Видається Щомісячник РЕДАКЦІЙНА КОЛЕГІЯ EDITORIAL BOARD ·...

НАУКОВО-ТЕОРЕТИЧНИЙ ЖУРНАЛУКРАЇНСЬКОЇ АКАДЕМІЇАГРАРНИХ НАУК

Видається з вересня 1922 р.(матеріали друкуютьсямовами оригіналів —українською та російською)Щомісячник

КиївРедакція журналу

«Вісник аграрної науки»2010

7 '10

EDITORIAL BOARDРЕДАКЦІЙНА КОЛЕГІЯ

М.В. Зубець(головний редактор)

В.П. Ситник

(заступник головного редактора)В.А. Величко

(заступник головного редактора)Ф.Ф. АдаменьВ.В. АдамчукВ.Г. АндрійчукС.А. Балюк

М.Д. БезуглийВ.М. БулгаковА.М. ГоловкоІ.В. ГриникЯ.С. Гуков

Г.О. ЄреськоС.М. Кваша

П.І. КоваленкоП.В. Кондратенко

М.К. ЛінникМ.П. Лісовий

Д.О. МельничукМ.М. МусієнкоБ.С. ПрістерМ.В. Роїк

С.Ю. РубанМ.В. РубленкоП.Т. СаблукВ.Ф. Сайко

М.П. СичевськийВ.В. Снітинський

О.О. СозіновБ.Т. СтегнійО.Г. ТарарікоМ.А. Хвесик

M. Zubets(editor-in-chief)V. Sytnyk

(deputy editor-in-chief)V. Velychko(deputy editor-in-chief)F. Adamen'V. AdamchukV. AndriychukS. BalyukМ. BezuglyV. BulgakovА. GolovkoІ. GrynykYa. GukovH. YereskoS. KvashaP. KovalenkoP. KondratenkoM. LinnykM. LisovyD. MelnychukМ. MusiyenkoB. PristerM. RojikS. RubanМ.RublenkoP. SablukV. SaykoM. SychevskyV. Snityns'kyO. SozinovB. StegniyO. TararikoМ. Hvesik

ЗМIСТ

липень 2010 р.

5 Зубець М.В., Володін С.А. Утвердження інноваційної моделів системі аграрної науки

11 Гармашов В.В., Фомічова О.В. До питання органічного сіль-ськогосподарського виробництва в Україні

17 Носко Б.С., Бабинін В.І., Гладкіх Є.Ю., Бурлакова Л.М.Вплив різних факторів і типів ґрунтових процесів на форму-вання фосфатного фонду ґрунтів

23 Лісовий М.П., Ретьман С.В., Козуб Н.О. Загроза втративрожаю через нову високовірулентну расу Ug99 стеблової іржі

27 Бахмат О.М. Фотосинтетична активність та врожайність соїзалежно від сорту, способу сівби й удобрення

31 Рихлівський І.П., Строяновський В.С. Поділ сортів картопліза характером бульбоутворення

35 Рудник-Іващенко О.І., Григоращенко Л.В. Особливості фо-тосинтезу рослин проса посівного

39 Жукорський О.М. Вплив температурних умов середовища нагормональний статус телят м’ясних порід

42 Патика В.П., Андреєва Н.О. Мікологічні захворювання кито-подібних

45 Ткачук С.А. Оцінка механічних властивостей трубчастихкісток за коефіцієнтом гомогенності

47 Кисельов Д.О., Удовиченко К.М., Тряпіцина Н.В., Чеченє-ва Т.М. Міжсортовий поліморфізм яблуні з використаннямIRAP-маркерів

51 Гораш О.С., Загородний М.В. Шляхи покращення оцінкигенотипів гречки

55 Булгаков В.М., Головач І.В. Теорія ударної взаємодії вібра-ційного викопуючого робочого органу з тілом коренеплодуцукрового буряку

59 Лісовий М.М., Бялковська Н.Г., Чайка В.М. Біорізноманіттякомах-герпетобіонтів в агроландшафтах Лісостепу

62 Полупан М.І. , Коростін О.В., Величко В.А. Моніторинговийпоказник природно-антропогенного вмісту фосфору в ґрунтах

66 Корнільєв Г.В., Єжов В.М. Виробництво харчових продуктівз плодів нектарина

69 Збарський В.К., Горьовий В.П. Регіональні аспекти розвиткугалузі свинарства

74 Почукалін А.Є. Племінна робота з коровами-рекордисткамиу м’ясному скотарстві

76 Бунчак О.М. Органічне добриво з відходів шкіряного вироб-ництва

79 Пелих І.В. Формування інноваційно-інвестиційного потенціалуаграрних підприємств

81 Шулько О.П. Вплив сірки на продуктивність і перетравністьпоживних речовин у молодняку кролів

8383 І.М. Гудкову — 7084 О.В. Сидорчуку — 60

2

МЕХАНІЗАЦ

ІЯ,

ЕЛЕКТРИФІКАЦ

ІЯ

ТВАРИННИЦ

ТВО,

ВЕТЕРИНАРНА МЕ

ДИЦИНА

ЗЕМЛЕРОБС

ТВО,

ҐРУНТО

ЗНАВСТ

ВО,

АГРОХ

ІМІЯ

РОСЛИ

ННИЦТВ

О,

КОРМОВИР

ОБНИЦТ

ВО

ГЕНЕТИКА, СЕ

ЛЕКЦІЯ

,

БІОТЕХНОЛ

ОГІЯ

ЕКОНОМ

ІКА

ЗБЕРІГА

ННЯ ТА

ПЕРЕРОБК

А ПРОДУ

КЦІЇ

Вісник аграрної науки

АГРОЕК

ОЛОГІЯ,

РАДІОЛОГІЯ, МЕ

ЛІОРАЦ

ІЯ

СТОРІНКА МО

ЛОДОГО

ВЧЕНО

ГО

НАЙАКТУАЛЬНІШЕ

ЮВІЛЕЇ

YOUNG SCIENTIST'S

PAGE

CONTENTS

3липень 2010 р.

ECONOMICS

GENETICS, SELECTION,

BIOTECHNOLOGY

MECHANIZATION,

ELECTRIFICATION

PLANT-GROWING,

FODDER PRODUCTION

LAND CULTIVATION,

SOIL SCIENCE,

AGROCHEMISTRY

STORAGE AND

PRODUCTS' PROCESSING

Вісник аграрної науки

LIVESTOCK BREEDING,

VETERINARY SCIENCE

AGROECOLOGY,

RADIOLOGY, MELIORATION

TOPICAL ISSUES

JUBILEE

5 Zubets M., Volodin S. Assertion of innovative model in thesystem of agrarian science

11 Garmashev V., Fomitchyova Ye. To the problem of biologicalfarming agriculture in Ukraine

17 Nosko B., Babynin V., Gladkih Ye., Burlakova L. Influence ofdifferent factors and types of edaphic processes on formation ofphosphate fund of soils

23 Lesovoy M., Retman S., Kozub N. Threat of loss of yield be-cause of new highly virulent strain Ug99 of stem rust

27 Bahmat O. Photosynthetic activity and productivity of soya beandepending on grade, a mode of sowing and fertilizing

31 Ryhlivskiy I., Stroyanovskiy V. Division of technological gradesof potato on the character of root formation

35 Rudnyk-Ivashchenko O., Gryghorashchenko L. Features ofphotosynthesis of plants of millet

39 Zhukorskiy O. Influence of temperature conditions of the environment on the hormonal status of calves of meat breeds

42 Patyka V., Andreyeva N. Mycological diseases of whales45 Tkachuk S. Assessment of mechanical properties of tubular

bones on quotient of homogeneity

47 Kyselyov D., Udovychenko Ye., Tryapitsyna N., Chechene-va T. Inter species quality polymorphism of an apple with the useof IRAP-markers

51 Ghorash A., Zaghorodniy M. Ways of improving assessment ofgenotypes of buckwheat

55 Bulgakov V., Golovach I. Theory of stroke interacting of vibra-tion digging out end-effector with the body of a root crop of sugar-beet

59 Lesovoy N., Bialkovska N., Chayka V. Biodiversity of insects-herpetobionts in agricultural landscapes of Forest-Steppe

62 Polupan M., Korostin O., Velychko V. Monitoring index of thenatural-anthropogenous content of phosphorus in soils

66 Kornilyev G., Yezhov V. About the perspective of production offood produce from fruits of nectarine

69 Zbarskiy V., Gorevoy V. Regional aspects of evolution of branchof swine breeding

74 Pochukalin A. Breeding work with cows-champions in beef cattlehusbandry

76 Bunchak A. Organic fertilizer from waste of tanning production79 Pelukh I. Forming innovative-investment potential of the agrarian

factories81 Shulko O. Influence of sulfur on productivity and digestibility of

nutrients at young animals of rabbits

8383 To І. Gudkov — 7084 To О. Sydorchuk — 60

4 Вісник аграрної науки липень 2010 р.

Адреса редакції:03022, Київ-22,

вул. Васильківська, 37,тел./факс 257-40-81.

E-mail: [email protected]

Засновник і видавець —Українська академія аграрних наук

Редакція:А.П. Акімова, Н.Ф. Лайко,

Г.І. Смолянченко ,

Г.Г. Хурманець

Точка зору редколегіїне завжди збігаєтьсяз позицією авторів

Комп’ютерна верстка:І.О. Алейнікова

Комп’ютерний набір:Н.М. Чепіга,Н.В.Олійник

Редакція журналу«Вісник аграрної науки»

© 2010

Підписано до друку 10.07.10.Формат 70×100/16.Папір офсетний. Друк офсетний.

Умовн. друк. арк. 7,15.Умовн. фарбовідб. 14,8.

Обл.-вид. арк. 10,0.

Друкарня фірми «Есе».03142, Київ-142,

пр. Вернадського, 34/1.тел./факс 424-02-10/

424-02-10.

НАУКОВО$ТЕОРЕТИЧНИЙ

ЖУРНАЛ2010, №7 (687)

Свідоцтвопро державну реєстраціюКВ № 540 від 28.03.94.

Адреса видавця:01010, Київ-10,вул. Суворова,9

5Вісник аграрної наукилипень 2010 р.

Найактуальніше

УДК 330.341.1:62.001.7; 338.24.01© 2010

М.В. Зубець,академік УААН

С.А. Володін,член�кореспондент УААНУкраїнська академіяаграрних наук

УТВЕРДЖЕННЯІННОВАЦІЙНОЇ МОДЕЛІВ СИСТЕМІ АГРАРНОЇ НАУКИ

Досліджено етапи становлення інноваційноїмоделі систем функціонування та розвиткуаграрної науки, інтеграції науково1інноваційногопотенціалу в інвестиційноактивні сегментинаукоємного ринку АПК.

Відповідно до Указу Президента України № 1529/99 від 3.12.1999 р. «Про невідкладні за-ходи щодо прискорення реформування аграр-ного сектора економіки» у 2000 р. проведенокардинальні заходи з реформування та запро-вадження ринкових відносин в АПК. Перед аг-рарною наукою постало завдання забезпечитиадаптування науково-експериментального про-цесу до вимог ринкової економіки на базі пере-ходу на інноваційну модель функціонування ірозвитку.Утвердження інноваційної моделі в системі

аграрної науки здійснюється Інститутом іннова-ційного провайдингу УААН за 3-ма етапами:І — пошук шляхів інноваційної перебудови на-укових установ за ринковими принципами; ІІ —створення науково-методологічних засад інно-ваційного розвитку аграрної науки; ІІІ — підви-щення інноваційного потенціалу аграрної наукита забезпечення інтеграції інноваційних досяг-нень в індустріальні сегменти наукоємного рин-ку АПК.І етап (2001—2005 рр.) — пошук шляхів

інноваційної перебудови наукових установУААН за ринковими принципами.Завдання етапу — дослідження наукової

системи та її ринкової адаптації з метою вдос-коналення застарілої моделі організації науки,спрямованої на задоволення ринкових потреб,консалтингової діяльності наукових установ зпросування власних конкурентоспроможнихрозробок на ринку, виробництва наукомісткоїпродукції в умовах використання дослідно-ек-спериментальної бази наукових установ, рин-кової капіталізації та комерціалізації підприєм-ницьких відносин у системі науково-виробничихструктур.

Проведені заходи. Залучено недержавніінноваційні структури для досліджень та роз-роблення підходів до підготовки інноваційнихперетворень у науково-виробничій системі тастворення необхідної бази для перебудовинаукової сфери відповідно до вимог ринковоїекономіки.За відсутності державного фінансування

дослідження проводили за недержавні кошти.За 5 років залучено 1,7 млн грн приватних ін-вестицій для здійснення ринкових трансфор-мацій на інноваційних засадах у наукоємномусекторі аграрної економіки. На апробацію роз-робок у державному секторі системи УААН ін-ституту було виділено у 2004—2005 рр. дер-жавне фінансування в сумі 120 тис. грн (2004 р.— 30, 2005 р. — 90 тис. грн). Отже, фінансу-вання розробок здійснено на 7% за рахунокдержавних і 93% — недержавних коштів.За дорученням Уряду та за власною ініціа-

тивою УААН:виконано комплекс наукових досліджень з

питань освоєння інноваційних підходів при ви-конанні науково-дослідних, дослідно-конструк-торських робіт й адаптації наукових установ доринкових умов у реформованому аграрномусекторі економіки;залучено підприємницькі структури зі сфери

інноваційного консалтингу;розроблено Концепцію агротехнополісу як

системи договірних відносин учасників ринкугенетичних ресурсів України;відпрацьовано перші в АПК проекти Техно-

парку щодо створення ринку насіннєвих та пле-мінних ресурсів на підприємницьких засадах;здійснено становлення спеціалізованого Ін-

ституту інноваційного провайдингу УААН;



за недержавні кошти сформовано науково-методологічну базу, проведено державну атес-тацію Інституту інноваційного провайдингу. Навиконання цієї роботи спрямовано результатинаукових досліджень, рішення сесії загальнихзборів УААН щодо формування ринковоїінфраструктури Академії та для забезпеченнявиконання якого затверджено Президією УААНПостанови «Про систему інноваційного провай-дингу в УААН», «Про заходи щодо капіталізаціїта комерціалізації об’єктів прав УААН», «Проінноваційні перетворення в системі УААН».На підставі обґрунтованих рішень за розроб-

ками Інституту інноваційного провайдингуУААН унесено зміни до структури апарату Пре-зидії УААН, створено спеціалізований підрозділз питань інтелектуальної власності і трансфе-ру технологій, спостережну раду та експертнукомісію для забезпечення супроводу заходів зкапіталізації та комерціалізації об’єктів правнаукових установ УААН. За рішенням УААН набазі Інституту аграрної економіки та Інститутусвинарства ім. О.В. Квасницького УААН прове-дено експериментальні дослідження з питаньзабезпечення захисту та інноваційного провай-дингу об’єктів прав наукових установ УААН.

Результати цієї спільної роботи розглянутона засіданні Науково-інноваційної ради приПрезидентові УААН. Досвід науково-інновацій-ного співробітництва схвалено та прийнятоСтратегію щодо інноваційного розвитку УААН,підрозділом УААН запропоновано підготуватипрограму наукових досліджень з питань іннова-ційного розвитку аграрної науки.Результати. Дослідженнями визначено, що

структура організації управління і відносин унаукових установах потребує змін, які б забез-печували створення та впровадження іннова-ційних продуктів, замовлених ринком. Діючасистема організації процесу створення науко-во-технічної продукції не завжди відповідаєринковим вимогам, неефективно працює ме-ханізм замовлення на наукову продукцію,відсутня практика застосування підприємниць-кого менеджменту і маркетингу при просуванніконкурентоспроможних розробок на ринок. Не-достатня матеріально-технічна база досліднихгосподарств, низькі показники кредитоспромож-ності й інвестопривабливості роблять ці госпо-дарства нездатними виконувати функцію екс-периментальної бази науки. У результаті цьо-го ринок генетичних (насіннєвих, племінних)ресурсів поступається комерційним структурам,а наука втрачає дослідні господарства.Дослідженнями доведено необхідність доко-

рінних змін у діючій системі, але це потребуєстворення науково-методологічної бази та роз-робки нормативно-організаційного інструмента-рію щодо економіко-правових засад цих пере-

Утвердження інноваційноїмоделі в системі аграрної науки

творень з урахуванням особливостей роботидержавних структур у сфері аграрної науки.Впровадження результатів. Доведено, що

питання переходу державної наукової сферина ринкову модель інноваційного розвитку по-требує спеціальних наукових досліджень заекономічними, правовими, технологічними, уп-равлінськими та іншими напрямами для забез-печення науково обґрунтованого підходу доздійснення інноваційних перетворень. Сформу-льовано основні напрями досліджень: перебу-дова наукової сфери, створення підприємниць-кої інфраструктури, забезпечення трансфор-мації наукових розробок в інноваційні технологіїі просування їх на ринок на бізнес-засадах.Обґрунтовано, що ринкові підходи потребу-

ють залучення установи, яка володіє необхід-ною базою знань та зв’язків з суб’єктами рин-ку для наближення досліджень та розробок допотреб аграрного ринку. За результатами кон-курсу Інститут інноваційного провайдингу реко-мендовано до самостійної науково-дослідноїроботи в сфері інновацій, інвестицій, інтеграції,інтелектуальної власності та трансферу техно-логій.ІІ етап (2006—2010 рр.) — створення нау-

ково-методологічних засад інноваційногорозвитку аграрної науки.Завдання етапу — поглиблене вивчення та

розроблення основ інновативної філософії яксистеми поглядів та методів інноваційної діяль-ності; наукового інновінгу як методу програмно-цільової продуктивної творчості при створенніконкурентоспроможних розробок; інноваційно-го консалтингу як інструменту інтелектуально-го бізнесу при трансфері технологій і проектів;венчурного підприємництва при випуску науко-місткої продукції з використанням інноваційно-інвестиційних розробок наукових установ; нау-коємного ринку як системи відносин виробниківта споживачів інноваційних продуктів/продукції.Проведені заходи. На Інститут інноваційно-

го провайдингу покладено завдання провестина підставі результатів попереднього етапудослідження в системі УААН з визначення на-уково-методологічних засад інноваційного роз-витку аграрної науки, створення основ іннова-ційного провайдингу в наукоємній аграрнійсфері, інноваційних перетворень наукових ус-танов, інноваційного консалтингу в рослин-ництві і тваринництві, організації наукоємногоринку та здійснення інноваційного підприємниц-тва з врахуванням інтересів аграрної науки.За умовами конкурсу щодо визначення ви-

конавців наукової програми Інститут інновацій-ного провайдингу затверджено головним вико-навцем теоретико-методологічних та науково-організаційних досліджень інноваційногорозвитку аграрної науки, на які виділено 6,5



млн грн державних коштів на 5 років. Відповід-но до регламенту проведено конкурс у мережінаукових установ УААН та визначено 13 співви-конавців. Відбір здійснено за галузевим прин-ципом з урахуванням наявності наукових кадрівдля навчання інноваційній діяльності, потребринку на наукові розробки цих установ та данікон’юнктурних досліджень.Проекти зареєстровано в УкрІНТЕІ як нау-

кові роботи, отримано позитивні висновки екс-пертизи Національної академії наук Українипро визнання робіт фундаментальними, які ре-комендуються до фінансування з державногобюджету.Внаслідок недостатнього фінансування було

внесено зміни до структури НТП № 47 «Пронадання остаточної редакції програми за струк-турою: підпрограми, завдання першого та дру-гого рівнів». Так, завдання за ІІІ підпрограмоюподілено на 2 блоки: без змін обсягів фінансу-вання залишено завдання, яке має виконува-ти Інститут інноваційного провайдингу; завдан-ня, не забезпечені фінансуванням, виконують-ся НДУ — співвиконавцями за рішенням УААНза рахунок власних коштів із загального абоспеціального фондів установ за науково-мето-дологічним супроводом Інституту інноваційно-го провайдингу.На створений в апараті Президії УААН Від-

діл наукового менеджменту і маркетингу, в по-дальшому перетворений в Управління з пи-тань інтелектуальної власності, маркетинговихдосліджень та інформаційно-консалтингове за-безпечення, покладено функції наукового кон-тролю і координаційно-організаційної роботищодо впровадження результатів програми.Протягом 2006—2009 рр. цей підрозділ

УААН на основі науково-методичних розробокІнституту інноваційного провайдингу забезпечу-вав координацію виконання робіт за ІІІ підпрог-рамою щодо формування завдань науковихдосліджень наукових установ з інноваційно-маркетингових питань, контролю виконання тазвітності. Результати досліджень розглянуто нанавчальних і консультативних щорічних семіна-рах системи УААН, в яких брали участь всі нау-кові установи УААН. За період 2006—2009 рр.проведено 8 навчальних семінарів щодо ство-рення інноваційної продукції, її капіталізації такомерціалізації, підготовлено інструментарійтрансферу об’єктів інтелектуальної власності вагровиробництві за системою інноваційногопровайдингу.Послідовно відпрацьовано теоретико-мето-

дологічні підходи до інноваційних перетвореньаграрної науки (2006 р.), підготовлено системо-логічну базу дослідницько-організаційного ком-плексу перебудови наукових установ (2007 р.),моделювання науково-інноваційної структури і

процесів (2008 р.), створення та оптимізаціїмоделей інноваційного провайдингу для галу-зевих та регіональних науково-виробничихструктур (2009 р.).Науковий рівень розробок Інституту іннова-

ційного провайдингу (теоретико-методологічнізасади і методичне забезпечення) схваленоЗагальними зборами Відділення аграрної еко-номіки і земельних відносин 21.01.2010 р. Наїхній основі відпрацьовуються науково-мето-дичні комплекси:програмно-цільового науково-інноваційного

продукування, який дозволяє організувати на-укову та інноваційну діяльність, спрямовану навипуск продукції, що відповідає потребам ринку;інноваційних перетворень наукових установ

рослинницького напряму (на базі Інституту цук-рових буряків), який дозволяє забезпечити їхнійперехід на інноваційну модель розвитку;удосконалення інноваційної діяльності нау-

кових установ тваринницького напряму (на базіІнституту свинарства ім. О.В. Квасницького), щозабезпечує їх підготовку до освоєння іннова-ційних методів роботи;інноваційного бізнес-проектування з метою

створення умов для виводу на ринок науково-технічної продукції у форматі інноваційнихбізнес-проектів;інвестиційного бізнес-проектування, що за-

безпечує залучення в наукоємну аграрну сфе-ру інвестицій та інших фінансових і матеріаль-них бізнес-ресурсів.Методологічні підходи та методичний інстру-

ментарій спрямовано на наукове забезпечен-ня інноваційних перетворень у діяльностінаукових установ; трансформацію науково-тех-нічних розробок інститутів в інноваційні бізнес-пропозиції для виведення їх на аграрний ринок;формування попиту в підприємницькому сере-довищі на інноваційні продукти наукових уста-нов і відпрацювання систем ринкових відносинщодо їх впровадження у виробництво.Отримані результати. Практичні результа-

ти наукових досліджень та розробок Інститутуінноваційного провайдингу в 2006—2009 рр. запрограмою № 47 УААН можна оцінити за 4-манапрямами.По-перше, створено базу для проведення

реальних перетворень щодо структури і проце-су наукової діяльності установ Академії за мо-деллю інноваційного провайдингу. Відпрацю-вання моделей у мережі наукових установУААН здійснюється відповідно до ПостановиПрезидії УААН від 23.08.2007 р. (протокол №13) за договорами науково-інноваційногоспівробітництва Інституту інноваційного про-вайдингу з Інститутом цукрових буряків, Інсти-тутом тваринництва, Інститутом свинарства ім.О.В. Квасницького. Відпрацьовуються догово-




ри з Чернігівським інститутом АПВ, іншими нау-ковими установами УААН. На відпрацюваннямоделі на базі Інституту цукрових буряків буловиділено у 2008 р. додатково 500 тис. грн бюд-жетних коштів, але у 2009 р. фінансування зно-ву було скорочено. Тому для виконання науко-вих робіт залучались кошти інноваційних біз-нес-структур, які не передбачають передачурезультатів наукових розробок на безоплатнійоснові. Виділення у 2010 р. коштів на завер-шення досліджень і впровадження результатіврозробок у мережі Інституту цукрових буряківдозволить отримати економічний ефект у 1,5млн грн і створити базу для передачі іншимнауковим установам УААН досвіду і норматив-но-методичних напрацювань щодо переходу наінноваційну модель.Інноваційні перетворення у 2010 р. плану-

ється провести в кількох визначених УААН ус-тановах рослинницького, тваринницького таінших напрямів. Для цього створено спільнулабораторію інноваційного провайдингу, на ос-нащення якої витрачено 495 тис. грн недержав-них коштів. Після завершення циклу впровад-ження розробок необхідно затвердити системупоказників, які визначають рівень інноваційно-го розвитку НДУ, провести семінар за участюусіх установ УААН і довести розробки до відпо-відальних виконавців в інститутах.По-друге, на виконання завдання Академії

«Про підготовку бізнес-проектів та інноваційнихпропозицій щодо трансферу інноваційних про-дуктів агропромислового виробництва»; наказуУААН «Про упорядкування та докорінне поліп-шення маркетингової діяльності в системіУААН» розроблено науково-методичне забез-печення інноваційного проектування на основінауково-технічних розробок. Створено норма-тивно-методичні рекомендації з адаптації інно-

ваційних проектів до державних вимог, особли-востей підготовки інноваційних бізнес-проектівв АПК.За дорученням Президії Інститутом іннова-

ційного провайдингу проведено експертизу ін-новаційних проектів та бізнес-планів НДУУААН. Проаналізовано 102 проекти від 50 нау-кових установ УААН, у тому числі по відділен-нях: землеробства, меліорації та агроекології— 15, рослинництва — 28, зоотехнії — 16, ве-теринарної медицини — 8, зберігання і пере-робки сільськогосподарської сировини та якостіхарчової продукції — 4, наукового забезпечен-ня трансферу інновацій — 31. Підготовленоекспертні висновки щодо відповідності проектіввимогам інноваційності та бізнес-спрямування.За завданням Президії «Про науково-органі-

заційний супровід інноваційних бізнес-проектів»підготовлено та проведено в серпні 2009 р. 8семінарів-консультувань щодо наукового забез-печення доопрацювання інноваційних бізнес-проектів науковими установами УААН, розроб-лено і доведено відповідні методичні рекомен-дації.За результатами науково-методичних кон-

сультацій доопрацьовано 67 науковими устано-вами 144 інноваційних бізнес-проектів, які пе-редано Інституту інноваційного провайдингудля повторної експертизи і підготовки до впро-вадження. Відібрано 106 проектів 53 науковихустанов, які відповідають формату інноваційно-го бізнес-проектування. Інноваційну складовунаукових розробок за цими проектами оціненомайже у 80 млн грн, у тому числі по відділен-нях (таблиця).За умови доопрацювання цих проектів на

основі методичного та ринково-консалтингово-го супроводу, розробленого Інститутом іннова-ційного провайдингу, наукові установи УААН


Землеробства, меліорації та агроекології 8 12 25614946

Рослинництва 18 36 17779872

Зоотехнії 10 30 15570800

Ветеринарної медицини 2 4 2618000

Зберігання і переробки сільськогосподарськоїсировини та якості харчової продукції 2 2 957700

Механізації і електрифікації 3 8 7264800

Наукового забезпечення трансферу інновацій 0 14 6331250

Установи Мінагрополітики 7 1 2549000

Усього 53 106 79686368

Показники інноваційного потенціалу НДУ

Відділення УААНСума розробки,

грн

Кількість

НДУ ІБП



можуть щорічно отримувати позабюджетні над-ходження за реалізацію на ринку науково-інно-ваційної продукції на суму не менше 100 млн грн.По-третє, експертиза інноваційних бізнес-

проектів показала, що їх реалізація потребуєзалучення інвестицій у сумі не менше 540 млнгрн. Інститутом інноваційного провайдингувідпрацьовано науково-методичну базу таорганізаційний інструментарій щодо розроблен-ня та впровадження інвестиційних проектів збізнес-плануванням, у тому числі за рахуноккредитних ресурсів під державні гарантії.Відпрацювання проектів здійснювали в центрахінноваційного провайдингу, оснащених сучас-ним обладнанням і укомплектованих наукови-ми кадрами. Сума витрат на створення центрівза 4 роки становила 4,5 млн грн державнихкоштів, недержавних — 2,14 млн грн, або 6,64млн грн, з них державний внесок — 68%, не-державний — 32%.Створено базу інноваційно-інвестиційного

проектування, яку апробовано в системі агро-промислового комплексу на замовлення Мі-ністерства аграрної політики України. У 2007—2009 рр. прикладні розробки за контрактом зМіністерством виконано на суму 476 тис. грн,у тому числі в 2007 р. — 133, 2008 р. — 180, у2009 р. — 163 тис. грн.Відпрацювання підприємницьких механізмів

інноваційного провайдингу здійснюється задоговорами консалтингу з комерційними струк-турами. В портфелі замовлень Інститутуінноваційного провайдингу разом з експери-ментально-підприємницькою інфраструктуроюКонцерну «Віадук» знаходяться в роботі бізнес-проекти на суму більше ніж 100 мільйонів грн,у тому числі по лізингу техніки та формуваннюефективного її використання у формі машинно-технологічних станцій; контрактації енергобіо-ресурсів, їх переробці та експорту в країниЄвросоюзу; по трансферу в Україну імпортнихінноваційних технологій у рослинництві, тва-ринництві та адаптації їх спільно з науково-се-лекційними та технологічними установамиУААН.Укладено договори і виконуються проекти

інвестиційного забезпечення виробництватвердого палива на основі використання фіто-енергетичних ресурсів; виробництва стевії якприродного цукрозамінника; трансферних тех-нологій виробництва та використання високо-якісних генетичних ресурсів у свинарстві, за-безпечення дослідних господарств лізинговоютехнікою та технологічним обладнанням наумовах лізингу.По-четверте, реалізація інноваційно-інвес-

тиційних бізнес-проектів неможлива без фор-мування інтегрованих науково-виробничобізнес-структур, адже залучити інвестиції в дер-


жавні установи і підприємства дуже пробле-матично. Тому Інститутом інноваційного про-вайдингу розроблено і апробовано у мережінаукових установ модель інноваційного про-вайдингу, побудовану на сполученні організа-ційно-правових форм співробітництва учасниківз різною формою власності.Запропоновані напрями ринкових перетво-

рень наукових установ і їх експериментально-виробничої мережі за умов фінансування з бокуУААН дозволять здійснити впровадження роз-роблених підходів і забезпечити їхній перехідна інноваційну модель функціонування та роз-витку.Доведено, що реалізація інноваційно-інвес-

тиційних проектів потребує створення та роз-витку інтегрованих агротехнобізнесформуваньза участю наукових установ та їх досліднихстанцій і господарств на умовах взаємовигідно-го державно-приватного партнерства з комер-ційними структурами. Інститутом інноваційногопровайдингу розроблено і відпрацьовуєтьсяразом з інститутами агропромислового вироб-ництва в Миколаївській, Хмельницькій та Чер-нігівській областях модель створення та інно-ваційно-інвестиційного розвитку спільного під-приємства з просування на ринку сучаснихагротехнологій і ведення конкурентоспромож-ного агробізнесу. Партнером українських уста-нов і підприємств виступає група іноземнихінвесторів. Сума інвестицій іноземної сторонистановить 10 млн євро. Українська сторонабере участь у спільному підприємстві з іннова-ційними технологіями наукових установ, трудо-вими і матеріальними ресурсами експеримен-тальної бази.Впровадження результатів. У 2010 р. упро-

вадження результатів наукових досліджень тарозробок здійснюється за напрямами:утвердження моделі інноваційного провай-

дингу розвитку наукоємної аграрної сфери.Мета дослідження — завершення формуваннята доведення до наукових установ УААН мето-дологічних засад і методичних розробок, якізабезпечують перехід аграрної науки на інно-ваційну модель функціонування та розвитку;інноваційні перетворення мережі Інституту

цукрових буряків УААН. Мета дослідження —обґрунтувати необхідність та створити умовидля проведення експерименту з інноваційнихперетворень та корпоративного розвитку ме-режі науково-виробничих структур УААН за мо-деллю інноваційного провайдингу на базі Інсти-туту цукрових буряків УААН;удосконалення діяльності наукових установ

УААН за інноваційною моделлю. Мета дослід-ження — науково обґрунтувати заходи щодоудосконалення науково-дослідного процесу вустановах УААН для створення науково-техніч-


НАЙАКТУАЛЬНІШЕУтвердження інноваційноїмоделі в системі аграрної науки

ної продукції з високим інноваційним потенціа-лом, який реалізується на ринку в формі кон-курентоспроможних наукоємних технологій таінноваційних бізнес-проектів;інвестиційне забезпечення інноваційного

розвитку наукових установ УААН. Мета дослід-ження — науково обґрунтувати інвестоприваб-ливість та кредитоспроможність експеримен-тально-виробничих об’єктів науково-досліднихустанов, створення умов для залучення інвес-тицій в інноваційні бізнес-проекти.ІІІ етап (2011—2015 рр.) — забезпечення

підвищення інноваційного потенціалу аграр-ної науки та інтеграції інноваційних досяг-нень в індустріальні сегменти наукоємногоринку АПК.Завдання етапу: формування наукових за-

сад застосування системи інноваційного про-вайдингу в сфері економіки науково-технічно-го прогресу; створення інноваційної структуриринково-адаптованого комплексу науково-інно-ваційного забезпечення АПК; освоєння та про-сування на ринок технологічних інновацій нау-кових установ у бізнеспривабливі сфери АПК;освоєння економічних інновацій підприємниць-кого менеджменту та капіталу в інвестоприваб-ливих дослідно-експериментальних виробниц-твах; розроблення та впровадження організа-ційних інновацій зі створення та розвиткуінтегрованих науково-виробничих кластерів вінвестиційноактивних бізнеспривабливих сег-ментах АПК.Заплановані заходи: головним завданням ІІІ

етапу є наукове забезпечення інтеграції інно-ваційного потенціалу аграрної науки в інвести-ційне середовище наукоємного ринку АПК.Упровадження наукових розробок з іннова-

ційного розвитку аграрної науки забезпечуєфункціонування наукових установ, їхньої експе-риментальної бази і підприємницької інфраст-руктури в конкурентних умовах наукоємногоаграрного ринку. Тому головним завданнямІнституту інноваційного провайдингу в 2011—2015 рр. є дослідження тенденцій та механізмівінтеграційного, інноваційного, інвестиційногорозвитку наукоємного аграрного ринку і пошук

гідного місця інноваційного потенціалу аграрноїнауки в інвестиційноактивних індустріальнихсегментах кластерних ринкових формувань.Дослідження та розробки в 2011—2015 рр.

планується проводити за напрямами:методологічні та економіко-правові засади

державно-приватного партнерства в кластер-них сегментах наукоємного аграрного ринку;науково-методичне та експертне забезпе-

чення: інноваційних перетворень та інтеграцій-ного розвитку НДУ; організації процесу науко-во-інноваційного продукування НДУ; залучен-ня інвестицій у розвиток наукоємної сфериАПК.Реалізація цих наукових завдань дасть змогу

забезпечити реальну інтеграцію досягнень аг-рарної науки в індустріальні сегменти науко-ємного аграрного ринку; перетворити інтелек-туальні ресурси наукових установ у конкурен-тоспроможні інноваційні продукти тазабезпечити їх просування на ринок; створитиумови для залучення та ефективного викорис-тання інвестицій в інноваційних напрямах.Науково обґрунтованим законодавчо перед-

баченим інструментом для виконання дослід-жень у зазначених напрямах є механізм науко-во-технічної економіко-правової експертизиінноваційного розвитку АПК, нормативно-мето-дичним забезпеченням якого в аграрній сферізаймається Інститут інноваційного провайдин-гу УААН. Застосування незалежної експертизизабезпечить здійснення оцінки інноваційногопотенціалу науково-технічних розробок і науко-місткої продукції наукових установ, визначеннякомерційних властивостей результатів науко-вих досліджень, що пропонуються ринку інно-ваційних проектів. Це дозволить провести пас-портизацію інноваційної бази наукових установ,їхніх дослідних господарств у галузевому тарегіональному сегментах, скласти рейтингучасників наукоємного ринку АПК за показни-ками реальної інноваційної активності, покра-щити роботу з виведення на ринок конкурен-тоспроможної інноваційної продукції, що при-скорить перехід аграрної науки на інноваційнумодель розвитку.



УДК 631.147© 2010

В.В. Гармашов,доктор сільсько�господарських наукІнженерно�технологічнийінститут «Біотехніка»УААН

О.В. Фомічова,кандидатбіологічних наукНаціональнийуніверситет біоресурсіві природокористуванняУкраїни

ДО ПИТАННЯ ОРГАНІЧНОГОСІЛЬСЬКОГОСПОДАРСЬКОГОВИРОБНИЦТВА В УКРАЇНІ

Розглянуто об’єктивні причини екологізаціїсільського господарства в Україні. Розкритонапрями впровадження системи технологічногозабезпечення органічногосільськогосподарського виробництва.Запропоновано шляхи та засади створення йогозаконодавчої бази. Акцентовано на необхідностідержавної підтримки екологізаціїсільськогосподарського виробництва.

Історично в Україні, як і інших державах, зав-жди вирощували екологічно чисту сільськогос-подарську продукцію. Більше того, ґрунтово-кліматичні умови значної частини площі Украї-ни, особливо степової зони, є унікальними дляотримання біологічно повноцінних високоякіс-них продуктів, виробництво яких значною міроюобмежене ґрунтово-кліматичними умовами За-хідної Європи. У 50-і і на початку 60-х роківминулого століття не було об’єктивних причинставити питання про органічне, або те ж самебіологічне сільське господарство. Але з позиціїтого часу сама по собі термінологія звучитьабсурдно, адже землеробство — біологічне засвоєю природою.У попередні десятиліття у зв’язку з удоско-

наленням науково-технічного прогресу та йогопріоритету над біологічним, що дало мож-ливість збільшити продуктивність сільськогос-подарського виробництва, значного поширен-ня набули інтенсивні, індустріальні та інші тех-нології, які включають повну комплекснумеханізацію виробничих процесів, хімізацію,розвиток іригації, що не завжди відповідає біо-логії рослин [6]. Вони не досить коректно впи-суються у навколишнє природне середовище,а отримана продукція час від часу несе в собінегативні властивості і, зокрема для здоров’ялюдини — отруєння пестицидами, які спричи-няють захворювання на рак, щитоподібної за-лози і справляють мутагенну дію [6]. Со-бівартість продукції та енерговитрати нерідкобувають істотно вищими [2]. Дослідження по-казали, що наприклад, у США — найбільшогоу світі виробника й експортера сільськогоспо-дарської продукції [15], потенційний ризик від15 найпоширеніших рослинних і тваринних про-дуктів (яловичина, картопля, яблука, свинина,пшениця, соя, кукурудза та ін.) становить 78%загального онкогенного ризику при викорис-

танні для харчування продуктів із пестицида-ми [10].Інтенсивна експлуатація земельних ресурсів

призводить до зниження здатності агросистемпідтримувати екологічну рівновагу та стійкістьдо біотичних і абіотичних чинників середовища.Застосування висококонцентрованих комплек-сних мінеральних добрив, які вважаються най-важливішим фактором інтенсифікації вироб-ництва сільськогосподарської продукції (скажі-мо, у США за 1956—1996 рр. унесеннямінеральних добрив зросло втричі [9]), у під-вищених дозах підсилює процеси мінералізаціїґрунту, зменшує його насиченість мікрофло-рою. Під впливом використання пестицидів по-рушуються консортні зв’язки, збіднюється різ-номанітність агроценозів, істотно зменшуєтьсякількість корисних ентомофагів, сапрофітноїмікробіоти, посилюється шкідливість окремихвидів комах і токсикогенність мікроорганізмів. Цітехнологічні операції переорієнтовують природ-ний відбір, інтенсифікують дрейф негативноїгенетичної інформації в агроценозі, збільшую-чи залежність продуктивності та стійкості відвкладеної ендогенної енергії [3, 5].У сучасних соціально-економічних умовах,

що спричинили зниження рівня культури зем-леробства, сільське господарство є одним зосновних чинників негативної дії на навколиш-нє природне середовище і продуктивний потен-ціал культурних рослин. Тому важливо вибратистратегію переходу до альтернативних системведення сільського господарства, визначитиекологічну й економічну складову впроваджен-ня екологічно орієнтованих систем сільськогогосподарства [14]. Дослідження, проведені вННЦ «Інститут ґрунтознавства ім. О.Н. Соко-ловського» на Коротичанському дослідному по-лі (Харківська область) [23], показали, що ор-ганічна система землеробства нині може бути



енергоощадною та й економічно вигідною. Так,у середньому за 3 ротації зернопросапної 6-пільної сівозміни продуктивність культур заорганічної системи землеробства була меншоюна 10% порівняно з традиційним землероб-ством, а економічна ефективність була вищоюна 72%. Усе це є об’єктивною причиною еко-логізації сільського господарства України і без-посередньо біологізації технологій [2], які поля-гають у підвищенні продуктивності та адапто-ваності агроценозів за рахунок комплексуагротехнічних заходів: сівозмін, ґрунтозахисноїобробки ґрунту, підтримки і розширення їх ви-дового складу, біологічного контролю ентомо-і фітопатогенного фону, оптимізації гомеоста-зу ґрунтових мікроорганізмів, інтенсифікації ро-дючості ґрунту органічними добривами, фітоме-ліорацією, посилення трансформації атмос-ферного азоту і біологічного фосфору впродукційні процеси рослин. При цьому істот-но скорочують або не використовують засобитехногенної оптимізації агроценозів. Зрештою,це забезпечує отримання екологічно чистоїпродукції, підтримання екологічної рівновагибіоценозів і поліпшення родючості ґрунту. Підекологічно чистою продукцією розуміється нета, у якій не виявлено гранично допустимихконцентрацій заборонених речовин, а продук-ція, вирощена без застосування пестицидів,мінеральних добрив тощо, тобто сам процесотримання цієї продукції виключає яке-небудьнакопичення у ній шкідливих речовин. Акту-альність виробництва екологічно чистої про-дукції, за визначенням ФАО, стоїть на другомумісці після ядерного роззброєння.В останні десятиліття у розвинених країнах

значно зростає інтерес до виробництва еколо-гічно чистої сільськогосподарської продукції.Органічне сільське господарство — це, пере-дусім, органічні цикли у сільському госпо-дарстві, виключення мінеральних добрив і пе-стицидів (як зазначалось вище) та застосуван-ня компостів, збереження едафону йстимуляція біологічної активності ґрунтів [17,28]. Органічне сільське господарство з ама-торського перетворилося нині на окрему комер-ційну галузь з багатомільярдними оборотами.У країнах ЄС, США, Японії, Канаді та ПівденнійКореї на державному рівні ставиться питаннящодо поступового переходу агропромисловогосектору економіки на альтернативні методи ітехнології ведення сільського господарства [4].Проблеми розвитку малозатратного екологічно-го сільського господарства на часі в умовахБолгарії [15]. Зокрема, в країні запропонованорозвивати методи отримання екологічноїсільськогосподарської продукції та створеннянаціональної системи моніторингу.Слід зазначити, що в структурі причин еко-

До питання органічногосільськогосподарського виробництва в Україні

логізації сільського господарства пріоритетнезначення мають економічні. Розвиток органіч-ного сільського господарства в країнах Захід-ної Європи зумовлений перевиробництвом про-довольства. У бюджеті країн Західної Європита інших країнах з розвиненою економікою вит-рати, пов’язані з харчуванням, зазвичай ста-новлять 5—15%. У країнах СНД та інших краї-нах з обмежено розвиненою економікою цястаття витрат становить 25—60% і більше.Тому в розвинених країнах є об’єктивна мож-ливість збільшення витрат на продукти харчу-вання, що зумовить істотне поліпшення йогоекологічних характеристик. Крім цього, у краї-нах ЄС спостерігається перевиробництвосільськогосподарської продукції, а експорт ви-магає субсидій, оскільки експортні ціни нижчевнутрішніх.У країнах Західної Європи розвиток органіч-

ного сільського господарства набув найбільшо-го розвитку в Данії, Швейцарії, Великій Британії,Німеччині, Норвегії, Австрії, Франції та іншихкраїнах [13, 22]. Загальна площа сільськогос-подарських угідь, зайнятих вирощуванням куль-тур без застосування агрохімікатів, становитьу Європі близько 5 млн га, Північній Америці —1,5, Австралії — 10,6 млн га земель [18]. Рин-ки екологічно чистої продукції сільського госпо-дарства розвиваються у багатьох країнах світу,працює система сертифікації і маркетингу цихтоварів [19]. Споживачами такої продукції про-довольства органічного сільського господар-ства в Україні є 3—5% населення великих міст[19, 21]. Слід також зазначити, що за останнєдесятиріччя площі земель під органічнимсільським господарством у деяких країнах ЄСзросли майже вдвічі: в Данії — з 5 до 10% [13,26, 27], на 50% — у Німеччині (з 4 до 7%) [13,24, 25]. Відсутність в Україні закону про вироб-ництво органічної продукції обмежує можли-вості її офіційної участі в цьому процесі. Томуйого ухвалення дасть змогу істотно розшири-ти експортні статті балансу нашої країни і до-ходи її виробників.У зв’язку з цим виробництво екологічно чи-

стої продукції в Україні повинне бути конкурен-тоспроможним сегментом аграрного ринку, зат-ребуваним споживачами, у яких зростає інте-рес до безпечної, екологічно чистої та якісноїпродукції. При цьому зростає й інтерес вироб-ників до органічного виробництва, і ринки збу-ту в Європі стали доступнішими.Нині ємність світового ринку екологічно чи-

стої продукції, за різними оцінками, становитьблизько 50 млрд доларів США. Потенційноможлива участь України — близько 3,5—4,5 млрд доларів США з перспективою істотно-го розширення. Згідно з аналітичними прогно-зами, щороку приріст виробництва біологічно



чистої продукції становить 10—20% у рік (при-чому, ціна екологічних продуктів харчування пе-ревищує ціну звичайних мінімум на 10—30%)[23] і може досягти обороту в 200—250 млрддоларів США. Це найбільш швидкорослий сег-мент економіки і виробництва в світі. Ниніспостерігається глобалізація у географічномурозділенні попиту і пропозиції на екологічні про-дукти. Споживання та попит розвиваються пе-реважно в розвинених країнах, а виробництвопоступово переміщується у країни, що розви-ваються. Проте розвинені країни зберігаютьпріоритет у сертифікації та маркуванні екологіч-ної продукції.Аналізуючи світове виробництво екологічно

чистої продукції, слід зазначити, що Українапри значних фактичних обсягах виробництвацієї продукції необґрунтовано довго «затрима-лася» із законодавчо підтвердженим розвиткоморганічного (біологічного) землеробства.Відсутність законодавчої бази і самого законупро біологічне (органічне) сільське господар-ство обмежує економічну та інвестиційну при-вабливість такого виробництва. Навряд чи до-речно орієнтуватися лише на західноєвро-пейське законодавство та інші маргінальнішляхи. Закони легше розробляти, ніж їх вико-нувати. Слід ураховувати, що навіть при ухва-ленні такого законодавства в країнах Євросо-юзу, за відомих причин ще тривалий час будутьпідвищені вимоги до продукції, виробленої вУкраїні.Під органічною продукцією у країнах Захід-

ної Європи розуміється продукція, виробленабез застосування засобів техногенної оптимі-зації агроценозу. Крім цього, обов’язковою умо-вою ведення органічного сільського господар-ства є перехідній, 3-річний період, під час яко-го також не застосовують пестициди тамінеральні добрива, але продукцію не оціню-ють як органічну. Цей конверсійний період до-тується державою і залежно від культури таінших умов рівень субсидій досягає 500—1500 євро в рік. Хоча в останні роки спостері-гається тенденція до його зниження та змен-шення цін на органічну продукцію.Більше того, вирощування в Україні сільсь-

когосподарської продукції відповідно до вимогєвропейського законодавства в окремих випад-ках нераціональне, особливо в степовій зоні.Зокрема, повна відмова від використання мі-німально допустимих доз мінеральних добривпри обмеженому виробництві призведе до іс-тотного зниження урожайності та якості продукції.Численними дослідженнями доведено, що

помірне застосування мінеральних добрив ненесе негативної післядії навколишньому сере-довищу. Встановлено їх прямий і непрямийпозитивний впливи на ґрунтоутворювальний

процес, величину, якість і біологічну цінністьурожаю, відмінностей в екологічній чистоті ана-лізами не встановлено. Результати багаторіч-них досліджень у різних ґрунтово-кліматичнихзонах України свідчать про те, що комбінова-на органо-мінеральна система добрив має пе-реваги над органічною та мінеральною завідтворенням родючості ґрунту і виходом рос-линної продукції. Крім того, встановлено, щовідмова від унесення мінеральних добрив та-кож призводить до інтенсивного зниження уміс-ту гумусу в ґрунті і ще більшого зниження про-дуктивності сівозмін. Важливо відзначити, що вУкраїні, особливо в степовій зоні, скороченовиробництво органічних добрив і площі під ба-гаторічними та однорічними бобовими травами.Наступним аргументом не на користь повної

компіляції європейського законодавства є те,що в Україні важко серйозно розраховувати наадекватні державні дотації при виробництвіекологічно чистої продукції та компенсації у разізагибелі урожаю.Тому неадаптована експлуатація європейсь-

кого законодавства без урахування ґрунтово-кліматичних, економічних і соціальних особли-востей України може завдати більше шкоди,ніж користі. Проте не слід відмовлятися від ба-гатьох глибоко продуманих і осмислених йогоположень.Вітчизняний закон про органічне сільське

господарство повинен ураховувати національ-ні, соціальні та економічні особливості, а такожґрунтово-кліматичні умови нашої країни, гармо-нізуючи з відомими стандартами та програма-ми сертифікації. Щоб розширити експортні мож-ливості виробника, у законі повинна бути пе-редбачена можливість наступної сертифікаціїгосподарств за іншими гармонізованими стан-дартами. У світі поки що не існує єдиних міжна-родних стандартів екологічного (біологічного)сільськогосподарського виробництва. Тому взаконі необхідно передбачити можливість інди-відуальної сертифікації господарств за базис-ними стандартами IFAM, FiBL, SOL (ДирективаЕС 2092/914 чи постанови Ради Європи № 834— 2007 р. і № 889 — 2008 р.) та державнимистандартами інших країн (NOP — національнаорганічна програма США, JAS — японські сіль-ськогосподарські стандарти, швейцарське По-ложення про органічне сільське господарство— Bioverordnung SR 910.18) і приватні стандар-ти екологічного виробництва (Demeter, Natur-land, Bioland, Geae, Ekovin BIO SUISSE,EUREPGAP та ін. — усього 260 стандартів).Такий диференційний підхід скоротить конвер-сійний період й істотно розширить експортніможливості виробників [1].Введенню закону повинна передувати роз-

робка національних екологічних стандартів до-




пустимого агрохімічного навантаження на ґрун-ти різного генезису під певні сільськогоспо-дарські культури. Це досить складне завдання,проте використання результатів багаторічнихдосліджень, проведених у різних ґрунтово-клі-матичних зонах, істотно спростить його розв’-язання.Важливість і практичне значення закону ви-

значаються науковою ємністю складових йогоположень і рекомендацій для їх реалізації. Узв’язку з цим пріоритетним є визначення потен-ційних обсягів екологічно чистої продукції, роз-мірів площ і культур під органічне сільське гос-подарство з урахуванням перспектив форму-вання національного ринку, потреб населеннята експортних можливостей і потреб потенцій-них експортерів. Адже в Україні реальна пло-ща, яку можна використати для отримання еко-логічно чистої продовольчої сировини, стано-вить 4—5 млн га [12], що майже вдвічі меншеза потребу. Нині в Україні площа сертифікова-них земель під органічним сільським господар-ством становить близько 240 тис. га (1,3% ріл-лі) [22].Не менш важливим завданням є також про-

ведення зонального районування сільськогос-подарських угідь, придатних для ведення біо-логічного сільського господарства. У зв’язку зцим досить перспективним є використання па-раметрів агроґрунтових потенціалів сільсько-господарських культур, які характеризують ре-сурсні можливості земель будь-якого регіонуУкраїни і сприяють раціональному використан-ню його ґрунтового покриву [7], впровадженнязон спеціалізації землеробства України з ура-хуванням природної родючості ґрунтів [8]. Єнавіть пропозиції щодо вирощування якісної табезпечної для людини продукції у спеціалізо-ваних господарствах, де застосовуютьорганічні системи землеробства [22]. Найбіль-ший попит на екологічні продукти харчуванняспостерігається у великих містах, поряд з яки-ми доцільною є організація екологічних госпо-дарств, тоді як експортний потенціал, особли-во при виробництві зернових культур, доціль-но розвивати в малонаселених районах.Необхідно провести науково обґрунтоване

виведення малопродуктивних земель із кате-горії орних земель з метою залуження, органі-зації природних і штучних пасовищ, садінняягідних культур, горіхових насаджень, змішано-го заліснення та ін.Дуже важливим завданням є ревізія біологіч-

них засобів захисту рослин, добрив, стимуля-торів росту і біодеструкцій із зазначенням їхніхвластивостей, специфіки дії залежно від біотич-них та абіотичних чинників порівняно з кращи-ми вітчизняними та зарубіжними аналогами.Слід розширити дослідження зі скринінгу і мо-

ніторингу біологічних препаратів, уточнити спе-цифіку їхньої комплементарності та особли-вості колонізації, поглибити дослідження із син-тезу нових. Це дасть змогу якісно й кількіснозбільшити спектр біопрепаратів, поліпшити їхніфункціональні властивості. Необхідно істотнорозширити видовий склад ентомофагів, удос-коналити і розробити технології, устаткуваннядля їх розведення, зберігання, тестування тавикористання в умовах виробництва. Потрібносформувати постійно діючий національний ка-талог біологічних засобів, на основі якого ви-значити пріоритети введення нових. Узагаль-нюючи зарубіжний досвід застосування біопре-паратів, слід зазначити, що в країнах ЗахідноїЄвропи та Росії використовують більше 100найменувань мікробіологічних і ентомологічнихзасобів захисту рослин, в Україні їх — у 10—15 разів менше. Аналіз розвитку світового ринкубіопестицидів і його прогноз свідчать про те, щов найближчі роки Україна наповниться біопре-паратами західного виробництва, які не завждиадаптовані для наших умов. Однією з причинє відсутність у нас промислового виробництвабіологічних засобів захисту рослин з необхід-ним обсягом і асортиментом. Важко сподівати-ся на високу якість вітчизняних біологічних пре-паратів, вироблених у невеликих біологічнихлабораторіях, і їх вірулентність. Втрачаєтьсясенс малотоннажного виробництва біопрепа-ратів. Виробникам необхідні рекомендації зудосконалення технологій напрацювання тазберігання біологічних препаратів. Проте існу-ючий технологічний рівень та потужності вироб-ництва біозасобів на перших етапах достатні.Система технологічного забезпечення біоло-

гічного сільського господарства повинна бутипредставлена рекомендаціями для різних ґрун-тово-кліматичних умов України: за зонально-адаптованою структурою посівних площ, від-працьованою з урахуванням ґрунтово-екологіч-ного районування — об’єктивної просторовоїоснови розподілу та оцінки земельних ресурсівза зволоженням [11], біологічними сівозмінами,енергозберігаючою, екологічно безпечною си-стемою обробітку ґрунту, добрив, захисту рос-лин і безпосередньо біологічними технологія-ми вирощування сільськогосподарських куль-тур. Дослідження у цьому напрямі, проведеніпрактично в усіх ґрунтово-кліматичних зонах,потребують уточнення параметричних показ-ників окремих технологічних прийомів індивіду-ального та комплексного застосування. Середпринципів, які забезпечують біологізацію сіль-ського господарства, виділяють також створен-ня екологічно безпечних, енергозберігаючихсистем машин [16].Крім оптимальних ґрунтово-кліматичних умов,

продукцію з необхідними характеристиками мож-




на отримати лише за наявного технологічногозабезпечення вирощування культур і режимівутримання тварин. А це можливо за наявностітаких наукоємних факторів агровиробництва,як сорти і гібриди рослин, породи тварин, тех-нології переробки сировини тощо [12].У системі технологічного підходу велике зна-

чення надається підбору пластичних сортів, щохарактеризуються високим рівнем стійкості донесприятливих чинників зовнішнього середови-ща, хвороб і шкідників, адаптованих до ґрунто-во-кліматичних умов регіону. Зі зниженням рів-ня застосування хімічних добрив і пестицидівзросте попит на нові лінії рослин, здатні зав-дяки посиленому розвитку коріння та підвищен-ню активності певних ферментних систем зас-воювати елементи живлення з ґрунтів, у які невносять мінеральні добрива [13]. Останніми де-сятиліттями у виробництві потенціал районова-них сортів реалізується на 30—50%, хоча най-оптимальніший режим експлуатації біологічноїсистеми забезпечується за рівня 65—75% йогопотенційної продуктивності. Це свідчить прозначні резерви для підвищення урожайностісільськогосподарських культур. Нині середрайонованих сортів практично всі інтесивноготипу. У зв’язку з цим необхідна часткова пере-орієнтація селекційного процесу на екстенсивнісорти. Слід визначити набір сортів для органі-чного сільського господарства для різних ґрун-тово-кліматичних умов з подальшою організа-цією насінницьких господарств. Виконання цьо-го завдання повинне базуватися не лише нарезультатах польових досліджень, а й данихдержавного сортовипробування. Зважаючи на

великий набір експериментальних даних, необ-хідна розробка статистичних пакетів на основізастосування не лише дисперсійного, а й фак-торного, компонентного і кластерного аналізів.Проведені вищезазначені дослідження ля-

жуть в основу національного закону про біоло-гічне (органічне) сільське господарство і ство-рять умови для об’єктивної сертифікації госпо-дарств, упровадження системи оцінки якостісільськогосподарської продукції, оптимізуютьбезпосередню реалізацію закону у виробництво.Важливо забезпечити державну й суспільну

підтримку процесів екологізації сільського гос-подарства з боку державних органів усіх рівнів,розробити заходи заохочення виробників, щоекспортують продукцію за кордон [15]. Про цесвідчить і досвід Великої Британії [13], де ство-рено урядову Схему Органічного сільськогогосподарства для допомоги і поширення орга-нічної продукції та фінансової допомоги фер-мерам (хоч і в невеликих обсягах), які застосо-вують біологічні підходи і процеси, що трива-ють понад 2 роки. І лише після закінчення цьоготерміну можливий маркетинг продукції як «ор-ганічної». Здійснюються заходи щодо стимулю-вання органічного землеробства за допомогоюцінової політики, податків і певних пільг при ре-алізації продукції.Оскільки органічне сільське господарство

передбачає створення стійких зв’язків між ґрун-тами, рослинами, тваринами, людиною й біо-сферою для продукування здорової продукціїта охорони і поліпшення навколишнього сере-довища, воно є стратегією безпечного майбут-нього для усього світу.

Висновки

Україна в найближчому майбутньому по-винна стати європейським лідером у вироб-ництві екологічно чистого продовольства,оскільки має значну за масштабами Європиплощу високопродуктивних земель.Значна частина сільськогосподарських

угідь, які інтенсивно використовують остан-німи десятиліттями в умовах зниженого чивідсутнього хімічного навантаження, пройш-ла фазу природного самоочищення і можебути переведена до органічного сільськогогосподарства у відносно короткий період.Отже, Україна має великий потенціал для ви-робництва органічної сільськогосподарськоїпродукції, попит на яку буде пріоритетним усвіті.З метою ефективного забезпечення біоло-

гізації технологій слід розробити законодав-чу базу органічного сільського господарстваз урахуванням ґрунтово-кліматичних, еконо-

мічних і соціальних особливостей України.Необхідно провести зональне районування

сільськогосподарських угідь, придатних дляведення органічного (або біологічногосільського господарства), що базується навикористанні параметрів агроґрунтових по-тенціалів сільськогосподарських культур.Важливим завданням є ревізія біологічних

засобів захисту рослин, добрив і стимуля-торів росту та біодеструкцій із зазначеннямїхніх властивостей, специфіки дії залежно відбіотичних та абіотичних чинників порівняноз кращими вітчизняними і зарубіжними анало-гами. Система технологічного забезпеченняорганічного сільського господарства повиннабути представлена рекомендаціями длярізних ґрунтово-кліматичних умов України:зонально адаптованою структурою посівнихплощ, відпрацьованою з урахуванням ґрунто-во-екологічного районування, біологічними




сівозмінами, системою обробітку ґрунту, доб-рив, захисту рослин і біологічними техноло-гіями вирощування культур. Нагальною по-требою є запровадження державою спеціаль-

них заходів підтримки та мотивації процесівекологізації сільського господарства з бокудержавних органів усіх рівнів і для госпо-дарств з різною формою господарювання.

1. Жученко А.А. Адаптивный потенциал куль-турных растений (эколого-генетические основы).— Кишинев: Штиинца, 1988. — 776 с.

2. Жученко А.А. Экологическая генетика куль-турных растений (адаптация, рекомбиогенез, агро-биоценоз). — Кишинев: Штиинца, 1980. — 588 с.

3. Кантемиров Р.Ф. Мировой рынок экологи-ческого сельского хозяйства: современное состо-яние и тенденции развития//Междунар. с.-х. журн.— 2007. — № 4. — С. 25—26.

4. Мельников Н.Н. Современная ситуация сприменением пестицидов//Хим. пром-сть. — 1994.— № 2. — С. 14—18.

5. Созинов А.А., Гармашев В.Н., Вовченко И.В.Озимая пшеница в Причерноморье. — Одесса:Маяк, 1979. — 163 с.

6. Черняков Б.А., Шевлягина О.В. США: инду-стриализация сельского хозяйства, экологическиепоследствия//География и экология. — 2006. —№ 7. — С. 3—21.

7. Величко В.А. Родючість ґрунтів України заагропотенціалами основних сільськогосподарськихкультур: автореф. дис. на здобуття наук. ступ.д-ра с.-г. наук.; спец. 06.01.03 «Агроґрунтознавствоі агрофізика». — Харків, 2008. — 44 с.

8. Спеціалізація землеробства — стратегічнаоснова підвищення ефективності і сталого розвит-ку АПК/М.І. Полупан, В.Б. Соловей, В.А. Величкота ін.//Вісн. агр. науки. — 2005. — № 5. —С. 5—16.

9. Fertilizer Summary Date 1986, Alabama, 1985;Commercial, Bull. 216 NVA, des. 1990. P. 2.

10. Agricultural Resources Input, Wach. 1988. P.38 Agricultural Resources and EnvironmentalIndicators. AH № 706Ю 1997, Production Practicesfor Major Crops in US. Agriculture, 1990. — 199. —P. 91—92.

11. Полупан М.І. Класифікація ґрунтів України/За ред. М.І. Полупана/М.І. Полупан, В.Б. Соловей,В.А. Величко. — К.: Аграр. наука, 2005. — 200 с.

12. Ситник В.П. Екологічні аспекти агропромис-лового комплексу/В.П. Ситник//Вісн. аграр. наук. —2002. — № 9. — С. 55—57.

13. VacKerron D.K.L., Duncan J.M., Hillman J.R.et all. Organic farming Science and belief//Annu Repr,1988—1999. Scott. Crop. Res. Inst. — Dundee,1999. — P. 60—72.

14. Бегеулов М.Ш. Повышение плодородияпочв/М.Ш. Бегеулов//Аграр. наука. — 2002. —№ 6. — С. 12—13.

15. Хаджиева В. Екологично земледелие —шансове и проблеми/Виолина Хаджиева//Икон. иупр. селск. стоп. — 1998. — 43, № 4. —С. 49—51.

Бібліографія

16. Каштанов А.Н. Концепция устойчивого зем-леделия России в ХХІ веке//Почвоведение. —2001. — № 3. — С. 263—265.

17. Корсунова Т.М. Агроэкологические основыповышения плодородия почв в органическом зем-леделии на Байкальской природной территории(Республика Бурятия)/Т.М. Корсунова//МатериалыV Всерос. съезда общества почвоведов им. В.В.Докучаева, Ростов-на-Дону, 18—23 августа2008 г. — Ростов-на-Дону, 2008. — С. 178.

18. Рудницька О.В. Формування попиту наорганічну продовольчу продукцію в Україні: аналізі перспективи//Економіка АПК. — 2005. — № 10.— С. 116—120.

19. Кобець М.І. Органічне землеробство в кон-тексті сталого розвитку. — К., 2004. — № 5. —С. 22.

20. Потабенко М.В., Корніцька О.І. Особли-вості та передумови розвитку органічного земле-робства//Агроекол. журн. — 2007. — № 2. — С.34—38.

21. Танчик С.П., Цюк О.А., В’ялий С.О. Розви-ток органічного землеробства в Україні//Вісн. аг-рар. науки. — 2010. — № 1. — С. 11—15.

22. Танчик С.П. Ефективність систем землероб-ства в Україні//Вісн. аграр. науки. — 2009. — №12. — С. 5—11.

23. Шедей Л.А., Гвоздик В.Б., Акимова Р.В.,Шевченко Н.Г. Эффективность органической сис-темы земледелия в современных условиях агро-производства//Агрохімія і ґрунтознавство. Міжвід.тем. наук. зб. Спеціальний випуск. Книга 3. —Житомир: Рута, 2010. — С. 296—297.

24. During R.-A., Michels A. ConservationAgriculture, Organic Farming and GM crops inGermanу. Main focus: Western Germanу. Report D1.1. A 5. KASSA Project. CIRAD. France, 2006. —P. 1—45.

25. Frielinghaus M., Muller L., Willms M., Andre-as U. Conservation Agriculture, Organic Farming andGM crops in Denmark. Report D 1.1. A 6. KASSAProject. CIRAD. France, 2006. — P. 1—16.

26. Thinggaard K. Organic seed, conservationagriculture and GM crops in Germani. Main focus:Eastern Germani. Report D 1.1. A 4. KASSA Project.CIRAD. France, 2006. — P. 1—16.

27. Magil J., Nielsen N.-E. Organic Farming inDenmark. Report D 1.1. A 3. KASSA Project. CIRAD.France, 2006. — P. 1—27.

28. Иутинская Г.А., Патыка В.Ф. Биоло-гия почв: проблемы и перспективы//Агрохімія іґрунтознавство. Міжвід. тем. наук. зб. Спеціальнийвипуск. Книга 3. — Житомир: Рута, 2010. —С. 45—55.



Землеробство,ґрунтознавство,агрохімія

УДК 631.811.2© 2010

Б.С. Носко,академік УААН

В.І. Бабинін,кандидат сільсько�господарських наук

Є.Ю. ГладкіхЛ.М. БурлаковаННЦ «Інститутґрунтознавства та агрохіміїімені О.Н. Соколовського»

ВПЛИВ РІЗНИХ ФАКТОРІВІ ТИПІВ ҐРУНТОВИХ ПРОЦЕСІВНА ФОРМУВАННЯ ФОСФАТНОГОФОНДУ ҐРУНТІВ

Узагальнено результати досліджень впливуголовних факторів ґрунтоутворення(гранулометричного складу, вмісту гумусу),а також типів ґрунтових процесів на формуванняфосфатного фонду ґрунтів, накопиченняі перерозподіл у профілі валового, органічногота мінеральних форм фосфатів.

Головна особливість фосфору (одного з най-важливіших елементів живлення рослин) — йогоабсолютне біологічне походження у ґрунтах. Як-що для колообігу С, О, N, Н резервним фондомє атмосфера, то для фосфору (Р) цей фонд зо-середжений у земній корі. Головним джереломнадходження фосфору на поверхні Землі є про-цеси вивітрювання молодих основних лав і ста-родавніх лавових покривів. Кількісне співвідно-шення в земній корі різних мінералів фосфорустановить: група апатиту — 95%, амблігоніт, ві-віаніт — 3, монацит — 1, вавелліт, пірофорфіт,трипліт — 0,5%. Отже, апатит магматичних порід— головне джерело фосфору для кори вивітрю-вання [6].Безпосередню участь у процесах ґрунтоутво-

рення беруть осадкові породи, серед яких пере-важають піщаники, глинисті сланці і карбонатніпороди, вміст фосфору (Р2О5) у них становить,відповідно, 0,09; 0,17 і 0,07% [15]. До того ж за-гальна спрямованість геохімічного циклу в бікокеану зумовлює поступове збіднення земноїповерхні на цей елемент [5].Початковим етапом деструкції первинних фос-

фатних мінералів є діяльність мікроорганізмів, якіздатні розчиняти природні фосфати, і кількістьяких сягає 1—95% загальної кількості ґрунтовоїмікрофлори [7]. Концентруючи фосфор у своїхтілах, організми зумовлюють його акумуляцію уверхній гумусовій оболонці земної кори. Біоген-на акумуляція фосфору є найбільш визначаль-ною ознакою ґрунтоутворювального процесу [2].Накопичення фосфору у процесі ґрунтоутво-

рення залежить головним чином від 2-х факторів:

умісту фосфору в материнських породах і йогоперерозподілу в профілі, зумовленого біологічни-ми і ґрунтоутворювальними процесами, а такожзмінами, пов’язаними з антропогенним впливом.Методика досліджень. У дослідженнях вико-

ристано матеріали публікацій з даними про роз-поділ валового й інших форм фосфатів, а такожкількості мулу і гумусу у профілі ґрунтів різногогенетичного походження [1]. На основі матема-тичних методів установлено залежність між цимипоказниками. Для визначення антропогенноговпливу на фосфатний фонд ґрунту використанорезультати досліджень у польовому стаціонарно-му досліді, який проводять з 1969 р. на чорноземітиповому на Коротичанському дослідному поліННЦ «ІҐА імені О.Н. Соколовського». Методикустворення агрохімічних фонів наведено у статтях[8, 10]. Для вивчення післядії добрив ґрунтовізразки відібрано у 2008 р. до глибини 160 см уваріантах з післядією азотних добрив і 100 см —фосфорних і калійних на агрохімічних фонах: 1.Переліг більше 75 років; 2. Абсолютний контроль;3. Гній 140 т/га (фон) — післядія з 1995 р. — згноєм у ґрунт внесено N560P280K700; 4. Фон+ N1800(запасне внесення, післядія з 1983 р.); 5. Фон+P1800 (запасне внесення, післядія з 1983 р.);6. Фон + K1800 (запасне внесення, післядія з1983 р.); 7. Фон + N1800P1800K1800 (запасне вне-сення, післядія з 1983 р.); 8. Фон+N1800P1800K1800+N1P1K1 (одинарна доза систематично під культу-ри сівозміни — максимальні дози, внесено всього(разом із гноєм): N3650P3370K3580); 9. Фон+P1800++N2P2K2 (подвійна доза систематично під культу-ри сівозміни — максимальні дози, внесено всьо-


ЗЕМЛЕРОБСТВО,ҐРУНТОЗНАВСТВО, АГРОХІМІЯ

Вплив різних факторів і типів ґрунтовихпроцесів на формування фосфатного фонду ґрунтів

го (разом із гноєм): N3140P4660K2860) — післядія з1990 р.; 10. Фон + N1P1K1 (одинарна доза систе-матично під культуру сівозміни, всього внесено(разом із гноєм): N1850P1570K1780) — післядія з1990 р.; 11. Фон + N2P2K2 (подвійна доза систе-матично під культури сівозміни, всього внесено(разом із гноєм): N3140P2860K2860) — післядія з1990 р.Для вивчення післядії добрив на фосфатний

фонд чорнозему використано зразки, відібрані уваріантах 1, 2, 3, 5, 7, 8, 9. У цих зразках визна-чали вміст валового фосфору, його органічних ірухомих форм відповідно методик: Гінзбург —Лебедєвої, Карпінського — Зам’ятіної, Чирикова,Олсена.Результати досліджень. Накопичення фос-

фору у процесі ґрунтоутворення залежить голов-ним чином від умісту фосфору в материнськихпородах і його перерозподілу в профілі ґрунту,зумовленого біологічними і ґрунтоутворювальни-ми процесами.На переважній площі Лісостепової і Степової

зон головними ґрунтоутворювальними породамиє лес і лесовидні суглинки. Вони вирізняютьсявисоким умістом карбонатів і різним грануломет-ричним складом, який змінюється від легких доважких суглинкових і важких глинистих відмін унапрямку з північного заходу на південний схід.У зоні Полісся серед ґрунтоутворювальних

порід переважають річкові й воднольодовиковівідкладення, головним чином піски, супіски і знач-но меншою мірою легкі суглинки.Фосфор в осадових породах накопичується в

найбільш дрібнодисперсній частині. За данимиО.Н. Соколовського, у лесі валовий уміст Р2О5становить відповідно в частинках <0,001 мм —0,319%, 0,005—0,01 — 0,226 і 0,01—0,25 —0,112% [13]. Тому його валовий уміст у ґрунтоут-ворювальних породах коливається від 0,05—0,07% на Поліссі до 0,08—0,1% — у лесовиднихсуглинках [1].Узагальнені дані [1, 12] про валовий уміст фос-

фору в орному шарі ґрунтів різних типів у ціломувідповідають закономірностям і залежності відйого кількості в материнських породах і головнихґрунтоутворювальних процесів, а також складурослинного покриву (степове різнотрав’я, ліс таін.). Він має тісну залежність (коефіцієнт коре-ляції): від умісту Р2О5 у мулистих частках мате-ринської породи (<0,001 мм), r=0,9; умісту фракції<0,001 мм — 0,86; фракції <0,01 мм — 0,87 тавід кількості гумусу в орному шарі — 0,98.Отже, в основних типах ґрунтів (дерново-підзо-

листих супіщаних, глинисто-піщаних і легкосуг-линкових, ясно-сірих опідзолених легкосуглинко-вих, темно-сірих і чорноземах опідзолених важ-косуглинкових, чорноземах типових і звичайнихта південних легкоглинистих і темно-каштановихлегкоглинистих) найтісніша залежність умісту ва-лового фосфору в орному шарі від 2-х головнихфакторів — його кількості в материнських поро-дах та інтенсивності накопичення гумусу в орно-

му шарі ґрунтів. Коефіцієнти накопичення (Рвал ворному шарі до Рвал у материнській породі) зро-стають від 1,3—2,1 у дерново-підзолистих супі-щаних і глинисто-піщаних до 1,9—2,1 у чорнозе-мах важкосуглинкових і легкоглинистих.За даними І.А. Хоролець, сорбційні власти-

вості ґрунтів щодо фосфору залежать від міне-ралогічного складу високодисперсної части-ни: найбільшим поглинанням вирізняється хло-рит [14].Формування фосфатного профілю у ґрунтах

(від орного шару до материнської породи) у при-родних умовах залежить значною мірою від типуґрунтоутворювальних процесів. У процесах вивіт-рювання і ґрунтоутворення під впливом рослин,тварин і мікроорганізмів фосфор материнськоїпороди включається до біологічного колообігу.Водночас утворюються нові вторинні сполукифосфору — органічні й мінеральні, які постійноперебувають у процесі перетворення одних вінші. Для кожного типу ґрунтів існує певна рівно-вага у накопиченні органічного і мінеральногофосфору, зумовлена генетичними особливостя-ми ґрунтів, фізико-хімічними властивостями таступенем окультуреності.Існує кілька специфічних процесів і реакцій за

наявності фосфору, які визначають процес ґрун-тоутворення, найістотніші: біологічна акумуляціяфосфатів органічних сполук і їхня мінералізація;гідроліз, перехід у розчин апатитових мінералів іпоглинання фосфат-іонів на їхній поверхні; пере-міщення фосфатів по профілю ґрунту під впли-вом вимивання та його акумуляція у верхніх го-ризонтах ґрунтовою біотою і рослинами.Визначено розподіл фосфору у профілі та

його зв’язок з умістом фракції <0,001 мм і гуму-сом (рис. 1). Установлено, що вміст валового іорганічних фосфатів найбільше залежить від кіль-кості гумусу (r=0,96—0,99). Незначні зміни за гли-биною профілю ґрунту вмісту фракції <0,001 ммзумовлюють зниження коефіцієнта кореляції міжцими показниками до 0,7, що дає змогу зробитивисновок про головне значення гумусу в накопи-ченні і розподілі фосфору для ґрунту цього типу.У ясно-сірих лісових ґрунтах на лесах, які ма-

ють чітко сформований ілювіальний горизонт наглибині 40—90 см, тіснота зв’язку вмісту і розпо-ділу по профілю валового фосфору зумовлюєть-ся головним чином перерозподілом мулистої ча-стини ґрунту і становить для Рвалr=0,85, порівня-но з гумусом, де коефіцієнт кореляції неперевищує 0,5 (рис. 2). Характерною ознакоютакого перерозподілу є збільшення вмісту Рвал уілювіальному горизонті порівняно з верхнім гуму-совим шаром.Важливу роль у процесах трансформації і роз-

поділі різних фракцій фосфору у профілі ґрунтувідіграють процеси солонцеутворення. Дослід-женнями встановлено, що під час утворення со-лонцюватих ґрунтів і, тим більше солонців (збіль-шення вмісту обмінного натрію), відбуваєтьсяактивна диспергація ґрунтової маси, інтенсивність



якої зростає з підвищенням насиченості колоїд-ного комплексу цим катіоном [9].Водночас у глибокосолонцюватих ґрунтах

значна частина пептизованої ґрунтової маси пе-реміщується по профілю до ілювіального гори-зонту. Завдяки цьому процесу в ньому зростаютьзагальний уміст фосфору і його рухомість. У по-верхнево-солонцюватих лучно-чорноземних ґрун-тах і кіркових солонцях накопичується фосфор іпідвищується його рухомість пропорційно ступе-ня солонцюватості в орному шарі тому, що в та-ких ґрунтах переміщення глинистих часток у про-філі немає.В усіх процесах ґрунтоутворення при форму-

ванні фосфатного профілю ґрунтів важлива рольналежить органічним фосфатам. Утворення і на-копичення органічного фосфору зумовлено, го-ловним чином, діяльністю вищих та нижчих ор-ганізмів і розкладом їхніх залишків. Уміст фосфо-ру в ґрунтах, пов’язаний з органічною речовиною,коливається у широких межах і залежно від типуґрунту становить 10—80% [3]. Головним і визна-чальним фактором умісту і розподілу цієї формифосфатів у ґрунтах є гумус.У найпоширеніших ґрунтах України на лесових

породах уміст фосфору органічних сполук стано-вить 26—62% валового вмісту і зростає в рядувід сірих лісових ґрунтів до чорноземів типових ізвичайних. Уміст фосфору у гумусі є доситьстійким показником, характерним для кожногорізновиду ґрунту, тому П.О. Дмитренко для оцін-ки ґрунтів за вмістом органічних фосфатів запро-понував співвідношення Сорг: Рорг [4]. Для чорно-земів України воно становить: для цілинних ґрун-тів — 113, староорних — 95.У природних умовах співвідношення між ор-

ганічними і мінеральними формами фосфатіввизначається спрямованістю ґрунтоутворюваль-ного процесу і на певному етапі його розвиткусягає стану рівноваги, зумовленому генезисомґрунтів. Одна з найбільш загальних закономірно-

стей еволюції поживного режиму при розорю-ванні цілинних земель — зміна замкненого коло-обігу поживних речовин розімкненим, перева-жання процесів розкладу і мінералізації орга-нічної речовини над їхнім синтезом. Післярозорювання цілинних і перелогових ґрунтів че-рез загальне зменшення у 3—4 рази надземноїта підземної фітомаси втричі скорочується залу-чення у кругообіг N, Ca, P та К [11].Згідно з результатами досліджень у багаторі-

чному польовому досліді на чорноземі типовомувміст і розподіл у профілі ґрунту органічних фос-фатів залежить від способу його використання(табл. 1). На ділянці перелогу (>75 років) органічніфосфати становлять близько 50% валового вміс-ту фосфору з максимальними значеннями (60—62,2 мг Р2О5 на 100 г) у шарах 0—20 і 20—40 см,які, відповідно, вирізняються найбільшим умістомгумусу. Їхня кількість поступово зменшується до40 мг Р2О5 на глибині 80—100 см. У варіанті аб-солютного контролю, на якому протягом 39 роківдобрива не використовували, але систематичноздійснювали необхідний за агротехнічними вимо-гами культур сівозміни обробіток ґрунту, вмісторганічних фосфатів зменшився на 30—32% ушарі 0—40 см. Істотне зменшення кількості ор-ганічних фосфатів установлено по всьому проф-ілю до глибини 80—100 см, що свідчить про ви-соку інтенсивність процесів мінералізації та змен-шення надходження цієї форми фосфатів зкореневими рештками через зниження темпівколообігу фосфору у ґрунті на фоні його екстен-сивного використання.У варіанті 9 з максимальним унесенням фос-

фору (Р1800 + подвійна доза систематично підкультури сівозміни) вміст органічних фосфатівзбільшився практично удвічі порівняно з перело-гом по всій глибині (0—100 см), що свідчить пронаявність процесів переміщення цієї форми фос-фору у профілі ґрунту з верхнього найбільш гу-мусованого горизонту у нижні шари, а також мож-

Рис. 1. Структура фосфатного профілю чорнозему типового на ділянці переліг >75 років.Коефіцієнти кореляції: Х1⋅ ⋅ ⋅ ⋅ ⋅ Х2 (r=0,68); Х2⋅ ⋅ ⋅ ⋅ ⋅ Х3 (r=0,99); Х1⋅ ⋅ ⋅ ⋅ ⋅ Х3 (r=0,67); Х2⋅ ⋅ ⋅ ⋅ ⋅ Х4 (r=0,86); Х3⋅ ⋅ ⋅ ⋅ ⋅ Х5(r=0,98)

Рис. 2. Структура фосфатного профілю ясно1сірих лісових ґрунтів Лісостепу. Коефіцієнтикореляції: Х1⋅ ⋅ ⋅ ⋅ ⋅ Х2 (r=0,53); Х2⋅ ⋅ ⋅ ⋅ ⋅ Х3 (r=0,50); Х1⋅ ⋅ ⋅ ⋅ ⋅ Х3 (r=0,85); Х2⋅⋅⋅⋅⋅ Х4 (r=0,70)


(Х1) (Х2) (Х3) (Х4) (Х5)

(Х4)(Х3)(Х2)(Х1)



ливе інтенсивніше накопичення органічних реш-ток, збагачених фосфором. Це підтверджуєтьсяданими про вміст рухомих органічних речовин,який також зростає по всій глибині профілю і вшарі 80—100 см перевищує відповідні показни-ки у контрольному варіанті.Позитивний баланс фосфору у варіантах з

унесенням фосфору з мінеральними добривамизумовлює істотні зміни у структурі фосфатногофонду чорнозему типового, який відрізняється відперелогу і, особливо, від варіанта без добрив.Серед головних особливостей цих варіантів

досліду вирізняється підвищення вмісту в шарі

0—60 см усіх форм фосфору, якими характе-ризується фосфатний режим ґрунту, зокремавалового, органічного, рухомих фосфатів (визна-чених за методами Чирикова і Олсена, а такожступеня рухомості за методом Карпінського—За-м’ятіної).Уміст валового фосфору після розорювання

перелогу в шарі 0—20 см зменшився від 125 мгР2О5 на 100 г до 112 мг у контрольному варіантіі до 117,1 мг на фоні гною, що зумовлено дефі-цитним балансом фосфору на цих ділянках(табл. 2). У варіантах з мінеральними добрива-ми підвищення вмісту валового фосфору зумов-лено дозою добрив. Слід зазначити, що у варі-анті Р1800 (запасне внесення) післядію фосфор-них добрив спостерігають з 1983 р. Найвищимипоказниками характеризуються варіанти, в якихпоєднується запасне і систематичне внесеннядобрив, особливо варіант Р1800 + N2P2K2, де су-марну післядію спостерігають після 1990 р.Уміст рухомих форм фосфатів у кислотній ви-

тяжці за методом Чирикова (з 0,5 н розчиномCH3COOH рН 2,5) і в лужній за Олсеном (з 0,5 нрозчином NaHCO3 рН 8,5) в орному (0—20) іпідорному (20—40) шарах збільшується в 3—5разів порівняно з перелогом і контрольним варі-антом (табл. 3). Наявність карбонатів Са у шарі40—60 см не дає змоги оцінювати зміни вмістурухомого фосфору в кислотній витяжці по всьо-му профілю. Проте в лужній витяжці за Олсеном

1. Вплив антропогенного навантаження навміст і розподіл органічних фосфатів у про1філі чорнозему глибокого

1 Переліг 1,6 5,0 1,1 4,7 0,76 0,69 0,632 Абсолютний контроль 1,3 4,7 1,2 4,6 1,11 1,03 0,883 Гній 140 т/га (фон) 2,0 5,4 1,2 5,3 1,09 1,00 0,885 Фон+Р1800 (з.в.) 4,8 11,7 3,8 10,7 1,58 1,38 1,217 Фон+(NPK)1800 (з.в.) 6,6 15,6 4,9 10,0 2,55 1,36 1,408 Фон+(NPK)1800 (з.в.) + N1P1K1 10,4 16,4 9,0 11,5 5,03 1,71 1,299 Фон+Р1800 (з.в.) + N2P2K2 10,1 17,3 7,1 13,6 5,31 1,59 1,45

НІР 05 0,5 0,3 0,2 0,3 0,4

Пр им і т к а . 1 — за методом Олсена; 2 — за методом Чирикова.

3. Післядія мінеральних добрив на вміст рухомих форм фосфору, мг Р2О5 на 100 г ґрунту

Глибина відбору зразків, см

0—20 20—40 40—60 60—80 80—100№ Варіант

1 2 1 2 1 1 1

0—20 62,2 38,8 117,620—40 60,0 37,5 110,440—60 58,4 33,1 103,460—80 49,6 32,2 93,480—100 40,0 29,1 84,8

Уміст загальних органічних фосфатів,мг Р2О5 на 100 г ґрунту

Р1800 + подвійнанорма NPKсистематично

(варіант 9)

Глибина,см

ПерелігАбсолютнийконтроль

(варіант 2)

1 Переліг 125,0 113,4 107,7 103,9 99,82 Абсолютний контроль 112,0 105,0 96,3 92,3 90,63 Гній 140 т/га (фон) 117,1 109,3 108,4 99,0 98,85 Фон+Р1800 (з.в.) 148,2 129,3 114,2 106,2 103,57 Фон+(NPK)1800 (з.в.) 150,1 134,7 111,6 103,0 102,88 Фон+(NPK)1800 (з.в.) + N1P1K1 158,3 149,2 114,8 100,1 94,49 Фон+Р1800 (з.в.) + N2P2K2 159,4 134,6 115,9 101,2 94,3

НІР 05 5,6 9,5 10,8 6,4 3,4

Пр им і т к а . з.в. — запасне внесення.

2. Закономірності післядії добрив на вміст валового фосфору у чорноземі типовому, мг Р2О5на 100 г ґрунту

№ ВаріантГлибина відбору зразків, см

0—20 20—40 40—60 60—80 80—100




Олсена) в шарі 0—100 см у варіанті 5 фон + Р1800(з.в.) на 25-й рік післядії сягають 300 кг Р2О5 ібільше ніж удвічі перевищують відповідні показ-ники на ділянках перелогу і контролю (рис. 3).Результати досліджень ступеня рухомості

фосфору за методом Карпінського — Зам’ятіноїсвідчать про істотну динаміку цього показника,зумовлену насамперед інтенсивністю викорис-тання ґрунту (табл. 4). Після розорювання пере-логу ступінь рухомості на контрольному варіантій агрофоні з гноєм зменшується в шарі 0—20 смна 30% (від 0,06 до 0,04 мг/л), але в глибшихшарах вона майже не змінюється. На усіх удоб-рених мінеральними добривами фонах (навіть на25-й рік після внесення добрив) у варіантах P1800і N1800P1800K1800 ступінь рухомості різко зростає

Рис. 3. Запаси рухомого фосфору у шаріґрунту 0—100 см, кг/га Р2О5 (за методом Ол1сена)

Варіант

кг/га

1 Переліг 0,06 0,03 0,03 0,03 0,042 Абсолютний контроль 0,04 0,03 0,03 0,04 0,033 Гній 140 т/га (фон) 0,04 0,03 0,02 0,02 0,025 Фон+Р1800 (з.в.) 0,3 0,2 0,05 0,05 0,047 Фон+(NPK)1800 (з.в.) 0,2 0,06 0,02 0,02 0,028 Фон+(NPK)1800 (з.в.) + N1P1K1 0,3 0,2 0,05 0,03 0,039 Фон+Р1800 (з.в.) + N2P2K2 0,7 0,2 0,2 0,1 0,04

НІР 05 0,1 0,02 0,01 0,01 0,01

4. Динаміка ступеня рухомості фосфору в чорноземі типовому (за Карпінським — Зам’яті1ною), мг/л

№ ВаріантГлибина відбору зразків, см

0—20 20—40 40—60 60—80 80—100

Рис. 4. Структура фосфатного профілю чорнозему типового у варіанті абсолютний контроль.Коефіцієнти кореляції: Х1⋅ ⋅ ⋅ ⋅ ⋅ Х2 (r=0,79); Х2⋅ ⋅ ⋅ ⋅ ⋅ Х3 (r=0,98); Х1⋅ ⋅ ⋅ ⋅ ⋅ Х3 (r=0,78); Х2⋅ ⋅ ⋅ ⋅ ⋅ Х4 (r=0,96); Х3⋅ ⋅ ⋅ ⋅ ⋅ Х5(r=0,94)

Рис. 5. Структура фосфатного профілю чорнозему типового у варіанті Фон+Р1800 (з.в.) +N2P2K2. Коефіцієнти кореляції: Х1⋅ ⋅ ⋅ ⋅ ⋅ Х2 (r=0,81); Х2⋅ ⋅ ⋅ ⋅ ⋅ Х3 (r=0,96); Х1⋅ ⋅ ⋅ ⋅ ⋅ Х3 (r=0,70); Х2⋅ ⋅ ⋅ ⋅ ⋅ Х4 (r=0,99);Х3⋅ ⋅ ⋅ ⋅ ⋅ Х5 (r=0,98)Ррух, мг/100 г (Х5)

збільшення вмісту рухомого фосфору на фонахіз запасним внесенням (Р1800) і тим більше у ва-ріантах, де поєднується запасне і систематичнезастосування добрив, спостерігається до глиби-ни 80—100 см. Це фактично збігається з розпо-ділом по профілю органічних фосфатів, які такожпереміщуються у профілі ґрунту і забезпечуютьїхню рухомість.Запаси рухомих форм фосфатів (за методом

(в 4—5 разів) порівняно з перелогом і контроль-ним варіантом у шарі 0—20 см.За визначенням авторів методу, ступінь рухо-

мості є показником швидкості переходу фосфо-ру з твердої фази ґрунту у слабосольовий роз-чин і кількісно може відповідати поглинальнійздатності кореневих систем щодо фосфору. На-явність такої форми фосфатів у профілі чорно-зему типового на 25-й рік після внесення добрив


(Х1) (Х2) (Х3) (Х4) (Х5)

(Х5)(Х4)(Х3)(Х2)(Х1)



Висновки

Головними факторами, які зумовлюють на-копичення у ґрунтах фосфору та його перероз-поділ у профілі в природних умовах ґрунтоут-ворення, є вміст мулистої фракції у материн-ській породі та гумусу у верхніх шарах(0—40 см). Залежність між цими показникамисягає r=0,85—0,95. У сірих опідзолених і глибо-ко солонцюватих ґрунтах (на фоні явних ознакформування ілювіального горизонту) відбува-ється перерозподіл валового, органічних тамінеральних форм фосфатів у зв’язку з пере-міщенням диспергованої ґрунтової маси в гли-бину ґрунтового профілю. Після розорюванняцілинних і перелогових ґрунтів замкнений кру-гообіг фосфору змінюється розімкненим. За ек-стенсивних систем землеробства (без внесен-

ня добрив) інтенсифікуються процеси мінерал-ізації гумусу, у складі якого міститься 10—80%загального вмісту фосфору. У шарі ґрунту 0—40 см уміст органічних фосфатів зменшуєть-ся на 35—40%, а за тривалого використання —і валового фосфору. При застосуванні мінераль-них фосфорних добрив на фоні систематично-го перевищення обсягів виносу фосфору з вро-жаєм у ґрунтах поступово накопичуються за-лишкові фосфати добрив, які змінюютьструктуру фосфатного фонду, підвищуютьрухомість природних фосфатів і забезпечуютьтривалу післядію (на чорноземах типових понад25 років), яка зумовлюється порушенням при-родного співвідношення різних форм фосфатіву профілі ґрунту до глибини 60—80 см.

1. Атлас почв Украинской СССР/Под ред. Н.К.Крупского и Н.И. Полупана. — К.: Урожай, 1979. —159 с.

2. Вильямс В.Р. Собрание сочинений. — М.:Сельхозиздат, 1950. — Т. 5. — 624 с.

3. Гинзбург К.Е. Фосфор основных типов почвСССР. — М.: Наука, 1981. — 240 с.

4. Дмитренко П.А. О содержании фосфора орга-нической части почв//Почвоведение. — 1998. —№ 8. — С. 511—595.

5. Ковда В.А. Биогеохимия почвенного покрова.— М.: Наука, 1985. — 260 с.

6. Кудеярова А.Ю. Педогеохимия орто- и поли-фосфатов в условиях применения удобрений. — М.:Наука, 1993. — 240 с.

7. Муромцев Г.С., Маризунова Г.Н., Павлова В.Ф.Почвенная микрофлора и фосфорное питание рас-тений//Журнал Всесоюз. хим. об-ва им. Д.И. Менде-леева. — 1983. — 28, № 4. — С. 22—27.

8. Носко Б.С. К вопросу об использовании искус-ственных агрохимических фонов при изучении эф-фективности удобрений//Агрохимия. — 1975. —№ 6. — С. 72—86.

9. Носко Б.С. К вопросу о некоторых агрохими-


ческих показателях солонцовых почв Среднего При-днепровья//Науч. труды УНИИП. — Т. VI. — К., 1963.— С. 255.

10. Носко Б.С., Бабинін В.І., Бурлакова Л.М., Ко-поть Н.П. Еволюція фосфатного режиму чорноземівУкраїни//Вісн. аграр. науки. — 2008. — № 12. —С. 17—22.

11. Носко Б.С., Чесняк Г.Я., Полупан Н.И., Лисо-вой Н.В. Биологическая продуктивность и биологи-ческий круговорот элементов//Русский чернозем.100 лет после Докучаева. — М.: Наука, 1983. —С. 176—186.

12. Почвы Украины и повышение их плодородия/Под ред. Н.И. Полупана. — Т. 1. — К.: Урожай, 1988.— 290 с.

13. Соколовський О.Н. Курс сільськогосподарсь-кого ґрунтознавства//Держ. вид-во с.-г. літ-ри УРСР.— К., 1954. — 423 с.

14. Хоролец И.А. Сорбция фосфат-ионов основ-ными типами почв Украины//Автореф. дис. … канд.с.-г. наук. — Харьков, 1990. — 18 с.

15. McKebvey V.E. Abundance and distribution ofphosphorus in the lithosphere. — Ybid, 1973. —Р. 13—31.

свідчить про те, що фосфатний фонд ґрунту пе-рейшов у нову стадію розвитку, яка відповідаєквазізрівноваженому підвищеному ступеню рухо-мості ґрунтових фосфатів і може бути одним знайважливіших показників окультуреності ґрунту.Застосування фосфорних добрив у дозах, які

перевищують винос фосфору з урожаєм, зумов-лює зміни природного фосфатного профілю ґрун-тів, порушує (особливо в шарах 0—60 см) спів-відношення різних форм органічних і мінераль-них фосфатів, а також деякою мірою тісноту їхньоїзалежності від визначальних факторів ґрунтоутво-рення (вмісту мулистої фракції (<0,001 мм) і гуму-су). Збільшення вмісту Рвал і Рорг на удобреному

фоні порівняно з контрольним варіантом виявле-но переважно у верхніх шарах профілю (0—60см), в яких зростає тіснота залежності цих показ-ників з умістом гумусу (r=0,96—0,99) і, відповід-но, знижується відносно фракції <0,001 мм(r=0,70) (рис. 4, 5).Отже, у разі тривалого застосування фосфор-

них добрив на фоні позитивного балансу змі-нюється природний (генетично зумовлений) фос-фатний фонд ґрунту, співвідношення органічнихі різних форм мінеральних фосфатів, формуєть-ся своєрідний фосфатний профіль з підвищеноюрухомістю фосфору, що забезпечує їхню трива-лу післядію.



Рослинництво,кормовиробництво

УДК 633.11:632.4© 2010

М.П. Лісовий,академік УААН

С.В. Ретьман,доктор сільсько�господарських наук

Н.О. Козуб,кандидатбіологічних наукІнститутзахисту рослин УААН

ЗАГРОЗА ВТРАТИ ВРОЖАЮЧЕРЕЗ НОВУ ВИСОКОВІРУЛЕНТНУРАСУ Ug99 СТЕБЛОВОЇ ІРЖІ

Нова високовірулентна раса стеблової іржі Ug99пшениці є потенційною загрозою виробництвупшениці в Україні. Наведено дані пророзповсюдження та можливі шляхи її міграціїу світі, розглянуто ефективні гени стійкостідо Ug99 у пшениці та її споріднених видів.

В Україні прояви стеблової іржі на озимійпшениці спостерігалися не кожного року й немали епіфітотійного характеру. Найчастішехвороба зустрічається у західних та північнихобластях (Волинська, Чернігівська, Сумська).Так, у 2008 р. її було виявлено в Чернігівськійобласті з розвитком хвороби 3% [1]. Збудникомстеблової іржі є гриб Puccinia graminis Pers. Уциклі розвитку стеблова іржа потребує наяв-ності проміжного господаря — барбарису. Вонаможе уражувати багато видів злаків (пшениця,жито, ячмінь, овес, рис, тимофіївка, лисохвіст,грястиця збірна, костриця, райграс та ін.). По-тенційні втрати врожаю за епіфітотійного роз-витку хвороби можуть досягати 80% [2].Расу стеблової іржі Ug99 вперше виявлено

в 1999 р. в Уганді [3]. Дослідженнями, прове-деними у сусідніх країнах Східної Африки, їїбуло зафіксовано у 1999—2001 рр. у Кенії,2003 р. — Ефіопії. У 2007 р. ФАО підтверди-ла, що цю расу зафіксовано у Йемені. Штамраси Ug99, знайдений в Йемені, був більш віру-лентним, ніж виявлений у Східній Африці. Че-рез рік його було виявлено в Іраку [4].За даними CIMMYT (Міжнародний центр

удосконалення пшениці й кукурудзи), це єдинавідома раса збудника P. graminis, здатна дола-ти бар’єр стійкості (вірулентна) до гена стійкостіпшениці Sr31. Ця раса також має назву TTKSза північно-американською номенклатурою. Ра-са Ug99 разом з вірулентністю до гена Sr31поєднує вірулентність до більшості з генів стій-кості пшеничного походження та гена Sr38, ін-

тродукованого з Triticum ventricosum. Сприят-ливі погодні умови (температура в межах18—30°С за наявності рясних рос) разом із по-ширенням сприйнятливих до неї сортів пшениціпризводять до великих втрат урожаю від хво-роби.Для прогнозу можливого розповсюдження

раси Ug99 було використано історичні даніщодо шляхів міграції раси жовтої іржі Yr9 у1986—1998 рр., що також походить зі СхідноїАфрики. Проведені CIMMYT та ФАО дослід-ження свідчать про найбільш імовірний рух унапрямі Близького Сходу та південної Азії.Аналіз умов довкілля, зокрема даних щодо на-прямів повітряних потоків у регіоні, підтверджуєтакий шлях аерогенного розповсюдження. По-тенційно небезпечна зона охоплює Східну Аф-рику, долину Нілу, Близький та Середній Східіз північною межею на півдні Туреччини, низи-ну Інду й Гангу (рис. 1).У березні 2008 р. ФАО повідомила про ви-

явлення раси Ug99 в основних регіонах виро-щування пшениці в Ірані. Відзначається висо-ка загроза появи цієї раси в Афганістані, Індії,Пакистані, Туркменистані, Узбекистані й Казах-стані (рис. 2).Аерогенне поширення стеблової іржі раси

Ug99 у напрямі України менш імовірне. Протеможливе її розповсюдження іншими шляхами(з повітряними транспортними засобами тощо).Повітряними потоками вона може розповсюд-жуватись на південь Російської Федерації,включаючи Краснодарський і Ставропольський

РОСЛИННИЦТВО,КОРМОВИРОБНИЦТВО


Загроза втрати врожаю черезнову високовірулентну расу Ug99 стеблової іржі

(M):

4T (M): 0.38

$ (M): 45.2

краї. А звідси — прямий шлях на територіюУкраїни.В основному раса Ug99 уражує сорти пше-

ниці ярої. Лабораторна та польова оцінки сор-

тів пшениці свідчать про те, що більшість з нихсприйнятливі до цієї раси (табл. 1). Припуска-ють, що стійкість значної частини стійких сортівзумовлена геном Sr24.

Рис. 1. Зона ризику розповсюдження раси Ug99 стеблової іржі пшениці [5]

Рис. 2. Потенційні шляхи міграції раси Ug99 стеблової іржі пшениці




Бангладеш 0 3 81

Китай 1 1 116

Єгипет 3 0 146

Індія 16 7 79

Іран 1 1 98

Казахстан 2 1 83

Непал 1 1 103

Пакистан 0 6 99

Росія 0 1 34

Туреччина 14 2 69

CIMMYT 155 71 660

Нині каталогізовано близько 50 генів стій-кості до стеблової іржі пшениці. Однак лишечастина з них є ефективними щодо раси Ug99(табл. 2). Деякі із зазначених генів походять зінших споріднених з пшеницею видів.Як свідчать дослідження [6], відносно стійки-

ми до раси Ug99 стеблової іржі є сорти яроїпшениці Павон 76, Крітаті, Соналіка, Кріс, Стоа,Кін, Іван. З-поміж сортів озимої пшениці як стій-кі охарактеризовані Аміго, Віста, CK 9474,CK 9663, CK 9766, CK 9803, CK 9835, CK 9323,Ерні, ГА-Стакі, Япі, Розен, Соєр, Сіссон, віднос-но стійкі — Альянс, Арапахо, Сімаррон, Ціско,Каттер, Голден Спайк, Халт, Гаррі, Айк, Інтрада,Ларнед, Мілленіум, Нухіллз, Нуплайнз, ОК102,

Трего, Веслі, Віндстар, ТАМ 107, ТАМ 200,HAR3116, FH6-1-7, МакКормік, Морей, Флемінг.Вибірковість дії щодо рас збудників іржастих

хвороб у фунгіцидів вивчається. Із зареєстро-ваних в Україні фунгіцидів ефективними протистеблової іржі є препарати класу триазолів тастробілуринів. Рекомендовані строки обробокпроти іржі: перша — у фазі цвітіння, друга —через 12—14 днів.Слід відзначити, що раса Ug99 більшою мі-

рою прогресує на пшениці ярій. Можливо, та-кий характер розповсюдження раси пов’язанийз тим, що в країнах, де Ug99 набула поширен-ня, вирощують виключно ярі сорти пшениці,озима пшениця там відсутня.

Для зниження потенційної загрози від Ug99необхідно посилити моніторинг расового

Висновки

складу стеблової іржі пшениці з урахуваннямшляхів можливого розповсюдження її на тери-

1. Стійкість сортів та ліній ярої пшениці різного походження до раси Ug99 стеблової іржіпшениці [7]

Країна походження(організація)

Кількість сортів

сприйнятливихвідносно стійкихстійких

Triticum aestivum L. Sr28, Sr29, SrTmp

Triticum turgidum L. Sr2, Sr13, Sr14

Triticum monococcum L. Sr22, Sr35

Triticum timopheevi Zhuk. Sr36, Sr37

Triticum speltoides (Tausch) Gren. Sr32, Sr39

Triticum tauschii (Coss.) Schmalh. Sr33, Sr45

Triticum araraticum Jakubz. Sr40

Thinopyrum elongatum (Host) D.R. Dewey Sr24, Sr25, Sr26, Sr43

Thinopyrum intermedium Barkoworth & (Host) D.R.Dewey Sr44

Secale cereale L. Sr27, 1A.1R

2. Гени, що зумовлюють стійкість до раси Ug99 стеблової іржі пшениці, та їх походжен1ня [8]

Походження генів Ефективні гени щодо раси Ug99



1. Прогноз фітосанітарного стану агроценозівУкраїни та рекомендації щодо захисту рослин у2009 році/За ред. С.В. Довганя, О.Б. Сядристої. —К., 2009. — 228 с.

2. Секун М.П. Зернові колосові культури/М.П.Секун, С.В. Лисенко//Довідник із захисту рослин/За ред. М.П. Лісового. — К.: Урожай, 1999. —С. 76—117.

3. Detection of Virulence to Wheat Stem RustResistance Gene Sr31 in Puccinia graminis. f. sp.tritici in Uganda/Z.A. Pretorius, R.P. Singh,W.W. Wagoire, T.S. Payne//Plant Disease — 2000. —V. 84. — P. 203.

4. Detection of Wheat Stem Rust (Puccinia gra-minis f. sp. tritici) Race TTKSK (Ug99) in Iran/K. Nazari, M. Mafi, A. Yahyaoui et al.//Plant Disease.— 2009. — V. 93. — P. 317.

5. Hodson D.P. An initial assessment of thepotential impact of stem rust (race Ug99) on wheat


producing regions of Africa and Asia using GIS/D.P.Hodson, R.P. Singh, J.M. Dixon. — 2007. http://www.cimmyt.org/gis/pdf/UG99postH.pdf

6. Jin Y. Resistance in US wheat to recent eas-tern African isolates of Puccinia graminis f. sp. triticiwith virulence to resistance gene Sr31/Jin Y.,R.P. Singh//Plant Disease. — 2006. — V. 90. —P. 476—480.

7. Singh R.P. Current status, likely migration andstrategies to mitigate the threat to wheat productionfrom race Ug99 (TTKS) of stem rust pathogen/R.P.Singh, D.P. Hodson, Y. Jin//CAB Reviews: Pers-pectives in Agriculture, Veterinary Science, Nutri-tion and Natural Resources. — 2006. — 1, № 054.— 13 p.

8. Will Stem Rust Destroy the World’s WheatCrop?/R.P. Singh, D.P. Hodson, J. Huerta-Espino etal.//Advances in Agronomy. — 2008. — V. 98 —P. 271—309.


торію України, розпочати дослідження щодопошуку генів стійкості до стеблової іржі, роз-

робити методику виявлення та ідентифікаціїраси Ug99 стеблової іржі пшениці.

ОГОЛОШЕННЯ

заяву на ім’я директора інституту (в заяві слід вказати іноземну мову, з якої абі-турієнт складатиме вступний іспит);автобіографію;особовий листок з обліку кадрів з фотокарткою, завірений за місцем роботи або

навчання;список опублікованих наукових праць і винаходів. Вступники, які не мають науко-

вих публікацій, подають реферат з обраної наукової спеціальності;медичну довідку про стан здоров’я за формою № 286-У;копію диплома про закінчення вищого навчального закладу із зазначенням одер-

жаної кваліфікації спеціаліста або магістра та копію залікової відомості, завірені замісцем роботи;посвідчення про складання кандидатських іспитів (за наявності складених канди-

датських іспитів);характеристику-рекомендацію з останнього місця роботи або навчання;копії паспорта та ідентифікаційного коду.

Паспорт і диплом про вищу освіту подаються вступником особисто.

Вступні іспити зі спеціальності, філософії, української та іноземної мов будуть про-водитись з 20 вересня 2010 р. Термін подання документів до 16 вересня 2010 р.

Адреса інституту:14027, м. Чернігів, вул. Шевченка, 97.

Довідки за телефоном(04622) 3-17-49.

ІНСТИТУТ СІЛЬСЬКОГОСПОДАРСЬКОЇ МІКРОБІОЛОГІЇУкраїнської академії аграрних наук

оголошує прийом до аспірантури на 2010 р. з відривом від виробництвазі спеціальності:

03.00.07 — мікробіологія (сільськогосподарські науки)

Вступникам до аспірантури необхідно подати такі документи:


РОСЛИННИЦТВО, КОРМОВИРОБНИЦТВО

УДК 633.34:631.559: [631.526.32:631.531. 04:631.8(477.43/44)© 2010

О.М. Бахмат,кандидат сільсько�господарських наукПодільськийдержавний аграрно"технічний університет

ФОТОСИНТЕТИЧНААКТИВНІСТЬ ТА ВРОЖАЙНІСТЬ СОЇЗАЛЕЖНО ВІД СОРТУ, СПОСОБУСІВБИ Й УДОБРЕННЯ

Розглянуто питання формування максимальноїплощі листкової поверхні, фотосинтетичногопотенціалу та чистої продуктивності фотосинтезупосівів сортів сої під впливом способу сівбита удобрення. Проаналізовано врожайність цієїзернобобової культури в умовах західногоЛісостепу України.

Одним із основних критеріїв дослідженнятехнологій вирощування сільськогосподарськихкультур є детальний аналіз процесів росту тарозвитку посівів [5, 8]. Це дає змогу визначитизастосування конкретних технологічних опе-рацій та обґрунтувати необхідність і кількістьагрозаходів і агрозасобів (агрохімікатів, добривта засобів захисту рослин природного поход-ження, способів сівби, сортів і т. д.), що поси-люють чи гальмують динаміку росту та розвит-ку рослин [6]. Тому вивчення росту і розвиткупосівів (динаміки процесу, формування та на-громадження продуктів асиміляції залежно відґрунтово-кліматичних умов регіону та досліджу-ваних факторів) є одним із основних чинниківщодо удосконалення та створення нових тех-нологій вирощування сільськогосподарськихкультур.Аналіз останніх досліджень і публікацій.

Формування площі листкової поверхні є пере-думовою отримання максимальних урожаївкультури [1]. За даними досліджень, проведе-них в умовах Лісостепу України, оптимальнаплоща листкової поверхні для сої має станови-ти 40—50 тис. м2/га [7]. Цей показник у сої мо-же варіювати в досить широких межах залеж-но від генотипу сорту, екологічних умов регіо-ну та агротехнічних заходів її вирощування [2].Мета досліджень — установити потенціал

формування площі листкової поверхні районо-ваними сортами сої та розрахувати основніпоказники їхньої фотосинтетичної продуктив-ності в умовах зони.Методика проведення досліджень. По-

льові дослідження проводили на дослідномуполі Подільського державного аграрно-техніч-ного університету в сівозміні кафедри рослин-ництва і кормовиробництва. Ґрунт дослідногополя — чорнозем типовий середньопотужнийважкосуглинковий на лесі. Ґрунт дослідноїділянки мав такі агрофізичні та агрохімічні вла-стивості: щільність твердої фази шару ґрунту0—30 см — 2,58 г/м3; щільність зволоження —1,17—1,25 г/м3; загальна пористість — 51,6—

54,7%; уміст азоту за Корнфільдом — 13,6—14,2, фосфору та калію за Чириковим — 15,7—16,4 і 22,4—26,3 мг/100 г ґрунту; ємність погли-нання і сума поглинутих основ — відповідно33—36 і 30—33 мг-екв/100 г ґрунту. Гідролітич-на кислотність — 2,3—2,8 мг-екв/100 г ґрунту,ступінь насичення основами — 94,7—99%.Посівна площа елементарної ділянки —

70,85, облікової — 50 м2 при 4-разовому повто-ренні [4]. У досліді висівали сорти: Агат, Анже-ліка, Артеміда та Золотиста. Удобрення — мі-неральні добрива: аміачна селітра — 34,6%д.р. (ГОСТ 2-85Е), гранульований суперфос-фат — 20% д.р. (ГОСТ 5956-78), калій хлорис-тий — 60% д.р. (ГОСТ 4568-83) та органо-міне-ральне добриво екогран (виробник — корпора-ція «Авіс»).Фотосинтетичну діяльність оцінювали за та-

кими показниками: площу листкової поверхні(П) визначали за фазами розвитку сої методом«висічок» і розраховували за формулою:

1

1

МПКП ,

М=

де М — маса листків у пробі, г; П1 — площаоднієї «висічки», см2; К — кількість «висічок»;М1 — маса «висічок», г.Також у дослідженнях використовували ана-

літичний метод визначення площі листкової по-верхні рослин сої, розроблений А.О. Бабичемі О.В. Макаровим за однопараметровими рів-няннями [3]:

Sсим = 0,418b2 — 0,087b,

Sдис= 0,558b2 — 0,587b,

де S — площа листкової поверхні, см2; b —довжина листка, см.Фотосинтетичний потенціал (ФП) розрахову-

вали:

( ) ( )1 2 1 2 3 2Л Л Т Л Л Т ...ФП ,

2

+ + + =



де Л1+Л2 — сума площі листків за періодами,тис. м2/га; Т1, Т2 … — тривалість роботи лист-ків, днів.Чисту продуктивність фотосинтезу (ЧПФ)

розраховували за відомою методикою [9]:

ХЧПФ ,

ФП=

де Х — уміст абсолютно сухої речовини, т; ФП— фотосинтетичний потенціал, млн м2днів/га.Для оцінки фотосинтетичної продуктивності

досліджуваних посівів сої використано такі по-казники: максимальну П (асиміляційну поверх-ню посівів сої у період цвітіння рослин), ФП завегетаційний період кожного із варіантів дослі-ду, який характеризував П та тривалість її ро-боти і ЧПФ, яка свідчила про середнє нагро-мадження сухої речовини посівом упродовжвегетаційного періоду. Установлено, що в по-сівах рядкового (15 см) способу сівби найвищіпоказники ФП — на ділянках сорту Артеміда.Максимальна П посівів відповідно до варіантівдосліду коливалася в межах 45,7—49,8 м2/га(табл. 1), або на 1,3—5,4 м2/га більше порівня-но з контролем (рядковий (15 см) посів сортуАгат, на якому не вносились добрива). Сфор-

Фотосинтетична активність та врожайність соїзалежно від сорту, способу сівби й удобрення

мована П досліджуваних посівів сорту Артемі-да забезпечувала і найвищий ФП за періодїхньої вегетації. Так, відповідно до норм доб-рив показники ФП коливались у межах 2,596—3,152 млн м2 днів/га, або на 0,190—0,746 млн м2

днів/га більше порівняно з контролем. Крім цьо-го, установлено також, що рядкові посіви сор-ту Артеміда забезпечували і найвищі показни-ки ЧПФ серед досліджуваних сортів. Відповід-но до застосованих норм мінеральних добриввони становили 2,37—2,96 г/м2 за добу, щоперевищувало контроль на 0,19—0,78 г/м2 задобу.Отже, в результаті проведених обліків і роз-

рахунків установлено, що в умовах південноїчастини західного Лісостепу України найвищіпоказники фотосинтетичної продуктивностіпосівів при рядковому (15 см) способі сівбиформує сорт сої Артеміда, а застосування доб-рив у нормі N30P45K45 забезпечує розвиток мак-симальної П розміром 49,8 м2/га, ФП — 3,152млн м2 днів/га і ЧПФ — 2,96 г/м2 за добу.На широкорядних (45 см) посівах досліду

фотосинтетична продуктивність посівів сої ха-рактеризувалася так: посіви сорту Артемідапереважали за П, ФП та ЧПФ відповідні показ-ники інших досліджуваних сортів, але порівня-

Анжеліка Без добрив 45,2 2,578 2,29Екогран 0,2 т/га 46,5 2,655 2,42

N30P30K30 47,4 2,827 2,56N30P45K45 48,1 2,954 2,71N30P60K60 47,8 2,883 2,65

N30P60 47,6 2,861 2,60Артеміда Без добрив 45,7 2,596 2,37

Екогран 0,2 т/га 46,8 2,680 2,48N30P30K30 47,6 2,838 2,64N30P45K45 49,8 3,152 2,96N30P60K60 48,4 2,984 2,84

N30P60 48,0 2,971 2,79Золотиста Без добрив 44,6 2,444 2,21


N30P60 47,7 2,813 2,67Агат Без добрив (к.) 44,4 2,406 2,18


N30P60 46,1 2,727 2,57V, % 12,3 29,7 21,4

Пр им і т к а . П — площа листкової поверхні; ФП — фотосинтетичний потенціал; ЧПФ — чиста продук-тивність фотосинтезу (для табл. 1 і 2).

1. Фотосинтетична продуктивність посівів сої рядкового способу сівби (15 см) залежно відсорту і норми добрив (середнє за 2006—2009 рр.)

СортЧПФ,

г/м2 за добуФП,

млн м2 днів/гаМаксимальна П,

м2/гаНорма добрив,кг д.р./га




но з рядковими (15 см) посівами мали своїособливості формування. Зокрема, максималь-на П на широкорядних посівах відповідно донорм добрив була в межах 40,6—45,7 м2/га(табл. 2), що порівняно з контролем (рядковийпосів сорту Агат, на якому не вносили добри-ва) менше на 0,6—3,8 м2/га. І тільки на варіан-тах з унесенням мінеральних добрив у нормахN30P45K45, N30P60K60, N30P60 П переважала по-казник контролю відповідно на 0,3—1,3 м2/га.При порівнянні відповідних варіантів сорту Ар-теміда рядкового (15 см) способу сівби вияви-лось, що максимальна П на широкорядних (45см) посівах цього сорту була на 4,1—5,1 м2/гаменшою. Проведені розрахунки ФП на широко-рядних посівах підтвердили перевагу сортуАртеміда порівняно з іншими сортами. Так,відповідно до норм застосованих добрив ФПпосівів цього сорту становив 2,493—2,999 млнм2 днів/га, що більше за контроль на 0,087—0,593 млн м2 днів/га. Проте порівняно з таки-ми самими варіантами сорту Артеміда при ряд-ковому (15 см) способі сівби розраховані показ-ники ФП широкорядних (45 см) посівів були на0,103—0,153 млн м2 днів/га меншими. ЩодоЧПФ, то на широкорядних посівах сорту Арте-міда ці показники становили 2,41—3,12 г/м2 задобу, що порівняно з контролем на 0,23—0,94г/м2 за добу більше. При порівнянні показників

2. Фотосинтетична продуктивність посівів сої широкорядного способу сівби (45 см) залеж1но від сорту і норми добрив (середнє за 2006—2009 рр.)

Анжеліка Без добрив 40,1 2,425 2,32Екогран 0,2 т/га 42,4 2,502 2,57

N30P30K30 43,3 2,674 2,63N30P45K45 45,0 2,801 3,01N30P60K60 44,7 2,730 2,97

N30P60 43,5 2,708 2,83Артеміда Без добрив 40,6 2,493 2,41


N30P60 44,7 2,818 3,00Золотиста Без добрив 39,5 2,367 2,30


N30P60 43,4 2,630 2,71Агат Без добрив 39,8 2,383 2,31


N30P60 43,0 2,674 2,76 V, % 15,1 32,5 19,8

СортЧПФ,

г/м2 за добуФП,

млн м2 днів/гаМаксимальна П,

м2/гаНорма добрив,кг д.р./га

ЧПФ сорту Артеміда, одержаних на рядковихпосівах з такими самими, розрахованими наширокорядних посівах, виявлено, що відповід-но до норм внесених мінеральних добрив наширокорядних посівах ЧПФ була вищою на0,28—0,79 г/м2, але лише у варіантах із норма-ми N30P45K45, N30P60K60, N30P60. Серед дослі-джених норм добрив кращі показники фотосин-тетичної продуктивності посівів виявлено наділянках із застосуванням N30P45K45.Отже, у результаті проведених досліджень

установлено, що кращі показники фотосинте-тичної продуктивності фотосинтезу в умовахпівденної частини західного Лісостепу Українивиявлено у сорту Артеміда при удобренні йогомінеральними добривами в нормі N30P45K45.Проте варто зазначити, що залежно від спосо-бу сівби сої найвищими були максимальна П(49,8 м2/га) та ФП (3,152 млн м2 днів/га) прирядковому (15 см), а ЧПФ (3,12 г/м2 за добу) —при широкорядному (45 см) способі сівби.У результаті проведених досліджень уста-

новлено, що при застосуванні добрив уро-жайність сої зростала порівняно з варіантамибез удобрення. Так, зокрема, урожайність зер-на сої, в середньому за період досліджень, най-більшою була на ділянках з унесенням міне-ральних добрив у нормі N30P45K45, де рівеньурожайності коливався відповідно до способу




сівби та сорту в межах 2,48—2,93 т/га (табл. 3).Це більше порівняно з відповідними варіанта-ми без застосування добрив на 0,94—1,17 т/га.Застосування органічного добрива екогран унормі 0,2 т/га також підвищувало рівень уро-жайності сої порівняно з варіантами без доб-рив на 0,14—0,60 т/га. Проте варто зазначити,що порівняно з нормами мінеральних добрив,що вивчалися в досліді, визначене підвищен-

Рядковий спосіб сівби (15 см) (чинник С)Анжеліка 1,63 2,06 2,25 2,57 2,49 2,45Артеміда 1,71 2,18 2,29 2,77 2,68 2,63Золотиста 1,57 2,02 2,11 2,61 2,56 2,54Агат 1,54 1,68 1,81 2,48 2,37 2,32

Широкорядний спосіб сівби (45 см) (чинник С)Анжеліка 1,68 2,28 2,39 2,85 2,74 2,67Артеміда 1,80 2,36 2,51 2,93 2,86 2,83Золотиста 1,65 2,21 2,32 2,71 2,65 2,58Агат 1,67 2,25 2,37 2,76 2,68 2,61 НІР0,05, т/га

2006 р. А — 0,09; В — 0,09; С — 0,07; АВ — 0,19; АС — 0,13; ВС — 0,13; АВС — 0,272007 р. А — 0,09; В — 0,09; С — 0,07; АВ — 0,19; АС — 0,13; ВС — 0,13; АВС — 0,262008 р. А — 0,10; В — 0,10; С — 0,07; АВ — 0,20; АС — 0,14; ВС — 0,14; АВС — 0,282009 р. А — 0,08; В — 0,08; С — 0,05; АВ — 0,17; АС — 0,12; ВС — 0,12; АВС — 0,25

3. Урожайність сої залежно від сорту, способу сівби та удобрення (середнє за 2006 —2009 рр.), т/га

Норма добрив, кг д.р. /га (чинник В)Сорт(чинник А) N30P30K30 N30P45K45 N30P60K60 N30P60Екогран 0,2 т/гаБез добрив

ня урожайності зерна сої було найнижчим. Що-до способів сівби сої, то вищі показники уро-жайності виявлено на ділянках досліду з широ-корядним (45 см) способом сівби. Серед дос-ліджуваних сортів в умовах південної частинизахідного Лісостепу України на чорноземах ти-пових середньосуглинкових на лесовидномусуглинкові найвищий рівень урожайності забез-печував сорт Артеміда.

За результатами 4-річних досліджень ус-тановлено, що в умовах південної частини за-хідного Лісостепу України на чорноземах ти-пових середньосуглинкових на лесовидному

Висновки

суглинкові найвищий рівень урожайності сої(2,93 т/га) у сорту Артеміда при широкоряд-ному (45 см) способі його сівби та удобреннімінеральними добривами в нормі N30P45K45.

1. Андреева Г.Ф. Фотосинтез и азотный обменрастений/Г.Ф. Андреева//Физиология фотосинтеза.— М.: Наука, 1982. — С. 89—104.

2. Бабич А.О. Сорти сої і перспективи вироб-ництва її в Україні/А.О. Бабич//Пропозиція. — 2007.— № 4. — С. 46—49.

3. Бабич А.О. Сучасне виробництво і викорис-тання сої. — К.: Урожай, 1993. — 429 с.

4. Доспехов Б.А. Методика полевого опыта. —М.: Колос, 1985. — 416 с.

5. Камінський В.Ф., Дворецька С.П., Єфімен-ко Г.М. Формування продуктивності гороху зарізних технологій вирощування//Зб. наук. пр. Ін-туземлеробства УААН. — К., 2004. — Вип. 1. —С. 66—69.

6. Камінський В.Ф. Результати досліджень з


питань технологій вирощування зернобобових ікруп’яних культур//Землеробство. — 1999. —Вип. 73. — С. 65—73.

7. Колісник С.І. Формування продуктивності соїзалежно від способів сівби, густоти рослин і доб-рив в умовах центрального Лісостепу України/Ав-тореф. дис. на здобуття наук. ступ. канд. с.-г. наук.— 1996. — 18 с.

8. Лихочвор В.В., Петриченко В.Ф., Іващук П.В.Зерновиробництво. — Львів: НВФ «Українські тех-нології», 2008. — 624 с.

9. Ничипорович А.А., Строгонова Л.Е., ЧмораС.Н. Фотосинтетическая деятельность растений впосевах (Методы и задачи учета в связи с фор-мированием урожаев). — М.: Изд-во АН СССР,1961. — 133 с.



УДК 635.21/631.524.824© 2010

І.П. Рихлівський,доктор сільсько�господарських наук

В.С. СтрояновськийПодільський державнийаграрно"технічнийуніверситет

ПОДІЛ СОРТІВ КАРТОПЛІЗА ХАРАКТЕРОМБУЛЬБОУТВОРЕННЯ

Математично обґрунтовано біологічнунекоректність поділу сортів картопліза тривалістю вегетаційного періоду.

Актуальність цього дослідження пов’язана знекоректністю тлумачення у роботах з рослин-ництва поняття категорій стиглості сортів кар-топлі за тривалістю вегетаційного періоду рос-лин.І.О. Стебут в «Основах польової культури»

(1889) необхідність поділу сортів картоплі загрупами стиглості обґрунтував тим, що росли-ни цієї культури мають надзвичайно широкийтермін розвитку та достигання — 10—26 тижнів(70—182 доби). Початковий відлік часу авторзапропонував з проростання вічок бульби дов’янення бадилля. За таких умов до ранньо-стиглих належали сорти з терміном розвитку10—13 тижнів (70—91 доба), середньостиглих— 17 (119 діб) і пізньостиглих — понад 17 тиж-нів [12].Практично ті самі параметри, але в інших

умовах обліку знаходимо в О.А. Зубченка [4],за яким до ранньостиглих належать сорти, щоза звичайних умов достигають за 70—80 дніввід садіння (у І.О. Стебута облік часу — від про-ростання вічок до початку відмирання картоп-линня), середньостиглих — 90—110, пізньо-стиглих — 120—140. Як експериментальне під-твердження реальності поділу автор наводитьдинаміку приросту врожаю у ранньостиглихсортів картоплі, яка фактично спростовує його,оскільки логічно ранньостиглий сорт після по-чатку відмирання картоплиння неспроможнийінтенсивно накопичувати врожай (табл. 1).С.М. Бугай за часом достигання сорти поді-

ляє на ранньостиглі, середньостиглі та пізньо-стиглі. Перша група сортів має вегетаційнийперіод від сходів до висихання бадилля 65—90 днів, друга — 90—120, третя — 130—140 днів і більше [2]. Параметри тривалості тісамі, але початок обліку перенесено на періодсходів.В інших роботах [8—11] спостерігається ще

більший діапазон тривалості вегетаційного пе-ріоду від 70—80 для ранньостиглої групи, до130—150 діб — пізньостиглої.Подібні дані свідчать про те, що в дослід-

женнях майже не враховується фенологія кар-топлі. Адже всі групи стиглості картоплі у пе-

реважній більшості не різняться за тривалістювегетаційного періоду, оскільки сучасна селек-ція на ранньостиглість зорієнтована на інші оз-наки. Отже, тривалість вегетації сортів різнихгруп стиглості визначається не так їхніми гене-тичними особливостями, як загальним фітоса-нітарним станом посівів.Іноді не враховують і те, що строки збору

врожаю ранньої картоплі визначаються більшекон’юнктурою ринку, ніж біологічними особли-востями. На час збирання бульби досягаютьгосподарської (товарної) стиглості, а не фізіо-логічної.Ці та інші особливості враховують у селекції,

тому поділ сортів картоплі за скоростиглістювідбувається, передусім, за динамікою нарос-тання урожаю бульб [5—7].У Німеччині статус ранньостиглих отриму-

ють сорти, які на період реалізації забезпечу-ють урожай як мінімум 100 ц/га, у Польщі рос-лини з вегетаційним періодом більше 135 дібвиключаються із селекційного процесу [7].Отже, біологічно обґрунтованим поділом сор-

тів картоплі за групами стиглості є характербульбоутворення, що й визначає практичну се-лекцію картоплі. Ранньостиглим вважаєтьсясорт, який до першого строку реалізації фор-мує урожайність на рівні 100 ц/га і більше то-варних бульб.Мета дослідження — математичний доказ

відсутності фенологічних відмін у рослин сортіврізних груп стиглості.Методика досліджень. Використано рендо-

мізовано вибрані результати географічного дос-ліду, виконаного мережею метеостанцій Ук-раїни, де вивчали фенологічні особливості ран-ньостиглих сортів Пірмунес, Рання роза,Воротинська рання; середньоранньостиглих —Невська, Чарівниця, Житомирянка, Дєтсько-сельська; середньостиглих — Луговська, Ого-ньок, Гатчинська, Юбель; середньопізньостиг-лих — Гібридна 14, Сулєв, Приська, Поліськарожева; пізньостиглих — Темп і Олєв [11]. Ма-тематичне опрацювання ґрунтувалось на ви-значенні середньої арифметичної, середньо-квадратичного відхилення, коефіцієнтів варіа-



бельності, кореляції і подібності. Міжваріантнуоцінку проведено різницевим методом за кри-терієм Стьюдента; подібність — за співвідно-шенням графічних площ структури вегетаційно-го періоду [12].Результати досліджень. В Україні картоп-

лю висаджують з ІІ декади квітня по ІІ декадутравня. Сходи рослин раннього садіння з’явля-ються на початку травня, пізнього — у І декадічервня. У ці ж строки формуються бічні паго-ни. Масове утворення суцвіть спостерігаєтья зкінця травня по кінець червня. На початку чер-вня картопля починає цвісти. Масове цвітіннязакінчується у ІІІ декаді липня, хоча поодинокіквітучі рослини зустрічаються у посівах до се-редини серпня. Серпень у фенології картопліє періодом поступового в’янення картоплиння,що є ознакою закінчення активної вегетації рос-лин. У цей час розпочинається збирання уро-жаю, яке продовжується до середини жовтня.Вибір строків збирання суб’єктивний і залежитьвід прогнозу погоди, наявності збиральної тех-ніки, рівня організації бази довгостроковогозбереження урожаю та досвіду картопляра.За перебігом календарних дат відчутних різ-

ниць у фенології між групами рослин різної ско-ростиглості не спостерігалось (табл. 1).Вегетаційний період у ранньостиглій групі

варіював з 2 травня по 14 серпня, середньо-стиглій — 14 травня по 31 серпня, пізньостиг-лих — з 10 травня по 31 серпня.Отже, поділяти сорти картоплі на групи стиг-

лості за фенологією немає жодних підстав;строками садіння картоплі в Україні є початокквітня — 1-а половина травня; збирання основ-ного врожаю бульб для тривалого споживаннята зберігання — 2-а половина вересня — по-чаток жовтня. За звичайної технології та різнихстроків садіння сходи рослин картоплі з’явля-ються з початку І декади травня по І декаду

Поділ сортів картопліза характером бульбоутворення

червня, цвітіння проходить у червні — липні,в’янення листя — серпні.Фенологія як календарна форма фіксації

стану розвитку рослин необхідна для вивчен-ня їхньої біологічної реакції на кліматичні по-дразники — температуру повітря і ґрунту, опа-ди, вологість повітря тощо; у практичному ва-ріанті — для розробки технологічних карт іагротехнічних планів з прогнозуванням особли-востей розвитку рослин. Проте вона не даєзмоги забезпечувати повноцінну статистичнуоцінку варіантних відмін через те, що парамет-ри ознак виражаються цифро-абетковими оди-ницями виміру. Для переходу на 100%-ве циф-рове позначення фактичні фенологічні датитрансформують у кількісні вирази тривалостіміжфазних періодів розвитку рослин у добово-му обчисленні (табл. 2).Середня тривалість періодів у добовому об-

численні становить: садіння — сходи — 28,бутонізація — цвітіння — 52, в’янення картоп-линня — 29, бульбоутворення — 33.Попарна оцінка всіх варіантів виявила ста-

тистично значущі відміни в тривалості цвітінняміж ранньою та середньостиглою групами рос-лин (tф = 2,06 при t05 = 2,05 ); ранньою і се-редньопізньою (tф = 2,63 при t05 = 2,31); ран-ньою та пізньою (tф = 5,28 при t05 = 2,10); се-редньою та пізньою (tф = 3,69 при t05 = 2,03).Разом з цвітінням статистично доведеними ви-явились різниці між тривалістю в’янення рос-лин ранньостиглої та пізньостиглої груп (tф =2,37 при t05 = 2,10); середньоранньої і пізньої(tф = 2,37 при t05 = 2,09).Отже, сорти картоплі незалежно від швид-

кості формування господарсько вагомого (від-чутного) врожаю мають середню тривалістьтехнологічного циклу (від садіння до збирання)134,1±2,02 доби, з яких на вегетаційний пері-од припадає 63,4%, або 85,0±2,43 діб. Статис-

Садіння 10.04—30.04 08.04—12.05 08.04—16.05 20.04—10.05 04.04—09.05Сходи 02.05—24.05 04.05—02.06 14.05—08.06 16.05—10.06 10.05—07.06Утворення: бічних пагонів 08.05—31.05 20.05—14.06 20.05—14.06 26.05—20.06 20.05—17.06 суцвіть 30.05—16.06 31.05—28.06 02.06—27.06 08.06—30.06 28.05—30.06Цвітіння 08.06—24.06 10.06—08.07 10.06—07.07 16.06—20.07 10.06—14.07Кінець цвітіння 30.06—16.07 10.07—08.08 04.07—10.08 06.07—04.08 30.06—04.08В’янення листя 31.07—14.08 04.08—24.08 10.08—31.08 20.07—31.08 10.08—31.08Збирання урожаю 06.08—15.09 16.08—29.09 28.08—06.10 14.08—23.09 18.08—20.09Тривалість періоду за датами: технологічного 10.04—15.09 02.04—29.09 08.04—06.10 20.04—23.09 04.04—20.09 вегетаційного 02.05—14.08 04.05—24.08 14.05—31.08 16.05—31.08 10.05—31.08 бульбоутворення 30.05—14.08 31.05—08.08 02.06—10.08 08.06—04.08 28.05—04.08

Пр им і т к а . РС — ранньостигла; СР — середньоранньостигла; СС — середньостигла; СП — середньопі-зньостигла; ПС — пізньостигла. Позначення дано для табл. 1—4.

1. Фенологія рослин картоплі за групами стиглості

Група стиглості

РС СР СС СП ПСФенофаза розвитку




тично достовірні відміни між групами сортіврізної стиглості встановлено в тривалостях пе-ріодів цвітіння та в’янення рослин. Відповідноі сорти різняться тривалостями періодів актив-ного формування бульб, їх росту та досягнен-ня фізіологічної стиглості. Активне формуван-ня бульб у скоростиглих сортів становить 40,пізньостиглих — 28, у середньому — 32,7±2,40доби; період росту та достигання бульб у ско-ростиглих рослин — 67, пізньостиглих — 50, усередньому — 58,1±2,79 доби.Перехід від прямих календарних дат фено-

логії рослин картоплі до кількісного визначен-ня тривалості міжфазних періодів їх розвиткудав змогу створити числові масиви і матема-тично довести, на якому рівні і яких етапахдійсно існують різниці між сортами різних групстиглості. Крім того, дані табл. 2 можуть бутивикористаними для створення конструкції дляпрогнозування та подальшого дослідження від-

мінності між фенологією різночасно дозріваю-чих сортів картоплі. Такою конструкцією є струк-тура вегетаційного періоду (табл. 3).Основними інформативними елементами

структури вегетаційних періодів є відсутністьконтрастних відмін між дослідними групами рос-лин (табл. 3), більшу частину в структурі роз-витку рослин займають періоди формуваннякількісного та якісного складу врожаю — у се-редньому 58,6% (23,2+35,4); у тривалостях цихперіодів чітко виражена орієнтація, тобто в ран-ньостиглій групі більш тривалий період форму-вання кількісних ознак урожаю, пізньостиглій —якісних.Структура вегетаційного періоду рослин (ВП)

як прогнозуючий елемент спрацьовує у зворот-ному процесі відновлення календарних дат зачисловою ознакою ВП або окремих його пері-одів. Вона дає можливість визначати подібністьміж окремими групами рослин та їх загалом за

Садіння — сходи 26,4±1,05 27,9±0,74 28,2±0,08 27,7±1,66 30,2±1,66 28,1±0,59Сходи — пагони 10,6±1,65 11,7±0,99 9,3±0,87 10,3±0,71 11,2±0,51 10,6±0,39Пагони — суцвіття 13,6±2,40 12,6±1,90 13,0±1,14 12,7±2,53 12,3±1,11 12,8±0,21Суцвіття — початок цвітіння 13,2±2,12 11,9±0,85 13,6±0,12 10,7±2,17 12,5±0,81 12,4±0,49Цвітіння 27,0±0,89 16,7±4,48 23,7±1,33 18,8±2,99 15,5±1,83 20,3±0,80Кінець цвітіння —в’янення рослин 27,2±2,51 26,3±2,97 29,6±1,81 27,5±4,64 34,6±1,86 29,0±1,43В’янення — збір урожаю 22,4±5,20 21,0±4,25 18,5±2,46 25,5±3,97 17,7±3,97 21,02±1,34Тривалість періоду: бульбоутворення 40,2 28,6 37,3 29,5 28,0 32,7±2,40 росту і достигання бульб 67,4 54,9 61,0 57,0 50,1 58,1±2,79 вегетаційного 91,6 78,4 89 80 86,0 85,0±2,43 технологічного 140,4±5,89 127,3±5,13 135,7±3,39 133,2±5,08 133,9±3,43 134,1±2,02

2. Тривалість міжфазних періодів розвитку рослин картоплі за групами стиглості зі статис1тичною оцінкою

Р:С Цвітіння 34 2,06 2,05Р:СП « 8 2,63 2,31Р:П « 18 5,28 2,10С:П « 46 3,69 2,03Р:П В’янення 18 2,37 2,10СР:П « 20 2,37 2,09

Статистична оцінка міжгрупових відмін

Критерій Стьюдента

факт. t05

Група стиглості Період розвитку Ступінь свободи

Х—Міжфазні періоди розвитку рослин РС СР СС СП ПС

Сходи — утворення бічнихпагонів 8,5 18,7 9,9 12,9 12,2 12,4Утворення:бічних пагонів-суцвіть 17,3 15,7 14,9 15,9 14,4 15,6суцвіть — цвітіння 12,0 12,7 14,9 13,4 13,5 13,3Цвітіння — кінець цвітіння 26,2 21,2 27,6 23,6 17,3 23,2Кінець цвітіння — в’яненнярослин 36,0 31,8 32,7 34,1 42,6 35,4

3. Структура вегетаційного періоду сортів картоплі різних груп стиглості

Х—Міжфазні періоди розвитку рослин РС СР СС СП ПС




РС 89,2 94,3 94,1 88,2СР 90,5 94,3 88,4СС 94,5 87,8СП 91,4

4. Коефіцієнти подібності структури вегета1ційних періодів сортів картоплі різних групстиглості, %

СР СС СП ПСГрупастиглостірослин

Поділ сортів картоплі за скоростиглістю, воснову якого покладено тривалість вегетацій-ного періоду, є біологічно некоректним. Біоло-гічно коректним принципом поділу сортів кар-

Висновки

топлі за скоростиглістю є динаміка накопичен-ня урожайності бульб. Ранньостиглими вважа-ються сорти, які на період реалізації бульб за-безпечують урожайність 100 ц/га і більше.

1. Агрометеорологический ежегодник по тер-ритории Украинской ССР за 1986 год/Под ред.Н.Ф. Цупенко. — Обнинск: ВНИИГМИ — МЦД,1988. — Вып. 10, ч. 2. — 299 с.

2. Бугай С.М. Рослинництво. Посібник для с.-г. вузів України. Вид. 2-е. — К.: Урожай, 1970. —411 с.

3. Доспехов Б.А. Методика полевого опыта (сосновами статистической обработки результатовисследований). — 5-е изд. — М.: Агропромиздат,1985. — 351 с.

4. Зубченко О.А. Сорти і насінництво картоплі.Вид. 2-е. — К.: Урожай, 1970. — 152 с.

5. Картопля на Буковині та Галичині/А.О. Де-нисенко, Г.В. Дроник, В.М. Гунчак та ін. — Чер-нівці: Місто, 2004. — 152 с.

6. Картофель. Монографія/Под ред. В.В. Арна-утова. — М.: Сельхозгиз, 1937. — 583 с.

7. Картофель: селекция, семеноводство, тех-нология возделываний/П.И. Альсмик, В.С. Шеве-


луха, Т. Ортель и др. — Минск: Ураджай, 1988. —304 с.

8. Керефов К.Н. Биологические основы расте-ниеводства. Уч. пособ. для ун-тов и пед. ин-тов.— М.: Высш. шк., 1975. — 421 с.

9. Лихочвор В.В., Петриченко В.Ф. Рослинниц-тво. Сучасні інтенсивні технології вирощуванняосновних польових культур. — Львів: НВФ «Укр.технології», 2006. — 730 с.

10. Рослинництво. Інтенсивна технологія виро-щування польових і кормових культур. Навч.посіб./М.А. Білоножко, В.П. Шевченко, Д.М. Алімовта ін./За ред. М.А. Білоножка. — К.: Вищ. шк.,1990. — 292 с.

11. Рослинництво. Підруч./ О.І. Зінченко, В.Н.Салатенко, М.А. Білоножко/За ред. О.І. Зінченка.— К.: Аграр. освіта, 2003. — 591 с.

12. Стебут И.А. Избранные сочинения в 2-хтомах. — М.: Гос. изд-во с.-х. лит-ры, 1956. —Т. 1. — 791 с.

Графічна і аналітична моделі структури ве1гетаційного періоду сортів картоплі різнихгруп стиглості: 1 — РС; 2 — СР; 3 — СС; 4— СП; 5 — ПС

1

5 43

2

Міжфазові періоди розвитку рослин

4540

35

30

25

20

15

10

5

0

%

1 2 3 4 5

допомогою геометричних (графічних), алгебраїч-них, тригонометричних та інтегральних рівнянь(функцій).Графічна модель структури вегетаційного

періоду дає візуальну оцінку відмін між фено-логією сортів картоплі й одночасно є основоюдля кількісного визначення ступеня їх подіб-ності через порівняння конфігурацій їхніх площ.При цьому визначається графічно узгодженаконфігурація порівнюваних варіантів і обчис-люється частка її площі, яка є коефіцієнтомподібності.За алгебраїчним методом коефіцієнт подіб-

ності — це сума найменших значень одноймен-них періодів розвитку рослин. Використаннязазначених методів наведено на рисунку.Для розуміння суті алгебраїчного методу

визначення коефіцієнта подібності наведеноприклад для РС і ПС груп. За даними табл. 4порівнюємо значення кожного періоду розвит-ку рослин у відсотках і відбираємо найменші —8,5; 14,4; 12; 17,3; 36. Їх сума і буде коефіцієн-том подібності: 8,5+14,4+12+17,3+36 = 88,2%.Загальна подібність усіх груп сортів стано-

вить 88,4% (8,5+14,9 +12+21,2+31,8). За тако-го рівня подібності немає ніяких об’єктивнихпідстав поділяти сорти картоплі за групами стиг-лості з урахуванням тривалості вегетаційнихперіодів.



УДК 633.171; 631.527; 631.521© 2010

О.І. Рудник"Іващенко,кандидат сільсько�господарських наукУкраїнська академіяаграрних наук

Л.В. Григоращенко,кандидат сільсько�господарських наукІнститут рослинництваім. В.Я. Юр’єва УААН

ОСОБЛИВОСТІ ФОТОСИНТЕЗУРОСЛИН ПРОСА ПОСІВНОГО

Вивчено залежність продуктивності рослин просавід накопичення чистої продуктивностіфотосинтезу. Встановлено, що в сортів просаодного типу дозрівання збільшенняфотосинтетичного потенціалу відбуваєтьсяшляхом прискорення темпів формування площілистків і збільшення її максимальної величини.

Найбільш важливим процесом життєдіяль-ності рослин є фотосинтез. Від нього, пере-дусім, залежать ріст і розвиток рослин, їхнійурожай. Продуктивність фотосинтезу рослинвизначається 2-ма головними показниками —сумарною площею листків (асимілюючою по-верхнею) та інтенсивністю фотосинтетичнихпроцесів на одиницю площі листків [3].Основна фізіологічна властивість проса по-

лягає у тому, що фотосинтез у нього здійс-нюється за типом С4 (подібно до рослин соргой кукурудзи та рослин тропічного кліматичногопоясу), тоді як у більшості культур помірноїкліматичної зони — за типом С3. Дослідника-ми встановлено, що головною відмінністю міжними є те, що рослини типу С4 менш вибагливідо насичення повітря СО2 (насичення набли-жене до природної концентрації — 0,03%), ідосить високе його засвоєння відбувається зарахунок низького виділення під час фотодихан-ня [5].Просо як типовий представник культур типу

С4 має здатність ефективніше використовува-ти азот і накопичувати досить значну суху масуна одиницю його засвоєння [4]. Саме тому рос-лини цієї культури є високопродуктивними, звисокою стійкістю до несприятливих умов ви-рощування.Мета досліджень — установити фотосинте-

тичний потенціал рослин проса через особли-вості формування площі листкової поверхні заміжфазними періодами розвитку, вивчити нако-пичення чистої продуктивності фотосинтезу зафазами розвитку, приріст біомаси за добу на1 м2 посівів.Методика досліджень. Експериментальну

частину роботи проводили впродовж 2006—2009 рр. Чисту продуктивність фотосинтезурослин проса (приріст сухої біомаси в грамахза певний проміжок часу, зарахований на оди-ницю листкової поверхні) визначали за ета-пами органогенезу з певною періодичністю,

починаючи з 5-го (фаза трубкування) і закінчу-ючи 11-м (фаза достигання), коли листки пов-ністю розвинуті і в нижніх ярусах починаютьвідмирати.Дослідження проведено на 5-ти генотипах

проса. Сорти вітчизняної селекції однотипні затривалістю вегетаційного періоду, а саме: се-редньостиглі генотипи з тривалістю цього пері-оду 81—90 діб — Миронівське 51, Весело-подолянське 176, Веселоподільське 16, Омрі-яне, Київське 87. Однотипний набір сортівбрали для того, щоб дослідити сам процес на-копичення чистої продуктивності фотосинтезуза однакових умов вирощування та встанови-ти вплив сортового фактора на величину фо-тосинтезу.У процесі експериментальних досліджень

підраховували на ділянці кількість рослин, ви-значали параметри їхніх морфологічних ознак.Для аналізу відбирали з ділянки 5 рослин, ха-рактерних для досліджуваного поля, ретельноїх розбирали, кореневу систему вилучали здосліджень. Пожовклі та відмерлі листки відок-ремлювали і складали в одну ємність (паперо-ву коробочку), зелені — другу, всі інші частинирослин — третю, які підписували. Рослиннийматеріал із кожної ємності зважували на вагах.Площу листків вираховували за формулою [2]:

Sn = 0,65ab,

де Sn — площа одного листка, см2; а — най-ширша частина листка, см; b — довжина лист-ка, см; 0,65 — коефіцієнт, який відображає кон-фігурацію листка.Після цього рослинний матеріал у ємностях

висушували в сушильних шафах до повітряно-сухого стану за температури 105оС, зважува-ли, визначаючи повітряносуху масу зеленоголистя, підсохлих і пожовклих листків та іншихчастин рослин. Через 7—10 діб знову бралитаку ж кількість рослин з тих самих ділянок.Особливу увагу приділяли однорідності відібра-



них рослин, які обов’язково повинні мати такусаму кількість продуктивних пагонів, як і в по-передній термін взяття проб. Усі інші дії повто-рювали.Фотосинтетичний потенціал визначали за

формулою:

1 2Л ЛФП Т,

2 1000

+=×

де Л1, Л2 — площа листкової поверхні в конк-ретні фази розвитку, тис. м2/га; Т — довжинаміжфазного періоду, доба.Чисту продуктивність фотосинтезу вирахову-

вали за формулою:

ЧПФ = B2–B1/0,5(Л1+Л2)n,

де ЧПФ — чиста продуктивність фотосинтезу,г/м2 за добу; В1 і В2 — суха маса рослин напочатку та в кінці облікового періоду, г; Л1, Л2— площа листкової поверхні на початку/кінціоблікового періоду, м2; n — кількість днів між2-ма визначеннями.Коефіцієнт варіації визначали за Доспєхо-

вим [1].Результати досліджень. Накопичення ЧПФ

у рослин проса визначали з фази трубкування,найдовшої за роками досліджень після фазидозрівання. У фазі цвітіння асиміляційна повер-хня була найбільшою, оскільки в наступнихфазах спостерігалось усихання листків (табл. 1.).Спостереження за розвитком листкової по-

верхні рослин проса впродовж 2006—2009 рр.показали, що в початкових фазах розвитку на-ростання листкової поверхні рослин проса про-ходило повільно. Найбільших параметрів —довжини і ширини, листкова пластинка росли-ни досягла у фазі цвітіння. Міжсортовий ко-ефіцієнт варіювання формування листкової по-верхні за роками був досить низьким — від4,6% у сорту Київське 87 до 15,2% — Миронів-ське 51, що свідчить про слабку залежністьвеличини листкової пластинки від років виро-щування та значні, статистично ймовірні сор-тові відмінності за ознаками параметрів лист-кової пластинки.

Особливостіфотосинтезу рослин проса посівного

Розподіл накопичення маси листя за фаза-ми розвитку у досліджуваних сортах відбував-ся по-різному (рис. 1). Сорти проса Миронівсь-ке 51 і Веселоподолянське 176 майже однако-во накопичували зелену масу листя за фазамирозвитку — найменше — у фазі виходу в труб-ку, у подальші фази розподіл накопичення ма-си проходив досить вирівняно. Сорти Київське87 і Веселоподільське 16 також досить рівно-мірно накопичували масу за фазами розвитку.Сорт проса Омріяне вирізнявся з цього пере-ліку сортів розподілом накопичення маси зеле-ного листя. Найбільше він накопичував її у фазіцвітіння, істотно меншою вона була у фазі доз-рівання. Для рослин проса характерне значнезбереження зеленого листя у фазі дозрівання.Це підтвердили й результати досліджень. Усісорти, крім сорту Омріяне, розвивались у фазідозрівання за таким принципом. За результа-тами досліджень, ця ознака є досить неста-більною і значною мірою залежить від умов ви-рощування.Величина ФП відзначалася сортовими особ-

ливостями проса. У середньому за роки дослі-джень коефіцієнт ФП був найвищим у всіх дос-ліджуваних сортах у фазах цвітіння, найнижчим— дозрівання (табл. 2). Сорт Київське 87 мавнайвищий показник — 2,4 млн м2/га у фазі цві-тіння, найнижчий був у сорту Веселоподільсь-ке 16 — 0,8 млн м2/га у фазі дозрівання.

Трубкування 18 7 17 7 20 7 18 7 22 8

Викидання волоті 39 6 27 6,8 41 6,4 35 6 38 7

Цвітіння 42 5,4 30 6,3 43 6,1 37 5,9 41 6,6

Дозрівання 20 4 29 4,5 26 4,5 33 4,1 19 4,5

* 1 — діб від сходів; 2 — кількість зелених листків, шт.

1. Кількість зелених листків у рослин проса за періодами розвитку (2006—2009 рр.)

Фазарозвитку рослин

Сорт

2

Миронівське 51 Веселоподолянське176

Омріяне Київське 87Веселоподільське

16

1* 21 1 2 1 2 1 2

Рис. 1. Накопичення маси зеленого листя зафазами розвитку (середнє за 2006—2009 рр.): — фаза виходу в трубку; —фаза викидання волоті; — фаза цвітіння;

— фаза дозрівання

Маса

, г

Сорт

Миронівське51

Веселоподолянське

176Омріяне

Київське

87

Веселоподолянське16



Посіви проса в дослідах як фотосинтезую-ча система найбільш продуктивно функціону-вали в період викидання волоті — цвітіння,коли площа листків була оптимальною 5,46—6,28 м2 та 5,19—6,46 м2 у сортів Миронівське 51та Київське 87. ЧПФ у цей час становила 4,5—4,9 та 4,3—5,2 г/м2 за добу, ФП мав показники2,1—2,3 та 2— 2,4 млн м2/га діб, добовий при-ріст сухої біомаси становив 11,33—12,39 та7,43—16,28 г/м2 відповідно, тобто 70% макси-мального за вегетацію, хоча тривалість цьогоперіоду — усього 30% загальної вегетації рос-лин зазначених сортів.Величина ФП за роками досліджень мало

залежала від років вирощування. Накопиченнясухої маси рослин залежало від продуктивностіфотосинтезу, наростання листкової поверхні тасуми днів вегетаційного періоду. ЧПФ — дужепластичний показник, який змінюється під впли-вом багатьох факторів, але є специфічним длярізних сортів.Найвищий коефіцієнт накопичення ЧПФ і

показник ФП були у фазі цвітіння. Якщо ЧПФзнаходиться у прямій залежності від накопи-чення сухої маси, то в зворотній — від ФП. Най-менший показник ЧПФ спостерігали в несприят-ливий рік вирощування проса — 2007. Найви-щий показник ЧПФ був у сортів Миронівське 51та Київське 87. У фазі найвищого його накопи-чення — цвітіння він становив 4,9 та 5,2 г/м2 задобу відповідно (див. табл. 2).Продуктивність фотосинтезу рослин зале-

жить від фази розвитку. Так, у наших дослід-женнях фотосинтетична продуктивність у рос-лин проса у фазі виходу в трубку становила1,6—1,8 млн м2/га за добу, максимальною вонабула в кінці цвітіння — 1,6—2,4 млн м2/га задобу.Із загального ФП рослин у середньому лише

близько 50% припадає на частку листків,близько 30 — волоті та близько 20% — стеб-

ла. Природно, що в період після викидання во-лоті роль стебла та волоті в роботі фотосин-тезу підвищується.Результати досліджень показали, що біль-

шість листків рослин проса, як і інші органи,незалежно від сортів і групи стиглості, довгозберігають фотосинтетичну здатність у 2-й по-ловині вегетації. Це свідчить про те, що наливзерна в проса добре забезпечений роботоюасиміляційного апарату.Період наливу зернівки проса тривав 16—26

діб. Найбільше накопичення сухої біомаси від-бувається у період виходу рослин у трубку —викидання волоті. До фази кущіння величинасухої біомаси була незначною (1,9—4 ц/га), їїрізке наростання відбувається від фази кущін-ня до виходу в трубку. У фазі викидання волотівеличина біомаси зменшується. Її збільшеннюу цій фазі сприятиме підживлення мінеральни-ми добривами.Зниження сухої речовини відбувається у фа-

зі повного достигання рослини. У цей періодпроходить перерозподіл NPK в органах росли-ни та відмирання листків нижніх ярусів. Най-нижчі прирости сухої біомаси спостерігаютьсяу фазі молочної стиглості.У формуванні біологічного врожаю важливу

роль відіграє ФП сумарної листкової поверхні,який визначається швидкістю її утворення татривалістю активної роботи. Ця величина точ-ніше характеризує потужність асиміляційногоапарату посівів у цілому за вегетацію та маєсортову залежність.Найнижчим коефіцієнт ЧПФ за міжфазними

періодами був у фазі дозрівання, коли форму-вання загальної площі листків рослин просатакож було невеликим порівняно з попередні-ми фазами.Динаміка площі листкової поверхні свідчить

про те, що на різних етапах вегетації посів якфотосинтезуюча система функціонує неодна-

Вихід у трубку 45,4 1,8 3,8 46,1 1,8 3,5 42,9 1,7 3,4 42,3 1,6 3,5 35,3 1,4 2,6

Викиданняволоті 53,4 2,1 4,5 49,9 1,9 3,8 57,6 2,3 4,6 51,5 2,0 4,3 40,9 1,6 3,1

Цвітіння 58,8 2,3 4,9 51,3 2,0 3,9 59,7 2,3 4,7 62,9 2,4 5,2 42,3 1,6 3,2

Дозрівання 32,0 1,2 2,7 25,6 1,0 2,0 24,1 0,9 1,9 34,3 1,3 2,9 21,2 0,8 1,6

Середнє за вегетацію 47,4 1,85 4,0 43,2 1,8 3,3 46,1 1,8 3,7 47,8 1,8 4,0 34,9 1,4 2,6

* 1 — S — площа зеленого листя, тис. м2/га; 2 — ФП, млн м2/га діб; 3 — ЧПФ, г/м2 за добу.

2. Показники фотосинтетичної діяльності посівів проса за фазами розвитку рослин (середнєза 2006—2009 рр.)

Фазарозвитку рослин

Сорт

Миронівське 51 Весело-подолянське 176

Омріяне Київське 87Веселоподільське

16

21* 3 21 3 21 3 21 3 21 3




ково. За періоди вегетації — вихід у трубку тадозрівання, коли площа листкової поверхні бу-ла меншою, коефіцієнт ЧПФ не міг бути висо-ким, тому цілком логічно, що він становивв 3,8—2,7; 3,5—2; 3,4—1,9; 3,5—2,9; 2,6—1,6 г/м2 задобу, відповідно середнє за роками досліджень(див. табл. 2).У фазі цвітіння, коли площа листків значно

наростає, коефіцієнт ЧПФ збільшується і дося-гає максимуму за сортами: Миронівське 51 —58,8:4,9; Веселоподолянське 176 — 51,3:3,92;Омріяне — 59,7:4,7; Київське 87 — 62,9:5,2;Веселоподільське 16 — 42,3:3,2 тис. м2/га:г/м2

за добу, середнє за роками досліджень. Про-те в роки, сприятливі для розвитку рослин, удеяких сортів спостерігали зменшення показни-ка ЧПФ. Варіювання цього коефіцієнта в бік

його зменшення можна пояснити тим, що у фа-зі цвітіння у сортів збільшення листкової площіпризвело до затінення нижніх ярусів листків.У наступних фазах свого розвитку рослини

проса знижують накопичення листкової площіза рахунок листків нижніх ярусів, які починаютьвсихати. У цей період переважає перерозподілі відтік пластичних речовин із вегетативних ор-ганів у генеративні.Коефіцієнт ЧПФ у фазі дозрівання найви-

щим за добу був у сортів Миронівське 51 — 2,7г/м2 та Київське 87 — 2,9 г/м2, приріст біомасиза цей період становив 50,61 г/м2 та 72,04 г/м2

відповідно. Отже, показник ЧПФ знаходиться упрямій залежності від накопичення біомасирослин проса на всіх етапах їхньої вегетації.Динаміка площі листків рослин культури в

дослідженнях свідчить про те, що на різнихетапах органогенезу рослин проса посів як фо-тосинтезуюча система функціонує неоднаково.Перші 20—30 діб вегетації (у фазі сходів), колисередня площа листків є найменшою, більшачастина фотосинтетичної активної радіації(ФАР) не уловлюється листками і надходить доповерхні ґрунту, і тому коефіцієнт використан-ня ФАР не може бути високим. У міру нарос-тання площі листкової поверхні цей коефіцієнтзбільшується.Накопичення ЧПФ у рослин проса значно

залежить від довжини міжфазних періодів. Умежах сортів, однотипних за вегетаційним пе-ріодом розвитку, найбільший коефіцієнт ЧПФ удослідах був у сортів Миронівське 51 та Київсь-ке 87, які встигали за короткий період форму-вати більшу площу листкової пластинки.

Рис. 2. Залежність величини сирої маси відплощі зеленого листя в рослин проса по1сівного (середнє за 2006—2009 рр.): —сира маса, г; — площа зеленого листя, м2

Приріст біомаси

, г

Сорт


1. Доспехов Б.А. Методика полевого опыта. —М.: Агропромиздат, 1985. — 252 с.

2. Практикум по физиологии растений/Н.Н.Третьяков, Т.В. Карнаухов, Л.А. Паничкин и др. —М.: Агропрмиздат, 1990. — 271 с.

3. Синятин И.И. Площади питания растений. —М.: Россельхозиздат, 1975. — 382 с.


4. Long S.P. С4 photosynthesis at low tempe-ratures//Plant, Cell and Environment. — 1983. —№ 6. — P. 345—363.

5. Monsi M., Saeki T. U.. ber den Lichtfaktor in den

Pflanzengesellschaften und seine Bedeutung for dieStoffproduktion//Jap. J. Bot. — 1953. — № 14. —S. 22—52.

Установлено, що в сортів проса одноготипу дозрівання збільшення фотосинтетич-ного потенціалу відбувається шляхом приско-рення темпів формування площі листків ізбільшення її максимального значення.Експериментально встановлено, що існу-

ють сортові відмінності в ступені чутливос-ті до змін фотоперіоду, зумовлені відповідни-ми генетичними та біохімічними механізмами

Висновки

в рослинах. Це свідчить про принципову мож-ливість створення сортів проса, фотоперіо-дично нейтральних, здатних успішно розвива-тися за умов різних світлових режимів.На тривалість міжфазних періодів вплива-

ють різні фактори, у тому числі й агротех-нічні, за допомогою яких можна істотно регу-лювати процес наростання площі листків ітривалість періодів.


Тваринництво,ветеринарнамедицина

УДК 636.22:612.882© 2010

О.М. Жукорський,кандидатбіологічних наукУкраїнська академіяаграрних наук

ВПЛИВ ТЕМПЕРАТУРНИХ УМОВСЕРЕДОВИЩА НА ГОРМОНАЛЬНИЙСТАТУС ТЕЛЯТ М’ЯСНИХ ПОРІД

Дослідженнями, проведеними на телятахангуської і волинської м’ясних порід упасовищний період (21 квітня — 30 вересня),який на 55% складався із днів термальногоі гіпертермального стресів, установлено, щовнаслідок підвищення температури довкіллядостовірно зростає концентрація кортизолу,пролактину і глюкагону та знижується —тироїдних гормонів. У прояві адаптивних реакційендокринної системи телят до термальногостресу існують породні відмінності.

Стан здоров’я тварин і рівень продуктивностізначною мірою залежать від традиційних стре-сорів: тепла, холоду, вологості та ін. [8]. Найбіль-ше впливає на здоров’я та розвиток новонарод-жених тварин температура довкілля [7].Для захисту організму від стресу велике зна-

чення мають ендокринні механізми регуляції го-меостазу. У регуляції фізіологічних функцій ор-ганізму у відповідь на зовнішні (екологічні) стре-си головними є надниркові залози [4], про щосвідчить збільшення секреції глюкокортикоїдів ікатехоламінів. Протягом короткочасного стресуглюкокортикоїди підвищують здатність організмудо мобілізації енергії [5], а тривалий стрес зумов-лює тривалі періоди високої концентрації корти-золу, внаслідок чого виникає імунодепресія таатрофія тканин [6].Зі зниженням температури довкілля підвищу-

ється основний обмін завдяки зростанню секреціїтироїдних гормонів, які разом із гормоном ростуі пролактином підтримують гомеостаз у відповідьна екологічні стреси [4]. Менш зрозумілим є збіль-шення концентрації пролактину в крові під дієюстресу. Очевидно, воно спрямоване на частковупротидію негативним впливам зростаючої сек-реції глюкокортикоїдів [3].Ендокринні механізми регуляції температурного

стресу є загалом зрозумілими і достатньо вивче-ними на дорослій худобі. У новонароджених те-лят температурний стрес є негативним факторомдовкілля [2], оскільки призводить до зниженняїхньої живої маси при народжені на 7—8% і змі-ни гематологічних показників [1]. У прояві пост-

натальних адаптивних реакцій телят до термаль-ного стресу існують породні відмінності [1, 6].Мета досліджень — вивчити вплив темпера-

турних умов середовища на гормональний ста-тус телят ангуської і волинської м’ясних порід до2-місячного віку, народжених у пасовищний пері-од у природно-кліматичних умовах західного Лісо-степу України.Матеріали і методика досліджень. Дослід-

ження проводили на бугайцях волинської м’ясної(ВМ) і ангуської (АА) порід, поділених на 3 групивідповідно до температурного періоду, в якийвони народжувалися. Помірний температурнийперіод 1 (ПТ 1) — з 21 квітня по 8 червня, спекот-ний (СТ) — з 9 червня до 31 серпня, помірний тем-пературний період 2 (ПТ 2) — з 1 по 30 вересня.Кров для визначення гормонів відбирали в

1-й, 3-, 15-, 30-, 60-й дні після народження від 7телят з кожної групи. Гормони визначали з набо-рами реагентів для імуноферментного виявлен-ня в сироватці крові «Хема-Медика» (Росія) наімуноферментному аналізаторі Statfax 303.За максимальними температурами визначено

кількість літніх (>25°С) і тропічних днів (>30°С) [5].Тепловий індекс (ТНІ) вирахувано математичнимпоєднанням максимальної температури (Тmax °С)і середньої відносної вологості (He%) за добу завиразом: ТНІ = (0,8⋅Тmax)+(He/100)⋅(Тmax—14,4)+46,4[2]. Показник ТНІ >70 визначається як термаль-ний стрес, >78 — гіпертермальний стрес [5].Статистичну обробку результатів досліджен-

ня виконували з використанням Windows Exel2003.


ТВАРИННИЦТВО,ВЕТЕРИНАРНА МЕДИЦИНА

Результати досліджень. Досліджуваний пе-ріод становив 163 дні, з яких 55% — дні термаль-ного і гіпертермального стресу. Протягом ПТ 1періоду було 16 днів з рівнем ТНІ >70, 10 днів —>78. У СТ період, який тривав 84 дні, тільки 20 зних мали ТНІ <70. В інші дні показник >70 фіксу-вали 44 рази, а >78 — 20 разів.Установлено, що протягом ПТ 1 періоду було

11 днів літніх і 3 дні тропічні, у СТ періоді — відпо-відно 31 і 8, а в ПТ 2 періоді — жодного. Середнімаксимальні температури і ТНІ були відповіднодо періодів 23,1oС і 71 (ПТ 1), 24,4оС і 73,08 (СТ)і 18,3оС і 63,5 (ПТ 2).Погодні умови вплинули на гормональний

профіль плазми крові у досліджуваних тварин(таблиця).Висока концентрація кортизолу в плазмі через

добу після народження у всіх групах зумовленародовим стресом. Починаючи з 3-ї доби післянародження, спостерігається зниження концент-рації кортизолу в плазмі незалежно від періодународження телят. Вищою є концентрація корти-

Вплив температурних умов середовища нагормональний статус телят м’ясних порід

золу у телят, народжених у СТ, у всі вікові періо-ди (Р<0,05).У перші дні життя, на відміну від кортизолу,

рівень змін концентрації пролактину між групамиі періодами народження має протилежний харак-тер. У першу добу життя вищу концентрацію про-лактину встановлено у телят ВМ породи всіх пе-ріодів народження (Р<0,05), причому в СТ пері-од абсолютна величина є вищою. На 3-тю добуконцентрація пролактину в усіх тварин незалеж-но від періоду народження зростає у 2,5—3 рази(Р<0,05), проте вищою була у СТ періоді в обохгрупах. У телят, народжених у ПТ 2 період, кон-центрація пролактину була нижчою (Р<0,05). От-римані результати щодо пролактину є підтверд-женням того, що підвищення рівня пролактину увідповідь на стрес може пом’якшувати негатив-ний вплив глюкокортикоїдів і знижувати секреціюкортизолу [3]. Виявлено вплив температурногоперіоду на збільшення в обох породних групах уновонароджених телят кортизолу. Причому різни-ця між ПТ 1, ПТ 2 і СТ сягала 5—8% (Р<0,05).

Кортизол 1 126,1±0,9 124,3±1,24 130,7±1,20a 129,0±0,88a 124,9±0,83 123,7±1,073 56,7±0,62 55,7±0,53 60,6±0,51a 59,4±0,56a 55,9±0,82 54,8±0,44

15 34,6±0,70 34,0±0,57 36,2±0,43 35,8±0,45a 28,2±0,88a 27,7±1,19a

30 32,3±0,31 30,3±0,88 34,0±0,44a 32,8±0,4a 26,9±0,34a 24,7±0,47a

60 25,1±0,33 23,8±0,8 25,6±0,29 23,0±0,48 22,6±0,26a 21,7±0,49a

Пролактин 1 11,6±0,65 16,5±0,51b 14,2±0,72а 18,5±0,41a, b 10,8±0,55 16,4±0,36a,b

3 34,8±1,39 33,8±1,18 39,2±1,40a 37,6±0,69a 31,6±0,4а 30,1±1,11a

15 14,9±0,54 16,2±0,78 16,3±0,81 15,2±0,52 12,0±0,56а 12,3±0,45а30 8,2±0,25 7,8±0,27 6,4±0,29a 6,5±0,37a 4,2±0,34a 5,2±0,35a

60 5,7±0,30 5,0±0,27 4,9±0,33 4,3±0,29 4,6±0,43а 4,3±0,29Трийодтиронін 1 19,2±0,19 18,4±0,56 16,1±0,72 16,7±0,33a 23,4±0,91a 21,3±0,78a

3 14,6±0,54 13,3±0,18 10,0±0,09a 10,8±0,44a 18,0±0,27a 16,8±0,62a

15 12,3±0,19 12,4±0,19 9,4±0,46a 11,4±0,14a,b 12,8±0,32 13,0±0,3330 12,9±0,55 12,5±0,35 11,5±0,17a 11,2±0,32a 13,8±0,74 13,2±0,5760 13,3±0,44 12,6±0,23 13,5±0,65 11,7±0,07a 14,7±0,38а 14,0±0,51a

Тироксин 1 227,7±5,26 226,1±4,98 195,1±4,69a 192,3±3,07a 236,6±5,63 233,4±3,853 33,0±1,57 32,4±0,88 32,0±2,07 30,9±1,50 46,7±3,10a 45,4±2,43a

15 13,2±0,53 13,0±0,51 12,6±0,32 11,5±0,41a 15,4±0,76a 15,0±0,63a

30 20,2±0,84 19,31±0,60 19,84±0,82 19,29±0,78 20,83±1,06 21,3±0,69a 60 52,4±0,74 51,9±0,45 50,3±1,07 51,6±0,86 62,5±1,83a 59,4±1,04a

Інсулін 1 108,0±2,12 97,1±1,95b 98,1±2,34a 96,6±2,74 97,3±1,87a 96,3±2,093 98,7±2,04 94,3±1,46a 91,0±2,56a 89,0±1,81a 91,1±3,11a 89,7±2,53

15 142,2±2,32 141,3±2,04 145,0±2,34 142,4±2,56 144,8±2,37 143,8±2,1930 262,0±4,12 253,5±2,56 255,7±7,66 250,9±8,24 251,0±7,09 252,7±6,5160 267,9±5,24 262,7±4,0 259,6±8,04 260,3±7,73 254,6±7,53 262,4±4,37

Глюкагон 1 41,4±3,41 42,1±3,18 50,4±2,21a 49,6±2,07a 47,7±2,31 48,2±2,413 74,0±2,80 73,4±2,99a 87,3±2,68a 85,6±2,7a 71,4±1,42 72,8±1,78

15 72,0±1,52 71,4±1,47 83,6±2,35a 80,3±2,44a 66,7±1,61a 70,6±2,4930 70,3±2,78 68,7±3,37 79,8±3,3a 77,2±2,41a 65,6±1,32 67,4±1,6160 68,8±1,23 66,8±1,72 67,7±1,80 67,3±1,75 64,5±1,08a 65,5±1,33

a Р<0,05 — між періодами; b Р<0,05 — між породами.

Концентрація гормонів у сироватці крові телят, нМ/л

Порода

ПТ 1 СТ ПТ 2

Період народження

АА ВМ АА ВМ АА ВМ

ПоказникВік,днів



Вплив температурних умов середовища нагормональний статус телят м’ясних порід

Тому збільшення рівня кортизолу у телят СТ пе-ріоду народження можна розцінювати як реакцію-відповідь на термальний стрес.Отримані в дослідженні результати концент-

рації кортизолу і пролактину свідчать про те, щов організмі досліджуваних тварин є ознаки стре-сової реакції, оскільки спостерігається тенденціядо зниження абсолютних величин за температур-ними періодами з найвищого показника в СТ донайнижчого в ПТ 2.Рівень концентрації тироїдних гормонів у плаз-

мі крові всіх новонароджених був високим і зни-жувався протягом перших двох тижнів життя.Період народження істотно впливав на динамікуконцентрації обох гормонів, але абсолютні вели-чини істотно відрізнялись за періодами народ-ження. Найвищими були показники концентраціїтироїдних гормонів у телят ПТ 2 періоду народ-ження (Р<0,05). У телят обох порід, народжениху СТ період, концентрація трийодтироніну і тирок-сину є нижчою (Р<0,05). Отримані результатисвідчать про те, що статус тироїдних гормонів утелят залежить від сезону народження та погод-них умов — у спекотну погоду пригнічується ак-тивність щитовидної залози, внаслідок чого рі-вень концентрації тироїдних гормонів знижується.Менш вивченою є роль інсуліну та глюкагону

у механізмах регуляції термального стресу. За

результатами дослідів установлено, що у ново-народжених телят існує зв’язок між інсуліном іглюкагоном, а вікова динаміка концентрації глю-кагону дзеркально відображає динаміку інсуліну(див. таблицю). У телят обох груп, народжених уСТ період, на 3-ю добу життя рівень концентраціїглюкагону різко підвищується порівняно з інши-ми групами (Р<0,05), а інсуліну — знижується(Р<0,05). Рівень концентрації інсуліну в обох гру-пах у перші дні знижується, з 15- до 60-ї добизростає, а концентрація глюкагону підвищуєтьсяв перші дні і потім знижується в обох групах. Уангуських телят рівень концентрації інсуліну і глю-кагону дещо вищий порівняно із волинськими,проте ця різниця недостовірна.Більшість показників концентрації гормонів

характеризують стан організму як напружений,тобто відбувається інтенсивний процес адаптаціїорганізму до умов довкілля, особливо в СТ і ПТ 1періоди, про що свідчить достовірна різниця(Р<0,05) умісту тироїдних гормонів, кортизолу таінсуліну.Установлено достовірну різницю (Р<0,05) кон-

центрації пролактину між породами через добупісля народження, вищими були показники у волин-ських телят у всі періоди народження. Концент-рація всіх інших досліджуваних гормонів у цейвіковий період була вищою в ангуських телят.

Пасовищний період (21 квітня — 30 ве-ресня) характеризується температурнимиумовами середовища, які на 55% складають-ся із днів термального і гіпертермальногостресів.Температурні умови середовища вплинули

на формування гормонального статусу те-лят ангуської і волинської м’ясних порід до 2-місячного віку як за періодами народження,

Висновки

так і віковими періодами. Унаслідок підвищен-ня температури довкілля концентрація кор-тизолу зросла на 4—5%, пролактину — 11—18 і глюкагону — 15—19%, тироїдних гормонів— знизилась на 15—31%.У виявленні адаптивних реакцій ендокрин-

ної системи телят до термального стресуіснують породні відмінності між ангуською таволинською м’ясною породами.

1. Жукорський О.М. Вплив термального стресу нагематологічні показники та ріст телят м’ясних порідвесняно-літнього періоду народження//Агроекологіч.журн. — 2009. — № 4. — С. 72—77.

2. Broucek J., Kisac P., Uhrincat M. Effect of hottemperatures on the hematological parameters, helthand performance of calves//Int. J. Biometeorol. — 2009.— V. 53. — P. 201—208.

3. Cook C.J. Oxytocin and prolactin suppress cortisolresponse to acute stress in both lactating and non-lactating sheep//J. Dairy Res. — 1997. — V. 64. — Р.327—339,

4. Mostl E., Palme R. Hormones as indicators ofstress//Domestic Animal Endocrinology. — 2002. —V. 23. — Р. 67—74.

5. Nardone A., Ronchi B., Lacetera N., BernabucciU. Climatic effects on productive traits in livestock//Vet.


Res. Commun. — 2006. — 30 (Suppl.1). — P. 75—81.6. Pereira A.M.L., Bacardi F., Titto E.A.L., Almeida

J.A.A. Effect of thermal stress on physiologicalparameters, feed intake and plasma tyroid hormonesconcentration in Alentejana, Mertolenga, Frisian andLimousine cattle breeds/Int. J. Biometeorol. — 2008. —V. 52. — P. 199—208.

7. Rеrat M., Zbinden Y., Saner R., Hammon H.,Blum J.W. In Vitro Embryo Production: Growth Per-formance, Feed Efficiency and Hematological, Metabolicand Endocrine Status in Calves//J. Dairy Sci. — 2005.— V. 88. — Р. 2579—2593.

8. Salak-Johnson J. L., McGlone J.J. Making senseof apparently conflicting data: Stress and immunity inswine and cattle//J. Anim. Sci. — 2007. — V. 85(E. Suppl.). — Р. E81—E88 doi:10.2527/jas. 2006. —Р. 538.


ТВАРИННИЦТВО, ВЕТЕРИНАРНА МЕДИЦИНА

УДК 579.62© 2010

В.П. Патика,академік УААНІнститутмікробіології і вірусологіїім. Д.К. ЗаболотногоНАН України

Н.О. Андреєва,кандидатбіологічних наукНауково"дослідний центр«Державний океанаріум»

МІКОЛОГІЧНІ ЗАХВОРЮВАННЯКИТОПОДІБНИХ

Наведено літературні та власні експериментальнідані досліджень щодо мікологічних (грибних)захворювань китоподібних. Показано, щотварини, як правило, заражаються грибамиза безпосереднього контакту з ґрунтом абоорганічним дебрісом, де мікроорганізмипроживають як сапрофіти. Інфікуваннявідбувається у разі потрапляння спор на ураженіділянки шкіри або слизові оболонки.

Погіршення екологічних умов водного сере-довища, особливо внутрішніх морів, призвелодо того, що майже у всіх дельфінів, відловле-них у Чорному морі, виявлено шкірні виразки і

хвороби очей [1]. Точніші статистичні дані от-римано при дослідженні тварин, яких утриму-ють у неволі [4]. Як виявилось, 81% особинмали різноманітні зміни шкіри, причому міко-

Наявність деяких родів грибів у довкіллі й складі мікрофлори дельфінів

Пр им і т к а . НС – навколишнє середовище; Т – мікрофлора тварин; В – власні матеріали.

Рід грибів НС ТЛітературне джерелоРід грибів НС ТЛітературне джерело

ДріжджіCandida [17, 18, 20, 21, 26,

27, 34] – +Rhodotorula [3] + +

Torulopsis [3] + +

МіцеліальніAbsidia В – +

Acaulium В – +

Achein В – +

Acladium В – +

Acremonium В – +

Alternaria [3] + +

Artroderma В – +

Aspergillus [6, 7, 8, 9, 13, 18, 20,22, 26, 30] + +

Basidiobolus В – +

Blastomycetes [6, 9, 14, 18, 20, 35] – +

Bothrytis [20] + +

Cephalosporium В + +

Cladosporium [3] + +

Coccidioides [6, 26, 31, 32] – +

Cryptococcus [20, 24] – +

Cunningamella В – +

Entomophtora [20] – +

Epidermophyton [20] – +

Fonsecaceae В – +

Fusarium [7, 9, 20, 26] + +

Hemispora В – +

Heotrichium В – +

Histoplasma [18,20] – +

Hyalopus В – +

Hyphomyces [5] – +

Keratinomyces [20, В] – +

Loboa [5, 11, 12, 16, 23, 26,29, 33, 36] – +

Madurella В – +

Microsporium [20, 26] – +

Mortierella [3] – +

Mucor [18] + +

Paracoccidioides В – +

Penicillium В + +

Pyrenochaeta В – +

Rhialospora В – +

Rhinosporidium В – +

Rhisopus В – +

Sporobolomyces В – +

Sporotrichum [19, 25] – +

Streptotrix [6, 9, 15, 20, 25] – +

Trichophyton [6, 10, 15, 20] – +

Trichosporon В – +

Trichotecium В – +



Мікологічнізахворювання китоподібних

1. Журид Б.А., Верижникова С.А. Мы понимаемдруг друга. — Севастополь, 1997. — С. 81–122.

2. Загоруйко Г.Е., Захарова Т.И. Ультраструк-турные изменения клеток эпидермиса кожи черно-морских дельфинов, пораженных микозом: Тез.докл. VII Всесоюз. совещ. — Симферополь, 20–23 сент. 1978 г. — М., 1978. — С. 124–125.

3. Захарова Т.И., Алексеев А.Ф., Белецкая О.В.и др. Микозы кожи китообразных//Морские млеко-питающие. — Там само. — С. 132.

4. Захарова Т.И., Белецкая О.В., Дранишнико-ва В.Д. и др. Некоторые поражения кожи китооб-разных. — Там само. — С.133.

5. Захарова Т.И., Петрук В.И. Белецкая О.В.Гистопатология микозов кожи афалин//Изучение,охрана и рациональное использование морскихмлекопитающих: Тез. докл. VIII Всесоюз. совещ.— Астрахань, 5–8 окт. 1982. — Астрахань, 1982.— С. 137–138.

6. Коротяев А.И., Бабичев С.А. Медицинскаямикробиология, иммунология и вирусология. —СПб.: СпецЛит, 2000. — 591 с.

7. Костенко Т.С., Скаршевская Е.И., Гитель-сон С.С. Практикум по ветеринарной микробиоло-гии. — М.: Агропромиздат, 1989. — 272 с.

8. Олейник А.И., Харченко Г.И., Гулов В.П.Бронхопневмония, вызванная Aspergillus fumiga-tus у черноморской афалины//Изучение, охрана

тичні виразки виявлено у 40,5% особин. Яксвідчать літературні дані, у морських ссавцівдетектують 3 роди дріжджів і 44 роди міцелі-альних грибів, в основному, патогенних, з якихтільки 8 родів можуть бути вільноіснуючими(таблиця).Деякі зарубіжні автори вважають, що міко-

тичні інфекції у морських ссавців трапляютьсянабагато рідше, ніж інші [18, 26]. У китоподіб-них описано численні мікотичні захворювання,але більшість — це окремі випадки; тільки деякігриби були пов’язані зі спалахами епізоотій.Гриби звичайно є опортуністичними, або вто-ринними інфекціями, тому є серйозною небез-пекою для здоров’я тварин з ослабленим іму-нітетом унаслідок попередніх вірусних і бак-теріальних захворювань, стресу, а також три-валої антибіотикотерапії.З діагностичною метою запропоновано роз-

ділити мікози на системні і поверхневі інфекції[19]. Поверхневі мікози (дерматомікози) впли-вають лише на шкірні покриви і спричиняютьпомірні ураження, тоді як системні мікози час-то призводять до обширних грануломатозів[26]. J.С. Sweeney et al. [35] виявили 34 випад-ки системного мікозу у морських ссавців, щоспричиняються представниками 9 родів грибів.При цьому інфекційний процес найчастіше при-зводить до патології легенів.

Дерматомікози зумовлюються облігатнимипаразитичними грибами (Trichophyton, Micro-sporium, Acremonium, Epidermophyton та ін.),тоді як глибокі системні мікози звичайно вини-кають при ураженні макроорганізму факуль-тативно-паразитичними видами родів Mucor,Aspergillus, Penicillium, Cladosporium та ін. Якправило, тварини заражаються грибами за без-посереднього контакту з ґрунтом або органіч-ним дебрисом, де мікроорганізми мешкають яксапрофіти. Інфікування відбувається у разі по-трапляння спор на уражені ділянки шкіри абослизиові оболонки [20].Є також випадки виявлення у китоподібних

(чорноморських дельфінів-афалін) шкірних мі-козів, спричинених грибами родів: Rhodotorula(клас Blastomycetes), Cladosporium і Alternaria(клас Hyphomycetes) [8].Мікотичні виразки проявлялись значними

ультраструктурними змінами епітеліальних клі-тин [2]. Цитоплазма клітин ставала розпуше-ною, порушувалася орієнтація пучків тонофіб-рил, зменшувалася їх кількість. Багаторазовопід мікроскопом виявляли окремі фрагментиклітин з «уламками» цитоплазматичних орга-ноїдів.Стійкішими до дії літичних ферментів грибів

виявилися ділянки шипуватих відростківсусідніх клітин, сполучених десмосомами.


и рациональное использование морских млеко-питающих: Тез. докл. VIII Всесоюз. совещ. — Ас-трахань, 5–8 окт. 1982. — Астрахань, 1982. —С. 269–270.

9. Саттон Д., Фотергилл А., Ринальди М.Определитель патогенных и условно патогенныхгрибов. — М.: Мир, 2001. — 468 с.

10. Томилин А.Г., Близнюк Я.И. Заболеванияафалин, содержащихся в неволе//Бюл. Моск. о-ваиспытателей природы. Отд. биол., 1981. — Т. 86.— Вып.1. — С. 13–18.

11. Bossart G.D. Suspected acquired immu-nodeficiency in an Atlantic bottlenosed dolphin withchronic-active hepatitis and lobomycosis//J. Am. Vet.Med. Assoc., 1984. — 185, № 11. — P. 1413–1414.

12. Caldwell D.K., Caldwell M.C., Woodard J.C.et al. Lobomycosis as a disease of the atlanticbottlenosed dolphin (Tursiops truncatus Montagu,1821)//The Amer. Jour. of Tropical Med. and Hygiene,1975. — 24, № 1. — P. 105–114.

13. Carrol J.M. Pulmonary aspergillosis of bottle-nosed dolphin (Tursiops truncatus)//Vet. ClinicalPathology, 1968. — № 2. — P. 139–140.

14. Cates M.B., Kaufman L., Grabau J.H. et al.Blastomycosis in an Atlantic Bottlenosed Dolphin//Jour. Am. Vet. Med. Assn., 1986. — 189. — P. 1148–1150.

15. Cord D.O. Dolphins and their diseases//New



Мікологічнізахворювання китоподібних

Zealand Vet. J., 1982. — V. 30. — P. 46–49.16. Cowan D.F. Lobo’s disease in a bottlenose

dolphin (Tursiops truncatus) from Matagorda Bay,Texas//J. Wildl. Dis., 1993. — 29, № 3. — P. 488–489.

17. Dunn J.L., Buck J.D., Spott S. Candidiasis incaptive cetaceans//J. Am. Vet. Med. Assn., 1979. —V. 181. — P. 1316.

18. Dunn J.L. Bacterial and mycotic diseases ofcetaceans and pennipeds. — In: Handbook of marinemammals medicine: helth, disease and rehabilitation(L.A. Dierauf, ed.), 1990. — P. 73–96.

19. Fujioka R.S., Greco S.B., Cates M.B.,Schroeder J.P. Vibrio damsela from Wounds inBottlenosed Dolphins (Tursiops truncatus)//Dis.Aquat. Orgs., 1988. — 4. — P. 1–8.

20. Howard E.B. Pathobiology of Marine MammalDiseases. V. II, CRC Press. Inc., Boca Raton, Florida,USA, 1983. — P. 2–12.

21. Jahans K.L., Foster G., Broughton E.S. Thecharacterization of Brucella strains isolated frommarine mammals//Vet. Microbiol., 1997. — 57. — P.373–382.

22. Joseph B.E., Cornell L.H., Simpson J.G. et al.Pulmonary aspergillosis in three spicies of dolphin//Zoo-Biol., 1986. — 5, № 3. — P. 301–308.

23. Migaki G., Valerio M.G., Irvine B., Garner F.M.Lobo’s disease in an Atlantic Bottle-nosed dolphin//J. Am. Vet. Assoc., 1971. — 149. — P. 578.

24. Migaki G., Gunnels R.D., Casey H.W.Pulmonary Criptococcosis in an Atlantic BottlnosedDolphin (Tursiops truncatus)//Lab. Animal Science,1978. — 28. — P. 603–606.

25. Migaki G., Font R.L., Kaplan W., Asper E.D.Sporotrichosis in a Pacific White-Sided Dolphin(Lagenorhynchus obliquidesn)//Am. J. Vet. Res.,1978. — 39, № 12. — P. 1916–1919.

26. Moeller R.B. Diseases of Marine Mammals,1989. — 231 р.

27. Morton B. Osteomyelitis (pyogenic spondylitis)of the spine in a dolphin//J. Am. Vet. Med. Assoc.,1978. — № 173. — P. 1119–1120.

28. Nakeeb S., Targowski S.P., Spott S. Chroniccutaneous candidiasis in bottle-nose dolphins//J. Am.Vet. Med. Assoc., 1977. — № 171. — P. 916.

29. Poelma F.G., de Vries G.A., Blythe-RussellE.A., Luykx M.H. Lobomycosis in an Atlanticbottlenose dolphin at the Delphinarium Harderwijk//Aquat.Mammals, 1974. — № 2. — P. 11.

30. Reidarson T.H., MacBain J., Harrell J.H. Theuse of bronchoscopy and fungal serology to diagnoseAspergillus fumigatus lung infection in a bottlenosedolphin (Tursiops truncates)//Proc.of the 27th Int. Ass.for Aq. An. Med. Ann. Conf., 1996. — P. 34–35.

31. Reidarson T.H., Griner L.A., MacBain J.,Pappagianis D. Coccidioidomycosis in a bottlenosedolphin//Proc.of the 28th Int. Ass. for Aq. An. Med.Ann. Conf., 1997. — P. 138.

32. Reidarson T.H., Griner L.A., Pappagіanis D.,MacBain J. Coccidioidomycosis in a bottlenosedolphin//J. of Wildl. Dis., 1998. — 34, № 3. —P. 629–631.

33. Simose-Lopes P.C., Paula G.S., Both M.C. etal. First case of lobomycosis in a bottlenose dolphinfrom southern Brazil//Mar.- Mamm., 1993. — 9,№ 3. — P. 329–331.

34. Spotts J., Emmett B., Wayne J., TalkingtonF.D. A study of Bactarial Flora Associated with theSpiracle of Captive Dolphin. From Aquatic AnimalMedicine//A State of the Art.Proceedings of aconference held April 25, 1979 at Whitney Hall,Marineland of Florida, 1979. — P. 111.

35. Sweeney J.C., Migaki G., Vainik P.M., ConklinR.H. Systemic Mycoses in Marine Mammals//J. Am.Vet. Med. Assoc., 1976. — 169, № 9. — P. 946–948.

36. Woodard J.C. Electron microscopic study ofLobomycosis (Loboa loboi)//Lab. Investig., 1972. —27. — P. 606–612.


ТВАРИННИЦТВО, ВЕТЕРИНАРНА МЕДИЦИНА

УДК 619:616.084© 2010

С.А. Ткачук,кандидатветеринарних наукНаціональнийуніверситет біоресурсіві природокористуванняУкраїни

ОЦІНКА МЕХАНІЧНИХВЛАСТИВОСТЕЙ ТРУБЧАСТИХКІСТОК ЗА КОЕФІЦІЄНТОМГОМОГЕННОСТІ

Коефіцієнт гомогенності дає змогу оцінитиструктурний стан компактної кісткової тканинитрубчастих кісток у постнатальному періодіонтогенезу та діагностувати можливі йогопорушення, що актуально для курей м’ясногонапряму продуктивності.

Компактна кісткова тканина є анізотропнимматеріалом, структурний стан якого змінюєть-ся з віком тварин. Оцінити структурний станкісткової тканини можна за допомогою низкимікро- та макроскопічних методик [5, 7]. Протевсі ці методики є трудомісткими та тривалимиу реалізації. Тому однією з проблем сучасноїморфології є пошук альтернативних експрес-методів аналізу структурних особливостей кіст-кової тканини.У галузі механіки твердого тіла багато робіт

присвячено вивченню структурної неоднорід-ності матеріалів з використанням коефіцієнтагомогенності Вейбулла. Структурно-неоднорід-ним матеріалам притаманні руйнування, зок-рема внутрішньозернисте, в’язке та зі сколом[1—4, 6].

Мета досліджень — спроба оцінити одно-рідність структури трубчастих кісток, що дастьзмогу встановити характеристики міцності таступінь їх протидії руйнуванню в процесі роз-витку й діагностувати можливі порушенняструктурного стану через аналіз значень кое-фіцієнта гомогенності.Матеріал і методи досліджень. Матеріа-

лом досліджень були трубчасті кістки грудної(плечова, ліктьова, променева) та тазовоїкінцівок (стегнова, великогомілкова, заплесно-плеснова) птиці м’ясного напряму продуктив-ності (курчат-бройлерів і курей батьківськогостада кросу Кооб-500) різних вікових груп по-стнатального періоду онтогенезу.Цілісність трубчастої кістки можна встанови-

ти методом визначення коефіцієнта гомоген-ності [9], розрахованого за формулою Гумбе-ля [2].Результати досліджень. Серед дослідже-

них кісток компактна кісткова тканина ліктьовоїкістки має найбільше значення коефіцієнта го-могенності у 50-добовому віці курчат-бройлерів(табл. 1).Кістки грудної кінцівки вирізняються динамі-

кою коефіцієнта гомогенності у досліджувано-му періоді, що свідчить про вплив зовнішніхфакторів різної сили.Серед трубчастих кісток курей батьківсько-

го стада найвище значення коефіцієнта гомо-генності виявлено в стегновій кістці (табл. 2).

Плечова 0,0092 0,0089 0,0067

Ліктьова 0,007 0,0095 0,01

Стегнова 0,0058 0,0096 0,0077

Великогомілкова 0,0044 0,0077 0,0092

Заплесно-плеснова 0,0035 0,0064 0,0078

1. Динаміка показників коефіцієнта гомоген1ності в трубчастих кістках курчат1бройлерів

Кістка29 43 50

Вік, діб

Плечова 0,035 0,018 0,006 0,126 0,004

Ліктьова 0,169 0,169 0,004 0,011 0,004

Стегнова 0,015 0,001 0,013 0,081 0,092

Великогомілкова 0,015 0,004 0,011 0,002 0,014

Заплесно-плеснова 0,009 0,004 0,010 0,005 0,012

2. Динаміка показників коефіцієнта гомогенності в трубчастих кістках курей батьківськогостада

51 114 175 228 410Кістка

Вік, діб



Оцінка механічних властивостейтрубчастих кісток за коефіцієнтом гомогенності

Нашими дослідженнями установлено, щопоказники мікротвердості компактної кістковоїтканини в середині діафіза ліктьової кістки єнайвищими серед трубчастих кісток скелетакінцівок курей і ступінь розсіювання механічнихвластивостей у цій її частині є меншою порівня-но з плечовою кісткою [8]. Серед кісток тазовоїкінцівки курей стегнова кістка вирізняється ди-

намікою коефіцієнта гомогенності та має най-меншу ступінь розсіювання механічних власти-востей у середині діафіза. Великогомілкова тазаплесно-плеснова кістки мають подібні показ-ники в зміні коефіцієнта гомогенності. Це й що-до кісток грудної кінцівки свідчить про різно-манітність зовнішніх факторів, що впливаютьна різні відділи тазової кінцівки.

Визначення коефіцієнта гомогенностідасть можливість оцінити структурнийстан компактної кісткової тканини трубча-стих кісток протягом постнатального пері-оду онтогенезу й діагностувати можливі

Висновки

його порушення, що актуально для курей м’яс-ного напряму продуктивності. У курчат-брой-лерів ліктьова кістка має найбільш одно-рідний структурний стан, а з віком у курейбатьківського стада — стегнова.

1. Коноплев А.В. Оценка предела выносливос-ти по результатам испытаний с плавным увеличе-нием нагрузки/А.В. Коноплев//Тех. проблемы экс-плуатации судового оборуд. — 2008. — С. 166—171.

2. Лебедев А.А. Метод диагностирования и ре-зультаты исследования рассеянных поврежденийв термически обработанных металлических мате-риалах/А.А. Лебедев., Н.Р. Музыка, В.П. Швец [таін.]//Пошкодження матеріалів під час експлуатації,методи його діагностики і прогнозування. — 2009.— С. 54—59.

3. Марковец М.П. Определение механическихсвойств материалов по твердости/М.П. Марковец.— М.: Машиностроение, 1979. — С. 40—43.

4. Плювинаж Г. Механика упруго-пластическо-го разрушения/Г. Плювинаж — М.: Мир, 1993. —15 с.

5. Радов А.С. Практикум по агрохимии/А.С. Ра-дов, И.В. Пустовой, А.В. Корольков. — М.: Колос,1971. — С. 31—209.


6. Смирнов Н.В. Курс теории вероятности иматематической статистики (для технических при-ложений)/Н.В. Смирнов, И.В. Дунин-Барковский. —М.: Наука, 1969. — С. 91.

7. Ткачук С.А. Вікові зміни скелета стило- тазейгоподія грудної і тазової кінцівок американсь-кої норки: автореф. дис. на здобуття наук. ступе-ня канд. вет. наук: спец. 16.00.02 «Патологія, он-кологія і морфологія тварин»/С.А. Ткачук. — К.,2001. — 18 с.

8. Ткачук С.А. Мікротвердість та вміст макро-елементів у середині діафіза кісток грудної кінцівкив постнатальному періоді онтогенезу курей бать-ківського стада бройлерів кросу COBB-500/С.А.Ткачук//Наук. доповіді НАУ, 2008. — № 4(12). —http://www.nbuv.gov.ua/e-Journals/nd/2008-4/08tsacio.pdf

9. Weibull W.A. Statical theory of the strength ofmaterials/W.A. Weibull//Royal Swedish institution ofengineering research report. — 1939. — № 151. —P. 23—45.


Генетика, селекція,біотехнологія

УДК 577.212.3:57.088. 2:57.088.3: 634.1© 2010

Д.О. Кисельов,К.М. УдовиченкоН.В. Тряпіцина,кандидат сільсько�господарських наукІнститутсадівництва УААН

Т.М. Чеченєва,докторбіологічних наукНаціональнийуніверситет біоресурсівта природокористуванняУкраїни

МІЖСОРТОВИЙПОЛІМОРФІЗМ ЯБЛУНІЗ ВИКОРИСТАННЯМ IRAP1МАРКЕРІВ

Проаналізовано придатність IRAP1маркерів,отриманих з використанням праймерів досоєвого ретротранспозону SIRE11, длядослідження міжсортового поліморфізму яблуні.За результатами аналізу 81ми сортів яблуніотримано попередні дані про їхні філогенетичнізв’язки.

Нині в світі існує більше 8 тис. сортів яблуні.Таке різноманіття ускладнює процес їх дифе-ренціації за фенотиповими ознаками, які залеж-но від клімато-географічних умов і технологіч-них особливостей утримання насаджень цієїкультури можуть широко варіювати в межахнорми реакції [3]. Тому помологічна оцінкасортів навіть досвідченими спеціалістами незавжди може бути об’єктивною і має доповню-ватися більш чутливими та достовірними мето-дами.У сучасному садівництві для ідентифікації

сортів яблуні та інших плодових культур дедалібільшого поширення набувають молекулярно-генетичні маркери, отримання яких базуєтьсяна використанні полімеразної ланцюгової ре-акції (ПЛР). Велика кількість модифікацій цьо-го методу надає широкі можливості щодомаркування геномів залежно від мети дослід-ження. Зокрема, для паспортизації сортів тавиявлення філогенетичних взаємовідносин міжними, що є важливою складовою селекційноїроботи, зручними маркерними системами є та-кі, що дають змогу отримувати полілокусні ам-пліфікаційні спектри анонімної геномної ДНК,фланкованої інвертованими повторюванимипослідовностями. Для рослин такі методи особ-ливо перспективні з огляду на значну наявність

у їхніх геномах повторюваних послідовностейрізних класів.Однією з таких модифікацій ПЛР є метод

виявлення поліморфізму ампліфікованих між-транспозонних послідовностей — IRAP (interretrotransposone amplified polymorphism) [5].Найчастіше для нього використовують ретро-транспозони, що мають довгі кінцеві повтори —LTR (long terminal repeats) — ділянки, якінайбільш консервативні та зручні для підборупраймерних послідовностей. Саме до такогокласу, зокрема Ty1/Copia-like ретротранспо-зонів, належить соєвий ретротранспозон SIRE-1[6], використаний у нашій роботі. Ретротранс-позони, або мобільні елементи, є відносно мо-лодими складовими еукаріотичних геномів.Здатність до копіювання та розповсюдження угеномі робить їх зручною моделлю для отри-мання молекулярно-генетичних маркерів, щодають можливість диференціювати саме най-ближчі генетичні події у геномах, зокрема між-сортові відмінності в рослин та міжпородні —у свійських тварин.Мета досліджень — оцінка рівня міжсорто-

вого генетичного поліморфізму сортів яблуні,різних за походженням та фенотиповими озна-ками (форма крони, сила росту, форма та за-барвлення плодів тощо) з використанням мо-


ГЕНЕТИКА,СЕЛЕКЦІЯ, БІОТЕХНОЛОГІЯ

лекулярно-генетичних маркерів, отриманих ме-тодом IRAP-ПЛР.Матеріали досліджень. Як вихідний мате-

ріал використовували пагони помологічно пе-ревірених сортів яблуні, відібраних у колекцій-ному саду селекційно-технологічного відділуІнституту садівництва УААН: колоноподібні —Арбат, Вертикаль, Трайдент, Болеро та неко-лоноподібні — Фієста, Голден Делішес, Ямба,Рубінове Дуки [2].ДНК виділяли з молодих свіжих листків з

використанням гексадецилтриметил амоніумброміду (ЦТАБ) [4].Для проведення IRAP-ПЛР використовували

праймер до консервативної ділянки довгих кін-цевих повторів (LTRs) соєвого ретротранспо-зону SIRE-1 з нуклеотидною послідовністю: 5′-GCA-CTT-ATG-CAA-GTG-GGA-TCA-GC-3′[5].Ампліфікацію проводили в реакційній суміші

(15 мкл), що складалася з 10 mM TRIS-HCl, 50mM хлориду калію (KCl), 2,2 mM хлориду маг-нію (MgCl2), 2 mM кожного з 4-х дезоксинукле-отидтрифосфатів (dNTP), 0,2 мкМ праймера,1 од.акт. Taq ДНК полімерази та 100—120 нггеномної ДНК. Умови ПЛР включали початко-ву денатурацію 95°С — 5 хв і 35 послідовнихциклів: 95°C — 30 с, 58°C — 30 с, 72°C — 2 хв30 с. Кінцева елонгація 72°C — 7 хв. ПЛР зізразком кожного сорту проводили в 4-разовійповторності. Продукти ампліфікації геномноїДНК сортів аналізували за допомогоюелектрофорезу в агарозному 2%-му гелі з до-даванням 0,5 мкг/мл бромистого етидію у трис-ацетатному буфері при напрузі електричногополя 2 В/см упродовж 7—8 год.

Опрацьовували результати електрофорезуза допомогою пакета програмного забезпечен-ня TotalLab v2.01. При цьому кожен ампліфіка-ційний фрагмент, який є анонімною геномноюпослідовністю, фланкованою інвертованимифрагментами довгих кінцевих повторів соєвогоретротранспозону SIRE-1, або молекулярно-генетичний IRAP-маркер, вважали домінантнималелем окремого локусу. Ампліфікаційні фраг-менти однакової молекулярної ваги, що відтво-рювалися у спектрах різних сортів, оцінювалияк ідентичні. Відсутність такого фрагмента роз-цінювали як рецесивний алель відповідноголокусу.Результати досліджень. Використання прай-

меру до довгих кінцевих повторів ретротранс-позону SIRE-1 у сумі для 8-ми сортів яблунідало змогу отримати 20 ампліфікаційних фраг-ментів. Розміри продуктів ампліфікації варіюва-ли в межах 120—1900 п.н. Електрофоретичніспектри мали компактну та рівномірну структу-ру без виразної кластеризації ампліфікаційнихфрагментів з близькою молекулярною вагою.Кожну реакцію ампліфікації проводили в

4-х повтореннях для визначення рівня відтво-рюваності методу (рис.1).Проблеми з відтворенням спектрів амплі-

фікації було зафіксовано лише в одного сортуз 8-ми — Арбата. В одному зі спектрів був від-сутній фрагмент довжиною 630 п.н. (доріжка 4),наявний у всіх 3-х інших (доріжки 1, 2, 3). На-томість у ньому було ідентифіковано фрагментдовжиною 725 п.н., нехарактерний для рештиповторів.

Рис. 1. Електрофореграма продуктів амплі1фікації сорту яблуні Арбат з праймером доLTR соєвого ретротранспозону SIRE11. До1ріжки 1—4 — сорт Арбат, М — маркер мо1лекулярної ваги (ДНК бактеріофага λλλλλ, рест1риктована EcoRV)

Міжсортовий поліморфізмяблуні з використанням IRAP-маркерів

Рис. 2. Електрофореграма продуктів амплі1фікації сортів яблуні з праймером SIRE11:1 — Арбат, 2 — Вертикаль, 3 — Трайдент,4 — Фієста, 5 — Голден Делішес, 6 — Ямба,7 — Рубінове Дуки, 8 — Болеро, М — мар1кер молекулярної ваги (ДНК бактеріофага λλλλλ,рестриктована EcoRV)

1

2870

1690

1450

1380

747655593

271

2 3 4 М 5 6 7 8

2870

169014501380

747655593

271

1 2 3 4 М




Загальний рівень відтворюваності спектрівампліфікації у проведеному експерименті ста-новив 96,9%. Тому для максимальної достовір-ності даних, отриманих при використанні цьо-го методу, необхідно проводити щонайменше3 повторних ПЛР.Серед 20 виявлених IRAP-маркерів лише 4

(125, 235, 480 і 710 п.н.) були наявні в спект-рах усіх 8-ми сортів (рис. 2).Загальний рівень міжсортового поліморфіз-

му становив 80%. Серед 16 поліморфних мар-керів до високополіморфних належать 8. Зок-рема, у спектрі сорту Болеро виявлено сортос-пецифічний маркер з молекулярною вагою1397 п.н. Рівень поліморфізму 3-х маркерів змолекулярною вагою 620, 1620 і 1770 п.н. ста-новив 75%, ще 4-х маркерів (310, 650, 815 і 850п.н.) відповідно — 62,5%. Слід зазначити, щовсі маркери, наявні в спектрах ампліфікації усіхсортів, належать до категорії низькомолекуляр-них, водночас серед високополіморфних мар-керів є маркери з низькою і високою молекуляр-ною вагою.На основі відмінностей між генотипами

сортів яблуні, виявлених з використаннямIRAP-маркерів, було розраховано міру генетич-

ної спорідненості та генетичні дистанції Нея [7](табл. 1).Значення генетичних дистанцій Нея варіюють

від 0,1625 до 0,9163, що свідчить про широкийдіапазон генетичного різноманіття серед дос-ліджуваних сортів. За отриманими даними, най-більш генетично спорідненими є сорти Верти-каль та Арбат (0,1625), Болеро та Фієста (0,2231),Рубінове Дуки та Голден Делішес (0,2231),Рубінове Дуки і Трайдент (0,2877). Рівні гене-тичної спорідненості між сортами з ознакою ко-лоноподібності, розраховані з використаннямIRAP-маркерів, потрапляють у розряд середніх(0,4500—0,7000), за винятком зазначеної парисортів Вертикаль та Арбат (0,8500).Кластерний аналіз на основі обчислених ге-

нетичних дистанцій Нея, проведений методомUPGMA, дав змогу виявити 2 головні автономнікластери. До першого увійшли сорти Арбат,Вертикаль та Ямба, другого — Трайдент, Рубі-нове Дуки, Голден Делішес, Фієста і Болеро

Арбат 0,8500 0,6000 0,4000 0,6500 0,5500 0,6500 0,5000

Вертикаль 0,1625 0,4500 0,4500 0,6000 0,7000 0,6000 0,5500

Трайдент 0,5108 0,7985 0,7000 0,6500 0,5500 0,7500 0,7000

Фієста 0,9163 0,7985 0,3567 0,5500 0,5500 0,5500 0,8000

Голден Делішес 0,4308 0,5108 0,4308 0,5978 0,6000 0,8000 0,6500

Ямба 0,5978 0,3567 0,5978 0,5978 0,5108 0,6000 0,4500

Рубінове Дуки 0,4308 0,5108 0,2877 0,5978 0,2231 0,5108 0,6500

Болеро 0,6931 0,5978 0,3567 0,2231 0,4308 0,7985 0,4308

Пр им і т к а . Над діагоналлю показано міри генетичної спорідненості, під діагоналлю — генетичні дистанціїНея.

1. Коефіцієнти генетичних дистанцій між досліджуваними сортами яблуні

Сорт БолероРубіновеДуки

ЯмбаГолденДелішес

ФієстаТрайдентВертикальАрбат

Рис. 3. Дендрограма філогенетичних зв’язківміж досліджуваними сортами яблуні

+

7

Рубінове Дуки

+

+

+

+

+

+

++

+

+

+

+

+

5

61

4

3

2Голден Делішес

Болеро

Арбат

Вертикаль

Ямба

Трайдент

Фієста

Арбат 11001010010100010100

Вертикаль 11001011010101010000

Трайдент 11111110101110110100

Фієста 11010111101110100001

Голден Делішес 11010010100101110110

Ямба 11101011101101010011

Рубінове Дуки 11110110100101010100

Болеро 11110110100101010100

2. Бінарні формули сортів яблуні

Сорт Формула сорту




(рис. 3). Кластерізація за ознакою колоноподіб-ності має місце лише в одному випадку — міжспорідненими сортами Вертикаль та Арбат,хоча вони отримані від різних батьківськихформ [2]. Інший кластер об’єднує колоноподібнісорти Трайдент і Болеро разом з Фієстою. Усісорти цієї групи є носіями гена Vf, який забез-печує резистентність яблуні до парші [8].За результатами проведеного аналізу ство-

рено попередні робочі паспорти 8-ми сортівяблуні. Для цього отримані дані було представ-

лено у вигляді бінарної матриці альтернатив-них ознак, у якій наявності IRAP-маркера відпо-відає 1, відсутності — 0 [1]. Усі 8 паспортнихформул виявилися унікальними (табл. 2). Алетака форма паспорта не зовсім зручна для ко-ристування. Тому в подальшому при генотипу-ванні інших сортів з використаням IRAP-мар-керів та розширенні бази даних плануєтьсяоптимізувати паспортні формули з використан-ням переважно високополіморфних і сортоспе-цифічних маркерів.

Метод IRAP-ПЛР має досить високу від-творюваність при генотипуванні сортів яб-луні, але для максимальної достовірності от-риманих даних доцільно проводити ПЛР у3-х повтореннях.Найбільш консервативні IRAP-маркери зде-

більшого мають низьку молекулярну вагу.

Висновки

Кластерний аналіз на базі використанняIRAP-маркерів не виявив чіткої диференціаціїпроаналізованих сортів яблуні за ознакою ко-лоноподібності.Метод IRAP-ПЛР є перспективним щодо

можливості створення унікальних паспорт-них формул для сортів досліджуваної культури.

1. Использование ПЦР-анализа в генетико-се-лекционных исследованиях//Науч.-метод. руковод-ство/Под. ред. Сиволапа Ю.М. — К.: Аграр. наука,1998. — 156 с.

2. Кондратенко Т.Є., Кузьмінець О.М. Морфо-логічні ознаки саджанців і живців яблуні районо-ваних та перспективних сортів. — К.: Поліграф-книга, 2008. — 120 c.

3. Лангенфельд В.Т. Яблоня: морфологическаяэволюция, филогения, география, систематика. —Рига: Зинатне, 1991. — 234 с.

4. Edwards K., Jonstone C., Thompson C. Asimple and rapid method for the preparation of plantgenomic DNA for PCR analysis//Nucl. Acids Res. —1991. — 19, № 6. — Р. 1349.

5. Kalendar R., Schulman A.H. IRAP and REMAP


for retrotransposon-based genotyping andfingerprinting//Nature Protocols. — 2006. — № 5.—P. 2478—2484.

6. Laten H.M., Majumdar A., Gaucher E.A. SIRE-1,a copia/Ty1-like retroelement from soybean, encodesa retroviral envelop-like protein//Proc. Natl. Acad. Sci.USA. — 1998. — 95(6). — P. 897—902.

7. Nei M. Molecular population genetics andevolution/Amsterdam: North-Holland, Publ. Comp,1975. — 360 p.

8. Urbanovich O., Kazlovskaya Z. Identificationof scab resistance genes in apple trees by mole-cular markers//Scientific works of the Lithuanian Іn-stitute of Нorticulture and Lithuanian Univer-sity of Agriculture. — 2008. — 27, № 2. —P. 347—357.


ГЕНЕТИКА, СЕЛЕКЦІЯ, БІОТЕХНОЛОГІЯ

УДК 633.12: 631.524.01/02© 2010

О.С. Гораш,доктор сільсько�господарських наук

М.В. ЗагороднийПодільський державнийаграрно"технічнийуніверситет

ШЛЯХИ ПОКРАЩЕННЯОЦІНКИ ГЕНОТИПІВ ГРЕЧКИ

Розглянуто проблеми ефективності доборіву селекції гречки. Наведено результатидосліджень генотипової значущості окремихознак: зони гілкування стебла рослин та зониплодоношення, запропоновано нові підходиоцінки генотипів за фенотипами.

Наукове обґрунтування підвищення ефек-тивності добору в селекції сільськогосподарсь-ких культур належить до важливих теоретичнихпитань. Мета селекційної роботи — виведеннявисокопродуктивних сортів. У зв’язку з цим такікількісні ознаки, як урожайність, продуктивністьрослин є найважливішими. У практичній се-лекції при доборі високопродуктивних рослинселекціонер має справу з фенотиповою мінли-вістю ознак, яка є наслідком взаємодії геноти-пу та умов середовища. Рівень реалізації оз-нак і ступінь їхньої фенотипової мінливості ха-рактеризує норму реакції рослин на умовисередовища. Відповідно в польових умовахрослини досліджуваної селекційної популяціїхарактеризуються фенотиповою мінливістю,зумовленою умовами росту і розвитку рослин.Від ступеня впливу останніх залежить наскількипроявиться ефект генотипу і наскільки будеускладнена його ідентифікація за фенотипом.Низька ефективність традиційних методів оцін-ки генотипів гречки за фенотипами значно зни-жує ефективність доборів. Результати дослід-жень багатьох учених показали, що фенотипо-ва мінливість рослин, передусім, пов’язана зваріюванням умов середовища (площа живлен-ня, освітленість, родючість ґрунту) [3]. При цьо-му важливим залишається питання дискусій-ного характеру, з яких посівів вести добір —загущених чи зріджених. Одні дослідники до-тримуються точки зору, що оцінка генотипів приповній відсутності конкуренції дає змогу вияви-ти потенціальні можливості генотипу. Інші вва-жають, що збільшення площі живлення дляусунення взаємовпливу рослин призводить допорушення типовості і викликає сумнів у об’єк-тивності проведеної оцінки.За низької щільності посівів реальна оцінка

не дає можливості передбачити поведінку ге-нотипів за умови їхньої високої щільності [3].Дослідники стверджують, що для надійного за-безпечення ідентифікації генотипів необхіднонадавати значення вибору агротехнічного фо-ну, зокрема густоті посівів, зважаючи на те, щопри незначній густоті посівів перевагу отриму-ють генотипи, здатні максимально використа-

ти життєвий простір. У загущених посівах ма-ють перевагу інші генотипи, здатні максималь-но використати більшою мірою обмежені при-родні енергетичні ресурси. Саме вони пред-ставляють важливу селекційну цінність.Проте й нині, особливо в культури гречки,

накопичені факти неоднакового прояву ознакта неоднозначні результати спрямованого до-бору за різної щільності посівів. У зв’язку з цимселекціонерів цікавить норма реакції рослин усистемі взаємодії «генотип × популяційна щіль-ність».Мета досліджень — установити генотипо-

ву значущість окремих ознак рослин гречки длявикористання їх у селекційній практиці. Завдан-ням досліджень було виявити стабільність та-ких параметрів рослин, як зона гілкування стеб-ла і зона плодоношення за різної густоти по-сівів гречки, оцінити продуктивність.Методика досліджень. Градацію умов се-

редовища створювали через загущеність рос-лин у посівах 50, 100, 150 шт./м2 (фактор А).Як біологічний об’єкт гречки використано сор-ти Вікторія і Подолянка (фактор В). Біометрич-ний аналіз проводили за ознаками зони гіл-кування стебла (ЗГС) рослин та зони плодо-ношення (ЗП), також установлювали кількістьгілок І та ІІ порядків, продуктивність рослин завагою зерен, їх кількістю. У проведенні стати-стичного аналізу використано кореляційний тафакторний методи.Результати досліджень. Біометричні ана-

лізи структури популяції гречки сорту Вікторіяпоказали, що вона складається за ознакою зо-ни гілкування стебла з 5 біотипів (табл. 1).Озерненість 1 рослини, виділеної за цією озна-кою, пов’язана із зоною гілкування, тобто, чимбільша зона гілкування, тим більша озерненістьрослин. Аналіз показав, що основне наванта-ження продуктивності популяції несуть біотипизони гілкування стебла в 4 і 5 вузлів, що разомстановить 88%. Дані свідчать про те, що про-дуктивність популяції в основному забезпечу-ється кількісним складом окремих груп біотипів,які відрізняються за ознакою ЗГС. Відповідноможна сформулювати робочу гіпотезу, яка по-



лягає у тому, що формування популяції гречкиселекційним шляхом необхідно проводити наоснові найбільш продуктивних біотипів за вели-чиною ЗГС 6 і 7 вузлів.Проте експериментальна перевірка цієї гіпо-

тези впродовж 3-х років бажаних наслідків незабезпечила. Навпаки, формування структурипопуляції через проведення негативних доборівбіотипів з меншою ЗГС спричиняло зниженняурожаю зерна гречки з одиниці площі посіву. Цесвідчить про необхідність підвищення продук-тивності, передусім, слід дотримуватись існую-чої структури популяції за величиною ЗГС рос-лин і їх кількості за складовими в загальній су-купності рослин. Отже, підхід у проведеннідоборів має бути спрямований у межах усіхіснуючих ідентифікованих груп рослин за зоноюгілкування стебла.Наведені результати досліджень у літе-

ратурі щодо інших культур, зокрема соняшни-ку, свідчать про надійність ідентифікації гено-типів на розріджених посівах, де меншою міроюпроявляються фенотипові розбіжності, спричи-

Шляхи покращенняоцінки генотипів гречки

нені умовами середовища [2]. Відомі науковіпраці, де автори наводять дані розвитку ознакпродуктивності на градієнті екологічного фак-тора [1].За результатами вивчення фенотипової мін-

ливості окремих ознак, пов’язаних з продуктив-ністю рослин гречки, встановлено, що зі змен-шенням густоти рослин за градацій 50, 100,150 шт./м2 збільшується кількість сформованихгілок І та ІІ порядків і зростає продуктивністьрослин за рахунок поліпшення їхньої озерне-ності. Це свідчить про те, що реалізація цихбіометричних показників залежить від умов се-редовища фітоценозу. На підставі отриманихрезультатів слід зазначити, що реалізація по-тенціальної продуктивності зони гілкування стеб-ла значною мірою залежить від змін умов сере-довища посівів, пов’язаних з густотою рослин.Продуктивність 1 рослини сортів Вікторія при гус-тоті 150 рослин на 1 м2 становила 1,8 г, Подолян-ка — 2,6 г; 100 рослин на 1 м2 — відповідно 2,7 і3,6; 50 рослин на 1 м2 — 5,4 та 4,9 г. Результа-ти дисперсійного аналізу показали, що фактор

3 13 6,5 620 4,4 49,0±6,6

4 109 54,5 7171 50,7 66,6±4,2

5 66 33,0 5274 37,3 80,0±6,3

6 8 4,0 709 5,0 88,0±3,6

7 4 2,0 374 2,6 93,0±9,5

Усього 200 100 14148 100 –

1. Структура популяції гречки за зоною гілкування стебла і продуктивністю рослин (сортВікторія)

Озерненістьрослини,шт./зерен

ВеличинаЗГС

Кількість

зеренбіотипів популяції зі значеннями ЗГС

%шт. %шт.

ЗГС 0,104 61,38 0,878 1033,28 0,02 1,134

Гілки, усього 0,662 32,67 0,055 5,40 0,100 4,95

у т.ч.

I порядку 0,782 47,13 0,021 2,57 0,047 2,853

II порядку 0,582 23,00 0,068 5,37 0,122 4,82

Зерен на рослині 0,874 111,11 0,032 8,02 0,024 3,01

F05 3,55 4,41 3,55

Пр им і т к а . Фактор А — умови, створені через різну густоту; фактор В — сорти Вікторія і Подолянка; АВ— взаємодія 2-х факторів. Позначення дано для табл. 2, 5.

2. Вплив умов вирощування (фактор А) і сортових генотипів (фактор В) на кількісні ознакирослин

ОзнакаА В АВ

η F η F η F



В (умови, створені різною густотою рослин 50,100, 150 шт./м2) мають велику достовірну силувпливу на ознаки: гілки І порядку, ІІ і продук-тивність рослин за кількістю зерен (табл. 2).Сортовий генотип на ці ознаки незначно впли-

вав, проте величину ЗГС фактор А контролю-вав значною мірою, його частка становила0,88, що свідчить про високу зумовленість де-термінації цієї ознаки генотипом та селекційнузначущість як індикаторної ознаки.Можна стверджувати, що отримані резуль-

тати продуктивності рослин є наслідком моди-фікаційних змін морфологічної будови рослинза кількістю пагонів. Значний вплив умов посівівна фенотипові зміни кількісних ознак виявленопри вивченні багатьох сільськогосподарськихкультур. Установлено, що дисперсія продуктив-ності, зумовлена різною густотою, може стано-вити більше половини загальної дисперсії.Практично це нашарування різко знижує ефек-тивність доборів у селекції, оскільки отриманідані надають інформацію в оцінці продуктив-ності, яка значною мірою генетично недетермі-нована. Деякі дослідники вважають, що прояв«нашарувань» можна виключити, якщо в по-льовому досліді надати рослинам площу жив-лення більшу від їхньої потреби [2]. Проведенінами дослідження показали, що маса зерна

Вікторія 4 1,19±0,08 1,43±0,12 2,89±0,33 0,216 0,466 3,260

5 1,34±0,10 1,80±0,19 3,04±0,28 0,312 1,17 2,53

Подолянка 4 1,68±0,11 1,85±0,14 2,52±0,15 0,350 0,555 0,728

5 2,43±0,15 2,54±0,18 3,17±0,20 0,681 1,07 1,30

Пр им і т к а . А1 — 150 рослин/м2; А2 — 100 рослин/м2; А3 — 50 рослин/м2.

3. Значення дисперсії ознаки маса зерна рослин за різної густоти посіву гречки

А1 А2 А3 А1 А2 А3

Маса зерна рослини, г Значення дисперсіїСорт

ЗначенняЗГС

1 рослини гречки при зменшенні густоти посівузростає (табл. 3).Ця закономірність для біотипів із значенням

зони гілкування стебла 4 і 5 вузлів характернадля сортів Вікторія і Подолянка. Проте слід за-значити, що зменшення щільності посівів при-зводить до збільшення продуктивності всіх біо-типів, виділених за величиною ЗГС. За цієї за-кономірності посилюється диференціація у всіхоцінюваних показників, про що свідчать отри-мані дані значень дисперсії. При густоті посівівгречки сорту Вікторія 150 рослин/м2 значеннядисперсії показника маса зерна рослини біоти-пу ЗГС-4 становило 0,216; 100 рослин/м2 —0,466 і за густоти 50 рослин/м2 було найбіль-шим — 3,26. Подібну закономірність установ-лено також для біотипу ЗГС-5. Це свідчить проте, що зменшення густоти рослин на одиниціплощі посіву призводить до більшого ступенямодифікації. Отже, за встановлених зако-номірностей рослини в розріджених посівахзначною мірою модифікуються, при загущенніступінь модифікації стає меншим. Відповіднопроводити ідентифікацію доборів гречки за про-дуктивністю необхідно в умовах зниженого фе-нотипового прояву ознаки, тобто через загуще-ний рівномірний посів. За такого підходу можназначно об’єктивніше підійти щодо забезпечен-

Кількість вузлів ЗП 6,21±0,35 8,06±0,19 8,17±0,33 9,20±0,36

Значення дисперсії 1,72 1,35 1,90 2,03

Коефіцієнт варіацій 21,1 14,4 16,8 15,4

Співвідношення кількості вузлівЗГС і ЗП 1:2,1 1:2 1:1,6 1:1,5

Вузли ЗГС у % від усіх вузлівна стеблі 32,6 33,4 38,0 40,0

t05 — 2,0

4. Взаємозв’язок величини ЗГС гречки і кількості вузлів ЗП та інші статистичні показники

Значення величини ЗГС

3 4 5 6Показник




Доведено, що продуктивність рослин греч-ки за масою зерна, яка забезпечується зоноюгілкування стебла залежно від умов агрофіто-ценозу, характеризується часткою їх впливу0,88. Продуктивність зони плодоношення, якає складовою загальної продуктивності рос-

Висновки

лин, зумовлюється значною мірою сортовимгенотипом, частка впливу якого на цей показ-ник становить 0,7. Проведення доборів греч-ки за ознакою зони плодоношення сприятимеполіпшенню ефективності оцінки генотипівза їх фенотипами.

1. Гурьев Б.П., Зозуля А.Л., Летун П.П. Адап-тивная селекция и методы оценки нормы реакцииселекционного материала//Селекция и семеновод-ство. — 1987. — № 62. — С. 3—6.

2. Дьяков А.Б., Драгавцев В.А. Надежностьоценки генотипов по фенотипам и способ ее повы-


шения//Генетика. — 1975. — II, № 5. — С. 11—21.3. Литун П.П., Манзюк В.Т., Барсуков П.П. Ме-

тоды идентификации генотипов по продуктивнос-ти растений на различных этапах селекции//Про-блемы отбора и оценки селекционного материа-ла. — К.: Наук. думка, 1980. — С. 25—30.

ня генотипового прояву ознаки. Дані табл. 3свідчать про те, що загальна дисперсія при за-гущенні посівів щодо прояву продуктивностірослин за масою зерна зменшується, і це від-бувається за рахунок складової саме парати-пової дисперсії. Можна стверджувати, що призагущенні посівів продуктивність доборів, дечастина продуктивності за рахунок пагонів ЗГСнереалізована, значно більшою мірою зумов-люватиметься зоною плодоношення, яка харак-теризується кількістю вузлів, яким, як правило,відповідає така сама кількість суцвіть. Кореля-ційна залежність продуктивності ЗП від кіль-кості вузлів ЗГС становить 0,76. Виникає зако-номірне питання, яке селекційне значення мо-же мати саме зона плодоношення? Наступнийаналіз варіаційних рядів показав, що між ЗП іЗГС існує зв’язок. Між показниками середніхзначень кількості вузлів ЗП, які відповідаютьрослинам різного значення ЗГС, встановленодостовірні розбіжності (табл. 4). Важливо від-значити, що між значеннями ЗГС і ЗП за кіль-кістю вузлів існує певне співвідношення. Відпо-відно проведений кореляційний аналіз показавтісний зв’язок ознаки ЗП з генетично детермі-нованою ознакою ЗГС, коефіцієнт кореляції

становить 0,96±0,12. Завдання подальших дос-ліджень — оцінити вплив фактора В — сорто-вих генотипів на частини продуктивності рос-лин гречки, зумовленої зоною гілкування стеб-ла та окремо зоною плодоношення. У зв’язку зцим при аналізі рослин для них окремо вста-новлювали масу зерна, сформовану через ре-алізацію продуктивності ЗГС та окремо ЗП.Статистичні розрахунки показали, що сила

впливу умов, створених через різну густотурослин гречки 50, 100, 150 шт./м2 на окремовзяту залежну від ЗГС, становить 0,84 частки,тоді як сортовий генотип на цей показник впли-вав дуже слабо (табл. 5). Установлено, що про-дуктивність ЗП забезпечується впливом гено-типу на рівні частки 0,7, значно менше впливавна цей показник фактор умов.Отже, продуктивність ЗП слід вважати озна-

кою, яка дає змогу більш ефективно оцінюва-ти добори рослин гречки за генотиповою зу-мовленістю. Для поліпшення селекційної ро-боти щодо культури гречки добори необхіднопроводити за умови дотримання структури по-пуляції ознаки ЗГС як індикатора тривалостівегетації рослин на основі оцінки продуктив-ності зони плодоношення.

Зумовлена:

ЗГС 0,84 72,3 0,04 6,1 0,012 1,04

ЗП 0,25 61,4 0,70 278,3 0,005 1,14

F05 3,55 4,41 3,55

5. Вплив умов вирощування і сортового генотипу на продуктивність рослин гречки, зумов1лену ЗГС і ЗП

Маса зерназ рослини

А В АВ

η F η F η F



Механізація,електрифікація

УДК© 2010

В.М. Булгаков,член�кореспондент УААНУкраїнська академіяаграрних наук

І.В. Головач,кандидат фізико�математичних наукНаціональнийуніверситет біоресурсіві природокористуванняУкраїни

ТЕОРІЯ УДАРНОЇ ВЗАЄМОДІЇВІБРАЦІЙНОГО ВИКОПУЮЧОГОРОБОЧОГО ОРГАНУ З ТІЛОМКОРЕНЕПЛОДУ ЦУКРОВОГО БУРЯКУ

Розроблено теорію ударної взаємодіївібраційного викопуючого робочого органуз коренеплодом, закріпленим у ґрунті, привібраційному викопуванні цукрових буряків.Отримані залежності дають можливістьаналітично визначати кінематичніта конструкційні параметри викопуючогоробочого органу за умов непошкодженнякоренеплодів.

Найбільша ймовірність пошкодження коре-неплодів існує за наявності ударної взаємодіїробочого органу бурякозбиральної машини зтілом коренеплоду, закріпленим у ґрунті. Цезумовлює необхідність дослідити теоретичнозазначену ударну взаємодію і на основі одер-жаних результатів визначити кінематичні і кон-струкційні параметри викопуючих робочих ор-ганів за умов непошкодження коренеплодів приїх вібраційному викопуванні. Слід зазначити,що до цього часу такої теорії не існує. Лише уроботах [4] і [5] наведено деякі експеримен-тальні результати ударної взаємодії маятнико-вого копіра з головкою коренеплоду.Результати досліджень. При наїзді леме-

шів вібраційного робочого органу на коренеплідвідбувається удар, який характеризується знач-ним ударним імпульсом. А оскільки обламуван-ня або розрив коренеплоду більш ймовірні,коли коренеплід закріплений у твердому і су-хому ґрунті, то саме такий випадок необхіднодослідити. Складемо еквівалентну схему удар-ної взаємодії вібраційного викопуючого робочо-го органу з тілом коренеплоду при наїзді робо-чого органу на коренеплід. Представимо вібра-ційний робочий орган у вигляді 2-х клинівА1В1С1 і А2В2С2, кожний з яких у просторі маєнахил під кутами α, β, γ (рисунок). Ці клиниздійснюють коливальні рухи у повздовжньо-вертикальній площині. Напрям поступальногоруху вібраційного викопуючого робочого органупоказано стрілкою.

Вважаємо, що ударна взаємодія коренепло-ду, який апроксимується тілом конусоподібноїформи з поверхнями клинів А1В1С1 і А2В2С2відбувається відповідно у точках К1 і К2. При-чому, ударний контакт може відбуватися без-посередньо або через тонкий шар ґрунту міжповерхнями клинів і коренеплоду.Покажемо сили, які виникають внаслідок

взаємодії вібраційного робочого органу з коре-неплодом (див. рисунок).Нехай від вібраційного робочого органу діє

вертикальна збуруюча сила зб.Q , що змінюєть-ся за гармонійним законом, яка прикладаєтьсядо коренеплоду з двох його боків, а тому насхемі вона представлена двома складовими зб.Q та зб.2Q . Вібраційний копач рухається по-ступально у напрямку осі Ox, тому у цьому на-прямку діють також рушійні сили 1P і 2P , якіприкладені у точках К1 і К2 відповідно. У центріваги коренеплоду (точка С) діє сила ваги коре-неплоду Gk. Сили зв’язку коренеплоду з ґрун-том у напрямку осей Ox і Oz позначені через xR та zR відповідно. І, нарешті, під час ударуна коренеплід з боку вібраційного робочогооргану діють ударні імпульси n1S і n2S , які при-кладені відповідно у точках К1 і К2, причомуSn1=Sn2. Ці ударні імпульси спрямовані вздовжнормалей до робочої поверхні лемешів, тобтоплощин А1В1С1 і А2В2С2 відповідно. Крім того,по поверхні клинів діють дотичні ударні імпуль-си St1 і St2, причому, St1= St2. Згідно гіпотези

МЕХАНІЗАЦІЯ,ЕЛЕКТРИФІКАЦІЯ


Рауса зв’язок між величинами дотичного і нор-мального ударного імпульсів формулюєтьсяподібно закону Кулона для тертя, а саме [3]:

St≤fSn, (1)

де f — динамічний коефіцієнт, який характери-зує властивості поверхонь тіл, що співударя-ються.Розкладемо імпульси 1Sτ і 2Sτ на складові

1F і 2F , перпендикулярні до прямих A1C1 таA2C2 відповідно, та складові 1E і 2E , паралель-ні до прямих A1C1 та A2C2, відповідно (див. ри-сунок). Так, представлені вектори 1Sτ і 2Sτ да-ють можливість у подальшому знайти їх про-екції на осі Ox і Oy.Величина ударного імпульсу може бути різ-

ною залежно від швидкості коливального рухуробочого органу у вертикальній площині. Алеоскільки коренеплід має конічну форму, то прирусі вібраційного робочого органу донизу вер-тикальна складова ударного імпульсу фактич-но відсутня. У цьому випадку ударний імпульсвиникатиме лише від поступального руху ко-пача.Нехай коливання робочого органу здійсню-

ються за наступним гармонійним законом:

Zk= – αcosωt, (2)

Теорія ударної взаємодії вібраційного викопуючогоробочого органу з тілом коренеплоду цукрового буряку

де Zk — відхилення робочого органу від гори-зонтальної осі, навколо якої відбувається коли-вання; α — амплітуда коливань робочого орга-ну, ω — частота коливань робочого органу.Тоді швидкість Vзб. коливального руху робо-

чого органу у будь-який момент часу t дорівню-ватиме:

Vзб.= αωsinωt , (3)

а максимальне значення даної швидкості дор-івнюватиме:

Vзб.max= αω. (4)

Отже, потрібно дослідити випадок ударноївзаємодії, коли ударний імпульс буде макси-мальним. Це саме той випадок, коли в моментнаїзду вібраційного викопуючого органу на ко-ренеплід робочий орган рухається догори змаксимальною швидкістю Vзб.max.Оскільки усі сили, зображені на рис., мають

скінченні величини, то за час удару імпульсивід цих сил дорівнюють нулю. Лише ударні ім-пульси Sn1 і Sn2 мають не нульове значення,причому очевидно, що Sn1= Sn2 (удар симет-ричний).Застосуємо далі теорему про зміну кількості

руху при ударі [2]:

( ) n1 n2 2m U V S S S S ,τ1 τ− = + + + (5)

Еквівалентна схема ударної взаємодії вібраційного викопуючого робочого органу з коре1неплодом, закріпленим у ґрунті




де V — швидкість робочого органу до удару;

U— швидкість робочого органу після удару; m— маса робочого органу.При цьому

п зб.maxV V V= + , (6)

де зб.maxV — швидкість поступального руху ко-пача; зб.maxV — максимальна швидкість коли-вального руху робочого органу.Вектор поступальної швидкості ПV копача

спрямований по осі Ох, а вектор швидкості ко-ливального руху робочого органу зб.maxV — поосі Оz догори. Враховуючи (1), векторне рівнян-ня (5) набуде такого вигляду:

( ) n1 n2 n1 n2m U V S S fS fS− = + + + . (7)

Зв’язок між швидкістю робочого органу післяудару і до удару виражається через коефіцієнтвідновлення ε [2], а саме:

Un= εVn, (8)

де Un — проекція швидкості робочого органупісля удару на нормаль до поверхні клина, Vn— проекція швидкості робочого органу до уда-ру на нормаль до поверхні клина.Оскільки x zU U U= + , П зб.maxV V V= + , то,

враховуючи [1], отримуємо:

x zn

U tg U tgU ,L

γ + β= (9)

П зб.maxn

V tg V tgV ,L

γ + β= (10)

де 2 2L tg 1 tg .= γ + + βПри введенні виразів (9) та (10) у (8) одер-

жимо таке рівняння:

Uxtg2γ+Uztgβ= –ε(Vntgγ+Vзб.max tgβ). (11)

Оскільки удар симетричний відносно площи-ни хОz, то векторне рівняння (7) зводиться досистеми двох рівнянь – у проекціях на осі Ох і Оz.Після визначення проекцій ударних імпуль-

сів, що входять у векторне рівняння (7), та вра-хування виразу (11) отримаємо систему 3-хрівнянь:

( )

( )( )

n1x П

n1 n1

n1z зб.max n1

x z П зб.max

2S tgm U VL

2fS cos cos 2fS sin cos sin ,2S tgm U V 2fS sin sin ,

LU tg U tg V tg V tg .

γ − = +

+ ψ γ − ψ δ γ β − = + ψ δγ + β = −ε γ + β

(12)

При застосуванні методу Крамера до систе-ми рівнянь (12) отримаємо:

( )

( )( )

n1 2 2

П зб.max

m 1S

2tg 2fLsin sin tg 2tgV tg V tg L

.2f cos cos 2f sin cos sin L tg

+ ε ×= −

β + ψ δ β + γ +× γ + β

+ ψ γ − ψ δ γ γ (13)

Однак, нас більше цікавить величина удар-ної сили, а не ударного імпульсу, оскільки ба-гато показників фізико-механічних характерис-тик цукрових буряків пов’язані саме з зусилля-ми, що діють на коренеплід з боку робочогооргану. Згідно [2] максимальне значення удар-ної сили буде приблизно у два рази більшимза її середнє значення за проміжок часу tуд.,тобто

уд. уд.ср

уд.

2SF 2F ,t

= = (14)

де Fуд. — максимальне значення ударної сили,S – ударний імпульс, Fуд.ср.- середнє значенняударної сили, tуд. — тривалість удару.З урахуванням значення проекцій ударного

імпульсу на осі Ох і Оz та виразу (14) можназаписати значення проекцій сили Fуд. відповід-но на осі Ох і Оz:

уд.х

n1

уд.

4 tgF 4f cos cosL

S4f sin cos sin ,t

γ= + ψ γ −

− ψ δ γ

(15)

n1уд.z

уд.

S4 tgF 4f sin sin ,L t

β = + ψ δ (16)

де значення Sn1 визначається згідно виразу(13), взятому з додатнім знаком.Тривалість удару tуд. можна визначити лише

експериментально. Згідно [4] tуд. ≈ 0,6.10–2 с.Розглянемо далі умови непошкодження ко-

ренеплоду при його ударній взаємодії з робо-чим органом. Якщо удар відбувається у точкахК1 і К2, які знаходяться на відстані h від умов-ної точки закріплення O1 (рис.), то момент го-ризонтальної складової ударної сили відносноцієї точки, враховуючи вираз (15), дорівнюва-тиме:

)

o1 уд.х

n1

уд.

4 tgM (F ) 4f cos cosL

S h4f sin cos sin .t

γ= + ψ γ −

− ψ δ γ (17)




Тоді умовою незламування коренеплоду бу-де така умова:

( )o1 уд.х зг оnM F [M ] M ,≤ < (18)

де [ ]згM — допустимий для тіла коренеплодузгинальний момент, за якого не відбуваєтьсязламування коренеплоду; Мon — опорний мо-мент нерозпушеного ґрунту, у якому закріпле-ний коренеплід.Умовою нерозривання коренеплоду буде та-

ка умова:

Fуд.z [Fрозр.]<Rz, (19)

де [Fрозр.] — допустима для тіла коренеплодусила, за якої не відбувається розрив корене-плоду; Rz — вертикальна сила зв’язку корене-плоду з ґрунтом.За умов незламування коренеплоду (18) та

нерозривання коренеплоду (19) при ударнійвзаємодії викопуючого робочого органу з коре-неплодом визначимо обмеження на швидкістьробочого органу.Введемо такі позначення.

(

)

зг уд.[M ]th 4 tg 4f cos cos

L A,4f sin cos sin L

× γ + ψ γ −

× =− ψ δ γ

(20)

розр уд.[F ]t LB,

4 tg 4fL sin sin=

β + ψ δ (21)

Складено рівняння ударної взаємодії вібра-ційного викопуючого робочого органу з тіломкоренеплоду цукрового буряку, закріпленим уґрунті.З умов непошкодження коренеплодів отри-

Висновки

мано вираз для визначення допустимої часто-ти коливань вібраційного викопуючого робо-чого органу з урахуванням його конструкцій-них параметрів та поступальної швидкостіруху бурякозбиральної машини.

1. Булгаков В.М., Головач І.В. Уточнена теоріявикопуючого робочого органу лемішного типу//Вісн. аграр. науки Причорномор’я. Спец. випуск4(18). Т. І. – Миколаїв: МДАУ, 2002. – С. 37-63.

2. Бутенин Н.В., Лунц Я.Л., Меркин Д.Р. Курстеоретической механики. Т. II. Динамика. – М.:Наука, 1985. – 496 с.

3. Пановко Я.Г. Введение в теорию механичес-


кого удара. – М.: Наука, 1985. – 287с.4. Погорелый Л.В., Татьянко Н.В. Свеклоубо-

рочные машины (история, конструкция, теория,прогноз). – К.: Феникс, 2004. – 232 с.

5. Свеклоубочные машины (конструирование ирасчет)//Л.В. Погорелый, Н.В. Татьянко, В.В. Брейи др.; под общ. ред. Л.В. Погорелого. – К.: Техні-ка, 1983. – 168 с.

( )

( )

2 2m 1

2 tg 2fL sin sin tg 2 tgL C.

2f cos cos 2f sin cos sin L

+ ε ×β + ψ δ β + γ +

× =+ ψ γ − ψ δ γ

(22)

Тоді з виразів (13), (18) та (19) отримуємообмеження на швидкість викопуючого робочо-го органу:

}{П зб.max

min A,BV tg V tg .

Cγ + β ≤ (23)

Якщо задатися поступальною швидкістю VПбурякозбиральної машини, то з (23) знаходимозначення максимальної швидкості Vзб.max коли-вального руху вібраційного викопуючого робо-чого органу:

}{

зб.max Пmin A,B1V V tg .

tg C

= − γ β

(24)

Тоді з виразу (4) можна визначити при за-даній амплітуді потрібну частоту коливань робо-чого органу з умов непошкодження коренеплоду:

}{П

min A,B1 V tg .a tg C

ω = − γ β

(25)

Задаючи різні значення поступальної швид-кості VП бурякозбиральної машини, можна по-будувати графік залежності частоти коливаньробочого органу w від поступальної швидкостібурякозбиральної машини.


Агроекологія,радіологія,меліорація

Велике біорізноманіття забезпечує стабіль-ність та продуктивність екосистем, кількість тащільність упакування екологічних ніш зумовлюєступінь використання ресурсів екосистем. Кон-куренція за ресурси між видами сприяє ефек-тивнішому природному добору, що підтримуєфізіологічний стан популяцій фітофагів [1]. Се-ред тварин, що швидко й адекватно реагуютьна зміну екологічного стану навколишнього се-редовища, особливу групу становлять комахи-герпетобіонти [2]. Термін герпетобіонти буловведено В.Д. Догелем (1924), який запропону-вав назвати так мешканців поверхні ґрунту. Ак-туальність вивчення комах цієї життєвої фор-ми зумовлена екологічними функціями, які вонивиконують у біогеоценозах, чутливістю до змінибіоценотичних режимів, маловивченістю їхньоїекології в агроландшафтах [4].Ентомофауна агроландшафту залежить від

комплексу екологічних чинників: видового скла-ду сільськогосподарських культур, вирощува-них в агроценозах, сівозміни, географічнихумов місцевості, температури і вологості по-вітря, опадів тощо. Комахи — пойкілотермнітварини, тому погодні умови для них є одниміз ключових екологічних чинників, що визнача-ють стан та активність їх популяцій.Мета досліджень — вивчення впливу ос-

новних абіотичних чинників на динаміку показ-ників біорізноманіття комах-герпетобіонтів як

основу оптимізації методів екологічної оцінкиагроландшафтів.Місце та методика досліджень. Об’єкт дос-

ліджень — популяції комах-герпетобіонтів агро-ландшафтів Лісостепу. Досліди проводили надослідних полях Інституту агроекології УААН тав урочищі Феофанія (околиця м. Києва). Дослід-жували сезонну динаміку рясності, видового ба-гатства та показника біорізноманіття (за індек-сом Шеннона-Уівера [4]) ентомофауни комах-герпетобіонтів. Досліди проводили впродовжсезону вегетації в агроценозах пшениці озимої,сої, ріпаку (кожна ділянка площею 1700 м2) таприлеглих до них міжсегетальних та міжкуль-турфітоценозо-сегетальних екотонах площеювідповідно близько 100 та 50 м2. Класифікаціюекотонів наведено за Р.І. Бурдою [3].Для вилову комах-герпетобіонтів використо-

вували пастки Барбера — циліндричні ємностіоб’ємом 0,5 л, які вкопували в землю так, щобкраї були розміщені на рівні поверхні ґрунту. Якрідину для фіксації комах використовували роз-чин шампуню, оцтової кислоти та ін. Облікипроводили також перевіркою наявності комах-герпетобіонтів під камінням, грудками ґрунту,листям та ін. Таксономічну приналежність ен-томологічних зборів визначали за допомогоювизначників. Надійність таксономічного аналізуперевіряли фахівці Інституту зоології ім. І.І.Шмальгаузена НАН України.

УДК 595.7�755.7© 2010

М.М. Лісовий,кандидат сільсько�господарських наук

Н.Г. БялковськаІнститутагроекології УААН

В.М. Чайка,доктор сільсько�господарських наукНаціональнийуніверситет біоресурсіві природокористуванняУкраїни

БІОРІЗНОМАНІТТЯКОМАХ1ГЕРПЕТОБІОНТІВВ АГРОЛАНДШАФТАХ ЛІСОСТЕПУ

Установлено, що наявне агробіорізноманіттякомах1герпетобіонтів становить 134 види, якіналежать до 30 родин із 4 рядів. Найбільшрясним є ряд Coleoptera (85,82% загалу), якийвключає 115 видів із 18 родин. За виловамиґрунтових пасток абіотичні чинники більшоюмірою впливають на показники рясностіентомокомплексу, ніж на показники видовогобагатства та індекс Шеннона—Уівера.


АГРОЕКОЛОГІЯ,РАДІОЛОГІЯ, МЕЛІОРАЦІЯ

Рис. 1. Графік середніх температур та сумиопадів у вегетаційний період 2009 р. у Київ1ській області: — сума опадів, мм; – – —середня температура, оС

Декада місяця

Квітень Травень Червень Липень Серпень

Рис. 3. Динаміка біологічного різноманіттякомах1герпетобіонтів за індексом Шеннона1Уівера в агроландшафтах Лісостепу України

Індекс

Шеннона

-Уівера


Рис. 2. Динаміка рясності та видового багат1ства комах1герпетобіонтів в Лісостепу Украї1ни: – – — кількість видів; – – — кількість осо1бин


Результати досліджень опрацьовували ста-тистично за допомогою комп’ютера за стан-дартними програмами обробки результатів біо-логічних експериментів. Для аналізу агроме-теорологічних показників сезону вегетаціївикористовували базу даних ГідрометеоцентруУкраїни.Результати досліджень. Природний серед-

ньодекадний хід температури та опадів за се-зон вегетації 2009 р. наведено на рис. 1.Вегетаційний сезон 2009 р. характеризував-

ся як сухий (50% норми) та теплий (у межахнорми). Аналіз даних Гідрометеоцентру Украї-ни свідчить про те, що впродовж сезону веге-тації температура була вище показників нормина 1,5—1,7°С. Найвищу середню температуруповітря (24,4°С) відзначено в ІІІ декаді червня,а найбільшу кількість опадів (23 мм) — ІІ де-каді червня. Середньодекадна температураповітря перевищувала 10°С у I декаді квітня.Упродовж досліджень було відловлено 1113

екземплярів комах-герпетобіонтів. Установле-но, що ентомокомплекс включає близько 134видів, які належать до 30 родин із 4 рядів. Се-ред загальної кількості комах домінують пред-ставники ряду жорсткокрилих (Coleoptera) —85,82%, напівжорсткокрилих (Hemiptera) —7,46, прямокрилих (Orthoptera) і перетинчасто-крилих (Hymenoptera) — 4,48%. Частка остан-ніх в ентомофауні не перевищувала 2%.Динаміку рясності та видового багатства ко-

мах-герпетобіонтів наведено на рис. 2. Уста-новлено, що загальна чисельність відловленихкомах та їхня видова структура істотно зале-жать від агрометеорологічних чинників. Так, запоступового підвищення середньої температу-ри з квітня до кінця травня рясність комах про-порційно збільшувалась, що зумовлено ходомвесняної реактивації популяцій. Але збільшен-ня кількості опадів з ІІІ декади травня до ІІ де-

кади червня сприяло зменшенню кількості від-ловлених особин, що зумовлено впливом по-годи на активність переміщення комах у про-сторі. Але видове багатство більшою міроюзалежало від сезону, ніж стану погодних умов.Максимальне значення показника видового ба-гатства комах реєстрували в середині липня. Уподальшому значення показника монотоннозменшувалось, що пов’язано з життєвими цик-лами комах.Сезонну динаміку біологічного різноманіття

комах-герпетобіонтів наведено на рис. 3. Занаведеними даними, значення індексу моно-тонно збільшувалось з весни (період виходукомах із зимової сплячки) і набувало макси-мальних значень у червні — липні. З початкусерпня рівень біорізноманіття комах поступовознижувався. При цьому спостерігалась деякафлуктуація значень індексу. Показникам Шен-нона-Уівера, розрахованим для стацій, що ме-жують, властива циклічна динаміка: періодич-не збільшення, а потім зниження значень. При-роду цих циклів можна пояснити певнимисезонними змінами складу ентомокомплексу,структура якого зумовлена особливостями біо-логії та екології різних видів та періодичними

Біорізноманіття комах-герпетобіонтів в агроландшафтах Лісостепу


АГРОЕКОЛОГІЯ,РАДІОЛОГІЯ, МЕЛІОРАЦІЯ

Установлено, що наявне агробіорізномані-ття комах-герпетобіонтів становить 134види, які належать до 30 родин із 4 рядів.Найбільш рясним є ряд Coleoptera (85,82% за-гальної кількості), який включає 115 види з 18родин.За виловами ґрунтових пасток абіотичні

Висновки

чинники більшою мірою впливають на показ-ники рясності ентомокомплексу, ніж на показ-ники видового багатства та індекс Шеннона-Уівера. Оптимальний термін аналізу ентомо-логічного агробіорізноманіття припадає налипень, що необхідно враховувати при дослі-дженні екологічного стану агроландшафтів.

1. Андреев А.В. Оценка биоразнообразия, мо-ниторинг и экосети/Под ред. П.Н. Горбуненко//Ch.:BIOTICA, 2002. — C. 66—67.

2. Анюшин В.В. Видовой состав и особеннос-ти пространственного распределения жужелиц ичернотелок (Coleoptera: Carabidae, Tenebrionidae)в Краснотуранском бору Идринского лесхоза//На-секомые лесостепных боров Сибири. — Новоси-бирск: Наука, 1982. — С. 76—98.

3. Бурда Р.І., Ткач Є.Д. Антропогенні екотониагроландшафтів та їх фітобіота//Агроекологіч.


журн., 2004. — № 1. — С. 3—9.4. Мордкович В.Г. Hаселение герпетобионтных

жуков (Coleoptera, Carabidae, Tenebrionidae,Silphidae) в микроландшафтах севера Барабинс-кой лесостепи и его изменение//Зоологическийжурн.— 1964. — 43, №5. — С. 680—693.

5. Шитиков В.К., Розенберг Г.С. Оценка био-разнообразия: попытка формального обобщения//Структурный анализ экологических систем: Тр. Ин-та экологии Волжского бассейна РАН.http://www.ievbran.ru/kiril/Article/A20/Div_Bak.htm

міграціями комах між різними стаціями підвпливом антропогенних чинників (збір урожаю)тощо. Істотного впливу коливань температурита опадів на показник біорізноманіття нами не

виявлено. На нашу думку, це пов’язано з тим,що погода впродовж сезону вегетації у ціломубула сприятлива для розвитку та активностікомах.

Біорізноманіття комах-герпетобіонтів в агроландшафтах Лісостепу

АГРОЕКОЛОГІЯ, РАДІОЛОГІЯ, МЕЛІОРАЦІЯ

УДК 631.445 © 2010

МІ. Полупан,

МОНІТОРИНГОВИЙ ПОКАЗНИК ПРИРОДНО-АНТРОПОГЕННОГО ВМІСТУ ФОСФОРУ В ГРУНТАХ

доктор сільськогосподарських наук

О.В. Коростін

В.А. Величко, доктор сільськогосподарських наук

Запропоновано моніторинговий показник вмісту

рухомого фосфору за природного рівня. Обгрун

товано параметри природного рівня біологічної

акумуляції у ксероморфних грунтах. показано, що

кількість рухомих форм у неудобрених ксероморф

ннх грунтах визначається валовим його вмістом.

ННЦ «Інститут rрунтознавства та агрохімії ім. О.Н. Соколовського>>

Поживні речовини значною мірою визначають родючість fрунту. Серед біогенних елементів пріоритетне місце належить фосфору, який разом із іншими елементами впливає на рівень агроfрунтових потенціалів природної та ефективної родючості. В умовах стійкого сільськогосподарського навантаження на (рунти визначення кількості фосфору, його доступних для рослин форм, пошуки методичних підходів щодо параметризації антропогенного впливу за вмістом фосфору як складової агроекологічного моніторингу [8] є нині надзвичайно актуальними.

Нині вже визначено, що параметри природного рівня акумуляції фосфору в повнопрофільних плакорних fрунтах функціонально визначаються їхньою генетичною природою через неоднакову участь трав'янистої рослинності у fрунтоутворенні як джерела формування гумусових речовин, фактора його накопичення [8]. У межах типів (рунтоутворення вміст фосфору визначається його наявністю в материнській породі та пропорційно зростає стосовно кількості цього елемента в ній. При цьому було встановлено нормативні параметри накопичення фосфору в 0-30 см шарі у fрунтах різного походження відносно його вмісту в материнській породі.

Також було встановлено, що природний рівень рухомого фосфору у неудобрених fрунтах визначається валовим його вмістом, установлено кількісні критерії цієї залежності стосовно характеру fрунтоутворення. Відомо, що в (рунті як системі всі властивості взаємопов'язані, а їх кількість визначається типом (рунтоутворення. Це стосується і фосфору. Тому кількість валового і рухомого фосфору є діагностичним критерієм типу fрунтоутворення разом з іншими показниками. Обfрунтовано також, що доступність фосфатів для сільськогосподарських культур обернено пропорційна інтенсивності їх біонакопичення, що зумовлює певне нівелювання різних за кількістю рухомих форм Р205 щодо генетичної природи fрунтів. У зв'язку з цим, у них природний рівень за Чириковим може бути еталоном початкового вмісту, репером відліку формування еволюції фосфорного режиму під впливом антропогенезу з урахуванням походження fрунтів.

Об'єкти досліджень - зональні повнопрофільні та ксероморфні освоєні (рунти, на яких не застосовували добрива та параметри вмісту в них валового та рухомого фосфору. Досліджено темно-сірі опідзолені слабогумусоакумулятивні fрунти і чорноземи опідзолені помірно слабогумусоакумулятивні повнопрофільні та слабоксероморфні, чорноземи типові добрегумусоакумулятивні і чорноземи звичайні помірно добрегумусоакумулятивні повнопрофільні й слабо-, середньо- і сильноксероморфні. Крім того, вив

чали чорноземи звичайні слабоксероморфні еродовані та чорноземи звичайні середньоксероморфні еродовані.

Мета роботи - об(рунтувати методичні підходи щодо визначення моніторингового показника вмісту фосфору при встановленні факту належносп (рунту до природного чи природноантропогенного фону.

Методи досліджень - порівняльно-географічний, профільна-генетичний і аналітичний.

Методика досліджень. Для розв'язання поставлених завдань коректніше було відібрати фунти, у які не вносили добрив. Однак при виконанні досліджень виникли певні труднощі щодо виявлення цих об'єктів. Тому їх підбирали на підставі агрохімічного обстеження перших турів. Було частково використано дані 50-60-х років минулого століття, а також фондові матеріали, які крім фосфору, мали інформацію щодо вмісту гумусу та фізичної глини. Такий підхід застосовано і для матеріалів про (рунти з літературних джерел.

Результати досліджень. Установлення показника природного рівня фосфо�у набуває реального статусу лише за умови иого контролю різними способами, особливо за різних антропогенних навантажень. Адже нині дуже мало (рунтів, які б не зазнали агрохімічного впливу, особливо від унесення фосфорних добрив, залишки яких підвищують природний рівень умісту Р205. Тому дуже важливо впевнено знати, що досліджувані fрунти належать до природного фону. Дослідження Б.С. Носка [2] показали, що fрунти за природного рівня у генетичному відношенні характеризуються відповідними показниками вмісту Р205 у гумусі. Так, для чорнозему опідзоленого (за номенклатурою М.І. Полупана [6]) цей показник становить 1,39%, чорнозему звичайного - 1,21, а при внесенні Р 1200 він зростає відповідно до 1,50 і 1,44%. Незважаючи на

62 Вісн.ик аz.рарн.ої н.ауки липень 2010 р.

АГРОЕКОЛОПЯ, РАДІОЛОПЯ, МЕЛІОРАЦІЯ

Моніторинговий по казник природноантропогенного вмісту фосфору в (рунmах

1. Уміст рухомоrо Р201 за природного ріан,r у 1 % rумусу грунті• різного генезису• шарі 0-30 см

- �І Юлькість зразюв, (рунт шт.

Дерново-підзолистий 7 Ясно-сірий лісовий 8 Сірий лісовий 10 Темно-сірий опідзолений 8 Чорнозем опідзолений 9 Чорнозем типовий 8 Чорнозем звичайний 14

левні складності щодо того, як підраховували ці величини, який фосфор міститься у гумусі, чому в одних (рунтах природний рівень вмісту зростає при внесенні Р2O5, в інших - ні, ми вирішили використати показник умісту Р2O5 у гумусі. Проведені розрахунки кількості валового фосфору за природного рівня на 1 % вмісту гумусу в 0-30 см

шарі (рунту показали їх недієспроможність, оскільки вони дають завищені або занижені резуль тати вмісту_ валового фосфору за певноговмісту гумусу. Це пов'язано з тим, що не встановлено прямопропорційного зв'язку вмісту гумусу з валовим фосфором, бо перший залежить від гранулометричного складу та зволоження, другий - від умісту його в материнській породі. Досить добре відтворення показало при використанні показника співвідношення Р2O5 рухомого фосфору за Чириковим {табл. 1 ).

Слід зазначити, що параметри показника вмісту рухомого Р2O� r гумусі за природногорівня отримано нами 18 і представлено у монографії Б.С. Носка (2, табл. 23] для чорнозему опідзоленого (типового за Б.С. Носком) і чорнозему звичайного співпали, водночас для чорнозему опідзоленого {за Б.С. Носком) - ні, в останньому вони дуже завищені та однакові при внесенні Р 1200.

У зв'язку з цим пропонуємо показник вмісту рухомого Р2O5 у 1 % гумусу використовувати як моніторинговий при встановленні факту належ-

Р205, мr/100 r P20s, Гумус,% за Чириковим мr/100 r/ryмyc, о/о

1,1±0,2 2,3±0,4 2,1±0,1 1,7±0,3 2,9±0,4 1,7±0,2 2,2±0,4 3,3±0,5 1,5±0,2 3, 1±0,7 4,4±0,5 1,4±0,1 3,6±0,8 4,6±0,5 1,3±0, 1 4,6±0,9 7,0±0,3 1,5±0,2 4,9±1,0 6,5±0,5 1,3±0,2

ності досліджуваного (рунту до природного або природно-антропогенного фону. За природного рівня фактична кількість рухомого фосфору в досліджуваному (рунті повинна бути меншою або дорівнювати величині рухомого Р2O5, отриманого при перемноженні моніторингового критерію на вміст гумусу експериментального (рунту.

Результати досліджень також засвідчили про аналогічні закономірності накопичення валового фосфору в ксеромофних fрунтах щодо повнопрофільних їх видів, яке має біологічний зонально типологічний характер [8]. Проте в ксероморфних (рунтах напруженість бюлогічного накопичення поступово зменшується стосовно ступеня ксероморфності як у профілі {рис. 1 ), так і в шарі 0-30 см (рис. 2), що пов'язано з погіршенням умов зволоження, як наслідок, зменшення біологічного кругообігу органічної речовини та накопичення гумусу. Тому зафіксовано чіткий тісний зв'язок між зменшенням гумусу в ксероморфних (рунтах і з накопиченням фосфору (R=0,9�.95).

У досліджуваних слабоксероморфних (рунтах уміст гумусу зменшується у межах 10-25%, а валового фосфору - на 7-22%. Вниз по профілю кількість валового фосфору зменшується пропорційно зменшенню гумусу. Середньоксероморфні (рунти відзначаються ще більшим зменшенням гумусу- на 25-31%, відповідно відбувається і зниження умісту валового фосфору на

О 2 4 5 б О 5 б О 2 4 5 б

зо40бО

ео

100

120 130

��•Гумус,% ��'Гумус,% О 10 30 50 70 90 110 130 О 10 ЗО 50 70 90 110 130 150 170

'' ''

2:t. '' І о

І І

І І

,, " " " ,, , ,

о'"' :: ,,. ... ,, - "

,, • І , І

мr1100 r Фі3Жна глина Р/)5 см 56-60%

1 '

зо }/,tj) 40

,#',./ _,.,. ,''/ ,·' �(J / ·' ,' •

60 �, /, .,·' ,,, /, ,·' ,'

80 / _,· ,' , І І

.' ·' ,' І І І 100 / / ,'

, І І

120 : _,· ,,, 11 І

Чорнозем оnІд:Jомний помірно с.nабоrумусоакумулІІJТМвнмМ

140 ._,,

... 1100, РР, см

зо 40 бО

80

100

120

130

��-��'Гумус,% 010 30 50 70 90 110 130

мr/100 r Р,0.

Чорнозем звмч,�йнмй добреrумусоакумуn11тмвний

Рнс. 1. Природний профільний уміст валового фосфору в повнопрофільннх і ксероморфннх грунтах різної генетичної природн. Умовні позначенн11 rрунтів: -- - модальний природний; - - - - - - спа6оксероморфний природний; - • - -середньоксероморфний природний; - · • - - сипьноксероморфний природний

липень 2010 р. Вісник аграрної наук.и 63

АГРОЕКОЛОПЯ, РАДІОЛОГІЯ, МЕЛІОРАЦІЯ

Моніторинговий показник природноантропогенного вмісту фосфору в rрунтах

z,--::;;:----::i..=::.==..=:--st:=--..::.:a:=;.:zi::=-;

� 160

': 140

� .:: " 120

100

во

60

40

20

о Гуму�;, о/о 2 3 4 2345 3 45 5 2 3 45 6

те ча чт чт

Рис. 2. Природний рівень валового фосфору в ксероморфних грунтах у шарі 0-30 см залежно від умісту в них гумусу щодо повнопрофільних видів

Умовні позначеннr1 фунтів: -- - модальний природний; - - - - - - слабоксероморфний природний; - - - -

середньоксероморфний природний; - · - - - сильноксероморфний природний

22-27%. У профілі функціонально з накопиченням гумусу відбувається і акумуляція фосфору. Аналогічна закономірність спостерігається також у сильноксероморфних (рунтах. Зменшення умісту валового фосфору відносно повнопрофільних становить 33-37%, а гумусу - відповідно 36-40%. У профілі сильноксероморфних (рунтів біонакопичення фосфору незначне, що зумовлено невеликою кількістю умісту гумусу.

Уміст фосфору в материнськ1й породі впливає на накопичення фосфору в ксероморфних (рунтах у межах типів (рунтоутворення, як і в повнопрофільних видах. Проте напруженість процесу біоакумуляції фосфору менша відносно останнIх.

Отже, параметри природного рівня валового фосфору в ксероморфних видах (рунтів визначаються генетичною їх природою та функціонально залежать від накопичення у них гумусу, кількість якого поступово зменшується відповідно до погіршення умов зволоження. Кожний ступінь ксероморфності (рунтів згідно з класифікаційним статусом характеризується певними параметрами вмісту гумусу відносно генетичної природи повнопрофільних видів і синхронно з ним і кількістю валового фосфору.

Об'єкти з природно-антропогенним рівнем валового фосфору отримані на підставі контролю зібраного матеріалу щодо природного або природно-антропогенного рівня Р205 на підставі моніторингового показника. В темно-сірому опідзоленому (рунті моніторинговий показник становить (1,4±0, 1 ), у досліджуваних за природного рівня - 1,27-1,43, природно-антропогенного - 1,84-2,89, чорноземі опідзоленому -відповідно 1,3±0,1; 1,18-1,30 і 2,17, чорноземі типовому - (1,5±0,2), 1,4-1,5 і 2,2-2,4 1 чорноземі звичайному - (1,3±0,2), 1,2-1,З і 1,8-2,5. зростання параметрів моніторингового показника свідчить про природно-антропогенний характер умісту фосфору. Це відзначає і Б.С. Носко

(2) - про нагромадження залишкових фосфатівпри зростаннI вмісту Р205 у гумусі. При внесенні Р1200 у чорноземі опідзоленому моніторинговий показник зростає з 1,39 до 1,50, чорноземі звичайному - з 1,21 до 1,44.

У природно-антропогенних (рунтах щодо вмісту фосфору в профілі є відміни щодо природного рівня. Зокрема, в останньому випадку зменшення умісту валового фосфору поступове, різниця умісту між О-ЗО і 30-40 см коливається у межах 5-10%, а природно-антропогенних -13-17%. Проте зустрічається і в межах 5-8% заумови глибокої оранки, коли частина фосфорних добрив переміщається на глибину 30-40 см. Глибше по профілю різниці між фонами не спостерігається.

Параметри рухомих форм Р205 у ксероморфних (рунтах функціонально визначаються валовим його вмістом, який зумовлюється їхньою генетичною природою та кількістю фосфору в материнській породі.

У повнопрофільних (рунтах було встановлено чітку закономірніс,ь екстрагування рухомих форм Р205 за Чириковим у (рунтах від його валового вмісту: темно-сірі оп�дзолені- З,7-4,2%, чорноземи опідзолені - 3,8-4,З, чорноземи типові -4,8-5,3, чорноземи звичайні - 3,9-5% [7]. У ксе

роморфних (рунтах аналогічний відсоток екстракції від валового його вмісту в них порівняно з повнопрофільни"':'1и (табл

.: 2). Проте чітко _просте

жується закономIрн1с-ть иого зниження ВІДНОСНО

останніх. Існує тісний зв'язок між параметрами зниження рухомого фосфору та зменшенням вмісту гумусу. Це закономірно, оскільки (рунт -це система, у якій всі властивості пов'язані між

собою. У слабоксероморфних (рунтах відносно повнопрофільних зниження рухомого Р205 коливається у межах 4-21 %, гумусу- 10-25, середньоксероморфних - відповідно 22-30 і 23-29, сильноксероморфних - 30-52 і 35-50%.

За даними Б.С. Носка [2], відсоток екстракції рухомого фосфору за Чириковим залежить від кількості внесених добрив. На фоні внесення Р,200 вона становить близько 7%. На досліджуваних об'єктах за природно-антропогенного рIвня відсоток екстракції коливався у межах 5,3-7,4.

Зростання природного рівня умісту рухомого фосфору на повнопрофільних досліджуваних (рунтах становило 147-200%, слабоксероморфних - 145-149, середньоксероморфних - 148-160, сильноксероморфних-146-180%. Однак установити закономірності щодо вмісту рухомого фосфору залежно від генетичної природи і ступеня ксероморфності на природно-антропогенному фоні неможливо, позаяк усе залежить від інтенсивності внесення добрив.

Оскільки (рунт - це система, в якій всі властивості взаємопов'язані, а їхні параметри визначаються типом (рунтоутворення, то й діагностичні показники мають бути взаємопов'язані між

собою і будь-який з них точно його ідентифікувати. Нині досить добре розроблена параметрична морфолога-генетична діагностика генетичного ста"!)'СУ повнопрофільних (рунтів,_ а та�ож :іхніх видIв за ступенем ксероморфностI, за юлькIсними показниками КВАГ I вмістом гумусу [З-8]. Діагностичні критерії за вмістом валового фосфору

64 Вісник аграрн.ої н.ау,ш липень 2010 р.

АГРОЕКОЛОПЯ, РАДІОЛОГІЯ, МЕЛІОРАЦІЯ

Моніторинговий показник природноантропогенного вмісту фосфору в rрунтах

2. Параметри природного рівня рухомого Р205 у фунтах залеж.но вщ валового його вмісту вщносно генетичної їх природн та ступеню ксероморфності в орному шарі 0-30 см

Модальним Слабоtссероморфниіі Середньо«сероморфниіі Сильноксероморфний

і _gte о>,

.,_ і і

% і �,s ,s '->S>S g" ... ,s ,s

(рукт 8ss

8ss g ! с; і

Zze 8

ss

-2� ., -�� :І .._ .. і�� _:!!� .,

.ste " о

о!

%

j .,, >,

о>,

--�і % ..

i·iti �fi .._,s,s

8ss

_І!!�

о>,

.. �і % .,

!.sjiiif о�іі !it�i:!J"' ji[ _g .::: "'� % (';'.,, .::і� !:. о ., % (';'.,, "':� :І" СІ.

"'І :І ;�і :І ОІСІ. а.1 =- ,:;,._� :І СІ. ., :; ·і ::·і ;е. � і о :І :!J

С:-::1 С:-::1

Темно-сірий 117-128 3,8-3,9 100-109 4,0-4,2 -16-20 опідзолений � 4,'(\:4,6 -=7==14 слабоrумусо- 123-128 3,8-3,9 94-105 3,8-3,9 -22-25 акvмvлятивний � � ::r5=f7

Чорнозем 116-126 4,0-4,1 100-110 3,9--4,0 -10-12опідзолений � � =12-15

93-104 3,9--4,1 -19-21 � �

помірно слабо- 110-125 3,8-3,9 97-104 3,9--4,0 -14-15rумусоакумуля-тивний

� � �

Чорнозем 148-162 5,1-5,3 120-135 5,2-5,4 -15-17 105-120 5,2-5,3 -26-28 92-102 5,1-5,2 -39--41 типовий � � � � � 4,7=5;3 � добреrумусо- 140-155 5,0-5,1 126-140 5,2-5,3 -10-11 102-115 5,2-5,3 -23-25 94-104 4,9-5,1 -35-38акумулятивний т,rr:.-гл � � � =22-24 .r,s::::s;т � Чорнозем 120-136 4,9-5,0 98-112 4,7-4.8 -18-22 88-99 4,8-4,9 -29-31 81-91 4,0-4,2 -47-50 звичайний 6.U=П u::5:4 � � � � � помірно добре 115-130 4,9-5,0 92-108 4,8-5,0 -19-20 84-95 4,8-5,0 -27-29 77-87 4,5-4,6 -40-43 rумусоакумуля-тивний

� � �

та рухомого Р2O5 за Чириковим за природногорівня їх доповнюють.

Кількість рухомих форм у неудобрених ксероморфних (рунтах визначається валовим йоговмістом. При цьому відсоток екстракції у повно-

� � � �

профільних і ксероморфних практично однаковий щодо їх генетичної природи. Проте абсолютна кількість знижується від слабоксероморфних до сильноксероморфних пропорційно зниженню умісту гумусу.

Висновки

Природний рівень умісту фосфору в фунтах контролюється моніторинговим показником, який характеризується певними параметрами вмісту рухомого Р205 в 1% гумусу. Для цього перемножується критерій показника на вміст гумусу досліджуваного грунту. Отримана величина повинна бути менша або дорівнювати

реально визначеній кількості рухомого Р2O5. Ступінь ксероморфності грунтів на схилах

чітко діагностується параметрами вмісту валового і рухомого фосфору за природного рівня у межах кожного типу tрунтоутворення адекватно зниженню умісту гумусу відповідно до класифікаційних його градацій.


1. Милащенко Н.З. и др. Автоматизированнаясистема агрозкопогического мониторинга // Вестн.с.-х. науки. - 1990. -№ 7. -С. 51-57.

2. Носко Б.С. Фосфатний режим (рунтів і ефективність добрив. -К.: Урожай, 1990. -153 с.

З. Попупан Н.И., Соловей В.Б., Скляревская М.Н., Мирошниченко В.А. Особенности склонового почвообразования и развития зрозии // Вісн. аграр. науки. - 1996. -№ 7. -С. 15-23.

4. Полупан Н.И. Влияние микрорельефа склоноВЬІХ земель на процессЬІ зрозии // Почвоведение. -1998. -№ 6. -С. 753-762.

5. Полупан М.І. Визначник еколого-генетичногостатусу та родючості (рунтів України / М.1. Попупан,

В.Б. Соловей, В.І. Кисіль, В.А. Величко. -К.: Колобіг, 2005. -303 с.

6. Полупан М.І., Соловей В.Б., Величко В.А.Класифікація (рунтів Україн_и / За редакцією професора М.І. Полупана. -К" Аграр. наука, 2005. -300 с.

7. Полупан М.І., Величко В.А., Соловей В.Б. Роль скелетності у параметризації властивостей і родючості (рунтів // Вісн. аграр. науки. -2008. -N11 5. -с. 8-12.

8. Полупан М.І., Соловей В.Б., Коростін О.В. Природний р1вень фосфору в (рунтах України залежно від їх генетичної природи І/ Вісн. аграр. науки. -2008. -№ 5. -С. 1 4-23.

липень 2010 р. Вісник аграрної науки 65


Зберіганнята переробкапродукції

УДК 634.26:664.858© 2010

Г.В. КорнільєвВ.М. Єжов,академік УААННікітський ботанічнийсад — Національнийнауковий центр

ВИРОБНИЦТВО ХАРЧОВИХПРОДУКТІВ З ПЛОДІВ НЕКТАРИНА

Наведено інформацію щодо хімічного складупродукції (компот, джем, пюре, варення)з плодів нектарина. За хімічним складомоптимальною продукцією визнано вареннята джем.

Невід’ємною ланкою збалансованого харчу-вання населення України є фрукти — природнеджерело вітамінів, мікроелементів, доступнихформ вуглеводів та інших цінних біологічно ак-тивних речовин. Їхнім нуково обґрунтованимнормативом є показник фактичних обсягів спо-живання плодів і ягід у розвинутих країнах, щоперебуває в межах 100 кг і більше на особу нарік [11]. На жаль, середньостатистичний рівеньспоживання фруктів в Україні набагато гірший,що пояснюється їхьою високою вартістю занизьких обсягів власного виробництва та недо-статньою увагою до вирощування порівнянонових культур, до яких належить нектарин —Persica vulgaris subsp. nectarine (Ait.) Shof. Цеодна з перспективних культур для півдня Украї-ни за своїми смаковими якостями, гарним зов-нішнім виглядом та хімічним складом плодів.Відсутність опушення у плодів нектарина ро-бить їх привабливішими для споживання у сві-жому вигляді та підвищує ефективність викори-стання через порівняно високу концентраціюбіологічно активних речовин у шкірці та м’якушібіля шкірки плоду [5]. Проте на сьогодні на пе-реробку надходить не більше 8% плодів [10,15], що пояснюється порівняно низьким обся-гом вирощування культури, малим сортимен-том та браком інформації про її харчову й біо-логічну цінність, недостатнім вивченням питаньщодо використання нектарина в харчовій про-мисловості.Відомо, що в плодах нектарина порівняно зі

столовими сортами персика та аличі кримськоїнакопичується більше сухих речовин, аскорбі-нової кислоти, моно- та дисахаридів, пектинів[2, 10]. Завдяки наявності аскорбінової кисло-ти, каротину, флавоноїдів плоди нектарина ма-ють виразну антиоксидантну активність [16].

Відомі рекомендації щодо переробки плодівнектарина на варення, джеми, компоти, некта-ри, пюре-концентрати, цукати [2, 10, 14].Але дослідження складу й напрямів пере-

робки плодів нектарина мають епізодичний ха-рактер. Практично не вивчено вміст у них ка-ротинів, флавоноїдів, показник антиокси-дантної активності, що для об’єктивної оцінкихарчових і лікувально-профілактичних особли-востей одержуваної продукції є вкрай недо-статнім.Мета досліджень — комплексний аналіз

хімічного складу деяких видів продукції з плодівнектарина для вибору основних напрямів їхпереробки.Об’єкти досліджень — варення, джем, ком-

пот, пюре, одержані з експериментального цехуз переробки рослинної сировини Нікітськогоботанічного саду відповідно до існуючих техно-логічних інструкцій [13] з переробки плодів пер-сика (без стадії видалення шкірки). Сировиноюслугувала сортосуміш пізніх сортів нектаринаРубіновий 8 та Євпаторійський, зібраних у станіповної стиглості (остання декада серпня, уро-жай 2008 р.). Плоди йшли на переробку в деньзбирання.Методи досліджень. Продукцію зберігали

на складі за плюсової температури 5—7°С тавідносної вологості не вище 40%. Аналіз її че-рез 3 міс. після виробництва здійснювали за за-гальноприйнятими методиками (вміст сухоїречовини у м’якуші — гравіметрично) [4]; роз-чинних сухих речовин у сиропі — рефрактомет-рично [1]; моносахаридів і сахарози — методомБертрана [9]; титрованих кислот (у перерахун-ку на яблуневу) та аскорбінової кислоти — тит-риметрично [4]; водорозчинного пектину тапротопектину (у перерахунку на галактуронову


ЗБЕРІГАННЯТА ПЕРЕРОБКА ПРОДУКЦІЇ

кислоту) [3], каротинів [7], флавоноїдів (у пере-рахунку на галову кислоту) — спектрофотомет-рично [6]; антиоксидантної активності — ампе-рометрично [8]).Результати досліджень. У досліджуваній

продукції (таблиця) відмічено знижений, по-рівняно зі свіжими плодами, вміст аскорбіновоїкислоти, каротинів, флавоноїдів. Відповіднозменшилась антиоксидантна активність. Найбіль-шою мірою (в десятки разів) у продукції знизив-ся вміст каротинів, що зумовлено їх окислю-вальною деструкцією в процесі гомогенізації татермічної дії під час варіння. При цьому меншівтрати каротинів відмічено в компотах і пюре,при готуванні яких варіння має меншу трива-лість. Дещо стійкішими проти деструкції вияви-лися флавоноїди (у варенні до 20—22% відпочаткового) та аскорбінова кислота (15—60%),що підтверджують наукові публікації [2, 10, 15].Найбільшу антиоксидантну активність від-

мічено для варення, джему й сиропу (таблиця),що можна пояснити кількістю вмісту речовин упродуктах переробки та оптимальним поєднан-ням антиоксидантів — каротинів, флавоноїдівта аскорбінової кислоти. При виробництві про-дукції відбувається зниження концентрації мо-носахаридів, титрованих кислот і водорозчин-ного пектину за рахунок розведення сиропом іпереходу до нього речовин з м’якуша плодів.У процесі розварювання м’якуша відбуваєтьсятакож деструкція протопектину. За рахунок вне-сення желюючої суміші (пектинового порошкута лимонної кислоти) при виробництві джему вньому підвищується вміст титрованих кислот іводорозчинного пектину. Використання цукро-вого сиропу спричиняє підвищення вмісту са-харози, сухих речовин, що пов’язують з енер-гетичною цінністю кінцевого продукту [12]. Крімтого, має місце підвищення вмісту сахарози (тасухих речовин) у м’якуші (порівняно зі значен-нями у свіжих плодах) за рахунок переходу са-харози з сиропу, що відображено у таблиці, дляварення й компоту.За комплексом показників хімічного складу

(вміст сахарози, водорозчинного пектину, каро-тинів, аскорбінової кислоти, флавоноїдів най-більш оптимальною можна вважати переробкуплодів нектарина на варення й джем.

Свіжі

плоди

21,5

±0,5

8,4±

0,2

14,4

±0,4

0,62

±0,0

20,

68±0

,02

0,75

±0,0

212

,7±0

,43,

93±0

,12

209±

7,0

30±1

,0

Варення

плоди

26,5

±0,5

6,74

±0,2

123

,8±0

,80,

53±0

,00

0,64

±0,0

20,

31±0

,01

2,39

±0,0

70,

18±0

,01

46,4

±1,8

14,4

±0,4

сироп

48,3

±1,0

4,55

±0,1

452

,3±1

,50,

11±0

,02

–0,

65±0

,02

7,33

±0,1

90,

04±0

,00

9,95

±0,3

822

,7±0

,7

Джем

46,2

±1,2

5,13

±0,1

550

,7±1

,410

,6±0

,30

0,64

±0,0

21,

61±0

,02

2,63

±0,0

80,

17±0

,01

44,1

±1,6

21,1

±0,6

Компот

плоди

21,6

±0,5

5,22

±0,1

620

,4±0

,60,

59±0

,02

0,64

±0,0

20,

21±0

,00

2,2±

0,10

0,29

±0,0

129

,7±0

,917

,6±0

,6

сироп

21,5

±0,4

4,00

±0,1

220

,3±0

,50,

16±0

,01

–0,

36±0

,01

7,92

±0,2

40,

03±0

,00

10,4

±0,4

12,9

±0,4

Пюре

44,2

±1,0

6,97

±0,2

248

,7±1

,30,

57±0

,02

0,62

±0,0

20,

63±0

,01

2,53

±0,0

80,

31±0

,01

29,9

±0,1

3,6±

0,2

Хім

ічн

ий

скл

ад

пр

од

укц

ії з

не

кта

ри

на

по

рів

ня

но

зі

св

іжи

ми

пл

од

ам

и

Об

’єкт

аналізу

Показник

Вміст,

г/1

00

гВміст,

мг/

10

0 г

сухі

речовини

моно

-сахариди

сахароза

водо-

розчинний

пектин

прото

-пектин

титровані

кислоти

аскор-

бінова

кислота

каротини

сума

флаво-

ноїдів

антиокси

-дантна

активність

Висновки

У процесі виробництва продукції (варення,джему, компоту, пюре) з плодів нектарина таїї тримісячного зберігання відбувається зни-ження вмісту каротинів, флавоноїдів, аскор-бінової кислоти та пов’язаного з ними показ-ника антиоксидантної активності. За раху-

нок розведення сиропом у кінцевому продуктізменшується концентрація моносахаридів,водорозчинного пектину, титрованих кис-лот. Унаслідок використання цукрового сиро-пу кінцевий продукт збагачується сахарозоюта, відповідно, розчинними сухими речовина-

Виробництвохарчових продуктів з плодів нектарина


ЗБЕРІГАННЯТА ПЕРЕРОБКА ПРОДУКЦІЇ

ми. З урахуванням оптимального хімічногоскладу продукції з плодів нектарина рекомен-довано виготовляти варення та джем.Перспективою цих досліджень є вивчення

питання мінімізації втрат біологічно ак-тивних речовин під час переробки плодів тапошук шляхів збагачення ними кінцевої про-дукції.

1. ГОСТ 28562—90. Рефрактометрический ме-тод определения растворимых сухих веществ. —Введ. 24.05.90. М.: Изд-во стандартов, 1990. —16 с.

2. Ежов В.Н. Химический состав плодов селек-ционных и интродуцированных в Крым сортов нек-тарина и перспективы их переработки/В.Н. Ежов,Е.П. Шоферистов, А.А. Рихтер, А.К. Полонская,З.Г. Курбанов //Вісн. аграр. науки Півден. регіону.— Вип. 5. — Одеса: СМИЛ, 2004. — С. 155.

3. Кривенцов В.И. Бескарбазольный метод ко-личественного спектрофотометрического опреде-ления пектиновых веществ//Труды Никит. ботан.сада. — Ялта, 1989. — Т. 109. — С. 128—137.

4. Кривенцов В.И. Методические рекомендациипо анализу плодов на биохимический состав. —Ялта, 1982. — 22 с.

5. Кривенцов В.И., Шоферистов Е.П. Биохими-ческая и помологическая характеристика перспек-тивных сортов нектарина//Бюл. Гос. Никитскогобот. сада. — 1987. — Вып. 62. — С. 108—112.

6. Методы технохимического контроля в вино-делии/Под ред. В.Г. Гержиковой. — Симферополь:Таврида, 2002. — 259 с.

7. Мусієнко М.М., Паршикова Т.В., Слав-ний П.С. Спектрофотометричні методи в практиціфізіології, біохімії та екології рослин. — К.: Фіто-соціоцентр, 2001. — 200 с.

8. Пат. № 2238554. Способ определения сум-марной антиоксидантной активности биологичес-ки активных соединений. — Пр. 25.07.2003.

9. Рихтер А.А. Использование в селекции вза-


имосвязей биохимических признаков//Труды Ни-китского бот. сада. — Ялта, 1999. — Т. 118. —С. 121—129.

10. Рихтер А.А. Совершенствование качестваплодов южных культур — Симферополь: Таврия,2001. — 426 с.

11. Рульєв В.А. Садова продукція — складоваринку продовольства//Сад, виноград і вино Украї-ни. — 2006. — № 1—3. — С. 12—13.

12. Самсонова А.Н. Научные основы использо-вания сахара в производстве консервов//Консерв-ная и овощесушильная пром-сть. — 1982. —№ 1. — С. 26—28.

13. Сборник технологических инструкций попроизводству консервов. — Т. 2. — Консервы длядетского и диетического питания. Консервы фрук-товые. Быстозамороженные продукты. — М.: Пищ.пром-ть, 1977. — 432 с.

14. Шоферистов Е.П., Дерновой С.Ю. Продле-ние сроков поступления плодов нектарина в Кры-му//Нетрадиционное растениеводство, эниология,экология и здоровье: XII междунар. симп. — Алуш-та, 7—14 сент. 2003 г. — Симферополь, 2003. —С. 311—314.

15. Щербатко А.Ф. Изучение химико-техноло-гических свойств перспективных сортов персика//Труды по прикл. бот., ген. и сел. — 1983. — Т. 78.— С. 80—86.

16. Drogoudi P.D., Tsipouridis C.Gr. Effects ofcultivar and rootstock on the antioxidant content andphysical characters of clingstone peaches//Sci. Hort.— 2007. — V. 115 (1) — P. 34—39.

Виробництвохарчових продуктів з плодів нектарина


Економіка

УДК 636.4.082© 2010

В.К. Збарський,В.П. Горьовий,докториекономічних наукНаціональнийуніверситет біоресурсіві природокористуванняУкраїни

РЕГІОНАЛЬНІ АСПЕКТИРОЗВИТКУ ГАЛУЗІ СВИНАРСТВА

Проаналізовано регіональний розвиток галузісвинарства на прикладі господарств Черкащини.Показано, що виробництво свинини в регіоніперебуває на стадії відродження. Запропонованоподальші напрями розв’язання його основнихпроблем.

Найкращих соціально-економічних резуль-татів досягають сільськогосподарські підприє-мства, які зуміли організувати високий рівеньменеджменту, дбають про соціальний розвиток,здійснюють всебічний моніторинг функціону-вання підприємства і детальний аналіз йогорезультатів, дотримуються орієнтації на чіткістьстратегії розвитку. На переважній більшостісвинарських ферм і комплексів України наяв-не технологічне обладнання відпрацювало вжекілька амортизаційних строків і в основному ємалопридатним для виконання своїх функцій,а за техніко-технологічними і техніко-економіч-ними характеристиками не відповідає сучаснимвимогам. Подальша інтенсифікація свинарства,підвищення ефективності та конкурентоспро-можності галузі в регіонах і на місцях потребу-ють технічного й технологічного переоснащен-ня виробництва, створення економічних і органі-заційних умов для забезпечення необхідноговідтворювального процесу.Нині актуальними завданнями є пошук най-

менш затратних шляхів для відродження вели-котоварного спеціалізованого виробництва сви-нини в сучасних агроформуваннях і можливостізбереження та використання у виробничомупроцесі існуючих потужностей ферм, які вжетривалий час не експлуатуються і зазнають діїруйнівних процесів. Одним із напрямів розв’я-зання цієї проблеми, зміцнення матеріально-технічної бази галузі, переведення її роботи наіндустріальну основу є реконструкція та пере-профілювання під свинарники-відгодівельникитваринницьких приміщень різного виробничогоспрямування (свинарники, телятники, корівни-ки). На них слід комплексно механізувати ос-новні виробничі процеси з використанням ре-сурсоощадної технології, яка передбачає вели-когрупове утримання свиней на бетонній

підлозі з періодично змінюваною солом’яноюпідстилкою, годівлю тварин сухими комбікорма-ми, вільний доступ до годівниць, природну вен-тиляцію приміщень і прибирання гною за допо-могою бульдозера.Мета дослідження — вивчення тенденцій

розвитку свинарства Черкаської області в ди-наміці за 2000—2009 рр., виявлення резервів іоцінка процесів, пов’язаних з відродженням га-лузі свинарства в сільськогосподарських під-приємствах у постреформений період.Результати досліджень. Черкаська об-

ласть — великий сільськогосподарський регіонУкраїни. Як і по всій країні в аграрному секторіекономіки Черкаської області згідно з грудне-вим (2009 р.) Указом Президента України «Проневідкладні заходи щодо прискорення рефор-мування аграрного сектору економіки» утвори-лися нові господарські формування, ретроспек-тива перебудови яких та оцінка сучасного ста-ну їхнього економічного розвитку заслуговує наувагу. Агропідприємства Черкаської області нелише зберігатимуть за собою провідне місце увиробництві продукції, а й збільшуватимуть їїчастку в загальнообласному виробництві. Вод-ночас зростатиме їхня роль як системоутворю-ючих осередків розвитку сільських територій, утому числі щодо їхнього соціального відрод-ження. Визначальною передумовою досягнен-ня цієї мети має стати організація становлен-ня агропідприємств на засадах комплексностій системності завдяки відродженню всіх харак-терних для Черкащини галузей, зокрема тради-ційної — свинарства.Аналіз ресурсної бази й основних показників

господарської діяльності сільськогосподарськихпідприємств Черкаської області доцільно роз-почати з огляду динаміки їх кількості за 2000—2009 рр. (табл. 1).


ЕКОНОМІКА

Виробництво продукції аграрного секторупрактично сконцентровано в особистих селян-ських господарствах. Зокрема, у 2009 р. сіль-ськогосподарськими підприємствами регіонувироблено 67,7% валової продукції сільськогогосподарства, у тому числі у рослинництві 64,4 ітваринництві — 71,3% проти — відповідно 43,4;46,7; 38,8 у 2000 р. і 50,4; 53,2 і 51,1% у 2005 р.Це свідчить про те, що з 2005 р. у сільсько-

му господарстві області відбувається постійнатенденція до ширшого розвитку галузей рос-линництва і тваринництва, а відтак і всього аг-рарного виробництва завдяки агропідприєм-ствам. Черкаська область за основними еконо-мічними показниками (обсягами виробництвавалової продукції в розрахунку на 100 га сіль-госпугідь і на середньорічного працівника, зай-нятого в галузі сільського господарства) ліди-рує в країні. Трансформаційні процеси аграр-ного виробництва в області щодо його розвиткуслід вважати позитивними, спрямованими наформування прогресивних форм в аграрномусекторі. Свідченням цього є те, що вартістьвалової продукції сільського господарства упорівнянних цінах 2005 р. у розрахунку на 100сільгоспугідь у всіх категоріях господарств маєзагальну тенденцію до збільшення, причому вагропідприємствах досить вагомо, а в особис-тих селянських господарствах — до зменшен-ня. Зокрема цей показник у 2008 р. у всіх кате-горіях господарств порівняно з 2000 р. зріс у1,8 раза, агропідприємствах — відповідно в 3,2,а в особистих селянських господарствах —зменшився в 1,9 раза. Виробництво валовоїпродукції рослинництва на 100 га сільськогос-подарських угідь у всіх категоріях господарству 2008 р. порівняно з 2000 р. збільшилося в 1,5раза, агропідприємствах — у 2,3 раза, а в особис-

Регіональні аспектирозвитку галузі свинарства

тих селянських господарствах — зменшилосявдвічі. Відповідно виробництво продукції тва-ринництва у всіх категоріях господарств зрос-ло у 2,3 раза, агропідприємствах — аж у 4,9раза, а в особистих селянських господарствах— зменшилося на 54,1%. Це ще раз підтверд-жує, що потенціал агропідприємств регіону зро-стає, а особистих селянських господарств —вичерпується.Основними виробниками продукції свинар-

ства в області серед агропідприємств є госпо-дарські товариства, у яких у 2008 р. прирістживої маси свиней становив понад 80% (табл. 2).Що ж до ефективності продукції цієї галузі, токращі показники мають сільськогосподарськікооперативи. Так, собівартість 1 ц приростуживої маси свиней у них на 15,1% нижче, ніж усередньому по агропідприємствах регіону, арівень рентабельності на 28,2 пункта вище.Свинарство — традиційно одна з провідних

галузей Черкащини, для розвитку якої тут єсприятливі умови. Частка свинини у балансім’яса області протягом 1990—2009 рр. не буламенше 40%. Отже, є потреба оцінити тенденціїрозвитку свинарства в області, виявити про-блемні місця функціонування галузі й визначи-ти прогнозні напрями її подальшого розвитку вагропідприємствах.Аналіз тенденцій розвитку свинарства Чер-

каської області за 1990—2009 рр. свідчить, щопоголів’я свиней за цей період у всіх категорі-ях господарств скоротилося більше ніж у 2,5раза, особливо різко — в агропідприємствах(рисунок). Якщо на кінець 1990 р. у агропідпри-ємствах області налічувалося 794,4 тис. гол.свиней, то на початок 2009 р. — лише 179,4тис. гол., або у 4,4 раза менше. Основну кіль-кість свиней у регіоні утримує населення сіль-

Сільськогосподарськіпідприємства 634 473 355 464 –170 +109

у тому числі:

недержавні 621 466 348 458 –164 +109

з них:

господарські товариства 452 349 268 304 –148 +36

сільськогосподарські виробничі кооперативи 85 31 15 27 –58 +12

приватні підприємства 45 49 46 88 +43 +42

фермерські господарства 5 9 11 11 +6 –

інші 34 28 8 27 –7 +19

державні сільськогосподарські підприємства 13 7 7 6 –7 –1

* Дані Держкомстату України за відповідні роки.

1. Кількість сільськогосподарських підприємств Черкаської області*

Тип господарстваРік Відхилення 2009 р. від

2000 р. 2006 р2000 2003 2006 2009


ЕКОНОМІКАРегіональні аспектирозвитку галузі свинарства

Сільськогосподарські

підприємства

— всього

9,0

78

48

7,0

77

6,8

28

73

,07

12

,41

7,8

21

12

13

,61

16

1,2

51

18

3,8

31

,9

у тому числі:

господарські

товариства

7,3

62

56

9,0

74

0,0

08

56

,91

15

,81

4,3

16

82

29

,31

17

8,8

21

18

0,1

40

,1

приватні підприємства

(включаючи

фермерські

господарства

)1

,09

88

8,3

93

9,6

09

63

,09

2,5

1,8

21

53

9,2

11

34

,53

12

01

,59

5,9

сільськогосподарські

виробничі

кооперативи

0,3

25

10

,98

17

,08

89

5,7

79

,60

,56

69

6,6

98

6,4

51

26

5,6

62

8,3

інші недержавні підприємства

0,3

25

88

,21

07

8,8

19

55

,52

–1

1,4

1,2

14

01

9,8

10

64

,59

11

62

,22

9,2

всього

недержавні підприємства

8,9

77

79

8,8

77

3,7

18

70

,98

12

,61

7,8

21

04

85

,31

06

7,5

41

19

4,1

22

,1

державні сільськогосподарські

підприємства

0,1

68

8,2

12

60

,35

11

96

,87

–5

,00

,17

28

,31

27

1,1

61

24

2,8

3–

2,2

У середньому по

агропідприємствах

Зона

:

Лісостепу

62

,15

37

80

48

18

,09

24

,01

3,0

97

,51

15

80

08

12

12

,41

18

7,7

–2

,0

Степу

59

,45

70

83

47

99

,79

61

,02

0,2

11

8,5

13

46

75

31

10

6,2

11

36

,52

,7

Полісся

11

,41

06

54

49

28

,79

34

,60

,62

6,7

31

08

15

11

82

,01

16

4,1

–1

,5

По

Україні

13

2,9

12

15

18

28

19

,39

41

,41

4,9

24

2,7

28

15

57

61

15

7,2

11

60

,10

,3

* Розрахунки

авторів

за

даними

Держкомстату

України

і Черкаського

облстатуправління за

відповідні роки

(без дотацій

держави

) —

до

табл

. 2

і 3

.

2.

Ос

но

вн

і п

ока

зн

ики

ро

зв

итк

у с

ви

на

рс

тва

в р

ізн

их

ор

ган

іза

цій

но

1пр

ав

ов

их

фо

рм

ах

гос

по

да

рю

ва

нн

я Ч

ер

кас

ько

ї о

бл

ас

ті з

а 2

00

5 і

20

08

рр

.*

Організаційно

-правова

форма

господарювання

Рівень

рентабель-

ності,

%

Ціна

реалізації

1 ц

, грн

Повна

собівартість

1 ц

, грн

.

Виручка

від

реалізації,

тис.

грн

Реалізовано

в живій

масі

, тис.

т

Рівень

рентабель-

ності,

%

Ціна

реалізації

1 ц

, грн

Повна

собівартість

1 ц

, грн

.

Виручка

від

реалізації,

тис.

грн

Реалізовано

в живій

масі

, тис.

т

20

08

р.

20

05

р.



ських поселень, хоч їхня чисельність у 2009 р.порівняно з 1990 р. дещо й скоротилася.І все ж таки господарська діяльність агро-

підприємств заслуговує на увагу. Основні ви-робничо-фінансові показники свідчать, що заостанні роки свинарство як галузь тваринниц-тва поступово відроджується (табл. 3).При визначенні перспектив розвитку свинар-

ства у господарствах різних організаційно-пра-вових форм господарювання Черкаської об-ласті використано методику втілення в життяобсягів капітальних інвестицій в цю галузь від-

повідно до Програми розвитку свинарства вУкраїні до 2010 р. До того ж прогнозується на-явність поголів’я свиней у населення області вкількості 350—370 тис. гол., тобто на рівні2000—2003 рр., а в агропідприємствах вономає зрости щонайменше до 300 тис. гол. (про-ти 170 тис. гол. у 2006 р.), що практично відпо-відає рівню 2000 р. — 307,5 тис. гол.).Забезпечення реалізації запланованого при-

росту свиней можливе завдяки реконструкції тапереобладнанню під свинарники-відгодівельни-ки лише 7,6% потужностей ферм великої рога-тої худоби (корівників і телятників), які були внаявності станом на кінець 1990 р. Це забезпе-чить додатково 96 тис. скотомісць для утриман-ня свиней на відгодівлі. Для забезпечення від-годівельних ферм молодняком необхідно ство-рити товарні репродуктори на 1,5 тис. гол.продуктивних свиноматок проведенням рекон-струкції свинарських ферм із добудовою по-трібних технологічних об’єктів і оснащенням їхсучасним обладнанням. Загальний обсяг капі-тальних інвестицій у розвиток матеріально-тех-нічної бази свинарства становитиме близько682 млн грн. Виробництво свинини в живій масіна нових потужностях досягне 13,6 тис. т на рік,а з урахуванням умовно зафіксованого обсягувиробництва у 2006 р. — 57,6 тис. т, тобтоперевищить рівень 2006 р. в 1,3 раза. При собі-вартості 1 ц вирощування і відгодівлі свиней уживій масі 1100 грн і реалізаційній ціні 1 ц з

Динаміка чисельності поголів’я свиней у всіхкатегоріях господарств Черкащини (1990—2009 рр.): — усі категорії; — агропід1приємства; — господарства населення

тис.

гол

.

Рік1990 1995 2000 2005 2009

Кількість агропідприємств, од. 634 473 355 464 73,2

Площа сільгоспугідь, тис. га 1089,1 817,0 737,1 870,3 79,9

Поголів’я свиней на кінець року, тис, гол.(дотації держави не враховано) 184,4 149,6 214,7 179,4 97,3

Те саме у % до всіх категорій 36,4 32,7 43,3 44,3 +7,9

Виробництво приросту живої маси, тис. т 7,6 9,7 16,0 20,4 268,4

Реалізація приросту, тис. т 7,5 10,2 13,1 18,3 244,0

Те саме на одне господарство, т 12,0 21,6 36,9 39,4 328,3

Виручено від реалізації свинини, тис, грн 15222 41625 89567 211214 У 13,9 раза

Середня маса свиней, переданих на переробніпідприємства, кг 94 108 125 110 117,0

Середньодобовий приріст свинейна вирощуванні і відгодівлі, г 118 268 313 364 308,5

Затрати на 1 ц:

праці, люд.-год 159,0 81,0 36,4 39,8 25,0

кормів, ц к.од. 18,93 9,49 8,40 6,61 34,9

собівартість реалізації, грн 900,50 690,27 738,91 1161,25 129,0

Ціна реалізації 1 ц приросту, грн 321,50 399,35 693,28 1183,83 321,5

Рівень рентабельності приросту, % –64,3 –42,1 –6,2 +1,9 –

3. Динаміка основних показників розвитку галузі свинарства у сільськогосподарськихпідприємствах Черкаської області, 2000—2008 рр.*

2000 2003 2006 2008

2008 р. у %до 2000 р.

ПоказникУ середньому за рік



урахуванням дотацій 1400 грн, від реалізаціїзазначеного обсягу продукції агропідприємстваодержать 172,8 млн грн прибутку, а строк окуп-ності капітальних вкладень становитиме небільше 4-х років.Важливий вплив на інтенсифікацію свинар-

ства, підвищення його ефективності та конку-рентоспроможності на внутрішньому та зовніш-ньому ринках має (адекватний аграрній полі-тиці держави) економічний механізм реалізаціїосновних її положень. Призначенням його єспрямування дії ринкових законів у необхідно-му для досягнення стратегічних цілей країни іекономічних планів підприємств напрямі за до-помогою використання економічних важелів,стимулів і заходів впливу на економічні інтере-си товаровиробників, стимулювання розвиткуаграрної сфери на інноваційно-інвестиційнійоснові. Це потребує створення державою спри-ятливого економічного середовища і постійно-го удосконалення нею цінової, податкової, бюд-жетної, фінансово-кредитної, інвестиційної таамортизаційної політики, регулювання ринкустрахування сільськогосподарських ризиків,митно-тарифного регулювання тощо.За результатами аналізу дієвості механізму

державної підтримки сільського господарства

встановлено, що застосування режимів оподат-кування, передбачених пунктами 11.21 і 11.29ст. 11 Закону України «Про податок на доданувартість», агроформуваннями, які реалізуютьпереробним підприємствам м’ясо живою ма-сою, вироблене з використанням кормів влас-ного виробництва, призводить замість підтрим-ки до вимивання у них власних обігових коштівшляхом невідшкодування їм з бюджету від’єм-ної різниці між сумою податкового зобов’язан-ня та сумою податкового кредиту за спеціаль-ною декларацією з ПДВ (п. 11.29 Закону), роз-рахунки з бюджетом за якою не передбачені.Крім того, реалізуючи м’ясо живою масою зоподаткуванням операцій за нульовою ставкоюПДВ, ці підприємства не можуть претендувати,порівняно з іншими, на відшкодування з бюд-жету податкового кредиту, сума якого відпові-дає 20% вартості використаних кормів власно-го виробництва. Це пов’язано з тим, що під часвнутрішньогосподарської передачі кормів відрослинництва тваринництву акт купівлі-прода-жу не відбувається і у вищезазначеній спеці-альній декларації з ПДВ не відображаютьсяподаткові зобов’язання, а у загальній декла-рації, за якою здійснюються розрахунки з бюд-жетом, — податковий кредит.

Висновки

Регіональний розвиток свинарства (наприкладі Черкащини) за сучасних умов зумов-лений вдосконаленням промислових техно-логій, поглибленням спеціалізації та концен-трації на основі інтеграції виробництва. Ак-тивізація цих процесів дасть змогувиробляти свинину, яка конкуруватиме зімпортною.Виробництво свинини, беззаперечно, має

промисловий розвиток. З підвищенням кон-центрації виробництва зростає і продуктив-ність праці, що досягається насамперед зав-дяки упровадженню прогресивних технологійта новітньої техніки.Нині важливим завданням є підвищення ви-

робництва свинини до рівня науково обґрун-тованої норми споживання м’яса та створен-ня ресурсного потенціалу для подальшогорозвитку галузі свинарства. Це має статипевним гарантом продовольчої незалежностікраїни, джерелом наповнення державного тарегіональних бюджетів. Проблему нарощуван-ня обсягів виробництва свинини у регіоні слідрозв’язувати поетапно. На першому етапітреба зупинити скорочення поголів’я свиней,у кожному районі провести інвентаризаціюнаявних непрацюючих тваринницьких при-міщень, визначити їхній технічний стан таекономічну доцільність подальшої експлуа-тації. На другому етапі — відновити роботупридатних до реконструкції та подальшої ек-

сплуатації свинарських господарств, а такожрозробити проекти свинарських ферм і комп-лексів різної потужності, тобто оптимальні(раціональні) за розмірами. На третьомуетапі — слід обґрунтовано збільшувати чи-сельність поголів’я свиней до кількості, яказабезпечуватиме ефективне ведення галузі,розширене відтворення виробництва та про-довольчу безпеку регіону.Основними умовами підвищення ефектив-

ності виробництва свинини мають статизниження собівартості продукції на основірозробки екологічно безпечних енерго- та ре-сурсоощадних технологій; зміцнення кормовоїбази та здешевлення виробництва кормів;інтеграція агропідприємства з комбікормови-ми та переробними підприємствами тощо.Потрібно встановлювати взаємовигідні

економічні відносини між господарствами на-селення Черкаської області й переробнимипідприємствами на основі централізованоїзакупівлі тварин безпосередньо в цих госпо-дарствах, запроваджувати розрахунки за ба-жанням населення переробленою продукцієюта грішми.Ефективність ведення галузі свинарства

залежить від поліпшення розміщення, поглиб-лення спеціалізації та концентрації вироб-ництва, розширення кооперації, раціонально-го поєднання форм господарювання, розвит-ку агропромислової інтеграції.


Сторінкамолодого вченого

УДК 636.22/.28.082© 2010

А.Є. ПочукалінІнститут розведенняі генетики тварин УААН

* Науковий керівник —академік УААНМ.В. Зубець

ПЛЕМІННА РОБОТАЗ КОРОВАМИ1РЕКОРДИСТКАМИУ М’ЯСНОМУ СКОТАРСТВІ*

Наведено результати дослідження господарськокорисних ознак корів1рекордисток волинськоїм’ясної породи племінного заводу «Зоря»Ковельського району Волинської області та їхнюприналежність до ліній та родин.

Досвід вітчизняної та зарубіжної практики встворенні та удосконаленні нових порід тіснопов’язаний з відбором від основної частинипороди групи тварин з рекордною продуктив-ністю, яка є еталоном найвищого прояву і реа-лізації генетичного потенціалу та має значнийвплив на ефективність селекції [2].Тварин саме з рекордним показником про-

дуктивності широко використовують у се-лекційній роботі, а найцінніші стають родона-чальниками заводських ліній та родин, яких уподальшому використовують на всій популя-ції породи. Прикладом використання корів з ре-кордною молочною продуктивністю може бутиголштинська порода. На перших етапах ство-рення в ній було сформовано видатні родини,які започаткували лінії зі стійкою препотентніс-тю і надалі відіграли значну роль у становленніцієї породи в ранг найпродуктивніших порідсвіту [1, 3].Мета роботи — вивчення господарсько ко-

рисних ознак: живої маси в статево-вікові пері-оди, молочності у віці 210 днів, оцінки екстер’є-ру та розподілу тварин за лініями і родинами.Матеріал досліджень. Відібрано 22 корови

племінного заводу «Зоря» Ковельського райо-ну Волинської області з розведення волинсь-кої м’ясної породи, рекордна жива маса — ви-ще 630 кг, молочність — понад 220 кг.Результати досліджень. Аналіз інтенсив-

ності росту корів-рекордисток у різні вікові пе-ріоди свідчить, що при народженні їхня живамаса становила 30,82±0,66 кг, що відповідаєцільовому стандарту породи. У віці 8, 12, 15,18 міс. вона становила відповідно 209,45±1,73;306,36±13,2; 352,32±0,9 і 404,73±1,7 кг. Масаповновікових рекордисток — 635,23±0,91 з по-казниками лімітів 630—642 кг. Найбільші серед-

ньодобові прирости були у віці 8—12 міс.(807,58±31,55 г), найменші — у 12—15 міс.(510,67±25,34 г). За інтенсивністю росту від на-родження до одного року спостерігався найви-щий показник — 765,39±0,85 г.За окомірною оцінкою встановлено, що дос-

лідні тварини відповідають бажаному типу по-роди з міцним типом конституції. Масть рекор-дисток властива волинській м’ясній породі, де68% тварин мають червону масть від світлогодо темного забарвлення, інша частина — чор-ну масть. У тварин видовжений тулуб, пропор-ційна будова тіла та добре виражені м’ясніформи. Груди широкі, ребра круглі, спина і по-перек прямі і рівні, стегна добре обмускулені,кінцівки здорові та правильно поставлені.Проміри тіла корів також свідчать про доб-

рий розвиток організму. Тварини високі, висо-та в холці становить 130,45±1,47 см, крижах —134,09±0,39 см, тулуб добре розвинутий, гли-бина грудей — 73,32±0,07; обхват грудей —198,14±1,07 см, кістяк міцний, обхват п’ястка —20,59±0,28 см. На основі промірів розрахова-но індекси будови тіла, деякі показники якихзаслуговують на увагу: масивності — 135,61;грудний — 69,8; костистості — 15,78 і збитості— 112%.Установлено взаємозв’язок між органами і

тканинами під впливом двох чинників: спадко-вості та факторів довкілля. Між живою масоюкорів-рекордисток у різні періоди росту значен-ня кореляційного зв’язку неоднакові. Найвищийзв’язок установлено між 12 та 18 міс., що ста-новить 0,810±0,007, найменший — між 18 міс.і масою повновікових корів +0,010. Також уста-новлено високий коефіцієнт кореляції між окре-мими промірами тіла та живою масою повно-вікових корів. Найвищий зв’язок між масою та


СТОРІНКАМОЛОДОГО ВЧЕНОГО

шириною грудей за лопатками — 0,302±0,194і висотою в холці — 0,289±0,141.Рентабельність м’ясного скотарства тісно

пов’язана з відтворною функцією, яка у дослі-дних корів-рекордисток висока і становить0,903, про що свідчить показник господарсько-го використання — 6,86 отелення. На особли-ву увагу заслуговує молочність м’ясних корів,від якої надалі залежить розвиток майбутньо-го приплоду. Молочність корів-рекордисток заІ лактацію становить 190,73±2,43, ІІ —197,55±2,47, ІІІ — 202,91±2,73, максимальнийпоказник — 228±1,71 кг. Усіх тварин зарахова-но до найвищого класу бонітування — еліта-рекорд, оцінка яких — 88 балів.Також проведено аналіз племінної роботи

залежно від типів підбору. Перевагу спостеріга-ли при поєднанні ліній за живою масою +3,89 кг(поєднання — 635,56 кг проти 631,57 кг привнутрішньолінійному підборі), молочність, екс-тер’єрний бал і термін господарського викорис-тання мають незначні збільшення у бік між-лінійного підбору.Дослідні рекордистки належать до 3-х ліній

(внутрішньолінійний підбір) по одній корові:Цебрика 3888, Буйного 3042 та Мудрого 3426.Максимальна молочність корів становить228,33 кг (lim = 240—220), екстер’єрний бал —87,33 (lim = 88—87), термін господарського ви-користання 6,33 отелення (lim = 7—6).У середньому за молочністю найпродуктив-

ніші корови при поєднанні ліній: Цебрика 3888

Племінна роботаз коровами-рекордистками у м’ясному скотарстві

і Буйного 3042 — 216,9 кг, Цебрика 3888 і Ямба3066 — 207,55 та Цебрика 3888 і Красавчика3004 — 206,5 кг. За живою масою однаковийпоказник у тварин з поєднання ліній Цебрика3888 і Ямба 3066, Цебрика 3888 і Красавчика3004, що становить 640 кг. Найтриваліше ви-користовують корів з поєднання ліній Цебрика3888 і Буйного 3042 — 11 отелень, Ямба 3066і Цебрика 3888, Мудрого 3426 і Буйного 3042— 8 отелень.Формування ліній тісно пов’язане з розве-

денням родин, останні зосереджують у собіцінні особливості ліній, і не дають розсіюватисьспадковості під тиском уже старих генеалогіч-них ліній. Приналежність дослідних тварин дородин не виявлено, але цікавим є отриманнярекордистки Соломени 953 UA 0700079455ВЛВМ-967, яка походить від заводської роди-ни Смородини 613 з 3-го покоління. Слід заз-начити, що у родоводі Соломени 953 є спільніпредки як з материнського, так із батьківсько-го боку, тобто в селекційній роботі застосова-но інбридинг на бугая Малого 1850 у ступеніІІІ—ІІІ. Запрограмований інбридинг виправдавсебе і приніс очікувані результати, оскільки цятварина добре розвинена, її маса у 10 років —640 кг, термін господарського використання —10 отелень, максимальний показник молочностіу віці 210 днів — 226 кг. Спадковість Соломе-ни 953 передається через бугая Цвіркуна 1669,якого широко використовують на маточномупоголів’ї стада.

Аналіз отримання та характеристикаособливостей будови тіла й росту протягомусього періоду життя корів-рекордисток во-линської м’ясної породи у м’ясному скотарстві

Висновки

свідчать про те, що ефективність селекціїможна підвищити завдяки кращому генетич-ному потенціалу тварин і перетворити йогоз індивідуальної у групову ознаку.

1. Бащенко М.І., Дубін А.М. Роль корів-рекор-дисток та родин у селекції молочної худоби. — К.:Фотосоціоцентр, 2006. — 152 с.

2. Веселовский Л.В. Отбор и подбор при выве-дении и племенном использовании коров-рекорди-


сток (симментальской породы): Автореф. дис. …канд. с.-х. наук. — Воронеж, 1971. — 22 с.

3. Freeman A.E. Development and potential ofHolstein breeding eround the world. — Holstein world,1984. — 81, № 12. — P. 64, 66, 70.


СТОРІНКА МОЛОДОГО ВЧЕНОГО

УДК 631.95:631.879.2:675© 2010

О.М. БунчакПодільський державнийаграрно"технічнийуніверситет

* Науковий керівник —доктор сільсько�господарських наукІ.М. Ковтуник

ОРГАНІЧНЕ ДОБРИВО З ВІДХОДІВШКІРЯНОГО ВИРОБНИЦТВА*

Розглянуто проблему переробки і знешкодженняорганічних відходів. Обґрунтовано технологіюпереробки органічних відходів шкіряноговиробництва й осаду очисних споруд методомбіологічної ферментації в високоефективне,екологічно1чисте, біологічно1активне органічнедобриво універсальної дії.

Однією з гострих проблем сучасної науки іпрактики є переробка і знешкодження органіч-них відходів шкіряного виробництва. Основни-ми накопичувачами відходів є міздра та осадочисних споруд. Міздра — нижній шар шкіри(підшкірної клітковини), що відокремлюється віддерми при вичинці шкіри. Кількість міздри, від-окремленої при міздрінні, становить 20—30%переробленої шкіри. Міздра є недубленим по-бічним продуктом і містить близько 75% води,білкові (в основному галоген) і жирові речови-ни. Значні обсяги відходів концентруються наочисних спорудах шкіряної промисловості восадах загальних стоків (близько 4% кількостівитраченої води) при вологості 94—96%. В 1 гсухої речовини осаду міститься, мг: жиру —70—290; азоту — 20—80; фосфору — 10—20;вапна — 200—220. У зв’язку з тим, що на під-приємствах шкіряної промисловості відвід сто-ків з дубильних процесів здійснюється окремоюлінією і існує спеціальна технологія висадки іутилізації шламів, що містять хром 3-валент-ний, то концентрація важких металів, зокремахрому 3-валентного, в осаді незначна. Інші хі-мічні реагенти, які містять важкі метали, шкіря-на промисловість практично не використовує.Нині практично відсутні ефективні технології

переробки органічних відходів шкіряної промис-ловості. Деякі з них дуже трудомісткі, для іншихне вистачає потрібного устаткування і вони ма-лопродуктивні, внаслідок чого десятки тисячтонн відходів і осаду очисних споруд підпри-ємств шкіряного виробництва закопують на зва-лищах, у підземних кар’єрах, викидають у лісиабо спалюють з великою шкодою довкіллю [1, 5].До способів переробки органічних відходів

(аналогів відходів шкіряного виробництва) на-лежать їх подрібнення з наступним пресуван-ням, спалювання у топках котлів, сміттєспалю-вання або газифікація з виробництвом золи тарідкого палива. Сучасні закордонні технологіїпотребують складного високоякісного облад-нання, високого тиску та температури. Недо-ліком таких способів є повне знищення їхньоїцінної органічної складової частини, забруднен-

ня навколишнього середовища, потреба у до-рогому обладнанні [4].Аналогом переробки органічних відходів та-

ких виробництв є спосіб компостування орган-ічних відходів тваринницьких комплексів. Алечерез специфічний агрохімічний та мікробіоло-гічний склад відходів шкіряного виробництвапроцес компостування потребує кількох років ікомпост одержують низької якості [2]. М. Лин-ник, Н. Ковальов і ін. пропонують методом фер-ментації переробляти органічні відходи тварин-ницьких ферм і комплексів, однак технологіяпереробки цим методом органічних відходівшкіряного виробництва відсутня [2, 3].Мета досліджень — розробка технології

переробки органічних відходів шкіряного ви-робництва та осаду очисних споруд методомприскореної біологічної ферментації, яка даєекологічно безпечні органічні добрива універ-сальної дії (ОДУД) та вивчення науково обґрун-тованих та екологічно доцільних норм унесен-ня їх для покращення ґрунтового біоценозу,властивостей ґрунту та підвищення врожай-ності та якості сільськогосподарської продукції.Дослідженнями передбачають: розробку тех-

нології переробки органічних відходів шкіряно-го виробництва та осаду очисних споруд мето-дом прискореної біологічної ферментації; вив-чення впливу органічних добрив на родючістьґрунтів, урожайність і якість кормових корене-плодів і ріпаку ярого; виявлення можливих не-гативних наслідків застосування цих добрив;визначення економічної та енергетичної ефек-тивності органічних добрив.При розробці технології переробки органіч-

них відходів шкіряного виробництва та осадуочисних споруд було спроектовано і побудова-но станцію зневоднення осаду та біофермен-татор потужністю 1500 т у рік. Дослідженняпроведено за 4-ма варіантами залежно від ви-хідної сировини: міздра, осад, пташиний послід,тирса; міздра, осад, тирса; міздра, осад з до-даванням у компостну суміш 20—33% готово-го ОДУД і тирси; міздра, осад, пташиний послід,тирса з додаванням у компостну суміш до 1%



каїніту та до 2% фосфоритного борошна відоб’єму суміші.Результати досліджень та їх обговорен-

ня. З метою розробки технології переробки ор-ганічних відходів шкіряного виробництва таосаду очисних споруд нами протягом 2006—2008 рр. проведено комплекс науково-дослід-них, пошукових робіт та розроблено: техноло-гічну карту біоферментаційних процесів з пере-робки відходів шкіряного виробництва та осадуочисних споруд; програму розрахунку якісногота кількісного співвідношення компонентів припідготовці суміші до ферментації з метою ство-рення оптимальних умов протікання процесубіоферментації та отримання продукту із зада-ними параметрами; програму і систему автома-тизованого контролю та управління процесомбіоферментації; типовий проект промисловогобіоферментаційного блоку з системою автома-тизованого управління процесом.Для переробки органічних відходів шкіряно-

го виробництва (міздри та осаду) підбирали не-обхідні компоненти для виготовлення компост-ної суміші: пташиний послід, тирсу, каїніт і фос-форитне борошно.Органічне добриво виробляли шляхом ре-

тельного перемішування вихідних компонентівдо отримання однорідної суміші вологістю 55—75% і співвідношення азоту і вуглецю 1:20—1:30.На основі біохімічних процесів створено оп-

тимальні умови для розвитку мезофільної (30—40°С) та термофільної (50—65°С) мікрофлори,за рахунок життєдіяльності якої в компостніймасі відбувалось інтенсивне розкладання ор-ганічної речовини. При цьому мікроорганізмиперетворюють її у доступні для засвоєння рос-линами форми, знезаражуються патогени,гельміти і втрачають схожість насіння бур’янів.Рецепт компостної суміші визначали для кож-ної партії розрахунковим методом за показни-ками вмісту вологи, азоту та вуглецю. За осно-ву брали результати протоколів лабораторнихдосліджень Івано-Франківського обласного дер-жавного проектно-технологічного центру охоро-ни родючості ґрунтів і якості продукції. У про-цесі дослідження необхідну кількість компо-нентів ретельно змішували за допомогоюпереобладнаного гноєрозкидача. У подальшо-му органічну масу завантажували у біофермен-татор для її ферментації протягом 8—10 днів.При підвищенні температури за 70° компостнусуміш охолоджували шляхом застосування під-вищеної аерації та вентилювання камери фер-ментатора. Підтримували рівень концент-

Органічне добривоз відходів шкіряного виробництва

рації кисню в газоповітряній суміші в межах10—15%.Наводимо приклад виконання технології од-

ного з варіантів дослідження. Вихідною сиро-виною для цього добрива є органічні відходишкіряного виробництва (міздра та осад) з до-даванням до компостної суміші пташиного по-сліду та тирси. Рецепт суміші для кожної партіївизначали розрахунковим методом за показни-ками вмісту вологи, азоту та вуглецю. Вихіднікомпоненти на майданчику ретельно перемішу-вали до одержання однорідної суміші вологістю55—70% і з співвідношенням азоту і вуглецю1:20—1:30. Після цього органічну масу заван-тажували в біоферментатор для ферментаціїпротягом 8—10 днів. Одержане органічне доб-риво універсальної дії має темно-коричневийабо чорний колір залежно від вихідної сирови-ни, сипучу дрібно-грудкову структуру з розміра-ми частинок 2—6 мм і об’ємною вагою 0,6—0,7т/м3. Добриво має високі теплоізоляційні влас-тивості і вологоутримуючу здатність, збільшуєв ґрунті вміст легкодоступних речовин, підви-щує мікробіологічну активність ґрунту, характе-ризується відсутністю патогенів і схожого на-сіння бур’янів, має тривалий термін післядії,практично необмежений термін зберігання безвтрат поживних речовин та інші позитивні вла-стивості. За своїми агрохімічними властивостя-ми органічне добриво є комплексним добри-вом, що містить усі макро- і мікроелементи. За-лежно від вихідних компонентів в 1 т добриваміститься 2,5—3,5% азоту, 2,5—3,5 — фосфо-ру і 1—1,5% калію. Наявність в його складіОДУД кальцію сприяє зниженню кислотностіґрунту.Нині органічне добриво універсальної дії ви-

робляють за технічними умовами ТУ У 24.1-35022405-001:2007. Інститутом екогігієни ітоксикології ім. Л.І. Медведя вироблено токсико-лого-гігієнічний паспорт. Отримано висновок са-нітарно-епідеміологічної експертизи № 05.03.02-07/832 і посвідчення про державну реєстрацію— серію А 01570. Отже, застосування ОДУДдає змогу якнайповніше реалізовувати потен-ційні можливості розвитку рослин, підвищува-ти родючість ґрунтів.Дослідженнями встановлено, що застосу-

вання ОДУД у дозі 5—15 т/га позитивно впли-ває на ріст і розвиток рослин протягом усьоговегетаційного періоду, забезпечує приріст уро-жайності сільськогосподарських культур. Од-нією з особливостей його є висока ефектив-ність при рекультивації земель.

Рекомендовано з метою охорони навко-нього природного середовища і підвищення

Висновки

родючості ґрунтів на підприємствах шкіряноїпромисловості переробляти органічні відходи



Органічне добривоз відходів шкіряного виробництва

і осад очисних споруд методом прискореноїбіологічної ферментації в органічні добривауніверсальної дії за розробленою і запатенто-ваною нами технологією. Технологія одержан-

ня ОДУД з відходів шкіряного виробництва(міздри та осаду) дає можливість переробля-ти інші органічні відходи: пташиний послід,торф, тирсу, рештки рослинного походження.


1. Еськов А.И., Новиков М.М. и др. Справочнаякнига по производству и применению органичес-ких удобрений. — Владимир: ВНИИТ, 2001. — 86 с.

2. Ковалев Н.Г. и др. Теоретические основыбиоферментации. — Тверь: ВНИИОЗ, 2000. — 36 с.

3. Линник М., Марченко В. Приготовление ор-ганических компостов в ферментационных каме-

рах//Зерно. — 2006, июнь. С. 94—97.4. Лозановская И.Н. и др. Теория и практика

использования органических удобрений. — М.: Аг-ропромиздат, 1987. — 94 с.

5. Шкирда М. Производство и применение орга-нических удобрений. — М.: Агропромиздат, 1985.— 364 с.

ВІСТІ З НАУКОВИХ УСТАНОВ

ПРОДУКТИВНІСТЬ КОРІВ МОЛОЧНИХ ПОРІД У КАНАДІ

В Інституті розведення і генетики тварин УААН узагальнено динаміку молочної про-дуктивності і складу молока у корів 7-ми молочних порід, яких розводять у Канаді. Середних найпоширеніші: голштинська, яка становить 92,8% загального поголів’я корів; джерсейсь-ка (3,2) і айрширська (3%). У 2009 р. порівняно з 2001 р. поголів’я підконтрольних корів гол-штинської породи зросло на 11,7% за одночасного підвищення середнього надою на 3,7%і виходу молочного жиру і білка — на 3,7% (таблиця). На 20,4% зросло також поголів’я корівджерсейської породи за підвищення на 3% надою і на 2,8% виходу молочного жиру і білка.За скорочення на 8,1% поголів’я корів айрширської породи їхній надій зріс на 3,5%, вихідмолочного жиру і білка — на 4,2%.

За цей період по країні поголів’я підконтрольних корів усіх порід зросло на 11,3%, надійна корову — 3,8, вихід молочного жиру і білка за лактацію — на 5,7%.

Ю.П. Полупан, М.С. Гавриленко,кандидати сільськогосподарських наук

Голштинська 2009 283762 9793 3,76 3,19 6812001 254014 9440 3,68 3,22 623

Джерсейська 2009 9874 6371 4,87 3,81 5532001 8198 6186 4,87 3,83 538

Айрширська 2009 9205 7468 4,04 3,35 5522001 10019 7214 4,00 3,35 530

Швіцька 2009 1974 8127 4,08 3,35 6042001 1311 8020 4,02 3,50 603

Гернзейська 2009 419 6812 4,56 3,43 5442001 707 6015 4,45 3,51 479

Молочнийшортгорн 2009 325 6566 4,87 3,81 570

2001 255 6906 3,75 3,30 487Канадська(Canadienne) 2009 187 5761 4,32 3,56 454

2001 154 6089 4,25 3,68 483

Динаміка молочної продуктивності корів різних порід (за матеріалами ICAR)

вихід молочногожиру і білка, кг

Порода РікПідконтрольнепоголів’я

Продуктивність за 305 днів

надій, кгуміст у молоці, %

жиру білка


УДК 330.341.1:330. 322:338.432© 2010

І.В. ПелихХерсонський державнийаграрний університет

* Науковий керівник —докторекономічних наукЛ.О. Мармуль

ФОРМУВАННЯ ІННОВАЦІЙНО1ІНВЕСТИЦІЙНОГО ПОТЕНЦІАЛУАГРАРНИХ ПІДПРИЄМСТВ*

Розглянуто процес формування інноваційно1інвестиційного потенціалу аграрних підприємств,визначено сутність цієї категорії та встановленоїї основні складові.

Постановка проблеми. Сучасний економіч-ний розвиток сільськогосподарського виробницт-ва вимагає активізації робіт, спрямованих навикористання нових теоретичних підходів та при-кладного інструментарію в управлінні виробницт-вом, які б сприяли ефективному подоланню соці-ально-економічних проблем в аграрній сфері.Напрям та інтенсивність інвестиційного та інно-ваційного процесів визначають місце суб’єктіврізних сфер виробництва в економічному, полі-тичному та соціальному просторі.Мета та методи досліджень — висвітлити

процеси формування інноваційно-інвестиційногопотенціалу аграрних підприємств, визначити йогокатегорії та встановити складові на основі сис-темно-структурного аналізу, монографічного йабстрактно-логічного методів досліджень.Аналіз останніх досліджень та публікацій.

Питання формування інноваційно-інвестиційно-го потенціалу та його складових досліджуютьА. Гриньов, Н. Чухрай, А. Захарченко, Є. Галуш-ко, І. Новікова І. Балабанов, В. Гриньова, В. Кою-да, Т. Лепейко, О. Скібіцький та інші вчені. Однакза актуальності цієї теми ще не встановлено єди-ного підходу до трактування поняття «потенціал»відносно інноваційної та інвестиційної діяльностіаграрних підприємств.Інноваційно-інвестиційний потенціал аграрного

підприємства — складний феномен, наукове піз-нання і дослідження якого можливе лише за умовурахування широкого спектру думок з цього при-воду. Аналіз економічних публікацій показав, щодослідження окремих аспектів інноваційно-інвес-тиційного потенціалу вчені проводили переваж-но на прикладі промислових підприємств.На думку Н. Чухрай, інноваційний потенціал є

складною сукупністю матеріальних і нематеріаль-них ресурсів, які підприємство використовує якресурс для сприйняття та впровадження ново-введень [10]. А. Гриньов розглядає інноваційнийпотенціал як сукупність виробничих, трудових іфінансових ресурсів [2]. Подібною до цих визна-чень є позиція С. Ілляшенка, який виділяє такіскладові інноваційного потенціалу: ринковий, ін-телектуальний, кадровий, технологічний, інфор-маційний, науково-дослідний та інтерфейсний [5].М. Данько трактує інноваційний потенціал як на-копичену певну кількість інформації про резуль-


тати науково-технічних робіт, винаходів, проект-но-конструкторських розробок, зразків нової тех-ніки та продукції [3]. І. Новікова вважає, що цейтермін слід розглядати як систему факторів таумов, необхідних для інноваційного процесу [7].Аналіз різних наукових визначень терміну «ін-

вестиційний потенціал» засвідчив, що його мож-на трактувати як упорядковану сукупність інвес-тиційних ресурсів [1]; інвестиційні можливостіщодо вкладення, підтримки чи збереження будь-яких матеріальних ресурсів [6]; частку індивіду-ального чи суспільного попиту, що формуєтьсяв процесі кругообігу інвестиційних ресурсів, існуєформально та може у будь-який час перетвори-тися у реальну пропозицію капіталу [8]; сукупністьінвестиційних можливостей підприємства, вико-ристання яких спрямоване на досягнення цілейінвестиційної стратегії організації [4]; сукупністьпотенційних інвестиційних ресурсів, які станов-лять ту частку накопиченого капіталу, яка пред-ставлена на інвестиційному ринку у формі по-тенційного інвестиційного попиту і має мож-ливість перетворитися в реальний інвестиційнийпопит [9].У сучасних умовах господарювання інновацій-

но-інвестиційний потенціал аграрних підприємствслід розглядати як багатоелементну систему, щохарактеризується складом, сукупністю кількіснихта якісних характеристик усіх наявних ресурсів,пов’язаних з функціонуванням і розвиткомпідприємства. Слід ураховувати вплив на нихвнутрішніх і зовнішніх факторів, можливості їхньоїінтенсифікації у перспективі, які взаємодіють вагропромисловому виробництві як єдине ціле іспрямовані на ефективну реалізацію проектів,програм і стратегій інноваційно-інвестиційної ді-яльності в АПК.Формування інноваційно-інвестиційного потен-

ціалу аграрного підприємства — складний про-цес створення підприємницьких можливостей,його структуризації та побудови певних організа-ційних форм для досягнення стабільного розвит-ку й ефективного здійснення інноваційно-інвести-ційної діяльності.Параметри «формування» передбачають виз-

начення необхідного обсягу ресурсів та їхніх дже-рел, які найбільш відповідатимуть критеріям вар-тісної оцінки, споживчої цінності, інноваційності.



Формування інноваційно-інвестиційного потенціалу аграрних підприємств

Під час формування інноваційно-інвестиційно-го потенціалу аграрного підприємства слід ура-ховувати істотний вплив наступних факторів: ін-вестиційна поведінка; інвестиційна та інновацій-на активність; економічне зростання; ресурснезабезпечення й амортизаційна політика; кваліфі-кація персоналу; конкурентоспроможність про-дукції та підприємства; рівень розвитку виробниц-тва; тип і орієнтація організаційної структури уп-равління; стан механізму управління; податковата кредитна політика держави; стан інноваційно-

Всі складові інноваційно-інвестиційного по-тенціалу аграрного підприємства мають бу-ти узгоджені між собою і виконувати пев-ні функції згідно з механізмом їхнього викорис-тання, який розробляється у структуріінноваційно-інвестиційного менеджментусільськогосподарського підприємства. Саме

тому в сучасних умовах нестабільності аг-рарної економіки одним із першочергових зав-дань керівництва підприємством стає форму-вання та оцінка інноваційно-інвестиційногопотенціалу для забезпечення конкуренто-спроможності сільськогосподарської продукціїна аграрному ринку.

Висновки

1. Абыкаев Н. Инвестиционный потенциал и эко-номический рост (методологич. аспект)//Экономист.— 2000. — № 6. — С. 58—66.

2. Гриньов А.В. Інноваційний розвиток промисло-вих підприємств: концепція, методологія, стратегіч-не управління. — Харків: ВД «НЖЕК», 2003. — С. 38.

3. Данько М. Інноваційний потенціал у промисло-вості України//Економіст. — 1999. — № 10 — С. 12.

4. Должанський І.В., Загорна Т.О., Удалих О.О.,Герасименко І.М., Ращупкіна В.М. Управління потен-ціалом підприємства. Навчальний посібник. — К.:Центр навч. літ-ри, 2006. — 362 с.

5. Ілляшенко С.М. Управління інноваційним роз-витком: проблеми, концепції, методи: Навч. посібн.— Суми: ВТД «Університетська книга», 2003. — 58 с.

6. Інвестування: Підручник/В.М. Гриньова, В.О.Коюда, Т.І. Лепейко, О.П. Коюда. — К.: Знання, 2008.— 452 с.

7. Новікова І.В. Інноваційний потенціал підпри-


ємств: оцінка та фінансово-економічне забезпечен-ня розвитку: автореф. дис. … на здобуття наук. ступ.канд. екон. наук: спец. 08.06.01. Економіка, органі-зація і управління підприємствами/І.В. Новікова. —К., 2003.— 20 с.

8. Скібіцький О.М. Інноваційний та інвестиційнийменеджмент: навч. посіб. [для студ. вищ. навч. закл.]/О.М. Скібіцький — К.: Центр уч. літ-ри, 2009. —408 с.

9. Тумусов Ф.С. Инвестиционный потенциал ре-гиона: теория, проблемы, практика. — М.: Экономи-ка, 1999. — 272 с.

10. Чухрай Н.І. Формування інноваційного потен-ціалу промислових підприємств на засадах марке-тингу і логістики: автореф. дис. на здобуття наук.ступ. д-ра екон. наук: спец. 08.06.01 Економіка,організація і управління підприємствами/Н.І. Чухрай;Ін-т регіон. досліджень НАН України. — Львів, 2003.— 41 с.

інвестиційного клімату; правові і політичні факто-ри (рисунок).При визначенні основних елементів іннова-

ційно-інвестиційного потенціалу необхідно вра-ховувати, що він є одночасно і складовою загаль-ного потенціалу сільськогосподарського підпри-ємства. Такий підхід зумовлює необхідністьакцентувати увагу на взаємодії інноваційно-інве-стиційного потенціалу та інших структурних еле-ментів загального потенціалу підприємства і під-вищенні ефективності кожної з них (рисунок).

Структура інноваційно1інвестиційного потенціалу аграрного підприємства

Інноваційно-інвестиційний потенціал аграрного підприємства

Ресурсний потенціал

Виробничо-технологічний потенціал

Організаційно-управлінський потенціал

Науково-дослідний потенціал

Комунікаційний потенціал

Кадрово-інтелектуальнийпотенціал

Фінансовий потенціал

Інформаційний потенціал

Ринковий (маркетинговий) потенціал

Інноваційний потенціалаграрного підприємства

Інвестиційний потенціалаграрного підприємства

Загальний потенціалаграрного підприємства



УДК 636.92.053.087. 72:612© 2010

О.П. ШулькоБілоцерківськийнаціональний аграрнийуніверситет

* Науковий керівник —доктор сільсько�господарських наукТ.Л. Сивик

ВПЛИВ СІРКИ НА ПРОДУКТИВНІСТЬІ ПЕРЕТРАВНІСТЬ ПОЖИВНИХРЕЧОВИН У МОЛОДНЯКУ КРОЛІВ*

Вивчено вплив різних рівнів сірки (0,2;, 0,3; 0,4і 0,5%) у вигляді сульфату натрію та фоновогорівня селену (0,2 мг/кг сухої речовини раціону)на продуктивність і перетравність поживнихречовин у молодняку кролів. Установлено, щонайефективнішою дозою сірки є 0,4% за рівняселену 0,2 мг/кг сухої речовини раціону.

Для поліпшення технології вирощування кро-лів необхідно коригувати та вдосконалювати нор-ми їхньої годівлі. Під час балансування раціонівза всіма необхідними елементами важливе зна-чення мають макро- та мікроелементи. Зокреманині за відсутності орієнтовних норм додаваннясірки та селену до раціонів кролів й оптимально-го їх співвідношення актуальними є вивченнявпливу цих елементів на продуктивність молод-няку кролів.Відомо, що сірка входить до складу органіч-

них сполук — білків, амінокислот, вітамінів, береучасть у біосинтезі кератинів шерсті. Досліджен-нями останніх років виявлено важливе значеннянеорганічних сполук сірки в обмінних процесахорганізму [2, 3]. Поряд із сіркою незамінним фак-тором живлення вважають також селен, оскіль-ки він тісно взаємодіє з макро- і мікроелемента-ми, вітамінами та ферментами як у зовнішньомусередовищі (вода, ґрунт, рослина), так і в орга-нізмі тварин і людини. Селен визнано необхіднимультрамікроелементом, який впливає на обмінбілків, жирів і вуглеводів [1, 3, 4]. Установлено,що в метаболічних взаємозв’язках сірка є анта-гоністом селену, тому це питання потребує шир-ших і глибших досліджень.Мета досліджень — вивчення впливу різних

рівнів сірки (0,2; 0,3; 0,4 і 0,5%) у вигляді суль-фату натрію та фонового рівня селену (0,2 мг/кгсухої речовини раціону) на продуктивність молод-няку кролів і перетравність поживних речовин уїхньому організмі.Матеріал и методи досліджень. Для реалі-

зації поставленої мети проведено науково-госпо-дарський дослід на 5-ти групах молодняку кролівпороди сріблястий. Тварин утримували в одно-ярусних сітчастих клітках, які розміщували у при-міщенні з регульованим мікрокліматом. Годува-ли дослідних тварин повнораціонним комбікор-мом, збалансованим за деталізованими нормамивідповідно до їхнього віку (45–60, 61–90, 91–120діб). Дослід проводили згідно зі схемою (табл. 1).Упродовж зрівняльного періоду (45–60 діб)

кролі звикали до нового комбікорму. Кролі І (кон-трольної) групи, починаючи з 61-добового віку,отримували повнораціонний комбікорм з природ-ним умістом сірки. До комбікорму кролів ІІ, ІІІ, ІV іV дослідних груп додавали, відповідно, 0,2; 0,3; 0,4і 0,5% сірки у вигляді сульфату натрію. У ходідосліду ретельно контролювали вміст селену в ком-бікормах, підтримуючи його на рівні 0,2 мг/кг СРдодаванням необхідної кількості селеніту натрію.Результати досліджень та їх обговорення.

Використання в годівлі молодняку кролів повно-раціонних комбікормів з різним умістом сірки інормованим рівнем селену істотно вплинуло наінтенсивність їхнього росту (табл. 2). У віці 60 дібсередня жива маса кролів дослідних груп маловідрізнялась від контролю, різниця становилаблизько 0,2%.Після 30 діб споживання комбікорму, який міс-

тив різні дози сірки, жива маса кролів ІІ, ІІІ, ІV і Vдослідних груп перевищувала контроль, відповід-но на 0,6; 2,1; 3,5 і 1,7%.Наприкінці основного періоду (вік кролів 120

діб) тварини усіх дослідних груп за живою масою

І (контрольна) ОР ОР (загальний уміст Se 0,09 мг/кг СР, загальний уміст S 0,1% СР)Дослідна: ІІ » ОР + Na2SeO3 (уміст Se 0,2 мг/кг СР) + Na2SО4 (уміст S — 0,2% СР) ІІІ » ОР + Na2SeO3 (уміст Se 0,2 мг/кг СР) + Na2SО4 (уміст S — 0,3% СР) ІV » ОР + Na2SeO3 (уміст Se 0,2 мг/кг СР) + Na2SО4 (уміст S — 0,4% СР) V » ОР + Na2SeO3 (уміст Se 0,2 мг/кг СР) + Na2SО4 (уміст S — 0,5 %СР)

Пр им і т к а . ОР — основний раціон, збалансований за деталізованими нормами; СР — суха речовина.

1. Схема науковоEгосподарського досліду

Зрівняльнийперіод (15 днів)

Основний період (60 днів)Група тварин

Період та умови годівлі



переважали контроль. У цей період жива масакролів ІV групи становила 2971,67 г, що на 5,7%вище, ніж на контролі. Тварини ІІІ та V груп пе-реважали контрольних аналогів за цим показни-ком, відповідно, на 110,9 та 90,1 г, або 3,9 та3,2%. Кролі ІІ дослідної групи у віці 120 діб малиживу масу 2873,67 кг і переважали тварин І гру-пи за цим показником на 2,2%. Варто зазначити,що між тваринами ІV та І груп у віці 90 та 120 дібрізниця була вірогідною.Отже, підвищення рівня сірки в раціоні до 0,4%

СР та селену на рівні 0,2 мг/кг СР раціону позитив-но впливає на продуктивні якості молодняку кролів.Нами було проведено фізіологічний дослід з

метою встановлення характеру впливу різних дозсірки на перетравність поживних речовин корму(табл. 3).Застосування в годівлі молодняку кролів сірки

Вплив сірки на продуктивністьі перетравність поживних речовин у молодняку кролів

(сульфат натрію) та селену (селеніт натрію) за-галом позитивно вплинуло на перетравність по-живних речовин корму.Порівняно з контролем коефіцієнт перетрав-

ності органічної речовини корму в тварин ІV гру-пи збільшився на 1,1%. Це збільшння відбулосязавдяки підвищенню перетравності сирого про-теїну на 1,8%, сирого жиру — на 2, сирої клітко-вини — на 0,8 та безазотистих екстрактивнихречовин (БЕР) — на 0,8%. Тварини ІІІ групи запоказниками перетравності органічної речовини,сирого протеїну, сирого жиру, сирої клітковини таБЕР переважали контроль, відповідно, на 0,7; 1,4;1,7; 0,5 і 0,5%. Тварини V групи за цими показ-никами переважали контрольних аналогів на 0,5;1,0; 1,8; 0,3 і 0,2%. Перетравність поживних ре-човин у кролів ІІ дослідної групи була практичнона рівні контролю.

І 793,1±4,31 979,3±7,93 1905,7±15,46 2810,2±19,38

ІІ 793,0±4,12 978,2±8,24 1916,5±16,36 2873,7±17,06*У % до І 100,1 99,9 100,6 102,2ІІІ 792,9±4,11 977,7±8,64 1945,3±12,10 2921,1±21,54***У % до І 100,0 99,8 102,1 103,9IV 792,9±4,23 980,1±8,11 1973,0±10,49* 2971,7±11,42***У % до І 99,9 100,0 103,5 105,7V 793,0±4,02 978,5±8,12 1938,8±15,63 2900,3±21,44**У % до І 100,0 99,9 101,7 103,2

* P<0,05; ** P<0,01; *** P<0,001 порівняно з контрольною групою.

Органічна речовина 70,1±0,21 70,3±0,17 70,8±0,38 71,1±0,45 70,5±0,03Сирий протеїн 69,6±0,53 69,8±0,15 71,0±0,24 71,5±0,21 70,6±0,21Сирий жир 78,7±1,31 80,3±0,84 80,5±0,86 80,7±0,80 80,5±0,54Сира клітковина 27,9±0,76 28,2±0,66 28,4±0,72 28,8±0,30 28,2±0,67БЕР 79,6±0,43 79,7±0,26 80,1±0,40 80,4±0,63 79,8±0,15

2. Динаміка живої маси дослідних кролів, г

Група45 60 90 120

Вік кролів, діб

3. Перетравність поживних речовин раціонів, %

РечовинаІ ІІ ІІІ ІV V

Група

Підвищення рівня сірки в раціоні до 0,4%сухої речовини за вмістом селену (0,2 мг/кгсухої речовини) позитивно впливає на продук-

Висновки

тивні якості молодняку кролів і зумовлює під-вищення перетравності поживних речовинкорму.

1. Ібатуллін І.І. Використання селену в рослин-ництві та тваринництві/Ібатуллін І.І., Вешицький В.А.,Отченашко В.В. — К.: Фенікс, 2004. — 208 с.

2. Мінеральне живлення тварин/ Кліценко Г.Т.,Кулик М.Ф., Косенко М.В., Лісовенко В.Т. та ін. — К.:Світ, 2001. — 576 с.


2. Синтетичні амінокислоти і сірка — стимуля-тори продуктивності тварин і птиці: Метод. реком.[П.З. Лагодюк, Я.Л. Слабіцький, І.Б. Ратич та ін.]. —Львів, 1987. — 41 с.

4. Peter R. Cheecke Rabbit Feeding and nutritіon.— Academiс Press, INC, 1987. — 183 p.


ЮВІЛЕЇ

Виповнюється 70 років від дня народженняІгоря Миколайовича Гудкова, доктора біологічнихнаук, професора, академіка Української академіїаграрних наук, Заслуженого діяча науки і технікиУкраїни, Лауреата премії імені М.Г. ХолодногоНАН України, завідувача кафедри радіобіології тарадіоекології Національного університету біоре-сурсів і природокористування України.І.М. Гудков народився 27 липня 1940 р. у селі

Поздеки Кіровської області (Росія) у родині спеці-алістів сільського господарства. У 1947 р. родинапереїхала в Україну. У 1962 р. Ігор Миколайовичз відзнакою закінчив факультет ґрунтознавства таагрохімії Української сільськогосподарської ака-демії (тепер Національний університет біоре-сурсів і природокористування України). Післяпівторарічної роботи на Миронівській селекційно-дослідній станції у 1964 р. він поступив в аспіран-туру Інституту фізіології рослин АН УРСР за спец-іальністю радіобіологія і за 23 роки пройшов шляхвід аспіранта до заступника директора інститутуз наукової роботи. У передостанній рік виконувавобов’язки директора інституту. У 1967 р. захис-тив кандидатську дисертацію, а в 1979 р. — док-торську. У 1995 р. його обрано член-кореспон-дентом, а у 1999 р. — академіком УААН за спец-іальністю радіобіологія.У 1987 р. І.М. Гудков очолив першу на той час

у СРСР вузькопрофільну кафедру радіобіології (з2003 р. кафедра радіобіології та радіоекології),якою керує дотепер.Ігор Миколайович — відомий у світі вчений у

галузі радіобіології, радіоекології, фізіології рос-лин. Основні його наукові праці присвячено дос-лідженням проблем протирадіаційного біологіч-ного захисту та відновлення рослин. Він встано-вив радіозахисні властивості солей деякихметалів-мікроелементів, ненасичених вугле-

І.М. ГУДКОВУ — 70

воднів, циклічних нуклеотидів, теоретично обґрун-тував специфічні шляхи відновлення рослинпісля променевого ураження.Після аварії на Чорнобильській АЕС у червні

1986 р. за постановою Ради Міністрів УкраїниІ.М. Гудков очолював Міжвідомчу екологічну гру-пу з моніторингу радіоактивного забруднення ба-сейну р. Дніпро, з перших місяців заснування ка-федри активно включився у виконання науковоїпрограми «Сільськогосподарська радіологія»,спрямованої на вивчення і ліквідацію наслідків ваграрній сфері країни Чорнобильської аварії.І.М. Гудков — автор і співавтор понад 500 на-

укових праць з питань загальної радіобіології,радіобіології рослин, сільськогосподарської ра-діоекології, агроекології, фізіології рослин, у т.ч.10 монографій, 12 підручників та навчальних по-сібників, 11 авторських свідоцтв і патентів.І.М. Гудков є віце-президентом Радіобіоло-

гічного товариства України, з 1991 р. — членомНаціональної комісії з радіаційного захисту насе-лення при Верховній Раді України, з 1992 р. —членом експертної ради з біологічних наук ВАКУкраїни, з 2001 р. — членом секції біології Комі-тету з присвоєння Державних премій в галузі на-уки і техніки. Він є членом двох рад із захисту док-торських дисертацій в Україні і однієї в Росії, чле-ном редколегій 7 наукових журналів, членомбюро Наукової ради з проблем радіобіології Ро-сійської академії наук.

Відділення землеробства, меліорації таагроекології УААН

Національний університет біоресурсівта природокористування України

Київськийнаціональний університет

імені Тараса Шевченка


ЮВІЛЕЇ

О.В. СИДОРЧУКУ — 60

1 липня 2010 р. виповнилось 60 років від днянародження доктора технічних наук, професо-ра, члена-кореспондента УААН, заступника ди-ректора з наукової роботи ННЦ «ІМЕСГ» Олек-сандра Васильовича Сидорчука.Народився О.В. Сидорчук у с. Дерно Ківер-

цівського району Волинської області. У 1972 р.закінчив факультет механізації сільського гос-подарства Львівського сільськогосподарськогоінституту. Працював майстром виробничого на-вчання та викладачем Кам’янсько-БузькогоСПТУ (Львівська обл.), старшим лаборантом,асистентом, завідувачем навчально-науковоїлабораторії, доцентом, професором та завіду-вачем кафедри «Управління проектами та без-пеки виробництва» Львівського національногоаграрного університету. Навчався у цільовихаспірантурі (1979—1982 рр., Мінськ) та докто-рантурі (1989—1992 рр., Москва). Кандидатсь-ку дисертацію захистив у 1983 р., докторську —1996 р. Звання доцента отримав у 1985 р., про-фесора — 2002 р.У 2006—2007 рр. Олександр Васильович

працював виконуючим обов’язки академіка-сек-ретаря відділення механізації та електрифікаціїУААН, з 2007 р. працює заступником директо-ра з наукової роботи ННЦ «ІМЕСГ». Членом-кореспондентом УААН обраний у 2007 р.Під керівництвом О.В. Сидорчука виконують-

ся комплексні дослідження з проблем розвит-ку та управління агропромисловим виробницт-вом на основі системотехніки та статистично-го імітаційного моделювання, якимизапочатковано новий напрям досліджень —системно-проектні засади прогнозування ефек-тивності та управління функціонуванням і роз-витком технологічних формувань (зокрема аг-

рарної сфери). На основі цих досліджень О.В.Сидорчуком розроблено організаційно-технічнірегламенти функціонування таких технологіч-них систем аграрного виробництва: технічногообслуговування та ремонту сільськогоспо-дарської техніки; централізованої заготівлі мо-лока; комбайнового збирання ранніх зерновихкультур; обробітку ґрунту; гасіння пожеж усільській місцевості. Ним обґрунтовано основніймовірнісні моделі функціонування складовихцих систем, а також їхні статистичні імітаційнімоделі, які враховують ймовірнісну природу аг-рометеорологічних умов та механізованихсільськогосподарських, ремонтно-обслуговую-чих та інших процесів. О.В. Сидорчук є ініціа-тором розроблення інформаційно-аналітичнихсистем управління проектами розвитку матері-ального виробництва на інноваційній основі.Ученим розроблено методологію оцінення фун-кціональних та економічних показників іннова-ційних проектів в аграрній сфері на основі ви-користання інформаційних (комп’ютерних) тех-нологій.О.В. Сидорчук опублікував понад 430 науко-

вих та науково-методичних праць, у тому числі5 посібників та 7 монографій. Під керівництвомО.В. Сидорчука захищено 15 кандидатськихдисертацій. Він є науковим редактором збірни-ка наукових праць «Вісник Львівського держав-ного аграрного університету: агроінженерні дос-лідження», заступником відповідального редак-тора Міжвідомчого тематичного науковогозбірника «Механізація та електрифікаціясільського господарства», що випускаєтьсяННЦ «ІМЕСГ», членом редакційної колегії«Вісника Львівського університету безпеки жит-тєдіяльності».Олександр Васильович — член експертної

ради ВАК України, заступником голови спеціа-лізованої вченої ради із захисту кандидатськихдисертацій у Львівському державному аграрно-му університеті.О.В. Сидорчук підтримує тісні зв’язки із за-

кордонними вченими, науковими установами,зокрема, Польщі, Росії та Білорусі. Він є чле-ном Комітету Міжнародної наукової конфе-ренції «Мотроль».О.В. Сидорчук нагороджений знаком «Від-

мінник аграрної освіти та науки» та трудовоювідзнакою «Знак пошани» Міністерства аграр-ної політики України.Щиро вітаємо Олександра Васильовича з

ювілеєм, бажаємо міцного здоров’я, благопо-луччя та нових творчих успіхів.

Відділення механізаціїта електрифікації УААН

ННЦ «Інститут механізаціїта електрифікації»

Видається Щомісячник РЕДАКЦІЙНА КОЛЕГІЯ EDITORIAL BOARD ·...

Documents

Transcript of Видається Щомісячник РЕДАКЦІЙНА КОЛЕГІЯ EDITORIAL BOARD ·...