу-альні послуги. Для країн-донорів жіно-


89898989

ча міграція вигідна тим, що зароблені закордоном кошти жінки надсилають до-дому, сплачують податки і цим підтри-мують економіку своєї країни, зменшую-чи рівень безробіття у себе вдома. У тойже час самі жінки-мігрантки виступаютьу ролі свого роду «цапа-відбувайла» усвітових економічних процесах: будучипозбавленими основних людських прав,вони нерідко стають жертвами жорсто-кої експлуатації, сексуальної наруги тарасистської ненависті [15]. У процесі міграції значення набуває

не тільки гендерна приналежність, а йкультурний капітал мігрантів, зокремаїхній освітній рівень та мовні навички,етнічні традиції, моделі сім�ї, рівень ко-румпованості й злочинності у країнахпоходження. Так, у США розрив між ос-вітнім рівнем місцевого населення та ім-мігрантів в останні роки постійно збіль-шується [5; 6; 18]. Наприклад, у 2000 р.лише 8 % місцевої робочої сили СШАмало рівень освіти нижчий за середнюшколу, в той час як серед іммігрантів,що народилися за межами країни, цейвідсоток складав понад 29,8, а серед тих,хто приїхав до країни протягом 1990-хрр. він був ще вищим � 34,4 % [6]. Тру-дові кваліфікації іммігрантів є основнимчинником, що визначає рівень їхніх до-ходів та споживання соціальних допо-мог. Так, 1999 р. у Британії серед імміг-рантів з вищою освітою по державну до-помогу звернулися менше 10 %, тоді яксеред тих, хто не мав кваліфікації, такихбуло майже 40 % [16]. Лише 35 % іммі-грантів без кваліфікації мали роботу іпонад 50 % з них не проявляли актив-ності на ринку праці. Таким чином, у розробці міграційної

політики країни Європи мають приділя-ти особливу увагу вивченню потреб рин-

ку праці в іммігрантах певних кваліфі-кацій. Перевага має надаватися високо-професійним, освіченим трудовим кад-рам, оскільки саме вони, з одного боку,заробляють більше і відповідно сплачу-ють вищі податки, а з іншого, меншепотребують соціальної допомоги. Водно-час не можна забувати й про можливупотребу в некваліфікованій трудовій си-лі, інакше ця потреба буде задовольня-тися нелегальними способами, як про цесвідчить досвід багатьох країн ЄС. Це,зокрема, стосується роботи прибираль-ниць та доглядальниць як нового і томуще недостатньо вивченого сегменту рин-ку праці, який вимагає зовнішньої тру-дової сили невисокої кваліфікації длякомпенсації відтоку власних трудовихресурсів, традиційно зайнятих у ційсфері діяльності1. Дослідження показу-ють, що за роки переходу до ринковоїекономіки як Словаччина [17; 19], так іУкраїна [26] зіткнулися із зростаннямгендерного чинника у процесі економіч-ної мобільності населення і відтоком жі-нок для роботи доглядальницями у кра-їни Західної Європи. Тому особливої ва-ги у цьому контексті набуває питанняфемінізації замісної міграції, що не тіль-ки створює гендерні асиметрії у демо-графічній структурі суспільства, а й мо-же загострювати соціально-економічніпроблеми у країнах-донорах трудовоїсили.

Соціальні наслідки замісної міграціїдля країн, що приймають мігрантівВ умовах, коли мільйони іммігран-

тів, майбутніх громадян країни перебу-вають у скрутному становищі, необхіднозважати не тільки на економічні, а й наінші можливі наслідки замісної міграції.Особливо важливого значення набуває

1 Як правило це освічені жінки, колишні лікарі, вчителі або медсестри, які працюютьу сфері низкькокваліфікованої і низькодохідної «економіки догляду» у Західній Європі,втрачаючи водночас свою кваліфікацію, що створює проблеми під час реінтеграції післяповернення додому.


90909090

вплив масової міграції на політичний табезпековий аспекти життя країн призна-чення. Слід зауважити, що міграційніхвилі до Західної Європи призвели дозначних проблем. Основними проблема-ми, зокрема, є такі:

� Відсутність демократичного схва-лення масової міграції. У більшості кра-їн ЄС основна маса населення налашто-вана проти масового припливу мігрантів.Таким чином, імміграція не має підтрим-ки громадськості, або навіть відбуваєтьсявсупереч громадській думці1. Це призво-дить до виникнення антиміграційних по-літичних партій і навіть екстремістськихгромадських рухів (наприклад, Націо-нальний фронт у Франції).

� Брак інтеграційної політики. Ма-сова міграція до Західної Європи відбу-вається в умовах відсутності чіткої полі-тики, спрямованої на інтеграцію чи аси-міляцію новоприбулих. У результатінавколо великих європейських міст по-чали виникати етнічні гетто. У цих «па-ралельних містах» із переважно сегрего-ваними школами, іммігранти та їхні ді-ти живуть власним життям, ізольованівід життя корінного населення. Високийрівень безробіття, злочинності, соціаль-них проблем, висока соціальна й етнічнанапруга роблять ці громади символомурбаністичної злиденності. Високий рі-вень соціальної напруги й загроза соці-альній єдності та громадському здо-ров�ю. Емпіричні дослідження свідчатьпро негативний вплив масової міграціїна соціальне самопочуття суспільства зогляду на те, що майже всі виміри соці-ального здоров�я у суспільствах зі змі-шаним населенням є нижчими порівняноз гомогенним [21].

� Підвищений ризик радикалізму йтероризму. Міграція призводить до ви-никнення серйозних етнічних проблем,починаючи від ісламського радикалізму

до доморощеного тероризму, що єсерйозною загрозою західним демократі-ям. Водночас серед корінного населеннязростають екстремістські та неонацист-ські настрої. Масова міграція може щебільше поглибити ці проблеми, якщосуспільству не буде запропонована тавтілена в життя чітка політика ефектив-ної інтеграції населення, що масово при-буває до країн призначення.

Соціально-демографічні імплікаціїпостаріння Європи для країн

походження міграціїДослідники вказують на негативний

соціальний ефект, спричинений фемініза-цією зовнішньої трудової міграції, у Пів-денній Словаччині та Східній Німеччині.Ситуація є особливо небезпечною, колидіти залишаються під наглядом далекихродичів, старших сестер чи братів, сусі-дів. Особливо турбує дослідників тенден-ція соціальної дезадаптації чоловіків жі-нок-мігранток (переважно безробітних) іодиноких чоловіків, які не можуть ство-рити сім�ю через брак жінок. Вони частодолучаються до різних форм асоціальноїповедінки, що призводить до зростаннясмертності і скорочення середньої трива-лості життя чоловіків [17].Іншою проблемою, яка викликає зане-

покоєння, є становище літніх людей у ре-гіонах, де бракує жіночого населення.Догляд за старими є традиційною сфе-рою відповідальності жінок, особливо упатріархальних сільськогосподарськихрегіонах Західної України. Проте в умо-вах масової міграції жінок на роботу всфері хатніх послуг до більш заможнихкраїн Західної Європи їхні старі батькизалишаються в Україні без догляду. Зва-жаючи на те, що у більшості країн з пе-рехідною економікою система соціально-го забезпечення, включаючи догляд залюдьми похилого віку, була зруйнована,держава не здатна забезпечити догляд за

1 Про це свідчать результати соціологічних опитувань, наприклад [12].


91919191

старшим поколінням і тому замісна міг-рація жінок до індустріально розвинутихкраїн Європи позбавляє українські сім�їможливості виконувати одну з найважли-віших родинних функцій � забезпеченнядостойної старості своїм батькам. Томувиникає потреба у наступній хвилі заміс-ної міграції, яка могла б компенсуватинестачу працівників у цій галузі. Таким чином, для розробки ефектив-

ної міграційної політики у країнах ЦСЄнеобхідно зважати на гендерний вимірекономічної мобільності населення зтим, щоб мати змогу регулювати демо-графічні й соціальні проблеми, виклика-ні гендерною специфікою трудових по-токів замісної міграції. З іншого боку,необхідно враховувати об�єктивний чин-ник зростання фемінізації міграційногопереміщення з ЦСЄ до Західної Європиз метою візуалізації і артикуляції соці-альних проблем жінок-мігранток і їх по-дальшого ефективного вирішення нарівні державної міграційної політики таменеджменту. Замісна міграція могла б значно по-

слабити економічний тягар від старіннянаселення за умови, що її фінансовийбаланс буде позитивним і вона буде су-проводжуватиcя іншими видами еконо-мічної політики, зокрема, ринковою тапенсійною реформами. Імміграція до не-реформованих, стагнуючих ринків працісама по собі не може автоматично підви-щити рівень працевлаштування і змен-шити вікову залежність. Для того, щобдосягти позитивних змін у співвідно-шенні між працюючим населенням тапенсіонерами, необхідна пенсійна ре-форма. Інакше для компенсації зростан-ня населення пенсійного віку виникнепотреба у величезній кількість новихмігрантів. Проте ніхто не може дати га-рантії, що всі вони будуть працевлашто-вані. Таким чином, імміграція може бу-ти адекватною відповіддю на демогра-фічні проблеми лише за умови поєднан-

ня з реформуванням ринку праці та пен-сійної системи. Імміграція може змен-шувати фінансовий тиск старіння насе-лення і давати змогу підтримуватибаланс між державною пенсійною систе-мою та системою охорони здоров�я,якщо вона базується на проголошеномуЄС принципі «солідарних відносин міжпоколіннями» [10] і за умови, що її фі-нансовий баланс буде позитивним. Цеозначає, що сума податків і внесків,сплачуваних іммігрантами, є більшою,ніж державні витрати на їх утримання.Економічний ефект імміграції насампе-ред залежить від успішності іммігрантівна ранку праці, рівня їхніх доходів, атакож рівня споживання ними держав-них соціальних допомог. Основне пи-тання � наскільки збігаються потребиринку праці у трудових ресурсах і про-позиція з боку іммігрантів:

� основним чинником у цьому є кіль-кість та склад іммігрантської робочої си-ли, а також рівень її освіти і кваліфіка-цій. Якщо кількість і якість пропозиціїіммігрантської трудової сили відповідаєпотребам ринку праці, то більшість ім-мігрантів знаходять роботу і стаютьплатниками податків, а відтак грошовийбаланс поліпшується. Якщо ж це не так,то багато мігрантів, так само як і корін-них громадян, стають безробітними ізвертаються по соціальну допомогу. Та-ким чином, державні доходи зменшують-ся, витрати зростають і фінансовий ба-ланс має негативні показники;

� іншим вирішальним чинником єсистема соціального забезпечення, дос-тупність соціальних допомог та пільгдля іммігрантів. У країнах з екстенсив-ною системою державного забезпеченнята широкою системою виплат, де доступіммігрантів до системи соціальних пільгнічим не обмежується, масова міграція(особливо з бідних країн) може статизначним навантаженням на громадськіфінанси;


92929292

� ситуація на ринку праці та рівеньспоживання соціального забезпеченнязначною мірою визначаються складоміммігрантського населення. Ті, хто при-буває по каналах трудової міграції, лег-ко знаходять роботу (багато з них при-їздять, щоб заповнити конкретні вакан-сії). Проте потоки біженців, членів сі-мей мігрантів та нелегальних мігрантівне регулюються потребами ринку працій тому їм важче знайти роботу;

� активність на ринку праці, рівеньдоходів та залежність від державноїдопомоги іммігрантам зумовлюється на-самперед освітнім, професійним та мов-ним рівнем;

� культурні та соціальні норми, при-таманні країнам походження іммігрантів,також можуть впливати на фінансовийбаланс. Якщо велика кількість іммігран-тів приїздить з країн з високим рівнемфертильності й традиціями великих сі-мей, в яких матері зазвичай залишають-ся вдома з дітьми, то, скоріше за все, во-ни будуть дотримуватись цих моделейсім�ї ще певний час. В той же час у захід-них суспільствах, які намагаються вирі-шувати проблему низької народжуванос-ті, підвищуючи соціальну підтримкусім�ям та одиноким жінкам з дітьми (різ-ними видами пільг, допомог та соціаль-

них прав) це може призвести до непро-порційних виплат сім�ям іммігрантів по-рівняно з місцевим населенням;

� якщо частка іммігрантів у кримі-нальному середовищі та серед засудже-них злочинців є високою, це також приз-водить до зростання державних витрат наїх утримання (поліція, суди, виправнізаклади тощо). Якщо ж їх частка невели-ка, громадські кошти зберігаються і фі-нансова віддача від міграції є вищою.Виходячи з критерію позитивного фі-

нансового балансу, можна запропонува-ти таку міграційну політику, яка давалаб можливість збільшити економічнийефект від імміграції для країн, що прий-мають, базуючись на таких принципах:

� перевага має надаватися трудовійміграції, зокрема, притоку кваліфікова-них працівників з урахуванням потребринку праці. Проте не можна забувати йпро некваліфіковану робочу силу, якщона неї є попит, бо інакше він буде задо-вольнятися нелегально, поза межамизакону;

� необхідно враховувати гендернийвимір та зростаючу фемінізацію мігра-ційних процесів, що дасть змогу ефек-тивніше регулювати демографічні й со-ціальні проблеми, які виникають в ре-зультаті замісної міграції.


1. Aiginger K., Guger, A. The EuropeanSocio-Economic Model, Differences to theUSA and Changes over Time. Wien: WIFOworking papers, No. 266, 2005.

2. Akalin, A. Hired as a Caregiver, De-manded as a Housewife: Becoming a MigrantDomestic Worker in Turkey, In: EuropeanJournal of Women�s Studies. Special Issue«Domestic Work», Vol. 14, Issue 3, August2007, pp. 209�225.

3. Aronson, J., Neysmith S. «You�re Notin There to Just Do the Work»: Depersonali-zing Policies and the Exploitation of HomeCare Workers� Labor. In: Gender and Soci-ety, 1996, 10 (1), pp. 59�77.

4. Beneria, L. Markets, Globalizationand Gender, In: Beneria L. (Ed.) Gender,Development and Globalization. Economicsas if All People Mattered. New York andLondon: Routledge, 2003, pp. 63�90.

5. Borjas, G. Heaven�s Door, Immigrati-on Policy and the American Economy. Prin-ceton, New Jersey: Princeton UniversityPress, 2001.

6. Camarota S., Immigrants in the Uni-ted States � 2000, A Snapshot of America�sForeign-Born Population. Washington D .C.:Center for Immigration Studies, 2001.

7. Degiuli F. A Job with No Boundaries.Home Eldercare Work in Italy. In: EuropeanJournal of Women�s Studies. Special Issue


93939393

«Domestic Work», Vol. 14, Issue 3, August2007, pp. 193�207.

8. Employment Situation Summary. Was-hington D.C.: US Department of Labor �Bureau of Labor Statistics, 2006, pp.1�2.

9. European Commission. Employment inEurope 2005: Recent Trends and Prospects.Social Affairs and Equal Opportunities. Lu-xembourg, 2005.

10. European Commission. Green Paper.Confronting demographic change: a new soli-darity between generations. Employment andsocial affairs, 2005.

11. European Commission. European Ye-ar of Workers� Mobility 2006: Facts & figu-res, 2006.

12. European Commission. Eurobarometeropinion poll: Racism and Xenophobia in Euro-pe. Eurobarometer Opinion Poll No. 47. 1997.

13. European Parliament . Draft Reporton women�s immigration: the role and placeof immigrant women in the European Union.Comitte on Women�s Rights and GenderEquality, 2006.

14. Focus on Ethnicity and Religion2006. Houndmills: Office for National Statis-tics, Palgrave Macmillan, 2006, p. 136.

15. Globalization, Gender, Migration andTrafficking in Women. Women�s/GenderStudies Programs Partnership. Iowa StateUniversity and Kharkiv State University.Online URL at http://www.las.iasta-te.edu/WSP_KCGS_Partners/english/mo-dules/Globalization,%20Gender,%20Migra-tion%20and%20Trafficking%20in%20Wo-men/Globalization,%20gender,%20migrati-on%20and%20traff icking%20in%20wo-men.htm [Stand 28.09.2007].

16. Gott G., Johnston K., The MigrantPopulation in the UK: Fiscal Effects. In:Development and Statistics Occasional Pa-per 77. London: Home Office Research,2002, p. 19.

17. Eastern Europe is running out of wo-men. In: Report. Magazine for Arts and CivilSociety in Central and Eastern Europe, PrintIssue 1, 2007, p. 8�9.

18. Hanson G. et al, Immigration and theU.S. Economy: Labor-Market Impacts, Ille-gal Entry, and Policy Choices. Washington

D.C.: IMF � International Monetary Fund,2001.

19. Hess S. Vanishing Borders? Transna-tional Migration Strategies Of Au Pair Wo-men From Slovakia. Online URL at:http://www.transitmigration.org/db_tran-sit/ausgabe.php?inhaltID=127 [Stand12.10.2007].

20. Hochcshild A. The Time Bind: WhenWork Becomes Home and Home BecomesWork. New York: Metropolitan Books, 1997.

21. Jonas, M. The downside of diversity.In: The Boston Globe, August 5, 2007. Onli-ne URL at http://www.boston.com/-n e w s / g l o b e / i d e a s / a r t i c -les/2007/08/04/the_downside_of_diver-sity/?page=1

22. Kuzmanovic, T.D. Introduction toFeminist Economics: Household, Market andState. Online URL at: http://www.globa-lizacija.com/doc_en/e0017ram.htm

23. Les immigr?s en France � ?dition2005. Paris: INSEE � Institut National de laStatistique et des ?tudes ?conomiques, 2005,p. 130.

24. Mc Morrow, K., Roeger W. EU Pen-sion Reform � An Overview of the Debateand an Empirical Assessment of the Main Po-licy Reform Options. EU Commission, Direc-torate General for Economic and FinancialAffairs Working Papers 2002.

25. Oishi, N. Gender and Migration. Anintegrative approach. Workign paper 49.CCIS. University of California, San Diego.March 2002, p. 1.

26. Tolstokorova, A. Effect of ExternalLabour Migration on Ukrainian Family: «Po-isoned Gift» or «Dream Realized»? Paperpresented at an International conference«New Migration Dynamics: Regular and Irre-gular Activities on the European LabourMarket», December 6�8, 2007, University ofNice-Sophia Antipolis, URMIS-SOLIIS, Ni-ce, France. Online URL at: http://www.-unice.fr/migractivities/05_EnjeuxOrigi-ne.pdf

27. Zlotnik, H. 1998. International mig-ration 1965�1996. An Overview. In: Popula-tion and Development Review, V. 24 (2),pp. 429�468.

94949494

Міжнародна співпраця недержавних організаційта її вплив на формуваннягромадянських якостейпрацівників і клієнтів соціальних службВіктор Савка

Перебудова українського су-спільства на принципах демо-кратії, входження україн-

ської держави до світового співтоварис-тва як рівноправного партнера процесивзаємопов�язані. Зацікавленість у цихпроцесах, незважаючи на певні перепо-ни, що мають як внутрішню, так і зов-нішню природу, демонструють обидвісторони. Цілком природно, що най-більш активними гравцями у цьому про-цесі виступають країни-сусіди і, зокре-ма Польща, котра часто бере на себе не-офіційну роль адвоката і представникаінтересів України у структурах Євросо-юзу та інших міжнародних інституціях.Співпраця неурядових організацій соці-ального спрямування може розглядати-ся як один із надзвичайно важливих ас-

пектів розв�язання означеної проблеми,бо вона не лише допомагає досягти по-ставленої мети, а й робить це на первин-ному рівні, залучаючи широкі маси гро-мадян, мобілізує їх, даючи змогу поба-чити позитивні результати входженнякраїни у світовий демократичний прос-тір вже тепер та на власному прикладі.Залучення до міжнародної співпраці са-ме тих неурядових організацій, які спе-ціалізуються на вирішенні соціальнихпроблем, членами і об�єктами впливуяких є люди з обмеженим соціальнимпотенціалом, дає можливість не лишевирішувати глобальні проблеми, пов�я-зані, наприклад, з євроінтеграцією Ук-раїни, але і ефективніше розв�язуватиїхні безпосередні статутні завдання,сприяючи відновленню та нарощенню

ІІІ. Соціальні та економічні аспекти розвитку

This article examines cooperation between socially-oriented Ukrainian and Polish NGOsand considers how such cooperation might help to resolve important social problems. Thisarticle also discusses how such cooperation represents a partial modernization of reformprocesses in both countries.

В.Савка. Міжнародна співпраця недержавних організацій...

95959595

соціальних потенцій їхніх членів та клі-єнтів, їх реінтеграції в соціальну систе-му, протидіяти маргіналізації та ущем-ленню прав цих категорій громадян. Та-ким чином, вивчення цієї проблеми є ак-туальним завданням, важливим не лишев теоретичному, але і в практичномувимірі.Емпіричну базу роботи становлять

результати аналізу документації семинедержавних організацій соціальногоспрямування м. Львова та матеріали на-півструктурованих інтерв�ю з їх керів-никами (7 осіб) і активістами (15 осіб),проведеними у лютому 2007 р. автороміз залученням студентів соціології НУ«Львівська політехніка». Відбір органі-зацій здійснювався за параметрами їхзалученості до роботи в міжнароднихпрограмах та їх впливовості, відомостільвівській громаді. Таким чином, миохопили практично всі потужні міськіНДО соціального спрямування, якіспівпрацюють з іноземними партнерами,і досягли у цій справі вагомих результа-тів. Загалом за три останніх роки вониреалізували більше двадцяти різномас-штабних проекти разом з іноземнимипартнерами, більше п�ятнадцяти з якихздійснювалися з участю польськоїсторони. Всі організації, робота яких вивчала-

ся, мають достатньо вузьку спеціаліза-цію, тобто зосереджують свою увагупереважно на наданні обмеженого асор-тименту послуг певній групі клієнтів, ане є мультидисциплінарними, як біль-шість державних соціальних служб. Зо-середженість громадських соціальнихслужб на роботі саме з певними група-ми клієнтів, а не на наданні різноманіт-них соціальних послуг різним групамнаселення є свідченням того, що вонине ставлять перед собою цілі забезпе-чення якогось соціального мінімуму, щохарактерно для основних державних

служб, а надають свою увагу його роз-ширенню, тобто дають змогу своїм клі-єнтам одержати дещо більший обсягпослуг, що позитивно впливає на їхнєсоціальне становище, допомагає кращеінтегруватися в соціальну систему. Спе-ціалізація громадських організацій натакій діяльності, надання ними самецього роду послуг, які не передбачають-ся гарантованим державою мінімальнимнабором та обсягом соціальних послуг,може розглядатися і як свідчення фак-ту, що вони по-перше, виникли як реак-ція найбільш активних громадян наіснування дійсно реальних та усвідом-лених потреб соціуму, певної громади(територіально-поселенської чи ці-льової); по-друге, їх надання є неформальним обов�язком державних чи-новників, а переважно добровільно взя-тими на себе зобов�язаннями; по-третє,вони свідчать про наявність у співробіт-ників організації, в громаді певного по-тенціалу як матеріально-фінансового,інтелектуального, так і громадянського,тобто наявності людей із певною грома-дянською позицією, здатних зорганізу-ватися, таких, що не лише володіютьпевними знаннями і фаховими навичка-ми, але і здатні реалізувати їх у прак-тичних справах. Свідченням цього можебути думка виконавчого директора ГО«Оселя»: «Наші працівники роблять це(надають послуги � В.С.) за покликомдуші, і вони краще справляються з цим,ніж люди, які просто поставленні наставку. Державні організації звиклипрацювати за радянською схемою у сво-єму ритмі, а громадські організації про-понують щось нове». Наведена думкамістить також ще одну важливу інфор-мацію � про інноваційність роботигромадських соціальних служб. Цей мо-мент відзначили всі наші респонденти.Серед важливих характеристик роботиНДО, на які істотно вплинула співпра-

Соціальні та економічні аспекти розвитку

96969696

ця з іноземними партнерами, саме націй наголошувалося у всіх інтерв�ю. Інноваційність розглядається громад-

ськими службами у двох основних вимі-рах. Мається на увазі новизна надава-них послуг для нашого суспільства чигромади, в якій працює організація, танові технології цих послуг. 14 опитанихнами соціальних працівників заявили,що ідея про започаткування наданняїхніми установами певних послуг з�яви-лися у них в результаті співпраці із за-рубіжними організаціями. Вона реалізу-валася у різних формах: взаємні візитипрацівників, участь у роботі різного ро-ду шкіл тощо. Особливо цікавим вида-ється такий факт: співробітники шестиорганізацій відзначили, важливі ініціа-тиви щодо поліпшення роботи виявлялиїхні клієнти, які спілкувалися з інозем-ними соціальними працівниками, що пе-ребували в Україні, або під час візитівклієнтів до зарубіжних організацій-пар-тнерів, де вони не лише одержувалипевні послуги (лікування, здійсненняреабілітаційних програм), а часто і самівиконували волонтерські функції. Цевідзначили 17 опитаних. Важливим елементом новизни пере-

йнятих технологій соціальної роботи, надумку українських соціальних працівни-ків, є дотримання принципу активізаціїклієнтів, коли надання певної послугизалежить не лише від служби, але і по-требує певних зусиль самого реципієнта.Можемо стверджувати, що практику-вання в соціальній роботі саме принци-пів пошуку сильних сторін клієнта, йогонаснаження та опори на власні сили зметою відновлення свого враженого со-ціального потенціалу та реінтеграції всоціальну систему сприяє формуваннюгромадянських якостей як клієнтів соці-альних служб, так і їх працівників,спонукає відмовитися від прагнень доутриманства, пасивності, сформованих

патерналістською радянською системоюсоціального забезпечення і значною мі-рою поновлюваних недостатньою глиби-ною реформ соціальної сфери вже у не-залежній Україні.Ініційованість роботи організації її

рядовими членами та клієнтами, демо-кратичність у стосунках між членамиорганізації та тими, кому вона надає по-слуги, є важливими показниками сфор-мованості громадянських якостей у са-мих соціальних працівників та людей, зякими вони працюють. Результати опи-тування показали, що участь організаційу реалізації міжнародних проектів істот-но вплинула на їх позитивну динаміку.Більшість опитаних (20 осіб) особливовідзначали, що перейнятий із практикизарубіжних допомогових організаційпринцип «рівний � рівному» у роботі зклієнтами є одним із базових у функціо-нуванні і їхніх організацій. На наш по-гляд, це може свідчити про достатньовисокий рівень розвинутості таких важ-ливих для громадян демократичногосуспільства якостей, як взаємна повага,довіра, толерантність. Важливою якістю для громадянсько-

го суспільства є також здатність до пос-тійного розвитку громадян та їх об�єд-нань, динамічність їхнього мислення таповедінки. Ця якість органічно пов�яза-на із здатністю до сприйняття інноваційі тому видається цілком логічним, щореспонденти дали їй високу оцінку тавідзначили саме її серед основних ха-рактеристик членів своїх організацій, наякі позитивно вплинула співпраця з іно-земними партнерами. Істотний вплив на результат роботи

має її вмотивованість, тому питання щосаме спричинило участь організації уміжнародних програмах стояло одним ізперших. Відповіді на нього розподіли-лися таким чином: 14 респондентів зая-вили, що у переважній більшості випад-


97979797

ків необхідність співпраці з іноземнимипартнерами, фондами передбачаєтьсявже на підготовчому етапі проекту і сампроект започатковується як спільний.П�ятеро респондентів, при тому двоє бу-ли представниками однієї організації, арешта � по одному з різних організацій,заявили, що залучення іноземних пар-тнерів до спільної роботи відбувається,як правило, вже в ході виконання пев-них проектів, коли виявляється що силсамої організації недостатньо і знахо-дяться іноземні партнери, які можутьдопомогти у виконанні певної роботи.Практично всі опитані (18 осіб) заяви-ли, що налагодженню ділових контактівз іноземними партнерами передувалоособисте знайомство з ними в ході різ-них зустрічей, конференцій, ознайомчихвізитів тощо. Четверо опитаних розпові-ли, що посередниками під час знайом-ства часто були державні органи, якіреалізували власні програми міжнарод-ного співробітництва на рівні регіону чиміста, до виконання яких були залученіі недержавні структури. У всіх цих ви-падках йшлося саме про програми спів-праці з Польщею. В решті випадківнав�язання контактів здійснювалося зучастю недержавних міжнародних фон-дів, організацій або шляхом особистихзнайомств. У переважній більшості ви-падків основними причинами співпраціназивалося те, що умови конкурсу наодержання певних грантових програмвід міжнародних фондів передбачалинаявність іноземних партнерів та наго-лошувалося на важливості одержаннявід них певної допомоги, без якої досяг-нення цілей проекту було б просто не-можливим. У проектах, які реалізували-ся разом з польською стороною напершому місці за важливістю стояло пе-реймання досвіду польських партнерів,якого вони набули в ході виконання ана-логічних проектів, а потім � можливість

одержання фінансових чи інших мате-ріальних ресурсів, наприклад облад-нання, або використання можливостейорганізацій-партнерів для лікування,медичної та соціальної реабілітаціїукраїнських реципієнтів. Важливо від-значити, що обмін досвідом відбувавсяяк у формі спільних конференцій, так істажування членів організацій на базіпартнерів, вивчення досвіду їхньої робо-ти в «польових умовах». Як правило,таке стажування передбачало хоча б час-ткове і тимчасове залучення українськихреципієнтів до виконання волонтер-ських функцій, про що заявили 17 учас-ників опитування. Показовим у цьомувідношенні є розповідь однієї з активіс-ток львівської організації «Оселя», яказаймається проблемами бездомних. Во-на не лише цікавилася організаційноюструктурою закладів, які відвідала підчас стажування, зв�язками організаційз органами місцевої влади та неурядо-вими структурами, які працюють у ційсфері, принципами їх функціонування,джерелами фінансування, але і самабрала участь у розфасовуванні продук-тів та одягу, їх доставці, виконуючи во-лонтерські функції у лодзинському«Banku zywnoscy».Волонтерку найбільше зворушив той

факт, що реципієнти допомогової про-грами не лише добре поставилися до неї,але і розпитували про становище в Ук-раїні, згадували про свої відвідини на-шої країни, своїх знайомих, демонстру-вали прихильне ставлення як до неї осо-бисто, так і до країни в цілому. Іншіреспонденти також наголошували навеликій цікавості польських громадяндо українських проблем і політичних, іпов�язаних з буденним життям, до пи-тань роботи організацій, які вони пред-ставляли.Показовим є і той факт, що у жодно-

му випадку респондентами не було


98989898

згадано про якісь вияви зневаги чи упе-редженого ставлення до них з боку по-ляків. «Я насторожився, коли дізнавсяпро те, що дідусь клієнтки, з якою роз-мовляв, мав перед війною біля Тернопо-ля якийсь маєток. Ще більше підсилилоцю настороженість те, що жінка сказа-ла, що якби зараз повернулися ті часи,то вона б не думала про самотню ста-рість. Але далі йшли фрази: «Мати неозначає втримати... Мусимо спільнощось робити, щоб було нам добре» �згадує один із респондентів і далі підсу-мовує: «Маємо багато і в Україні і вПольщі тих, хто хоче згадувати давніпроблеми, але ще більше тих, хто про-бує розв�язувати нинішні. І ми і полякикритикуємо своїх лідерів, але мусимовизнати, що вони багато зробили для по-розуміння». На цьому прикладі бачимо,що розширення контактів між україн-ськими та польськими соціальними пра-цівниками, клієнтами допомогових про-грам супроводжується налагодженнямміжособистісних контактів, розширен-ням їх знань про суспільно-політичні,соціокультурні та інші проблеми обохкраїн, а отже, позитивно впливає наформування таких громадянських якос-тей, як відкритість, лояльність, взаємо-повага.Одним із найважливіших результатів

співпраці польських та українських гро-мадських організацій, як вже згадувало-ся, є обмін досвідом. Всі респондентиговорили про те, що, як правило, їхпольські колеги набули цей досвід успівробітництві із структурами інших:держав Євросоюзу, Сполучених Штатівта Канади через співробітництво із од-нопрофільними організаціями, навчанняу вищих закладах освіти, стажуваннятощо. Проте обмін інформацією та дос-відом з польськими партнерами несприймається українцями як своєрідний«секонд-хенд»: всі вони характеризують

інформацію, одержану саме від поль-ської сторони, вживаючи такі означен-ня, як «не просто важлива, але і вартадовіри, бо перевірена у близьких до насумовах», «поки дійшло до нас черезПольщу, то неважливе відсіялося»,«про такий підхід я читав у англійськихпідручниках, а як воно працює побачиву Польщі», «і поляки не все так робили,як їх вчили і ми трохи змінюємо». Всіопитані наголошували, що їхні польськіколеги описували їм не лише свій досвідвирішення проблеми, безпосередньої ро-боти з клієнтами, але і важливим еле-ментом їх розповідей завжди був описваріантів налагодження співпраці з між-народними донорськими структурами таорганами державної влади, громадсько-го самоврядування, самою міською чисільською громадою. Серед чинників,які стимулюють вивчення і впроваджен-ня власне польського досвіду називали-ся такі: глибокі історичні корені спів-праці, близькість соціокультурних умов,подібність ментальності, яка формува-лася на протязі багатьох століть, прак-тична відсутність мовних бар�єрів, щоособливо важливо для контактів не ли-ше на рівні працівників організацій, алеі їх клієнтів, територіальна близькість,спільність значної кількості соціальнихпроблем. Семеро із опитаних підкресли-ли також, що така співпраця має хорошіперспективи, бо вона можлива в рамкахтранскордонного співробітництва і під-тримується владними структурами обохкраїн. Показово, що представники орга-нізацій не лише релігійного спрямуван-ня, але і світського, серед чинників, якісприяли розвитку контактів, називалиекуменічну діяльність, соціальне слу-жіння Папи Івана Павла II та згадувалипро його візит до Львова.Цікавими є також погляди опитаних

працівників громадських служб на най-більш перспективні напрями співпраці.


99999999

В інтерв�ю їх просили визначити галузіспільної роботи українських і польськихнедержавних організацій, які, можливо,вже практикуються, але не входять досфери роботи їхніх служб нині. Назива-ти можна було не більше трьох напрям-ків. Відповіді поділилися так: 17 �проблеми, пов�язані з нелегальною міг-рацією, в тому числі з третіх країн; 15 �питання подолання бідності та проблемиборотьби із соціально зумовленими хво-робами; 14 � боротьба з різного родуузалежненнями (алкоголь, наркотики,ігрові узалежнення); 11 � протидія тор-гівлі людьми, при тому в 9 випадках мо-ва йшла не про сексуальну експлуата-цію, а про класичне трудове рабство(тяжка праця без оплати); 5 � уперед-ження секс-туризму, особливо, колийого об�єктами є неповнолітні. Отже,розуміння актуальних соціальних проб-лем співробітниками громадських струк-тур в цілому відповідає трактуванням ідержавних установ, і широких кіл укра-їнської громадськості. А самі ці пробле-ми мають велику значимість як дляукраїнської, так і польської сторони,підтримуються структурами Євросоюзу. Водночас, респонденти говорили і

про певні труднощі у розширенні спів-праці. На перше місце практично одно-стайно 14 осіб (троє не змогли сформу-лювати власне ставлення до питання, адвоє на перше місце поставили незнач-ну, на їх думку, активність державнихчиновників в цьому плані) поставилипроблеми фінансового характеру, якімали б вирішуватися не лише з допомо-гою міжнародних фондів, і з залучен-ням державних структур та меценатівобох країн. У дев�яти інтерв�ю було зга-дано, що до цієї роботи могли б більшедолучатися бізнесові структури, які ве-дуть справи в Польщі та Україні і малиб відчувати більшу власну відповідаль-ність за вирішення соціальних проблем.

Показовим, на наш погляд, є той факт,що у жодному з інтерв�ю не було зафік-совано думку про незацікавленість успівробітництві українських, чи поль-ських організацій. У наших інтерв�ю вдалося зафіксува-

ти ще один важливий момент, який сто-сується проблеми поліпшення роботигромадських служб з іноземними пар-тнерами. Нині у Львові немає якогосьцентру, який міг би виконувати коорди-наційні функції. Хоча практично всі(18 респондентів) в цілому схвальнопоставилися до необхідності посиленнякоординаційної роботи недержавних ор-ганізацій з іноземними партнерами нарівні міста, все ж вони так само одно-стайно висловлювали застереження про-ти формалізації такого роду роботи. Уп�ятнадцяти інтерв�ю спеціально наголо-шувалося на тому, що такий координа-ційний центр, якщо і мав би бути ство-рений, то хіба самими громадськимиорганізаціями. Залучення до цієї справидержавних органів, на їх думку, озна-чало б лише збільшення «паперової ро-боти» без реального зростання її ефек-тивності.Те, що представники громадських

організацій, визначаючи чинники, якігальмують розвиток їх подальшої спів-праці із зарубіжними партнерами, неакцентують на необхідності ширшого за-лучення до цієї справи державнихструктур, дає змогу, на наш погляд,зробити такі висновки: 1. Рівень участі державних структур

у міжнародній співпраці громадськихорганізацій оцінюється активістами як вцілому достатній, який дає змогу всімсторонам, з одного боку, зберігати влас-ну автономність, а з другого � добивати-ся поставлених цілей;

2. Громадські організації України єдосить розвинутими, відчувають себе всилі самостійно ставити і вирішувати


100100100100

масштабні завдання, трактують себе якактивних гравців на полі розв�язання яквнутрішніх проблем громади, країни,так і у своїх міжнародних стосунках;

3. Вони, відчуваючи певні загрозисвого «одержавлення», перетворенняна придаток державного апарату, праг-нуть попередити їх. Ця проблема є дос-татньо актуальною для транзитивнихпосткомуністичних суспільств, а її усві-домлення громадськими організаціямисвідчить про їх зрілість, здатність нелише захистити самих себе від посяганьдержавних чиновників, що нерідкопрагнуть «ефективної керованості всімасуспільними процесами», розуміючипід цим необмеженість власної влади,але і відстояти сферу приватного життягромадянина;

4. Громадські організації соціальногоспрямування, хоча і є неполітичними засвоєю сутністю, водночас виконуютьважливі функції провідників новихполітичних цінностей. Вони не замика-ються на своїх вузьких профільнихзавданнях у галузі соціальної роботи, аздатні займатися формуванням грома-дянської культури своїх членів, підопіч-них. Це може розглядатися як свідченнятого, що громадські організації, в томучислі і неполітичні, стають ефективнимінструментом якісних і незворотних пе-ретворень українського суспільства нашляху до демократії;

5. Громадські організації в Україніпрагнуть до розширення співпраці з фі-нансовими донорами, зокрема бізнесо-вими структурами, розглядаючи такийваріант нарощення свого потенціалу, зодного боку, як цілком для себе прий-нятний, а з іншого, як достатньо пер-спективний, зважаючи на нарощенняекономічної потуги бізнесових структурта розраховуючи на розуміння їх керів-никами соціальної відповідальності ді-лових кіл, активізацію участі останніх

у вирішенні наболілих суспільнихпроблем.Очевидно, що перелічені висновки

мають попередній характер і можутьрозглядатися радше як гіпотези, що ви-магають перевірки у спеціальних дослід-женнях соціологів та політологів, фахів-ців у сфері бізнесу.Таким чином, співпрацю українських

і польських недержавних організацій со-ціального спрямування можемо розгля-дати як таку, що має не лише добрийдосвід та високо цінується громадськи-ми організаціями Львова, а і як достат-ньо перспективну з погляду вирішенняважливих соціальних проблем обох сус-пільств і як складову модернізаційнихпроцесів зокрема.Такі результати, на наш погляд, да-

ють певні підстави для продовженнядосліджень з метою перевірити думкущодо розвиненості громадянських якос-тей в українському суспільстві. Наприк-лад, М. Оберг на основі даних фокус-груп, проведених у Львові та Донецькуу 1996�1997 рр., відзначав, що середреспондентів у обох регіонах переважа-ло переконання, що участь у громад-ських організаціях є марною витратоючасу, а не ефективним інструментом ви-рішення практичних проблем [1]. Цейфакт автор розглядає як один із виявів«організаційної поразки» посткомуніс-тичних суспільств та українського зо-крема. Таким чином, зібрані нами даніговорять про певний поступ України нацьому стратегічно важливому напрямістановлення громадянського суспільстваза останні десять років.Певний оптимізм вселяють також і

результати опитування жителів Львовата Луганська. Відповідаючи на запи-тання про те, що вони особисто готовізробити для того, щоб допомогти жите-лям свого міста, 23,5 % львів�ян та11,4 % луганчан висловили бажання ви-


101101101101

конувати волонтерські функції у гро-мадських організаціях. Незважаючи нав цілому низький рівень віри громадяну здатність громадських організацій іс-тотно впливати на хід подій в нашомусуспільстві, лише 4,2 % луганчан та6,4 % львів�ян вважають, що діяльність

саме громадських організацій моженайбільше сприяти успішному розвиткуУкраїни, все ж можна говорити прозростання впливу громадських органі-зацій на суспільні процеси та про заці-кавленість пересічних громадян їхньоюроботою [2].


1. Аberg M. Putnam�s social capital the-ory goes east: a case study of western Ukrai-ne and L�viv // Europe-Asia Studies. �2000. � vol. 52. � № 2. � P. 295�317.

2. Результати крос-регіонального соціо-логічного дослідження «Україна: образирегіонів та міжрегіональні відносини», про-

веденого у Львівській та Луганській облас-тях у березні � квітні 2007 р. [керівникпроекту � проф. І. Кононов (м. Луганськ),автор статті � співорганізатор проекту].Дослідження проводилося методом стан-дартизованого інтерв�ю на основі репрезен-тативної квотної вибірки (опитано 1536осіб, віком від 18 років).

102102102102

Моделі інвестиційноїпривабливості: основніметодики оцінювання

Ольга Носова

Процес руху капіталу залежитьвід інвестиційної привабли-вості економіки країни, мож-

ливих ризиків, пов�язаних з інвестицій-ною діяльністю. Міжнародна конкурен-ція за одержання доступу до джерелсировини й ринків світового капіталуґрунтується на використанні перевагміжнародного руху капіталу. Включен-ня східноєвропейських країн у цейпроцес супроводжувалося прийняттямнаціональних програм фінансової лібера-лізації, що сприяло залученню іноземно-го капіталу у формі прямих іноземнихінвестицій (ПІІ) у ці країни. Інвестицій-на привабливість країни належить довизначального показника руху капіта-лу. Вона залежить від різноманітнихчинників, що характеризують багато-векторність інвестиційних відносин нарівні фірми, регіону, країни. З метоюспрощення дослідження, як основнічинники будемо розглядати: економічні,правові, природного потенціалу й інсти-туціональні. До економічних належатьекономічний потенціал, рівень еконо-мічного розвитку, наявність кваліфіко-

ваної робочої сили. Чинники природно-го потенціалу характеризують запасиприродних ресурсів і їхню структуру.Правові визначаються інвестиційним за-конодавством, його реалізацією на всіхрівнях держави, гарантією прав власнос-ті. Інституціональні чинники детерміну-ються панівними нормами, правиламиповедінки, традиціями, що існують усуспільстві, та правовими, економічни-ми, технологічними інститутами, щофункціонують.Ґрунтуючись на концепції Дж. Дан-

нінга, зазначимо, що Україна має порів-няльні OLI (ownership, location, inter-nationalization володіння власністю,місця розташування, інтернаціоналіза-ції) переваги в залученні іноземних ін-вестицій. До них належать відносні пе-реваги, пов�язані з наявністю великихзапасів ряду природних ресурсів. Вигід-не географічне положення в центрі Єв-ропи характеризує переваги місцярозташування України. Надлишок ква-ліфікованої робочої сили при відноснонизькій її вартості, виробничі потужнос-ті військово-промислового комплексу й

The process of capital flow depends on the investment attractiveness of a country's econ-omy and on potential risks of investment activity. International competition for access tosources of raw materials and global capital markets is based on the advantages of interna-tional capital flows. Studying the principal models of investment attractiveness used byinternational organizations attests to the absence of a single set of criteria that could be usedfor the appraisal of investment attractiveness. Introducing a broader understanding ofinvestment attractiveness into academic discussions would allow for a more extensive analy-sis of the norms, rules, and institutions (organizations) that determine the motives behindinvestment decisions, and thus produce a singular set of criteria.

О.Носова. Моделі інвестиційної привабливості: основні методики...

103103103103

деяких галузей важкої промисловості,що не працюють, визначають економіч-ну вигідність інвестування. Інвестиційніпереваги не реалізуються належною мі-рою у зв�язку із частою зміною інвести-ційного законодавства, невизначеністюправ власності, взаємин між державнимі приватним секторами, нерозвиненістювнутрішнього ринку, відсутністю подат-кової системи, яка функціонувала б нор-мально.Інвестиційна привабливість визнача-

ється різними інвесторами на основіїхніх суб�єктивних оцінок для окремихекономіко-географічних районів країниз використанням різних методик. Пред-ставимо цю категорію у вигляді багато-рівневої системи цілей економічнихсуб�єктів. З погляду іноземного інвесто-ра, до основної мети інвестування нале-жить забезпечення максимізації одержу-ваного прибутку за мінімізації витрат.Досягнення результативності роботи віт-чизняних фірм, а також забезпеченнягарантій виконання державою основнихсвоїх зобов�язань перед інвесторами ста-новлять наступні підрівні системи цілей.У зв�язку з тим, що інвестиційна при-вабливість має суб�єктивний характер інедостатньо точно відображає зміни, щовідбуваються в економіці, а також дляпоглиблення аналізу інвестиційних про-цесів запровадимо в науковий обіг кате-горію «інститут інвестиційної привабли-вості». Під цією категорією будеморозуміти сукупність норм і правил інвес-тиційної діяльності інститутів (організа-цій), які регулюють і оцінюють інвести-ційні умови й результати інвестування.Інститут інвестиційної привабливостівключає інвестиційну привабливість,чинники привабливості, а також інсти-тути (організації), що структурують іспрощують процедуру інвестиційноїоцінки на мікро- і макрорівнях. Вико-ристання цієї категорії дає змогу розши-рити рамки пізнання економічних

процесів. Інвестиційна привабливість єскладовою інституту інвестиційної при-вабливості. Залежно від ступеня дотри-мання інвестиційного законодавства, ви-гідності інвестування, розміру ризикувона може мати різні рівні: високий абонизький, а також виступати в активнійабо пасивній формах. Міжнародні орга-нізації, державні й недержавні організа-ції, установи, фонди (МВФ, HeritageFoundation / Wall Street Journal, Eco-nomist Intelligence Unit, ICR Survey Re-search Group, Торгова палата США,A.N. Kearney, CalPERS) у поняття ін-вестиційна привабливість і її оцінкувкладають різний зміст. У науковій лі-тературі наводиться велика кількість ме-тодик оцінювання інвестиційної приваб-ливості. Зупинимося на найцікавішихметодиках, з погляду використовуванихкритеріїв і одержаних результатів оці-нювання.Проведені Світовим банком, Heritage

Foundation/Wall Street Journal та ін-шими організаціями дослідження основ-них макроекономічних моделей інвести-ційної привабливості використовувалирізні критерії при її оцінюванні в різнихкраїнах.Розглянемо результати порівняльно-

го аналізу інвестиційної привабливості,проведеного Світовим банком. Оцінкапровадилася на основі використання ре-зультатів експертних оцінок. Інвестицій-на привабливість оцінювалася шляхомвикористання інтегрального показника,що включає економічну, політичну, за-конодавчу оцінки на основі застосуван-ня чотирибальної системи. В один балвизначалася найвища інвестиційна при-вабливість країни, у чотири бали оціню-вався найнижчий рівень привабливості.Узбекистан, Україна, Білорусь, Азер-байджан, Таджикистан, Туркменістанбули віднесені до четвертої групи, най-більш непривабливих країн для залу-чення іноземних інвестицій.


104104104104

Аналіз макроекономічних моделейінвестиційної привабливості окремихкраїн і регіонів щорічно провадиться«Heritage Foundation/Wall Street Jour-nal» на основі використання бальноїоцінки. Вона включає визначення індек-су економічної свободи, що характери-зує ступінь свободи економічних суб�єк-тів у виробничому процесі, розподілі,споживанні товарів і послуг. Експертизадержавної політики, умов максимізаціїіндивідуального економічного виборуабо існуючих обмежень провадиться що-річно для деяких країн. При визначеннііндексу використовуються 10 незалеж-них економічних чинників для кожноїкраїни. До них належать: торговельна йподаткова політика, державне втручан-ня в економіку, монетарна політика, по-токи капіталу й іноземних інвестицій,банківська політика, заробітна плата йціновий контроль, права власності, по-літика регулювання, чорний ринок. Привизначенні ролі кожного з чинників «1»означала найкращий показник, а «5»вказувала на найгірші позиції країни. У цьому рейтингу Україна зайняла

125 місце з оцінюваних 161 країн. Дляцієї підгрупи країн характерними риса-ми є проведення політики, що надержавному рівні включає валютні об-меження, маніпулювання банківськоюсистемою й використання інших обме-жень. Індекс економічної свободи в Ук-раїні був оцінений на рівні 53,3 % в2007 р. [1]. Країна була віднесена до ка-тегорії держав, які належать до «в ос-новному не вільних». Низький індексекономічної свободи вказує на відста-вання країни в темпах проведенняекономічних перетворень. Результатизазначеного рейтингу підтверджені оцін-ками експертного дослідження незалеж-них російських і українських фахівців угалузі економічної політики й інвести-цій. У порівнянні з 2006 р. експерти від-значають погіршення інвестиційного

клімату в Україні. Чинники економічноїй політичної нестабільності, недоскона-лість законодавства, неефективне керів-ництво погіршують інвестиційний клі-мат [2: 44]. Гонконг, Сінгапур, Тайвань увійшли

в десятку країн найбільш свобідних еко-номік. На основі статистичних данихрізних країн було встановлене існуваннявисокої кореляційної залежності між ін-дексом економічної свободи й темпамиекономічного зростання. Представники нової теорії економіч-

ного зростання вважають, що потенційніможливості забезпечення стабільногоекономічного розвитку країни не зале-жать від зростання кількості населення,доступу до природних ресурсів, швид-кості технологічних змін. Провіднийпредставник теорій економічного зрос-тання М. Манкур пояснює існуваннязначних розходжень у багатстві наційступенем ефективності функціонуючихінститутів і проведенням економічноїполітики. У випадку входження в групудержав з вільною економікою бідні кра-їни будуть змушені забезпечити досяг-нення високих темпів економічногозростання й підвищити рівень життя.Валютний курс незначно коливається вкраїнах з високим індексом економічноїсвободи. Розглянуті країни мають більшвисокий ступінь політичної свободи й,навпаки, у повністю невільних країнахтака свобода обмежена. Проведені дос-лідження показали різні темпи прове-дення економічних реформ у колишніхсоціалістичних країнах.Індекс економічної свободи визначає

ступінь економічної й політичної свобо-ди, що дає змогу оцінити, до якого типузакритої або частково закритої економі-ки належить країна. Фахівці застосову-ють цей індекс для оцінки ризику, щодає можливість виділити привабливі дляіноземних інвестицій країни. Проведен-ня державою вільної торговельної полі-


105105105105

тики, стабільність валюти, низький по-казник рівня державного втручання вінвестиційні відносини сприяють при-пливу іноземного капіталу в країну.Британське агентство Economist In-

telligence Unit (EIU) проводить оцінкупривабливості бізнес-середовища й ос-новних показників у 60 країнах світу.Як база порівняння аналізується періодпротягом п�яти минулих й майбутніх ро-ків. Застосовувана модель оцінюваннявикористовує 10 категорій: політичне се-редовище, макроекономічне середовище,ринкові можливості, політика вільноїконкуренції, політика відносно інозем-них інвестицій, іноземна торгівля йвалютний контроль, податки, фінанси,ринок праці й інфраструктура. Викорис-тання такої моделі дає можливість визна-чити 70 показників (оцінюваних 4 по-казники для іноземної торгівлі й 11 по-казників для політичного середовища),що впливають на організацію (пере-шкоджають) бізнесу. Приблизно поло-вина показників розраховується наоснові кількісних даних, інші викорис-товують якісні оцінки. Відповідно до ос-танньої оцінки Economist IntelligenceUnit протягом періоду 2001�2005 рр.умови бізнес-середовища поліпшилися восновному в усіх регіонах світу. Про-гноз для України, як і раніше, залиша-ється несприятливим, бізнес-середовищеоцінюється як дуже погане [3: 48]. Результати опитування, проведеного

EIU в 2006 р. більш ніж 300 представ-никами великих компаній Європи, Пів-нічної Америки й Азії показали, щовраження про Росію як джерело інвесту-вання в міжнародних ділових колах пе-реважно негативне. Як найбільш значи-мі чинники, що перешкоджають проник-ненню російського капіталу на розвине-ні ринки, є негативний імідж, що сфор-мувався відносно російських компаній узакордонних ділових колах. За оцінкоюEIU обсяг російських зовнішніх інвести-

цій в 2006�2010 рр. перевищить 50 млрддол. Це дасть змогу Російській Федера-ції зміцнитися в п�ятірці лідерів середкраїн, що розвиваються, і країн з пере-хідною економікою за розмірами вкла-дених і накопичених за рубежемпродуктивних активів [4: 2] . Фінансовапідтримка є найважливішим інструмен-том сприяння інвестиціям. До найбільшпріоритетних проектів потрапляють ті,які забезпечують збільшення забезпече-ності національної економіки природни-ми ресурсами, які сприяють експортунаціональних технологій, товарів і пос-луг, придбанню активів, які передбача-ють вкладення в НДДКР, злиттям і по-глинанням, які підвищують конкурен-тоспроможність національної економіки.Торговельна палата США використо-

вує модель інвестиційної привабливостікраїн, що ґрунтується на 12 основнихкритеріях. Такий підхід застосовуєтьсяамериканськими ТНК для визначенняпотенційно можливих місць майбутньоговкладення капіталів [5]. До основнихкритеріїв належать такі: 1) характерис-тика внутрішнього ринку; 2) доступ наринок; 3) робоча сила; 4) валютний ри-зик; 5) репатріація капіталу; 6) захистправ інтелектуальної власності; 7) торго-вельна політика; 8) державне регулюван-ня; 9) величина податків і пільг; 10) по-літична стабільність; 11) рамки макро-економічної політики; 12) інфраструкту-ра (служби забезпечення виробничихоперацій).Характеристика внутрішнього ринку

належать до найважливішого показникаінвестиційної привабливості країни-ре-ципієнта інвестицій. Розмір місцевогоринку, відносний добробут, купівельнаспроможність населення впливають назростання економіки в цілому.Національне законодавство й норма-

тивні акти держави визначають правовіумови доступу компаній або обмеженняїхнього виходу на місцевий ринок.


106106106106

Сприятливе інвестиційне законодавстводля ТНК і місцевих компаній повиннозабезпечити рівні можливості для їхньоїконкуренції. До чинників інвестиційноїпривабливості робочої сили належать їїдешевизна, рівень кваліфікації й про-дуктивність праці. Ці показники вплива-ють на конкурентоспроможність товаруна міжнародному ринку. Валютний ри-зик пов�язаний з ризиком втрат при об-міні двох або більше валют, що виража-ється в зміні їхньої відносної вартості.Він належить до найважливішого крите-рію інвестиційної привабливості країни.Валютна політика, що ґрунтується напостійній переоцінці національної валю-ти, спрямована на підтримку економіч-ної стабільності й підвищення довіриінвесторів.Процедура репатріації капіталу ви-

значається чинними нормативними акта-ми, що встановлюють розмір податків,що діють без обмежень на вивіз ізкраїни твердої валюти, а також установ-лення процедур, пов�язаних із цією ді-яльністю.Захист прав інтелектуальної власнос-

ті ґрунтується на забезпеченні гарантійправ володіння компанією матеріальни-ми й нематеріальними цінностями, ство-реними в результаті впровадженнярезультатів науково-технічних дослід-жень. До числа пріоритетних галузейвкладення капіталу ТНК належать ті,що динамічно розвиваються, що забезпе-чують розвиток нових технологій, такихяк комп�ютерна, фармацевтична про-мисловість і телекомунікації.Торговельна політика залежить від

вартості проведення експортно-імпор-тних операцій. На вартість імпортова-них товарів впливає ставка тарифу йдіючий валютний курс. Ліцензійна тор-гівля виступає основною формою міжна-родної торгівлі технологіями. Відповіднодо ліцензійної угоди експортер дозволяєвесь обсяг експорту або його частину ви-

робляти в іншій країні. При цьому лі-цензіар передає ліцензіатові право навикористання винаходу («ноу-хау»).Політика державного регулювання за-стосовується для стимулювання розвит-ку бізнесу, підвищення ефективності ро-боти компаній.Розмір податків і пільг належить до

найважливішого чинника при прийняттіінвестиційних рішень. Політична ста-більність визначається стабільністю по-літичних режимів, політикою держави.Макроекономічна політика впливає

на прийняття інвестиційних рішеньіноземними інвесторами. В ефективнокерованих економіках загроза виник-нення економічної нестабільності знач-но менша в порівнянні із країнами, щомають високий рівень інфляції, що про-водять непослідовну макроекономічнуполітику.Інфраструктура (служби забезпечен-

ня виробничих операцій) включає бух-галтерські, страхові, юридичні фірми,комерційні й інвестиційні банки, які на-дають необхідні послуги і які забезпечу-ють безперервність виробничого проце-су. Ступінь розвитку інфраструктуриналежить до найважливішого критеріюпривабливості іноземних інвестицій.Міжнародна організація «World Eco-

nomic Forum» здійснює оцінювання гло-бальної конкурентоспроможності. Чинни-ки, що визначають рівень конкурентос-проможності країн відрізняються одинвід одного й залежать від стадії розвит-ку економіки країни. Як основний по-казник оцінки застосовується глобаль-ний індекс конкурентоспроможності, щоґрунтується на сукупності 9 основнихгруп показників: державні інститути,інфраструктура, макроекономіка, охо-рона здоров�я й початкова освіта, вищаосвіта й навчання, ефективність ринку,рівень розвитку технологій, ступінь роз-витку ділової практики, інновацій. Роз-глянуті 9 груп чинників розділені на три


107107107107

підіндекса, кожний з яких поєднує чин-ники, найбільшою мірою характерні длякраїн однієї із трьох зазначених груп.Скандинавські країни залишалися ліде-рами за рівнем глобальної конкуренто-спроможності в 2006 р. Індекс діловоїконкурентоспроможності визначає по-точний рівень продуктивності праці йконкурентоспроможності країни. Вінвключає два підіндекси: рівні розвиткуділової практики й стратегії компаній іякість ділового клімату, в якому діютькомпанії на внутрішньому ринку. Рей-тинг ділової конкурентоспроможностібільшості країн з високим рівнем дохо-дів на душу населення підвищився згід-но із даними «Global CompetitivenessReport 2006�2007».У рейтингу конкурентоспроможності

2006 р. Україна поліпшила свої позиціїу світовій економіці, зайнявши за індек-сом конкурентоспроможності 84 місце,за індексом технологічної конкурентос-проможності � 85, за індексом держав-них інститутів � 90. Переведення Укра-їни Організацією Економічного Співро-бітництва й Розвитку з 6 в 5 групу екс-портних кредитних ризиків сприялозбільшенню припливу іноземних інвес-тицій у країну.Аналіз розглянутих вище методик

оцінювання інвестиційної привабливостів різних країнах свідчить про застосу-вання міжнародними організаціями,фондами, інвесторами різних критеріїв,одержаних експертним шляхом. Оцінкиінвестиційної привабливості іноземнихекспертів відображають значимість па-раметрів національної економіки з ура-хуванням параметрів національної еко-номіки й характеристики світового рин-ку. Застосування здобутих результатіввідображає фактичний стан грошово-кредитної, бюджетно-фінансової, еконо-мічної й політичної сфер національноїекономіки. У той же час суб�єктивнийхарактер аналізу чинників інвестиційної

привабливості унеможливлює виділенняй використання якогось певного підходупри економічному оцінюванні. З розглянутою категорією тісно

пов�язане поняття інвестиційний клімат.Вивчення цілого ряду праць із цієї темисвідчить про те, що багато вчених засто-совують поняття інвестиційної приваб-ливості й інвестиційного клімату якоднорідні. При оцінюванні парної коре-ляції між рівнем інвестиційного кліматуй рівнем фактичної інвестиційної при-вабливості тих самих регіонів РосійськоїФедерації був виявлений досить тіснийзв�язок між ними. Коефіцієнт парної ко-реляції дорівнював 0,87, що підтверди-ло наявність тісного взаємозв�язку міжрозглянутими категоріями, дає змогу за-безпечувати більш ефективне управлін-ня інвестиційними ризиками [6]. Узв�язку з існуванням взаємозв�язку міжінвестиційним кліматом і інвестиційноюпривабливістю далі в роботі ці поняттябудемо використовувати як однорідні.У 70-х і 80-х роках щорічний показ-

ник чистого припливу ПІІ до ВВП українах-реципієнтах інвестицій у серед-ньому становив 0,4 %. Економетрічнідослідження підтвердили наявність ко-реляційної залежності між припливомПІІ й сприятливим інвестиційним клі-матом. Стимулюванню розвитку екс-портно-орієнтованого виду ПІІ сприя-тиме проведення політики лібералізаціїторгівлі. Зростання прямих інвестиційспричинить відновлення виробництва,допоможе у створенні конкурентоспро-можних галузей промисловості в май-бутньому. Темпи приросту ПІІ в країниЦентральної й Східної Європи, а такожреспубліки колишнього СРСР в 2005 р.досягли 75 млрд дол., що на 12 % пере-вищує аналогічний показник 2004 р.Приріст ПІІ в Росії склав 94% в 2006 р.у порівнянні з 2005 р. [7]. До основнихстимулів припливу прямих інвестиційналежать підвищення цін на сировинні


108108108108

товари на світовому ринку, завершенняприватизації великих об�єктів у рядіпостсоціалістичних країн. Як чинники,що перешкоджають зростанню обсягівінвестицій, будемо розглядати іпотечнукризу в США, що викликала жорс-ткість фінансових умов на світовомуринку капіталу, загострення проблемизбільшення дефіциту платіжного балан-су по поточних операціях у ряді розви-нених країн, підвищення чинника не-визначеності в міжнародних економіч-них відносинах.Аналіз розвитку тенденцій оцінюван-

ня інвестиційної привабливості дає змо-гу виділити такі особливості цьогопроцесу:

� існування різних підходів, які ви-користовують різні методи статистично-го збору інформації й різноманітні кри-терії економічного аналізу. Результатиранжирування рейтингу A.N. Kearney 62країн світу за показниками глобалізації,що містить у собі оцінку економічної ін-теграції через торгівлю й інвестиції, тех-нологічний зв�язок за допомогою Інтер-нету, персональні контакти й політичнаучасть у договорах і міжнародних орга-нізаціях, показали поліпшення позиційУкраїни, що зайняла 39 місце в рейтин-гу в порівнянні з Мексикою, Аргенти-ною, Росією, що одержала більш низькіоцінки в 2007 р. Рейтинг CalPERS виз-начає надійність вкладень інвестицій урізні групи фінансових інструментів,пенсійні фонди, з урахуванням інтересівшироких груп населення. На основі дос-лідження надійності інвестицій у різнікласи інструментів розвинених ринків, іринків, що розвиваються, визначаєтьсяінтегральний рейтинг. У ньому містить-ся аналіз макрофакторів країн (політич-на стабільність, прозорість, політикапродуктивності праці) і ринкових мак-рофакторів (ліквідність, якість регулю-вання ринку й захист інвесторів, відкри-тість ринку капіталу, ефективність

системи розрахунків і рівень трансак-ційнних витрат). У зв�язку з відсутніс-тю відповідності між якістю ринку,бізнесу і якістю державних інститутів,Україна ще не стала об�єктом інвесту-вання пенсійних фондів в усі типи фі-нансових інструментів.

� Поліпшення інвестиційного кліма-ту виявилося в збільшенні загальногообсягу прямих іноземних інвестицій вУкраїні. За даними Держкомстату Ук-раїни на 1 січня 2007 р. загальний обсягПІІ склав 21 млрд 186 млн дол., а роз-раховуючи на душу населення припливпрямих інвестицій дорівнював 454,6дол. Слід зазначити неефективність га-лузевої структури іноземних інвестицій,що характеризується концентрацією іно-земного капіталу в секторах з високимприбутком і легкістю його одержання.Інвестиції надходять із 117 країн світу,причому на частку 10 країн припадаєбільше 84 % від загального обсягу всіхпритягнутих прямих інвестицій.

� Міжнародні рейтингові агентства,підвищивши рейтинги довгостроковогокредитного рейтингу України (у запози-ченнях в іноземній валюті) з «стабільно-го» до рівня «позитивний», поліпшилиінвестиційні прогнози інвесторів приприйнятті рішень про капіталовкладен-ня в економіку. Як результат слід зазна-чити збільшення інвестицій в Україні,підвищення довіри до уряду. Міжнарод-не рейтингове агентство Fitch Ratingsпідтвердило рейтинги дефолту емітентаУкраїни за зобов�язаннями в іноземній інаціональній валюті на рівні «BB-».Прогноз рейтингів був змінений на «по-зитивний» із «стабільного». АгентствоFitch підтвердило межі рейтингу країнина рівні «BB-» і короткотерміновогорейтингу «B». Міжнародне рейтинговеагентство Standard & Poor�s (S&P) на-прикінці серпня 2007 р. встановило дов-гострокові кредитні рейтинги України:«ВВ -» � по зобов�язаннях в іноземній


109109109109

валюті, «ВВ» � по зобов�язаннях у на-ціональній валюті, а також коротко-строкові рейтинги «В», прогноз рей-тингів � «стабільний». Підвищеннярейтингів довгострокового кредитуван-ня сприяло тому, що найбільші обсягиінвестицій в 2007 р. були зроблені всектори фінансових послуг � 2419 млндол., оптової торгівлі й посередниць-ких послуг у торгівлі � 2264 млн дол.,в операції з нерухомістю � 1773,4 млндол., у металургію й обробку металів �1398,3 млн дол., харчову промисло-вість � 1274,6 млн дол.

� Ряд міжнародних організацій ука-зують на недосконалість законодавства,високий рівень корупції, а також слаб-кість регуляторного середовища, що єосновними чинниками непривабливостіінвестування в більшості східноєвропей-ських країн. Для оцінки масштабів ко-рупції в країнах світу громадська орга-нізація Transparency International (Бер-лін) визначає індекс сприйняття коруп-ції. В 2007 р. в рейтингу країн світу заступенем поширення корупції буливключені 179 країн. У групі країн, у якутакож входять Бенін і Малі, Україназайняла 118 місце після Молдови, Мо-замбіка, Замбії, Руанди й Уганди. Дляпорівняння в 2006 р. Україна займала99 позицію з 163 країн світу. Відповіднодо оцінок вітчизняних і іноземних екс-пертів численними опитуваннями пред-ставників бізнес-співтовариства встанов-лено, що якість державних і суспільнихінститутів в Україні є надзвичайно низь-кою. Відсутність ефективної судовоїсистеми й верховенства закону, а такожслабкість регуляторного середовища об-межують приплив іноземного капіталу вкраїну.

� Існування диференціації між ре-гіонами, виділення сприятливих і депре-сивних регіонів свідчить про нерівномір-ність розміщення виробництва й харак-теризується тенденцією збільшення

розриву в їхньому економічному розвит-ку. Оцінка інвестиційного клімату в Ук-раїні, проведена експертно-аналітичнимцентром «Соціум» в 2005 р., показалазосередження значної частини інозем-них інвестицій у Києві, Київській, До-нецькій, Дніпропетровській, Закарпат-ській областях, АР Крим, Львівській,Одеській областях. Експертні оцінкивказують на те, що Захід України ставбільш привабливим у порівнянні з2006 р. Інвестиційна привабливість Пів-денно-Східного регіону знизилася. Київналежить до найбільш привабливих містдля капіталовкладень. Інвестиції надхо-дять переважно у фінансовий сектор увеликих містах. Визначення пріоритетіврегіонального розвитку розглядаєтьсярядом вчених як умова підвищення ефек-тивності й удосконалення соціально-гос-подарських, міжрегіональних, міжгалу-зевих, галузевих і внутрішньогалузевихпропорцій.

� Формальна участь України в Єди-ному Економічному Просторі (ЄЕП)стає на перешкоді врегулюванню торго-во-інвестиційних суперечностей міжкраїнами, які входять у це об�єднання.Об�єктивною основою для поліпшенняінвестиційного клімату виступає висо-кий ступінь взаємної залежності еконо-мік, взаімодоповнення економік ЄЕП.Цілий ряд галузей економіки Україниорієнтований на торгівлю й постачанняв Росію. Зокрема, в 2005 р. 79 % екс-порту української продукції тваринниц-тва припадало на торгівлю з Росією,69 % � целюлозно-паперової продукції,51 % � готових харчових продуктів,50 % � виробів з каменю, гіпсу, керамі-ки, 48 % � машинобудування.Вивчення основних моделей інвести-

ційної привабливості, застосовуванихміжнародними організаціями, свідчитьпро відсутність єдиної системи критері-їв, які могли б використовуватися приоцінювання її рівня. Введення в науко-


110110110110

вий обіг більш широкого поняття «інс-титут інвестиційної привабливості» даєзмогу розширити рамки аналізу норм,правил, інститутів (організацій), щовизначають мотиви прийняття інвести-ційних рішень, що виробляють єдинікритерії, показники оцінки на рівні ді-яльності міжнародних інвестиційнихорганізацій. Створення системи стиму-

лів спрямовано на залучення інвести-цій. Вони включають податкові пільги,передачу новим підприємствам держ-замовлень, надання послуг з офор-млення митної документації, консуль-таційних послуг, спрощення процедурреєстрації й ліцензування, фінансовупідтримку і сприятимуть припливу іно-земних інвестицій.

Література1. The Heritage Foundation // The Wall

Street Journal. 2007 Index of Economic Fre-edom / Ed. K. R. Holmes, B. T. Johnson.World Bank. � Washington D.C. 2007.

2. Яковлев А. Энергетический потенци-ал Украины. Инвестиционное исследова-ние. � Киев�Москва. Фонд «Свободная Ев-ропа», 2007. � 116 с.

3. New scoreboard of Economist Intelli-gence Unit ranks business climate across theworld // Transition Newsletter. � 2001. �Vol. 12. � № 3. � Р. 47�48.

4. Бюллетень иностранной коммерчес-кой информации. � 2007. � № 40. � 10 ап-реля. � С. 1�4.

5. International Trade Administration(U.S. Department of Commerce). Internatio-nal direct investment: global trends and U.S.role. � Washington D.C., 1988.

6. Тихомирова И. Инвестиционный кли-мат в России: региональные риски. � М.:Издатцентр, 1997. � 312 с.

7. Бюллетень иностранной коммерчес-кой информации. � 2006. � № 141. � 9 де-кабря. � С. 1�2.

Швидкий розвиток промис-ловості й торгівлі в другійполовині XVIII століття

по всій території Росії приводить достворення цілого ряду нових і дореконструкції старих міст. За порівня-но короткий час петербурзькою «Комі-сією про кам�яну будівлю» розробленобільше 400 проектів перепланування іпланів нових міст. Виникають такі по-селення, як Катеринослав (нині Дніп-ропетровськ), Херсон, Миколаїв, Оде-са, створюються плани подальшогорозвитку Полтави, Ярославля, Новго-рода ...Автор має на меті показати основні

архітектурні стилі містобудування Ми-колаєва на прикладі найбільш характер-них для міста споруд. За період свогобільш ніж двохсотлітнього існування (у2009 р. місту виповнюється 220 років)Миколаїв увібрав найрізноманітніші оз-наки історичних епох, зберігши прицьому свої особливості. Картина буде неповною, якщо поряд з архітектурними

об�єктами, що виникли протягом багато-річного розвитку міста, не сказати пройого сучасний стан і перспективи. Самеперспективна стратегія містобудуванняяк дзеркало відображає сьогоднішніпроблеми і надію на велике майбутнємолодої незалежної України.На початку XVIII століття були

розроблені правила забудови міст, вве-дено освітлення і замощення вулиць,осушення заболочених місць, прокла-дення доріг, будівництво набережних іпристаней, широке озеленення вулиць,створення садів і парків. Усього цьогоне знало середньовічне місто. Була за-стосована також регулярна забудовавулиць і площ по «червоних» лініях,тобто фасади всіх будинків виходилина вулицю, а не в двір, і розташовува-ли в одну лінію. Особливо важливимбуло створення нових типів житлових ігромадських будинків. Усе це конкрет-ним чином змінило архітектурно-планувальну структуру міст і їхнійблагоустрій.

111111111111

Ольга Вассель

Архітектурні стилізабудови міста

Миколаєва (1790 р. �початок ХХІ ст.)

The author describes the chief architectural styles of Mykolaiv using the city's most char-acteristic buildings. During more than 200 years of existence (in 2009, the city marks its220th year), Mykolaiv took on the diverse features of many historical eras, all the whileretaining its own unique attributes. A picture of the city's architectural sites, created overa lengthy period of historical development, would be incomplete without mention of con-temporary perspectives and the city's current conditions. Like a mirror, the most promisingstrategy for city construction reflects both problems and hopes for the future of an inde-pendent Ukraine.


112112112112

В основу планування в цих проектахзакладався принцип регулярної, геомет-рично правильної побудови мережі ву-лиць і площ. Такий прийом характернийдля класицизму, що сформувався у віт-чизняній архітектурі в 1760-ті рр. З кла-сицизмом пов�язане будівництво за такзваними зразковими проектами, що роз-роблялися великими зодчими, і вико-ристовувалися по всій країні. Так, уперший же рік активного будівництваМиколаєва (1790) князь Г. Потьомкінзапросив свого «придворного» архітек-тора, знаменитого на той час Івана Єго-ровича Старова, що пробув у місті кіль-ка місяців і розробив ряд проектів бу-динків [2]. Потьомкін наказав Старовупроектувати будинки «за смаком тутеш-нім», взявши за зразок привезений зМолдавії двоповерховий дерев�яний бу-динок («молдаванку»). Майже всі ство-рені Старовим будинки мають «при-смак» цього народного турецько-молдав-ського стилю: нависаючі дахи, підпертіпо периферії стовпами або колонами,що утворюють галерею [5]. Молдав-ський будинок став однією з найцікаві-ших будівель міста. Багато років «молдаванка» викорис-

товувалася для різних потреб морськоговідомства. А спочатку там розташувавсяштаб Г. Потьомкіна. У радянський час«молдаванка» була клубом червоногвар-дійців. На початку 1950-х рр., пережив-ши Другу світову війну, вона стала зов-сім старою. У державі не знайшлосякоштів на її реставрацію. І зробивши ре-тельні обмірювання і малюнки, півтора-віковий будинок зруйнували. Докумен-ти були передані до Історичного музеюу Москву.Нині на цьому місці житловий 5-по-

верховий будинок, що виходить наФлотський бульвар, з кафе на першомуповерсі.Задумане Г. Потьомкіним як місто-

верф, Миколаїв перетворився на центр

Чорноморського флоту. З цієї причинивсе будівництво в місті, включаючи і «ци-вільне», було підпорядковане військовимінженерам і Морському відомству. З пер-ших же років Канцелярію будівель містаМиколаєва очолював талановитий інже-нер-фортифікатор І.І. Князєв, що виявивсебе неабияким містобудівником і тала-новитим архітектором. У ці ж роки зКнязєвим працювали військові архітек-тори капітани В. Ванрезант і П. Нейо-лов; М. Портарій, що прибув з Молда-вії, помічник Князєва Ф. Вунш і ученьВанрезанта, майстровий АдміралтействаК. Орлов.Будувалося місто за спеціально скла-

деним планом, в основу якого була по-кладена характерна для класицизму ре-гулярна планувальна схема з прямимивулицями і кварталами правильної квад-ратної форми (за планом Старова). З 1790 по 1918 р. у містобудуванні

Миколаєва відбилися всі архітектурністилі, що були в Росії, але зі своїмипровінційними особливостями. Як увсіх староросійських містах, центромМиколаєва була площа з головними ре-лігійними, адміністративними і торго-вельними об�єктами. Миколаїв пере-важно нагадує нові південноросійськістепові міста, але є в нього і свої ціка-ві риси [4].У Миколаєві і сьогодні можна поба-

чити строгі лінії класицизму, романтич-ні фасади, що милують око, еклектикиабо витончену плинність модерну.Стиль старого класицизму панував

в архітектурі міста з 1790 по 1830 р.«Високий класицизм» � ампір � неприжився в місті з природно-історич-них причин: віддаленість від центру,заштатність міста, його провінційністьі бідність. Стиль старого класицизмубув характерний для раннього Микола-єва, особливо для Магістратської пло-щі, де проявилася класична ансамбле-вість, тобто створення в центрі системи

О.Вассель. Архітектурні стилі забудови міста Миколаєва...

113113113113

ансамблів, що складаються винятковоіз громадських будинків. Там же роз-ташовувалися будинки для привіле-йованих.Найбільш цікаві будівлі: магістрат,

Адміралтейський собор, Кам�яні крам-ниці, Міська управа, будинок Потьомкі-на, Спаські, Грецькі ряди, будинок го-ловного командира Чорноморськогофлоту, Контора над портом, Молдаван-ський будинок, Поштовий двір, будинокна вул. Глазенапівскій, Будинок флаг-манів і командирів, штурманське учили-ще, обсерваторія, Грецька церква, соборРіздва Богородиці, офіцерські будинкина Військовій Слобідці, Рибасів буди-нок, Цвинтарна церква тощо.Період еклектики охоплює 1830�1890

роки. Відображав змішання різних сти-лів, відповідно до «розумного вибору»архітектора і замовника. Тут однаковоюмірою проявилися і стилізаторство, іретроспективізм. Зодчі діяли в дусіпсевдоготики, псевдоренессансу, псев-докласицизму. Будувалися будинки й упсевдомавританському і псевдоросій-ькому стилях. Потім до них додалисяросійсько-візантійський і «цегельний»стилі. Зустрічалося і псевдобароко.Першим представником еклектики

став К. Акройд, згодом у романтичномустилі працювали Л. Опацький, М. Каза-ков, В. Андрієвський, К. Паризо-де-ла-Валетт, Е. Штукенберг та інші. З будівель цього періоду варто назва-

ти: німецьку кірху, католицьку церкву,училище для дочок нижчих чинів, ан-самбль казарм флотського екіпажу, во-рота і стіну Адміралтейства, госпітальнуцеркву, Семіонівськую церкву, Маріїн-ську гімназію, барочні, мавританські іренесансні будинки на Спаській вулиці,торговельні ряди на Соборній, Міськізбори і багато інших будинків.Стиль модерн проіснував у Миколає-

ві близько 20 років, з 1890 по 1910 р.Зустрічаються будинки в «прикрашаючо-

му», стилізаторському і «пуритансько-му» варіантах цього стилю. З архітекто-рів, що працювали у цьому стилі, можнаназвати Е. Штукенберга, В. Домбров-ського, Л. Роде, К. Паризо-де-ла-Валлет-та, А. Тодорова.Найбільш цікаві будинки: дім Арка-

са, Санкт-Петербурзький міжнароднийбанк, Лондонський готель, хоральна си-нагога, міська лікарня, будинок облпро-куратури, дитячий садок на Кур�єрськійвулиці, комплекс будинків водолікарні,трамвайна підстанція, будинок єврей-ських хедерів на Потьомкінській, буди-нок яхтклубу. Багато будинків у стилімодерн було на Соборній вулиці і роз-кидано в її районі.Ретростилі з�явилися в 1910 р. і

зникли в 1918 р. Вони знову відродилиту ж еклектику, але масштабного харак-теру. Можна назвати лише кілька бу-динків у стилі «ретро». Це � нова Місь-ка управа в неокласичному стилі(архітектор Е.Штукенберг), Російськийдля зовнішньої торгівлі банк (архі-тектор В. Кабіольський), будинок Ро-сійського страхового товариства на вул. В. Морській, недобудований буди-нок театру Лебедєва в стилі відроджено-го модерну.Отже, хоча Миколаїв був провінцій-

ним містом, у його архітектурі на рубе-жі двох століть чітко простежуютьсянайважливіші віхи розвитку вітчизняно-го зодчества.Архітектуру міста в післяреволюцій-

ний період історії можна розглядати пе-реважно за типологічним, функціональ-ним принципом � від загальних плану-вальних ідей розвитку Миколаєва доаналізу різних типів міських споруд.Нова влада поставила перед зодчимизавдання, які не мали історичних анало-гів. Вона вимагала не тільки зведенняспоруд нових типів (палаців праці, фаб-рик-кухонь, житлових комплексів длятрудящих), але й новаторської архітек-


114114114114

турної мови. На зміну модерну і ретро-спективізму приходять архітектурні те-чії, що прагнуть своїми засобами відоб-разити пафос революційних завоювань.Цей пошук не був одномоментним, йогошляхи були звивисті, багато напряміввиявилися тупиковими. Дещо спрощую-чи, можна сказати, що зодчі обиралипринципово нові об�ємно-просторовікомпозиції, що спиралися на досягненнятехніки і властивості будівельних мате-ріалів, які з�явилися в першій чвертіХХ ст. Пишні, перевантажені декоромповерхні стін, звернені до вулиці, змі-нюються лаконічними, але виразним по-єднанням простих геометричних тіл �паралелепіпеда, циліндра, кулі. Архі-тектура стала більш «скульптурною»,важливого значення надавалося глибин-ному виміру. Але в ті роки нестача засо-бів і матеріалів не давала змоги навітьпорушувати питання про будь-яке вели-ке житлово-цивільне будівництво.У 1923�1924 р. було видано усього ли-

ше 5 дозволів на будівництво на вільнихтериторіях індивідуальних житлових бу-динків, а в 1924�1925 р. � уже 41. У нас-тупні два роки відновлено понад 80 тисячквадратних метрів житлової площі.До нашого часу зберігся один з пер-

вістків житлового будівництва на терито-рії Миколаєва � комплекс юматовськихжитлових будинків на «Сухому фонта-ні». Південний машинно-будівельнийтрест (ЮМТ) побудував для своїх пра-цівників кілька будинків на пустирі напочатку Спаського спуску. Час не зберігімені автора цього комплексу. Він скла-дається з п�яти триповерхових восьми-квартирних будинків, три з яких торця-ми виходять на вул. Р. Люксембург, аінші замикають простір кварталу, утво-рюючи просторі й добре озеленені дво-ри. Строгі, абсолютно позбавлені декоруплощини фасадів оживляють лише су-цільно засклені сходові клітки. Не сади-ба або окремий будинок стають «одини-

цею виміру» міської території, а кварталіз усіма будівлями, благоустроєм, озеле-ненням і необхідними комунікаціями.Перше радянське будівництво в Ми-

колаєві не можна назвати інтенсивним.Тим більше уваги заслуговують нечис-ленні об�єкти, зведені в ці роки:

� поліклініка на вул. Корабелів, по-будована в 1927 р. за типовим проектом.Автор � цивільний інженер В. Естрович.Простота і функціональність плануваль-ної структури будинку дещо контрасту-ють з вишуканим оформленням фасадів,вирішених за допомогою прийомів кла-сичної архітектури [3];

� Елеватор на території морськогопорту, побудований у 1926�1930 рр.Автори: інженери Д. Думський, С. Куз-нєцов, І. Мазін. Об�ємно-просторовакомпозиція цієї споруди щонайкращевідповідає його функції. Такого родупідпорядкованість композиції будинкупризначенню характерна для конструк-тивізму, популярного в ті роки;

� 104-квартирний житловий будинокспеціалістів (друга половина 1930-х ро-ків). Автор проекту не встановлений.Найбільша в цей період цивільна будівляв місті. Будинок розташований по пери-метру цілого кварталу, між вулицямиПлехановською, Карла Лібкнехта, Шев-ченка і Малою Морською. У плані являєсобою незамкнуте каре складної форми;

� промислова архітектура Миколає-ва 1930-х рр. � це підприємства легкоїі хімічної промисловості. Будуютьсябетонний, інструментально-тракторнийзаводи, завод скляної тари та ін. Усьо-го в передвоєнний період на картіМиколаєва з�явилося більше 50-ти під-приємств.У повоєнні роки забудова міста здій-

снюється відповідно до генеральногоплану, розробленого Діпромістом:

� реконструктивні заходи щодо за-будови проспекту Леніна (архітектор


115115115115

В. Добровольська, інженер Н. Черно-лих); через квартали, забудовані стари-ми індивідуальними будинками, бувпрокладений проспект Леніна (від вул.Фрунзе до вул. Котовського); наміченомісце для будівництва стадіону «Судно-будівник»; винесено ринкову площу(між вулицями Радянська і Декабрис-тів) на нову ділянку; частково знесеностарий цвинтар;

� створення головної площі Миколає-ва � Радянської (ім. В. Леніна). Автор �архітектор А.В. Барабаш.Для 1950�1960-х рр. характерна мо-

нументальна архітектура. У 1954 р. бу-дівництвом будинку обкому КомпартіїУкраїни (автори: архітектори К. Косен-ко, М. Бабаян, інженери Г. Порецький,А. Добролюбов) був зроблений початокформування ансамблю площі ім. Леніна.Будинок замикає площу із західного бо-ку. Архітектори обрали симетричну,урівноважену композицію. Центральнавісь з�єднана із входом, виділена шести-колонним портиком стилізованого ко-ринфського ордера, винесеного на рі-вень третього поверху і гарно промальо-ваним шпилем. Головний фасад з обохбоків фланірують ризаліти, оформленічотириколонними портиками. Ритм пі-лястр оживляє плоскі стіни головногофасаду. Монументальність будинку під-креслена масивною цокольною частиноюв два поверхи.Ще в 1951 р. був побудований адмі-

ністративний будинок Миколаївськогосуднобудівного заводу ім. 61 Комуна-ра. Автор проекту � архітектор Н. Ша-поваленко. Стиль російського класи-цизму, характерний для забудови ву-лиці Адміральської. Замикає Садовувулицю. Являє собою об�ємно-просто-рову композицію, побудовану на ак-центуванні головної осі будинку � вежізі шпилем.Готель «Україна», побудований в

1958 р. Автор проекту � архітектор

В. Скуратівський. Солідні й спокійніархітектурні форми 5-поверхового бу-динку підкреслюють містобудівну рольцього важливого просторового вузла.Вирішено в стилі класичних форм і про-порцій.Культосвітній комплекс: кінотеатр

«Батьківщина» і наукова бібліотекаім. Гмирьова на вул. Московській, 9 по-будовані у 1958�1961 рр. на основі не-добудованого театру Лебедєва. Авторипроекту: архітектори В. Добровольська,Н. Коган, інженери А. Добролюбов,В. Колісніченко, І. Бахацький, П. Си-доренко, Л. Христич. Будинок створе-ний в контексті ансамблю радянськоївулиці. Такому трактуванню сприяємонументальний вигляд споруди. Чіткасиметрична композиція фасаду підкрес-лена могутнім ризалітом, оформленим увигляді чотириколонного портика з ма-сивним трикутним фронтоном.Будинок культури будівельників на

Спаському спуску, створений за типо-вим проектом у 1958 рік. Прив�язкаінженера В. Станішевського. Саме роз-ташування цього будинку на деякомуузвишші ефектно підкреслено не тількийого зовнішнім виглядом, а й благо-устроєм прилеглих територій. Палац до-мінує над навколишнім простором. Ши-рокі сходи ведуть до просторої рекреаціїперед будинком. Відчуття урочистостістворюється за рахунок монументально-го восьмиколонного портика, піднятогона високий цоколь.Характеризуючи забудову Миколає-

ва в роки перших післявоєнних п�яти-річок, потрібно відзначити, що це буличаси, коли пафос Перемоги над німець-ким фашизмом спонукав до створеннямонументальних архітектурних споруд,коли міські площі народжувалися впершу чергу для парадів і маніфеста-цій, коли героїзм радянського народуповинен був відбитися в архітектурнихобразах.


116116116116

Саме звідси � розуміння архітектурияк могутньої ідеологічної зброї, саме звід-си � насиченість, а іноді і перенасиченістьархітектурної мови 1950�1960-х рр.Однак методи, характерні для архітек-турно-будівельної практики цього періо-ду, перестають згодом відповідати вимо-гам соціального замовлення. Назріваєгостра потреба перейти до масового жит-лового будівництва із застосуванням ти-пового проектування й індустріальнихметодів зведення будинків, щоб за ко-роткий час забезпечити людей комфорт-ним житлом. Настав період, коли напорядок денний був поставлений кіль-кісний чинник.Архітектурний вигляд зведених у

1970-ті роки будинків відзначається ви-нятково вимогами будівельної техніки �лише економічний підхід до формуван-ня життєвого середовища, нерозвине-ність домобудівних комбінатів, що ви-пускають вкрай обмежене число серій,негнучкість конструктивних схем спри-чинили одноманітність архітектурнихрішень нових житлових районів [8].Багаторазове тиражування споруд і

планувальних прийомів не може не при-вести до втрати ознак, характерних тіль-ки для цього населеного пункту. Містонепомітно втрачає свій вигляд, перестаєбути пізнаваним. Історичне минуле роз-чиняється в стандартних новобудовах, аце спричиняє негативні наслідки і на-самперед соціальні.Основним напрямком архітектури

1970�1980-х рр. є будівництво адміні-стративних і громадських будинківтаких, як Будинок зв�язку і Будинок со-юзів, що завершили ансамбль площі Ле-ніна, Будинок політпросвіти, будинокоблвиконкому та ін. Будуються такожавтовокзал; комплекс споруд кораблебу-дівного інституту імені адмірала Мака-рова, що був нагороджений дипломом ІІступеня ВДНГ СРСР за архітектурно-планувальне рішення.

У цей період споруджується багатокультурно-спортивних комплексів. Це,зокрема, Палац культури і технікисуднобудівників Чорноморського заводу(архітектор Н. Феоктистова, інженерП. Крейцерова), стадіон «Суднобудів-ник» на 25 тисяч місць (архітектори:А. Марячинський і С. Гольдвод), спор-тивну школу «Надія» і готель «Турист»на 400 місць (архітектор З. Теляшова,інженер П. Бузник). Проект останньоївідзначений ІІІ премією в конкурсі, щопроводив Держбуд УРСР і Спілка архі-текторів України.Чудовим подарунком для дітей стало

відкрите у 1982 р. дитяче містечко «Каз-ка», автором проекту якого був лауреатДержавної премії ім. Т. ШевченкаЮ. Стешин. Будують також профілак-торій «Інгул» на 150 місць у Соляних,Палац культури глиноземного заводу вКорабельному районі тощо.Для цього періоду характерні цілісні

містобудівні забудови з розгалуженоюсистемою культурно-побутового обслу-говування. Прикладом цього може бутиБудинок торгівлі «Південний Буг», щопобудований за індивідуальним проек-том Латвійської філії Діпроторгу (архі-тектор С. Бабусин, інженер Ю. Дрізд).Це не тільки універсам з торговельноюплощею 1200 кв. метрів, але і підпри-ємства громадського харчування. У 1980-х роках з�являються будинки і

комплекси житлово-громадського приз-начення в мікрорайонах Соляні, Північ-ний, Ліски. Виріс мікрорайон Намившляхом намивання штучних територій.Цікавий за своїм плануванням квартал,Електрон (архітектор В. Яровий). Цягрупа 9-поверхових житлових будинків івідкритого простору має з флангу 16-по-верховий будинок складної конфігураціїплюс двозаловий кінотеатр «Космос».У зв�язку із соціально-економічни-

ми перетвореннями в країні, житлово-громадське будівництво в друній поло-


117117117117

вині 1990-х років було припинено.2000�2005 рр. для України стали періо-дом утвердження ринкової економіки.Стабілізувалася робота більшості про-відних підприємств, в економіці зміцни-лася роль малого і середнього бізнесу:Миколаїв так само прийняв ці тенденції.Міська влада сприяла розвитку ділової ісоціальної ініціативи громадян.Будівельний комплекс нашого міста

після занепаду в 1994�1998 рр. впевне-но переходить до пожвавленої інвести-ційно-будівельної діяльності. Виробниц-тво матеріалів міськими підприємствамивідроджується і переходить на промис-лові обсяги. У місті збереглися кваліфі-ковані кадри, здатні виконувати роботуякісно, відповідно до сучасних будівель-них норм і технологій. Це підтверджу-ється цифрами. За 5 років (2000�2005)було введено в експлуатацію 316,53 ти-сячі кв. м житла. Значна частина зних � це реанімовані «довгобуди» і ре-конструйовані громадські об�єкти.На 2002�2003 рр. випав пік реаніма-

ції «довгобудів»: здано в експлуатаціюновий Будинок учителя, почали працю-вати відремонтовані кінотеатри. Миколаїв став першим обласним міс-

том в Україні, де в повному обсязі булозатверджено документ «Правила вико-ристання та забудови території», роз-роблений Державним науково-дослід-ним проектним інститутом «Діпромісто»м. Києва. Виконком міськради замовиврозробку основної документації містобу-дування � «Генеральний план міста».Фінансування проектних робіт генпланубуло почато ще в 2003 р.16 вересня 2005 р. відбулося відкрит-

тя пам�ятного каменя, що символізує по-чаток будівництва нового мікрорайонупід назвою «Сонячний». Загальна площазабудови його складе 19 га. Тут протягом10�15 років піднімуться 27 будинків за-гальною площею 200�250 тис. кв. м. ізналежною інфраструктурою, супермар-

кетом, дитсадками, школою, розважаль-ним центром.Мер міста В. Чайка вважає, що в�їзд

у місто з боку Одеси має бути представ-лений грандіозним будівельно-архітек-турним ансамблем. На закладці першогокаменя мер відзначив і те, що новобудо-ва є підсумком вдалої роботи з пошукуінвесторів [11].У березні 2006 р. в Миколаївській

пресі було запропоновано до обговоренняпроект документа «Стратегія економічно-го і соціального розвитку м. Миколаєвана 2006�2010 р.» [14]. Початок розробкипроекту було покладено розпорядженнямміського голови В. Чайки від 7.11.05.Проект стратегії є документом-орга-

нізатором, що дає змогу використовува-ти наявні фінансові та інші ресурсиміста цілеспрямовано. Документ розроб-ляла робоча група, в яку ввійшлипровідні спеціалісти міськвиконкому,голови підприємницьких і наукових кіл,громадських організацій.Гарантом ефективності і результатив-

ності реалізації означеної стратегії станевідкритість і публічність органів місце-вого самоврядування. Зворотний зв�язокіз громадськістю буде ефективним інди-катором дієвості. Геоекономічне і геополітичне поло-

ження Миколаївської області, зокремаМиколаєва, визначає активні міжрегіо-нальні зв�язки міста. Миколаїв є членомМіжнародного Чорноморського клубу,Міжнародної Асамблеї столиць і вели-ких міст СНД, Асоціації міст України,Всесвітньої Ради місцевих екологічнихініціатив (ІКЛЕІ). Взаємини Миколаєваз містами Росії, Болгарії, Румунії, Гру-зії, Туреччини, Італії та інших державпідтверджені 12 угодами про співробіт-ництво. У рамках цих договорів реалізу-ються загальні проекти, що є вигіднимидля Миколаєва й України в цілому.Місто Миколаїв внесене у Перелік

історичних населених пунктів України.


118118118118


1. Алешин В.Э. и др. Николаев. Архи-тектурно-исторический очерк. � К.: «Буді-вельник», 1988. � С. 35.

2. Мелехов Н., Петров А. Иван Ста-ров. Материалы к изучению творчества. �М.: Изд-во Академии архитектуры СССР,1950. � С. 81.

3. Вся Николаевщина. Справочная и ад-ресная книга на 1929 год. � Николаев:1929. � С. 5.

4. Ге Г.Н. Исторический очерк столет-него существования города Николаева приустье Ингула (1790�1890). � Николаев:Русская типо-литография, 1890. � С. 118.

5. Крючков Ю.С. История Николаева.� Николаев: МП «Возможности Кимме-рии», 1996. � С. 220.

6. Методические разработки по историиНиколаевщины. Вып. 1�15: вып. 12 «Нико-лаевщина в 1945�1960 годах». � Николаев:1990. � С. 17.

7. Михаил Леонтьевич Фалеев или на-чало города Николаева. � Николаев: Тип.Штаба Главного командира, 1864. � С. 29.

8. Нариси історії архітектури Україн-ської РСР (радянський період). � К.: 1962.� С. 63.

9. Николаеву 200 лет. 1789�1989. Сб.документов и материалов. � К.: «Науковадумка», 1989. � С. 173.

10. Отчет городского головы о деятель-ности исполнительных органов Совета. �Николаев: 2002. � С. 8�15.

11. Отчет николаевского городского го-ловы и Исполнительных органов Городско-го Совета. 2000�2005 гг. � Газета «Вечер-ний Николаев плюс», спец выпуск, № 2(2), 10.02.2006.

12. Пластиков В.В., Марачинский А.К.,Павлов Д.П., Олейник И.Н. Краткая исто-рия, состояние и перспектива развитияг. Николаева. � Укр. об-во охраны памятни-ков истории и культуры. Николаевская обл.организация. � Николаев: 1970. � С. 26.

13. Скальковский А.А. Хронологическоеобозрение истории Новороссийского края.� Одесса: 1838, ч. ІІ. � С. 41

14. Стратегия экономического и социаль-ного развития г. Николаева на 2006�2010 гг.// «Вечерний Николаев плюс», спец вы-пуск, № 3 (3), 7.03.2006.

15. Тимофієнко В.І. Архітектурні па-м�ятки Миколаєва к. XVIII � поч. ХІХ ст.Матеріали до Зводу пам�яток історії такультури народів СРСР по УкраїнськійРСР. Вип. 1. � К.: «Наукова думка», 1984.� С. 10.

Олександр Ірванець стоїтьосібно з-поміж тих, кому вда-лося представити читачам

свій драматургічний доробок майжевповні, і публіці він більше відомий неяк драматург, а як поет � член поетич-ного угруповання «Бу-Ба-Бу», а зго-дом � як прозаїк-романіст, один із зако-нодавців новітньої апофатично-карна-вальної літературної стилістики. От іпершу збірку своїх драматургічних тек-стів кілька років тому письменник наз-вав «П�ять п�єс. Проза» (К.: Смолос-кип, 2002). До неї увійшли драматичнітвори «Маленька п�єса про зраду дляоднієї актриси», «Прямий ефір», «Re-cording», «Брехун з Литовської площі»,«Електричка на Великдень» (очевидно,відгомін поетичного іміджу Ірванцясприяв тому, що книга його п�єс швид-ко набула популярності). Але потім вінже придумав назву «Непроза» для запо-чаткованої видавництвом «Факт» серіїдраматургічних книжок, і в цій серії

разом із драматургічними творамиВ. Діброви та О. Бейдермана п�єси Ір-ванця, перемежовані його поезіями,вдруге були репрезентовані українсько-му читацькому загалу 2005 р. у збірці«Лускунчик-2004». У ній до творів длятеатру, представлених у першій книзі,було допасовано «п�єсу з елементамибалету» «Лускунчик-2004» � можливо, інатхненно, проте нашвидкоруч написа-ний твір про події Помаранчевої рево-люції. Поки що лишимо цей останнійексперимент за дужками нашої розмови,взявши до уваги лише ті тексти, якіодержали сценічну інтерпретацію як вУкраїні, так і за її межами. До речі, вУкраїні п�єси цього драматурга мають врепертуарі харківський театр-студія«Арабески» та Київський театр драми ікомедії на Лівому березі. Українськийчитач дістав нагоду побачити драматур-гічні тексти, перекладені німецькою,французькою, англійською, польською,хорватською мовами, які вже йшли у

119119119119

Олена Бондарева

Драматургія Олександра Ірванця:постісторичний герой у віртуальному світі

IV. Сучасне і минуле в літературі

Alexander Irvanets stands alone with his success in presenting to readers a nearly com-plete body of dramatic works. Publicly, however, he is better known not as a dramatist, butfirst as a poet and a member of the poetic group «Bu-Ba-Bu,» and second as a novelist andwriter of prose, attributed with developing modern aphoristic-carnivalesque literary stylis-tics. As a dramatist, his models of the world are mostly transformations of various aspectsof the «Everyday Catastrophism» genre, in which humanity irreversibly loses its verticalhierarchy of values in favor of an affirmative cultural paradigm and the murky standardsof evaluation of the post-industrial information age.

Сучасне і минуле в літературі

120120120120

театрах Штудґарта, Ляйпцига, Алмати,Люксембурга, друкувалися у польських(«Czas Kultury») та хорватських («Fo-rum») часописах і навіть вийшли окре-мою книгою у Кракові. Отже, навіть«послужний реєстр» свідчить, що Олек-сандр Ірванець разом з діаспоровимидраматургами впевнено репрезентує віт-чизняну драму за кордоном. Тож маємовсі підстави поговорити про його драма-тургічний доробок як певну структурнуцілісність.У новітній українській драмі пост-

історичні стратегії заторкують тількищаблі тоталітарної міфології та її гло-бальних проектів, не прагнучи осягнутиглибини національного міфу, буденнихсоціальних механізмів «гвинтиків і колі-щаток», а також біографічних проекційнаціональної еліти, і тексти ОлександраІрванця тут не є винятком.Феноменологічна теорія вже давно

аналізує соціальне життя як оповідануісторію. Постмодерний «оповідач», якправило, просякнутий недовірою до ме-тарозповідей, відтак із поля його оповіді«вилучаються» великий Герой, високамета, епічно відтворена подія. «Мені вженецікаво розповідати історії та опису-вати шляхи, які долають декотрі люди.Я сам � історія, і я сам � шлях», � роз-мірковує ще у п�єсі з 1980-х років одиніз героїв колишнього кримчанина, а ни-ні одного з найепатажніших драматургівта режисерів Німеччини Олексія Ши-пенка («Смерть Ван Халена»). Само-презентація драматургічних героїв «но-вої хвилі» у драматургії 1980-х відбува-лася через розлогі монологічні оповіді(тому критика і закидала драматургамнапівкомічний ефект «нетримання влас-ної сутності» героєм), буденність та ан-тиестетизм позбавлених внутрішньогодраматизму зображуваних подій, триві-альність чи навіть відсутність почуттів. Сьогоденні ж філософи й соціологи

переконані, що «репертуар» історій, які

може оповідати про себе персонаж, є об-меженим певними публічними або жкультурними взірцями, що людина непереказує себе як сюжет, вигаданий неюособисто: «наратив є інтерперсональниму тому сенсі, що це спільна сигніфіка-ційна практика, але звертаючись до неї,індивіди пристосовують зразки історійдо своєї ідентичності й, навпаки, конс-труюють реальність згідно з історіями,де головними персонажами є вонисамі»1. Сучасний контекст драматургії � це

передусім складна і плинна система цін-ностей постіндустріальної інформацій-ної спільноти. Нинішній стан суспіль-ства як інформаційного конгломератупозначається і на тих шляхах, якимирозвивається і трансформується мистец-тво, і на художніх засобах, до котрихвдаються сьогоденні митці, розв�язуючивічні філософські проблеми у конкрет-них мистецьких жанрах. «Визначаль-ною характеристикою постмодерніст-ського театру є те, що він реагує нафеномени культури, насиченої медіа,передусім на симуляцію, телебачення тана надтоваризацію.., що кидає викликромантичним та сучасним моделям ре-презентації»2.У п�єсах О. Ірванця фігурує безліч

технічних пристроїв мас-медіа, причомудраматург постійно наголошує на необ-хідності їхньої «присутності» у сценіч-них втіленнях його творів � магнітофону «Маленькій п�єсі про зраду для одні-єї актриси», телекамери у «Прямомуефірі», відеокамера, магнітофон і дикто-фон у «Recording», система зв�язку, задопомогою якої можна викликати велектричку міліцію, закордонну поліціюабо навіть американського президента в«Електричці на Великдень», � усі вониінспірують симулякри «третього поряд-ку» (за Ж. Бодріяром), властиві дляпостмодерністського періоду, які «пере-дусім прив�язані до засобів комунікації

О.Бондарева. Драматургія Олександра Ірванця...

121121121121

та інформації і в результаті дають симу-льовану гіперреальність»3, реальнішу завласне реальність і позбавлену конкрет-них референтів. Симулякрами «третьогопорядку» концентровано виступають«Чорна площа», «чорні атестати»,святі «чорні ідеали», «заморчка» (стра-ва з чудернацькими підливками), «тем-но-сіра» і «світло-сіра» влади, «вибухПівденної мольви» і пов�язані з ним но-вітні професійні цехи «мольвістів»,«мольвознавців» («Маленька п�єса прозраду»); «мультиплюндизм» («Прямийефір»); «Четверта світова війна», піс-ля якої «бабайці» з «мамайцями» під-писали довгострокове замирення («Re-cording»); негри у формі американськихдесантників, що за кілька хвилин післярадіоперемовин з�являються в україн-ській електричці («Електричка на Ве-ликдень»). Драматург пропонує намрізні моделі симуляції, які зараз спробу-ємо послідовно проаналізувати.

� Симулятивний тип протагоністів,або головних персонажів. Головні героїаналізованих п�єс майже позбавленівласної волі, не виступають повноцінни-ми суб�єктами у традиційному розумін-ні, вони керовані різними невидимими,інколи міфологізованими силами, поста-ють виконавцями їхнього примусу ічерез це сприймаються як своєріднікіборги. Нагадаю, що термін «кіборг»Д. Гарвей був застосований до пост-модерного суб�єкта, позначеного чис-ленними мінливими та іронічнимионтологіями 4, а К. Хейлз наголошує нанеобхідності не сприймати конструк-цію постлюдини як кіборга (механічночи електронно підсилену людину)у буквальному сенсі: «Незалежно відтого, робиться щось із тілом чи ні, новімоделі суб�єктивності, що виникають зтаких сфер, як теорія пізнання та штуч-не життя, означають, що навіть біологіч-но незмінний гомо сапіенс вважаєтьсяналежним до «постлюдності». Визна-

чальними характеристиками є констру-ювання суб�єктивності, а не наявністьнебіологічних складників»5. Моногерої-«кіборги» «Маленької п�єси про зраду»і «Recording» майже не виявляють інди-відуально-психологічних рис (відбува-ється заміна присутності шаблоном),вони усереднені надто декларативно: немають імен, а представлені як Óна(«Маленька п�єса про зраду») або Ста-рий («Recording»). Їхня «типовість»текстуально прокреслена � Óна втілюєперефразований «совковий міф» провзірцеву середньостатистичну «радян-ську» людину, керовану «дорадником»або «старшим дорадником» (хоча начеб-то багато що змінилося у нашому життіз тих часів, коли «в кожній школі сидівпоряд з директорським кабінетом під-дорадник або цілий дорадник», але уфіналі п�єси Óна виявляється лише слі-пою маріонеткою, підпорядкованою но-вому «старшому дораднику», і фанатич-но виконає � ми в цьому впевнені �будь-який його наказ), а Старого дляапокаліптичної місії обирає Всепланет-ний Комп�ютер за єдиним критеріємстандартизації, адже в кубічному мілі-метрі його крові виявлена середня кіль-кість еритроцитів серед усіх дорослихмешканців планети («І я, я, маленькийчоловічок... тільки через те, що в моїйкрові, в кубічному її міліметрі було са-ме стільки еритроцитів, а не двомаменше чи чотирма більше, � я мусивзробити це!..»). Показова і розмита характеристика

зовнішності Старого («Він дуже-дужестарий. Або не дуже. А може, й зовсімне старий. Він присвічує собі в темрявісірником. Або запальничкою. Або свіч-кою. Або ліхтариком. Зрештою, це не-суттєво»). Отже, перед нами знову неяскравий індивідуалізований персонаж знеповторним внутрішнім світом, як цебуло очевидним у драматургії 80-х роківХХ століття, а усереднена людина, чия


122122122122

філософія дорівнює логіці механічногоприладу (можливо, саме тому моноге-рою � середньостатистичній людині �вдається вціліти у планетарній катастро-фі, яка нищить усе живе і залишаєуламки механічних форм). Цей, позбав-лений особистісних характеристик пер-сонаж сповідується перед нами, гадаю-чи, що він єдиний залишився в живихпісля Четвертої світової війни. Самейому Всепланетним Комп�ютером булавиказана висока честь � зробити Вели-кий Вибір. Йдеться про вибір між жит-тям і загибеллю планети, але на вибор-чому пульті згодом виявиться лише однакнопка. Випадкова середньостатистичналюдина, поставлена перед бутафорієювибору, пручається планетарному зло-чину всім своїм єством, але єство серед-ньостатистичної людини слабке, недос-конале, не має однозначного внутріш-нього стрижня (= віртуальне, розмите,нереференційоване, акцентроване), від-так людина зникає як суб�єкт, нато-мість панівною стає лише віртуальнагра її уяви: «Я зробив це. Я зробив цена сьомий, чи на восьмий, чи на двад-цять восьмий день перебування у Ви-борчій Залі. На той час я вже нічогоне розумів і не тямив. Я вже був осліпвід голоду і спраги. Так, від безводдя яосліп. І що найстрашніше � я не па-м�ятаю моменту, коли я зробив це.Але я дуже чітко уявляю, неначе й несебе, а якесь чуже, стороннє тіло, �як воно підповзло наосліп до пульта,як мацало його пальцями з відрослимиза тиждень нігтями, як підтяглося,ковзаючи руками по металевому краю,і через силу вдарило по кнопці. Все»(курсив наш � О.Б.). Зрештою, мовленнєві дії протагоніс-

тів Олександра Ірванця в обох п�єсахвиявляються суцільною містифікацією,розіграшем, фікцією � оповідач «стаєвже не стільки літописцем, а кіборгом,який має доступ до відповідних кодів».

Такий оповідач існує «не стільки як го-лос, що лунає, наділений переконливоюпсихологією, скільки як низка тріщин ірозривів, які підштовхують до новоговиду суб�єктивності»6.

� Симулятивний тип співрозмовни-ків (мовою теорії драми � девтерагоніс-тів). Звернімо увагу на спілкуваннягероїні з невидимим і нечутним (начеуявним, віртуальним) співрозмовникомТьотею Хоною вподовж усієї дії або зневідомим телефонним керівником у фі-налі «Маленької п�єси про зраду» (теле-фон моделює кліше, де зазвичай спосте-рігач може почути тільки одну частинуреплік, а про другу бодай здогадувати-меться): «Óна: Слухаю! Так, це я, панедораднику! Пане старший дораднику!..Так. Так точно. Згідно з вашими вка-зівками, пане старший дораднику! Всетак. Очевидно, зараз буде у мене, панестарший дораднику. Так. Так точно!Слухаюсь, пане старший дораднику!Буде виконано, пане старший дорадни-ку! Дякую, пане старший дораднику!».Подібний монолог дає змогу віртуальнореконструювати наочно відсутні реплікидіалогу, і штучна дискретність останньо-го за рахунок такої реконструкції ком-пенсується, але не провокує повноцін-ності другого (відсутнього, віртуально-го) сегменту. У давньогрецькій риториці існував

своєрідний термін «αποστροϕη» �«апострофа», яким позначалося звер-нення персонажа до відсутньої істоти якдо присутньої, до предмета як до особи.Олександр Ірванець використовує апос-трофічний прийом, ставлячи під сумнівне присутність/відсутність, а взагаліможливість наявності адресата інформа-ції, яку продукують його сценічні герої(порівняймо з інформацією ЗМІ). По-тенційно присутні, але експліцитно від-сутні телеглядачі у «Прямому ефірі».Старий у «Recording» звертається не доглядачів, а до тих, хто «через сто, через


123123123123

тисячу мільярдів років» «почує», «роз-кодує» і «зрозуміє» його розповідь, але«однаково не зможе тоді перевірити»правду він розповідатиме чи ні. «Уник-нути діалогу з реальним Іншим можналише вступивши у розмову з Іншимвіртуальним, проголосивши минуле �теперішнім, реальність � видимістю, авидимість � реальністю»7: таким чиномдіалог з іншою культурою поповнює, а уданому разі просто витісняє діалог з Ін-шим у власній культурі. Так само симулятивно сприймається

й «американський президент», який від-повідає на пересічний виклик пихатоїеміґрантки, здійснений по системі голо-сового зв�язку в брудній та занедбанійукраїнській електричці («Електричка наВеликдень»). Співрозмовники у данихтекстах є представниками «фізично роз-порошеної, але електронно пов�язаної»(термінологія Ж.-Ф. Ліотара) спільно-ти, існування якої уможливлене лишечерез посередництво потужного кібер-простору.

� Симулятивний тип організації ча-су і простору (хронотопу, як це назива-ють науковці). Óна, героїня «Маленькоїп�єси про зраду...», із задоволеннямсмакує страву під назвою «заморочка» зпідливкою, варіанти якої звуться «жу-чинка», «павучинка», «тарганівочка»,дивиться з вікна на «Чорну площу», їїколишнього однокласника виключили ушколі з «чорненят», на її пам�яті першімітинги проти «влади чорних», вона таїї друзі завжди отримували грамоти «начорну річницю», школу закінчили кра-ще всіх � з «чорними атестатами»:аналогія чорного кольору в даному разібеззаперечно-прозора: «Так, ну тоді жусі були і в чорненятах, і в чорній мо-лоді. Та ж нас ніхто і не питав, тьотьХоно, хочемо ми вступити чи ні! Такгуртом і записували». Драматурговівдаються політичні алюзії, вони змушу-ють читача/глядача інтенсивно прига-

дувати нашу недавню історію і міркува-ти, чому ж сьогодні, на новому історич-ному оберті, так «потемніли прапори утемно-сірих. Майже чорні... І у світ-ло-сірих теж. Майже темно-сірі», алеверхні часові рамки алюзії лишаютьсярозмитими, невизначеними, актуальни-ми в різних хронотопічних модусах. У драмі «Recording» Старий взагалі

опиняється у штучному механічному се-редовищі, залишається жити у замкне-ному просторі, у безкінечному підземел-лі котрого передбачено майже все дляйого фізичного (=механічного) вижи-вання: нагромаджено в рефрижераторахнезліченні запаси харчів, зведено кіло-метрові склади натільної білизни та вер-хнього одягу, навіть мінеральної водивистачає не тільки попити, а й щомісяцяробити собі ванни. В оточенні цілогоскладу ляльок із секс-шопів, у штучно-му, неживому світі (своєрідна проекціямоделі віртуального світу комп�ютерноїгри) до скону має існувати жива люди-на. Старий втратив відчуття часу і ре-альності. Він, як легендарний Ут-На-пішті з вавилонської версії «Епосу проГільгамеша», виявився єдиним, хто ді-став право на життя після загибелі не-досконалого людства. Втім, його ситуа-ція трагічніша: адже Ут-Напішті згодомвипало побачити нове покоління людей,а Старий такої надії не має. Він спостерігає на телевізійному ек-

рані, як після натиснутої ним зловісноїкнопки вибору «палахкотіла зелено-ко-ричнева Африка, вирували озера й неве-ликі внутрішні моря, а на сході чорноюобвугленою плямою вигоряв Китай-ський океан. Міста не горіли � вонипросто кришилися на порох, розсипа-лись від подиху гарячого вітру над ни-ми, сірим піском западали, наче носи всифілітиків», і уявляє, як у цьому виріперетворюються на смерть, на ніщоблизькі йому люди � матуся, дружина,донечки (очевидне домінування символі-


124124124124

ки вогню над акватичною символікою,як у версіях з Потопом, оголює пара-докс: вогонь завжди сприймався надтоемоційно, а О. Ірванець навіть цю сим-воліку вводить у позаемоційний кон-текст). В окремих частинах тексту п�єси

гіперреалістична стилістика стає панів-ною: найдрібніші подробиці банальногосюжету підкреслено «об�єктивовані»,позбавлені емоцій, нас вражає нечутли-вість героя до больових кордонів та апо-каліптичних нюансів (таку типову нечут-ливість перш за все до нюансів С. Аве-ринцев пояснював особливостями психо-логії наших сучасників, зорієнтованої намедіальну «інформацію»)8. Автор п�єси майже без емоцій «про-

токолює» оживлення найстрашнішихнаслідків технократичного прогресу ісвідчить, що найтехнологічніші проекти«перетворення» ноосфери нищать усеживе на планеті, лишаючи існувати тіль-ки механічні створіння. Мертва, руко-творна «квазіноосфера» подається яксередовище повного відчуження від лю-дини, навіть коли людина вщент знео-соблена. Сподіваючись на те, що середмеханічних приладів та ляльок вцілілаще якась форма життя, навіть огиднадля середньостатистичної людини занормальних умов земного існування,Старий плекає надію у хлібних рядахпочути хоч би легенький живий звук �шурхіт, шелест, шкряботіння: «А ямрію, я вмираю, так хочу побачитимишку � малу-малесеньку, блакитно-сі-ру, з перетинчастими крильцями, зочима-намистинками і гостреньким но-сиком... Або кільчастого й мучнистогохробака � живого хробачка, який пуль-сує своїм досконалим продовгастим ті-лом і, проштовхуючи крізь себе їжу,повзе до нового харчу. А від нього по-тім виведуться інші хробаки, спершу �маленькі ніжні хробаченята, я ходити-му між ними дуже-дуже обережно, аби

не те що не наступити, � не налякатиїх своєю ходою, своєю тінню, своєюпостаттю, своїм диханням...». Про глобальні катастрофи, що мо-

жуть призвести до знищення людства,драматурги міркували не одне десяти-ліття. На відміну від попередніх драма-тургічних версій всесвітньої катастрофи(«Потоп-82» О. Штейна, «Пліт мерців»Х. Мюллера та ін.), в яких відчувалосядомінування інших стилістик � модер-ністської, реалістичної, натуралістичної,у п�єсі О. Ірванця цілком за стильовимизаконами постмодернізму зовсім відсут-ня апокаліптична напруга, навпаки �нас вражає розсудливий спокій, прозоваврівноваженість моногероя: про всесвіт-ню катастрофу він розповідає набагатоспокійніше, аніж героїня «Маленькоїп�єси про зраду» міркує про своє зруй-новане особисте життя. Втім, в обохп�єсах індивідуальна біографія, яку мо-ногерої «розповідають» Іншому, пере-творюється з «неповторної долі» лишена відносне «оповідання» з варіативни-ми нюансами його «реальності»/«місти-фікованості». Драматург актуалізує ніц-шеанську тезу про «мандри останньоїлюдини», обтяжуючи її контекст пост-модерністською ідеєю «кінця історії»,постісторії, але при цьому лишає варіа-бельним питання щодо того, настав оста-точно цей кінець чи ні.

� Дискредитація можливості розпіз-нання (референції) через ошукання чи-тача/глядача. Героїня «Маленькоїп�єси про зраду» впродовж всієї драмиповолі розповідає трагічну історію свогокаліцтва, своєї потураної любові, а по-тім, у фіналі п�єси, ця історія виявля-ється містифікацією. Монологічна спо-відь Старого, який став (реально чифіктивно) режисером всесвітньої техно-генної катастрофи, у фіналі драми «Re-cording», у передостанньому монолозімоногероя, набуває ефекту абсолютноїнереференційованості: «Чи я і справді


125125125125

натис тоді ту кнопку? А може, ні? Аможе, мені приверзлося? Можливо, від-лік на секундомірі ще йде, біжить,триває, ряхтить, переливаючись рід-кими кристалами на табло?». Те, що пропонувалося глядачам як

«прямий ефір», присвячений глибокомуобговоренню вкрай актуальної для су-спільства проблеми, у «Прямому ефірі»обертається на перформанс із численни-ми бутафорними компонентами (скажі-мо, постійні інсценізації «революційноїзміни влади», які радикально переорієн-товують вектори ставлення присутніх додискутованої проблеми). Не випадковомета-теоретики постмодернізму (Х. Уайт,К. Меррей, М. Саруп) наполягають, що«конструювання власної �історії� (істо-рії свого життя) як оповіді ставить підзнак питання безумовність аутоіденти-фікації, яка раніше сприймалась як да-нина», водночас А. Можейко чи не най-важливішим принципом організаціїпостмодерної наративно версифікованоїбіографії вважає античний принцип ісо-номії (не більше так, ніж інакше)9, чимскасовується онтологічна однозначністьбіографічних, історичних, сюжетних по-дій та задається їх оцінна довільність.

� Прихильність до принципу «теат-ру в театрі», чим актуальний модус ре-ференції перетворено на ігровий. Уп�єсах Олександра Ірванця, на першийпогляд, відсутній розподіл дії на «ос-новну» і «вторинну» драми, як у найпо-ширенішому кліше «текст у тексті».Драматург моделює ситуацію «театру втеатрі» через обігравання коду «подвій-ної гри», тобто наголошує на внутріш-ніх ресурсах «змістової форми» драми,зорієнтованої не тільки на сценічне вті-лення, а й на різнорівневу гру, в томучислі на гру з читачем/глядачем та йо-го ошуканство. Уся подієва лінія «Ма-ленької п�єси про зраду» виявляється«виставою», за межами якої перебуваєне основна дія, а лише останні репліки

героїні та фінальні ремарки драматурга.Співвідношення «зовнішня драма» /«драма-вставка», або «основна драма»/ «вторинна драма», як бачимо, декла-ративно деструктуровано, і основна діяперетворюється на розіграш, ошукання,бутафорію, «копію копії», вона немов(чи насправді?) записується на магніто-фонну плівку (драматургом свідомо цюситуацію недоокреслено), тобто, голов-ний масив фабульної дії, з одного боку,начебто виконує функцію вставного тек-сту або «вистави у виставі», а з іншого �займає собою майже весь простір драми.Таким чином усувається ще одна устале-на опозиція ситуації «театр у театрі» �розщеплення драматичної дії на два сег-менти, пов�язані між собою за принци-пом упідлеглення � на користь майжеодносегментної моноструктури, де дру-гий сегмент є радше віртуальним: він непроявляє себе через текст, а про його ім-перативне існування можна здогадатисялише завдяки монологічній частині теле-фонного діалогу. У драмі «Recording» основна дія зов-

сім редукується: вона позбавлена сло-весного і персонажного ряду і зведенадо двох авторських ремарок � одна пе-редує дійству, друга логічно увінчуєйого. Ремарки оголюють прийом одно-часного відео- й аудіозапису (герой«десь під стіною, між дротів за межа-ми світла знаходить відеокамеру,штатива до неї, встановлює це все,спрямувавши об�єктивом на стільця.Знову з-поза меж світла виносить маг-нітофон і маленький диктофон. Ста-вить їх на підлозі перед стільцем.Спершу на магнітофоні й диктофоні,потім на відеокамері натискає клавішузапису»), який у фіналі виявляєтьсяфікцією (дійова особа «натискає клаві-шу «stop» на відеокамері. Потім на-тискає «eject», відкривається гніздокасети. Воно порожнє. Понишпорившив ньому пальцями вільної руки, Старий


126126126126

переходить до магнітофона й диктофо-на. Там так само немає касет»). Від-так те, що записується, � це «моновис-тава» у виставі містифікованого записуцієї сповіді. На «театральності» розігруваної мо-

новистави свідомо наголошується у ре-марках: «Ось він нарешті наблизився,щось видивляється, шукає попід сті-ною. Натискає вимикача � і яскравоспалахують театральні софіти, юпіте-ри, ліхтарі та прожектори, їх багато,і він вмикає їх ще і ще. Звідкілясь із-підстіни виносить стільця і встановлюєйого в самому фокусі освітлення. Вішаєна спинку стільця свою куртку... Про-кашлюється». І нагромадження «теат-ральної» термінології, і характер док-ладно прописаних мізансцен змушуютьзвернути увагу на безсловесну й мініма-лізовану «основну дію», а тому й даютьпідстави аналізувати п�єсу крізь призмуситуації «театру в театрі», так само уподібному ключі змодельовано фіналдрами «Recording», в якому персонажзнову залучається до ситуації подвійноїнереференційної гри. Про це ж свідчить і «Прямий ефір» �

п�єса на одну дію з роллю для режисе-ра: тут активізовано ігровий код і оголе-но прийом запису в телевізійній студії(перша ремарка � «Телевізійна студія.Все готово до передачі. За великим ду-гоподібним столом сидять семеро учас-ників передачі, включно з ведучими.Спалахують юпітери, наїздять-від�їз-дять телекамери, миготить табло«Готовність»...»), основна дія пов�яза-на саме з технічним процесом запису, авставне дійство, по суті, може виявити-ся (знову двозначність у модальних ак-центах) сценарієм � або імпровізова-ним, як у прямому ефірі, або продума-ним заздалегідь і розіграним передкамерою. Персонажі п�єси постійно опи-няються в ситуації гри: спочатку � гриза умовними правилами, потім � подвій-

ної гри, потім � гри у навпаки, а зго-дом � гри без правил. Утім, знову звер-таємо увагу, що вставне дійство майжеповністю і становить текст драми, а ос-новна дія � не більш ніж рамкова конс-трукція, своєрідне обрамлення, в якомуавтор акцентує присутність експліцитно-го режисера: наявність ролі для режисе-ра задекларована і в авторській жанро-вій дефініції («п�єса на одну дію з рол-лю для режисера»), і у примітці «Відавтора» наприкінці драми («Автордуже просить усіх режисерів, які зва-жаться на постановку цього твору, за-лишати роль Режисера для себе й вико-нувати її особисто»), а сам режисерз�являється на сцені у фіналі, своїм мо-нологом наголошуючи, що дійство, якещойно закінчилося, було ні чим іншим,як вигадкою, розіграшем, черговоютелевізійною оманою, симулятивною«виставою у виставі»: «Режисер. Так!Дякую! Все знято, записано. Першийепізод з автоматниками, напевно, тро-хи перемонтуємо. А в цілому добре,всім дякую. Можете розгримовуватисяі бути вільними...». Експліцитний ре-жисер О. Ірванця функціонально небере на себе відповідальності за цю«виставу», і навіть її ключове поняттятравестує: «Режисер. Фу, запара... Нуй треба ж таке вигадати � мульти-плюн-дизм... І понаписують же... такахєрня...». Отже, його образ не впису-ється у параметри категорії «експліцит-ний автор», хоча, безумовно, він є «фі-гурою в тексті», � і належить до світухудожньої вигадки драматурга, більшетого � він виступає чи не єдиним персо-нажем «основної» драми.

� Активізація алюзій і конотацій вігровому полі словесної оболонки симу-лякрів. Ошуканий бутафорією «виставу виставі» читач/глядач включається угру текстів і підтекстів, без «перекладу»і «коментаря» розуміє семантичні алюзії«Чорна площа», «чорна річниця», «чор-


127127127127

ні прапори», «чорні ідеали», «чорніатестати» (перевернута паралель«Червоне і чорне»), семантико-фонетич-ні словотвірні алюзії «чорненята»(«жовтенята» + «чортенята»), «есесем»(«ВЛКСМ» + «СС»), і навіть символіч-ні алюзії «вибух Південної Мольви»(катастрофа на Чорнобильській АЕС),«мультиплюндизм» (гомосексуалізм),«виборець» (приречений, очевидець табезпосередній учасник процедури самоз-нищення) прозоро декодуються самимдраматургом і не вимагають надзвичай-них інтелектуальних потуг. Гра відбувається на рівні провокації

легко ідентифікованої реальності (їїстаґновані реалії видаються такими зна-йомими, що інколи можна відчути на-віть впливи соц-арту на індивідуальнустилістику Ірванця) та її відсутності чимодальності, саме тому у ситуації «театру театрі» О. Ірванець уникає «конфлік-ту текстів», інспіруючи «гру» і «мно-жинність інтерпретацій» симулякрівусередині гіпертексту. Гра наявна не ли-ше у сюжетній побудові п�єси: вона роз-починається на більш глибокому рівні �у самій мові. Узвичаєні мовні кліше дес-труктуруються на постмодерному рівні,і перед нами постає мова дещо незвична,штучна, шокуюча, в якій, як це не див-но, збережені всі норми і закони слово-і формотворення. Подібна мова прицьому є абсурдною і зрозумілою водно-час (постмодерний мовний розтин має уІрванця чітко алюзивний, конотативнийхарактер, дає змогу «домислювати»,«вгадувати», «відчувати» і таким чином«декодувати» першосмисли). Наприклад, базовим поняттям, нав-

коло якого точиться гра у дискусію в«Прямому ефірі», драматург називає«мультиплюндизм»: «Услід за наркома-нією, проституцією, інфляцією та ін-терференцією, виявилося, що й він при-таманний нашому суспільству, хоча цетривалий час і замовчувалося». Попри

те, що штучно сконструйований симу-лякр «мультиплюндизм» викликає ана-логії одразу, драматург все-таки посту-пово розгортає його декодування: черезнатяки персонажів на окремі випадкимультиплюндизму у суто дівочомушкільному колективі, на «делікатність»теми і на те, що, «можливо, і це маєправо на існування, коли при цьому невходити у суперечності з інтересамиінших людей, не заторкувати їх», напотенційну можливість мультиплюндиз-му у Збройних силах � на бойовому чер-гуванні, на підводному човні, у танку чив окопах � до публічного, в ефір, емо-ційного зізнання Стефана: «Пацани!Якщо ви зараз дивитеся! Ви ж бачите,що робиться... І чого? Що ми їм усімтакого зробили? Ми ж тихо, нікого незачіпаючи...». Граючи скомплікованимсловом («мульти» � антонім «гомо» +похідне від «плюндрувати»), драматургзнову зосереджений більше на його обо-лонці, аніж на прихованому внутріш-ньому змісті (на противагу, скажімо,драмі «Повне затьмарення», в якій су-часний англійський драматург К. Хем-птон досліджує психологічні плаїтрагічного кохання Верлена і Рембо).Оболонка концепту «гомосексуалізм»О. Ірванцем докорінно епатується і дес-труктурує внутрішнє наповнення, щостає очевидним у розвінчувальному мі-ні-монолозі Режисера: «Фу, запара...Ну й треба ж таке вигадати � муль-типлюн-дизм... І понаписують же...Така хєрня...».

� Травестування інтерференції.Олександрові Ірванцю, як людині захід-ноцентричній, властивий сарказм захід-ного українця, коли йдеться про не-прийнятний для нього іншовекторнийросійський менталітет. Саме тому вінпрагне розвінчати антипатичну йомукартину світу за допомогою травестова-ної інтерференції. Якщо цей термін ро-зуміти ширше, ніж вузько мовознавчий,


128128128128

то запозичення елементів «чужої мови»і «чужого мовлення», що їх пропонує усвоїх драматичних текстах О. Ірванець,може бути розглянуте саме в контекстіінтерференції як локального випадкуполікодування драми. Міркуючи прокодування тексту з погляду його побудо-ви відповідно до правил певної знаковоїсистеми, дослідники відмічають, що приполікодуванні тексту відбувається спо-лучання (інтерференція) «декількох ко-дів у межах одного тексту»: «Найпоши-ренішою є ситуація, коли один із кодіввиступає як основний, домінуючий, а ін-ший (інші) присутні у вигляді окремихіномовних украплень, котрі представля-ють собою різного рівня складностізапозичення з альтернативного коду(кодів)»10. Олександр Ірванець черезукраїнську транслітерацію, емотивно за-барвлену, суб�єктивну, передає спаплю-жений російський текст: «Ат-ряд! Пад-йом! Внєурочніє работи-и!..», «Надалинять», «Ну шьто ти смотріш на мі-ня!», «Слиш, чілавєк, у тебе випитьєсть?» і под. Як бачимо, можна говори-ти майже про рівень заякореного на«презумпції нерозуміння» (термін Г. Га-чева) текстологічного юродства, за до-помогою якого за часів радянської ідео-логії паплюжили англомовні чи тонімецькомовні (= «буржуйські»!) аксіо-логічні парадигми. Чужорідний код уданому разі проголошує й оголює абсур-дність такого процесу, як інтерференція(мовна, культурна, соціальна) знаковоїсистеми, аксіологію якої автор відхиляє,у знакову систему, цілісність котрої вінобстоює (згадаймо, що «інтерференцію»ним поставлено в єдиний, цілком нега-тивний асоціативний ряд з «наркомані-єю», «проституцією», «інфляцією» та«мультиплюндизмом»= гомосексуаліз-мом). Натомість нескасовуваної двомов-ності як реалії сучасного українськогосуспільства драматург обігрує її такийдосить однозначно маркований рефе-

рент, як диглосія, коли кожна з наявниху вжитку мов може прислужитися лишеу певній функції. Таким чином, з одно-го боку, твориться утопічна картинамовної домінанти � абсолютизація укра-їнського мовного простору, який «по-глинає» іншомовні (насамперед росій-ськомовні) запозичення, а з другого �штучно завуженому локусу мови росій-ської відводиться відповідне «низове»місце, аналогічне анекдотичному дис-курсу про «клятих москалів». Л. За-леська-Онишкевич звертає увагу, що йінші драматурги, так само як і О. Ірва-нець, вульгаризуючи персонажів,маркують їхню мовленнєву поведінкусуржиком, а російську мову передаютьпереважно через українську трансліте-рацію � «у радянські часи, звичайно,російський діалог передавася б росій-ською»11. Тобто, дзеркально переверта-ється картина нещодавнього «одно(=ро-сійсько-) мовного» суспільства, в якомумайже виключався «діалог світоглядів,систем світу», який міг би зумовити«стереоскопічність зору», «об�ємністьмислення»12: відтепер єдино можливедомінантне місце посідає українськийментальний дискурс, адаптований до єв-ропейських базових психофілософем такультурософських понять доби пост-модерну.Слід також звернути увагу, що дія

всіх чотирьох проаналізованих п�єсОлександра Ірванця штучно змодельо-вана і відбувається у замкнутому прос-торі � постійному (кімната, з якої не ви-ходить дівчина, прикута до інвалідногокріселка, � «Маленька п�єса про зра-ду»; бункер, де замуровано Старого, �«Recording») або тимчасовому (телеві-зійна студія � «Прямий ефір»; вагон ітамбур електропоїзда � «Електричка наВеликдень»). У подібних ситуаціяхлюди схильні до відчуття віртуальноїреальності, оскільки «віртуальні реаль-ності виникають також... практично у


129129129129

всіх, хто яким-небудь чином живоси-лом обмежений у просторі на доситьтривалий час»13. Віртуальні відчуття посилюються за

рахунок симуляції з доволі інтенсивнимконтекстом, що переконливо панує увсіх п�єсах О. Ірванця. Сценографічнийракурс кімнати, в якій «заточена» геро-їня «Маленької п�єси про зраду» (кім-ната «по діагоналі повернута до гляда-ча, тобто замість т.зв. «невидимоїстіни» невидимими виявляються 3 і 4стіни») є універсальною комп�ютерноюпроекцією замкнених приміщень, поши-реною в медійних іграх (генеративнийваріант інсталяції, що захоплює площи-ну стін і переростає в енвайромент), тай докладні описи коридорів, поверхів,коридорчиків у безкінечному підземеллібункера п�єси «Recording» нагадуютькомп�ютерні квести, а у поєднанні зіштучними складами ляльок із секс-шо-пів, при повній відсутності живої, навітьщонайпримітивнішої форми життя �«ані блошиці, ні мухи, навіть невиди-мої оку інфузорії немає тут!..», � во-ни моделюють сконструйований простір,прототипом якого є штучна ігрова мо-дель простору віртуального.

«Кінець історії», сконструйований уп�єсі Олександра Ірванця «Recording»,сприймається як проекція загальногостану постмодерної культури. Світовакатастрофа, про яку оповідає драма-тург, імітує та примітивізує міфологіч-ний «вибух» і драму, що відбулася щеза міфічних часів, а герой затуляє своєвласне обличчя маскою «новітньогогностика», адже гностик, що вивчавміф, аби відмежуватися від результатівміфічних подій, пробудившись від по-дібного смерті сну, усвідомлює, що «вінне несе жодної відповідальності за ка-тастрофу у попервах, про яку йому опо-відає міф, а відтак він не має жодногореального відношення до життя, світу таісторії»14. Гіперреальні події, в які втя-

гуються герої багатьох сучасних п�єс, немають власного змісту, позбавлені влас-ної мети, непідвладні порядку й логіці.Саме тому і герої новітніх драм не лишеу О. Ірванця набувають раніше не мисли-мих або несистемних референційних ха-рактеристик: «труп без пам�яті», «фік-ція», «фантом», пристрій «на батарей-ках», «копалина» («Релікт» С. Щучен-ка), «психічна» («Надбережжя Круа-зетт» З. Сагалова), «маніяк, здатнийна все заради своєї ідеї» («Кліп»З. Сагалова), «виродок», «оскажені-лий п�яниця, якому мариться, що вінМесія» («Сім кроків до Голгофи»О. Гончарова) та ін. Згідно з концепці-єю Ж. Бодріяра, сучасні смисловівтрати пояснюються розчинною, пере-конуючою дією інформації, її засобів,насамперед, ЗМІ.З позицій постмодерного драматурга

свідомість сучасної людини деформова-на настільки, що не ладна сприйматисерйозно навіть (або насамперед) сак-ральний світ. Щоправда, Л. Залеська-Онишкевич прикладом «досить серйоз-ного трактування християнських ідейабо біблійних сюжетів» називає «Елект-ричку на Великдень» О. Ірванця15, алеця «серйозність» насправді позбавленаціннісної вертикалі, і тому церковнідзвони у п�єсі сусідять з ненормативноюлексикою і суржиком, а Великодня нічпроходить для героїв у п�яному маренніта убозтві тюремних спогадів.Окремі неоміфологічні моделі сві-

ту, представлені драматургами межіХХ�ХХІ ст., пов�язані з кризою автен-тичності сучасного суспільства. Особли-вості сучасної культури та суспільства,котрі сприймаються людьми як втратаабо занепад, Ч. Тейлор називає «хворо-бами», виділяючи з-поміж останніх тринайсуттєвіші: індивідуалізм, пріоритетінструментального мислення (сучаснийрізновид раціональності, що дає можли-вість обчислити найекономічніші заходи


130130130130

для досягнення певної мети), обмеженнясвободи вибору людини інституціями йструктурами індустріально-технологіч-ного суспільства. Ці «хвороби» спричи-нили у суспільстві «втрату смислу», «ні-велювання моральних горизонтів»,«затьмарення цілей перед лицем не-стримного інструментального мислення»і втрату свободи16. Персонаж будь-якоїсучасної п�єси, вписаний у контекстпостмодерного суспільно-філософськогодискурсу, мимоволі втрачає традиційнідраматургічні ознаки, якими підживлю-валася класична традиція. Він позбавля-ється насамперед поверхової свідомозагостреної афектації, певної театраль-ності повсякденної поведінки, яскравоїінсценізації зовнішнього мовлення, таксамо як постмодерній п�єсі стають зов-сім чужими прийоми внутрішньогомовлення, театрально розгорнутого узовнішні монологи, використання голо-су із-за лаштунків, німих сцен, синте-тичних ресурсів театрального дійства.Відповідно суттєвих змін зазнає в сучас-них п�єсах сфера емоцій: персонажіпрактично не виявляють високих почут-тів, демонструють неспроможність щироі довго кохати, радіти життю. Не дивно,що словники, довідкові видання та ен-циклопедії, присвячені теоретичнимпроблемам постмодернізму, взагалі немістять концептів «емоції», «радість», ащодо відчуттів новітніх літературних ге-роїв пропонують оперувати поняттям«постмодерної чуттєвості» з її відсутніс-тю ієрархічних смислів, перманентноюнеможливістю системних пріоритетів ужитті, неприйнятністю його смисловоїорієнтації. Майже скасований модер-ністський віталізм з позиції постмодер-ної чуттєвості поступається місцем атро-фованим почуттєвим пусткам, еманація-ми символістської «радості-страждання»стають насолода від театрального ошу-канства, миттєві спалахи тимчасовоїзверхності над примітивною буденною

ситуацією, які швидко згасають і не-суть очікуване, але не глибоке, не тра-гедійне розчарування, а тому здобуткиі поразки героїв теж не спричиняютьемоційних сплесків і гранично спресо-вують властивий попереднім літератур-ним стилям семантичний діапазон ра-дості � страждання.Не дивно, що драматурги, відтворю-

ючи таке суспільство, критерієм якогостає фрагментація («люди починаютьбачити себе у дедалі атомістичнішийспосіб» � Ч. Тейлор), обирають його мо-делями локальний замкнений простір,нерідко навіть марґінальний, що сприй-мається як покордонний між раціональ-ним та ірраціональним світами: скажі-мо, простір сцени («Так не буде»Л. Демської, «Дивна і повчальна історіяКаспара Гаузера...» О. Клименко, «Ас-со та Піаф...» О. Миколайчука-Низов-ця), кладовища («Учитель» А. Дністро-вого), моргу («Той, що відчиняє двері»Н. Нежданої), електрички («Електрич-ка на Великдень» О. Ірванця), колиш-нього монастиря, школи блазнів («Оди-надцята заповідь» Н. Нежданої), зачи-неної кімнати («Маленька п�єса прозраду» О. Ірванця), кімнати без вікон(«Давай пограємо» С. Щученка), під-земного бункера («Recording» О. Ірван-ця), невеличкої вуличної ресторації(«Вечір навшпиньках» І. Бондаря-Тере-щенка), колишньої в�язниці («Жагаекстрему» А. Крима) і навіть перед-смертного щоденника («Мільйон пара-шутиків» Н. Нежданої). Замкненийпростір обмежує персонажа у рухах, уперспективному баченні, в контактах таасоціаціях, він лишає людину наодинціз собою або зі співрозмовниками, якіопинилися поруч за волею обставин. Вукраїнській постмодерній драмі західнамодель фрагментованої спільноти поєд-нується з посттоталітарним дискурсомнаціонального сьогодення, якому в спа-док лишилися закономірні наслідки


131131131131

стійкої тривалої мінімалізації, дистрофіїта вгасання бажань, повнокровних емо-цій, суб�єктивних переживань та само-рефлексій, що так чи інакше призводи-ло до «виродження людей».Олександр Ірванець, фіксуючи «хво-

роби» посттоталітарної спільноти, за-нуреної у постмодерний світогляднийконтекст, на відміну від драматургівреалістичної традиції, свідомо позбав-ляє внутрішньо спустошених персона-жів своїх драм будь-якого права намайбутнє: молодь у «Прямому ефірі»прив�язується до «мультиплюндизму»(завуальований контекстуальний сино-нім гомосексуалізму, який взагалі зні-має питання про потомство), Старий у«Recording» плутає імена і вік власнихдітей, чиє життя, можливо, вже стертез земної історії, в «Електричці на Ве-ликдень» тюремну естафету одного по-коління продовжують рідні молодшібрати. Скасованість високої любові,яка може стверджувати, а не руйнува-ти, девальвація психічно конструктив-ної сфери у постмодерній свідомостіфіксуються драматургом як черговапустка, глибока вирва, чий коловоротнесила подолати його знеособленим ге-роям. Відтак і «страждання» його пер-сонажів мають характер або таланови-тої, переконливої вистави, або невдало-го психологічного самозахисту, абовипадкового перформансу, або непри-ховуваної симуляції. Симулятивне по-коління втрачає не лише високийціннісний сенс життя � воно також поз-бавляється споконвічних фізіологічних

презумпцій � «та не на користь алеа-торної свободи суб�єкта � на користьматриці під назвою код»17; його репре-зентанти практично перетворюються накіборгів � за них все планує та розра-ховує хтось інший, закадрова сила спо-нукає їх до тих чи інакших згубнихвчинків, вони не вповні відповідають завласну адеквацію, а їхні поки що люд-ські фізичні тіла, в яких ледь жевріютьскалічені душі, на ембріональному рів-ні відторгають живі зародки дітей, якце відбувається з героїнею «Маленькоїп�єси про зраду». Отже, маємо дис-кретне, але досить потужне гіпертек-стуальне тиражування актуальних дляєвропейської екзистенційної свідомостіконцептів «мертвої землі» та «втраче-ного покоління».Як бачимо, новітня українська дра-

матургія у процесі ревізії традиційноїструктури драматичного твору, жанро-вих особливостей, типів драматургічно-го конфлікту і моделей героя всебільше віддаляється від формально-змістового герметизму, зближуючись зфілософсько-естетичною есеїстикою,прозою, «мережевою» літературою.Створювані драматургами кінця ХХ �початку ХХІ ст. моделі світу є здебіль-шого індивідуальними трансформаціямирізних аспектів «буденного катастрофіз-му» доби, за якої людство невідновлю-вано втрачає вертикальну ієрархію цін-ностей на користь аффірмативної куль-турної парадигми і розмитих цінніснихкодів постіндустріальної інформаційноїспільноти.

Література1 Костенко Н. Культурні ідентичності:

перетворення і визнання // Соціологія:теорія, методи, маркетинг (Інститут соціо-логії НАН України). � № 4. � 2001. �С. 85.

2 Залеська-Онишкевич Л. Персонажі іпроблеми ідентичності: історія, нація, релі-

гія і ґендер в українській пострадянськійдраматургії // Українське суспільство нашляху перетворень: західна інтерпретація/ За ред. В. Ісаїва: Пер. з англ. � К.: Вид.дім «КМ Академія», 2004. � С. 228.

3 Див.: Сміт Д. Симулякр (simulacrum)// Енциклопедія постмодернізму / За ред.Ч. Вінквіста та В. Тейлора: Пер. з англ. �


132132132132

К.: Видавництво Соломії Павличко «Осно-ви», 2003. � С.385.

4 Макі Д. Кіборг (cyborg) // Енцикло-педія постмодернізму... � С.194.

5 Хейлз К.Н. Як ми стали постлюд-ством: Віртуальні тіла в кібернетиці, літе-ратурі та інформатиці: Пер. з англ. � К.:Ніка-Центр, 2002. � С.24.

6 Хейлз К.Н. Як ми стали постлюдс-твом: Віртуальні тіла в кібернетиці, літера-турі та інформатиці... � С. 74; 76.

7 Терещенко Н.А., Шатунова Т.М.Постмодерн как ситуация философствова-ния. � СПб.: Алетейя, 2003. � С. 63.

8 . Див.: Аверинцев С.С. Деякі пробле-ми успадкування культурного та віровчи-тельного передання в сучасних умовах:Пер. з рос. // Дух і Літера. � Київ, 2003.� № 11�12. � С.49.

9 Можейко А.А. «Воскрешение субъек-та» // Постмодернизм. Энциклопедия. �Мн.: Интерпрессервис; Книжный Дом. �2001. � С. 135.

10 Киклевич А.К. Язык � личность � ди-алог (некоторые экстраполяции социоцен-

трической концепции М.М. Бахтина) //Диалог. Карнавал. Хронотоп: Научныйжурнал. � 1993. � № 1(2). � С. 15.

11 Залеська-Онишкевич Л. Персонажі іпроблеми ідентичності: історія, нація, релі-гія і ґендер в українській пострадянськійдраматургії... � С. 285.

12 Див.: Гачев Г. Национальные образымира. � М.: Советский писатель, 1988. �С. 37.

13 Руднев В.П. Словарь культуры ХХвека. � М: Аграф, 1997. � С.53.

14 Элиаде М. Аспекты мифа: Пер. с фр.� М.: Академический проект, 2000. �С. 129

15 Залеська-Онишкевич Л. Персонажі іпроблеми ідентичності: історія, нація, релі-гія і ґендер в українській пострадянськійдраматургії... � С. 228.

16 Тейлор Ч. Етика автентичності: Пер.з англ. � К.: Дух і Літера, 2002. �С. 5�13.

17 Бодріяр Ж. Симулякри і симуляція:Пер. з фр. � К.: Видавництво Соломії Пав-личко «Основи», 2004. � С. 143.

Кримська придворна літерату-ра, поряд із придворними лі-тературами Казанського, Аст-

раханського, Касимовського, Узбецько-го, Казахського й Хівинського ханств єоднією зі спадкоємиць золотоордин-ської придворної літератури, яка про-довжувала традиції придворних літера-тур держав Караханідів і Харезмшахів.Після входження Кримського ханства увасальну залежність від Османської ім-перії (остання чверть XV ст.) літерату-ра кримсько-ханського дивана, як і всякримськотатарська міська культура, по-чинає зазнавати османського впливу.Можна виділити такі джерела цьоговпливу: 1) Спадкоємці кримського престолу

перебували заручниками у Стамбулі йЕдірне; там здобували освіту й там фор-мувалися їхні художні смаки.

2) Часто хани до Бахчисарая запро-шували на службу османських літе-раторів.

3) Творчість багатьох кримських по-етів і прозаїків розцвітала при дворі ту-рецького султана й великих вельмож, у

Стамбулі й інших культурних центрахАнатолії й Румелії.

4) Багато кримських письменників,одержавши освіту в Криму, продовжу-вали її у вищих медресе Стамбула.

5) У самому Криму, в оточенні гене-рал-губернатора (бейлербея) еялетуКафа (з 1580 р., до цього � санджак),розвивалася турецько-османська за ха-рактером придворна література. Істо-ричні джерела свідчать про існуваннятісних творчих зв�язків між письменни-ками ханського Бахчисарая й султан-ської Кафи. Завдяки такому впливу твори крим-

ських письменників за мовою, формоюй тематикою певною мірою наблизилисядо кращих зразків османської літерату-ри. Цьому також сприяла загальна длядвох літератур орієнтація на класичнізразки перської й загальнотюркської по-езії. У певний період своєї історії крим-ська придворна література настількизблизилася з османською, що А. Крим-ський назвав її «частиною або галуззюлітератури османської», а Е. Маштако-ва охарактеризувала як «окраїнну»

133133133133

Нариман Сейтягьяєв

Короткий нарис історіїкримської придворної літератури (XV�

XVІІІ ст.)

The works of authors who lived in the Crimean Khanate were created under the rule ofthe Turkish Sultanate to suit the needs of the Ottoman Court and to conform to Ottomanliterary tastes. These works and the strength of the Crimean self-identification of theirauthors are certainly deserving of the longstanding scholarly attention they have receivedfrom historians of Crimean-Tatar literature. The unique features of these works are entire-ly of Crimean-Tatar origin. Precisely in the spirit of Crimean-Tatar poetry, authors dealtwith themes of love, valor, courage, grief, and sorrow. They saw the events of Ottoman his-tory through the eyes of Crimean-Tatars and endeavored to overcome these events throughself-realization as Crimean-Tatar authors.


134134134134

османську літературу, що відчула місце-вий вплив [15: 24; 19: 34]. Разом із тим,за словами А. Кримського, «був у крим-чаків (тобто кримських татар � Н.С.)свій місцевий літературний патріотизм,який давав їм змогу відчувати, що їхнякримська літературна творчість стано-вить собою щось ціле, своє» [15: 24]. Цедає нам право шукати в придворній лі-тературі Кримського ханства те самобут-нє й неповторне, що виокремлює її.Однак перш ніж відповістити на запи-тання, що ж являла собою кримськапридворна література XV�XVІІІ ст., не-обхідно визначити критерії зарахуваннятого або іншого літератора до авторівпридворної літератури Кримськогоханства. Лише після цього можна будевстановити, якими творами вона пред-ставлена й, хоча б загалом, простежитиїї історію. У національному літературознавстві

спроби охарактеризувати кримську при-дворну літературу й простежити її роз-виток робилися ще в перші десятиліттяминулого століття. Відомий кримськота-тарський учений О. Акчокракли, щоопублікував в 1920 р. у газеті «Міллєт»«Коротку історію кримськотатарськоїлітератури», виділив у ній час Ґіраєв іКипчакський або Золотоординськийперіод [36]. І хоча автор відзначав прак-тично повну відсутність творів письмо-вої золотоординської літератури, запро-понована ним періодизація припускалаіснування кримськотатарської літерату-ри як сукупності творів, створених напівострові та прилеглих землях у періодіснування держав, у рамках яких відбу-валося формування й розвиток крим-ськотатарського народу, а також літера-тури, відмінної від турецько-османської.Коротка антологія, підготовлена О. Ак-чокракли для журналу «Батьківщина»напередодні Першої світової війни йзбережена в перекладі А. Кримськогоукраїнською мовою, показує, що націо-

нальними поетами періоду Ґіреїв вінвважав лише поетів Кримського хана-ту, називаючи вірші Газі Ґірея ІІ Бора(Вихра), Хільмі й Менґлі Ґірея І (по-милково приписавши йому газель ГазіҐірея з умовною назвою «Слава війні»)[15: 51�53, 55]. Інший кримськотатарський дослід-

ник, А. Ґірейбай, в «Огляді кримськота-тарської літератури» («Кирим едебіяти-на бір бакиш») відкинув зазначенийвище принцип, запропонувавши періоди-зацію, яка брала до уваги часи пануван-ня «чагатайської» («східно-тюркської»)та турецько-османської («західно-тюрк-ської») мов у національній літературі[42: 12]. У його дослідженні ми знахо-димо вказівку на ще одну принциповувідмінність кримської придворної літе-ратури від турецько-османської, а саме,на її мовну специфіку. Пізніше періоди-зацію, запропоновану О. Акчокракли,використовував А. Кримський у нарисі«Література кримських татар», надру-кованому в 1930 р. [14: 51 � 55]. Укра-їнський учений перший дав наукове ви-значення кримськотатарської літерату-ри, відзначивши, що «під літературоюкримських татар розуміють тую, що во-на виробилася за часів Кримськогоханства, за династії Гіреїв, васально за-лежних од Османської Туреччини, тадалі розвивалася вже під російським па-нуванням в XІX ст.» [15: 23].Ще однієї заслугою А. Кримського є

те, що він першим відзначив факт одно-часного існування в XV�XVІІІ ст. двохкримськотатарських літератур: пись-менства Кримського ханату (власнекримськотатарського) і творів «пись-менників-кримчаків», що походять з Ка-фи, які, за його словами, «часто входятьбезпосередньо в історію літератури ос-манської, вважаються за її невіднятучастину» [15: 24]. Як і О. Ачкокракли,А. Кримський у числі авторів кримсько-татарської літератури назвав тільки пое-

Н.Сейтягьяєв. Короткий нарис історії кримської придворної літератури...

135135135135

тів Кримського ханату: Менґлі Ґірея І,Бора Газі Ґірея ІІ, поетесу Хан-заде-ха-нум, Хільмі й Джан-Мухаммеда. З пе-релічених ним «прозаїчних істориків»тільки один автор османської «Історії»Хюсейн (Хасан) Веджігі не вписуєтьсяв ряд історіографів кримського двору[15: 158�160]. Це можна пояснити тим,що у вченого не було можливості длябезпосереднього ознайомлення з творомВеджігі. Однак А. Кримський першийпоказав, що в повному сенсі національ-ною кримськотатарською була літерату-ра Кримського ханату. Після Кримсько-го аж до недавнього часу ніхто з ученихне торкався питання існування в Кримув XV�XVІІІ ст. двох літератур [10: 5�9;29: 7�8, 31�146; 32: 15�25, 53�156; 47:22�24, 240�334; 54: 145�155; 58:685�688]. Сучасні дослідники кримсько-татарської літератури донедавна пред-ставляли у своїх роботах біографії йзразки творчості поетів з династії Ґіреїв,а також усіх авторів кримського поход-ження. Як джерела використовувалися,як правило, кримськотатарські історич-ні твори, написані з урахуванням осман-ського художнього смаку («Сім планет»Мухаммеда Ризи та «Гюльбюн-і ханан»Халім Ґірея), пізніші турецько-осман-ські літературознавчі твори, а такождослідження турецьких літературознав-ців і багата турецька довідкова літерату-ра XX сторіччя [2: 65, 67�68; 29: 31�33,63�64, 122, 123, 141, 142�146]. Прицьому не бралося до уваги, де протікалотворче життя автора � у Кримському ха-наті або в межах Османської імперії;наскільки творчість його пов�язана зкультурним життям Кримського ханату,чи властива його творам національнаспецифіка, яка має визначати самобут-ність кримської придворної літератури.Не було спроб з�ясування кола авторівкримсько-ханського дивана, ступенявзаємовпливу кримської придворної лі-тератури й провінційної османської літе-

ратури Кафинського еялету. Причиноютакого становища була і залишаєтьсявідсутність доступних джерел з історіїлітератури кримсько-ханського дивана.Єдина «тезкиратна» збірка, що буласкладена в Кафі в 1024 р. гіджри (1615)й містила антологію-вибірку із твор-чості кримських авторів і біографічнівідомості про них, втрачена як і багатоінших пам�яток кримськотатарськоїлітератури у роки сталінських репре-сій [15: 157]. Аналізуючи твердження А. Кримсько-

го про існування на півострові вXV�XVІІІ ст. двох літератур, ми дійшливисновку, що дослідження кримськоїпридворної літератури ханської добислід вести в трьох напрямах. Перші двавизначив український учений � це літера-тура, створена поетами і прозаїкамиКримського ханства (в А. Кримського �«кримсько-ханські письменники») і твор-чість літераторів із прізвиськом (нісбою)«Кефелі» або «Кефеві». Третій напрям,як випливає зі слів ученого, представля-ють кримськотатарські автори (у томучислі й кафинського походження), твор-чість яких протікала в османській столи-ці й твори яких безпосередньо входять восманську літературу [15: 24]. У цій кла-сифікації потребував корекції другийнапрям. Справа в тому, що автори з ніс-бою Кефеві відомі як в османській, так ів кримсько-ханській літературі. А тому,на наш погляд, правильніше було б гово-рити не про сукупність здобутків авторів,що ведуть походження з Кафи, а про лі-тературу, створену в цій провінції Ос-манської імперії, тобто про літературуКафинського еялету.

Кримська придворна література в золотоординський час

Згідно із твердженнями О. Акчок-ракли та А. Кримського у період, колиКрим входив до складу Золотої Орди, уньому протікало певне літературне


136136136136

життя. Однак вони не наводять фактів,що підтверджували б існування в Кримув XІІІ�XV ст. придворної літератури.Першим це підтвердив у середині 1970-хроків відомий кримськотатарський поеті літературознавець Е. Шем�ї-заде встатті, присвяченій творчості АшикаОмера, назвавши ім�я представника кла-сичної літератури золотоординського ча-су поета Абдульмеджіда і навівши вели-кий уривок з його газелі під умовноюназвою «Агов, душа!» («Ей, ґонюль!»).Е. Шем�ї-заде вказав також на рукопис-ний збірник віршів цього автора, щозберігається в бібліотеці університетум. Лейдена в Голландії [34: 98]. У 1988 р. Р. Фазил і С. Наґаєв вид-

рукували в журналі «Йилдиз» нарис іс-торії, включивши до нього імена поетів,чиї твори дійшли до нас у рукописі «Ґю-лістана бі-т-тюркі» Сейфі Сараї: Тугла-ходжі, Ахмед-ходжі й Мевляна Ісхака.У дослідженні повідомляється такожназва й рік написання твору Абдульмед-жіда � дастана «Муніс уль-ушшак»(1410) що зберігається в бібліотеці Лей-денського університету [31: 93]. Черговим кроком у висвітленні золо-

тоординського періоду історії кримськоїпридворної літератури стала статтяК. Конуратли (Усеїнова) і Ш. Селімова«Джерела нашої літератури» («Едебіяти-мизнин ірмак башлари»), надрукована в1992 р. У ній, крім уже названих імен іфактів, повідомлялося про збірник творівкипчакських поетів «Айдамур аль-мехьє-ві», що був виданий у Каїрі. Крім того,К. Конуратли й Ш. Селімов з посилан-ням на книгу віршів Сейфі Сараї, виданув 1968 р. у Ташкенті, повідомляли, що іс-торик Ібн Арабшах зустрічав Абдульмед-жід-ефенді в Криму в 814 р. гіджри(1411/12 р.). Наприкінці їхньої статтінаведені газелі Абдульмеджіда, СейфіСараї, Мевляна Ісхака та Ахмед-ходжі, атакож уривок з перекладу «Ґюлістана»Сейфі Сараї [17: 80, 82�84].

У 2001 р. Р. Фазилов і С. Наґаєввключили перераховані факти разом звіршами названих поетів золотоордин-ської доби (до них вони додали газельМевля Кади Мухсіна) у видану ними«Історію кримськотатарської літерату-ри» («Киримтатар едебіятинин тарі-хи») [32: 44�52]. Ще через два роки га-зелі Абдульмеджіда, Сейфі Сараї йМевля Кади Мухсіна разом з україн-ськими перекладами були включені вантологію кримськотатарської поезії«Окрушина сонця» («Кунештен бирпарча»), укладену М. Мірошниченко іЮ. Кандимом [20: 63]. На формування уявлень про літера-

турний процес у Криму в золотоордин-ську добу мали вплив статті Н. Абдуль-ваапа [2], який вважає, що було б невір-но обмежувати літературне життя Кримуцього (тобто золотоординського � Н.С.)періоду лише авторами й творами«кримського походження». Кримськийюрт, що був складовою частиною Золо-тої Орди, мав тісні контакти з усіма ін-шими адміністративними одиницямицього могутнього державного утворенняй, зокрема, з його найважливішимикультурними центрами� У зв�язку ізцим виправданим є розгляд літературно-го процесу на всій території ЗолотоїОрди�» [10: 6]. Дійсно, навіть чистогеографічний поділ авторів золотоор-динського періоду на кримських, казан-ських, хорезмських, азовських, астра-ханських та ін. є досить умовним. Вонитворили в рамках єдиної держави і єди-ної літератури. Їхні твори були доступ-ними не лише у всіх куточках ЗолотоїОрди, але й за її межами. Про це свід-чать вірші Мевля Кади Мухсіна, Ісхака,Мевляна Імада Мевлеві, Ахмед-ходжі ас-Сараї, Хорезмі, Абдулмеджіда, Тугла-ходжі, Хасан-огли й поетичні відповіді(назіре) на них Сейфі Сараї, що містять-ся наприкінці рукопису його перекладу«Ґюлістана» Сааді [50: 179�186]. Ми


137137137137

згодні, що історію кримської придворноїлітератури XIII�XV ст. не можна вивча-ти у відриві від загальнотюркської кла-сичної літератури Золотої Орди. Однакочевидно й те, що для з�ясування шля-хів зародження й розвитку придворноїлітератури Кримського ханства надзви-чайно важливим є вивчення проблемицентру й периферії в літературному про-цесі в Улусі Джучі й визначення місця,що займав у системі центр � периферіяКрим. Про літературне життя в Криму в

XIII�XV ст., крім факту перебуваннятут поета Абдульмеджіда, свідчить чу-дом збережений чотиривірш на надгроб-ку дочки Хайдера золотоординської епо-хи зі Старого Криму, опублікований в1929 р. О. Акчокракли: Baqa turdum cihânnıng yoq beqâsıBeqâsı yoq cihânğa ni baqasıEcel bir kün seña künglâr k-cisa (?)Іtgan nı nıng(?) bolğay mı hôd beqası.Обдивлявся(лася) я світ, але бачив(ла),що він не вічний. Що дивитися на світ, який не вічний? Прийде смерть і підуть твої дні.

Залишиться чи хоч що-небудь відтвоїх діянь!? (Підрядник перекладуО. Акчокракли) [6: 158]. Хоча деякі слова в чотиривірші не

були прочитані О. Акчокракли, очевид-но, що це є твір ліричного жанру туюг.Його написано золотоординським тюркірідким для туюга віршованим розміромаруза хезедж (mefâîlün mefâîlün feûlün)із системою рим ааба й грою слів у ри-мі (таджнис): бекаси � (його) вічність,бакаси � дивитися, бекаси � залишок.Очевидно, що цей туюг маємо віднесетидо яскравих творів золотоординськоїпридворної літератури.На нашу думку, наведений вірш свід-

чить про досить високий рівень розвит-ку художнього слова в Криму в золото-ординську пору. А якщо взяти до увагичудові пам�ятки архітектури і їх руїни в

Старому Криму, Білогірську, околицяхБахчисарая й Сімферополя, що дійшлидо нашого часу, колекції монет золото-ординської доби з Криму, стає очевид-ним, що Кримський півострів аж ніяк небув периферією, він був одним з важли-вих культурних центрів Золотої Орди.Слід зазначити, що за своєю мовою йвіршованим розміром наведений туюг єблизьким ранній кит�а ханського часу,що належить перу другого кримськогохана Менґлі Ґірея [10: 10]. Це підтвер-джує наступність золотоординської йкримсько-ханської літератур.

Придворна література Кримського ханату

У Кримському ханаті, як і в іншихкраїнах мусульманського Сходу, в серед-ньовіччя й новий час література розвива-лася при дворах правителів і великихфеодалів [15: 25]. Після ханського дворунайбільшими були двори Карачі-беїв івеликих мурз: Шірінів, Баринів, Арги-нів, Яшлавів (Сулеш), Мансурів, Седже-утів, Киятів та ін. Певне культурне й на-укове життя протікало й у материковихобластях ханства, таких як Єдісан, Буд-жак і Кубань [7: 331; 13: 45; 26: 26�27,42�70; 33: 219; 44: 171]. Кримський істо-рик Саід Ґірей згадує імена вчених і по-етів Буджака Дагістані Мехмеда-ефендій Абдурразака-ефенді. За його свідчен-ням, відомий кримський поет Пірі (Пір-Мехмед-ага) був каймакамом Єдісана[49, арк. 102a, 102b]. Наведені нижчерядки з Хурремі Киримі, що зберігаєть-ся в Берліні, свідчать про літературукримськотатарською мовою в середовищіабхазів і черкесів на Північному Кавказі:

Hurremі qadrimi añlardı abaza, çerkes,Meskenim Bahsan olaydı, ya Quban, ya Ku-mu [39, арк. 73b].Моє, Хурремі, значення розуміли абхазий черкеси, Ах, якщо б я жив у Бахсані, на Кубаніабо Кумові.


138138138138

Це підтверджує також історичнийзбірник, що зберігається в Національнійбібліотеці ім. В. Вернадського в Києвіпід шифром V-3780. Він містить корот-ку історію кримськотатарською мовою,що написана в Кабарді [22: 46�47, 54,58]. Двір Ширінських мурз, що був дру-гим за значенням у державі, мало чимпоступався ханському: вони мали своюрезиденцію в Старому Криму, свій чис-ленний придворний штат [27: 27]. Відо-мо, наприклад, що з 1724 по 1735 р.обов�язки кадія у володінні Ширінськихмурз виконував «наставник кримськихпоетів», «Баки сучасності» � поет і істо-рик Абдульгаффар Киримі, відомий підпсевдонімом Гафурі [49, л. 91b, 100a;51, с. 23]. На жаль, подібних відомостейпро літературне життя при дворах ін-ших васалів кримського хана практичноне збереглося. Тому, досліджуючикримську придворну літературу, змуше-ні говорити, насамперед, про літературуханського двору. Найбільш відомі поети цієї епохи

належать до династії Ґіреїв, що прави-ла в Криму. Повідомлення про їхнютворчість зустрічаються не тільки вкримських і османських, а й в іран-ських джерелах. Як зазначає Н. Аб-дульваап, близько тридцяти представ-ників династії Ґіреїв були письменника-ми, поетами й історіографами [10: 7].Поетами були багато ханів, і цей факткрасномовно говорить про важливістьлітератури в культурному житті Крим-ського ханства.На кінець XV�XVІ ст. припадає твор-

чість ханів Менґлі Ґірея І (1445�1514),Саадет Ґірея І (помер в 1540 р.), Сахіб Ґі-рея І (розум. в 1551 р.) і Девлет Ґірая І(1512�1577) [32: 152�153]. З усієї твор-чості Менґлі Ґірея І до наших днів дій-шла всього одна китьа, написана на зо-лотоординському тюркі [10: 10, 76�77;29: 29�30; 32: 70�71; 58: 686]. Ця мовапродовжувала залишатися літературною

мовою Криму в XVІ ст. і називалася втурецьких джерелах XVІІ в. «татар-ською» або «ногайською», а в місцевихісторичних творах XVІІІ в. через близь-кість до популярної в Криму середньоа-зіатської поезії й історичної прози �«чагатайською». Мухаммед Риза пові-домляє, що в бібліотеці Саадет Ґірея І(1524�1532) був екземпляр «Хамси» Алі-шера Навої. За свідченням іншого історі-ографа, Халім Ґірея, цей екземпляр, зпечаткою й підписом Саадет Ґірея, збе-рігся до перших десятиліть XІX ст. і ви-падково потрапив йому до рук [41: 36;47: 22; 58: 686]. Брат Саадет Ґірея І, Са-хіб Ґірей-хан І, був відомий своєю схиль-ністю до поезії й, зокрема, своїми вірша-ми «ногайською» мовою під час перебу-вання заручником при дворі султана Се-ліма І Грізного (1512�1520) [35, л. 96a �96b; 42, с. 9�10]. Є згадка про те, що вінтакож був шанувальником творчості Алі-шера Навої [55: 119]. З огляду на пану-вання «чагатайскої» мови (золотоордин-ського тюркі) у кримськотатарськійпридворній літературі в період правліннячотирьох перелічених правителів хан-ства, А. Ґірайбай у середині 1920-х роківумовно назвав його «східно-тюркським»або «чагатайським» [42: 7].За оцінками дослідників усіх часів,

найбільш яскравим поетом з ханів бувБора Газі Ґірей ІІ (1552�1607), якийпідписував свої твори псевдонімом Га-заї. За словами Абдульгаффара Киримі,цей хан писав свої звернення до турець-кого султана «поезією, що дарує радістьу стилі Навої» [48: 115]. Зразком длянаслідування йому служив азербай-джанський класик Фузулі. На його пое-тичний твір «Гарне й погане» («Ник убед») Газаї написав відповідь (назіре)«Троянда і соловей» («Ґюль ве бюль-бюль») [41: 64]. Зразки його поезії ос-манською та «чагатайскою» мовами («lі-san-ı qadіmlerі olan çağatayі іle») дійшлидо наших днів у «Семи планетах»


139139139139

Мухаммеда Ризи [43, арк. 56�58a,59a�61a]. Утвердження в кримській придвор-

ній поезії османської мови поряд із зо-лотоординським тюркі багато в чомупов�язане з літературними смаками БораГазі Ґірея. У його час почалося активнеприбуття османських літераторів уКримській ханат. Турецький історіо-граф Абдуллах-ефенді, син губернатораКафи Ридван-паші (відомий також якпоет Абді), у першій чверті XVІІ ст. ра-зом з батьком брав участь у війні з пов-сталим проти османів Мухаммедом Ґіре-єм ІІІ (1623�1624, 1624�1628). Приб-лизно через двадцять років після смертіБора Газі Ґірея він написав «ІсторіюЄгипту» («Таріх-і Мисир»), у якувключив огляд історії Кримського хана-ту. В цілому, в цьому огляді простежу-ється негативне ставлення автора докримських татар і їх правителів. Нато-мість Газі Ґірею дається позитивна ха-рактеристика. [35, арк. 97b�98a]. Отже,можна припустити, що під час правлін-ня Бора Газі Ґірея починається перехід-ний «чагатайсько»-османський період укримськотатарській придворній літера-турі. Показово, що подібні процеси від-бувалися й у кримськотатарському діло-водстві цього часу. «У часи царюванняГазі-Ґірея ІІ боротьба двох начал (тобтотрадицій золотоординського й осман-ського діловодства � Н.С.) ще більшезагострюється: «з десяти його ярликівчотири повністю відповідають турець-ким жалуванням.., а шість, хоча за фор-мою й нагадують традиційні, такожсильно османізовані в мовному відно-шенні», � робить висновок сучасний ро-сійський учений М.А. Усманов, якийдосліджував наприкінці 70-х рр. мину-лого століття ярлики Кримського ханс-тва [30: 110].На жаль, відомостей про «провінцій-

ну» кримську літературу, що розвивала-ся при дворах кримської знаті, практич-

но не збереглося. Однак використовую-чи джерела, що дійшли до наших днів,можна відтворити більш-менш цільнукартину тогочасного літературного жит-тя. Історичні твори зберегли для нас нетільки імена поетів і прозаїків, але йзразки їхньої творчості.Сахіб Ґірей І, ставши ханом, вільний

від державних справ час приділяв спіл-куванню з улемами й мусульманськимиправедниками [55: 34�35]. Серед нихбув турок Кайсуні-заде Нідаї, який піс-ля смерті хана написав його хвалебну бі-ографію. Як і більшість інших зразківісторичної прози цього часу «Історія Са-хіб Ґірея» являє собою твір змішаноїформи. У ній прозаїчний текст переме-жовується поетичними вставками. Судя-чи з єдності мови й стилю, вони нале-жать перу самого Нідаї. В одному віршіми зустрічаємо його псевдонім. Твір Кай-суні-заде свідчить про його неабияке по-етичне дарування [55: 33�35, 43, 45, 47,58�60,70, 84�85, 99, 110�111, 118,130�131, 140�141, 144, 148�150]. Схиль-ність Нідаї до поетичної творчостіілюструє й такий факт: він у своєму тво-рі «Весна порятунку» («Раби� ус-саля-ма») повідомляє, що їздив до Багдада,де зустрічався зі знаменитим Фузулі[56: 365]. Крім цього, він як Газаї та Га-фурі, які жили після нього, відомийсвоїми надмірними поетичними захоп-леннями. Його перу належать написанівіршами трактати з медицини, ветерина-рії й суфізму (напрям в ісламі) [15: 158;49, арк. 100a; 56, с. 366]. Найвідомішим кримськотатарським

поетом епохи Бора Газі Ґірея ІІ був по-ет Зіхні. За доречно процитований бейтосманського поета Баки хан подарувавйому соболину шубу зі свого плеча [43,арк. 55b; 45, л. 58]. Поетичну хроногра-му (таріх) Зіхні на фонтані Ахмед-агі вБахчисараї навів у своїй «Книзі подоро-жей» Евлія Челебі [40 (7): 607]. Зіхні-ефенді зв�язувала дружба з іншим


140140140140

видатним поетом і вченим цього часу �кафинцем Хайдер-заде Мухаммедом-ефенді, що писав під псевдонімом Фей-зі. За словами історика АбдульгаффараКиримі, обидва вони мали збірки прек-расних віршів трьома мовами [38: 11;45, арк. 58; 48: 115]. Говорячи про «тримови » («lіsan-ı selâse»), він мав на ува-зі або арабську, перську, тюркську, або,що більш ймовірно, золотоординськийтюркі («чагатайську»), османську й пер-ську мови. І той, і інший варіанти булизвичайними для кримської придворноїлітератури більш пізнього часу. ВXVІІ�XVІІІ ст. кримський престол зай-мали три хана-поета: Багадир Ґірей (та-халлус � Резмі, 1601�1641), МухаммедҐірай ІV (тахаллуси Аріф, Хані й Ка-міль, 1591 � 1676), Хаджі Селім Ґірей(псевдоніми � Ремзі й Селім, 1634�1704)і Менґлі Ґірей ІІ (1682�1739) [1: 16, 17,прим . 6; 10: 82; 29: 65�66, 71�72, 120;32: 87�89, 91, 111�112, 131�132; 43, арк.74a, 77a�77b, 87b; 47: 258, 264, 274�275,292; 54: 149�151; 58: 686]. Резмі Бага-дир-хан був настільки продуктивним усвоїй творчості, що за словами Мухам-меда Ризи, навіть склав диван своїх вір-шів [43, арк. 74a]. А в одній газелі Мен-ґлі Ґірея ІІ зустрічається Алішер Навоїяк незаперечний авторитет в поезії:Eylerse Nevaî n�ola eş�arumı tahsînBiz silsile-i han-ı Kırım Mengli Girayuz.От якби Навої вірші наші схвалив � Ми роду кримських ханів, наш рід � Гераї.(Підрядник перекладу С. Дружиніна: [10:66�67, 82; 47: 292]).

За відомостями історика Сад Ґірея,відомий сьогодні історичний твір «Сімпланет у звістках про царів татарських»було написано Менґлі Ґіреєм ІІ за учас-тю Сеїда Мухаммеда Ризи [23: 39; 49,арк. 100a]. Поки ще не ясна роль цьогокримського правителя в написанні кни-ги, однак, враховуючи вірогідність відо-мостей, що їх наводить Саїд Ґірей, мож-на припустити, що Менґлі Ґірей мав

схильність до історіографії та якоюсьмірою був співавтором МухаммедаРизи. Серед поетів династії Ґіреїв були та-

кож принци (султани). Деякі з них до-сягали високих посад у Кримськомуханстві � ставали калгаями (першийспадкоємець хана), нуреддінами (дру-гий спадкоємець хана), сераскерами(головний воєначальник) ногайськихвійськ. Збереглися згадки про двох по-етів � синів Бора Газі Ґірея ІІ: СейфіХусам Ґірея й Аріфі Саадет Ґірея (обоєвбиті в 1636 р. повсталими ногаями) [1:15; 32: 153]. Поетом був також племін-ник і нуреддін Сафа Ґірей-хана в1691�1692 рр. принц Шахін Ґірей, щописав вірші під псевдонімом Шахі (по-мер в 1712 р.) Він є автором твору,присвяченого Хаджі Селім Ґірей-хано-ві, двох газелей, одна з яких міститьхронограму-таріх та інші поетичні тво-ри, що дійшли до наших днів [3: 138;43, арк. 101b�102b; 45, арк. 90b�91b;47: 286]. Окреме місце в спадщині Ша-хі займає газель, візуально оформленау вигляді квітки із тринадцятьма пе-люстками. Вона була опублікована унедавно виданій антології кримськота-тарської поезії XІІІ�XX ст. «Окрушинасонця», укладеній М. Мірошниченко іЮ. Кандим, та в журналі «Йилдиз», надодаток до спеціально присвяченої їйстатті Н. Абдульваапа [3: 127�138; 8:140�141; 20]. Поетичні рядки, написаніпо обидва боки кожної пелюстки, ста-новлять бейт � усього тринадцять бей-тів. У місцях перетину двох бейтів зна-ходиться спільне для них слово, а вцентрі («серце» або «кальб», звідки йназва форми газелі в кримськотатар-ській літературі [3: 129]) � одна дляпочатку всіх непарних і кінця всіх пар-них рядків бейтів буква «йа» арабсько-го алфавіту. «Та найбільш вражало, �пише М. Мірошниченко � що скрізь, десуміжні бейти перетиналися рядками,


141141141141

поет помістив слова з палінромним,інакше кажучи, з дзеркально-симетрич-ним ефектом: вони прочитуються вобидва боки однаково...» [21: 22]. Засловами Н. Абдульваапа, у деяких дже-релах повідомляється, що батько Ша-хін Ґірея, Токтамиш Ґірей, також бувпоетом [3: 138]. Серед султанів відомі й історіографи

Мухаммед Ґірей (XVІІ � початок XVІІІст.), Саїд Ґірей (XVІІІ в.) і Халім Ґірей(1772�1823). Одночасно вони відомі іяк поети [10: 82�83]. В. Смірнов, якийпрацював з рукописом твору МухаммедҐірея, повідомляє його тахаллус � Чінгі-зі [25: XVІ]. Віршів Чінгізі немає в на-шому розпорядженні. Однак можнаприпустити, що вони збереглися на сто-рінках його історичного твору так само,як зразки поетичної творчості Саїд Ґі-рея, написані під псевдонімом Саїд абоСаїда, дійшли до наших днів у його іс-торичній праці. Доля творчої спадщинипоета Халімі (Халім Ґірея) більш щас-лива � після смерті його твори окремоюзбіркою опубліковані сином � ШехбазҐірей-султаном, який також був поетом[1: 15, 17, прим. 6; 10: 83; 28: 126; 32:139�140; 47: 321; 52: 7; 54: 148].Збереглися також імена двох крим-

ськотатарськіх поетес із ханського роду.Перша � це дочка Бора Газі Ґірея й дру-жина Резмі Багадир Ґірея, Хан-заде-ха-ним. В «Історії кримських ханів» Хур-ремі Челебі говориться, що вона була«неповторною як у мистецтві слова, такі в красі». Друга � онучка того ж Газаї,Хан-заде Єтіме, була дочкою Мустафи-мурзи з роду Ширінів. Про неї Мухам-мед Риза й Хурремі повідомляють, щовона була «винятковою поетесою» («şaі-re-і bî-nazîre») [15: 158; 43, арк.74a�74b; 45, арк. 58a�58b, 72a�73a]. Нажаль, їх твори до наших днів недійшли.Ми знайшли згадку тільки про двох

поетів кримського дивана першої чверті

XVІІ ст., що не належать до династії Ґі-реїв: Афіфі й Кесбі. У період антиосманського повстання

(1610�1623) згадується лише одинкримсько-ханський поет того часу. Сві-док і безпосередній учасник цих подійтурецький історик і поет Абдуллах Рид-ван-паша-заде наводить у двох своїх іс-торичних творах («Теваріх-і Дешт-іКипчак» і «Таріх-і Мисир») хронограмуКесбі-ефенді, присвячену даті сходжен-ня Мухаммед Ґірея на ханський престолв 1623 р. [11: 19�20; 58: 57� 58].Майже не збереглося згадок про ав-

торів кримської придворної літературиперіоду правління Іслам Ґірея ІІІ, часуспільної кримськотатарсько-українськоївійни проти Польщі в середині XVІІ ст.Збереглися відомості лише про трьох зних. Наведені в «Книзі подорожей» ту-рецького мандрівника XVІІ ст. Евлії Че-лебі хронограми Джеврі відносять дочасів Іслам Ґірея ІІІ. Вони оспівуютьцього хана [13: 22, 23; 40 (7):567�568]. За свідченням видавця «Кни-ги подорожей» Ріфата Кіліслі у Туреч-чині зберігся диван цього поета [13: 23;40 (7): 568].Події переможної війни Іслам Ґірея

ІІІ проти поляків знайшли відбиття вісторичних творах кримців Хаджі Мех-меда (Мухаммеда) Сенаї й ШейхаМехмеда (Мухаммеда)-ефенді, якихдеякі дослідники вважають одною осо-бою [5: 135; 18: 4; 27]. Героїзм одногоз воєначальників цієї війни, Тогай-бея,став темою для безлічі панегіриків (ме-накиб), дастанів і пісень (тюркі) [48:124�125]. У 1920 � 30-х роках у Кри-му двічі був виявлений дастан про То-гай-бея, написаний його зятем Джан-Мухаммедом, але після сталінськихрепресій і депортації кримських татарвін, на жаль, був загублений, як і ба-гато іншіх пам�яток національної куль-тури [5: 134; 9: 223; 15: 159; 26: 22�27;32: 123�127].


142142142142

Відомості про кримських поетів дру-гої третини XVІІ ст. зберіг для нас відо-мий турецький мандрівник Евлія Челе-бі. У його «Книзі подорожей» згадують-ся імена авторів того часу. Сам Челебібув наближеним Мухаммед Ґірея ІV нетільки в період другого царювання цьо-го хана (1654�1666), а й після його вте-чі в Дагестан. Йому також належить де-кілька поетичних хронограм і віршів,написаних у Криму під час правлінняцього хана. За свідченням турецькогомандрівника, на воротах караван-сараїв,побудованих Мухаммед Ґірей-ханом уселищі Азіз і великим візиром Сефер-Газі-агою в Карасу, були поетичні хро-нограми, написані поетом Фетхі [40 (7):643, 646]. Кращими поетами Бахчиса-раю цього часу Челебі назвав автора чу-дових касид, каліграфа й художникаАбдульмуміна-ефенді Кастамоні, незрів-нянного майстра складання поетичниххронограм Фазлі Челебі, слугу СелімҐірей-султана (у майбутньому ХаджіСелім Ґірей-хана) Кибті (Фейзі?), Че-лебі, що знаходив натхнення в кубку ви-на, ханського секретаря Неджаті Челе-бі, Хасан-Акая-ефенді, що використову-вав псевдонім Кятібі. Після цього автор«Книги подорожей» повідомляє іменапоетів того часу, що перебували в ото-ченні Селіма Ґірей-султана. Найбільше відомостей збереглося про

кримсько-ханських авторів кінцяXVІІ�XVІІІ ст. Судячи з усього, останністо років існування Кримського ханствабули періодом розквіту придворної літе-ратури. Селім Ґірей, який обіймав крим-ський престол чотири рази (1671�1677;1684�1691; 1692�1699; 1702�1704), став-ши ханом не змінив своїх смаків і про-довжував залишатися захисником мис-тецтв, прихистивши багатьох письмен-ників. Мухаммед Риза й слідом за нимХурремі Челебі називають серед нихпрославленого композитора Бухурі-задеМустафу Ітрі, чия музика дожила до на-

ших днів, Назима Челебі, Хафіза Пості,Шамі Дервіша Алі, Танбурі Мехмеда,Сантурі Алі, Кемані Хюсейна й «незрів-нянного оповідача» Дервіша Ґеда. Оче-видно, що більшість із них були прибу-лими османськими поетами, оскількипізніше Селім Ґірей не лише відпускавдеяких із них з дарами на батьківщину,а й клопотав про надання їм доходнихмісць в османській столиці. До часуправління Хаджі Селім Ґірей-хана нале-жить творчість поетів Бахті й Дюррі,поетичні хронограми яких, датовані1688 і 1697 роками, збереглися на над-гробках ханського кладовища в Бахчи-сараї [32: 148�149; 46: 392, 394]. Бувприсутній на зібраннях цього хана йкримський історик Абдульвели-ефенді[43: 98a�99b; 45: 87b�88b]. Очевидно,що як захисних мистецтв Селім Ґірей неуступав своєму дідові Газаї. Був він іславним полководцем: перемога надавстрійцями під Качаником (біля Ско-пье, 1690) стала темою «Історій» і касид[48: 132].Під час другого правління Девлет Ґі-

рея ІІ (1708�1713) мала місце яскраваісторична подія � перемога об�єднаногоосмансько-кримськотатарського військанад російським царем Петром І і йогоєвропейськими союзниками на річціПрут (1711). Ця подія знайшла відобра-ження у творчості кримського кадія йвідомого поета свого часу Хільмі-ефен-ді. Він написав хвалебну касиду, що за-вершується витонченою хронограмою йдодатком (зейль), у якому арабською,перською, боснійською, вірменською,єврейською, черкеською, калмицькою,караногайською, ромською й узбецькоюмовами звучать прокльони на адресу Ак-бека (російського царя Петра І) і словарозпачу самого Ак-бека російською мо-вою [48: 152�154]. Перу цього поета,кримського татарина родом з Карасу(нині Білогірськ) також належить га-зель, у якій він з гіркотою констатує по-


143143143143

силення ролі сторонніх поетів при хан-ському дворі. Переклад газелі україн-ською мовою вміщений у додатку до на-рису А. Кримського «Література крим-ських татар» [15: 55, 159]. До першихдесятиліть XVІІІ в. відносять такожтворчість поета Дерді, чия поетичнахронограма є на одному з надгробківбахчисарайського ханського кладовища[32: 148�149]. Від середини XVІІІ сто-річчя до нас дійшли імена цілої плеядипоетів. Поет Осман-ефенді із села Кок-коз, і

нині розташованого біля підніжжя гориАй-Петрі, для одержання освіти їздив уСтамбул, а повернувшись, став пропо-відником і мудеррісом (викладачем мед-ресе) у Бахчисараї. Поетами були такожісторики ханського дивана цієї доби �Хурремі Челебі-акай і Хаджі Абдуль-гаффар Киримі (Гафурі) [49: 95b, 97a,98b�100a]. Збереглася багата поетичнаспадщина Хурремі. Сьогодні відомі двізбірки його віршів. Одна зберігається увідділі рукописів бібліотеки ханськогопалацу в Бахчисараї, а друга � в колек-ції рукописів державної бібліотеки вБерліні. Перу Гафурі, крім віршів та іс-торичного твору «Опора звісток» («Ум-дет уль-ахбар»), рукопис якого зберіга-ється нині в бібліотеці Сулейманіє вСтамбулі, належала також досі не знай-дена коротка «Історія Кримського ха-нату», написана у віршах [49: 100a].Імена й поетичні хронограми поетів Пі-рі (1756/7), Хамді (1762/3), Хифзі(1767/8), Эдіба (1769/70) збереглисяна надгробках ханського кладовища вБахчисараї [32: 147�148; 46: 403, 405,406]. А хронограми їх сучасника Шей-хи (1763/4) � на так знаному «Фонта-ні сліз» у ханському палаці в Бахчиса-раї [4]. На те, що література кримського ди-

вана не була простою галуззю осман-ської літератури з її перськими вплива-ми, а являла собою самобутнє явище,

вказує мовна ситуація. Кримськотатар-ський дослідник 1920-х років А. Ґірей-бей, користуючись сучасною йому мето-дологією західної й російської науки,запропонував вивчати кримськотатар-ську літературу не як літературу поетич-них утворів, а як літературу говірок і ді-алектів. Ґрунтуючись на цьому принци-пі, він виділив два періоди в історіїкримської літератури: чагатайський(епоха східно-тюркської мови) і осман-ський (епоха західно-тюркської мови)[42: 7�8]. Початок османського впливув галузі мови, літератури А. Ґірейбейпов�язує з османським завоюванням Ка-фи в 1475 р. і встановленням тісних від-носин між Стамбулом і Бахчисараєм підчас третього правління Менґлі Ґірей-ха-на І (1478�1514). За його словами, цейвплив не був однобічним. Літератураосманського дивана також зазнала«чагатайського» впливу кримської сло-весності. Маємо яскраві приклади спілкування

літераторів ханського Криму з представ-никами османської літератури на півос-трові � поетами й прозаїками Кафи, атакож факти їхньої участі у літератур-ному житті Кримського ханату. Так, Бо-ра Газі Ґірей відомий своїм листуваннямз видатними османськими літераторамисвого часу � Ходжею Саадеддіном, Гані-заде Надірі й Хюсейном Кефеві [38:23]. З останнім, за відомостями автора«Гюльбюн-і ханан», він листувавсяарабською мовою у віршах і прозі [41:64]. Компаньйоном сучасника Газаї, сек-ретаря дивана й поета Зіхні був видат-ний учений і поет Кафи Кефеві Хайдер-заде Мухаммед-ефенді, що писав підпсевдонімом Фейзі. Цікаво, що обидваписали трьома мовами [48: 115]. «Чага-тайскою», османською, перською таарабською мовами писав свої твори Га-заї [41: 64; 45, арк. 60a]. У цілому ж,традиція вживання «чагатайскої», ос-манської й перської мов проіснувала в


144144144144

придворній поезії Кримського ханствадо кінця його існування. Аналізуючифакти літературного життя кримськогодивана XVІІІ сторіччя, що дійшли донас, не можна не відзначити, що осман-ська мова зайняла в ній провідне місце.Показовий такий приклад: у кримсько-татарському за духом і традицією істо-ричному творі Абдульгаффара Кириміуривки, окремі фрази й терміни на золо-тоординському тюркі («чагатайська»мова) скрізь наводяться з паралельнимиосманськими перекладами [48: 8, 86,88]. Отже, можна говорити про остаточ-не утвердження османської мови в крим-ськотатарській придворній літературі вXVІІІ ст. Однак її не можна вважати ос-манською. Незважаючи ні на що, вона,як і сто років тому, продовжувала тра-диції «чагатайсько»-османсько-перськоїтримовності кримськотатарської прид-ворної поезії, зберігаючи свою первіснумову літератури, яка сформувавсяблизько XІV ст. на основі попередніхуйгурської й туркменсько-огузської літе-ратурних традицій під впливом діалектузахідних кипчаків [20: 244�246]. Яскра-вим доказом цього є диван Хурремі(друга третина XVІІІ ст.), який зберіга-ється в Державній бібліотеці в Берліні.У ньому ми зустрічаємо твори різнихпоетичних жанрів на золотоордин-ському тюркі, османській та перськіймовах [39].В історичній прозі Кримського ханс-

тва перевагу османської мови спостеріга-ємо вже в XVІ ст. Османською мовоюбув написаний твір Нідаї «Історія СахібҐірей-хана». Цією ж мовою написанийтвір Мехмеда Сенаї (середина XVІІ ст.).Як вважає О. Акчокракли, османська,якою написано перший твір, є «турець-кою мовою, близькою до народної говір-ки, що відома в турецькій літературікінця XІX ст. під загальною назвоюАшік-Тарзі», а другий � мовою високоїпрози, «вишуканою» турецькою мовою

османської епохи [5: 135]. Водночас усередині XVІІІ ст., за свідченням крим-ськотатарського історика Саїд Ґірея,Арслан Ґірей-хан (перше правління яко-го припадає на 1748�1755 рр.) доручивХурремі Челебі «перекласти написануна «фарсі» історію покійного Менґлі Ґі-рей-хана, складену за участю РизаЕфенді», і за виконану роботу «подару-вав йому в нагороду Бахчисарайськийкадилик (судову округу)�» [49, арк.100а]. Мова йде про «Сім планет» Му-хаммеда Ризи. Зміст повідомлення СаїдҐірея про «перську» («фарсі») мовухроніки роз�яснив сучасник МухаммедаРизи Антіох Кантемир у біографії свогобатька Дмитра Кантемира (1708�1744).За словами А. Кантемира, його батькокрім рідної молдавської мови, знав та-кож «грецьку, турецьку, арабську, ви-щу турецьку (Turcіcam sublіmіorem),яка називається фарсі й суттєво від-різняється від простонародної турець-кої, латинську, італійську, російську,або, вірніше, слов�янську, тобто цер-ковно-слов�янську» [14: 38].Таким чином, у кримськотатарській

історичній прозі середині XVІІІ ст. мизустрічаємося з фактом відторгнення ос-манських естетичних смаків. Така нес-прийнятливість до літературних смаківосманської літератури в галузі мовипрози є однією з відмінних рис літерату-ри кримського дивана. Інакше кажучи,хоча кримськотатарська проза й зазна-вала османського впливу, все-таки слі-пого наслідування не спостерігається.Звичайно, у Криму, як і в інших краї-нах мусульманського Сходу, були роз-винені традиції такліда (наслідування) іназіре (відповіді). Тим самим літерату-ра почасти нагадувала ремісничі органі-зації. Безсумнівно, «глава поетів Рума»(«şuarâ-yı Rum�ın ser-âmedі») Баки(1527�1599) і «додавач цукру й меду»(«mâzіc-і şehd ü şekker») Набі(1642�1712) були визнаними класични-


145145145145

ми орієнтирами для кримськотатарськихпоетів, що відокремлювали себе від «пое-тів Рума» та називали себе «поетами Кри-му» («şuarâ-yı Kırım») [48: 132]. Як і дляінших національних літератур тюрксько-мусульманського світу, для кримськота-тарської словесності XVІ�XVІІІ ст. Бакий Набі були не єдиними ідеалами. Насторінках кримських історичних творівїх імена згадуються поряд з іменамикласиків тюркської літератури АлішераНавої (1441�1501) і Мухаммеда Фузулі(1495�1556). Це вказує на помилковістьтверджень про однобічний османськийвплив [10: 67, 82; 22: 58; 49, арк. 58a].Крім того, османські поети писали назі-ре й тахміси на твори кримськотатар-ських авторів так само, як кримськота-тарські поети писали назіре на творикласиків османської літератури. Нап-риклад, відомо, що багатьма турецькимипоетами османського часу були написанітахміси й назіре на газель Газаї, умовноозаглавлену А. Кримським «Слава вій-ні» [15: 51, 120, 184; 38: 23�24].

Придворна література в Кафинському еялеті Османської імперії

Інша кримська література розвивала-ся в Кафі й підлеглих їй територіях.Ураховуючи політичний статус Кафин-ського еялету, його безпосереднє підпо-рядкування Стамбулу й існування тутосманської адміністрації, літературу Ка-фи можна охарактеризувати як провін-ційну османську. Однак при цьому неслід забувати, що ще під час ЗолотоїОрди в місті була ставка ханського чи-новника � тудуна, який не тільки збиравподатки, а й очолював татарське насе-лення міста й татарську округу [12:332]. Важко уявити, що через сторіччядемографічна ситуація на околицях Ка-фи змінилася кардинально: у містіз�явився османський гарнізон і адміні-страція, почався приплив турецького (утому числі турецькомовного християн-

ського) населення із протилежного бере-га Чорного моря. Але, за свідченням Ев-лії Челебі, вся земля в еялеті належаласелам татарських ханів («tіmarı ve zea-metі yoktur zіra cümle hâkı Tatar han-larının köylerіdіr») [13: 86; 40 (7): 668].Таким чином, мусульманське населенняКафи і його культура в цьому місті не-минуче повинні були набути змішаноготурецько-кримськотатарського характе-ру. На наш погляд більшість авторів знісбою Кефеві були кримськими татара-ми. Саме цей чинник був причиною тіс-ного зв�язку між літературами крим-ського дивана й Кафи. Яскравими їїприкладом є листування між Газаї йХюсейном Кефеві, творча дружба крим-сько-ханського поета Зіхні й видатногопоета Кафи Хайдер-заде Мухаммеда-ефенді Кефеві. Відомі випадки, колитой самий поет або прозаїк може бутивизначений і як кафинський і як крим-сько-ханський, як, наприклад, Афіфі(Афіфуддин-ефенді) або його нащадкиІззі й Сеїд Мухаммед Риза. Проте, немає ніяких підстав говорити

про незалежну літературу Кафинськогоеялету. Провінційний статус і постійназміна губернаторів і чиновницького апа-рату визначали її провінційність. Аджедля високопоставлених османських чи-новників література була лише сходин-кою у кар�єрному зростанні, який в Ос-манській державі здійснювався за прин-ципом «крок за кроком, місце за міс-цем» («refte-refte, meder-meder») [22:58]. Вони приїжджали в Кафу і їхали знеї, залишаючись справжніми «осман-ли», часом з певним презирством докримських татар [16: 182]. З іншого бо-ку, творчість авторів, що походять з Ка-фи, протікала в Бахчисараї, Стамбуліабо інших культурних центрах Осман-ської імперії. Біографії лише одиниць ізних від початку й до кінця пов�язані зКафою. Деякі з них були призначені нависокі пости в Кафі.


146146146146

Поняття «придворна література Ка-финського еялету» може означати як су-купність літературних творів, створениху Кафинському еялеті (незалежно відпоходженні авторів), так і твори авто-рів, уродженців Кафи. Османські проза-їки і поети, що займали в Кафі різнідержавні посади, залишили нащадкамсвої твори. Наприклад, поет і історіо-граф Абдуллах Ридван-паша-заде (Аб-ді) написав коротку історію Кримськогоханства. Цю історію він навіть включиву перекладений ним з арабської мовитвір «Історія Єгипту» [35, арк. 3a,85a�106a; 37: 194; 59]. Інший видатнийосманський поет Сабіт написав поетич-ний твір «Селім-наме» (або «Зафер-на-ме»), присвячений перемозі Хаджі Се-лім Ґірей-хана над австрійцями біляСкопье (1690). Твори кафинських пое-тів і прозаїків за мовою і стилем не від-різнялися від османських творів, напи-саних у Стамбулі чи інших культурнихцентрах Османської імперії, хоча деякі зних писалися на місцеві кримські теми.Говорячи про авторів, що походять із

Кафи, слід зазначити, що об�єднавчимначалом для них є не стільки єдина лі-тературна традиція, скільки походжен-ня. У своїй творчості вони дотримували-ся або літературних смаків ханськогоБахчисарая, або (частіше) султанськогоСтамбула. Деякі з них, після перебуван-ня на різних постах в Османській дер-жаві, після відставки поверталися врідну Кафу. Таким був Баба Кушу Аб-дуррахман-ефенді (помер в 1575/6).Завершивши освіту в Стамбулі в знаме-нитого муфессіра й факіха Ебуссууда-ефенді, він був призначений муфтіємКафи. В османській літературі він відо-мий як автор декількох наукових трак-татів [38: 16]. Інший уродженець осман-ської Кафи, поет і історіограф СеїдМуса-ефенді (народ. в 1583 р.) після за-вершення освіти в Стамбулі одержавтам посаду мудерріса. Упродовж бага-

тьох років він займався літературою абообіймав державні посади. Помер у Кафів 1644 р. [47: 260; 53: 17]. В інших дже-релах повідомляється про Шерифа Му-су-ефенді з такими ж біографічнимиданими. Оскільки обидва звання � і Се-їд, і Шериф � позначають приналеж-ність до роду пророка Мухаммеда, то,швидше за все, це одна й та сама особа.Шериф або Сеїд Муса-ефенді відомийяк автор османської історії «Сонце істо-рій» («Шемс ут-теваріх») [38: 33; 53:17]. Свій поетичний псевдонім КеліміСеїд Муса-ефенді одержав від класикатурецько-османської літератури Баки, узібраннях якого він брав участь у Стам-булі [53: 19]. Цілком імовірно, що вособі Келімі маємо популяризаторатворчості Баки й представника його по-етичної школи в Криму.Твори уродженців Кафи, залежно від

місця їх служби, можуть бути охаракте-ризовані і як кримські, і як османські.Так, твори кафинців, створені в роки їхслужби у кримських ханів, подібно до«Історії татарського хана�» ІбрахімаКефеві, секретаря ханського дивана вправління Фетх Ґірея (1736�1737), позавсяким сумнівом, безпосередньо входятьв історію кримської придворної літера-тури. У той же час, здобутки кафин-ських прозаїків і поетів, створені ними вОсманській імперії для султана та ін-ших впливових осіб у державі, є не-від�ємною складовою турецько-осман-ської словесності. Наприклад, історик іпоет Махмуд бін Сулейман Кефеві пе-ребрався в Стамбул у часи Сулеймана ІПишного (1520�1566), здобув блискучуосвіту, служив секретарем дивана. По-мер там же в 1588/9 р. АбдульбакиКефеві, що підписував свої вірші псев-донімом Бекаї (помер в 1591 р.), наро-дився в Кафі в родині проповідника.Життя провів у Єгипті, Анатолії, Си-рії. Ще один уродженець Кафи, Хю-сейн Кефеві, що листувався з Бора Га-


147147147147

зі Ґірей-ханом, піднявся до посади ка-дія Мекки, де й помер в 1603 р. [38: 15,31; 47: 246, 247].Отже, можна припустити, що кафин-

ськая література була своєрідною спо-лучною ланкою між літературами Крим-ського ханства й Османської імперії.Центром розвитку літератури Кримсько-го ханства був Бахчисарай, османськасловесність розвивалася в Стамбулі. Ка-фа ж з об�єктивних причин таким цен-тром не стала. На наш погляд, саме цейчинник і кримськотатарський вплив да-ли змогу радянській дослідниці турець-кої літератури XVІ�XVІІ ст. Е. І. Маш-таковій охарактеризувати літературуКриму як «окраїнну» османську, щовідчувала місцевий вплив [19: 34]. Мо-ва йде, безсумнівно, про літературу Ка-фи. Що стосується літератури крим-ського дивана, то її вивчення не входи-ло в коло завдань тюрколога.

Творчість уродженців ханськогоКриму при дворах османських вельмож в XV�XVІІІ ст.

Була ще одна категорія османськихавторів кримського походження. Цеуродженці ханського Криму, що одер-жали або завершили освіту у володінняхсултанської Туреччини, а потім залиши-лися там на службі. Один з таких поетівМустафа Кефеві, що використовувавпсевдонім Мюдамі, народився в Крим-ському ханстві, а потім перебрався доКафи, де прийняв ім�я Кефеві. Подро-биці його життя невідомі. Поет і історі-ограф Хасан эш-Шехрі Веджігі наро-дився в столиці Кримського ханстваБахчисараї. Пізніше переїхав до Стам-була, де до нього прийшло визнання йде він зайняв посаду старшого секретаряпри великому візирі Кара Мустафа-па-ші. Помер там же в 1660 р. Так само,Мухаммед бін Кудріш, Лутфуллах абоАбдуллатіф Лутфі, Мустафа Рахмі-

ефенді, Селім Диване, Омер Бесім � усіці автори були вихідцями із Криму й ста-ли визнаними поетами й прозаїками в ос-манських межах [38: 27, 32, 34�35; 47:244, 261, 273, 293, 298, 318; 57]. Твор-чість таких поетів і прозаїків розвивала-ся поза рамками кримської придворноїлітератури ханського часу, і тому вони неможуть бути визнані її авторами. Разом зтим вона не чужа кримським татарам.Творчість уродженців ханського Кримупри дворах османських вельмож уXV�XVІІІ ст., так само як і придворналітература Кафинського еялету й твор-чість османських авторів у Бахчисараї,міцними зв�язками поєднала між собоюдві літератури. Кримські татари бралиучасть у створенні османської літерату-ри так само, як етнічні турки створюва-ли придворну літературу Кримськогоханства. Завдяки цьому кримська прид-ворна література в значній своїй частиніблизька до османської і вона водночаснаклала відбиток на османську придвор-ну літературу.

Загальна характеристика кримськоїпридворної літератури

Наше дослідження переконує у тому,що справжня кримська придворна літе-ратура бере свій початок у золотоордин-ській придворній літературі й розвива-лася на півострові, починаючи із золото-ординської доби. З урахуванням дер-жавних утворень, у яких відбувався їїрозвиток, її історію можна розділити надва періоди: золотоординський і крим-сько-ханський (або просто ханський).Виходячи з мовної ситуації, у розвит-

ку придворної літератури Кримськогоханства можна виділити три періоди:1) «чагатайський» або період перевагизолотоординського тюркі (XV�XVІ ст.);2) «чагатайсько»-османський або періодутвердження османської літературноїмови (XVІІ в.) і 3) османсько-«чагатай-ський» або період переваги османської


148148148148

мови. Як свідчить творчість Халім Ґіреяі його сина Шехбаз Ґірея в Османськихмежах в XІX в., мовою кримської при-дворної літератури, позбавленої рідногоґрунту, стала турецько-османська мова.Протягом усієї своєї історії придворналітература ханства не втрачала зв�язкиіз класичною перською літературою йорієнтувалася на кращі зразки тюрк-ської класичної літератури.Незважаючи на близькість до кла-

сичних зразків і вплив з боку перськоїй турецько-османської літератур, прид-ворна література Кримського ханстваявляла собою самостійну галузь кла-сичної літератури мусульманськогоСходу. Це підтверджує творчість Газаї,Джан-Мухаммеда, Хільмі й Хурремі,оригінальна тематика творів кримсько-татарських авторів. Системою жанрів іобразів, тематикою ліричних творівкримська придворна література продов-жувала традиції класичних арабської йперської літератур. Вона створюваласяз урахуванням місцевих художніх сма-ків, і тому навіть її «перські» й «осман-ські» елементи згодом здобували націо-нальний характер. Приклади цьогоможна побачити в берлінській збірціХурремі.Якщо із кримської диванної літерату-

ри виключити твори національної тема-тики, то стане очевидним, що за своїмижанрово-тематичними характеристикамиі системою віршування вона продовжу-вала й розвивала традиції перської йтюркської класичних літератур мусуль-манського Сходу. Провідна роль у нійналежить газелі й касиде. Однак порядз ними в ній присутні й інші класичніформи поезії: месневі, рубай, туюг,китьа та ін. Різноманітний жанрово-ви-довий склад кримської придворної літе-ратури. В ній зустрічаємо всі основніжанри, що склалися в класичних му-сульманських літературах Сходу: само-вихваляння (фахріє), сатира (хіджвіє),

опис міста і його красунь (шехренгіз),панегірик (менкибе), молитва (мюнад-жат), елегія (мерсіє) та ін. Хоча покище не виявлені зразки художньої прозиКримського дивана, у його літературі,безперечно, розвивалася історична про-за, що відрізнялася високим рівнем бе-летристичності. Можна сказати, що впридворній літературі Криму місцевітюркські традиції органічно сплелися ізтрадиціями класичних літератур му-сульманського Сходу.Література Кафинського еялету була

однією з «окраїнних» або провінційнихосманських літератур, що відчула місце-вий вплив. Вона представлена не тількитворчістю османських авторів, а й літе-раторів, що походили з міст і сіл еяле-ту, розташованих, головним чином, напівденному березі Криму й на півден-ному сході. Ці письменники й поетиписали свої твори як при дворах осман-ських султанів і вельмож, так і в хан-ському Бахчисараї. Показова стійка тра-диція цих авторів виділяти себе нісбоюКефеві (нагадаємо, що поети й прозаїкиз інших міст півострова й із селищ око-лиці Кафи, що належали кримськомухану, використовували нісбу Киримі).Тим самим, уродженці Кафи відокрем-лювали себе від літераторів Кримсько-го ханства й наголошували на своїй ос-манській приналежності. Водночас,уживання нісби Кефеві свідчило й проїх місцевий патріотизм.Як складову частину османської

придворної літератури слід розглядатитвори кримських авторів, що були на-писані при дворах османських правите-лів і знаті. Пояснюється це тим, щовони створювалися з урахуванням ху-дожніх смаків османів і для задоволен-ня їх естетичних запитів. Джерела по-казують, наскільки відрізнялися міжсобою художні смаки кримського йосманського двору. Доля Сеїда Мухам-меда Ризи (Киримі Риза-ефенді) свід-


149149149149

чить, що для адміністративно-чинов-ницької кар�єри в Османській державі,необхідно було з юних літ виховувати-ся в середовищі османських державнихмужів, тобто стати османом. Його «Сімпланет», що написані на замовлення і,ймовірно, за особистої участі кримсько-го хана Менґлі Ґірея ІІ (у друге прав-ління, 1737�1739), по праву вважаютьсяпам�яткою кримськотатарської історич-ної прози. Однак твір не був затребува-ний в Криму через свою «витончену»турецько-османську мову. Якщо ж приханському дворі через мову, прийнятув османській придворній літературі йне прийняту в Криму твір, написанийна замовлення кримського правителя,не був визнаний, то чи маємо ми правозараховувати до кримської придворноїлітератури твори, написані спеціальнодля потреб османського двору? Твориавторів, що походять з ханського Кри-му, які були створені у володінняхтурецького султана для потреб осман-ського двору й відповідно до осман-ських літературних смаків через крим-ську самоідентифікацію їх авторів давной цілком виправдано. Однак не слідігнорувати й той факт, що ці твори дав-но й міцно ввійшли в історію осман-ської літератури і вважаються її не-від�ємною частиною. І справа тут нетільки в їх османській мові [15: 157].Набагато важливіше те, що вони ство-рювалися для задоволення духовнихзапитів османського двору, з урахуван-ням османських літературних смаків.Їхніми замовниками й «споживачами»були етнічні турки. Окремі риси тогоабо іншого твору цілком могли бутикримськотатарськими. Автор міг у дусікримськотатарської поезії розкрити те-му любові, доблесті, відваги, суму абоскорботи. Він міг побачити події осман-

ської історії очима кримського татари-на й переломити їх через кримськота-тарську авторську самосвідомість упрозаїчному історичному творі. Але цебуло явищем османської літератури,яку століттями створювали вихідці нетільки з Криму або Кафи, а й з іншихобластей, що входили до складу Ос-манської імперії: арабського Сходу,Балкан, Кавказу.Отже, на наш погляд, кримська

придворна література � література, щобере початок у золотоординський пері-од; вона являє собою сукупність творів,написаних у XV�XVІІІ ст. як у Крим-ському ханстві, в оточенні правителів івельмож, так і за його межами для пот-реб кримського дивана. Усі автори та-ких творів, незалежно від їхнього етніч-ного походження, є поетами й прозаїка-ми кримської придворної літератури. Одним з висновків нашої статті

2004 р., присвяченої кримській прид-ворній літературі, було встановленнярівності між поняттями «кримськапридворна література» і «кримсько-татарська придворна література». Сьо-годні ми переконані, що друге понят-тя � значно ширше за перше. Кримськапридворна література � це придворналітература Кримського ханства. Їїкримськотатарський характер визна-чався не стільки походженням авторівтворів, скільки кримськотатарськоюприналежністю її замовників і спожи-вачів. Поняття ж «класична кримсько-татарська література ханського часу» �це не тільки придворна літератураханства, а й творчість кримськотатар-ських літераторів (у тому числі й тих,що походять з Кафинського еялету) з-за меж ханства � з Кафи, Румелії,Анатолії, близькосхідних провінційОсманської імперії.


150150150150


1. Абдульваап Н. Все � сердца труд, мо-литва до рассвета. Штрихи к портретукрымского хана Хаджи Селим Герая //Qasevet. � 1996. � № 25. � С. 15�19.

2. Абдульваап Н. Краткий очерк крым-скотатарской литературы XIII�XIX веков(Вместо послесловия) // Грезы любви.Поэзия крымских ханов и поэтов их круга:Пер. С. Дружинина; Сост., комм. и послес-ловие Н. Абдульваапа. � Симферополь:Доля, 2003. � С. 61�69.

3. Абдульваап Н. Шахин Герай векъальп шеклиндеки гъазели // Йылдыз. �2007. � № 1. � С. 127�139.

4. Абдульваап Н. Поэтическая загадка«Фонтана слёз» // Qasevet. � 2007. � №32. � С. 48�49.

5. Акчокракли О. Татарська поема пропохід Іслям-Гірея ІІ (ІІІ) спільно з БогданомХмельницьким на Польщу 1648�1649 рр.(За рукописом з матеріалів етнографічноїекспедиції Кримського НКО по Кримувлітку 1925 р.) // Східний світ. � 1993. �№1. � С. 134�139.

6. Акчокраклы О. Старо-Крымские над-писи (по раскопкам 1928 г.) // ИТОИАЭ� 1929. � Т. 3 (60). � С. 152�159.

7. Бахрушин С.В. Основные моментыистории Крымского ханства // Материалыпо археологии, истории и этнографии Тав-рии. � 1993. � Вып. 3. � С. 320�339.

8. Герай, Шахин. Гъазель / Неширгеазырлагъан Н. Абдульваап // Йылдыз. �2007. � № 1. � С. 140�141

9. Гордлевский В.А. Рукописи Восточ-ного Музея г. Ялты (Представлено акаде-миком В.В. Бартольдом в ОГН 26.X. 1927)// Доклады Академии наук СССР. � 1927.� № 10 и последний. � С. 219�223.

10. Грёзы розового сада. Из средневеко-вой крымскотатарской классической поэзии/ Сост., предисловие и комментарииН. Абдульваапова. � Симферополь: Сонат,1999. � 88 с.

11. Зайончковский А. «Летопись Кип-чакской степи» (Тевāрūх-и Дешт-иКипчāк) как источник по истории Крыма// Восточные источники по истории наро-дов Юго-Восточной и Центральной Евро-пы. � М., 1969. � С. 10�28.

12. Іналджик Г. Османська імперія. Кла-сична доба. 1300�1600: Пер. з англ. О. Га-ленко. � К.: «Критика», 1998. � 286 с.

13. Книга путешествия. Турецкий авторЭвлия Челеби о Крыме (1666�1667): Пер.и комм. Е.В. Бахревского. � Симферополь:ДАР, 1999. � 144 с.

14. Кононов А.Н. История изучениятюркских языков в России. Дооктябрьскийпериод. � Л.: Наука. Ленинградское отде-ление, 1982. � 360 с.

15. Кримський А. Література кримськихтатар / Республіканська кримськотатар-ська бібліотека ім. І. Гаспринського; Упор.,автор вступної статті, пер. з української мо-ви на російську О.І. Губар; автор примітокІ.А. Керімов; пер. кримськотатарською мо-вою Н.С. Сейтягьяєв. � Сімферополь: До-ля, 2003. � 200 с.

16. Крымский А. Исторiя Турцiи и еялитературы. Т. 1: От возникновения до на-чала разцвета // Труды по востоковеде-нию, издаваемые Лазаревским ИнститутомВосточных языков. � М., 1916. � Вып. 28,А, № 1. � 279 с.

17. Къонъуратлы К., Селимов Ш. Эде-биятымызнынъ ирмакъ башлары // Йыл-дыз. � 1992. � № 4. � С. 73�84.

18. Кырымлы Хаджи Мехмед Сенаи.Книга походов: Пер. с османско-турец. К.Конгурата (Усеинов К.). � Симферополь:Крымучпедгиз, 1998. � 72 с.

19. Маштакова Е.И. Турецкая литера-тура конца XVII � начала XIX в. К типо-логии переходного периода. � М.: Наука,1984. � 205 с.

20. Наджип Э.Н. Исследования по ис-тории тюркских языков XI�XIV вв. � М.:Наука, 1989. � 283 с.

21. Окрушина сонця: Антологія крим-ськотатарської поезії ХІІІ�ХХ століть /Упоряд.: М. Мірошниченко, Ю. Кандим. �К.: Голов. спеціаліз. ред. літ. мовами нац.меншин України, 2003. � 792 с.

22. Сейтягьяев Н.С. В. Вернадскийадына ильмий китапханесинде булунгъанкъырымтатар ве тюрк тарихы, эдебиятынааит материаллар // Йылдыз. � 2003. �№ 6. � С. 40�72.

23. Сейтягьяев Н.С. ПроисхождениеСейида Мухаммеда Ризы (К вопросу о мес-


151151151151

те его «Семи планет» среди произведенийкрымской исторической прозы XVIII века)// Культура народов Причерноморья. �2003, ноябрь. � № 44. � С. 35�41.

24. Сеитяхья Н. Къырым диван эдеби-ятынынъ муэллифлери ве эсас хусусиетле-ри: умумий бакъыш // Йылдыз. � 2004. �№ 4. � С. 65�105; № 5. � С. 83�108.

25. Смирнов В.Д. Крымское ханствопод верховенством Оттоманской порты доначала XVIII в. � СПб., 1887. � 797 с.

26. Татар эдебияты. Пед. Институтыстудентлери ичюн хрестоматия / Тертипэткенлер: Абдулла Дерменджи, АбдуллаБалич, Джафер Бекиров. � Ташкент: Ўки-тувчи, 1971. � 432 б.

27. Тунманн. Крымское ханство: Пер. снемец. издания 1784 г. Н. Л. Эрнста и С.Л. Белявской. Примеч., предисл. и при-лож. Н. Л. Эрнста. � Симферополь: Тав-рия, 1990. � 96 с.

28. Туранли Ф.Г. Літописні твори М.Сенаї та Галим Султана як історичні дже-рела. � К., 2000. � 311 с.

29. Усеинов Т.Б. Къырымтатар эдебия-тынынъ орта асырлар девири. � Симферо-поль: Къырымдевокъунешир, 1999. � 176 с.

30. Усманов М.А. Жалованные актыДжучиева Улуса. � Казань: Изд-во Казан-ского университета, 1979. � 318 с.

31. Фазыл Р., Нагаев С. Къырымтатарэдебияты тарихына бир назар // Йылдыз.� 1988. � № 4. � С. 91�107; № 6. �С. 96�123; 1989. � № 3. � С. 105�122;№ 4. � С. 71�95; № 5 � С. 108�135.

32. Фазылов Р., Нагаев С. Къырымта-тар эдебиятынынъ тарихы. Къыскъа бирназар. � Симферополь: Къырымдевокъув-педнешир, 2001. � 640 с.

33. Хартахай Ф. Историческая судьбакрымских татар // Вестник Европы. �1866. � Т.II., отд. 1. � С. 182�236

34. Шемьи-заде Э. Шаир Ашыкъ Умерве онынъ классик эдебиятымыздаки ери //Омюр ве яратыджылыкъ (Эдебий макъале-лер). � Ташкент: Гъафур Гъулам адынаэдебият ве саньат нешрияты, 1974. �С. 93�136.

35. Abdullah b. Ridvan Paşa. Tarih-iRidvan Paşa. � Süleymaniye Kth., Hafid Ef.,226. � 251 yk.

36. Aqçoqraqlı O. - Qırım türk-tatar ede-biyatınıñ qısqaca tarihçesi // Millet. � 1920.� Yanvar 13; Yanvar 15; Yanvar 20; Yanvar23; Yanvar 27; Yanvar 29; Fevral 1. � Держ.архів при СМ АРК, Ф.5. Оп.1. Д.11.

37. Babinger F. Osmanlı tarih yazarlarıve eserleri / Çev.: C. Üçok. � Ankara, 1992.� 502 s.

38. Bursalı M.T. Osmanlı Zamanında Ye-tişen Kırım Müellifleri. Kırımlı meşayih, ule-ma, şuara, müverrihin: etıbba ve riyaziyyu-nun teracim-i ahval ve asarından bahistir /Hazırlayan: M. Sarı. � Ankara: Gaye Matba-ası, 1990. � 64 s.

39. Divan-ı Hurremi Çelebi. Tarih-i Ha-nan-ı Qırım � Staatsbibliothek zu Berlin.Preussischer Kulturbesitz. Türkische Hands-chriften. Hs. or. oct. 923, Teil 3. � Blatt62a�85a.

40. Evliya Çelebi. Evliya Çelebi Seyahat-namesi. � Cilt 1�10. � İstanbul: 1896�1938.

41. Giray Sultan, Halim. Gülbün-i Hânân/ Hazırlayanlar: M.S. Çögenli, R. Toparlı. �Erzurum: Fen-Edebiyat Fakültesi Yayını,1990. � 4 + 254 s.

42. Giray H. Kırım Edebiyatına Bir Bakış:«Kırım Tarihi» Tezine İlâvesi // Kırım Şiirle-ri / Emel Mecmuası tarafından Kostence�de1935 senesinde arap harfleri ile bastırılışı;1989 yılında İ.Otar tarafından lâtin harflerineçevrilmiştir. � б/м, 1989. � S. 7�15.

43. Hacı Kasımzade Mehmed Rıza. Sab�alsayyar fi ahbar-i mülük al-tatar. � Süleyma-niye Kth., Hamidiyye, 950. � 178 yk.

44. Hezarfen Hüseyin Efendi. Telhisü�l-Beyan Fi Kavanin-i Al-i Osman / HazırlayanS. İlgürel. � Ankara: Türk Tarih KurumuBasımevi: 1998. � 338 s.

45. Hurremi Çelebi. Tarih-i Hanan-ıQırım. � Бібліотека Бахчисарайського па-лацу-музею, арх. № 150. � 78 арк.

46. Kançal-Ferrari, Nicole. Saray�a BağlıBir Cami ve Haziresi: Kırım Hanlığı�nın Payi-tahtı Bahçesaray�daki Hansaray�ın Haziresi// Belleten, Cilt: LXVI, Ağustos 2002, Sayı:246�dan ayrıbasım. � Ankara: Türk Tarih Ku-rumu Basımevi, 2003. � S. 371�420; I�XIII.

47. Kırım Türk-Tatar Edebiyatı / Başlan-gıcından Günümüze Kadar Türkiye DışındakiTürk Edebiyatlarü Antolojisi. � 13. c. � Anka-ra: Kültür Bakanlığı, 1999. � 600 s.


152152152152

48. Qırımi el-Hacc Abdülğaffar. Um-detü�t-tevarih / Necib Asım Bey tarafındanbir Medhal ve İlâvelerle neşrolunmuştur:Türk Tarih Encümeni Mecmuası�nıñ ilâvesi.� İstanbul: Matbaa-i Amire, 1343 (1927). �207 s.

49. Said Giray b. Saadet Giray Han. Ta-rih-i Said Giray Han. � Staatsbibliothek zuBerlin. Preussischer Kulturbesitz. TürkischeHandschriften. Hs. or. oct. 923, Teil 3. �Blatt 87a � 135a.

50. Seyf-i Sarâyî. Gülistan Tercümesi(Kitâb Gülistan bi�t-Türk?) / Hazırlayan:A.F. Karamanlıoğlu. � Ankara: 1989. � 408+ 188 (обратная пагинация) c.

51. Soysal, Abdullah, Dr. Hacı Abdülgaf-far Efendi Bin Hasan Efendi: Kırım�da Ye-tişen Büyükler // Emel. � 1961. � Sayı: 5.� S. 21�23.

52. Soysal, Abdullah, Dr. Halim GiraySultan: Kırım�da Yetişen Büyükler // Emel.� 1963. � Sayı: 19. � S. 5�7.

53. Soysal, Abdullah, Dr. Seyid MusaEfendi Kefevî: Kırım�da Yetişen Büyükler //Emel. � 1961. � Sayı: 2. � S. 15�18.

54. Söylemez, Orhan. Kırım Türk Edebi-yatı // Sanatı, Tarihi, Edebiyatı ve Musiki-siyle Kırım / Editör: Prof. Dr. Oktay Asla-napa. � Ankara, 2003. � 259 s.

55. Tarih-i Sahib Giray Han (Histoire deSahib Giray, Khan de Crimée de 1532 ?1551) / Edition Critique, Traduction, Noteset Glossaire Ö. Gökbilgin. � Ankara: BaylanMatbaası, 1973. � 313 s.

56. Uluçam M. Nidai // Yaşamları veYapıtlarıyla Osmanlı Ansiklopedisi. � İstan-bul: 1999. � S. 365�366.

57. Vecihi, Hasan. Vecihi tarihi(1047�1069 Vukuatı). � Süleymaniye Kth. �Hamidiye, 917/1. � V.1b�87b.

58. Yüksel Z. Kırım Türk Edeiyatı //Türk Dünyası El Kitabı. � 3. Cilt. � Edebi-yat. � İkinci Baskı. � Ankara, 1992. � S.684�703.

59. Zayączkowski A. La chronique desSteppes Kiptchak Tevarih-i Dešt-i Qipčaqdu XVIIe siécle (Ms. İstanbul, TopkapıSarayı, B. 289). � Warszawa: Państwowewydawnictwo naukowe, 1966. � 181 p.

Важливим напрямом науковихдосліджень є осмислення насучасному рівні діяльності та

спадщини відомих учених і громадсько-політичних діячів минулого. Упродовжостанніх десятиріч історики з України,Росії, Білорусі та інших країн частозвертаються до постаті Митрофана Вік-торовича Довнар-Запольського. Йогоретельна та плодотворна праця із дже-релами у різних архівах і книгозбірнях,обізнаність у археологічній практиці,разом із методичною підготовкою та чу-довою здатністю як до наукового, так ідо популярного викладу втілилася узначній кількості цінних історичнихтворів широкого тематичного, хроноло-гічного та географічного спектру. Вод-ночас довгі роки ім�я професора Дов-нар-Запольського, якому приліпилиярлик «буржуазного вченого», замовчу-валося.Тривалий час М. Довнар-Заполь-

ський жив і працював у Києві. Тож не

дивно, що чимало його наукових працьприсвячено минулому України. Вини-кає природна потреба в оцінці саме ці-єї частини спадщини вченого. Певноюмірою в історико-краєзнавчому аспектійого спадщину розглядала київськадослідниця Є. Луценко1. Багато мате-ріалів стосовно внеску МитрофанаДовнар-Запольського в українську ар-хівну науку та освіту навела у своїхдослідженнях І. Матяш2. Проте зали-шалося невиконаним більш вагоме зав-дання � здійснення комплексного ана-лізу наукової та громадської діяльностіДовнар-Запольського у царині україн-ської історіографії на основі багато-гранного джерельного матеріалу. Це і єметою нашої праці.У книзі розглянуто основні етапи

життєвого та наукового шляху вченого.Зокрема, висвітлено його непересічнуроль у розвитку київської історичноїшколи, у створенні передових студент-ських об�єднань у Київському універси-

153153153153

Людмила Бусленко

Видатний історик України

Бусленко Людмила. М.В. Довнар-Заполь-ський як історик України. � К., 2007. � 104 с.

V. На книжкову полицю

This article sheds light on the unusual role of M.V. Dovnar-Zapolsky in the developmentof the Kyiv School of History, as well as on his academic and cultural activity in the fieldof Ukrainian historiography.

На книжкову полицю

154154154154

теті та Київському комерційному інсти-туті, де викладав професор Довнар-За-польський. Існує чимало свідчень пройого неабиякий педагогічний талант.Принагідно наведемо тут одне з них, зпорівняно недавнього видання, яке, зда-ється, вперше цитується у довнаро-знавстві. Його автор � історик і еконо-міст Микола Полетіка � свого часуслухав лекції Митрофана Вікторовича вКиївському університеті та запам�ятавхарактерний для нього спосіб поданняматеріалу:

«Огромный интерес у студентовисториков вызывали лекции проф.М.В. Довнар-Запольского. Их стара-лись не пропускать, ибо он читал свойкурс весьма своеобразно. Так, например,излагая тему «Колонизация северо-вос-точной России и начало возвышенияМосквы», он почти не касался �тканижизни прошлых времен�, т.е. фактичес-кой стороны этого вопроса. Из 2 часовлекции на это тратилось 15�20 минут, аостальное время было посвящено истори-ографии излагаемого вопроса: Н.М. Ка-рамзин объяснял это явление так-то,С.М. Соловьев � так-то, В.О. Ключев-ский, С.Ф. Платонов, Н.А. Рожков идр. объясняли каждый данное явлениепо-своему. «Довнар», как мы его лю-бовно величали в своей среде, объяс-нял, что он считает в оценке каждогоисторика правильным или ошибочными почему именно, и добавлял: «А яобъясняю этот процесс так-то по следу-ющим причинам...» и т.д. Перед сту-дентами раскрывались лаборатория к визвестной мере приемы научного анали-за исторических событий, зарождениеновых точек зрения и отрицание и от-мирание старых, господствовавших ра-нее в исторической науке. Понятно,что интерес студентов к лекциям Дов-нара был огромен и у него аудитория �обычно самая большая в универ-ситете, � была битком набита студента-

ми не только нашего, но и других фа-культетов»3.Проаналізовано особисте й наукове

спілкування Довнар-Запольського зпровідними українськими істориками �його вчителем В.Б. Антоновичем, В.С. Іконниковим, Д.І. Багалієм, дея-кими учнями, насамперед Н.Д. Полон-ською-Василенко. Особлива увага нада-ється взаєминам із Михайлом Сергійо-вичем Грушевським. Зовні вони булицілком пристойними, гідними двох ша-нованих науковців, про що свідчить їхособисте листування. Але вони не поз-бавлені деяких «підводних каменів».Дослідження В. Ульяновського засвід-чує, що Довнар-Запольський не схвалю-вав Грушевського, який обійняв кафедруісторії Росії на історично-філологічномуфакультеті Київського університету Св.Володимира та створив при університетіукраїнознавчі кафедри 4. Нами викорис-тано та вперше процитовано фрагментинеопублікованої рецензії М. В. Довнар-Запольського на 4-й і 5-й томи «ІсторіїУкраїни-Русі» М. С. Грушевського. Миприпускаємо, що Довнар-Запольськийготував рецензію для друку в часописі«Университетские известия». Справді, уйого листуванні з редактором часописуВ. С. Іконниковим (1908) є згадка проте, що він надіслав останньому таку ре-цензію. Скоріш за все, текст, що розгля-дається, справді було покладено в осно-ву пропонованої Довнар-Запольськимпублікації (що, втім, не відбулося). Алеє підстави стверджувати, що первинноюметою рецензії була оцінка кваліфікаціїГрушевського як учасника конкурсу назаміщення професорської посади.Зауважимо, що в архівній справі

аркуші рукопису рецензії переплутано;нами відтворено авторський порядок.Мабуть, з огляду на робочий, «внут-рішній» характер рецензії, її сучаснаповна публікація навряд чи є доціль-ною. Проте варто звернути увагу чита-

Л.Бусленко. Видатний історик України

155155155155

чів «Агори» на ті її рядки, що промо-висто засвідчують ставлення Довнар-Запольського до Грушевського як довченого та людини.Фактично, рецензія складається з

кількох частин. Спершу рецензент під-дає критиці загальну концепцію праці,що розглядається. Відповідні рядкипроцитовані у нашій книзі; вони показу-ють істотну різницю у загальному підхо-ді до історії України М.С. Грушевсько-го та М.В. Довнар-Запольського. Дов-нар-Запольський ставився до історії ук-раїнських регіонів як до обласної, неохопленої спільним поглядом; навпаки,Грушевський творив державницьку істо-ріографію України-Русі. Видно, щодалекий від концепції ГрушевськогоДовнар-Запольський щиро не розумівлогіки його теоретичних побудов. До ре-чі, відомий петербурзький історик Ми-кола Чечулін у своїй рецензії (1905) накнигу того ж Грушевського «Очерки ис-тории украинского народа» так само неподіляв концептуальних засад автора,водночас відзначаючи його широкі знан-ня та цікавий виклад матеріалу 5.Далі М.В. Довнар-Запольський аналі-

зує структуру праці (окремо 5-го і 4-готомів), її план. Тут також знайшлосямісце для критичних зауважень; що непозбавлені ґрунту: «Автор уделяет мно-го места социальным отношениям, чтовполне естественно, но среди классовнаселения Украины не нашло себе местаказачество: ни в V томе, ни в VI (VI томпосвящен экономическому быту и куль-туре) автор не говорит о казачестве.Точно так же отсутствует вопрос о коло-низации <...> Мысль историка слишкомнавыкла рассматривать явления в ихпричинной связи. Если историк в моно-графической работе трактует иногда от-дельно причины и последствия явлений,то в этом случае он обращается к чита-телю-специалисту и, кроме того, в своепонимание исследуемого вопроса несом-

ненно внесет идею причинной связи яв-лений. Иначе истории угрожает опас-ность сделаться сборником фактов.Труд д. Грушевского рассчитан не наспециалистов, но на широкую публику,почему читатель вправе был бы надеять-ся встретить уже в V томе вопрос о каза-честве в связи с колонизацией. Замечу,что в других своих трудах д. Грушев-ский трактует казачество как социаль-ный элемент («Розвідки і матеріяли доісторії України-Руси» в статье «Приміт-ки до історії козачини», стр. 6). Непо-нятно также со стороны историка,несомненно обладающего обширнымизнаниями литературы, умолчание о не-которых крупных явлениях, имеющихважное именно местное значение. Напр.автор совершенно игнорирует вопрос опровинциальных сеймиках после Люб-линской унии, хотя интерес, представ-ляемый этим учреждением, имеет огром-ное значение в истории местного шля-хетского общества и административногостроя. Вопрос о сеймиках давно ужетрактуется в исторической науке (АрхивЮго-Западной России, часть II, том I).С другой стороны, д. Грушевский упо-минает мимоходом о таком капитальномявлении местной жизни, как провинци-альный сейм Волынской шляхты в пери-од до Люблинской унии, называя притом этот орган самоуправления � орга-ном управления (!), хотя наукой давноуже отмечено выдающееся значение об-ластных сеймов шляхты, особенно Во-лынской (напр. у г. Любавского). Вооб-ще д. Гр. совершенно упустил из видунеобходимость проследить областныеособенности социально-административ-ного строя в период окончательного сло-жения общегосударственных учрежде-ний и социального уклада. Современнаянаука этим особенностям областнойжизни придает очень важное значение(пр. Любавский, Владимирский-Буда-нов, Леонтович, Ясинский, Довнар-


156156156156

Запольский). Указанный недостаток яв-ляется следствием того, что автор избе-гает отчетливо наметить этапные пунктыв развитии внутреннего строя облас-тей»6. Загалом, за твердженням рецен-зента, «Общий план труда д. Гр[ушев-ского] оставляет читателя далеко неудовлетворенным»7.Останню частину рецензії становлять

висновки, в яких рецензент намагаєтьсяпродемонструвати неупереджене став-лення, показуючи як вади, так і перева-ги дослідження М.С. Грушевського,вказуючи на його працьовитість та сум-лінність: «Научные исторические сочи-нения имеют различное назначение. Отмонографии мы требуем новизны выво-дов и, по возможности, материала. К со-чинению, представляющему собой сводсделанного наукой, мы предъявляемтребование, чтобы оно стояло на уровненаучного знания. Сочинение д. Гр. пред-ставляет собою свод. Правда, наша ис-ториография может гордиться именамиавторов, сочинения которых, имея зада-чею общее изложение истории, состави-ли эпоху в разработке науки, ибо влилив научный обиход новые мысли, новыеидеи, указали новые горизонты. Такогорода труды � исключительное явление вобласти науки, и ко всякому сочинениюнельзя предъявлять подобных требова-ний. Книга д. Гр. не расширяет нашегонаучного горизонта, не будит мысль бо-гатством идейного содержания. Но, бес-спорно, она представляет собою добро-совестно собранный научный багаж.Автор хорошо знаком с литературойпредмета и источниками. С чисто су-бъективной точки зрения можно согла-шаться или не соглашаться с автором втом, почему идейное содержание трудовАнтоновича или идейное и даже матери-альное содержание работ пр. Буданова иособенно г. Яблоновского не отразилосьна композиции и подборе материала«Истории Украины»; так как ее автор

избегает полемики, то остается неизвес-тным его отношение к названным пред-шественникам. Но, во всяком случае, труд д. Гр. не

лишен серьезных достоинств. Д. Гр.взялся за выполнение обширного плананаучной работы, даже расширив егоболее того, чем требовал бы строгий на-учный метод. Его «История» дает на-глядное представление об обширностисведений автора в истории ЗападнойРоссии. Она доказывает необыкновен-ное трудолюбие автора и почти полноезнание им обширной литературы напольском и на русском языках. Конеч-но, это надо признать большим досто-инством книги. Д. Груш. не довольству-ется усвоением литературы предмета, ностремится проверить ее: ссылками настраницах труда можно было бы пока-зать, что автор его, приводя тот илииной факт, известный ему из предшес-твующих сочинений, делает однако вы-писку по первоисточнику. Многочислен-ные приложения к труду также заслу-живают внимания: тут встречаютсямаленькие экскурсы в область обзоралитературы, а иногда и по мелким воп-росам»8.До цього можна додати, що ставлен-

ня Довнар-Запольського до концепту-альних засад історіографії Грушевсько-го аж ніяк не було непримиренно нега-тивним. На це вказує, зокрема, тойфакт, що саме за редакцією М.В. Дов-нар-Запольського у 1916 р. вийшов дру-ком додаток до третього тому «Русскойистории в очерках и статьях», що вклю-чив «Очерки по истории Западной Русии Украины» М.П. Василенка, причомуавтор «Очерков» відзначив у передмовісвою згоду з історіографічною схемоюМ.С. Грушевського.Вагому частину книги про М.В. Дов-

нар-Запольського як історіографа Укра-їни становить виклад його історіософ-ського та політичного світогляду, а

Л.Бусленко. Видатний історик України

157157157157

також погляду на різні етапи історії Ук-раїни-Русі. Стосовно світогляду вченогонасамперед взято до уваги його власнітези, сформульовані у лекції «Истори-ческий процесс русского народа в рус-ской историографии» (надрукована учасописі «Русская мысль», 1902 р.) та упромові на пошану його вчителя «Исто-рические взгляды В. Б. Антоновича»(текст вміщено у «Чтениях в историчес-ком обществе Нестора Летописца»,1909 р.). Довнар-Запольський постає якпродовжувач наукової школи Антонови-ча у розробці давньоруської й «західно-руської» історії. При цьому він акцентуєувагу на ролі економіки в розвитку су-спільства. Логічним наслідком цьогопогляду стало те, що саме Довнар-За-польський заснував у Києві Комерцій-ний інститут � у такий спосіб прагнучистворити умови, за яких у суспільствізапроваджується розумна економіка якзапорука оздоровлення суспільства тадержави.Власне праці М.В. Довнара-Заполь-

ського, якими він зробив внесок до ук-раїнської історіографії, розподілені на-ми на три групи: історія Київської Русі;історія України доби Великого князівс-тва Литовського та Речі Посполитої; іс-торія України XVIII�XIX ст. Зауваже-но, що стосовно Давньої Русі публікаціїДовнар-Запольського мали переважноузагальнюючий характер, були написанінасамперед на основі вже оприлюдненихматеріалів � літописів та інших тогочас-них історичних і літературних творів, атакож пізніших досліджень. Вони, од-нак, відзначаються оригінальним підхо-дом до теми, що розглядається, широ-кою ерудицією, доступним викладом.Навпаки, період XIV�XVII ст. історикдослідив у різних архівосховищах і ввівдо наукового обігу значну кількістьнових писемних джерел; на базі цих ма-теріалів М. В. Довнар-Запольський під-готував численні наукові праці. Серед

розглянутих ним документів цієї добидеякі характеризують політику Литов-сько-руської держави та Речі Посполи-тої стосовно українських земель, деякімають конкретно-описовий характер,деякі стосуються історії козаччинитощо. В історіографії останніх столітьучений насамперед реалізовував узятуним на озброєння методику економічно-го матеріалізму, на прикладах вітчиз-няної історії показуючи, яким чиномекономічна політика впливає на істо-ричний процес, на життя великих маслюдей. І тут Довнар-Запольський тежпостійно звертався до матеріалів,пов�язаних з Україною.Аналізуючи доробок Довнар-За-

польського як історіографа України,ми, звичайно, спиралися на наявні біб-ліографічні матеріали. Але було вияв-лено й публікації, раніше не охопленідовнарознавством. Йдеться, зокрема,про текст публічної лекції «Старый Ки-ев», призначеної для зборів передплат-ників науково-популярного видання«Вестник знания» (1911 р.)9. Ця лекціяявляє собою чудовий зразок краєзнав-чої роботи вченого; у ній на основі ар-хеологічних даних та методики еконо-мічного матеріалізму Довнар-Заполь-ський показує видатне місце торгівлі таремесел у розвитку стольного міста Ки-ївської Русі. Очевидно, не без впливуМитрофана Вікторовича було підготов-лено для цього ж видання супутню лек-цію «Церковные древности Киева»,авторкою якої була його ученицяН.Д. Полонська.Наостанок звернемо увагу на те, що

Довнар-Запольський у пізній періодсвоєї наукової діяльності намагавсярозширити власний внесок до україн-ської історіографії. Про це промовистосвідчить лист ученого до харківськогоколеги Д.І. Багалія (його текст впершеоприлюднений у додатку до нашогодослідження). У листі (написаному

На вашу книжкову полицю

158158158158

вже з Москви не раніше 1926 р.) Мит-рофан Вікторович згадує, зокрема, продослідження на базі варшавських ічастково тогочасних австрійських архі-вів, результати яких були підготовленіним до друку і навіть надруковані у«Архиве Юго-Западной России», алетак і не побачили світ. Відомо, щойшлося про документи до історії насе-лення певних регіонів УкраїниXVI�XVII ст., точніше, як сказано улисті до Д.І. Багалія, про «поборовыерегистры и инвентари Киевщины и Во-лыни». Сподіваймося, що цей цікавий

матеріал зник не безслідно і ще будекимось виявлений. Білорус з походження і «росіянин»

за підданством та громадянством,М.В. Довнар-Запольський як науковецьформувався в Києві, тут пройшли най-більш плодотворні роки його творчої ді-яльності, саме в Києві він творив науко-ву школу, що продовжувала традиціїВ.Б. Антоновича. Нині довнарознавці зрізних країн складають Довнар-Заполь-ському належну шану, і при цьому є всіпідстави говорити про нього як про ви-датного історика України.

Література1 Луценко Є.М. Історико-краєзнавчий

аспект в науковій спадщині професораМ.В. Довнар-Запольського // VIII Всеук-раїнська наукова конференція «Історичнекраєзнавство і культура»: Наукові доповідіта повідомлення. � К.; Харків, 1997. � Т. 1.� С. 111�114.

2 Матяш І.Б. Особа в українській архі-вістиці: Біографічні нариси. � К., 2001.

3 Полетика Н.П. Увиденное и пережи-тое. � Иерусалим, 1990. � С. 59.

4 Ульяновський В. Справа кафедри Істо-рії України в Університеті Св. Володими-ра: Довнар-Запольський і Грушевський //Трэція Міжнародныя Доунараўскія чытан-ні. Рэчыця. 14�15 верасня 2001 г. � Мінск,2002. � С. 27�62.

5 Чечулин Н. Проф. Мих. Грушевский.Очерк истории украинского народа. С-Пб,1904. Стр. 380. Цена 2 р. [Рец.] // Жур-нал Министерства народного просвещения.� 1905. � № 4. � С. 393�399.

6 Центральний державний історичнийархів України у Києві (ЦДІАУК). �Ф. 262. � Оп. 1. � Д. 82. � Арк. 3, 8.

7 Там само. � Арк. 5.8 Там само. � Арк. 5, 6.9 Довнар-Запольский М.В. Старый Ки-

ев // В Киев! Что делали, видели и слы-шали в Киеве подписчики и подписчицы«Вестника Знания», съехавшиеся на праз-дник своего единения (11�19 июня1911 г.). � Санкт-Петербург, 1911. �С. 57�73.

Коли починаєш читати книгуСергія Тримбача, одразу по-трапляєш в полон авторської

інтонації, інколи захопленої, інколиіронічної, інколи поблажливої. Вона яккардіограма биття живого серця, йдепримхливою ламаною лінією, ніколи неперетворюючись на пряму, яка може оз-начати лише фатальний кінець всьогоживого.Варто сказати, що у написанні твор-

чих біографій митців, а це стосуєтьсяДовженка також, можна виділити двіполярні тенденції. Вони мають глибокекоріння в минулому. З одного боку � цепіднесення на п�єдестал, майже істерич-не поклоніння, а з другого � демонстра-ція власної сміливості у демонтажу мо-нументів і не тільки у демонтажу, а й упрагненні обляпати їх брудом, написатина п�єдесталі сороміцькі слова. Теж сво-го роду самопіар, свого роду прагненнясамоутвердження.Автор книги про Довженка щасливо

уникає цих крайнощів. Він не бере насебе ні місію творця дифірамба, ні рольпрокурора, що готовий винести вирокбез права оскарження.

Для читача відкривається завіса часуі разом з автором він починає свою по-дорож стежками чужого життя � життялюдини, що акумулювала в своїй твор-чості найтрагічніший концентрат цілоїепохи. Треба віддати належне автору: у сві-

ті Довженка він гарний поводир. Трим-бач веде за собою, пропонує дивитися,слухати і разом з ним роздумувати надпобаченим і почутим. А «лабіринт» тихчасів, в які жив і творив великий поетекрану, вражають і своєю величноюкрасою, і картинами, достойними пен-зля Босха і Гойї. Проста композиція книги має свої

секрети. Кожен розділ розкриває своювиразну драматургію, а разом вонискладаються у багатобарвну картинужиття і творчості людини, без якої немислимий духовний і мистецький світУкраїни. Довженко на сторінках книгипостає як «людина на всі часи» і разомз тим людиною свого часу, якому він на-лежав разом з усіма його суперечностя-ми, трагедіями і шаленим ентузіазмом.Молодість митця припадає на бурем-

ні роки, коли рушаться імперії, коли

159159159159

Оксана Мусієнко

Апостол українськогоВідродження

Сергій Тримбач. Олександр Довженко. Загибельбогів. Ідентифікація автора в національному часо-просторі. � Вінниця: Глобус-Прес, 2007. � 800 с.

The author of the monograph offers a new approach to the works of Oleksandr Dovzhenkothat will be especially important for future historians of Ukrainian film. This approach doesnot focus on separate pieces of his work, the films and scripts themselves, but rather on theprocess by which they were produced, identifying the period of critical reception duringwhich the artist's work was created. This monograph is full of unusually rich and diversearchival material, which gives it considerable scholarly weight and allows the author toavoid making any unsupported conjectures.


160160160160

люди, які гірко трактували себе як«хахли», усвідомлюють, нарешті, своємісце у світі і готові боротися за нього.Автор книги, говорячи про метання, пропошуки селянським сином себе в томувирі подій, обережний. Він остерігаєть-ся домислів, хоч і дозволяє собі певні гі-потези, сподіваючись, що в документах,до 2009 р. захованих в архівах, вонизнайдуть своє підтвердження. Та голов-ні резони і докази С. Тримбач шукає ізнаходить у творчості митця, в худож-ній тканині його екранних творів, дестає наочним, випливає назовні те, щостаранно приховувалось і самим мит-цем, і його біографами. Деякі з них ціл-ком виправдано ставили питання, чому іяк людина, віддана національній ідеї,людина, яка зі зброєю в руках боронилаїї, стає на бік жорстоких й послідовнихворогів української незалежності.Очевидно, в кадрах того ж таки «Ар-

сеналу», особливо тих, коли уенерівецьу гайдамацькому однострої і пенсне(гнилий інтелігент) стискає в тремтячійруці наган і не може послати кулю в ро-бітника-арсенальця. «Не можеш? Чомуя можу?» � неначе загіпнотизований,уенерівець віддає зброю і падає, враже-ний кулею. В цьому епізоді справді підтиском сотень атмосфер розкриваєтьсяглибинна суть подій, які були зумовленіневиправними помилками вождів націо-нального руху, їх ідеалізмом і наївноювірою в «соціалістичне братерство», їхслабодухістю, що призвела до націо-нальної катастрофи. Це і стало причи-ною тих трагічних і болісних розчару-вань, які охопили покоління Довженка.Але це покоління прагнуло боротьби іперемог і тому повірило гаслам, висува-ти які більшовики були великими майс-трами. Наскільки ці настрої були поши-реними, особливо серед національної ін-телігенції, свідчить бурхливе мистецькежиття «першої столиці» � Харкова, дез�являються постаті справді ренесансно-

го масштабу, серед яких Довженко буводнією з найбільш помітних. І все ж хо-тілося б, щоб у подальших розвідках(будемо сподіватись, що розкриття архі-вів надасть автору цю можливість)Тримбач і детальніше, і чіткіше висвіт-лив би епоху, в яку, на нашу думку,Довженко склався як митець. Тут і осо-бистісні, сповнені драматизму стосункиз Хвильовим, Йогансеном, Курбасом, іпозиція Довженка в тій боротьбі течій інапрямків, що були означені як «кляр-нетизм», «вітаїзм», «необароко», чиї оз-наки в тій, чи іншій мірі проявилися утворчості Довженка-кінорежисера, виз-начили поетику його фільмів.Розглядаючи екранний доробок мит-

ця, Сергій Тримбач акцентує на багато-плановості, багатошаровості його творів,невичерпні можливості для їх інтерпре-тації, закладені в самій образній струк-турі. Автор доводить наскільки поверхо-вий погляд тих, хто вважав фільмиДовженка банальною відповіддю на со-ціальне замовлення. Аргументація авто-ра надзвичайно переконлива і доказова,особливо стосовно Довженкової «Зем-лі». Сюжет нехитрої агітки про комсо-мольця-тракториста, що розорав кур-кульські межі обертається величною«сагою» про красу і вічне відродженняжиття на землі, про кохання і смерть якекзистенційні цінності, які завжди виз-начатимуть долю людини в світі. Важливо, що аналізуючи образну

систему геніальної картини Довженка,яка стала вершиною його творчості,Тримбач широко користується «міфоло-гічним» інструментарієм, що допомагаєвиявити глибинні архетипи, на яких,власне, вибудовується вся художняструктура фільму. Тут і міфологема«культурного героя», присутня у майжевсіх народів світу, героя, що поєднав усобі риси Месії і жертви, і прадавнійміф про Землю, «всеплодющую матір»,яка є початок і кінець всього сущого, і

О.Мусієнко. Апостол українського Відродження

161161161161

сонце, і дощові потоки, що цю Землюзапліднюють.На сторінках своєї праці Тримбач не

раз посилається на Шпенглера і йогопогляди на енергетичний потенціалкраїн Сходу, що має підняти нульовуенергетику європейської цивілізації, яканевмолимо занурюється у присмерк, усутінки.Та саме аналіз Довженкової «Землі»,

що його пропонує Тримбач, наводить надумку, що авторові було б доречно ско-ристатися ідеями К.-Г. Юнга про мис-тецтво психологічне і візіонерське. Самедо останнього можна віднести творчістьДовженка. За Юнгом джерела худож-нього твору, що має символічний візіо-нерський характер, «має своїм джере-лом не особисте позасвідоме поета, асферу позасвідомої міфології, чиї пер-вісні образи є спільною спадщиноюлюдства» (Юнг К.-Г. Об отношениианалитической психологи к поезии //Юнг К.-Г., Нойман З. Психология и ис-кусство. � с. 28). Там, в колективномупозасвідомому можна шукати витоки«Звенигори» і «Землі», «Арсеналу» і«Аерограда».Наскільки у Довженка сюжетом не

вичерпується зміст твору, настільки цейзміст глибше, повніше, багатограннішеТримбач простежує, аналізуючи послі-довно весь доробок митця. В іншомусвітлі постає і стрічка «Іван». Зробленаза партійним замовленням як «ода» вославу індустріалізації, вона несподіванопрозвучала в іншому регістрі. Славо-слів�я залишилося в титрах і діалогах, аекран був насичений картинами, яківикликали зовсім інші асоціації. Молохіндустріального міста, безжально погли-нає селян, що прийшли на будівництво.Дехто заплатить життям за щастя буду-вати нове суспільство, а дехто простоперетвориться на один з «гвинтиків», заяких підніме свій келих вождь всіх на-родів, святкуючи велику перемогу.

Лінія стосунків «Довженко-Сталін»простежується протягом усієї книги, босправді доля дивним чином пов�язалапротягом десятиліть великого митця івеликого диктатора. Про це також напи-сано чимало і доводилося читати, щоДовженко був мало не придворним кіне-матографістом, який роками стояв укремлівському передпокої зі словами«чого побажаєте». Тримбач далекий відтого, щоб твердити «часи були такі».Втім, важко назвати хоча б одного мит-ця тієї епохи, який не поспішав би про-демонструвати своє схиляння передвождем. Та й не варто забувати, що Ста-лін не раз рятував Довженка від своїхсатрапів. Навіть після простого розгро-му сценарію «Україна в огні», коли самрежисер вже не мав сумніввів, що на йо-го голову вже спустилася занесена «со-кира», несподівано був помилуванийвождем.Стосунки Довженка з ворогами і

друзями, з друзями, що несподівано ста-вали ворогами, прописані в книзі вспокійній стриманій тональності, без ба-жання будь-що стати «адвокатом» вели-кого митця.Для майбутніх істориків українського

кіно буде надзвичайно важливим підхіддо творчості Довженка не за окремимирезультатами, за фільмами і сценаріями,що були-таки реалізовані, а як до проце-су, як до становлення художника на тер-нистому шляху обретінь.Монографія насичена надзвичайно

багатим і різноплановим архівним мате-ріалом, що надає їй ще більшої науковоїваги і дає можливість уникнути безпід-ставних домислів. Це не означає, щоС. Тримбач не вдається до гіпотетичнихсуджень, цілком природних для науко-вої праці.Часом твір набуває ознак «романної»

форми, що, одначе, не перетворює йогоне белетристику, не знижує дослідниць-кого рівня. Навпаки, автор ще раз


162162162162

стверджує послідовність свого підходу,який полягає в єдності і нерозривностіособистого і творчого начала (Скажімо,аналіз особистих листів Довженка доактриси Олени Чернової дає можливістьвиявити в них чимало мотивів, які про-гравалися в уяві митця під час роботинад фільмом «Арсенал». Так само інтим-не листування з поетесою ВалентиноюТкаченко дає змогу відтворити неочевид-ні нюанси творчого піднесення, яке пере-живав Довженко на початку 50-х).Загалом на сторінках монографії ви-

мальовується багатовимірна постатьмитця, свого роду «ренесансна особис-

тість», яка акумулювала здобутки і тра-гедії свого народу, своєї епохи.Слід відзначити прекрасний літера-

турний стиль, бездоганне володіння мо-вою, що підносить цінність дослідженняще вище. Книга, поза сумнівом, посяде достой-

не місце в кінознавстві і серйозно прис-лужиться для подальшої роботи надфундаментальною історією українськогокіно, яка має поєднувати глибинне тео-ретичне осмислення фактів з докумен-тальною достовірністю і відтвореннямособистісної, людської сутності митців,що її творили.

163163163163

Олександр Дем�янчук,кандидат фізико-математичних наук, доцент кафедри політології Національногоуніверситету «Києво-Могилянська академія», випускник програм ім. Фулбрайта та Інституту Кеннана

Ірина Бекешкіна,

кандидат філософських наук, старший науковий співробітник Інституту соціологіїНАН України, науковий керівник Фонду «Демократичні ініціативи»

Ірина Жданова,

кандидат історичних наук, головний науковий співробітник Державного інститутурозвитку сім�ї та молоді

Олексій Позняк,

кандидат економічних наук, завідувач відділу міграційних досліджень Інститутудемографії та соціальних досліджень НАН України

Тетяна Пронь,кандидат історичних наук, декан факультету менеджменту і бізнесу Миколаївської філії Київського національного університету культури і мистецтв

Володимир Щукін,

кандидат історичних наук, доцент кафедри гуманітарних дисциплін Миколаївського навчального центру Одеської національної юридичної академії

Марина Козирева,викладач кафедри політології Миколаївського державного університету ім. В.О. Сухомлинського

Юрій Котляр,доктор історичних наук, професор, завідувач кафедри історії Миколаївськогодержавного гуманітарного університету імені Петра Могили

Олена Ракітіна,

заступник начальника Головного управління статистики у Харківській області

Аліса Толстокорова,кандидат філологічних наук, доцент Міжнародної школи рівних можливостей, м. Київ,

Золт Гал,викладач кафедри політології філософського факультету Університету Коменіуса,м. Братислава (Словаччина)

Наші автори

164164164164

Віктор Савка,

кандидат соціологічних наук, доцент, завідувач секції кафедри соціології тасоціальної роботи Національного університету «Львівська політехніка»

Ольга Носова,доктор економічних наук, професор, начальник кафедри економічної теоріїНаціонального університету внутрішніх справ, випускниця програми Інституту Кеннана

Ольга Вассель,

старший науковий співробітник Музею суднобудування і флоту, м. Миколаїв

Олена Бондарева,

доктор філологічних наук, провідний науковий співробітник Національного центрутеатрального мистецтва імені Леся Курбаса, професор кафедри україністикиНаціонального медичного університету імені О.О. Богомольця, член Національноїспілки письменників України, Національної спілки театральних діячів України

Нариман Сейтягьяєв,

науковий співробітник кафедри кримськотатарської і турецької літературиКримського інженерно-педагогічного університету

Людмила Бусленко,пошукувач Переяслав-Хмельницького державного педагогічного інституту імені Григорія Сковороди

Оксана Мусієнко,

кандидат мистецтвознавства, професор, член-кореспондент Академії мистецтвУкраїни

165165165165

Шановний читачу!

Якщо Вас зацікавило наше видання і Ви хотіли б одержувати його наступнівипуски, а також іншу інформацію про програми і заходи, які Інститут Кеннанапроводить в Україні, пропонуємо Вам заповнити цю анкету і надіслати її на адресу:Україна, 01010, Київ, вул. Івана Мазепи, 24, офіс 37 або електронною поштою � [email protected]

Прізвище, ім�я та по батькові

Місце роботи, посада

Науковий ступінь

Чи брали участь в американських освітніх програмах (яких і коли)

Поштова адреса

Телефон

Електронна пошта

166166166166

ЗАПРОШУЄМО АВТОРІВ ДО СПІВПРАЦІ

Тема наступного номера:Місто як середовище

Редколегія буде вдячна авторам, які до 1 лютого 2009 року надішлють своїстатті.

Пріоритет буде надано матеріалам, присвяченим таким проблемам:� модернізація місцевого самоврядування;� місто � поліетнічне і полікультурне середовище;� місто і міграція.

Просимо надсилати статті обсягом до 50 тис. знаків в електронній версіїформату Word for Windows.Разом із статтею просимо надсилати короткі відомості про автора: місце роботи,

науковий ступінь, звання, адресу, телефон, факс та адресу електронної пошти.Посилання просимо оформляти згідно із стандартами, встановленими для науковихпублікацій.

Рішення стосовно публікування матеріалів приймаються редколегією. Статті нерецензуються, рукописи не повертаються. Редакція залишає за собою право налітературну правку, зміну назви статті та скорочення її обсягу. За наведеністатистичні та інші дані відповідає автор

Науково-публіцистичне видання

АГОРАПерспективи соціального розвитку регіонів

Випуск 7

Підписано до друку 01.08.2008 р. Формат 60х84/8Папір офсетний. Друк офсетний. Гарнітура UkrainianPeterburg.

Умовн. друк. арк. 21,0. Обл.-вид. 20,2 арк.Наклад 500 прим. Зам. № 8-0573

Видавництво «Стилос»04070, Київ-70, Контрактова пл., 7

Свідоцтво Держкомінформу України (серія ДК №150 від 16.08.2000 р.)

Надруковано ТОВ «ВПК «Експрес-Поліграф»04080, м. Київ, вул. Фрунзе, 47, корп. 2

Редактор Я. Пилинський Художнє оформлення Л. Холошо Технічний редактор Г. Шалашенко

Коректор З. Конєєва

Адреса редакції:вул. Івана Мазепи, 24, офіс 37

Київ, 01010, Українател/факс (044) 288-9532 тел (044) 585-0890/91

Для електронної пошти: [email protected]

Wilson Center · УДК323 А23 Редакційна колегія: Віктор...

Documents

Transcript of Wilson Center · УДК323 А23 Редакційна колегія: Віктор...