1

Боротьба з аґентурою:Протоколи допитів Служби Безпеки ОУН

в Тернопільщині1946�1948

ЛІТОПИС УПАТом 43

Книга 1

2

LITOPYS UPAVOLUME 43

Toronto�L’viv Published by “Litopys UPA” 2006

Struggle against Agentura:Protocols of Interrogation of the OUN SB

in Ternopil Region1946�1948

Book 1

Editor Petro J. Potichnyj

With English Introduction

3

ЛІТОПИС УКРАЇНСЬКОЇ ПОВСТАНСЬКОЇ АРМІЇТОМ 43

Торонто�Львів Видавництво “Літопис УПА” 2006

Боротьба з аґентурою:Протоколи допитів Служби Безпеки ОУН

в Тернопільщині1946�1948

Книга 1

Редактор Петро Й. Потічний

З англійським вступом

4

ВИДАННЯОБ’ЄДНАННЯ КОЛИШНІХ ВОЯКІВ УПА США І КАНАДИ

ТАТОВАРИСТВ КОЛИШНІХ ВОЯКІВ УПА

ІМ. ҐЕН. ХОР. ТАРАСА ЧУПРИНКИ В США І КАНАДІ

ЛІТОПИС УКРАЇНСЬКОЇ ПОВСТАНСЬКОЇ АРМІЇ

Редаґує колеґіяВідповідальний редактор

Петро Й. Потічний

Copyright: © 2006 by Litopys UPAISBN: 0�920092�87�X (Сanada)ISBN: 966�96340�6�7 (Ukraine)

Обкладинка роботиМистця Мирона Левицького

Cataloguing in Publication data:Litopys UPA – Borot’ba z agenturoiu: Protokoly dopytiv Sluzhby Bezpeky OUN vTernopil’shchyni 194681948, Book 1/ Potichnyj, Petro J. Toronto8Lviv: V8vo LitopysUPA, 2006.

1332 p: ill. Ports: 24 cm.(Litopys Ukrains’koi Povstans’koi Armii, t. 43, Book 1)

Added title page in English: Struggle against Agentura: Protocols of Interrogation ofthe OUN SB in Ternopil Region 194681948.Includes illustrations & index.ISBN:089200928878X

1. Sluzhba Bezpeky OUN.2. OUN Security Service.3. Ternopil Region 8 Ukraine.4. Ukrains’ka Povstans’ka Armiia.

I. Potichnyj, Petro J. 1930 –II. Kutnyi, Safron. 1928 – 2004.III. Series.

DK 803.U5S35 [DK 508.79 L5 t. 43]

5

Фундатором видання цього тому є

Українська Музейна ФундаціяРомана Дубиняка

(16 Bexley Avenue, Leeds, West Yorkshire, LS8 5LU, England)

для вшанування пам’яті прихильника Фундації

Григорія Кішкавірного сина України

Григорій Кішко народився 13.02.1921 р.в селі Вяцковичі (тепер Вербівка)

Самбірського району на Львівщині

6

САФРОН КУТНИЙ(12.05.1928 – 17.07.2004)

7

Боротьба з аґентурою.

Документи цього тому походять з архіву УПА, який понад 50 роківпролежав закопаний в землі на подвір’ї Сафрона Кутного, мешканцясела Озерна Зборівського району Тернопільської області. Сам віндожив до розкриття архіву, але незадовго опісля помер.

Бідон з документами був викопаний із землі 11 травня 2004 рокуі у вересні цього ж року ці матеріали були передані у Державний архівТернопільської області (ДАТО), де вони творять Фонд № Р�3472. Щедо часу їх передання до ДАТО, матеріали архіву були скопійовані іпередані Миколою Кутним на зберігання теж і до архіву «Літопису УПА»при Університеті Торонто в Канаді‚ де вони зберігаються в The Peter J.Potichnyj Collection on Insurgency and Counter�Insurgency in Ukraineскринька №183.1 Документи, друковані в книзі, походять саме із цієїзбірки, позаяк керівництво ДАТО не прийняло пропозиції видавництва«Літопис УПА» друкувати ці матеріали з їх участю, але повністю і беззайвого редакторського втручання. На їхню контрпропозицію про те,аби усі імена і прізвища людей, згаданих у цих документах, були поданілишень в ініціялах, в свою чергу, ніяк не міг погодитися ВидавничийКомітет «Літопису УПА»‚ який принципово відкидає примінення якої�небудь цензури в публікаціях історичних документів.2

1 The Peter J. Potichnyj Collection on Insurgency and Counter�Insurgency in Ukraine,далі як PJP.2 Становище архівного керівництва у цій справі виразно подане у статті Г. Папакіна.“Озернянський архів” – Нові джерела до історії українського руху опору”, АрхівиУкраїни, № 1–3 (256), січень–червень 2005, ст. 513�534. Доступ до матеріалів СБв архіві СБУ й надалі досить обмежений для науковців, хоча деякі інформації проорганізацію та дії цієї структури побачили світ. Дивись: ВалерійЄфименко,”Кадровий склад спеціального підрозділу ОУН (Б): Спроба аналізу”,З архівів ВУЧК, ГПУ, НКВД, КГБ, 1/2 (10/11), 1999, ст. 443–456; Його ж, ”Тактиката методи роботи працівників спеціального підрозділу ОУН (Б)”, там само: 2/4(13/15), 2000, ст. 504–514; Його ж, ”Організація діяльності спецпідрозділуОУН (Б) на західноукраїнських землях після другої світової війни”, там само: 2(17), 2001, ст. 502–519.

8

У цій книзі друкуємо матеріали, що відносяться до діяльностіСлужби Безпеки ОУН Тернопільської області. Це протоколи зізнань‚допитів осіб із середовища цивільного населення та підпілля‚підозрюваних у співпраці з радянськими спецслужбами (органамиміліції‚ державної безпеки тощо)‚ як теж і виявлених аґентів‚ секретнихосвідомлювачів і, вкінці, протоколи засідань Теренового Орга�нізаційного Суду ОУН та протоколи смерті членів підпілля.

Це вперше вдалося віднайти такий великий пласт матеріалів,що відноситься до боротьби підпілля з радянською аґентурою в однійіз областей Західної України. З інших теренів подібні матеріали непереходять числа одного – двох документів.3

Разом ця частина архіву має понад 1300 машинописнихсторінок. В “Додатках” подаємо також Список Протоколів за 1947–1948 роки, три Протоколи Теренового Організаційного Суду (ТОС),два Протоколи про Смерть різних активістів підпілля, Лист висланийна Далекий Схід та Протокол одної події. З огляду на цікавий змістматеріалу, тут також включено два протоколи допиту, які не є частиноюОзернянського архіву. Один із них (Протокол допиту Михайла Галія)походить з Більшівцівського району, Станиславівської області, адругий (Протокол допиту Михайла Довгого) із Рогатинщини, Стани�славівська область. Протокол переслухання Євгена Липового –д’Бакшi, як і протокол Довгого, походять з приватного архіву п. ПетраКасінчука (м. Тернопіль), за що висловлюємо йому щиру подяку. Вобох випадках, одначе, виглядає, що ці документи, як і матеріали зОзерної, позначені шифром Р31, що, за поясненнями Петра А.Дужого, означало справи, які належать до поборювання аґентури.4 Ці

3 Усі протоколи переслухань походять з 1946–1948 років і гуртуються за тодішнімирайонами у слідуючому порядкові: Підгайці – 31 справа (в тому 1 справа з районуБільшівці, Станиславівської [Івано�Франківської] області); Золотники – 16 справ;Бережани – 16 справ; Борщів – 13 справ; Великі Дедеркали – 10 справ;Білобожниця – 9 справ; Золотий Потік – 9 справ; Бучач – 7 справ; Товсте – 7справ; Зборів – 6 справ; Коропець – 6 справ; Вишнівець – 5 справ; Козлів – 5справ; Козова – 5 справ; Великі Бірки – 5 справ; Почаїв – 5 справ; Буданів – 4справи; Збараж – 4 справи; Микулинці – 4 справи; Кременець – 3 справи; Ланівці– 3 справи; Заліщики – 2 справи; Заложці – 2 справи; Нове Село – 2 справи;Скала Подільська – 2 справи; Теребовля – 2 справи; Чортків – 2 справи; Шумськ– 2 справи; Підволочиськ – 1 справа; Пробіжна – 1 справа; Скалат – 1 справа;Рогатин (Станиславівська область) – 1 справа. Короткі згадки про діяльність СБна Тернопільщині (Подільський Край) можна знайти теж в Протоколах допитуЯ. Білінського (“Бистрий”), ДАСБУ, спр. 6744, арк. 11–17, 32–78. За П.А. Дужим,Референтом СБ Подільського Краю в той час був “Максим”. Протокол допиту,ДАСБУ, ф. 6, спр. 72362�фп, арк.87–103.4 Протокол допиту Петра А. Дужого, ДАСБУ, ф. 6, справа 72362�фп, арк. 87–103.

9

два документи не були включені до сховку в с. Озерна. У фондахДержавного Архіву СБУ знайшовся також документ переслуханнярадянськими органами безпеки Липового – д’Бакші, який поміщаємов книзі для порівняння з протоколом переслухання СБ.5 Дуже цікавийматеріал подається у переслуханні членів організації ”Пробоєм”. Досіїї статус та існування недосліджені, але не треба відкидати можливості,що ця організація була леґендованою з ціллю пенетрувати підпілля.Більше того, як видно з інших описів, радянські спецслужби малидосить детально розроблену схему боротьби з підпіллям, включнодо фальшивих боївок СБ та переносних криївок.

Вартість цих матеріалів оцінюється в багатьох площинах. На їхбазі можна вивчати організацію, засяг та дії цієї підпільної структурищонайменше в межах однієї області в роках 1946–1948, коли тискна підпілля радянських силових інституцій був дуже важкий. Перш завсе, вражає, що попри це підпільна розвідка й контррозвідкапрацювала й надалі досить справно і, можна сказати, навітьпрофесійно.6 Це вказує, що СБ в Тернопільщині в тому часідиспонувала певною інфраструктурою (криївки, обладнання таприміщення для веденя своєї роботи) та відповідними кадрамирозвідників і слідчих. Допити й переслухання були не тількипротокольовані, але й записані на друкарській машинці щонайменшеу двох копіях й, опісля (в 1950 р.), передані для надійного сховку вземлі, де їм судилося пробути 54 роки. Мова текстів має в собі дуже

5 Дивись: С. А. Кокін, Анотований покажчик документів з історії ОУН і УПА у фондахДержавного Архіву СБУ: Випуск І, Анотований покажчик документів з фондудрукованих видань (1944)1953). Київ, 2000, ст. 37– 38.6 Підтвердження цього можна знайти також і в різних підпільних публікаціях зтерену Тернопільської області, які походять з Озернянського архіву, як наприклад:Вісті з терену (Тернопільщина), січень 1947 – липень, 1948 р.; Вістки зТернопільщини, грудень 1947 – жовтень 1948 р.; Вісті з терену (Кремянеччина),січень – листопад 1948 р.; Вісті з терену (Скалатщина), червень 1948 р.; Вісті зтерену (Почаїв), березень 1948 р.; Вісті з терену (Бережани), квітень – червень1947 р.; Вісті з терену (Дедеркали), квітень 1948 р.; Вісті з терену (Чортківщина),січень – березень, липень – серпень, 1947 р.; Вісті з терену (Копичинці), березень– квітень, 1948 р.; Вісті з терену (Білобожниця), січень 1948 р.; Вісті з терену(Ланівці), липень 1947 р.; Вісті з терену (Вишнівець), лютий – березень 1948 р.Також Суспільно)політичний звіт (Скалатщина), серпень – грудень 1948 р.;Суспільно)політичний звіт (Дедеркали), березень – квітень 1948 р; Суспільно)політичний звіт (Чортківщина), січень – березень, липень – вересень 1947 р.Цікавим прикладом того, якими інформаціями розпоряджало підпілля, цеХарактеристика Залозецького району (Інформації з жовтня 1946 р.), які подав“Жур”. В цьому звіті детально проаналізовано усі радянські інституції цього районута їх національний і партійний склад. Звіт подає, що подібна ситуація існувала і вінших районах області. PJP, Box No. 81.

10

багато особливостей, що дозволяє на припущення, що текстипротоколів були пересилані до певного пункту і там, правдоподібно,були відповідно редаґовані і переписувані на машинці особами, якімали радянську освіту.

Про історію СБ ОУН написано дуже мало і на ній видно дужевиразні штампи минулого.7

Завданням даного вступного слова не є писати історію цієїважливої структури. Згадаймо лишень, що початком більшпрофесійної СБ треба рахувати розкол ОУН в 1940 р. у Кракові тастворення революційної ОУН під проводом Степана Бандери. Доякоїсь міри їй передував відділ контррозвідки ОУН чисто військовогопрофілю під керівництвом полк. Євгена Коновальця та СБ в 1939році під керівництвом Богдана Рибчука. Керівником СБ з самогопочатку був Микола Лебедь, а його заступником, й, опісля,керівником СБ, аж до його смерті в 1947 році, став Микола Арсенич(“Арсен”, “Григор”, “Березовський”, “Михайло”). Завдання та цілі СБ,згідно з С. Мудриком – Мечником, були: боротися за здоровийморальний стан в ОУН, протидіяти розвідувально�підривнійдіяльності ворожих спецслужб та їх аґентури, виконувати певні функціїсудової влади “в боротьбі з шкідниками, і ворожими елементамидля українського народу і Організації, дбати про особисту безпекучленів ОУН та охорону її майна, та створювати власні позиції в чужихі ворожих нам середовищах в цілях розвідки, диверсії та провокації.”

7 Дивись: С. Мудрик – Мечник, Служба безпеки Революційної ОУН у боротьбі зНКВД)НКГБ)МГБ)КГБ. Тернопіль, 1994; Дмитро Вєдєнєєв і Володимир Єгоров,“Меч і тризуб. Нотатки до історії Служби Безпеки Організації УкраїнськихНаціоналістів”, З архівів ВУЧК)ГПУ)НКВД)КГБ, №.1–2(6–7), 1998). О.Є. Лисенко іІ.К. Патриляк у їхній дуже вартісній книзі подають інструкції стосовно структуриСБ Проводу Революційної ОУН не тільки з травня 1941 року, але й з 1942–1946років, коли підпілля вело боротьбу проти Берліна і Москви. О.Є. Лисенко іІ.К. Патриляк, Матеріали та документи Служби Безпеки ОУН(Б). Київ, 2003, даліЛисенко і Патриляк. Дивись теж: І.К. Патриляк, Військова діяльність ОУН(Б) у1940)1942 роках. Київ, 2004, ст. 497–498, 502–503, 519–522, далі І.К. Патриляк;Про різні інструкції СБ згадує також Петро А. Дужий. Дивись: Протоколпереслухання, ДАСБУ, ф. 6, спр. 72362–фп, арк. 87–103; Цікавим, хоч і повнимпомилок, є “Власноручна нотатка Збіґнєва Камінського – “Дона” від 26 лютого1958 р. стосовно Служби Безпеки ОУН”, Поляки і українці між двома тоталітарнимисистемами 1942)1945. Частина перша. Варшава – Київ, 2005, ст. 180–190. Дужеважливим вкладом до розуміння протистояння поміж спецслужбами СРСР іПольщі та СБ ЗЧ ОУН є книжка Ігора Галаґіди. Igor Halagida, Prowokacja “Zenona”:Geneza, przebieg i skutki operacji MBP o kryptonimie “C)1” przeciwko banderowskiejfrakcji OUN i wywiadowi brytyjskiemu (1950)1954), Warszawa, IPN, 2005), бо вонакориґує надто вже перебільшені успіхи СБ, як це представлено С. Мудриком�Мечником).

11

В Інструкціях Революційного Проводу ОУН з травня 1941 р.(“Боротьба й діяльність ОУН під час війни”), говориться про те, щоСлужба Безпеки це “другий важливий державний сектор, що йогоОУН мусить, по змозі як найсильніше, опанувати. Служба Безпекимає виконну силу державними засобами нищити ворожих доУкраїни елементів, що стануть на терені шкідниками, як теж змогуконтролі над цілим життям”.8 Далі, “Референт Служби безпеки –дбає про належну охорону організаційної роботи та її членів,збирання інформації про ворожі сили, що діють на шкоду ОУН,переводить їх ліквідацію, веде внутрішню розвідку та ін.”9. О.Є. Лисенкоі І.К. Патриляк слушно підкреслюють, що ОУН вже в 1941 році “доволівправно переймала досвід встановлення влади й опануванняситуації від своїх досвідченіших колег�опонентів з органів НКВС”,але також і від німців.10

Ці завдання СБ залишилися до кінця її існування, міняласялишень організаційна схема, хоч, з часом, спеціально в радянськійситуації, помітно зросла вага цієї організації в порівнянні з іншимипідпільними структурами.11

Організаційна схема СБ повністю збігалася з тереновоюструктурою ОУН, яка напередодні німецько�радянської війнискладалася з Країв, Областей, Округ, Районів і Станиць.12 В роках1946–1948, часу до яких належать матеріали цього тому, структураСБ складалася з крайових, окружних – надрайонових й районовихреферентур, та кущових і станичних інформаторів. Кожна з референтурповинна була мати референта‚ слідчих‚ боївкарів та архіваріїв. Такожмайже кожна з референтур мала б мати розвідувальний‚котррозвідувальний‚ поліційний та інформаційний відділи.13 Вреальному житті з браку кадрів це не завжди вдавалося осягнути.Компетенції референтів різного рівня також часто мінялися, як цевидно з різних інструкцій провідників СБ.14

8 І. К. Патриляк, там само, ст 497�498.9 Там само, ст. 502–503, 519–522.10 Лисенко та Патриляк, ст. 10–12.11 Наприклад в документі Наказ референтам СБ (квітень 1945 року) виразнозазначено, що “теренові провідники не мають права контролювати пошти СБ чирівнож звітів, що йдуть до гори”, а “районові референти СБ звітують своїмтереновим провідникам тільки усно і то про справи, які їх лише дотичать(організаційні справи і оперативну працю)”. Там само, ст. 20012 І.К. Патриляк, ст. 514�515.13 ОУН і УПА. К. Наукова Думка‚ 2005‚ ст. 373; А. Кентій‚ УПА в 1944–1945 рр. К. 1999‚ ст. 22.14 Лисенко та Патриляк, ст. 140–142, 158–160.

12

Деякі відхилення в організаційній схемі, як це вказано вище,були залежні від даного теренового поділу ОУН.15 Від самогопочатку, як це видно з інструкції, до лав СБ залучувалися найбільшдовірені кадри. Дуже часто боївки поповнювалися не тількичленством ОУН, але й особами з УПА‚ які визначилися своєюдисципліною‚ ідейністю‚ знанням і відвагою. Після залучення людейв структуру СБ їх часто перешколювано, але також втягувано у члениОУН.

Дуже багато уваги присвячувалося вишколам працівників СБусіх рівнів.16 Крім загальних тем вивчалися спеціальні дисципліни,такі як: завдання СБ, практична діяльність СБ з інформаторами,подвійними аґентами, зв’язок, слідство і переслухання, веденняаґентурних справ, поліційна робота, радянська аґентура, розвідка іконтррозвідка, конспірація.17 В багатьох інструкціях і наказахпостійно наголошувано потребу чистки кадрів СБ від ворожогоелементу.18 Крім цього, керівники підпілля постійно наголошувалипотребу виховання населення в боротьбі проти аґентури.19 Матері�али цього тому вказують на те, що знання і вишкіл оперативників СБбули релятивно високими.

Нижче подаємо організаційні схеми СБ від Головного Проводудо Надрайону, та від Району до Станиці.

15 Волинь і Полісся: УПА та запілля 1943)1944. Документи і матеріали. ЛітописУПА, Нова серія, т. 2. Київ�Tоронто, 1999, ст. 80–82, 305–308, 419–427. Дивисьтакож: Волинь, Полісся, Поділля: УПА та запілля 1944)1946. Документи і матеріали.Літопис УПА, Нова серія, т. 8. Київ�Торонто, 2006, ст. 297–363, 373–387, 617–618,707–717, 851–859.16 Наприклад, в інструкціії з червня 1947 року вимагається, аби усі члени СБпознайомилися з вишкільним матеріалом “Як поборювати НКВД і НКҐБ та т. зв.контрреволюцію в СССР”. Усі керівні кадри, до району включно, повинні булипознайомитися з “Аґентура НКҐБ в дії”, а до надрайону – “До боротьби заґентурою”. PJP Collection, Box 81. Дивись також різні інструкції в книжці Лисенката Патриляка.17 Лисенко та Патриляк, ст. 161–171; 178–182;183–198;18 Там само, ст. 175�177; 199�201;19 Дивись: Типовим прикладом таких загальних інструкцій, які появлялися нарізних теренах, треба вважати “Думки до гутірки з населенням проти заразисексотства” від 5 січня 1945 р., автором яких є Краєвий провідник ЗакерзонняЯрослав Старух (“Стояр”). PJP Collection, т. ХІ, 7 (1945), Box No.81.

13

Структура Служби Безпеки ОУН(Головний Провід – Надрайон)

Головний Провід ОУН

Референт СБ

Референтура СБ

Краєвий Референт СБ

Референтура СБ

Окружний Референт СБ

Референтура СБ

Заступник

Інфо-розвідчий

Заступник

Оперативно-слідчий

Надрайоновий СБ

УПА

Розвідка, ПЖ

14

Структура Служби Безпеки ОУН(Надрайон – Станиця)

Надрайоновий

СБ

Районовий СБ

Заступник

Шеф Розвідки

Шеф Слідчих

Комендант Боївки

Станиця

Інформатор

Розвідники

15

З березня 1941 до його смерті 23 січня 1947 року‚ як згадановище, референтом СБ Проводу ОУН був М. Арсенич. Він вимагавповної підпорядкованості усіх структур СБ головному референтові таїх незалежності від теренових провідників усіх щаблів. З поновнимприходом радянської влади в 1944 році та посиленням аґентури, СБстала навіть ще більш незалежною.20 Це часто призводило до різнихконфліктів внутрі підпільних структур і викликувало потребу постійногонагляду над працею СБ. В інструкції з червня 1947 року в частині VII.(“Вказівки що до роботи в СБ”) наголошується, що “за поставленняроботи СБ на належну висоту мусять, крім ділових зверхників,відповідати і всі провідники організаційних одиниць на всіх щаблях”.21

Надмірне втручання організаційних зверхників, а часто й легковажнеставлення до роботи СБ вважалося шкідливим. Одначе, “часто деякіпрацівники СБ так “усамостійнюються” в своїй роботі, що з своєїфахової ділянки створюють самоціль і перестають цікавитися цілістюжиття Організації. Бувають і такі, що в наслідок особливо важливогохарактеру праці СБ і своїх широких компетенцій, попадають узарозумілість і живуть в почутті хворобливої вищости над усімапрацівниками інших ділянок Організації”.22 Для того аби підвищитиобороноспосібність всієї організації пропоновулися слідуючі заходи:

1. “Щоб за працю СБ відповідали, крім референтів, також іїх організаційні зверхники;

2. Щоб оргзверхники вважали референтів СБ своїми най�ближчими співпрацівниками нарівні з іншими членами проводуданої оргодиниці, впроваджували їх в цілість справ підзвітноїоргодиниці і спільно вирішували всі найважливіші справи терену;

3. Щоб референти СБ інформували своїх зверхників провсі агентурні справи в терені, та большевицькі методи боротьбипроти Організації. (Підкреслюється, що відомості про больше�вицькі поліційні органи, їх аґентів, та методи роботи є таємні і неможна їх розголошувати. Дозвіл на використання частиниінформації СБ в пропагандивних виданнях можливий тільки зазгодою вищих зверхників СБ (Край, Округа);

4. До роботи в референтурах СБ завжди треба відставлятинайпевніші і, по можності, інтелектуально найбільш розвинуті кадри;

20 Припущення деяких дослідників, що зріст автономії СБ, почавши 1943 роком,пов’язаний з внутрішніми організаційними суперечками поміж М. Лебедем таіншими членами проводу, не мають документального підтвердження. Дивись,наприклад: І. Ілюшин, “Антипольський фронт в бойовій діяльності ОУН і УПА(1939–1945 рр.), Український історичний журнал. No.3, 2002, ст. 100.21 Інструкція, червень 1947 р. PJP Collection, Box No.81.22 Там само.

16

5. Всі кадри СБ мусять постійно півищувати свій ідейно�політичний рівень, за що відповідають як ділові, так і орг. зверхники;

6. За фаховий вишкіл і вироблення працівників СБ та за їх фаховупрацю (зміст, методи роботи і т.п.) відповідають ділові зверхники;

7. Всі члени Організації, а зокрема керівні, обов’язково мусятьпройти основний вишкіл (теоретично�практичний) в праці СБ. Запроведення вишколів відповідають референти СБ і оргзверхники;

8. Для додаткового підвищення вироблености кадрів СБ ікерівних членів Організації доцільно обзнайомлювати їх з прото�колами викінчених справ, в яких докладно висвітлені методироботи ворога. Того рода протоколи можна використовуватитільки з доручення вищих зверхників;

9. Оргзверхники разом з референтами СБ повинні постійновинаходити нові прийоми конспіративного діяння (поведінка членів,кольпортаж літератури, збірки, зв’язки, підхід до леґальників і т.п.);

10. Боротьбу з явними большевицькими вислужниками йактивістами (партія, адміністрація, комсомол, колгоспи і т.п.)веде ціла Організація. Всі справи аґентурного характеру ведеСБ, або в випадках вже здемаскованої аґентури – інші члениОрганізації під керівництвом референтів СБ.Персональні зміни в референтурах СБ зверхники повинні

проводити після узгіднення з відповідними зверхниками СБ. Фаховопідготовлених працівників СБ не вільно переносити на інші ділянкипраці. У вийняткових, конечних випадках, коли треба очолити постпровідника оргодиниці, можна назначувати референтів СБ тількитимчасово виконуючими обов’язки.” Для того аби дії СБ нехаректеризувалися “безладдям і розгнузданістю”, керівництво СБ в“Обіжнику” ч. 1 від 7 жовтня 1945 р.” вимагало від своїх низових клітин“дотримання процедури слідства й уникнення безпідставних репресій”з вимогою, що “слідчі СБ повинні ... відповідним чином оформлюватипротоколи допитів затриманих і арештованих згідно іззапропонованим зразком” .23 Як бачимо з протоколів переслухань,слідчі СБ старалися дотримуватися цих інструкцій.

Більшість справ були позначені відповідним порядковим числом,в якому подавано і рік, що уможливлює визначити приблизну кількістьсправ розглянутих слідчими кожного року. Також кожна справа маладату, ім’я і прізвище фіґуранта, його пов’язання з аґентурою, псевдофіґуранта, та псевдо (в більшості випадків цифрове) слідчого. Ці данідають можливість зробити висновок, що слідчі СБ були прикріплені до

23 Матеріали та документи Служби безпеки ОУН(Б) у 1940 рр. К. 2003, ст. 200.

17

Район

1946

1947

1948

Бережанщина – Підгайці (тепер окремий район)

?

?, Всеволод, Ігор, Стьопа, Місяць, Омелько, Ручай, Рух, Сосна, Стьопа, 25/4, 25/5, 37/3, 212

?, Василь, Ромко, 2/2, 19/1, 28/2, 212

Борщівщина – Скала Подільська

Нечай, Прометей, 0/7, 40/7

0/04, 40/5, 40/7, 0/2, 10/1,

40/7

Бучаччина – Золотий Потік

Захар, Клим, Листок, 20/3, 25/a, 35/a

Захар, 20/3

Гусятинщина – Товсте

?, Ґонта, 40/3, 40/8?

Заліщиччина Ґонта Збаражчина – Вишнівець 55 Ворон, Леонід, 747

4/48, 38/23, 77/a, 83, 86, 152

Зборівщина ?, 757 757 Козівщина – Козлів

?, 25/3, 58/a, 737 46/4, 737

Кременеччина – Почаїв

38 Ворон, 38

Ланівеччина 60 60 Мoнастиреччина – Коропець

?, Шах ?

Підволочищина – Нове Село – Скалат

100 15,16, 60, Д, ?, 55

Теребовлянщина�Буданів – Золотники – Микулинці

? ?, 20/1, 25/6, 37/3,

37/8?, 888

?, Ох, Крига, 37/3, 38/23, 678, 808? (888?)

Тернопільський (тепер окремий район)

7 51/a, 678

Чортківщина – Білобожниця –Пробіжна

?, Сян, 20/3, 60/2

?, 20/3 ?

Шумщина – Великі Дедеркали

?, Руденко ?, Яр, 44, 97, 98 506, 507

певного району. Очевидно, у відсутності повних даних не можливовстановити чи псевдоніми завжди були закріплені за певними особами,та чи даний слідчий не виступав під декількома псевдонімами. В таб�лиці для порівняння подаються псевдоніми слідчих та їх розподіл зароками 1946–1948 в межах районування з 1973 року.24 Цей розкладнеповний, базується лишень на матеріалах цієї книги і тому ці роздумиможуть вважатися тільки гіпотезою.

Псевдоніми слідчих СБ*

24 Більш докладні дані про слідчих та справи, ведені ними, дивись: Список слідчихза районами Тернопільської області, 1945–1948, в дальшій частині книги.

* Товстим шрифтом подається районування з 1973 року. Знак запитання означаєслідчих, які неідентифіковані.

18

Найбільше число справ СБ, бо майже одна четвертина, походить зБережанщини. Це правдоподібно тому, що тут містилися організаційніструктури підпілля: Крайовий Провід, Головний Штаб УПА, та референ�тури СБ і пропаганди. Тут також, аж до його смерті через зраду в січні1947 р., діяв Референт СБ Проводу ОУН, Арсенич Микола (“Михайло”).25

Методи переслухання були різними, але дуже часто, як це виразновидно із протоколів переслухання, вживалися фізичні засоби длявидобуття інформацій. Можливо не у всіх, але, треба здогадуватися,в більшості випадків, розкриті й найбільш шкідливі аґенти радянськихслужб були знищувані. Деякі протоколи про це дуже виразно говорять,але більшість про ці справи мовчать. Дуже можливо, що деякі аґенти,звербовані радянською безпекою серед сільського населення, булидуже низького рівня й ефективності, тому після допитів з відповід�ними погрозами відпущені. Одначе про це також брак достовірноїінформації. Не подається також інформація про перевербовкупідпільною розвідкою розкритих радянських аґентів. Такі спробинапевно теж були, як це виразно видно з зізнань Петра А. Дужого.26

Матеріали, зібрані у цьому томі, дають надзвичайно цікавуінформацію про протипідпільні заходи, роблені радянськими органамивнутрішніх справ та державної безпеки. Переслухання підозрюванихосіб слідчими СБ наочно показують різні засоби вербування, контролюта оперативного вживання аґентів у боротьбі з підпіллям.

Помимо різного роду звітів від “Червоних партизан”, радянськавлада після повернення в Україну відчувала брак детальної інформаціїстосовно сили‚ структури та організації українського визвольного руху.Військова розвідка‚ яка велася в боротьбі з УПА чи збройним підпілляОУН, була явно недостатньою. Тому в усіх інструкціях з центру, як теж і вособистих виступах радянських керівників‚ як наприклад М. Хрущова‚наголошувалися пріоритети розбудови аґентури з ціллю пенетраціївизвольного руху.27 Відповідальними за цю роботу було зробленообласних та районних керівників НКВД/МВД–НКҐБ/МҐБ таоперативників ОББ. В березні 1946 року НКВД і НКҐБ були переіменованіна МВД і МҐБ. Спецгрупи були підпорядковані ҐУББ, яке було відділом

25 Петро Й. Потічний, Архітектура резистансу: Криївки і бункри УПА в радянськихдокументах. Торонто – Львів, 2002, ст. 272–275. Це підтверджує теж і ВолодимирСергійчук, Український здвиг: Поділля. 1939)1955. Київ, Українська ВидавничаСпілка, 2005, ст. 121.26 Протокол допиту Петра А. Дужого, ДАСБУ, ф.6, спр. 72362�фп, арк. 87–103.27 Дуже багато світла на організацію і дії “аґентури” пролив американськийдослідник Джефрі Бурдс в його різних роботах, присвячених цій темі таукраїнському підпіллю. Бурдс не зумів оберегтися від радянської пропаганди іповірив в те, що “українсько�німецькі націоналісти” – це групи, складені з українців

19

НКВД. Спецгрупами переважно командувало 3 особи, що складалися зоперативників НКВД і СМЕРШ, в ранзі не менш як молодший лейтенант.28

Імена оперативників ОББ також появляються у різних звітах, щознаходяться в Архіві Внутрішніх Військ Української округи. Головнимзавданням аґентів ҐУББ були інфільтрація, саботаж, і ліквідація анти�радянської опозиції. Треба сказати‚ що в цих заходах радянськіспецслужби мали значні успіхи.29 Це видно теж із матеріалів цієї книги.

У своїй роботі працівники «органів» застосовували усі знані їмприйоми у вербуванні осіб: заведення знайомств‚ контакт з поодинокимипідпільниками часто у характері емісарів‚ інтенсивні дії такі як: шантаж‚підкуп‚ переконування‚ афішування зради‚ створення або використання

і німців, а не лишень радянський пропагандивний ярлик. Одначе, в цілому йогопідхід до проблеми назагал об’ктивний. Jeffrey Burds, “Agentura: Soviet Informants’Networks & the Ukrainian Underground in Galicia, 1944–1948", East European Politicsand Societies, т. 11, ч. 1, Зима 1997, ст. 89–130; Jeffrey Burds, “Gender and Policingin Soviet West Ukraine, 1944–1948”, Cahiers du Monde, 42/2)3)4, Квітень–грудень,2001, ст. 279–320; в російському перекладі: “Москальки”: женщины агенты инационалистическое подполье на Западной Украине, 1944–1948”, та під зміненоюназвою, ”Женщины�агенты и националистическое подполье на Западной Украине,1944–1948”. Про аґентурні заходи було добре відомо в підпіллі, як це видно збагатьох інструкцій СБ. Дивись: О.Є. Лисенко та І.К. Патриляк, ст. 183�198.28 Народний Комісаріат Внутрішніх Справ (НКВД) та Народний КомісаріатДержавної Безпеки (НКҐБ) – це дві інституції тайної поліції. В березні 1946 рокуїх переіменовано на міністерства (МВД і МҐБ). До 21 січня 1947 року спецгрупипідпорядковувались Державному управлінню (ҐУ) МВД/МҐБ по боротьбі збандитизмом ҐУББ. Тоді були передані під контролю МҐБ аж до реорганізаціїполіційної системи після смерті Сталіна в 1953 році. Список оперативників ҐУББдивись ҐАРФ, ф. Р�9478, оп. 1, д. 527, арк. 109–117.29 Дивись: В доповідній М. Хрущова з 20.ХІІ. 1945 р. Сталіну: Н. Хрущев, товаришуСталину. ЦДАГОУ ф. 1, опис 23, справа 1848, арк. 397–406, він пише слідуюче: “Вцелях сохранения кадров нашей агентуры и для дезориентации бандитов ввыявлении ими лиц, связанных с органами НКВД и НКГБ, мы предложилиНачальникам УНКВД и УНКГБ широко применять практику вызова работникамиорганов для беседы в течении 1–2 дней большого количества местных жителей /до 50 и больше человек, в зависимости от численности жителей в данномнаселенном пункте, причем вызывать, преимущественно, кулаков, торговцев идругих враджебных (так в документі) нам елементов. Вызванным после беседыпредлагать сотрудничество с органами НКВД и НКГБ и в первую очередь тем,которые подозреваются в связях с бандитами”. Далі він подає результати такихзаходів, вказуючи, що це приносить розгублення серед підпільників. В тому самомучасі він подавав, що зорганізовано 1830 винищувальних батальйонів загальнимчислом 40 310 чоловік. И.В”. Дивись: І. Білас‚ Репресивно–каральна система вУкраїні‚ 1917–1953. К. 1994‚ т. 1, ст. 274. Далі він подає, що “в червні 1948 р. органамиМВД були утворені озброєні групи для охорони громадського порядку (т.зв. ГОГП).Винищувальні батальйони які належали МҐБ ліквідувалися, а іхній особовий складпісля перевірки разом з озброєнням передавався в ГОГП. На 1 січня 1949 рокуналічувалося 6437 груп загальною чисельністю 86 527 осіб. Там само, ст. 367–368.

20

проблем на місці праці‚ плітки тощо. В більшості випадків початковийконтакт з людьми роблено шляхом попереднього арештування йпереважно досить скорого звільнення з підписанням заяви співпраціабо і без неї. Дуже часто короткотривалі арешти або т.зв. виклики на«співбесіди» членів родин підпільників робилися аби кинути на них тіньсексотів. Це в свою чергу створювало поважні труднощі у роботі контр�розвідувальних структур підпілля. Непродумані або невиважені акціїпроти підозрюваних у співпраці людей могли мати і часто мали дуженегативні наслідки для визвольного руху. На цю небезбеку звертав увагуі сам Головний Командир УПА та Голова Бюра Проводу ОУН ген. РоманШухевич – “Тарас Чупринка”. Він настоював на тому, що ”визвольнаборотьба можлива тільки тоді, коли буде повне довіря”30 Не завждивдавалося повністю контролювати цю ситуацію, як про це виразно засвід�чують Волинські події.31 Для балансу треба також підкреслити той факт,що радянська сторона в дуже великих вимірах застосовувала масовийтерор проти населення, а її спецгрупи чинили численні звірства поселах (включно з ганьбленням трупів вбитих підпільників).

На другому етапі, коли йшлося про збір чи передачу інформації,також вживано різні методи. Серед різних мотивацій‚ які засто�совувалися‚ ми бачимо й фінасове винагородження (дуже часто неаде�кватне)‚ страх за себе або за своїх рідних, викликуваний дуже часто брута�льними фізичними або психологічними діями (жорстоке побиття‚насилування‚ навіть кастрації)32‚ застосування інтенсивного болю абоболючої дії‚ викликування й використання сексуальних емоцій‚ спеціяльноу відношенні до жінок,33 викликування байдужності‚ гра на національнихі релігійних почуттях‚ на почутті громадянських або моральних обов’язків‚спекулювання на ідеальних уявленнях про себе‚ елітарних самопочуван�нях тощо. Дуже часто і з успіхом використовувано міжетнічні конфлікти,як наприклад, польсько�українське протистояння. (Виселення поляків з

30 Любомир Полюга, “Шляхами спогадів”, Роман Шухевич: Постать на тлі добиВоюючої України. (Збірник доповідей з конференції в Тернополі, 28–29 вересня,2000 року). Тернопіль, 2005, ст. 258. Дивись теж: Наказ УПА – Захід “Замок”№ 9/44 від 25.11.1944 року, “Р. Шелеста” і спеціально Прилога до Наказу № 9/44,в якій досить детально описується аґентурну тактику ворога.31 Дивись, наприклад: Протокол переслухання Федора В. Воробця (“Верещаки”),ДАСБУ, ф. 5, спр. 48139, арк. 13–100.32 Дивись: Jeffrey Burds, “The Strategic Uses of Torture in Soviet Galicia, 1944–1948”[Precis]. The University of Chicago Human Rights Program, 4–7 March, 1999.33 Цікаву розвідку про жінок в розвідувальних і контррозвідувальних операціях ҐУББта українського підпілля дивись: Jeffrey Burds, “Gender and Policing in Soviet WestUkraine, 1944–1948”, Cahiers du Monde, 42/2)3)4, квітень–грудень, 2001, ст. 279–320.Ця сама в перекладі на російську мову (“Женщины�агенты и националистическоеподполье на Западной Украине, 1944–1948”), можна знайти в інтернеті.

21

Західної України до якоїсь міри послабило аґентурні операції. Треба булона місце виселених поляків знову розбудовувати аґентуру).

В цілому, вербування аґентури супроводилося ексцесами. Доякоїсь міри, скорість, з якою мусіли діяти радянські функціонери,підсилювало тенденції до фальшування оперативних звітів. Така ситуаціятакож давала можливість підпіллю інфільтрувати радянські владніструктури.34 Майже половина з них була звербована в першій половині1945 року.35 На вересень 1946 року було вже 2 968 сексотів, або 9% з 33740 селян Галичини, які стали членами винищувальних батальйонів.36

Правда, великим успіхом роботи тоді ще не можна було похвалитися, якце вказує постанова Політбюро ЦК КП(б)У з 6 квітня 1946 року.37

Одначе, владні структури мали теж і певні успіхи. Дуже вражає факт‚що деякі звербовані особи, без огляду в який спосіб‚ виконували своюролю як розвідники проти підпілля назагал досить сумлінно і навіть, можнасказати, досить ефективно. Як видно зі справи С. Дулеби, загибельАрсенича, Референта СБ Головного Проводу ОУН, була результатомаґентурних заходів. Дії цих аґентів не тільки загрожували визвольномурухові, але імплікували сотні людей, які ставали об’єктом дальшогопереслідування радянською владою, як «бандпосібники» тощо. В цейспосіб державний терор проти громадян постійно зростав і супроводивсяширокими арештами‚ вивозами на Сибір і т.д.‚ але теж і поширеннямкорупції і мародерства в органах внутрішніх справ та держбезпеки. Налистопад 1948 року, майже рік перед відходом Хрущова до Москви і змінирадянської тактики проти підпілля, й спеціально скріплення аґентурних,як і політичних заходів, радянській владі (в 1948 році почато розгляднелеґальних засобів боротьби проти населення) можна було похвалитисявідносно великими поступами в боротьбі з підпіллям.

34 Радянська аґентура мала величезні розміри. На 1 липня 1945 року, НКВД подало11214 працівників аґентури: 175 резидентів, 1196 агентів, і 9843 інформаторів(осведомителей).35 Джефрі Бурдс, Аґентура, ст. 120; Дивись теж: “Звіт Тернопільського обкомуКП(б)У, Управління НКВС і НКДБ УРСР про хід виконання постанов ЦК ВКП(б) іЦК КП(б)У, спрямованих на боротьбу з формуваннями УПА і підпіллям ОУН”,Літопис УПА, Нова серія, т. 4, 2002, ст. 347–361.36 Сараев, “Справка о состоянии оперативно�боевой деятельностиистребительных батальйонов западных областей УССР”, ЦДАГОУ, ф. 1, оп. 23,спр. 2967, арк. 53–54.37 “Постанова Політбюро ЦК КП(б) “Про добір та виховання кадрів з місцевогонаселення в органах міністерства внутрішніх справ Рівненської, Станіславської іТернопільської областей”, Літопис УПА, Нова Серія, 2001, т. 3, ст. 231–233; Дивисьтакож: Звіт Круґлова Хрущову з 13 липня 1946 року, ЦДАГОУ, ф. 1, оп. 23,спр. 2966, арк. 78–79 в якому він складає вину на керівників райкомів і обкомів занеправильний підхід до аґентури.

22

Цікаво також, як видно з окремої табелі, поданої в дальшій частинікниги, що функціонери МВД і МҐБ також були закріплені і працювалина виразно окресленій території районів чи сіл38. Це, мабуть, булозумовлене потребою знання терену і людей. Для кращого переглядуінформація включає також імена підозрілих в аґентурній роботі та да�ту кожної справи. Багато із згаданих тут функціонерів можна іденти�фікувати в архівах Внутрішніх Військ Українського Округу.39

Треба одначе відмітити також факт, що СБ в багатьох випадкахзуміла невтралізувати пенетрацію підпілля радянською аґентурою,про що неодноразово звітувалося в ЦК КП(б)У.40

∗ ∗ ∗Томи 43 і 44 присвячені цій самій темі. Одначе, з огляду на велику

кількість матеріалу вирішено поділити його на дві книги. Том 43, книгаперша, містить матеріали зі слідуючих районів: Бережанський,Білобожницький, Борщівський, Буданівський, Бучацький, Великобір�ківський, Великоглибочоцький, Великодедеркальський, Вишніве�цький, Заліщицький, Заложцівський, Збаразький і Зборівський. Дотому 44, книга друга, ввійшли матеріали з районів: Золотопотіцький,Золотниківський, Козівський, Козлівський, Коропецький, Креме�нецький, Ланівецький, Микулинецький, Новосільський, Підволочи�ський, Підгаєцький, Почаївський, Пробіжнянський, Скала�Подільський,Скалатський, Теребовлянський, Товстецький, Чортківський, Шумський,як теж з Рогатинського району Станиславівської області. Тут такожпоміщені Протоколи ТОС�у, Протоколи смерті, Лист підпільників наДалекий Схід, Протокол однієї події, списoк функціонерів МВД і МҐБ,та список слідчих СБ. Вступна стаття до обoх книг поміщена в т. 43.

За допомогу у підготовці цього тому треба, перш усього,подякувати д�ру Ігору Гомзяку, який не тільки організував набір текстуна комп‘ютері, але й допильнував вичитку, макетування й підготовкуіменного й географічного покажчика до книги.

Петро Й. Потічний

38 Дивись: Список функціонерів НКВД/НКҐБ – МВД/МҐБ за районами.39 Дивись: The Peter J. Potichnyj Collection on Insurgency and Counter�Insurgency,Robarts Library, University of Toronto. Деякі з них також згадані у книзі ВолодимираСергійчука, Український здвиг: Поділля ) 1939)1955. Київ, 2005. Він одинокий поміждослідниками в Україні який працював також і над архівом Внутрішніх Військ.40 Постанова Політбюро ЦК КП(б)У «Про поліпшення масово�політичної роботи‚подальший розвиток колгоспного будівництва і ліквідацію залишків банд українсько�німецьких націоналістів у західних областях УРСР»‚ 1 червня 1948 р. Літопис УПА‚Н.С. т. 6, Київ–Торонто, 2003, ст. 330). В 1948 р. якраз на Тернопільщині боротьба

проти режиму набрала дуже гострих форм. (Там само‚ ст. 114–123, 428–432).

23

The Struggle against the Agentura

The documents in this volume are from an UPA archive that for morethan fifty years lay buried in the ground in the yard at the home of SafronKutnyi, a resident of the village of Ozerna in Zboriv raion, Ternopil’ oblast.Kutnyi lived to see the opening of the archive but died shortly afterwards.

The can containing the documents was dug up on 11 May 2004, and inSeptember of that year these materials were transferred to the State Archiveof Ternopil’ Oblast (DATO), where they comprise Fond No. R�3472. Beforethey were transferred, they were photocopied by Mykola Kutnyi, who thensent them to the archive “Litopys UPA” (Chronicle of the Ukrainian InsurgentArmy) at the University of Toronto in Canada, where they are stored in ThePeter J. Potichnyj Collection on Insurgency and Counter�Insurgency inUkraine, Box 183.1 The documents published in the book come from thiscollection owing to the fact that the DATO administration failed to pass aproposal by the Litopys UPA publishing house to publish these materialsjointly, but in full and without superfluous editorial interference. DATO’scounterproposal that all names and surnames of individuals mentioned inthese documents be listed in the form of initials was rebuffed by the publishingcommittee of Litopys UPA, which categorically rejects any form of censorshipin the publication of historical documents.2

1 The Peter J. Potichnyj Collection on Insurgency and Counter�Insurgency in Ukraine,hereafter, PJP Collection.2 The archival administration’s position on this matter is clearly explained in an articleby H. Papakin: “Ozernians’kyi arkhiv�Novi dzherela do istoriii ukrains’koho rukhu oporu,”Arkhivy Ukrainy, nos. 1�3 (256), January�June 2005, pp. 513�34. The accessibility toSB materials in the SBU archivefor scholars is still quite limited although somematerials about the organization and activities of this structure have been published.See: Valerii Iefymenko,”Kadrovyi sklad spetsial’noho pidrozdilu OUN(B): Sprobaanalizu”,,Z arkhiviv VUChK, GPU,NKVD,KGB, 1/2 (10/11), 1999, pp. 443�456; His, “Taktyka ta metody roboty pratsivnykiv spetsial’noho pidrozdilu OUN(B)”, Ibid.,pp. 504�514; His, “Orhanizatsiia diial’nosti spetspidrozdilu OUN(B) nazakhidnoukrains’kykh zemliakh pislia druhoi svitovoi viiny”, Ibid., 2 (17), 2001,pp. 502�519.

24

This book contains materials pertaining to the activity of the OUN’sSecurity Service (SB) in Ternopil’ oblast. These are reports of confessions,interrogations of both civilians and members of the Ukrainian underground,suspected of collaborating with the Soviet special services (organs of themilitia, state security, etc.) as well as exposed agents, secret informers,and finally, minutes of meetings of the Territorial Organizational Court ofthe OUN (Terenovyi Orhanizatsiinyi Sud� TOS) and reports on the deaths ofunderground members.

This is the first time that it has been possible to uncover such a largebody of materials pertaining to the Ukrainian underground’s struggle againstthe Soviet agentura in one particular western Ukrainian oblast. Similarmaterials from other territories consist of only one or two documents.3

This part of the archive numbers over 1,300 typewritten pages. In theAddenda we have also provided a List of Official Reports for 1947�1948,three reports of the TOS, two reports on the deaths of various undergroundactivists, a letter sent to the Far East, and a report describing one event. Inview of the fascinating contents of these materials, we have also includedtwo interrogation reports that are not part of the Ozerna archive. One ofthem (a report on the interrogation of Mykhailo Halii) originates fromBil’shivtsi raion in Stanyslaviv oblast, while the second (a report on theinterrogation of Dovhyi) is from the Rohatyn area in Stanyslaviv oblast. Thereport on Lypovyi�Baksha’s interrogation as well as the report on Dovhyicome from the private archive of Ternopil’ resident Petro Kasinchuk, towhom we are greatly indebted. However, it appears that both thesedocuments as well the materials from the Ozerna archive are marked by thenumber R31, which, as Petro A. Duzhyi explains, indicate cases that have abearing on the struggle against the agentura.4 These two documents were

3 All the interrogation reports date to 1946�1948 and are grouped in the followingorder according to the raions that existed at the time: Pidhaitsi—31 files (includingone file from Bil’shivtsi raion in Stanyslaviv oblast [today: Ivano�Frankivs’k]);Zolotnyky—16 files; Berezhany—16; Borshchiv—13; Velyki Dederkaly—10;Bilobozhnytsia—9; Zolotyi Potik—9; Buchach—7; Tovste—7; Zboriv—6; Koropets’—6; Vyshnivets’—5; Kozliv—5; Kozova—5; Velyki Birky—5; Pochaiv—5; Budaniv—4;Zbarazh—4; Mykulyntsi—4; Kremenets’—3; Lanivtsi—3; Zalishchyky—2; Zalozhtsi—2; Nove Selo—2; Skala Podil’s’ka—2; Terebovlia—2; Chortkiv—2; Shums’k—2;Pidvolochys’k—1; Probizhna—1; Skalat—1; and Rohatyn (Stanyslaviv oblast)—1. Briefreferences to the activity of the SB in the Ternopil’ region (Podillia Krai) may also befound in the Interrogation Reports of Ia. Bilins’kyi (“Bystryi”), State Archive of theSecurity Service of Ukraine (hereafter, DASBU), file 6744, fols. 11�17 and 32�78. Accordingto P. A. Duzhyi, the Responsible Leader of the SB for Podillia Krai was “Maksym” at thistime. Interrogation Report, DASBU, fond 6, file 72362�fp, fols. 87�103.4 Report of the interrogation of Petro A. Duzhyi, DASBU, fond 6, file 72362�fp, fols.87�103.

25

not included in the hiding place in Ozerna. A document on the interrogationof Lypovyi�Baksha by the Soviet security organs, which we have included inthe book for the purpose of comparison with the SB’s interrogation report,was discovered in the fonds of the State Archive of the Security Service ofUkraine (DASBU).5 Much interesting material is found in a report on theinterrogation of members of “Proboiem.” Although the status and existenceof this organization have not been ascertained to the present day, one shouldnot discard the possibility that it was a fictitious group whose goal was topenetrate the Ukrainian underground. Furthermore, as other materialsclearly indicate, the Soviet special services had a rather well developedplan for their struggle against the underground, which included false flagSB fighting groups and movable hideouts.

The importance of these materials on the Security Service ismultifaceted. They are helpful for studying the organization, scope, andactions of this underground structure at the very least within the limits ofone oblast in the years 1946�1948, when the pressure exerted by Sovietstate security institutions on the Ukrainian underground was very intense.What is remarkable is that despite this, the clandestine intelligence serviceand counterintelligence continued to work quite effectively and, one mightadd, even professionally.6 This would indicate that during that time the SBin the Ternopil’ region had a certain infrastructure (hideouts, equipment,and premises for conducting its work) as well as appropriate personnelconsisting of intelligence agents and investigators. Interrogations werenot only recorded but also typewritten in at least two copies, and later (in1950) transferred to reliable hiding places in the ground, where they were

5 See S. A. Kokin, Anotovanyi pokazhchyk dokumentiv z istorii OUN i UPA u fondakhDerzhavnoho Arkhivu SBU: Vypusk I, Anotovanyi pokazhchyk dokumentiv z fondudrukovanykh vydan’ (1944�1953) (Kyiv, 2000), pp. 37�8.6 Confirmation of this may also be found in various underground publications from theterritory of Ternopil’ oblast, which come from the Ozerna archive, e.g.: Visti z terenu(Ternopil’shchyna), January 1947�July 1948; Vistky z Ternopil’shchyny, December 1947�October 1948; Visti z terenu (Kremianechchyna), January�November 1948; Visit z terenu(Skalatshchyna), June 1948; Visti z terenu (Pochaiv), March 1948; Visti z terenu(Berezhany), April�June 1947; Visti z terenu (Dederkaly), April 1948; Visti z terenu(Chortkivshchyna), January�March, July�August 1947; Visti z terenu (Kopychyntsi),March�April 1948; Visti z terenu (Bilobozhnytsia), January 1948; Visti z terenu (Lanivtsi),July 1947; Visti z terenu (Vyshnivets’), February�March 1948, as well as Suspil’no�politychnyi zvit (Skalatshchyna), August�December 1948; Suspil’no�politychnyi zvit(Dederkaly), March�April 1948; and Suspil’no�politychnyi zvit (Chortkivshchyna), January�March, July�September 1947. A fascinating example of what kind of information theunderground had at its disposal is Kharakterystyka Zalozets’koho raionu (Informatsii zzhovtnia 1946 r.) provided by “Zhur.” This report thoroughly analyzes all the Sovietinstitutions in this raion, and their ethnic and party composition. The report also statesthat a similar situation existed in other raions of this oblast. PJP, Box No. 81.

26

fated to remain for fifty�four years. The language of the texts is characterizedby many specific features that provide grounds to assume that the texts ofreports were sent to a certain place, where they were probably edited andretyped by individuals with a Soviet education.

Very little has been written about the history of the SB OUN, and thestock phrases of the past are clearly evident in the few available works.7

The goal of this introduction is not to write the history of this importantstructure. It should be recalled, however, that the 1940 split in the OUN inKrakow and the creation of the revolutionary OUN under the leadership ofStepan Bandera should be regarded as the beginning of a moreprofessional SB. To a certain degree it was preceded by the purely militaryOUN counterintelligence section headed by Colonel Ievhen Konovalets,and by the SB of 1939 under the leadership of Bohdan Rybchuk. From thevery beginning the head of the SB was Mykola Lebed’, and his deputy wasMykola Arsenych (“Arsen,” “Hryhor,” “Berezovs’kyi,” “Mykhailo”) who laterheaded the SB until his death in 1947. According to Mudryk�Mechnyk, thetasks and goals of the SB were to struggle for a healthy morale within theOUN, counteract the intelligence�subversive activity of enemy specialservices and their agenturas, carry out certain functions of court authorities“in the struggle against wreckers and elements hostile to the Ukrainiannation and the Organization, to ensure the personal security of OUNmembers and the protection of its property, and create our own positionsin milieus that are foreign and hostile to us with the goals of intelligence,

7 See S. Mudryk�Mechnyk, Sluzhba bezpeky Revoliutsiinoi OUN u borot’bi z NKVD�NKGB�MGB�KGB (Ternopil’, 1994); Dmytro Viedienieiev and Volodymyr Iehorov, “Mechi tryzub. Notatky do istorii Sluzhby Bezpeky Orhanizatsii Ukrains’kykh Natsionalistiv,”Z arkhiviv VUChK�GPU�NKVD�KGB, nos. 1�2 (1998). In their extremely useful bookO. Ie. Lysenko and I. K. Patryliak list instructions concerning the structure of the SB ofthe Leadership of the Revolutionary OUN not only from May 1941 but also 1942�1946,when the underground was waging a struggle against Berlin and Moscow. O. Ie.Lysenko and I. K. Patryliak, Materialy ta dokumenty Sluzhby Bezpeky OUN(B) (Kyiv,2003), hereafter, Lysenko and Patryliak. See also I. K. Patryliak, Viis’kova diial’nist’OUN(B) u 1940�1942 rokakh (Kyiv, 2004), pp. 497�98, 502�03, and 519�22 (hereafter,I. K. Patryliak). Petro A. Duzhyi also mentions various instructions of the SB. SeeProtokol pereslukhannia, DASBU, fond 6, file 72362�fp, fols. 87�103. Anotherinteresting publication, but one that is full of errors, is “Vlasnoruchna notatka ZbignievaKamins’koho ‘Dona’ vid 26 liutoho 1958 r. stosovno Sluzhby Bezpeky OUN” in Poliakyi ukraintsi mizh dvoma totalitarnymy systemamy 1942�1945, pt. 1 (Warsaw�Kyiv,2005), pp. 180�190. A very important contribution to the understanding of the conflictbetween the secret services of the USSR and Poland, and the SB ZCh OUN is IgorHalagida’s book Prowokacja “Zenona”: Geneza, przebieg i skutki operacji MBP okryptonimie “C�1” przeciwko banderowskiej frakcji OUN i wywiadowi brytyjskiemu(1950�1954) (Warsaw: IPN, 2005), because it corrects the exaggerated successes ofthe SB as presented by Mudryk�Mechnyk.

27

subversion, and provocation.” The Instructions of the RevolutionaryLeadership of the OUN of May 1941 (“The Struggle and Activity of the OUNduring the War”) state that the Security Service is the “second importantstate sector that the OUN must master as much as possible. The SecurityService has the executive power to destroy by state means elements hostileto Ukraine, which will appear in a territory as wreckers, as well as the abilityto control all of life.”8 The document also states that the “Responsible Leader(Referent) of the Security Service ensures the appropriate safeguarding oforganizational work and of its members, collecting information about hostileforces that act to the detriment of the OUN, carries out their liquidation,conducts internal intelligence work, etc.”9 The scholars O. I. Lysenko andI. K. Patryliak are correct in emphasizing that already by 1941 the OUN“had quite skillfully adopted the experience of instituting control andmastering a situation from its more skilled colleagues�opponents in theNKVD organs,” but also from the Germans.10

These tasks of the SB were in force until the end of its existence; theonly thing that changed was the organizational structure, although in time,especially in the Soviet situation, the importance of this organization notablyincreased in comparison with other underground structures.11

The organizational structure of the SB fully corresponded to theterritorial structure of the OUN, which on the eve of the German�Soviet warconsisted of krais, oblasts, okruhas, raions, and stanytsias.12 In the years1946�1948 the time frame corresponding to the materials in this volume,the structure of the SB consisted of krai, okruha�nadraion, and raionsections, and kushch and stanytsia informants. Each section was supposedto have a responsible leader, investigators, members of fighting groups,and archive keepers. In addition, nearly every section was supposed tohave intelligence, counterintelligence, police, and information divisions.13

In reality, owing to the lack of personnel, this was not always achievable.The jurisdiction of various levels of responsible leaders also changedfrequently, as evidenced by various instructions issued by SB leaders.14

8 I. K. Patryliak, ibid., pp. 497�98.9 Ibid., pp. 502�03, 519�22.10 Lysenko and Patryliak, pp. 10�12.11 For example, in the document, Order to the Responsible Leaders of the SB (April1945), it is clearly stated that “territorial leaders do not have the right to control theSB’s mail or reports that go upstairs,” while “raion responsible leaders (referents) ofthe SB report to their territorial leaders only verbally and only on matters that concernthem exclusively (organizational matters and operational work).” Ibid., p. 200.12 I. K. Patryliak, pp. 514�15.13 OUN i UPA (Kyiv: Naukova Dumka, 2005), p. 373; A. Kentii, UPA v 1944�1945 rr. (Kyiv,1999), p. 22.14 Lysenko and Patryliak, pp. 140�42, 158�60.

28

Some departures from the organizational structure, as indicatedabove, were dependent on the given territorial division of the OUN.15 As theinstruction indicates, from the very beginning the most trustworthy cadreswere recruited to the ranks of the SB. Very often fighting groups wereenlarged not only by OUN members but also individuals from the UPA, whohad distinguished themselves by their discipline, level of idealism,knowledge, and bravery. After these people were incorporated into thestructure of the SB, they were often retrained and then brought in asmembers of the OUN.

Much attention was devoted to training SB personnel of all levels.16 Inaddition to general topics, special disciplines were also studied, such asthe tasks of the SB, the SB’s practical activity with informants and doubleagents, liaison, police work, the Soviet agentura, intelligence andcounterintelligence, and conspiracy.17 Numerous instructions and ordersconstantly emphasized the need to purge SB personnel of hostileelements.18 In addition, the underground leaders always stressed the needto educate the population in the struggle against the agentura.19 Thematerials in this volume indicate that the knowledge and training of SBoperatives were relatively high.

Below is the organizational scheme of the SB from the Main Leadershipto nadraion, and from raion to the stanytsia.

15 Volyn i Polissia: UPA ta zapillia 1943�1944. Dokumenty i materialy. Litopys UPA,n.s., vol. 2 (Kyiv�Toronto, 1999), pp. 80�82, 305�08, and 419�27. See also Volyn, Polissia,Podillia: UPA ta zapillia 1944�1946. Dokumenty i materialy. Litopys UPA, n.s., vol. 8(Kyiv�Toronto, 2006), pp. 297�363, 373�87, 617�18, 707�17, and 851�59.16 For example, an instruction from June 1947 requires all members of the SB tofamiliarize themselves with the training material “Iak poboriuvaty NKVD i NKGB tat.zv. kontrrevoliutsiiu v SSSR.” All leading cadres, up to the raion level inclusively,were supposed to acquaint themselves with “Agentura NKGB v dii,” and up to thenadraion level, with “Do borot’by z agenturoiu” in PJP Collection, Box 81. See alsovarious instructions in Lysenko and Patryliak.17 Lysenko and Patryliak, pp. 161�71, 178�82, and 183�98.18 Ibid., pp. 175�77 and 199�201.19 A typical example of such general instructions that appeared in various territoriesis “Dumky do hutirky z naselenniam proty zarazy seksotstva” of 5 January 1945,the author of which was Iaroslav Starukh (“Stoiar”), the Krai Leader of Zakerzonnia.PJP Collection, vol. 11, 7 (1945), Box 81.

29

Structure of the OUN Security Service(Central Leadership to Nadraion)

Main OUN Leadership

Responsible Leader of the SB SB Section

Krai Responsible Leader of the SB SB Section

Okruha Responsible Leader of the SB SB Section

Deputy Information-Intelligence Agent

Deputy Operational Investigator

Nadraion SB

UPA Intelligence, Military police

30

Structure of the Security Service(Nadraion to Stanytsia)

Nadraion SB

Raion SB

Deputy

Chief

of Intelligence

Chief of

Investigators

Commandant of a

Fighting Group

Stanytsia

Informant

Intelligence

Agent