Пішов дев'ятий рік, якпровідні вчені створюютьнаш єдиний в країні науко�во�популярний журнал дляюнацтва.

З великою пошаною вітає�

мо постійних читачів і широко

розкриваємо двері у Країну

Знань для нових читачів.

Завдання нашого журналу

– допомогти вам стати Особис�

тостями, які вміють думати та

аналізувати, які зможуть ство�

рювати щось особливе, робити

нові відкриття для людства.

Для цього колектив журна�

лу, наші автори прагнуть писа�

ти статті, щоб пробуджувати у

вас допитливість, виховувати

повагу до знань, допомогти вам

стати творчими, вдумливими

людьми, здатними протистояти

«войовничій сірості», що зараз

буяє пишним цвітом.

Ми будемо ділитися з вами

знаннями про Світ, про числен�

ні відкриття, про те, як вони

здійснювалися і про вчених,

яким ці відкриття належать.

Дуже приємно навести слова

з ювілейного вітання нашому

журналу щирого друга «Країни

знань», члена науково�консульта�

тивної Ради журналу АнтонаГригоровича Наумовця, віце�

президента Національної акаде�

мії наук України, академіка НАНУ:

«Своїм журналом ви допомагаєте

ламати лід байдужості до науки

в усьому нашому суспільстві».

Хочу також навести рядки з

першої статті найпершого но�

мера, які належать членові нау�

ково�консультативної Ради,

академіку НАНУ Дмитру Ми�колайовичу Гродзинському,і висловлюють думку всієї ред�

колегії: «Наука – це надійні

вітрила, під якими людина

зможе увійти у справді прек!

расне майбутнє. А наповнити

ці вітрила дужим попутним

вітром допоможуть кожному з

вас ті знання, які ви одержуєте

вже сьогодні».

Бажаю Вам успіхів і час�тіше відчувати Радість Піз�нання!

ГОЛОВНОГО РЕДАКТОРА

Тамара Василівна Бєлих,математик, кандидат

технічних наук

Візьміть в життя надійні вітрила!...

СЛОВО ВЧЕНОГО

В.Г. Барьяхтар

Наш земляк – великий естествоиспытатель

Николай Николаевич Боголюбов 3

УКРАЇНА СВІТОВІ

М.М. Щербатюк

Його ім'я носить Інститут ботаніки НАН України 6

МАТЕМАТИКА

М.В. Шмигевський

Горизонти стохастики 9

ФІЗИКА

А.В. Якунов

Знову про когерентність у живому світі 12

С.Є. Зеленський

Чому досі не сфотографований електрон? 15

С.І. Приходько

Розв'язуємо задачі з фізики 18

БІОЛОГІЯ

О.Г. Мінченко, Д.О. Мінченко

Принцеса Біохімія 21

ІСТОРІЯ ТЕХНІКИ

І.О. Мікульонок

Звуки лікаря Короткова 28

СВІТ РОСЛИН

Д.О. Мінченко, О.Г. Мінченко

Чайне дерево і його цілющі властивості 30

ПРОБЛЕМИ НАВЧАННЯ

В.Ф. Плёнкина

Сказка – ложь? 32

АРХЕОЛОГІЯ

О.М. Титова

Україна – скарбниця пам'яток археології 34

НАША СТОЛИЦЯ ГІДНА ЛЮБОВІ

І.Ю. Парнікоза

Лисогір'я – урочище в плині часу 40

СВІТОВА КУЛЬТУРА

Александр Cуханов

Ангел по имени Хэп 44

ЖИТТЯ ВИДАТНИХ ЛЮДЕЙ

І.М. Гельфанд 49

ÍÀÓÊÎÂÎ-ÊÎÍÑÓËÜÒÀÒÈÂÍÀ

ÐÀÄÀА.П. Шпак,перший віце!президент НАНУ,головний вчений секретарНАН України, академік НАН України

А.Г. Наумовець,академік НАН України, віце!президент НАН України

Д.М. Гродзинський,академік НАН України

Л.В. Губерський,академік НАН України, ректорКиївського універститету імені Тараса Шевченка

М.З. Згуровський,академік НАН України, ректорНаціонального технічного університету України «Київськийполітехнічний інститут»»

В.П. Кухар,академік НАН України, президент Київської Малої академії дослідників

І.О. Анісімов,професор, декан радіофізичного факультетуКиївського національногоуніверситету імені Тараса Шевченка

М.В. Макарець,професор, декан фізичного факультету Київськогонаціонального університету імені Тараса Шевченка

Б.В. Валуєнко,кандидат мистецтвознавства,професор кафедри графікиНаціонального технічногоуніверситету України «КПІ»

КРАЇНА

ЗНАНЬ

НАШ ЗЕМЛЯК – ВЕЛИКИЙ ЕСТЕСТВОИСПЫТАТЕЛЬ НИКОЛАЙ НИКОЛАЕВИЧ БОГОЛЮБОВ

Наука может быть созда!

на только теми, кто насквозь

пропитан стремлением к ис!

тине и пониманию.А.Эйнштейн,

немецкий физик

В 2009 году научная об�

щественность Украины, Рос�

сии, Болгарии, Чехии, Венгрии,

Германии и ряда других стран

торжественно отметила 100

лет со дня рождения одного из

величайших естествоиспыта�

телей прошлого века Николая

Николаевича Боголюбова.

Мне довелось участвовать

в мемориальных конферен�

циях в Москве, Дубне и у нас в

Киеве.

Свой творческий путь

Н.Н. Боголюбов начал в Киеве

под руководством академика

Н.М. Крылова. Николай Нико�

лаевич очень рано получил

всемирное признание, стал

доктором наук, был удостоен

ряда международных премий.

В середине пятидесятых годов

переехал в Москву. Принимал

активное участие в создании

ядерного щита СССР.

Последние 25 лет своей

жизни он работал директором

Объединённого института

ядерных исследований (Дуб�

на, Россия). По инициативе

Н.Н. Боголюбова в Киеве был

создан Институт теоретичес�

кой физики, который сейчас

носит его имя.

Николай Николаевич Бо�

голюбов внёс выдающийся

вклад в развитие математики,

нелинейной механики, теоре�

тической и математической

физики. Его идеи и результа�

ты, несомненно, ещё долго бу�

дут определять развитие фи�

зики и математики.

Объём результатов Н.Н. Бо�

голюбова настолько велик и

значим, что «отец кибернети�ки» Норберт Винер считал(пока не встретился лично),что в России работают троеБоголюбовых: математик,механик и физик. По

масштабу своего вклада в нау�

ке Н.Н. Боголюбов стоит в од�

ном ряду с Ньютоном, Пуанка�

ре и Гильбертом.

Сам о себе учёный в бесе�

де со своим учеником и дру�

гом академиком А.Н. Тавхелид�

зе сказал так. «Я был верующим

христианином. Всю жизнь

трудился. С тринадцати лет

серьёзно занимался наукой. А,

впрочем, характером особо

вредным не отличался».

В этой заметке я расскажу

о двух направлениях в физике,

развитие которых обязано Ни�

колаю Николаевичу. Данные

направления близки моим на�

учным интересам.

Первое – это новое сос�

тояние вещества, возникаю�

щее при температурах вблизи

абсолютного ноля.

В 1947 году Боголюбов

построил теорию нового сос�

тояния газов со слабым оттал�

киванием между молекулами

газа. Он впервые нашёл спек�

тры энергии такой системы и

описал свойства вещества в

этом состоянии.

Эти результаты учёного

существенно повлияли на раз�

витие теории сверхтекучести.

Н.Н. Боголюбову также при�

надлежат важные результаты в

теории сверхпроводимости

металлов. В настоящее время

теорию сверхпроводимости

справедливо связывают с име�

нами Бардина, Купера, Шри�

фера, Боголюбова.

В 1995�1996 годах были

выполнены эксперименты по

наблюдению боголюбовского

ÑËÎÂÎ Â×ÅÍÎÃÎÑËÎÂÎ Â×ÅÍÎÃÎ

Николай НиколаевичБоголюбов(190941992)

состояния. Эксперименты

проводились с разреженны�

ми газами щелочных металлов

(Рубидий � 87, Натрий � 23, Ли�

тий � 7). Они проводились при

температурах очень близких к

абсолютному нулю темпера�

тур. Их результаты полностью

соответствовали предсказани�

ям Николая Николевича.

До сих пор считалось, что

при низких температурах все

вещества будут находиться в

твёрдом состоянии. Экспери�

мент показал, что это не так:

при очень низких температу�

рах имеется новое боголю�

бовское состояние вещества. В

2001 году трое физиков полу�

чили Нобелевские премии за

эти работы. Увы, в это время

Н.Н. Боголюбова уже не было в

живых, а Нобелевские премии

не присуждаются посмертно.

Вторая проблема, на кото�

рой я хочу остановиться, свя�

зана с физической кинетикой.

До 1872 года существовала

только макроскопическая тео�

рия тепловых явлений.

В 1872 году австрийский

физик Больцман установил

основное уравнение для опи�

сания тепловых явлений в га�

зах на атомном уровне. В этом

же году Больцман нашёл мате�

матическое выражение для

энтропии (мере беспорядка

газов) и доказал закон её воз�

растания со временем. Эти ре�

зультаты сейчас относятся к

золотому фонду физики.

Однако их первоначаль�

ная судьба была трудной.

Достижения Больцмана не бы�

ли поняты его современника�

ми, на него обрушился шквал

критики. Критиковали его все:

и его друг Лошмидт, и Церме�

ло, и великий Пуанкаре. Пуан�

каре даже запретил своим уче�

никам читать работы Больцма�

на. Дело в том, что уравнениеБольцмана содержало стре�лу времени. Оно описывалотолько то, что связано с бу�

дущим. Такого в науке ещё не

было. Уравнения Ньютона

триста лет успешно описывали

и прошлое, и будущее. У Нью�

тоновской механики нет стре�

лы времени. Критика шла под

лозунгом: «Раз ваша теория

противоречит Ньютону, зна!

чит, она – неправильная».

Вместе с тем теория Боль�

цмана прекрасно описывает

очень многие явления в систе�

ме большого числа атомов.

Налицо явная драма идей. Бо�

лее семидесяти лет никто не

мог разрешить эту проблему.

В 1946 году в работе

«Проблемы динамическойтеории в статистической фи�зике» Н.Н. Боголюбов дал пол�

ное решение упомянутой выше

драме идей «Ньютон – Боль�цман» что послужило мощней�

шийшим импульсом развития

физической кинетики. Он

сформулировал физическийсценарий перехода от обра�тимой механики Ньютона кнеобратимым уравнениямфизической кинетики, ипредъявил математическоерешение проблемы.

Работа Боголюбова богата

новыми физическими и мате�

матическими идеями. Она на�

писана исключительно чётко и

ясно. Гипотезы автора оговоре�

ны, новые результаты – после�

довательно доказываются. При

её изучении меня не покидало

чувство восхищения красотой

этой работы и редчайшего оза�

рения автора при её выполне�

нии. Беседы с моими коллега�

ми и друзьями показали мне,

что я – не одинок. У них такие

же впечатления об этой работе.

Ясно одно, хотя работа

написана понятно, она несёт

на себе печать гения. Н.Н. Бо�

голюбов не только получил

все известные до него резуль�

таты физической кинетики,

но и показал пути дальнейше�

го развития. Первый шаг на

этом пути он сделал сам со

своим аспирантом К.П. Гуро�

вым в 1947 году. Тогда они по�

лучили квантовое кинетичес�

кое уравнение и дали доказа�

тельство существования в газе

атомов квазичастиц.

Физики Дубны и Москвы

внесли весомый вклад в разви�

тие идей Боголюбова в этой

области.

Мне приятно отметить,

что идеи учёного интенсивно

развивались в нашей Акаде�

мии, в Украине.

В 1961 году мы с С.В. Пелет�

минским использовали идеи

Н.Н. Боголюбова для исследо�

вания релаксации в плазме в

сильном магнитном поле. Эту

работу мы показали Н.Н. Бого�

любову и получили его полное

одобрение. С того времени и до

1992 года продолжалось моё

активное сотрудничество с Ни�

колаем Николаевичем, а сейчас

с его учениками.

В 1967 году академик

С.В. Пелетминский и профес�

сор А.А. Яценко опубликовали

работу, в которой была сущес�

твенно развита техника полу�

чения кинетического уравне�

ния для атомов газа. В следую�

щем году ими и мною был

найден интеграл столкнове�

ний в старших порядках.

В 1974 году С.В. Пелет�

минский и А.И. Соколовский в

общем виде доказали закон

возрастания энтропии на ос�

нове идей Н.Н. Боголюбова.

Академик И.Р. Юхновский

широко использовал и разви�

вал методы Н.Н. Боголюбова для

исследования фазовых перехо�

дов и развития физики конден�

сированного состояния.

Академик А.Г. Загородний

применил идеи Боголюбова

для изучения пылевой плазмы.

Он предложил кинетические

уравнения для плазменных

частиц и пылинок и нашёл но�

вые важные решения.

Профессор В.Ф. Лось из

Института магнетизма дал до�

КРАЇНАЗНАНЬ

4

№ 1 2010

5

НАШ ЗЕМЛЯК – ВЕЛИКИЙ ЕСТЕСТВОИСПЫТАТЕЛЬ НИКОЛАЙ НИКОЛАЕВИЧ БОГОЛЮБОВ

казательство одной из гипотез

Николая Боголюбова по

построению кинетического

уравнения.

Теперь о моих встречах и

беседах с незабвенным Нико�

лаем Николаевичем.

Академик А.Н. Сисакян в

своей статье об учёном писал:

«Никогда не оставляли его

равнодушным не только ин!

тересные научные идеи, но и

людские нужды».

Это в полной мере я ощу�

тил на себе. Когда я работал в

Донецке, к нам часто приез�

жал Николай Николаевич

младший. Он делал доклады

по науке и оппонировал на�

шим сотрудникам. Как�то он

сказал мне: «Виктор Григорье!

вич, когда вам нужно, не стес!

няйтесь, и обращайтесь пря!

мо к Николаю Николаевичу и

по науке, и по житейским де!

лам». Посещение Николаем

Николаевичем младшим До�

нецкого физико�техническо�

го института было большой

поддержкой нам и всему инс�

титуту. Я, конечно, понимал,

что поездки Николая Никола�

евича младшего к нам в До�

нецк были с одобрения отца.

Когда в 1982 году Борис

Евгеньевич Патон пригласил

меня на работу в Киев, я по�

ехал советоваться с Николаем

Боголюбовым. Ответ его был

кратким и исчерпывающим:

«Раз вас пригласил Патон

лично, нужно ехать». Потом

немного помолчал и добавил:

«Вам треба вивчати україн!

ську мову». После чего мы пе�

решли к физике.

Теперь несколько слов о

Евгении Александровне, суп�

руге Николая Николаевича.

Была наша делегация в Ита�

лии. Известный физик Абдус

Салам пригласил Боголюбова

к себе в Триест.

Все вышли провожать Ни�

колая Николаевича и Евгению

Александровну. Учёный заго�

ворился и оставил свой знаме�

нитый чёрный портфель на

скамейке. В этом портфеле он

держал рукописи своих вы�

числений. Николай Николае�

вич никому не позволял брать

этот портфель, так как доро�

жил своими научными запися�

ми. Евгения Александровна

взяла его, чтобы поднести учё�

ному. Николай Николаевич

начал отчитывать жену, а та

молчит. Я нашёл возможность

спросить, почему она молча�

ла. Ответ поразил меня. Вот

он: «Виктор Григорьевич! Ни!

колай Николаевич – гений, и я

хочу и обязана делать все,

чтобы он не нервничал».

В.Г. Барьяхтар, академик НАН Украины

В.Г. Барьяхтар на конференции по Глобальным катастрофам,Сицилия, Италия

Для нас большая честь печатать статьи, присланные

большим другом нашего журнала, учёным с мировым именем

Виктором Григорьевичем Барьяхтаром.

В.Г. Барьяхтар – академик Национальной Академии наук Ук�

раины, директор института магнетизма НАН Украины и МОН

Украины, лауреат трёх премий Украины в области науки и тех�

ники: две премии за работы по физике, одна – по экологии за

работы по ликвидации последствий катастрофы на ЧАЭС.

Лауреат двух международных премий. По физике – премия

Объёдиненного института ядерных исследований им. Н.Н. Бого�

любова (г. Дубна), за работы по ликвидации последствий катас�

трофы на ЧАЭС премия международного союза ученых и науч�

ного фонда им. Св. Валентина.

Награждён Золотой медалью им. В. Вернадского Националь�

ной Академии наук Украины и Золотой медалью им. К. Ушин�

ского Академии педагогических наук Украины.

КРАЇНАЗНАНЬ

Ohne Wachstoffe kein Wachstum.F. Vent

Без ростових речовин немає

росту.Ф. Вент

У нашій державі гостро від�

чувається потреба у позитивно�

му сприйнятті історії, минулих і

теперішніх здобутків нації. Не

оминула ця проблема і вітчизня�

ну науку. В історії нашої науки бу�

ло достатньо вчених світового

рівня. Однак часто вони незаслу�

жено забуті, іноді їхні здобутки

сприймаються у викривленому

світлі. У цій статті мені хочеться

познайомити юних читачів з

людиною, яка була захопленим

дослідником природи, визнач�

ним мислителем і вченим.

Микола Григорович Холод�

ний народився 22 червня 1882

року в російському місті Тамбові.

Батьки майбутнього природо�

знавця були поважними та інте�

лігентними людьми. Батько, Гри�

горій Макарович, учителював у

тамбовській гімназії. Він похо�

див з роду запорізького козака і

був випускником Харківського

університету. Добре знав україн�

ську мову і любив читати твори

українських письменників. Ма�

ти, Олександра Олексіївна, за по�

ходженням етнічна росіянка, ви�

ховувала дітей вдома.

У родині Холодних було

дев’ятеро дітей. Слід згадати про

старшого брата Миколи — Гри�

горія. Судячи з фотографій та

спогадів вченого, Григорій був

дуже привабливою людиною. До

меншого брата він ставився з ве�

ликою часткою опікунського

обов'язку. Дружиною Григорія

була славнозвісна Віра Холодна

— акторка німого кіно, що втілю�

вала на екрані трагічні долі жі�

нок; на жаль, і її доля склалася та�

кож досить трагічно.

У дитячі роки юний дослід�

ник захоплювався орнітологією,

проводив багато часу, спостері�

гаючи за птахами у природному

середовищі. Вчився успішно і от�

римав по закінченні гімназії у

Новочеркаську, куди переїхала

родина, золоту медаль. Однак був

досить замкнутим, сидів на зад�

ній парті а у вільний від основ�

них занять час інтенсивно зай�

мався самоосвітою. Закінчивши

гімназію, він вступає до Київ�

ського університету Святого Во�

лодимира.

Влітку перед першим кур�

сом майбутній вчений разом з

батьком, якого було направле�

но на Паризьку всесвітню вис�

тавку, відвідує Берлін, Париж та

інші європейські столиці. Судя�

чи зі спогадів, він не був надто

вражений побаченим. Лише

мистецькі музеї Відня та Пари�

жа викликали у нього захват.

У студентські роки у Мико�

ли проявляється нахил до вив�

чення ботаніки, фізіології рос�

лин та мікробіології. Цьому та�

кож сприяли блискучі викла�дачі університету, які заці�кавлювали молодь наукою.Серед них особливо потрібно

відзначити С.Г. Навашина —

вченого, що вперше описав

подвійне запліднення у рослин.

Після закінчення універси�

тету у 1906 році Микола Григо�

рович отримує місце хранителя

ботанічного кабінету, що відпо�

відає посаді сучасного асистен�

та кафедри, і одночасно пра�

цює над магістерською дисер�

тацією, яка присвячена впливу

іонів металів на процеси под�

разливості у рослин.

З успіхом захистивши ма�

гістерську роботу в 1919 році,

він залишається працювати в

університеті. Викладацька діяль�

ність Холодного триває прак�

тично до евакуації 1941 року, од�

ночасно він проводить свої дос�

лідження у лабораторіях універ�

ситету. В буремні двадцяті роки

вчений писав і читав лекції літе�

ратурною українською мовою,

6

№ 1 2010

ÓÊÐÀIÍÀ ÑÂIÒÎÂIÓÊÐÀIÍÀ ÑÂIÒÎÂI....

Микола Григорович Холодний(188241953) за роботою

у будиночку біологічної станціїпоблизу села Старосілля, 18 км

від Києва, де проводились основні експериментальні дослідженнявченого, починаючи з 1919 року

хоч рідною для нього була ро�

сійська і вихований він був у ро�

сійських традиціях.

Коли було організовано Інс�

титут ботаніки (спочатку ця ус�

танова називалась кафедра бота�

ніки УпрНауки, згодом була пе�

рейменована в Інститут ботані�

ки АН УРСР, який став місцем ро�

боти багатьох вчених�біологів),

Миколу Григоровича запросили

на науково�дослідницьку роботу.

За своє довге наукове життя

Микола Григорович вивчав бага�

то проблем біології. Поміж його

робіт хочу особливо виділити

монографію «Залізобактерії»,

яка ж вийшла 1926 року.

Після появи цієї книги вче�

ному запропонували видати її

переклад у Німеччині. Не знай�

шовши гідного перекладача,

Микола Григорович сам зро�

бив ґрунтовний переклад на

німецьку мову, і того ж року

монографія «Eisenbakterien»побачила світ у видавництві

«Gustav Fisher Verlag». Результа�

ти мікробіологічних дослід�

жень вченого, опубліковані в

цій монографії, розкрили чи�

мало питань, пов'язаних із

життєдіяльністю залізобакте�

рій, а також мали певні прак�

тичні наслідки, що вплинули

на модернізацію системи водо�

постачання у світі.

Основною науковою пра�

цею Миколи Григоровича слід

вважати монографію 1939 ро�

ку «Фітогормони», де він зіб�

рав усю відому на той час ін�

формацію про фітогормони,

доповнюючи її результатами

власних досліджень. Тодішні ві�

домості, головним чином, об�

межувалися інформацією про

фізіологічну роль та біохімію

індоліл�3�оцтової кислоти або

ауксину. А М.Г. Холодний у сво�

їй книзі описав ефекти, спри�

чинені іншими фітогормона�

ми, і, аналізуючи їх, передба�

чив відкриття нових класів

рослинних гормонів.

У цій роботі вчений не

просто зібрав відому на той час

інформацію. Його глибокі роз�

думи, що стосуються гормо�

нальної регуляції ростових та

морфогенетичних процесів,

електрофізіологічних явищ у

рослин залишаються акту�альними дотепер.

Вчення про тропізми, пос�

тульоване Холодним у двадцятих

роках минулого століття, сприя�

ло значному поступу розуміння

ролі та функцій ауксину. На його

думку, тропічні рухи рослин

спричинюються полярним

транспортом індоліл�3�оцтової

кислоти. При чому клітини зон

розтягування пагона і кореня по�

різному реагують на приблизно

однакову концентрацію ауксину,

який накопичується у клітинах

нижньої частини горизонтально

розміщеної рослини — апікаль!

на частина пагона вигинається

вгору, а корінь починає рости у

геотропічному напрямку.

У світовій науці ця теорія

дістала ім'я голландського вчено�

го Ф. Вента, який теж працював у

даному напрямку, і майже одно�

часно, незалежно від Миколи

Холодного, сформулював і опуб�

лікував основні її тези. В силу

певних обставин, основною се�

ред яких була ізольованість СРСР,

інформація М.Г. Холодного при�

вернула належну увагу наукових

кіл з певним запізненням.

Слід зазначити, що гормо�

нальна теорія тропізмів була

7

ЙОГО ІМ’Я НОСИТЬ ІНСТИТУТ БОТАНІКИ НАН УКРАїНИ

Робочий стіл М.Г. Холодного у кімнаті4музеї вченого при Інституті ботаніки НАН України

Німецьке видання монографії «Залізобактерії» (1926) і перше видання монографії «Фітогормони» (1939)

КРАЇНАЗНАНЬ

сприйнята науковим середови�

щем дуже позитивно, основні її

аспекти не викликали жодної не�

гативної полеміки. І серед вітчиз�

няних фізіологів рослин прийня�

то називати вчення про тропіз�ми теорією Холодного�Вента.

Необхідно згадати про ще

одну рису цього талановитого

вченого. Він був надзвичайно

гарним методологом. Умів зна�

ходити відповіді на складні нау�

кові питання за допомогою влас�

норуч сконструйованих віднос�

но простих приладів. Звісно, ні в

якому разі не можна відмовляти�

ся від застосування високотех�

нологічного обладнання при

проведенні наукових експери�

ментів, та іноді для наукового від�

криття достатньо листка паперу,

олівця і гострого розуму дослід�

ника. Не слід недооцінювати цю

обставину. Тому Микола Григо�

рович як дослідник дуже прис�

кіпливо ставився до підбору сво�

їх співробітників. Зазвичай, щоб

проекзаменувати претендента,

він примушував його повторю�

вати свої власні експерименти.

Потрібно також сказати

кілька слів про стиль і мову нау�

кових праць вченого. МиколаГригорович мав рідкісний дарписати наукові роботи ціка*во. Його тексти захоплюють чи�

тача. В цьому його можна порів�

няти хіба що з Чарлзом Дарвіном.

У автобіографічній праці

«Воспоминания и мысли на�туралиста», крім опису дитячих

та студентських років свого жит�

тя, Микола Григорович роз�

повідає про своє становлен�

ня як вченого�біолога. Чита�

ючи цю книгу, ми чітко ро�

зуміємо, що крім великого

таланту природознавця, він

володів неабиякою працез�

датністю, яку виховував у со�

бі протягом багатьох років.

Саме цю роботу вченого

рекомендую школярам, що

захоплюються вивченням

природи. Можливо, з її до�

помогою вони трохи наб�

лизяться до розуміння природ�

них явищ і осягнуть природу піз�

нання особистості.

Микола Григорович добре

малював. Його малюнки вико�

нані тушшю, сповнені експресії,

розкривають мистецькі здіб�

ності цієї людини. Талант при�

родознавця тісно переплітався

з талантом художника.

Хочу зобразити Миколу

Григоровича не тільки як виз�

начного вченого, автора понад

двохсот статей та монографій,

що присвячені актуальним пи�

танням мікробіології і фізіології

рослин, але і як людину, на долю

якої випали лихоліття револю�

ції та двох воєн, прикра зневага

в останні роки життя.

М.Г. Холодний не був про�

тивником радянської системи.

За влучним висловом доктора

філософських наук, директора

Інституту філософії НАН Украї�

ни М.В. Поповича, Микола Гри!

горович, попри походження і

гімназійну освіту, був товари!

шем, а не колегою. Та все ж і йо�

го торкнулось невігластво та

нетерпимість псевдонаукової

сірості. Прибічники «школи»

академіка Лисенка визначного

вченого оголосили зрадником

ідеалів радянського науковця, а

вчення про фітогормони назва�

ли хибним. Свідченням цього є

численні статті, які й зараз мож�

на легко відшукати у наукових

бібліотеках. 1950 року М.Г. Хо�

лодного фактично звільнили з

Інституту.

Останні роки життя вчений

жив у невеличкому будиночку,

ходив на прогулянки до Голосіїв�

ського парку, спостерігав за при�

родою, яку так любив. Звісно, за�

раз важко судити про його то�

дішній душевний стан. На його

фотографії, зробленій у ті роки,

ми бачимо вже дуже виснажену,

стару людину. Напевно, образа і

безвихідь отруювали його жит�

тя, однак, хочеться сподіватися,

що він вірив: ніхто не зможе віч�

но протистояти істині.

Прийдешнє все розсудило,

справедливість було відновлено.

Інституту ботаніки НАН України

присвоєно ім'я Миколи Григо�

ровича Холодного. Однак це ні

в якому разі не применшує тра�

гізму постаті цього вченого.

Помер Микола Григорович

4 травня 1953 року і був похова�

ний на Лук'янівському цвинтарі.

В Інституті ботаніки є кімната�

музей вченого, де зібрані його

оригінальні роботи, фотографії

та особисті речі. Основні віхи йо�

го життя представлено в експози�

ції невеличкого музею, який пра�

цює на Лук'янівському цвинтарі.

Завершуючи статтю, хочу

висловити щире сподівання, що

вчені рівня Миколи Григорови�

ча з'являтимуться в усіх галузях

української науки, а нелюдське

свавіля у суспільстві більше

ніколи не повториться, не зни�

щить жодного генія і жодну чес�

ну людину.

Будемо вірити, що після

всіх потрясінь і трансформацій,

які відбуваються сьогодні, наш

народ відновить свій потенціал

і приєднається до світлої когор�

ти європейських народів не

тільки географічно, але й куль�

турно. Адже наука, як відомо, —

це сфера не тільки цивілізації,

але і культури.

М.М. Щербатюк,молодший науковий співробітник

лабораторії електронної мікроскопії Інституту ботаніки

ім. М.Г. Холодного НАН України

8

№ 1 2010

МалюнокМиколи Григоровича Холодного

Теорія ймовірностей – це застосування

математики до здорового глузду.П'єр Симон Лаплас (174941827),

французький мислитель

У повсякденному житті всі ми дуже часто го�

воримо – «це неймовірно» або «малоймовірно»,

маючи на увазі, що очікувати чогось за певних

обставин – марно. Інколи навіть даємо

конретний вираз для своїх відчуттів, кажучи –

ймовірність 100% або 50%. Але все це відбуваєть�

ся на рівні інтуїтивного сприйняття дійсності і

нічим не обґрунтоване з наукової точки зору.

Початок розвитку теорії ймовірностей (сто�

хастики) відносять до XVII століття і пов'язують із

комбінаторними задачами в азартних іграх. Золоті

правила гри – закономірності, яким підпорядкову�

ються випадкові події в процесі гри, були відомі ще

за давніх часів.

Хоча сьогодні теорія ймовірностей має стільки

ж спільного з азартними іграми як, наприклад, гео�

метрія – з вимірами площ при землемірних робо�

тах, предметом її вивчення залишаються законо�

мірності випадкового.

Нині стохастика, подібно до інших розділів ма�

тематики, – досить строга наука, що розвивається.

Вона може пояснити велику кількість наукових

фактів і результатів різних експериментів. Методи

теорії ймовірностей відіграють особливо важливу

роль у фізиці, економіці, соціології, військовій

справі та багатьох інших науках.

Відомо, що завданням науки є створення

системи понять про явища дійсності, а також

встановлення і дослідження закономірностей,

яким підпорядковуються ці реальні явища. Їхнє

вивчення часто зумовлює потребу проводити

певні експерименти і спостерігати за їх наслідка�

ми. Такі експерименти називають також досліда�

ми або випробуваннями. Результати (наслід�ки) випробувань називають подіями.

На результати випробувань впливає багато

різноманітних чинників, що взаємодіють між

собою. Будь�яке конкретне поєднання цих чин�

ників називають ситуацією, або сукупністю

умов, або комплексом умов. Кожна ситуація ство�

рює передумови появи однієї чи декількох від�

повідних подій.

Наприклад, якщо комплекс умов складає: ат�

мосферний тиск 760 мм і температура 100° за

Цельсієм, то подією буде перетворення води в па�

ру (позначимо цю подію через А). Змінивши ком�

плекс умов (тобто змінивши або тиск, або темпе�

ратуру) подію А можна й не отримати. Цього разу

може відбутися подія В (вода буде в рідкому стані)

або подія С (вода буде в твердому стані).

Отже, кожну подію можна розглядати як ре�

зультат реалізації відповідного комплексу умов. На�

далі, кажучи про певну подію, ми будемо вважати,

що комплекс умов або відповідна ситуація вже за�

фіксована, і на цьому не будемо наголошувати.

У комплекс умов, який породжує певну подію

А, включають лише основні, найбільш впливові

складові. Врахувати всі фактори, що породжують

подію А, практично неможливо. Тому в багатьох ви�

падках на появу події А впливають випадкові факто�

ри. Ці фактори можуть зумовити випадковість події.

Наприклад, метеорологічні явища зазнають

впливу багатьох невизначених факторів. І ми не мо�

жемо врахувати всі сили, які діють, скажімо, на хма�

ри. Динаміка хмар підлягає випадковим законам.

Також не можна отримати повну інформа�

цію про всі сили, які діють у суспільстві. Суспіль�

ний розвиток – результат спільної дії багатьох

випадкових факторів. Це ж можна сказати про

поведінку окремої людини, про формування її

психологічного стану.

Більшість математичних методів, які засто�

совують в різних галузях природознавства, тех�

ніки, економіки, гуманітарних науках, спирають�

ся на уявлення про наявність випадковості в

цих галузях.

Випадковість – це не вигадана математич�

на абстракція, вона, безумовно, існує в реальному

світі. Це означає, що іноді ми не в змозі отримати

повну інформацію про явища не лише через на�

ші невміння, нездатність, неточність приладів,

але й об'єктивно: так влаштована природа.

У фізиці добре відомий принцип невиз�наченості Гейзенберга (1927 рік), згідно з

яким неможливо одночасно точно визначити

деякі величини, наприклад, імпульс і координа�

ту мікрочастинки. Це випливає з природи са�

мих мікрочастинок (корпускулярно�хвильовий

ГОРИЗОНТИ СТОХАСТИКИ

ÌÀÒÅÌÀÒÈÊÀÌÀÒÅÌÀÒÈÊÀ

КРАЇНАЗНАНЬ

10

№ 1 2010

дуалізм), а не відбиває недоліки методу і прин�

ципів вимірювання. Справжній стан частинки

можна описати тільки ймовірністю, пов'язаною

з хвильовою функцією.

Сучасні наукові дослідження переконують у

тому, що на квантово�механічному рівні майже

всі фундаментальні закони природи мають імо�

вірнісний характер. Такий висновок, певною мі�

рою, є справедливим і для багатьох явищ техніки,

економіки, природознавства, гуманітарних наук.

На описовому рівні випадкова подія та

пов'язані з нею поняття означаються таким чином.

Подію називають випадковою подією(або стохастичною подією), якщо при реаліза!

ції певного комплексу умов вона може відбути!

ся або не відбутися.

Експерименти, наслідками яких є випадкові

події, називають випадковими експеримента*ми (або стохастичними експериментами).

Отже, результат випадкового експерименту не

можна передбачити заздалегідь. Неможливість од!

нозначно передбачити результат відрізняє випад!

ковий експеримент (явище) від детермінованого.

Слово «стохастичний» походить від грецько�

го слова – здогадка. Вживається у значен�

ні – випадковий, ймовірний.

Приклади випадкових подій: народження

хлопчика в сім'ї; вступ юнака до вищого нав�

чального закладу; банкрутство фірми в умовах

кризи тощо.

Не всі випадкові події підлягають вивченню

засобами теорії ймовірностей. Випадкові події,

що вивчаються в теорії ймовірностей, мають дві

характерні особливості.

По�перше, всі вони відбуваються в масових

явищах, і тому їх називають масовими подіями.

Подію називають масовою, якщо комплекс

умов, що її породжує, можна повторити як зав!

годно багато разів (хоча б у принципі, теоре!

тично).

Наприклад, масовими є наступні події: випа�

дання герба при підкиданні монети; випадання

«шістки» (шести очок) при киданні грального ку�

бика; попадання в «десятку» під час пострілу по

мішені тощо.

Зрозуміло, що масовою випадковою подією

буде також випадання цифри (решки) при підки�

данні монети. Нагадаємо, що решка – це лицьова

сторона монети (аверс), на якій вибито її номінал,

наприклад 1 гривня. Орел, герб – це зворотна сто�

рона (реверс) монети.

Другою особливістю випадкових подій, що

вивчаються в теорії ймовірностей, є статистич!

на стійкість частот. Це означає, що при прове�

денні великої кількості випробувань відносна час�

тота випадкової події (відношення числа появ по�

дії до загального числа випробувань) виявляє

властивість стійкості, тобто стабілізується біля де�

якого числа, яке визначає ймовірність події.

Стійкість частот – це об'єктивна властивість

масових випадкових явищ реального світу. Така

властивість стійкості частот дозволяє досить

точно прогнозувати властивості явищ, пов'яза�

них із даними випробуваннями.

Замість терміну «статистична стійкість» вжива�

ють також термін «статистична однорідність».

Таким чином, предметом теорії ймовір�ностей є вивчення кількісних закономірностей,

які характерні для масових однорідних випадко!

вих подій.

Зазначимо, що теорія ймовірностей має спра�

ву не безпосередньо з явищами дійсності, реально�

го світу, а з їх математичними моделями. У ма�

тематичній моделі мають бути правильно передані

суттєві сторони явища, що вивчається. Несуттєві

сторони не враховують, відкидають. Занадто де�

тальний опис явища призводить до ускладнення

математичної моделі та може призвести до прак�

тичної неможливості її дослідження. Занадто спро�

щена модель може привести до хибних висновків.

Тому вельми важливим є вибір «золотої середини»,

тобто вибір адекватної моделі, яка, з одного боку,

підлягає ефективному дослідженню математични�

ми засобами, а з іншого – з високим ступенем точ�

ності описує реальні явища.

Наведемо схему, яка вказує на місце матема�

тичних моделей при дослідженні реальних явищ.

Таким чином, теорія ймовірностей – це

математична наука, яка вивчає математичні

моделі випадкових експериментів, тобто експе!

риментів, наслідки яких не можна визначити

однозначно умовами проведення експерименту.

При цьому припускається, що сам експеримент

можна повторити як завгодно багато разів (хоча

б у принципі) при незмінному комплексі умов, а

наслідки експерименту (випадкові події) мають

статистичну стійкість.

Якщо говорити більш детально, то теорія ймо�

вірностей встановлює такі зв'язки між ймовірнос�

тями випадкових подій у математичних моделях,

які дозволяють обчислювати ймовірності складних

подій за ймовірностями простих подій.

ГОРИЗОНТИ СТОХАСТИКИ

У теорії ймовірностей використовують ре�

зультати і методи багатьох галузей математики

(комбінаторики, математичного аналізу, алгебри,

логіки та ін). Однак теорія ймовірностей має пев�

ну своєрідність, оскільки вона тісно пов'язана з

різними застосуваннями, причому ці застосуван�

ня не настільки звичні, як, наприклад, застосуван�

ня диференціальних рівнянь.

Тому ефективно оволодіти теорією ймовір�

ностей може лише той, хто розв'язує багато за�

дач. Ці задачі часто мають «нематематичну» пос�

тановку, і треба вміти будувати відповідну мате�

матичну модель. У результаті наполегливих дій

по розв'язуванню задач і вивченню теоретично�

го матеріалу здобувається теоретико�ймовірніс�

на інтуїція, приходить досвід у використанні цієї

науки на практиці.

Методи теорії ймовірностей широко застосо�

вуються в різних галузях природознавства, техні�

ки, економіки, гуманітарних науках. Багато вчених

вважають, що в наш час відбувається «стохастична

революція» у свідомості людського суспільства. Це

обумовлено передусім тим, що багато подій і про�

цесів у нашому житті мають випадковий характер.

Зазначимо, що теорія ймовірностей слугує та�

кож для обґрунтування математичної і прикладної

статистики. Статистичні методи у свою чергу ви�

користовуються при плануванні та організації ви�

робництва, для аналізу технологічних процесів,

для контролю якості продукції та в інших цілях.

Предметом математичної статистики є

дослідження статистичних закономірностей, яким

підпорядковані масові випадкові явища. Ці дослід�

ження проводять на підставі статистичних даних –

результатів спостережень, а закономірності вивча�

ють за допомогою методів теорії ймовірностей.

Таким чином, математична статисти*ка виступає як цільове застосування теорії

ймовірностей для дослідження статистич*них даних з метою одержання наукових іпрактичних висновків щодо закономірнос*тей масових випадкових явищ.

Зазначимо, що методи теорії ймовірностей і

математичної статистики застосовуються в та�

ких дисциплінах, як «Теорія надійності»,«Економетрія», «Теорія ризику», «Теоріямасового обслуговування» та ін.

Широкому впровадженню математико�ста�

тистичних методів дослідження сприяла поява в

другій половині ХХ ст. електронних обчислюваль�

них машин і, зокрема, персональних комп'ютерів.

Імовірнісно�статистичні програмні пакети зроби�

ли ці методи більш доступними і наочними, оскіль�

ки трудомістку роботу з розрахунку різних статис�

тик, параметрів, характеристик, побудову таблиць і

графіків почав виконувати комп'ютер. А дослідни�

ку і користувачу комп'ютера залишилася, голов�

ним чином, творча робота: постановка задачі, по�

будова математичної моделі, вибір методів

розв'язування та інтерпретація результатів.

«Наука про випадкове» досягла значних успі�

хів за кілька століть свого розвитку та ще не всі її

вершини підкорено.

ЛІТЕРАТУРА1. Колмогоров А.Н. Основные понятия тео�

рии вероятностей. – М., 1974.

2. Майстров Л.Е. Развитие понятия вероят�

ности. – М., 1980.

3. Гнеденко Б.В. Из истории науки о случай�

ном. – М., 1981.

4. Шмигевський М.В., Зелепугіна І.М., Попова

Л.С. Теорія ймовірностей і математична статисти�

ка. – К., 2010.

М.В. Шмигевський

11

Хоан Міро (1893&1983) –каталонський художник,скульптор, графік, «духовнийбатько» сучасного авангарду.У 1930&х роках потрапляєпід вплив несвідомогомистецтва.Багато його робіт того часу,включаючи «КарнавалАрлекіна», були створеніз образів, які художник бачив уві сні, в своїй колекціїрізноманітних фігурок чи простобудь&яких форм і плям

КРАЇНАЗНАНЬ

Сложно ли? Спорно ли?

Просто, как в формуле.С.Кірсанов,

радянський поет

У №4 «Країни знань» за 2008 рік ми ознайо�

милися з концепцією біологічної когерентності

видатного фізика ХХ ст. Герберта Фрьоліха.Відзначимо, що ця концепція спирається не ли�

ше на умоглядні міркування, а й на конкретну

модель, яку можна дослідити кількісно.

У цій статті ми детальніше прослідкуємо за

ходом думок англійського теоретика, проаналі�

зуємо рівняння, що описують поведінку модель�

ної біологічної системи, а також спробуємо

сформулювати задачі для самостійних дослід�

жень. Хоча цей шлях не буде простим і вимага�

тиме певних зусиль, отриманий результат дасть

чудову можливість проводити оригінальні дос�

лідження на високому науковому рівні.

Г. Фрьоліх – всесвітньо визнаний фахівець

з квантової теорії твердого тіла, тому не дивно,

що його підхід до вивчення живих систем базу�

ється на положеннях, запозичених саме з цьо�

го розділу фізики. Таке запозичення не можна

вважати формальним.

Давно помічено, що в біології існує своєрід�

на ніша, яка знаходиться між молекулярною та

клітинною біофізикою. Цю нішу мав би запов�

нити розділ з умовною назвою «надмолекулярна

біологія», де біологічні системи вивчалися б саме

з позиції фізики твердого тіла.

Свого часу лауреат Нобелівської премії, один

із засновників квантової механіки, Е. Шредінгер,здивував науковий світ парадоксальним визначен�

ням: «Білок – це аперіодичний кристал».

Насправді, ніяких парадоксів цей вислів не

містить, а лише узагальнює той незаперечний

факт, що біологічна система є структурно упо�

рядкованим середовищем. Властивості такого

середовища, як і кристалічного твердого тіла,

можна описати за допомогою квазічастинок

(від. лат. quasi – нібито) – одного з фундамен�

тальних понять квантової теорії конденсовано�

го стану речовини.

Квазічастинки дуже схожі зі звичайними

мікрочастинками наявністю маси, імпульсу, кі�

нетичної енергії. Однак, якщо звичайні частин�

ки існують самі по собі, зокрема і в вакуумі, ква�

зічастинки не можуть існувати поза конденсо�

ваним середовищем.

Г. Фрьоліх зробив припущення, що для функ�

ціонування біосистеми ключову роль відіграють

фонони. З’ясуємо, що це за об’єкти.

Рух атомів твердого тіла за кімнатної темпе�

ратури зводиться до малих коливань відносно

положення рівноваги. Коливальний рух складної

системи із багатьма ступенями свободи може бу�

ти представлений як накладання окремих «нор�

мальних» коливань (їх ще називають модами),

кожне з яких має свою власну частоту. Загальна

енергія коливального руху системи дорівнює су�

мі енергій окремих нормальних коливань.

У кристалі нормальні коливання формують

пружні хвилі, що розповсюджуються через усю

кристалічну гратку. Якщо розглядати коливаль�

ний рух з позиції квантової механіки, виявиться,

що енергія та імпульс, пов’язані з кожним нор�

мальним коливанням (кожною хвилею), кванту�

ються. Тобто вони можуть набувати лише пев�

них значень, кратних деяким величинам, які ма�

ють фізичний зміст енергії та імпульсу «елемен�

тарних збуджень» коливального руху.

Кожне таке елементарне збудження можна

розглядати як квазічастинку, яку назвали фонон,

від грецького слова «φωγη» (фоне) – «голос», ос�

кільки одним з різновидів пружних хвиль у

кристалічній гратці є звук.

Положення, які Г. Фрьоліх поклав в основу

своєї моделі, цілком очевидні. По�перше, жи�

ва система є термодинамічно нерівноважною,

вона постійно підживлюється зовні енергією

метаболізму.

12

№ 1 2010

ÔIÇÈÊÀÔIÇÈÊÀ

П о � д р у г е ,біологічна систе�

ма на клітинному

рівні містить

сильно поляри�

зовані ділянки.

Наприклад, дуже

висока напруже�

ність внутріш�

нього електрич�

ного поля (105

В/см) поляризує

мембрану, що

оточує клітину, і

може призвести

до електричних

коливань ділянок

мембрани.

По�третє: між елементами біосистеми іс�

нує нелінійна взаємодія.

Модель Фрьоліха містить три складові –

коливальну систему полярних диполів (заряд�

жених осциляторів), які входять у склад мем�

брани або макромолекули, джерело енергії (хі�

мічні реакції, що супроводжують процес мета�

болізму) та тепловий резервуар. Г. Фрьоліх вис�

ловив припущення, що осцилятори в результа�

ті взаємодії між собою формують спектр нор�

мальних коливань з частотами: ν1 < ν2 <...< νі <... .

Коливання збуджуються завдяки енергії, що

надходить зовні.

Якщо ni осциляторів коливаються з часто�

тою νі , то кажуть, що у системі збуджено i!у мо�

ду, а ni називають її заселеністю (за аналогією з

терміном «заселеність рівнів енергії атомів»).

Для збудження моди з частотою νі необхідно,

щоб система поглинула квант енергії εі = hνі. За�

селеність коливальних мод n(ν) буде розподіле�

но за таким же законом, що і спектр квантів

електромагнітної енергії ε(ν). За умови термоди�

намічної рівноваги функція ε (ν) описується

формулою Планка. Схожий вираз буде і для рів�

новажної заселеності коливальних мод:

де h – стала Планка, k – стала Больцмана,

T – температура.

За умови притоку енергії зовні, заселеність

мод буде розподілена нерівноважно: ni > ni0,

де ni0 – рівноважна заселеність i�ї моди.

Енергія, що надходить в систему зовні,

розподіляється між коливаннями осциляторів

та тепловим резервуаром. Г.Фрьоліх запропо�

нував цей перерозподіл енергії описувати кіне�

тичним рівнянням:

де – відносна швидкість зміни нерівноважної

заселеності i�ї моди, si – число квантів енергії

метаболізму, що надходить в i!у моду за одини�

цю часу, φi – деякий коефіцієнт, пропорційний

до ймовірності відповідного процесу.

Підставимо у цей вираз розподіл для ni0 та

дещо перетворимо формулу:

Це кінетичне рівняння є лінійним відносно

ni, перший вираз у квадратних дужках показує

зменшення коливальної енергії i�ї моди внаслі�

док взаємодії з тепловим резервуаром, а другий

– її збільшення з тієї ж причини. У стаціонарно�

му та термодинамічно рівноважному стані, коли

= 0 та si = 0, заселеність мод буде також рівно�

важною, тобто ni = ni0.

Система зарядів, що коливаються, може обмі�

нюватись енергією з тепловим резервуаром не

прямо, а опосередковано – внаслідок обміну кван�

тами енергії, які випромінюються та поглинають�

ся двома елементарними осциляторами. Нехай

осцилятори коливаються з частотами ν1 та ν2. Як�

що ν1 > ν2, передача збудження від першого осциля�

тора до другого супроводжується віддачею над�

лишку енергії, що дорівнює ΔE =(ν1 − ν2).h, теплово�

му резервуару. У протилежному випадку, тобто, ко�

ли ν1 < ν2, передача збудження можлива за умови

«позичання» енергії, якої не вистачає, з резервуару.

Отже, такий тип взаємодії призводить до

своєрідної «перекачки» енергії між нормальни�

ми модами з різними частотами. Г. Фрьоліх зап�

ропонував описувати цей процес нелінійним кі�

нетичним рівнянням:

де – коефіцієнт, пропорційний ймовірності

відповідного процесу.

Остаточно, кінетичне рівняння для i�ї моди,

у якому враховано як лінійну, так і нелінійну вза�

ємодію, а також енергію метаболізму, що дода�

ється до теплової, буде таким:

Для обмеженої кількості мод N та за умови

стаціонарності ( = 0), маємо систему N неліній�

них рівнянь з N невідомими n1, n2, ..., nN. Це і є сис�

тема кінетичних рівнянь Фрьоліха для моделі біо�

логічної клітини в стані активного метаболізму.

13

ЗНОВУ ПРО КОГЕРЕНТНІСТЬ У ЖИВОМУ СВІТІ

Фаншон ФрьоліхМій чоловік Герберт

-

КРАЇНАЗНАНЬ

На перший погляд, ця система дуже складна

для аналізу. Однак закладений у ній глибокий

фізичний зміст дає підстави для суттєвих спро�

щень (зокрема, можна вважати, що φι = φ, χij = χ,

та si = s), і це дозволило Г. Фрьоліху знайти такий

аналітичний розв’язок:

де А та μ – деякі сталі, причому: 0 <_ μ <_ ν1.

Відзначимо, що саме наявність пара�

метра μ, який залежить від інших парамет�

рів моделі φ, χ та s, відрізняє нерівноважну

заселеність ni від рівноважної ni0. Ця відмінність

є принциповою. За певних умов, зокрема, при

достатньо швидкому надходженні у систему

енергії метаболізму, значення μ наближається до

νi , відповідно, заселеність стає дуже великою. Ін�

шими словами, майже вся енергія «перекачуєть�

ся» в моду з найнижчою частотою ν1. Фізично це

означає, що система, яка складається з багатьох

осциляторів, перетворюється на єдиний гігант�

ський осцилятор.

Такого роду фізичні явища, коли величезна

кількість мікрочастинок починають поводити себе

узгоджено, як єдиний колектив – є прояв квантових

властивостей матерії у макроскопічному масштабі.

До колективних явищ, зокрема, належать надпро�

відність, надплинність, а також лазерна генерація1 .

Отже, за Фрьоліхом, ділянка біологічної

мембрани або частина макромолекули за відпо�

відних умов перетворюється на своєрідний «фо�

нонний» лазер, тобто, генерує когерентні елек�

тропружні хвилі.

Аналіз своєї моделі Г. Фрьоліх проводив у 70�х

роках ХХ ст., коли потужності електронно�обчис�

лювальної техніки були недостатніми для чисель�

ного розв’язування системи багатьох рівнянь. Нез�

рівнянно вищі можливості нинішніх персональ�

них комп’ютерів дають чудову нагоду дослідити

модель англійського вченого за допомогою стан�

дартних програм чисельних обрахунків.

Вже найпростіша система, що містить лише

два зв’язаних осцилятори, виявляє основні влас�

тивості моделі Фрьоліха. Нижче показано робочу

область середовища MathCAD, де чисельно

розв’язано систему двох рівнянь. Зверніть увагу

на значення параметрів моделі φ , χ та s, а також

частоти нормальних коливань (ν1 = 100 ГГц,

ν2 = 200 ГГц) та температуру (T = 300 К), які «за�

ховані» у виразі ehν/kT. Результати обчислень вказу�

ють на те, що за даних умов заселеність першої

моди суттєво більша, ніж заселеність другої

(n1>>n2). Якщо у рівняння підставити значення

s=0 (що відповідає термодинамічній рівновазі)

або χ = 0 (немає взаємодії між осциляторами), от�

римаємо рівноважну заселеність: n1 ≈ n2 .

Модель Фрьоліха є унікальною з огляду на

закладені в ній можливості для самостійних дос�

ліджень. Сформулюємо кілька питань, пошук від�

повіді на які може скласти предмет серйозної на�

укової роботи:

1. Чим буде відрізнятися поведінка системи для

більшої кількості осциляторів (наприклад, N=10)?

2. При яких значеннях енергетичного пото�

ку зовні відбувається перехід системи у режим

«гігантського диполя»?

3. За яких умов енергію накопичуватиме не

перша, а якась інша мода?

Насамкінець варто відзначити, що у даному

напрямку активно працює група науковців під ке�

рівництвом доктора І. Покорни з Празького Інс�

титуту Радіоелектроніки. Саме він люб’язно надіс�

лав автору матеріали, які допомогли з’явитися на

світ цій статті.А.В. Якунов,

кандидат фізико&математичних наук, кафедра оптики фізичного факультету

КНУ ім. Тараса Шевченка

14

№ 1 2010

Фаншон ФрьоліхСпіраль проти магнітного поля

1 Цікавий факт: дружина Герберта Фрьоліха — художниця&модерністка Фаншон Фрьоліх — назвала групу своїходнодумців фізичним терміном «Collective phenomena»(колективне явище). Та й уся її творчість – це спробахудожнього відображення абстрактних фізичних понять.

Приклад чисельного розв’язання системи двох нелінійних рівнянь у середовищі MathCAD.

Програма знайшла два розв’язки. Фізичний зміст маєдругий розв’язок (другий стовпчик), де корені додатні,

і згідно з яким n1 ≈≈ 8,4 . 104 та n2 ≈≈ 9,7 . 103.

Усі предмети навколо нас

cкладаються з атомів та моле�

кул. В атомах та молекулах

електрони рухаються навколо

ядер. Отже, все, що ми бачимо

навкруги: і повітря, і вода, і ка�

мені, і ми самі — усе містить ве�

личезну кількість електронів.

Наприклад, у краплі води міс�

титься близько 1022 електронів.

Таку кількість важко навіть уя�

вити. Електрони просто роєм

рояться навколо нас! Але ось у

чому парадокс ситуації: елек�

тронів так багато, але ніхто їх

не бачив! Адже досі не існує

способу сфотографувати окре�

мо взятий електрон. В чому ж

справа? Давайте спробуємо ро�

зібратись.

Що ми, власне, знаємо про

електрон? По�перше, ми знає�

мо, що у нього є електричний

заряд. Хоч маленький, але є.

Знаємо величину і знак цього

заряду. Абсолютно у всіх елек�

тронів величина заряду одна і

та ж, e . –1.6 .10�19 Кл. Заряд

електрона — це найменша

можлива порція заряду в при�

роді. Іншими словами, у при�

роді немає частинок із заря�

дом, меншим, ніж e.

По�друге, ми знаємо масу

електрона. Вона досить ма�

ленька, близько 10�30 кг. Маса

електрона в тисячі разів менша

за масу ядра атома. Практично

уся маса атома зосереджена в

ядрі, розміри якого приблизно

в сто тисяч разів менші за роз�

міри атома. Про розподіл маси

в об’ємі атома, можна сказати,

що атом наче пустий. І заряд, і

маса електрона — найменші се�

ред зарядів і мас елементарних

частинок.

Є у електрона ще одна ці�

кава внутрішня властивість: він

ніби обертається навколо своєї

осі. Як маленька дзиґа. З пов�

сякденного досвіду ми знаємо,

що предмети, які обертаються

навколо своєї осі, поводять се�

бе специфічно. Згадайте ди�

тинство: поки дзиґа обертаєть�

ся, вона не падає, а тільки�но

зупиниться — одразу впаде. От�

же, тіла, які обертаються, праг�

нуть зберегти напрям осі свого

обертання.

Люди давно навчились ви�

користовувати цю властивість

тіл, які обертаються. Наприк�

лад, для орієнтування у прос�

торі використовують гіроско�

пи — прилади, у яких маховик,

що швидко обертається, грає

роль стрілки компасу. Крім то�

го, знаючи закони руху тіл, які

обертаються, люди придумали

так звану нарізну зброю. Ствол

такої зброї виготовляють з

гвинтовими борозенками (на�

різами) на внутрішній повер�

хні. Куля, яка вилітає зі ствола з

нарізами, обертається навколо

повздовжньої осі. Це обертан�

ня запобігає перевертанню ку�

лі в польоті і тим самим покра�

щує точність стрільби.

Вивчаючи властивості

електронів, дослідники поміти�

ли, що електрони поводять се�

бе так само, як тіла, що оберта�

ються навколо власної осі. Наче

маленькі дзиґи, електрони

прагнуть зберегти напрям осі

свого обертання. Вони обер�таються усе своє життя, відсамого народження, без зу�пинки і без уповільнення. В

природі немає жодного елек�

трона, який би не обертався.

У фізиці для характеристи�

ки обертання тіл використову�

ється спеціальна фізична вели�

чина — так званий момент кіль�

кості руху (або момент імпуль�

су). Він пропорційний кутовій

швидкості обертання тіла. Мо�

мент кількості руху — це век�

торна величина, напрям якої

визначається за правилом свер�

длика. Для моменту імпульсу

природа передбачила навіть

спеціальний закон збереження

— закон збереження моменту

кількості руху. Для тіл, які обер�

таються, цей закон не менш важ�

ливий, ніж добре відомі закони

збереження енергії та імпульсу.

У мікрооб’єктів власний

момент кількості руху назива�

ють спіном. Ця назва походить

від англійського слова spin, яке

означає «крутитися, обертати�

ся». Слід зазначити, що фізики,

ЧОМУ ДОСІ НЕ СФОТОГРАФОВАНИЙ ЕЛЕКТРОН?

ÔIÇÈÊÀÔIÇÈÊÀ

КРАЇНАЗНАНЬ

16

№ 1 2010

зазвичай, не кажуть, що «елек�

трон обертається». Натомість

кажуть, що «у електрона є спін».

Величина спіну електрона

відома, її значення наводять у

фізичних довідниках. Але вия�

вити наявність спіну у електро�

на непросто, для цього потріб�

на спеціальна складна апарату�

ра і відповідна непроста поста�

новка експериментів.

Наприклад, повною мірою

спін електрона проявляється то�

ді, коли електрони в атомах сіда�

ють по оболонках навколо ядра,

як глядачі у цирку займають міс�

ця згідно з придбаними квитка�

ми. При цьому виявляється, що

електрони зі спінами однаково�

го напрямку «на сусідні місця не

сідають». Однак у нашому

повсякденному житті такі тон�

кощі будови атомних оболонок

ми практично не помічаємо.

Таким чином, ми розгляну�

ли різні властивості електрона, у

тому числі таку непросту власти�

вість, як його спін. У той же час

ми оминули зовсім просте пи�

тання: а які розміри електрона?

Дивно, але це, з першого погляду,

просте і природне питання мо�

же загнати нас у глухий кут.

Давайте спочатку зазирне�

мо у довідкові фізичні таблиці:

тут є розміри атомів, молекул, на�

віть атомних ядер, але розмірів

електрона нема. Як таке трапи�

лось? Не могли ж забути… І все ж

лише у деяких книгах можна

знайти теоретичні оцінки для

так званого класичного радіуса

електрона. Наближені розрахун�

ки дають оцінку (тобто дуже наб�

лижене значення) класичного

радіуса електрона близько

2.8.10�15 м. Ще більш прискіпли�

ве вивчення фізичної літератури

переконує, що у багатьох випад�

ках розмірами електрона не ці�

кавляться і вважають його за точ�

кову частинку. Отже, електрон —

справді дивовижна частинка: уцієї частинки є маса і заряд,у неї є навіть спін, але її роз�міри мало кого цікавлять.

Відповідь на запитання,

сформульоване у назві цієї

статті, ховається в законах

квантової фізики. Ці закони

вельми незвичні. Вони поряд�

кують у мікросвіті, там, де об’єк�

ти досліджень не можна

побачити навіть у найкращий

оптичний мікроскоп. Закони

мікросвіту важко зрозуміти од�

разу, спочатку вони дивують і

спантеличують, бо суперечать

нашому повсякденному досві�

ду, до них треба звикнути. Мож�

ливо, саме через це фізика мік�

рооб’єктів надзвичайно цікава.

У повсякденному житті ми

маємо справу з досить велики�

ми (фізики кажуть — макроско�

пічними) тілами. Ми звикли, що

при проведенні яких�небудь

вимірювань таких тіл їх стан не

змінюється. Наприклад, при ви�

мірюванні температури тіла йо�

го стан не зміниться внаслідок

контакту з термометром.

Ще один звичний для нас

приклад: якщо ми зважимо тіло,

то його вага, колір, розміри та

інші характеристики від цього

не зміняться. Така ситуація зда�

ється нам природною і звич�

ною. А от у мікросвіті багато що

відбувається зовсім не так. Нап�

риклад, вимірювання коорди�

нат мікрооб’єкта призводить до

зміни стану його руху. Іншими

словами, у мікросвіті припроведенні вимірюваньмікрооб’єктів їхній станзмінюється саме внаслідокпроведення вимірювання.Це незвично, але так побудова�

ний цей дивний світ.

Аналогічні «неприємності»

відбуваються і при спробі сфо�

тографувати (або просто роз�

дивитись) мікрооб’єкт крізь

мікроскоп. Задамо собі при�

родне запитання — який най�

менший об’єкт можна побачи�

ти з допомогою мікроскопа?

Виявляється, це добре відомо,

що можливості оптичного мік�

роскопа не безмежні. Звичай�

ний мікроскоп дозволяє поба�

чити об’єкти, розміри яких по�

чинаються з часток мікромет�

ра. Менші об’єкти розгледіти

ніяк не виходить, навіть якщо

взяти два сучасні мікроскопи і

з’єднати їх послідовно (поста�

вити один на одного). Склада�

ється враження, що природа

опирається нашим спробам

розкрити її таємниці.

Що ж обмежує можливості

мікроскопа? Цілком очевидно,

що для роботи мікроскопа пот�

рібне світло. Для того, щоб

щось побачити у мікроскоп,

досліджуваний об’єкт треба ос�

вітити. При цьому саме власти�

вості застосованого світла і

визначають граничну розділь�

ну здатність мікроскопа (зви�

чайно, якщо конструкція мік�

роскопа достатньо досконала).

Так, відомо, що не можнарозгледіти об’єкт, розміриякого менші за довжинухвилі світла, яким цей об’єктосвітлюють. Дійсно, коли хви�

лі поширюються, вони не помі�

чають об’єктів, менших за дов�

жину хвилі.

Отже, для того, щоб роз�

гледіти мікрооб’єкт, потрібні

електромагнітні (або інші, як�

що такі знайдуться) хвилі з ма�

лою довжиною хвилі (з висо�

кою частотою). Наприклад,

щоб побачити атом, розміри

якого близько 0.1 нм = 10�10 м,

потрібні хвилі з такою ж малою

довжиною. Звичайне світло,

довжина хвилі якого становить

близько половини мікрометра,

0.5.10�6 м, виявляється повністю

непридатним для фотографу�

вання атомів, а тим більше —

електронів.

А чи існують в природі

хвилі з довжиною менше, ніж

0.1 нм? Так, звичайно, такі про�

мені існують. Електромагнітне

випромінювання з довжинами

хвиль у діапазоні 10�7…10�14 м

називають рентгенівськими

променями, а з більш коротки�

ми довжинами хвиль — гамма�

випромінюванням. І з тими, і з

ЧОМУ ДОСІ НЕ СФОТОГРАФОВАНИЙ ЕЛЕКТРОН?

іншими фізики давно вміють

працювати. Але фотографії

електрона так і не зробили.

Природа не дозволила, увівши

ще один свій закон.

Спробуємо провести уяв�

ний експеримент. Візьмемо

електрон і освітимо його рен�

тгенівськими (або гамма�)

променями. Візьмемо дуже

слабке джерело рентгенів�

ських або гамма�променів,

тобто візьмемо один самісінь�

кий фотон. Спрямуємо фотон

на досліджуваний електрон. І

вони вступлять у взаємодію:

фотон і електрон.

Дивно, але взаємодія рен�

тгенівського фотона з електро�

ном нагадує звичайний спів�

удар куль, як у більярді. Це під�

тверджується великою кількіс�

тю експериментів.

Уявіть собі: фотон «б’є» по

електрону... Після співудару фо�

тон відхиляється вбік і відлітає

в якомусь напрямку, а електрон

отримує імпульс віддачі і також

відлітає, але в іншому напрямку.

Важливо підкреслити, що в ре�

зультаті зіткнення з фотоном

електрон набуває швидкості

(імпульс віддачі), величина якої

виявляється досить значною.

Залежно від маси фотона і від

«точності влучання» фотона в

електрон, швидкість електрона

може сягнути сотень тисяч кі�

лометрів за секунду! Для порів�

няння нагадаємо, що швидкість

світла — близько 300 тисяч кі�

лометрів за секунду.

Ось і відповідь на поставле�

не запитання: при спробі сфо�тографувати електрон, він звисокою швидкістю відлітаєвід фотографа внаслідок зіт�

кнення з квантами застосова�

ного рентгенівського випромі�

нювання. Ось чому портрета

електрона у нас досі немає

У ситуації, що склалась, ви�

никає природне бажання яки�

мось чином закріпити електрон

на місці, не дати йому відлетіти з

місця зйомки. Фізики в таких ви�

падках кажуть, що електрон тре�

ба локалізувати. Звичайно, цвя�

хами до стінки його не приб’єш,

але у яке�небудь силове поле по�

містити можна. Наприклад, в

електричне поле позитивно за�

рядженого атомного ядра.

Власне, природа так і ро�

бить: в кожному атомі містять�

ся локалізовані електрони. Си�

ли, які утримують електрони в

атомі, достатні для того, щоб

атом не руйнувався (не іонізу�

вався) сам по собі і навіть у по�

мірних зовнішніх полях і при

помірних температурах. Але

удару гамма�кванта ці сили не

витримують: від удару зв’язок

електрона з ядром розриваєть�

ся, і електрон швидко відлітає.

Виявляється, для високо�

енергетичних фотонів (рентге�

нівських і гамма�фотонів) елек�

трони в атомах і молекулах —

така ж легка здобич, як і вільні

електрони. Досліди показують,

що опромінення речовини

рентгенівськими і гамма�кван�

тами призводить до цілої низки

цікавих фізичних явищ, але це

вже зовсім інша історія…

С.Є. Зеленський,професор кафедри оптики,

фізичний факультет, Київськийнаціональний університет

імені Тараса Шевченка

17

Математика – це наука, в якій стикаються два

типи мислення – художнє, образне і точне, ло�

гічне. Цей неповторний сплав робить матема�

тику галуззю, що займає особливе місце в

людській культурі. Мабуть, з нею може змага�

тися тільки музика. Відомий математик, що не�

щодавно пішов з життя, І.М. Гельфанд часто го�

ворив своїм учням: «Задачі вчать не менше за

правила». Йому приписують ще й такий вислів:

«Теорії як приходять, так і йдуть, а задачі зали�

шаються».

Пропонуємо вам пошукати витончені

розв'язання наступних завдань.

1.1. Хлопчик хизувався своїм вмінням швидкомножити числа. Щоб перевірити його, дівчинказапропонувала йому написати будь�яке число іперемножити його цифри. Ледве встигнувши за�писати число, хлопчик надав відповідь: «2310».«Але цього не може бути, – подумавши, сказаладівчинка. Як вона виявила помилку, не знаючивибраного числа?

1.2. Пам'ятаєте шхуну капітана Врунгеля? Вияв�ляється, вона мала номер з чотирьох цифр, і но�мер був незвичайний: він дорівнював квадрату ці�лого числа. Шторм змив першу цифру номера, івін став кубом цілого числа. Після наступного до�щу не стало другої цифри, і номер став дорівнюва�ти четвертому степеню цілого числа. Який же но�мер мала шхуна?

1.3. На дискотеку зібралися 22 учні класу. Люсятанцювала з 7 хлопчиками, Надійка – з 8, Віра – з 9,і так далі до Іринки, яка танцювала з усіма хлопчи�ками. Скільки ж хлопчиків було на дискотеці?

1.4. Розшифруйте арифметичний ребус: EINS + EINS + EINS + EINS + EINS = FUNF.

Однаковим літерам відповідають однакові циф�ри, різним – різні.

1.5. Менеджер кожного року збільшував своїстатки на третину, зменшуючи їх на 100 фунтівстерлінгів, які він витрачав на сім'ю. Через три ро�ки він виявив, що його статки подвоїлися. Скількигрошей він мав спочатку?

КРАЇНАЗНАНЬ

Вологість повітря

При випаровуванні рідини може постати та�

кий стан, при якому число молекул, які покида�

ють поверхню рідини в одиницю часу, буде до�

рівнювати числу молекул, які потрапляють назад

в рідину. Між паром і рідиною, з якої вона утвори�

лась, встановлюється так звана динамічна рів*новага. Густина пари над рідиною і тиск пари на

стінки посудини (пружність пари), при дина�

мічній рівновазі не змінюються і мають для даної

рідини при даній температурі максимальне зна�

чення. Така пара називається насиченою.

Якщо насичену пару відокремити від ріди�

ни (при незмінній масі), то при ізотермічному

збільшенні об’єму, який займає насичена пара,

чи при її ізохоричному нагріванні, насичена па�

ра переходить в ненасичену. А при ізотермічно�

му стискуванні чи при ізохоричному охолод�

женні ненасичена пара стає насиченою.

В процесі ізотермічного стискування пари

її тиск і густина зростають, допоки пара не ста�

не насиченою. Подальше зменшення об’єму

супроводжується конденсацією, тиск і густина

пари залишаються при цьому сталими і дорів�

нюють тиску і густині насиченої пари при даній

температурі.

Температура, при якій пара стає насиченою

в результаті ізохоричного охолодження, нази�

вають точкою роси. Зниження температури

нижче точки роси супроводжується конденса�

цією пари. Оскільки у двох різних станах маса

насиченої пари різна, параметри цих станів

зв’язані між собою рівнянням Менделєєва*Клапейрона. Якщо ж насичена пара стає нена�

сиченою і її маса при цьому не змінилась, то па�

раметри стану відповідають всім законам, які

моделюють ідеальний газ.

Згідно із законом Дальтона тиск повітря,

в якому є водяна пара, складається з тиску сухо�

го повітря рс і тиску парів води рв: Р = рс+рв .

Кількісною мірою вологості повітря є тиск

водяної пари (її пружність), значення якого на�

зивається абсолютною вологістю повітря.

Відношення тиску (густини) водяної пари при

даній температурі до тиску (густини) насиченої

пари при цій же температурі називається

відносною вологістю повітря:

де mп і mнп– відповідно маса пари і маса насиче�

ної пари в одному кубічному метрі повітря при

даній температурі.

При розв’язуванні задач на вологість широ�

ко застосовуються таблиці пружності і густини

насиченої водяної пари. На прикладах розгля�

немо застосування теорії, яка стосується воло�

гості повітря.

Задача 1. Насичена водяна пара знаходить�

ся в циліндричній посудині під невагомим пор�

шнем при температурі t=100°C. При повільно�

му опусканні поршня невелика частина пари

масою ΔΔ m = 0,70 г сконденсувалась. Яка робота

була виконана над газом? Пару вважати ідеаль�

ним газом, об’ємом рідини знехтувати.

Розв’язанняНевагомість поршня дозволяє визначити

зовнішній тиск, оскільки його нерухомість оз�

начає рівність тисків насиченої пари та зовніш�

нього повітря, а тиск насиченої пари при тем�

пературі t =100 °C дорівнює р =105Па. Нехай ма�

са насиченої пари під поршнем до його опус�

кання m0 . Тоді

(1) ,

де V0 – початковий об’єм пари. Після опускання

поршня об’єм насиченої пари під ним став V, а її

маса m. Вочевидь,

(2) .

18

№ 1 2010

ÔIÇÈÊÀ ÔIÇÈÊÀ

19

РОЗВ’ЯЗУЄМО ЗАДАЧІ З ФІЗИКИ

КРАЇНАЗНАНЬ

20

№ 1 2010

85�річчю Інституту біохіміїім. О.В. Палладіна

присвячується!Усе живе на Землі належить

до одного Королівства, в якому

панує матріархат і править цим

Королівством королева Біологія.

У неї багато дітей, але при

владі, на її ключових позиціях

заходяться виключно жінки,

принцеси з великої букви: Бо�

таніка, Зоологія, Анатомія, Фізі�

ологія, Генетика, Цитологія,

Мікробіологія, Вірусологія, Біо�

фізика та низка інших. Почес�не місце серед них займаєпринцеса з чудовим і добревідомим на увесь світ ім’ям– Біохімія. Одразу ж після на-родження її деякий час назива-ли Фізіологічною хімією. У

неї також уже є діти, причому

досить знамениті і поважні,

правда з більш довгими імена-ми — Молекулярна біологія,Молекулярна біотехнологіята Генетична інженерія,причому кожна із них має вели-ке майбутнє. Усі принцеси цьо-го Королівства живуть досить

дружньо і допомагають одна

одній, вірніше сказати, вони не

можуть жити одна без іншої.

Першими на світ у королеви

Біології з’явилися принцеси Бо�таніка і Зоологія, які детально

вивчали своїх підданих, зробили

їх перепис, класифікацію, дали

прізвища і імена, виділили ос�

новні родини живих істот на

Землі. Прислуговували їм пере�

важно принци, імена яких золо�

тими буквами вписані в історію.

Одним із них був знаменитий

Карл Лінней (шведський лікар і

натураліст), який дуже добре

знав, описав і дав імена з прізви�

щами (так звана біноміальна но�

менклатура) майже всім жите�

лям рослинного царства (більше

десяти тисяч видів рослин) та

багатьом тваринам. Він створив

єдину систему рослинного татваринного світу.

Потім з’явилися на світ

принцеси Анатомія та Фізіо�логія, які детально вивчали

особливості будови тіла пред�

ставників як рослинного, так і

тваринного царств, а також ос�

новні процеси життєдіяльності

організмів, циклічність і взаємо�

пов’язаність фізіологічних про�

цесів, їх механізми регуляції, ме�

ханізми адаптації та відтворення

живих організмів.

На даному етапі прослави�

лася велика плеяда принців. Два

із них, Теодор Шванн та Маті�ас Шлейден, видатні німецькі

вчені, у 1838 році зробили над�

звичайно важливе відкриття –

створили теорію клітинної бу!

дови усіх організмів, яка потім бу�

ла доповнена Рудольфом Вір�ховим, і стали батьками прин�

цес Цитології та Клітинної бі�ології. Суть цієї теорії в тім, що

клітина є елементарною одини�

цею живого, основною одини�

цею будови, функціонування,

розмноження та розвитку всіх

живих істот. Але не менш знаме�

ните відкриття зробив ЧарльзДарвін, який запропонував тео�

рію еволюції живих істот і по�

ходження видів шляхом природ�

ного добору.

Дуже багато було зроблено

у розшифруванні механізмів ре�

гуляції процесів в організмі. Ви�

датний російський, радянський

вчений принц Іван Павлов від�

крив умовні і безумовні рефлек�

си, деякі таємниці функціону�

вання головного мозку, за що був

нагороджений Нобелівською

премією. Паралельно були від�

криті гормони, молекулярні ре�

гулятори всіх процесів у організ�

мі. В тому числі був відкритий ін�

сулін, надзвичайно важливий

для регуляції різних сторін мета�

болізму, що знайшов широке ви�

користання для лікування діабе�

ПРИНЦЕСА БІОХІМІЯ

ÕIÌIßÕIÌIß

Олександр ВолодимировичПалладін (188541972) – український біохімік.

Президент Академії наукУкраїнської РСР (194641962),академік АН УРСР і АН СРСР,

засновник української школибіохіміків

КРАЇНАЗНАНЬ

22

№ 1 2010

ту. Відкрили інсулін ФредерікБантінг і Чарльз Бест, канад�

ські вчені. Ця робота була відзна�

чена Нобелівською премією. На�

родилася нова принцеса – Ен�докринологія.

Але життя на цьому не зупи�

нилося, наукові дослідження

продовжували інтенсивно роз�

виватися, і на світ з’явилися

принцеси Мікробіологія, Віру�сологія та Генетика. Люди по�

бачили раніше невидимий світ з

допомогою мікроскопів, які

створив у кінці XVII століття гол�

ландський натураліст, принц

Антоні Ван Левенгук. Він поба�

чив мініатюрних одноклітинних

організмів – мікробів або, як їх

ще називають, бактерій, дріж�

джові клітини і найпростіших,

відкрив еритроцити та сперма�

тозоїди.

Люди були вражені присут�

ністю навколо себе величезної

невидимої армії, здатної дуже

швидко відновлювати свою чи�

сельність, але побачити її неоз�

броєним оком було неможливо.

Бактерії вражали людей своєю

живучістю і спроможністю жити

у найнесприятливіших умовах

для існування живих істот, нап�

риклад, у гарячих гейзерах та у

льодовиках Антарктиди. Принц

Антоні Ван Левенгук став бать�

ком принцеси Мікробіології.Інший знаменитий принц –

Роберт Кох, став батьком Ме�дичної Мікробіології. Він від�

крив бацилу сибірки, холерного

вібріона, збудника туберкульозу,

якого інколи називають бацилою

Коха, або скорочено БК. За дос�

лідження туберкульозу принц

Роберт Кох у 1905 році був наго�

роджений Нобелівською премі�

єю з фізіології та медицини. Одно

з найнайважливіших його від�

криттів полягає в тому, що той чи

інший мікроорганізм викликає

лише певну хворобу.

Вдосконалювалася техніка,

з’явилися електронні мікроско�

пи, і люди побачили ще менші іс�

тоти чи напівістоти – віруси, які

не мають клітинної будови, які

набагато менші за клітину, і які не

здатні до самостійного життя,

маю на увазі відтворення самих

себе поза клітинами. Вони скла�

даються із нуклеїнової кислоти

(РНК або ДНК), вкритої білковою

оболонкою, і розвиваються, роз�

множуються лише у клітинах ба�

гатоклітинних організмів, як

правило, вбиваючи їх. Разом з

тим, поза клітиною вони не вми�

рають, і здатні існувати, десяти�

літтями, а, можливо, століттями і

тисячоліттями. Потрапляючи до

клітин, вони починають знову

проявляти ознаки життя. Інколи і

у клітинах вони приховуються,

не розмножуються, часто вклю�

чаються у структуру геному, при�

чому це може тривати роками, а

то і десятиріччями.

Існують також дещо більші,

порівняно з вірусами, істоти чи

теж напівістоти – фаги, які, як і

віруси, не мають клітинної будо�

ви, вони набагато менші за клі�

тину і не здатні до самостійного

життя, до відтворення самих се�

бе поза клітинами. Розмножу�

ються у бактеріях, а тому їх ще

називають вірусами бактерій.

Принцеса Генетика нап�

равляла свої зусилля на вивчення

механізмів збереження генетич�

ної інформації родів і видів у про�

цесі їх існування, а також і меха�

нізмів їхньої мінливості залежно

від умов існування та низки ін�

ших чинників. У процесі розмно�

ження має місце об’єднання одні�

єї половинок генетичної інфор�

мації різних представників одно�

го виду, і тому дитина не може бу�

ти абсолютною копією одного

батьків. Діти в одній родині зде�

більшого різні, бо все визначаєть�

ся комбінацією тих половинок, з

яких утворився геном дитини.

Пройшов час і у принцеси Гене�тики народилася дівчинка, яку

назвали Молекулярною Гене�тикою і яка невтомно працює

над розшифровкою молекуляр�

них механізмів збереження гене�

тичної інформації, її мінливості, а

також значення цієї мінливості в

еволюції.

І ось настав час народження

нової принцеси, яку назвали

чудовим ім’ям Біохімія. Життя –

це обмін речовин. Саме цей об�мін речовин (метаболізм) тамолекулярні механізми йогорегуляції вивчає принцеса Бі�охімія. Одним з перших у сві�ті центр біохімічної наукиз'явився в Україні, у місті Хар�

кові у 1925 році. Заснував йо�

го принц Олександр Володи�

мирович Палладін.Спочатку досліджували ос�

новні біомолекули клітин орга�

нізмів, особливості їх утворення

та розпаду, а саме білків (протеї�

нів), вуглеводів та ліпідів (жирів),

можливості взаємоперетворень

цих речовин в організмі, а також

роль вітамінів, мікроелементів

та гормонів у підтриманні та ре�

гуляції метаболізму.

Детально були вивчені різ�

ні вуглеводи: полісахариди

(крохмаль та глікоген), дисаха�

риди (сахароза, галактоза і лак�

тоза) та моносахариди (глюко�

за і фруктоза), а також механіз�

ми їх синтезу та розщеплення, а

особливо механізми підтри�

мання рівня глюкози у крові на

постійному рівні.

Оскільки глюкоза є одниміз основних джерел утворен�ня енергії, то за рахунок її пос�

тійного розщеплення рівень

глюкози у крові має зменшува�

тися, але цього не відбувається

внаслідок постійного її надход�

ження в кров. Звідки ж вона бе�

реться? Звичайно з їжі, яка пе�

ретравлюється у шлунково�

кишковому тракті і де полісаха�

риди та дисахариди розщеплю�

ються до глюкози. І саме ця глю�

коза всмоктується в кров. Якщо в

кров надходить багато глюкози,

то вона перетворюється на глі�

коген і відкладається переважно

у печінці. Якщо глюкоза із шлун�

ково�кишкового тракту не над�

ходить у кров, а її рівень у крові

знижується, то тоді посилюєть�

ПРИНЦЕСА БІОХІМІЯ

ся розпад глікогену до глюкози

або включається метаболічний

шлях синтезу глюкози і її над�

ходження у кров для підтриман�

ня там її постійного рівня. Це за�

безпечується ювелірною робо�

тою гормонів і, перш за все, інсу�

ліну. Гормони постійно контро�

люють усі ці метаболічні шляхи.

Детально досліджені шляхи

анаеробного та аеробного мета�

болізму глюкози у клітинах, вияв�

лені ті місця у ланцюгу розщеп�

лення глюкози, де виділяється

енергія, а також форми її акуму�

ляції та зберігання. Виявилося,

що найбільше енергії виділяється

на аеробних етапах розщеплен�

ня глюкози, які протікають у мі�

тохондріях. Цей процес назива�

ється окислювальним фосфори!

люванням, а відкрили його прин�

ци Євген Кеннеді та АльбертЛенінжер. Одним з перших на

шляху до цього відкриття був і

наш український, радянський

вчений – Володимир Беліцер.

Енергія не виділяється уформі тепла, вона акумулю�ється в особливих молекулах– в аденозинтрифосфаті(АТФ), який є основним до�нором енергії у клітинах, за�безпечуючи протікання біль�шості енергозалежних у клі�тинах. Це майже усі процеси

синтезу різних компонентів клі-тин: нуклеїнових кислот, білків,

вуглеводів та ліпідів.

Більше того, деякі процеси

розпаду речовин, що супровод�

жуються виділенням енергії,

спочатку потребують затрат

енергії. Так, анаеробне роз�

щеплення однієї молекули глю�

кози (цей процес називається

гліколізом) дає чотири моле�

кули АТФ, але на підготовку

глюкози до розщеплення вит�

рачається дві молекули АТФ:

одна молекула АТФ витрачаєть�

ся на фосфорилювання глюко�

зи, яка потім перетворюється у

фруктозо�6�фосфат, а друга –

на утворення з нього фруктозо�

1,6�бісфосфату.

Біохімія велику увагуприділяє вивченню білків, аособливо ензимів (ферментів),

без яких у клітинах організму не

протікає жодна реакція метабо-лізму. Досліджували активність

ензимів у різних клітинах у нор-мі і при патологічних станах ор-ганізму, регуляцію активності

гормонами, фармакологічними

препаратами, різними іонами та

мікроелементами, виділяли у

чистому вигляді, кристалізували

і вивчали конформацію рентге-ноструктурним аналізом. Досяг-нення надзвичайно великі і ці

дослідження з успіхом прово-дяться і сьогодні. Суттєвий вне�сок у ці досягнення був зробле�ний і нашим українським прин�цом�довгожителем – Макси�мом Федотовичем Гулим.

Були виявлені і досліджені

нуклеїнові кислоти, але довгий

час не вдавалося зрозуміти, яким

чином генетична інформація в

них закодована, як вона реалізу�

ється у клітині. Надзвичайний

прорив був зроблений принца�

ми Джеймсом Вотсоном іФренсісом Кріком, які відкри�

ли принцип побудови молекули

ДНК, а також її двохспіральну

структуру (Рис. 1 і 2). Це відкрит�

тя стимулювало нові досліджен�

ня структури і функції геному,

які створили підґрунтя для су�

часного розуміння процесів збе�

реження та використання гене�

тичної інформації клітин, які те�

пер застосовуються у всіх розді�

лах біохімії, інших біологічних

наук. Саме Максим Федотович

Гулий значною мірою ініціював

початок цих досліджень в Украї�

ні, які продовжили його учні.

Спочатку була створена лабора�

торія, далі відділ біохімії нуклеї�

нових кислот, а потім і Інститут

молекулярної біології.

Вдалося дослідити механіз�

ми відтворення ДНК (реплікації),

списування інформації з ДНК

(синтез РНК або транскрипція),

відкрити генетичний код і меха�

нізми декодування генетичної

інформації при синтезі білків на

рибосомах (процес трансляції

генетичної інформації), виділи�

ти і детально дослідити структу�

ру і функцію рибосоми. На цьому

етапі до роботи підключилася

старша донька принцеси Біохі�мії принцеса Молекулярнабіологія. Були відкриті і де*тально вивчені ензими реплі*кації (ДНК*полімерази) татранскрипції (РНК*поліме*рази), потім була виявленазворотна транскриптаза,яка здатна синтезувати ДНКз РНК, і яка має дуже велике зна-чення у відтворенні РНКових ві-русів (їх геном представлений

молекулою РНК). Були виявлені

ензими репарації ДНК, які пере-віряють правильність структури

23

Рис. 1. Схематичне зображення водневих зв’язків, визначених

Джеймсом Вотсоном і Френсісом Кріком

Рис. 2. Подвійна спіраль ДНК

КРАЇНАЗНАНЬ

24

№ 1 2010

ДНК і при виявленні змін чи уш-коджень, виправляють їх, знищу-ючи так більшість різного роду

точкових мутацій, що з’являють-ся у ДНК.

Преважна більшість ядер�них генів транскрибуютьсясамостійно, із спеціальнихмісць у гені, що називаютьсяпромоторами, і мають своївласні механізми для регуля�ції цього процесу. Це так звані

сайти (місця) зв’язування транс�

крипційних факторів, які взає�

модіють зі зв’язаною з промото�

ром РНК�полімеразою і зміню�

ють ефективність, а інколи і спе�

цифічність транскрипції.

Армія транскрипційних

факторів досить чисельна, при�

чому є цілі родини досить близь�

ких за структурою і функціями

факторів, а також їх антиподи,

анти фактори, які нейтралізують

функцію своїх братів в процесі

контролю експресії генів. Пра�

цюють вони, як правило, колек�

тивно, групами, підбираючи

певні загони для того чи іншого

гена, причому склад цих груп

може змінюватися навіть для од�

ного гена залежно від функціо�

нального стану організму, а та�

кож при патологіях.

Виявилося, що клітинизлоякісних пухлин вміютьвключати потрібні для їх�нього росту гени і виключа�ють гени, яка заважають їхросту, так звані пухлино�супресорні гені. Багато генів

включаються гіпоксією, що

створюється у пухлині, яка рос�

те, а також факторами росту, і

опосередковуються фактором

HIF (індукуючим гіпоксією

транскрипційним фактором), а

також і маленькими РНК, про

що буде сказано далі. Виклю�

чення генів у клітинах злоякіс�

них пухлин відбувається за ще

не з’ясованих причин внаслідок

мутацій у цих генах, а також за

рахунок метилування промото�

рів генів, причому і тут задіяні

маленькі РНК.

Більшість бактеріальних ге�

нів, а також мітохондріальні ге�

ни людини і тварин, не мають

інтронів (не кодуючих частин

гена), вони є непереривними,

причому первинні мРНК (попе�

редники мРНК, як і рРНК чи

тРНК), що утворюються в проце�

сі транскрипції, транслюються з

утворенням декількох білків або

розщеплюються з утворенням

окремих мРНК, рРНК чи тРНК.

Ядерні гени здебільшого єпереривистими, вони, крімкодуючої частини (екзонів),мають інтрони, інколи біль�ше десяти, причому їх довжи�на може в декілька разів пе�ревищувати кодуючу частинугена. Спочатку транскрибується

весь ген, а потім з цієї пре�мРНК

вирізаються інтрони, а екзони

зшиваються між собою і утворю�

ють зрілу мРНК (цей процес на�

зивається сплайсингом), яка

транслюється з утворенням від�

повідного білка. На Рис. 3 приве�

дена екзон�інтронна структура

гена та альтернативні сплайс�ва�

ріанти його мРНК на прикладі 6�

фосфофрукто�2�кінази/фрукто�

зо�2,6�бісфосфатази�4 (PFKFB�

4). Ця унікальна робота виконана

авторами даної статті. Варто

зазначитити, що екзон�інтронна

структура ядерних генів має ба�

гато переваг. За рахунок альтер�

нативного (зміненого) сплай�

сингу з одного гена можуть утво�

рюватися десятки варіантів

мРНК і, відповідно, білків. Таких

змін може бути багато. Відбува�

ється це за рахунок вирізання

певних екзонів або їх ділянок, а

також внаслідок вставок у зрілу

мРНК інтронів або їх частин,

що, як правило, привносить по�

зачерговий термінуючий ко�

дон (стоп кодон) у послідов�

ність мРНК і зупиняє транс�

крипцію, вкорочуючи та змі�

нюючи С�кінцеву ділянку син�

тезованого білка.

Що таке С�кінець? Кожна

амінокислота має не менше од�

ної аміно (NH2) групи і карбок�

сильної (кислотної, COOH) гру�

пи, саме тому і називається амі�

нокислотою. Перша амінокис�

лота, з якої починається синтез

білка на рибосомі, має вільну

аміно групу, і тому її називають

N�кінцевою, а частину білка, що

її містить – N�кінцем. Відповід�

но, остання амінокислота у біл�

ка має вільну карбоксильну гру�

пу, а тому кінець білка назива�

ють С�кінцем.

Довгий час функція інтро�

нів залишалася незрозумілою,

Рис. 3. Екзон4інтронна структура гена та альтернативні сплайс4варіантийого мРНК на прикладі 64фосфофрукто424кінази/

фруктозо42,64бісфосфатази44 (PFKFB44)

25

ПРИНЦЕСА БІОХІМІЯ

але тепер уже є дані про участь

інтронних послідовностей гена

у регуляції транскрипції та в аль�

тернативному сплайсингу, а та�

кож висловлюються припущен�

ня про можливість утворення

послідовностями інтронів коро�

теньких регуляторних РНК, що

контролюють експресію генів.

Багато нового вдалося вия�

вити при дослідженні транс�

крипції (експресії) генів та меха�

нізмів її регуляції у різних типах

клітин. Були виявлені гени рибо�

сомних, транспортних та мат�

ричних РНК (рРНК, тРНК та

мРНК). Виявлені органні особ�

ливості експресії генів, розшиф�

ровані механізми включення та

виключення генів у процесі он�

тогенезу, а також при злоякісно�

му переродженні клітин. Вста�

новлено, що доля генів рРНК,

тРНК та мРНК це відносно неве�

лика частина ядерного геному,

хоча транскрибується його біль�

ша частина. Таким чином, пере�

важна більшість транскриптів

ядерної ДНК вважається некоду�

ючою. Що ж роблять у клітинінекодуючі транскрипти, якіне представляють собою нірРНК, ні тРНК, і не кодуютьсинтез білків?

Наразі виявлена зовсім нова

армія регуляторів експресії генів

– некодуючі транскрипти гено�

му. Сюди відносяться як коро�

тенькі РНК різних класів, так і ве�

ликі некодуючі РНК, які здатні

блокувати транскрипцію генів

(виключати, замовчувати їх),

змінювати інтенсивність транс�

крипції, регулювати швидкість

транскрипції та змінювати ста�

більність мРНК або ініціювати їх

деградацію.

Уже є дані про регуля�торну роль як великих неко�дуючих РНК, так і коротень�ких (мікро РНК або міРНК),що відкриває нові перспективи у

розумінні механізмів регуляції

експресії генів, замовчуванні

(виключенні функції) генів шля-хом метилування певних діля-

нок ДНК, швидкого знищення

мРНК, якщо вона стає на даний

момент не потрібною, пригні-чення трансляції мРНК. Коро-тенькі РНК вважаються важливи-ми регуляторами різних проце-сів, таких як проліферація, дифе-ренціація, розвиток, смерть клі-тин, а також беруть участь у взає-модії вірусів і клітин, які вони

вражають. Вони можуть викону-вати функцію онкогенів і супре-сорів росту пухлин.

Мікро РНК є досить кон�сервативними в еволюції івиявлені не лише у людини ітварин, а і у рослинах, і на�віть у вірусах. У різних вірусів

виявлено більше 40 міРНК, при-чому чимало вірусів мають по

декілька міРНК. І хоча функція

їх ще остаточно не встановле-на, вважають, що міРНК полег-шують інфекцію вірусу, пригні-чуючи експресію білків, які за-хищають клітину. Разом з тим,

відомо, що і клітини виробля-ють міРНК, дія яких направлена

проти вірусів, проти їх розмно-ження у клітинах.

Мікро РНК кодуються пев�

ними генами, розташованими у

певних районах геному (класте�

рах) по два або три гени, і транс�

крибуються РНК�полімеразою ІІ

(pol II). Виявлено кластер, що

мав сім генів. Недавно було вста�

новлено, що міРНК чи міРНК�

подібні РНК можуть утворюва�

тися інтронними послідовнос�

тями. Первинні міРНК (pri�

міРНК) транскрипти мають кеп�

структуру (петлю) і полі(А)�

хвіст, розщеплюються спеціаль�

ним ензиматичним комплек�

сом, утворюючи пре�міРНК,

довжиною 65 нуклеотидних за�

лишків. З допомогою спеціаль�

ного переносника вони перехо�

дять у цитоплазму (Рис. 4).

Пре�міРНК мають унікаль�

ну шпилько подібну вторинну

структуру: дволанцюгову ді�

лянку з петлею на одному кінці

і 3’�виступом двох нуклеотид�

них залишків на другому (Рис.

3). Потім петля цієї структури

відрізається спеціальною

РНКазою ІІІ, яку назвали Дай�

сер (Dicer), теж з утворенням

3’�виступаючим кінцем з двох

нуклеотидних залишків. Таким

чином, утворюється дволан�

цюгова структура довжиною

20 пар нуклеотидних залишків

з двома 3’�виступаючими кін�

цями з двох нуклеотидних за�

лишків.

Зріла міРНК є одноланцю�

говою, вона утворюється при

розходженні комплементар�

них ланцюгів і включається у

комплекс RISK (RNA induced si�

lencing complex – індукуючий

РНК комплекс, що викликає за�

мовчування гена). КомплексRISK�міРНК впізнає певнупослідовність на мРНК іблокує її трансляцію або ін�дукує деградацію даноїмРНК. До коротеньких РНК

відносяться також і малі інтер�

феруючі РНК (small interfering

RNA – siRNA), що представля�

ють собою дволанцюгові РНК,

але вони відрізняються за сво�

єю структурою від міРНК.

Надзвичайно важливимвідкриттям принцеси Біохі�мії є виявлення у клітинахспеціальної фабрики вибір�кового і швидкого знищеннябілків, що називається проте�асомою. Це відкриття недавно

відзначене Нобелівською премі-єю. У білок, що не потрібен клі-тині у даний момент, вноситься

«чорна мітка» (ензиматична мо-дифікація однієї чи декількох

амінокислот). За участю певно-го білкового комплексу до «мі-ченого» білка приєднується

убіквітин, потім другий, третій і

так далі з допомогою убіквітин-лігази. Такий поліубіквітиновий

білок іде на знищення до проте-асоми. Процес убіквітинізації

розглянемо на прикладі регуля-ції киснем експресії білка альфа

субодиниці транскрипційного

комплексу залежного від гіпок-сії фактора (HIF�1α).

КРАЇНАЗНАНЬ

26

№ 1 2010

Кисень індукує швидкість

деградації HIF�1α шляхом вне�

сення «чорної мітки» (Рис. 5). У

даному випадку «чорною міт�

кою» є залежне від кисню гідро�

кислювання пролінових залиш�

ків (Р) 402 та 564 у молекулі біл�

ка HIF�1a спеціальними ензима�

ми – PHD (пролілгідроксилаза�

ми HIF�1a), що також потребує

для зв’язування пухлино�супре�

сорний білок von Hippel�Lindau

(VHL). Зв’язування VHL активу�

ється також ацетилуванням за�

лишку лізину (К) 532 ARD1 аце�

тилтрансферазою. Встановлено,

що VHL є розпізнавальним ком�

понентом Е3 убіквітин�білок лі�

гази. Убіквітинація HIF�1α веде

до його деградації 26S протеасо�

мою. Кисень також регулює вза�

ємодію HIF�1α з коактиваторами

транскрипції. Залежне від кисню

окислення залишку аспарагіну

(N) 803 в HIF�1α ферментом

FIH1 (фактор інгібуючий HIF�1)

блокує зв’язування р300 і СВР з

HIF�1α і, таким чином, інгібує

транскрипцію генів, опосеред�

ковану HIF�1α.

В умовах гіпоксії швид�

кість окислення проліну та ас�

парагіну знижується, VHL не

може зв’язуватися з HIF�1a, в

якому пролін не гідрокислю�

ваний, що й знижує деграда�

цію HIF�1α. Разом з тим, р300 і

СВР можуть зв’язуватися з HIF�

1α, оскільки аспарагін не гід�

рокислюваний, що веде до ак�

тивації транскрипції залеж�

них від HIF�1α генів.

Якщо у процесі приєднання

убіквітину до «міченого» білка

ситуація у клітині змінюється і

даний білок стає знову потрібен

клітині, то убіквітин може відще�

питися, мітка зникає і білок по�

вертається до виконання своєї

функції. Таким чином, знищу�

ються переважно регуляторні

білки швидкої дії після виконан�

ня своєї функції. Вище згадува�

ний транскрипційний фактор

HIF, вірніше його альфа субоди�

ниця, постійно знищується у клі�

тинах в нормальних умовах

шляхом убіквітинізації під впли�

вом кисню. Він індукує внесення

«чорної мітки» у даний білок, але

при гіпоксії (зменшенні рівня

кисню) білок цей не «мітиться»,

не може іти на розщеплення і

починає виконувати свою фун�

кцію – активує експресію бага�

тьох генів, що необхідно для ви�

живання клітин.

Справу принцеси Біохі�мії і традиції матріархатувпевнено і успішно продов�жують її доньки — принцесиМолекулярна біологія, Моле�кулярна біотехнологія та Ге�нетична інженерія. Створив-ши відповідну базу і молекулярні

інструменти, які взяли переваж-но від бактерій, почали синтезу-вати потрібні гени, вкорочені ге-ни без інтронів, синтезуючи їх з

мРНК за допомогою зворотної

транскриптази, розрізати їх з до-помогою рестрикційних ензи-

Рис. 4. Утворення міРНК у клітинах та два можливих механізми їх дії на мРНК

Рис. 5. Регуляція активності HIF41αα киснем. bHLH, основний мотив типу«спіраль4петля4спіраль» (basic helix4loop4helix); PAS, Per4ARNT4Sim;

TAD4C, трансактиваційний домен С4кінця молекули HIF41αα

27

ПРИНЦЕСА БІОХІМІЯ

мів, зшивати їх ДНК�лігазою або

ДНК�топоізомеразою, вставляти

у плазміди, експресійні вектори

(створюючи так рекомбінантні

ДНК), розмножувати їх, нароб-ляти кодуємі цими ДНК білки

(рекомбінантні білки) у великих

кількостях, модифікувати їх. Та-ким чином, отримані рекомбі-нантні інсулін і соматотропні,

вакцини і антитіла, а також бага-то інших, які знайшли широке

використання у медицині. Поча-ли заміняти ушкоджені гени на

«здорові», почала робити свої

перші кроки, хоча і не завжди

вдалі, генотерапія.

Молекулярна біотехно�логія направила свої зусилля та-кож на створення нового поко-ління діагностичних тест�сис-тем. Разом з Генетичною інже�нерією досягнуто великих успі-хів у отримані генно�модифіко-ваних рослин. Створено росли-ни з більшою врожайністю, стій-кі до низьких чи високих темпе-ратур, посухи, гербіцидів і ко-мах�шкідників. З’явились незви-чайного кольору квіти (наприк-лад, голубі троянди, які створю-

вали протягом 15 років), коре-неплоди (синя морква), зміненої

форми овочі, плоди і ягоди,

нефертильне зерно. А від цього

недалеко і до біотероризму. Ста-ли змінювати склад зерна, смако-ві і товарні характеристики про-дуктів, що з нього виробляється.

Їжі стає більше, але і воро-ги не сплять. Самі собою, шля-хом природного добору про-бивають собі дорогу в життя

мутанти�комахи, стійкі майже

до всіх тих хитрощів, що при-думала наука, вони з не мен-шим ентузіазмом поїдають ге-нно�модифіковані рослини.

Але головна проблема в тому,

що як витримають це люди,

яким буде їх здоров’я? Адже

вживання в їжу продуктів із ге-нно�модифікованих рослин

призводить до появи різного

роду алергічних та інших зах-ворювань у людей, що усклад-нюються зниженим в силу різ-них причин імунітетом.

Так що ж таке генно�моди�

фіковані рослини – панацея чи

трагедія? Найближче майбутнє

дасть на це відповідь.

Таким чином, принцесі Бі�охімії належить одне цен�тральних місць у великомукоролівстві Біології. Між во�лодіннями принцес цього ко�ролівства немає чітких кор�донів, вони перекриваються,причому принцеси дуже тіс�но співпрацюють між собоюв управлінні своїми територі�ями і всі принци їм у цьомудопомагають. Матріархатквітне! Принцеса Біохімія ще

дуже молода і чарівна, вона зро�

била дуже багато для розуміння

першооснов цього чудового ко�

ролівства, але зараз направляє всі

свої зусилля на розуміння над�

звичайно важливої проблеми –

молекулярних механізмів регу�

ляції життєвих процесів з метою

збереження здоров’я, профілак�

тики та лікування захворювань.

О.Г. Мінченко, доктор біологічних наук,

завідувач відділу молекулярної біології, заступник директора,

Д.О. Мінченко,кандидат медичних наук,

Інститут біохімії ім. О.В. ПалладінаНаціональної академії наук України

Ілю

стр

ація

до

кн

иги

Нік

олс

а Д

. ДЖ

. Би

оэ

не

рге

ти

ка

. Вв

ед

ен

ие

в

хе

ми

осм

от

ич

еск

ую

те

ор

ию

. Пер

. с а

нг..

– М

.: М

ир,

19

85.

КРАЇНАЗНАНЬ

У природничій науці принципи

повинні підтверджуватися

спостереженнями.К. Лінней

Метод вимірювання арте�

ріального тиску, винайдений

російським хірургом Миколою

Сергійовичем Коротковим

(1874�1920), вже понад століття

вважається загальновизнаним у

всьому світі. В історії медицини

XX століття не так багато науко�

вих відкриттів, які б так широко

використовувалися в повсяк�

денній лікарській практиці, як

метод Короткова.

...Десь у 60�х роках минуло�

го століття до Ленінграда приїж�

джав відомий кардіолог з Канади

Г.Н. Сегал. Однією з цілей його

візиту було довідатися про под�

робиці з життя загадковогоросійського лікаря МиколиКороткова, який ще на початку

XX століття у Санкт�Петербурзі

зробив геніальне науковевідкриття, що стало своєрід�

ним світовим стандартом у вимі�

рюванні артеріального тиску

(АТ). На жаль, канадський карді�

олог покинув Росію, так нічого й

не довідавшись. «У мене було ба�

гато зустрічей у медичних ко�

лах, – написав він пізніше, – але

не було зустрічі з жодною люди�

ною, яка б що�небудь знала про

Короткова». Англійські вчені

М. Ланер та Є. О’Брайєн у стат�

ті «Про пошуки Короткова»писали: «Коротков, чиє ім’я пос!

тійно згадується в літературі

та чиїм методом повсякденно

користуються в широкій лікар!

ській практиці, був забутий іс!

ториками медицини».

Народився М.С. Коротков у

старовинному російському міс�

ті Курськ у купецькій родині.

Після закінчення 1893 року

Курської чоловічої класичної

гімназії Микола Коротков об�

рав шлях лікаря, вступивши на

медичний факультет Харків�

ського університету. Прагнучи

вдосконалюватися в мистецтві

лікування, після третього семес�

тру Микола перевівся до Мос�

ковського університету, який

закінчив з відзнакою 1898 року.

Після закінчення універси�

тету, цінуючи творчі здібності

та велику працьовитість Корот�

кова, йому запропонували міс�

це позаштатного ординатора

хірургічної клініки, очолюваної

професором А. Бобровим. Пра�

цював там молодий лікар без�

коштовно, проте вдосконалю�

вав свої знання з хірургії в одній

з кращих медичних установ Ро�

сійської імперії.

У 1900 році спалахнуло

Боксерське повстання в Північ�

ному Китаї. Російські війська

понесли там значні втрати. Ми�

кола Сергійович відразу ж запи�

сався добровольцем до санітар�

ного загону Іверської громади

Червоного Хреста. За участь у

цій кампанії лікар Коротков

одержав орден Святої Анни.

З Далекого Сходу М.С. Ко�

ротков повернувся до клініки

свого вчителя А. Боброва, а в

1903 році його запрошують до

Санкт�Петербурга у клініку

Військово�медичної академії. І

восени того ж року Микола

Сергійович подає прохання

«про допущення до іспитів на

ступінь доктора медицини».

Але російсько�японська

війна змінює всі його плани

щодо захисту дисертації й спо�

кійної наукової праці. Патріот

Коротков знову записується

добровольцем у санітарний за�

гін Георгіївської громади сес�

тер милосердя й відправляєть�

ся до Харбіна.

У лазареті Короткову

вдень і вночі доводилося роби�

ти численні операції. Сюди

потрапляло багато поранених

з вогнепальними пошкоджен�

нями великих артерій, що жив�

лять кінцівки. Зазвичай хірург,

щоб урятувати пацієнта, пе�

рев’язував судину, а омертвілу

руку або ногу ампутував. Ко�

ротков поставив перед собою

завдання зберегти поранену

кінцівку після перев’язки пош�

кодженої артерії. Однак для

цього треба було знайти такі оз�

наки, які б дозволили хірургові

ще до операції визначити «до�

лю» пораненої кінцівки: чи за�

лишиться вона після перев’язки

28

№ 1 2010

IÑÒÎÐIß ÒÅÕÍIÊÈIÑÒÎÐIß ÒÅÕÍIÊÈ

Микола Сергійович Коротков(1874&1920)

пошкодженої артерії життєз�

датною, чи ж омертвіє, і її дове�

деться ампутувати?

Ще перед відправленням

на війну Коротков серйозно

вивчав спеціальну літературу,

розмовляв з лікарями, які мали

досвід надання допомоги пора�

неним, опанував методи вимі�

рювання систолічного АТ.

У клініці Військово�медич�

ної академії Санкт�Петербурга

практикувалось вимірювання

АТ у плечовій артерії за допо�

могою досить громіздкого й

незручного апарата Ріва�Роччі.

Плечову артерію стискали за

допомогою спеціальної манже�

ти у вигляді гумового рукава

завширшки 4�5 см і завдовжки

40 см, розміщеного у футлярі з

шовкової тканини. Манжету

щільно накладали на плече

обстежуваної людини та з’єдну�

вали з ртутним манометром.

Повітря в манжету нагніта�

лося балоном доти, поки не

зникав пульс на променевій ар�

терії. Величину систолічного

АТ визначали за показниками

манометра в момент появи

пульсу на променевій артерії за

поступовим зменшенням тиску

в манжеті. Вимірювання дово�

дилося робити кілька разів,

щоб одержати середній показ�

ник. Про те, як виміряти діасто�

лічний АТ, тоді ще не знали.

Продовжуючи наполегли�

во й послідовно вирішувати

поставлене перед собою зав�

дання, Коротков згадав пораду

великого російського хірурга

М.І. Пирогова – у важких випад�

ках розпізнавання аневризми

вислуховувати судини. І він по�

чав прослуховувати фонендос�

копом судини поранених з

аневризмами й виявив якісь

звуки, що за певних умов змі�

нювалися строго закономірно.

Далі Коротков установив,

що якщо накласти на плече

манжету Ріва�Роччі й швидко

підняти в ній тиск до зникнення

пульсу на променевій артерії, то

жодні звуки в плечовій артерії

не прослуховуються. Але потім,

якщо поступово знижувати

тиск у манжеті, у тому ж місці

спочатку чутно тони, потім шу�

ми й голосні тони, інтенсив�

ність яких поступово зменшу�

ється, і нарешті всі звуки в пле�

човій артерії повністю зника�

ють. Саме таке закономірне

чергування звуків, уперше від�

крите Коротковим, і лягло в ос�

нову звукового методу вимірю�

вання АТ у людини.

Повернувшись з фронту до

Петербурга, хірург продовжив

розпочаті дослідження на соба�

ках й остаточно переконався, що

зі зниженням тиску в манжеті

з’являється перший звук, що від�повідає систолічному (мак�симальному) тиску, момент

же зникнення звуків відповідає

діастолічному (мінімальному).

Уперше Микола Сергійович

повідомив про відкритий ним

звуковий метод вимірювання АТ

людини 8 листопада 1905 р. на

науковій конференції лікарів

Військово�медичної академії. Те�

зи доповіді «До питання прометоди дослідження кро�в’яного тиску» були відразу ж

опубліковані в журналі «Вісті Ім�

ператорської Військово�медич�

ної академії». Сам революційний

спосіб вимірювання кров’яного

тиску зайняв менше сторінки

тексту – всього 281 слово. У нау�

ковому світі доповідь Короткова

сприйняли з деяким скептициз�

му та недовірою. Не розуміючи

природи походження «звуків Ко�

роткова» (саме так назвали їх фа�

хівці), деякі відомі медики були

налаштовані досить критично.

Поки ж теоретики перейма�

лись сумнівами, практики негай�

но застосували метод Короткова

в академічних клініках професо�

рів С.П. Федорова та М.В. Янов�

ського. А згодом тонометр Ко�

роткова почав свою тріумфаль�

ну ходу по всіх країнах світу. Роз�

почалася нова епоха вивчен�ня функціонального стану

серцево�судинної системилюдей, гіпертонічної хвороби

та інших форм підвищення АТ.

Докторську дисертацію Ко�

ротков захистив у Військово�ме�

дичній академії лише 1910 року,

через п’ять років після відкриття

ним звукового методу визначен�

ня артеріального тиску. Це було

спричинено захворюванням лі�

каря на туберкульоз, який у ті ро�

ки було дуже легко підхопити в

госпіталі або клініці.

З початком Першої світової

війни Микола Коротков, вірний

собі, відправився на фронт, пра�

цював у військовому госпіталі хі�

рургом при Благодійному будин�

ку для солдатів�інвалідів у Цар�

ському Селі. Після Жовтневої ре�

волюції його було призначено

головним лікарем лікарні імені

Мечникова в Петрограді. Помер

М.С. Коротков від туберкульозу

легенів голодного 1920 року.

...Завдяки простоті, точності

й доступності метод вимірюван�

ня артеріального тиску успішно

витримав майже вікову перевір�

ку на практиці в різних умовах

роботи лікарів і дослідників. Су�

часна апаратура для вимірюван�

ня артеріального тиску змінила�

ся і стала більш досконалою: то�

ни Короткова за допомогою

спеціального приладу перетво�

рюються на зручні цифрові або

графічні позначення й виво�

дяться на дисплей. Манжету

спорядили автоматичним ком�

пресором, фонендоскоп замі�

нили мікрофоном, слух лікаря –

електронним пристроєм. Проте

більш ніж віковий простий і

доступний принцип вимірю�

вання артеріального тиску зали�

шився незмінним завдяки ро�

сійському хірургові М.С. Корот�

кову – людині, чиє коротке жит�

тя є повчальним прикладом від�

даності лікарському обов’язку.

І.О. Мікульонок,кандидат технічних наук,

доцент НТУУ «КПІ»

29

ЗВУКИ ЛІКАРЯ КОРОТКОВА

КРАЇНАЗНАНЬ

Єдиним джерелом наукового

знання є досвід.К.Ф. Рульє (181441858),

російський біолог

Відкриття нових земель,

нових континентів та їх дослід�

ження талановитими вченими

принесло наукові відкриття

(теорія Чарлза Дарвіна про по�

ходження видів шляхом при�

родного добору), нові продук�

ти харчування (картопля, куку�

рудза та багато інших), а також

нові рослини з цілющими влас�

тивостями. На одній з них, чай�

ному дереві, ми і зупинимося

детальніше.

Треба сказати, що чай�не дерево не має ніякоговідношення до кущів чаю, злистків якого ми щоденноп’ємо зелений або чорнийчай. Відкриття чайного дерева

пов’язано з ім’ям великого

мандрівника — капітана Джей�

мса Кука.

Його плавання у пошуках

нових земель з невідомими

скарбами було надзвичайно

довгим. Спочатку довго плили

прямо на південь, залишивши

далеко позаду острови Зеленого

Мису. Але, ледве не досягнувши

льодовиків Південної полярної

шапки, змінили курс і попливли

на схід. Плавання було довгим,

повільно тягнулися тижні, а од�

номанітність зводила з розуму

команду капітана Джеймса Кука.

І раптом пролунали слова юнги,

що забрався на фок�щоглу:

«Земля, зліва по курсу земля!».

Голос юнги був дуже радіс�

ним, бо той, хто побачив зем�лю, міг розраховувати на пін�ту доброго джину. Всі кинули�

ся до борту. Ледь помітна у пів�

денному блиску океану, тягнула�

ся темна смуга — тонка чорна

лінія між небом і землею. Скрут�

на доля чекала на цей величез�

ний клапоть суші, про який ще

довгі роки вчені вели суперечки:

острів це чи материк.

Загін капітана Джеймса

Кука пробирався у глибину

Австралії. Мандрівникам зус�

трічалися дивні звіри з сумка�

ми на животах, у яких сиділи

малята. А потім моряки поба�

чили аборигенів, познайоми�

лися з їх дивними звичаями та

традиціями.

Більше всього мандрівників

вразило те, що туземці, захворів�

ши, негайно направляються ку�

патися в озерцях, по берегах

яких ростуть особливі кущі з

вузькими, довгими, жорсткими

листками. З цих листків австра�

лійці також готували надзвичай�

но духмяний, освіжаючий напій

— корабельний кок, не Кук, за

звичкою назвав його «чаєм». У

зв’язку з цим цю рослину і ох�

рестили «чайним деревом». У бо�

танічні довідники воно увійшло

як Melaleuca alternifolia.

Місцеве населення Авс�тралії застосовувало чайнедерево як ліки від багатьоххвороб. Наприклад, до ран, от�

риманих на війні або під час

полювання, прикладали розжо�

вані листки чайного дерева,

Моряки експедиції Джеймса

Кука дивувались: ніяких нагни�

вань чи ускладнень! Рани швид�

ко затягувалися, практично не

залишаючи шрамів.

У Європі розповіді мандрів�

ників здавалися всім чарівними

казками. Про дива далекої землі

із задоволенням слухали, але в

30

№ 1 2010

ÑÂIÒ ÐÎÑËÈÍÑÂIÒ ÐÎÑËÈÍ

Капітан Джеймс Кук (172841779)

Гілочка чайного дерева

них мало хто вірив. І цілюще

чайне дерево було для європей�

ців однією з таких казок. Лише у

1925 році дослідник А. Пен�

тфолд вперше надав наукові до�

кази неймовірних властивос�

тей австралійської рослини,

дослідивши їх лише за одним

параметром — по здатності

вбивати мікроорганізми.

Виявилось, що здатністьвбивати мікроорганізми волії чайного дерева у вісім ра�зів вища, ніж у карболовоїкислоти, і у п’ять разів біль�ша, ніж у чистого медичногоспирту!

Цілюща олія чайного

дерева почала широко ви�

користовуватися в Європі

та Америці при лікуванні

бактеріальних та грибко�

вих захворювань шкіри та

слизових оболонок, при

порізах, опіках, виразках.

Деякий час на автомо�

більних заводах Форда

олію чайного дерева на�

віть додавали у ванни з ма�

шинною олією, де мили

перед складанням деталі

машин. Тепер руки робо�

чих�складальників на конвеєрі

не гноїлися після неминучих

порізів чи подряпин гострими

задирками металевих деталей.

Під час другої світової вій�

ни флакончик з олією чай�ного дерева обов’язково буву похідній аптечці кожногосолдата австралійського екс�

педиційного корпусу.

У середині 40�х років поча�

лося промислове виробництво

пеніциліну, що змусило на дея�

кий час забути про скарб капіта�

на Джеймса Кука. Але мікроорга�

нізми почали звикати до пеніци�

ліну, а вчені почали створювати

все нові і нові антибіотики: дру�

гий, третій, четвертий, п’ятий...

Більше того, у хворих, що лікува�

лися антибіотиками, почали

спостерігати багато побічних

ефектів. Нерідко людина позбав�

лялася від одного захворювання,

але здобувала цілий букет інших.

І тоді фармацевти знову

згадали про австралійську цілю�

щу рослину — чайне дерево. На

вивчення дивовижних цілющих

властивостей цієї диво�рослини

витрачаються мільйони доларів

у лабораторіях Австралії, Аме�

рики та Великобританії.

Виявилось, що олія чай�ного дерева містить не мен�ше п’ятдесяти інгредієнтів, утому числі таких, які не зус�трічаються більше ніде. Чай�

не дерево не розкрило ще бага�

тьох своїх таємниць. Наприк�

лад, до цього часу не зрозуміло,

яким чином опік шкіри і навіть

глибокий надріз, оброблені

олією чайного дерева, зароста�

ють майже без шрамів.

Воістину царський дару�

нок зробив європейцям і всьо�

му людству в 1770 році капі�

тан Джеймс Кук.

Д.О. Мінченко,

О.Г. Мінченко,Інститут біохімії ім. О.В. Палладіна

Національної академії наук України

31

ЧАЙНЕ ДЕРЕВО I ЙОГО ЦІЛЮЩІ ВЛАСТИВОСТІ

Кущі чайного дерева

Ілюстрація до оповіданняМ.С. Лєскова «Розповідь про тульського косого Шульгу та сталеву блоху», 1974

Художники М.В. Купріянов(1903&1991), П.М. Крилов(1902&1990) і М.О. Соколов(1903&2000) відомі під спільнимпсевдонімом Кукринікси(складеним з початкових складівпрізвищ) виступали як графіки,карикатуристи й ілюстратори. Унікальним був робочий методКукриніксів: художники досягалиєдиного, «кукриніксівського»почерку, поєднуючи особистідарування в спільному творчому процесі.

КРАЇНАЗНАНЬ

Сказка — ложь,

да в ней намёк...А.С. Пушкин

Когда не было письменнос�

ти, всякое знание передавалось

из уст в уста. Чтобы оно не доста�

лось врагу, его подавали под ви�

дом какой�нибудь истории с

придуманными, часто весьма за�

тейливыми подробностями. Так

возникали сказки.

Со временем деловая ин�

формация забывалась за нена�

добностью сохранённых в ней

знаний, а сказки, вызванные ею к

жизни, продолжали звучать,

спрятанные в них знания про�

должали жить.

На Востоке бытует незатей�

ливая сказочка о том, как пара

очень бедных молодожёнов

(всего�то хозяйства – одна яб�

лонька!) согласились на целый

месяц (!) приютить в своём доме

нищую старушку�странницу. Со�

бираясь уходить, старушка про�

сит хозяина дома:

– Там, за двумя перевалами,

растут две молодые дикие яб�

лоньки. Выкопай их на рассвете

и принеси, будь добр.

К ночи яблоньки были при�

несены. А с восходом солнца

странница ушла.

Так бы и забылась эта исто�

рия. Но пришла весна, и яблонь�

ка покрылась таким густым цве�

том, что люди из дальних мест

стали приходить смотреть – чу�

до!.. Урожай превзошёл все ожи�

дания. Люди делились, расспра�

шивали, а внезапно разбогатев�

шие молодожёны только и мог�

ли рассказать о страннице, про�

жившей у них целый месяц.

Люди не любят неясностей.

Потому и этому «чуду» быстро

нашли объяснение: «Добрые де�

ла вознаграждаются!».

Как бы не так! Тех, кто тво�

рит добро, чаще всего награжда�

ют синяками. Потому и ушла

странница чуть свет, чтоб никто

не спрашивал, не выпытывал, за�

чем ей понадобились два юных

деревца, что она с ними сделала.

С чего вдруг обычная яблоня ста�

ла такой плодоносной? Откуда у

неё сила взялась?

Рассказ об этой истории бе�

режно передавался из уст в уста,

из поколения в поколение – так

завещали предки. А завещали по�

тому, что скрыта в ней очень

важная информация – способ

повышения урожайности плодо�

вых деревьев с помощью при�

вивки и перепрививок.

Не просто было расшифро�

вать эту сказку, доработать, сде�

лать предложенный способ при�

годным для использования в

крупномасштабных хозяйствах.

Но ещё труднее было получить

отзыв на изобретение. Специа�

листы лесного хозяйства, напри�

мер, просто захлёбывались от

хохота: «Миллионы людей рабо!

тали в этой отрасли и не виде!

ли, а вы пришли и увидели!»

Всех мытарств не опишешь.

Чтобы все�таки добиться отзыва

специалистов, автору этого отк�

рытия пришлось в 9 часов утра

сесть под дверью ведающего

этой отраслью академика и про�

сидеть десять часов (!) подряд

(«не уйду, пока мне не дадут от�

зыва!»). В семь часов вечера от�

зыв всё�таки дали.

Ещё пример. Всем известен

рекомендуемый способ снятия

приступа стенокардии: «нака�

пайте корвалола и возьмите под

язык две таблетки валидола»...

А вы пробовали накапать се�

бе лекарство, когда в сердце не�

выносимая боль, спазм забивает

дыхание, руки дрожат. И не при�

ходит врачу в голову нырнуть

мыслью в другие отрасли знания

или хотя бы вспомнить старую

сказочку о колдуньях или о жи�

вой и мертвой воде.

А бывает и хуже: вспомнил

врач старинную (сказочную) ре�

комендацию, да ведь не провере�

но! Ещё коллеги засмеют!.. И

молчит. Ждёт, пока найдётся ка�

кой�нибудь далёкий от медици�

ны «невежда» и убедит Минздрав

рекомендовать, наконец, способ

долекарственного облегчения

приступов стенокардии.

Не лучше обстоит дело и с

более новыми изобретениями.

Полвека тому назад в одном

кораблестроительном институ�

те обсуждалось изобретение но�

вой, оригинальной конструкции

подводного танкера. Изобрета�

тель был в шоке: он предложил

танкер, который мог войти в лю�

бой порт, независимо от его глу�

бины, а коллеги буквально рас�

топтали его изобретение.

Он уже забыл, что жена об�

ращала его внимание на некото�

32

№ 1 2010

ÏÐÎÁËÅÌÈ ÍÀÂ×ÀÍÍßÏÐÎÁËÅÌÈ ÍÀÂ×ÀÍÍß

рые недостатки предлагаемой

конструкции. Ну что она смыс�

лит в корабельном деле? С её�то

гуманитарным образованием!..

А у жены сердце кровью

обливалось: такое изобрете�

ние!.. Не выдержала. Вскочила

на помост и, заглушая шум в за�

ле, закричала:

– Как же вы не видите?..

Зал замер от неожиданнос�

ти. Молодая женщина быстро

нарисовала картинку.

– Здесь вы будете везти

нефть или сыпучие грузы, или

что там вам надо, а здесь размес�

тятся механизмы, помещения

для команды и пассажиров.

– Какие там еще пассажи�

ры? – воскликнул кто�то.

– Специалисты придумают!

– резко ответила женщина и

спрыгнула с помоста. Было ужас�

но стыдно.

Её сразу же окружили: кто

такая? Откуда? Тут же пригласи�

ли на работу в конс�

трукторское бюро

известнейшего за�

вода...

– Спасибо. Я не

могу...

Что значит «не

могу»? Надо!.. Приш�

лось признаться:

– Я философ...

Чем вызвано та�

кое странное непри�

ятие катастрофи�

чески простых и

э к о н о м и ч е с к и

очень выгодных ре�

шений серьёзных

проблем?

Дело в том, что

каждая отрасль хо�

зяйства имеет свои,

строго определён�

ные правила и нор�

мы, обеспечиваю�

щие её функциони�

рование. Зашорен�

ные специальными

знаниями, обяза�

тельными в данной

отрасли, специа�

листы не видят того, что броса�

ется в глаза тем, у кого таких

знаний нет.

Что ж они, дураки, что ли?

Нет, они не дураки. Умные и

грамотные люди в большинстве

своем оказываются пленника�

ми профессиональных норма�

тивов, устаревших методов поз�

нания, догматизма, элементар�

ной косности или просто

ленности мышления.

Сказка – не ложь. В ней

всегда имеется какая�то важная

для её сочинителей информа�

ция. Нужно только суметь её

увидеть. Умению не только

смотреть, но и видеть учит фи�

лософия. Это не просто инте�

ресная наука. Чем выше уро�вень цивилизации, тем боль�ше спрос на знания, кото�рые даёт философия, единс�

твенная наука, изучающая наи�

более общие закономерности

развития природы и общества.

Сказка, конечно, сказка и

есть. И разные сказки сочиня�

лись с разной целью. Вот и выяви

эту цель, подумай: не тебе ли эта

сказка адресована.

Пытливый ум с удивлением

обнаруживет, что многие упорно

не решающиеся сегодня пробле�

мы были решены нашими пред�

ками. Например, невероятно

простой способ зашиты котлов

от накипи без применения хи�

мии или физической силы соз�

дан сотни тысяч лет тому. Но на�

шим предкам он был не нужен –

у них не было котлов. А способ

остался. И применяется. В другой

отрасли. В том числе и у вас дома.

Этот способ ещё не запатен�

тован. Думайте!

В старых сказках всегда есть

подсказки для потомков.

В.Ф. Плёнкина, кандидат философский наук,

доцент

33

СКАЗКА 4 ЛОЖЬ?

І.Я. БілібінКарикатура «ЦарГорох», обкладинкажурналу «Жупел».У творчості Івана Яковича Білібіна (1876&1942) відбилисядва, на перший поглядне пов'язані між собою,явища вітчизняноїхудожньої культурикінця XIX – початкуXX століття: захопленнянаціональною старови&ною і становленнякнижкової графіки якспецифічного виду мистецтва.Орієнтуючись на тради&ції давньоруськогоі народного мистецтв,Білібін розробив логічнопослідовну системуграфічних прийомів, яку зберігав як основувпродовж всієї своєїтворчості. Ця графічна система, а також властива Білібінусвоєрідність трактуван&ня билинних і казковихобразів, дали можли&вість говорити про особливийбілібінський стиль.

КРАЇНАЗНАНЬ

Україна займає одне з

провідних місць у світі за на�

явністю унікальних об’єктів

археологічної спадщини та

найвідоміших археологічних

культур. Серед них: найдавніші

пам’ятки ашельської доби ран�

нього палеоліту, трипільські

«протоміста», скіфські та ан�

тичні старожитності, пам’ятки

ранніх слов’ян, Київської Русі,

що відіграли визначну роль в

історії не тільки Східної, а й

усієї Європи, стали помітним

явищем загальносвітового ци�

вілізаційного процесу.

В цілому, пам’яток архео�

логії у більшості регіонів Укра�

їни найбільше серед інших

об’єктів культурної спадщини,

стільки ж, як і пам’яток історії

— близько 58 тисяч. Особливо

це стосується південних об�

ластей, де переважають курга�

ни та залишки давніх посе�

лень. Найменше відомо

пам’яток найвіддаленіших у

часі періодів епохи палеоліту.

Пам’яток пізнього середньо�

віччя XVI�XVIII ст., яке вважа�

ється верхньою межею дослід�

ження археологічними мето�

дами, на сьогодні виявлено та

частково вивчено понад три

тисячі.

Найдавнішим пам’яткам

археології на теренах України

понад один мільйон років, во�

ни належать до ашельської по�

ри раннього палеоліту. Про�

відне місце серед них посідає

багатошарова стоянка Ко�

ролеве Виноградівськогорайону Закарпатської об�ласті, виявлена у 70�х роках

XX ст. 15 культурних горизон�

тів стоянки дозволяють прос�

тежити еволюцію техніки об�

робки каменю від ашелю до

мустьє і до пізнього палеоліту,

що робить пам’ятку опорною

для вивчення палеоліту Цен�

тральної Європи.

Мустьєрським часом дату�

ються перші поховальні

пам’ятки, знайдені у печері

Кіїк�Коба у Криму. Стоянки

та місцезнаходження пізнього

палеоліту знаходяться в усіх

регіонах України, однак світо�

вої слави серед них зажили

поселення з залишками жител

із кісток мамонта у МізиніНовгород�Сіверського ра�йону Чернігівської області,Добранічівці Яготинськогорайону на Київщині, Ме�жирічах на Черкащині, кос�тище бізонів у Амросіївціна Донеччині. На цих стоян�

ках віднайдено найдавніші му�

зичні інструменти, виготовле�

ні з кісток мамонта.

Унікальними також є зна�

хідки пам’яток мистецтва –

малюнків вохрою, вуглем,

гравіювання на кістках ма�

монта (Мізин, Кирилівськастоянка).

Завдяки комплексному

вивченню мезо�неолітичних

стоянок та могильників вда�

лося провести складні етно�

культурні побудови, просте�

жити етапи зародження та по�

ширення «неолітичної рево!

люції» – переходу від привлас!

нюючого до відтворюючого

господарства, вдосконалення

технології виготовлення

крем’яних знарядь, появи кера!

мічного виробництва, з’ясува!

ти роль і значення у первісній

історії України міграційних

процесів.

Наступний період первіс�

ної історії репрезентують

пам’ятки енеоліту�бронзи (VІ�

II тис. до н.е.), до якого нале�

жать понад сорок археологіч�

них культур, сотні поселень,

тисячі поховальних пам’яток.

Без сумніву найвизначнішим

явищем серед них є ранньо�

землеробська трипільська

культура, відкрита відомим ар�

хеологом В.В. Хвойкою понад

100 років тому у районі сіл

Трипілля та Халеп’я на Київ�щині.

Дослідників вразив висо�

кий рівень розвитку економі�

ки та духовного життя три�

пільських племен, розповсюд�

ження орного землеробства з

використанням тяглової сили

тварин, освоєння більшості ві�

домих злаків, розведення ос�

новних видів свійських тва�

рин, виробництво міді, розви�

нуті гончарні технології та

житлобудівництво, складні ре�

лігійно�міфологічні уявлення,

досконале мистецтво, перед�

державна організація сус�

пільства. Трипільська культура,

34

№ 1 2010

ÀÐÕÅÎËÎÃIßÀÐÕÅÎËÎÃIß

що є частиною етнокультур�

ної спільноти Трипілля�Ку�кутень, знаходилася під впли�

вом ранніх цивілізацій Серед�

земномор’я та Близького Схо�

ду і проіснувала понад 1500

років, залишивши майже 1,5

тис. пам’яток. Найвідомішими

серед них є відкриті завдяки

аерофотозйомці та археомет�

ричним дослідженням посе�

лення�гіганти, так звані «про�

томіста», які займали великі

площі (Доброводи – 250 га,

Майданецьке – 270 га, Та�льянки – 450 га), мали чітке

планування «колами» та склад�

ну, можливо, двоповерхову ар�

хітектуру споруд. Дослідники

вважають, що на таких посе�

леннях знаходилося 1470�

2700 будівель, мешкало

8�15 тис. чоловік.

Великим надбанням куль�

тури України є зразки трипіль�

ської антропо�зооморфної

пластики, багато розмальова�

ний посуд зі складною і вираз�

ною семантикою. Деякі дос�

лідники вбачають у розписах

по кераміці символічне пись�

мо – як зародковий етап пи�

семності. Очевидно, така зем�

леробська символіка мала пев�

ний вплив на наступні куль�

турні явища України.

Важливим є також вив�

чення взаємин трипільців із

синхронними їм степовими

скотарськими племенами,

зокрема середньостогівської

культури. Адже саме на пам’ят�

ках останньої (Дереївка,Олександрія) зафіксовано

фауністичні залишки свій�

ського коня, а територія її роз�

повсюдження – басейн Дніпра

та Сіверського Дінця – місце

формування індоєвропейців, з

визначенням генези яких

пов’язали свої дослідження

кілька генерацій провідних

вчених світу.

Наступницею середньо!

стогівської стала ямна культура

другої половини III тис. до н. е.

Центральною пам’яткою її вва�

жають Михайлівське укріпле�

не поселення на Нижньому

Дніпрі (Херсонська область).

Пам’ятку інтерпретовано як ве�

ликий міжплемінний центр

довготривалого характеру з

кам’яними оборонними стіна�

ми, численними житлами на

кам’яних підмурках, майстер�

нями, культовими спорудами.

Більшість пам’яток ямної

культури – це курганні похо�

вання, поширені від Південно�

го Бугу до Сіверського Дінця.

Провідною рисою цих похо�

вань є відсутність будь�яких

конструкцій, крім дерев’яних

настилів, скорчене положення

кістяка, посипаного червоною

вохрою, покладеного безпосе�

редньо в яму у материку, бід�

ність супровідного інвентаря.

У деяких похованнях знахо�

дять залишки возів (курган

Сторожова Могила), великі

антропоморфні стели з каме�

ню, кільцеві кам’яні викладки�

кромлехи. Відомі також і без�

курганні грунтові могильники

(Капулівка, Кодак, Михай�лівка).

Цікаві кам’яні конструкції

– скрині – використовували�

ся в похованнях носіями кемі!

обинської культури степово!

го Криму. Стінки скринь прик�

рашалися символічними зоб�

раженнями, вигравійованими

або нанесеними вохрою чи

вуглем.

Бронзовий вік, що харак�

теризується поширенням ви�

робів з бронзи, з якої за допо�

могою литва виготовляли міц�

ну зброю, знаряддя праці,

прикраси, представлений в

Україні археологічними куль�

турами лісової, лісостепової та

степової зон. Найпоширені�

шими у перших двох були

пам’ятки культури шнурової

кераміки середньодніпров�

ської з невеликими довготри�

валими поселеннями земле�

робів та мисливців, розвину�

35

УКРАЇНА 4 СКАРБНИЦЯ ПАМ’ЯТОК АРХЕОЛОГІЇ

Церемоніальна сокирка. V ст. до н.е. Курган біля села Львів

Ритуальне навершя з сценамитерзання тварин. V ст. до н.е.

Братолюбівський курган

Срібна ваза із зображеннямизнатних скіфів. ІV ст. до н.е. Курган Гайманова Могила

тою торгівлею та обміном, а

також ремеслами: гончарс�

твом, ткацтвом, обробкою

кременю. Ховали небіжчиків у

скорченому стані, посипавши

їх вохрою, у курганах чи без�

курганних могильниках, у

ямах з кромлехами або під

кам’яними вимостками. Із

культурами шнурової керамі�

ки генетично пов’язані піз�

ньобронзові етнічні утворен�

ня, які вважають найдавніши�

ми предками слов’ян та балтів.

Невід’ємною частиною

степових ландшафтів України

є окремі кургани та курганні

могильники, що з’являються

за доби енеоліту (пізнє Три�

пілля, ямна культура) та особ�

ливо поширюються в бронзо�

ву добу, ранньозалізний час,

існують до ХІ�ХІІ ст. Спільним

для культур катакомбної об�

ласті є поховання у скорчено�

му стані, у склепах�катаком�

бах, викопаних у стінках мо�

гильних ям, із значним вико�

ристанням червоної вохри,

багатство супровідного мате�

ріалу – крем’яних та бронзо�

вих знарядь і зброї, срібних та

бронзових прикрас, вибагли�

во оздоблених посудин з їжею.

Для донецької культури харак�

терні кремнеобробні май�

стерні та поховання майстрів

з обробки кременю і виготов�

лення з нього майже ювелірно

виконаних знарядь. У Нада�

зов’ї розповсюджені похован�

ня з масками, намальованими

червоною вохрою в поховаль�

них камерах, зображеннями

людських стоп, рук. Вивчення

конструктивних особливос�

тей курганних насипів дозво�

лило зробити цікаві спостере�

ження щодо їх культового

призначення, тобто вони були

не стільки місцями поховання

членів роду, скільки родо�пле�

мінними святилищами.

Безцінною перлиною

культурної спадщини України

є Кам’яна Могила – святили�

ще первісної людини із склад�

ними наскельними зображен�

нями – петрогліфами, які да�

туються палеолітом – добою

бронзи – сарматським часом.

Пам’ятки скіфо�сармат�

ського чи ранньозалізного ча�

су (поселення, городища, міс�

та, кургани, культові споруди)

залишені великими племінни�

ми союзами, ранньокласови�

ми утвореннями та рабовлас�

ницькими державами: Кімме�рією та Скіфією, античними

полісами (датуються VIII ст. до

н.е. – IV ст.н.е.).

Відомо понад десять вели�

ких скіфських городищ –

Пастирське, Хотівське, Ба�сівське, Трахтемирівське,Мотронинське. Найбільше

городище в Україні, та в Схід�

ній Європі – Більський ук�ріплений комплекс на Пол�тавщині. Його площа переви�

щує 4020 га, периметр укріп�

лень сягає 25200 м, висота ва�

лу – до 9 м, глибина рову – 5,5

м. Він складався з трьох укріп�

лених городищ і кількох кур�

ганних могильників навколо.

Розкопано залишки майсте�

рень, велике святилище з жер�

товниками. Дослідники вважа�

ють, що на городищі мешкало

40�50 тис. чоловік, і що це бу�

ло описане Геродотом місто

будинів Гелон.Визначні скіфологи Укра�

їни дослідили низку великих

скіфських курганів, які значно

збагатили науку знаннями про

обряд поховань, історію, куль�

туру, духовні традиції цар�

ських скіфів. Найвідоміші з

розкопаних курганів скіф�

ської аристократії: Меліто�польський курган, Гайма�нова Могила, Товста Моги�ла, Огуз, Чортомлик, Вели�кий Рижанівський курганна Черкащині. Знахідкою сто�

ліття назвали золоту пекто�раль, відкриту Б.М. Мозолев�ським у 1971 р. в Товстій Мо�

гилі на околицях міста Орд�

жонікідзе. Під курганним на�

сипом виявлені центральна та

бокова поховальні камери, до

яких вів дромос. Як і більшість

скіфських курганів, цей теж

було пограбовано, однак час�

тина скарбів, що являють со�

бою зразки чудової скіфської

торевтики, не була помічена

грабіжниками і стала надбан�

ням науки.

Наступним після скіфів

населенням степово�лісосте�

пової зони України були сар�

мати (II ст. до н.е. – IV ст. н.е.),

їх поховання у курганах зна�

ходяться на широких просто�

рах від Криму до Карпат. Най�

багатше сарматське «царське»

поховання І ст. н. е. відкрито в

кургані біля села СоколоваМогила на Південному Бузі.Знайдено численні прикраси,

коштовні речі, культові пред�

мети, амулети, тканини схід�

ного походження.

Великий масив пам’яток

України VII ст. до н. е. – IV ст. н.

е. становлять античні пам’ятки

Північного Причорномор’я,

що зосереджувалися довкола

чотирьох центрів – Тіри (Біл�

города�Дністровського), Оль�вії (села Парутіно Очаківсько�

го району), Херсонеса (Севас�

тополя), Пантікапея�Боспо�ра (Керчі) та їх хори – сіль�

ської округи.

Однією з найкраще дос�

ліджених пам’яток є місто

Ольвія, яке складалося з топог�

рафічно визначених Верхньо�

го та Нижнього міст, оточених

лінією потужних укріплень,

що викликали захоплення са�

мого Геродота. У централь�

ній частині міста знаходилася

головна площа – агора з торго�

во� адміністративними спору�

дами, поряд – теменос з храма�

ми Зевса, Аполлона, жертовни�

ками, вівтарями, постаментами

від кам’яних плит з написами�

посвятами, декретами. Розко�

пано десятки жител та госпо�

дарчих споруд, що утворюва�

36

№ 1 2010КРАЇНАЗНАНЬ

ли садиби, виробничі май�

стерні (рибозасолювальні, ви�

норобні, гончарні). Місто ото�

чене великим некрополем з

похованнями різних періодів

існування античної пам’ятки.

Вражають кам’яні склепи –

справді монументальні спору�

ди, що гармонійно поєднують

архітектурні надбання із зраз�

ками унікальної монументаль�

ної пластики (курган Зевса,

склеп Єврисивія і Арети).

Ольвію першою з археологіч�

них пам’яток було в 20�х ро�

ках XX ст. оголошено заповід�

ником. Тепер Ольвія має ста�

тус національної пам’ятки, там

створено музей з експозицією

знахідок, ведуться великі ро�

боти з консервації виявлених

об’єктів.

Унікальні знахідки одер�

жані вченими при дослідженні

р а н н ь о х р и с т и я н с ь к и х

пам’яток Криму І тис. н. е. Це

архітектурні та мистецькі за�

лишки базилік у Херсонесі,

понад десяток печерних мо�

настирів, церков. Середньо�

віччям датуються і печерні

міста – Мангуп�Кале, Чу�фут�Кале та ін. Взагалі тери�

торія Криму настільки щільно

насичена пам’ятками архео�

логії від доби палеоліту до піз�

нього середньовіччя, що може

вважатися своєрідним музеєм

археології просто неба.

Значну частину об’єктів ар�

хеологічної спадщини України

становлять ранньослов’янські

та давньоруські пам’ятки. Їх вив�

чення дозволило вирішувати

широке коло етнокультурних,

демографічних, соціально�еко�

номічних проблем – з’ясовува�

ти ареал розповсюдження ран�

ніх слов’ян, генетичні зв’язки,

датування, особливості матері�

альної та духовної культури.

Важливою є спроба простежи�

ти історію східних слов’ян рет�

роспективно, відшукуючи певні

риси спорідненості.

Питання літописця Нес�тора «Откуда єсть пошлаземля Русская» хвилювало і

продовжує бути одним із най�

дискусійніших в середовищі

представників різних наук.

Однією з найвагоміших серед

них є думка археологів, що ба�

зується на комплексному вив�

ченні матеріальних решток

археологічних культур. Найві�

доміші з них: зарубинецька,черняхівська, корчацька,пеньківська, роменська,Лука�Райковецька, власнекиєворуська. Вчені довели

безперервність проживання

ранньослов’янських племен

на теренах Південно�Східної

Європи, простежили процес

виникнення ранньослов’янсь�

кої спільноти, зародження

слов’янської держави.

УКРАЇНА 4 СКАРБНИЦЯ ПАМ’ЯТОК АРХЕОЛОГІЇ

37

Меч із золотим окуттям піхов. ІV ст. до н.е. Курган біля села Велика Білозерка

Золота голівка Деметри. ІV ст. до н.е.Курган Гайманова Могила

Шолом половецького хана. ХІІ4ХІІІ ст. н.е. Чингульський курган

КРАЇНАЗНАНЬ

Давньоруські старожит�

ності, представлені містами,

городищами, селищами, фор�

тецями, курганними і ґрунто�

вими могильниками, культо�

вими спорудами (храмами,

каплицями, жертовниками).

Безліч аспектів соціально�еко�

номічної, етнокультурної істо�

рії, демографії, міжплемінних

та міжетнічних стосунків

можливо висвітлювати за до�

помогою яскравих, різнобіч�

них матеріалів, отриманих

при археологічних досліджен�

нях Києва, Чернігова, БілоїЦеркви, Вишгорода, Путив�ля, Новгорода�Сіверського,Галича та багатьох інших дав�

ньоруських міст (за літописа�

ми їх було 400).

Найповніше вивчено

культурний шар Києва в різ�

них його частинах – на Ста�рокиївській горі, Подолі,Копиревому кінці, Видуби�чах, Китаєві.

Важливі результати отри�

мані археологами при розкоп�

ках на місці відтворення Ми�

хайлівського Золотоверхого,

Успенського соборів, Києво�

Печерської лаври, церкви Бого�

родиці Пирогощі. Досліджено

планувальну структуру давньо�

го міста, особливості масової

забудови – відкрито квартали,

садиби із зрубними будівлями,

дерев’яними парканами та бру�

ківками. В XI�XII ст. відбувся

розквіт кам’яного будівництва

– споруджуються церкви, пала�

ци князів, залишки яких зафік�

совано переважно на Дитинці,

в межах міст князів Володими�

ра та Ярослава.

Посилився інтерес нау�

ковців до вивчення проблеми

взаємодії народів Сходу – ко�

човиків (половців, печенігів,

хозар) та східних слов’ян. Сте�

повики несли небезпеку пере�

важно осілим землеробам –

слов’янам, що засвідчено спо�

рудженням фортець на пів�

денних кордонах Києворусь�

кої держави, потужними Зміє*вими валами (довжиною

майже 1 тис. км). Однак сто�

сунки між ними були набагато

складнішими. Відомі і мирні

часи, коли утворювалися змі�

шані шлюби, особливо у при�

кордонних територіях, що

можна з’ясувати з аналізу ма�

теріальних комплексів.

Більшість проблем медіє!

вістики XVI�XVIII ст. повніше

вирішуються завдяки дослід�

женню матеріальних залишків

січей Низового Дніпра, центрів

паланок, полків, сотень, цвин�

тарів українського козацтва.

Найкраще збереженими з

археологічної точки зору вия�

вилися залишки Хортицької(на острові Мала Хортиця),Кам’янської (село Республі�канець Бериславського ра�йону Херсонської області)та Олешківської (місто Цю�рупинськ) січей.

Як наслідок їхніх дослід�

жень локалізовано січі, з’ясова�

но їх планування та стан збере�

женості об’єктів, також частко�

во обстежені фрагменти укріп�

лень, житлових споруд (куренів

стовпової конструкції), вироб�

ничих приміщень (залізороб�

ного, зброярського).

Деякі питання історії ко�

зацтва просто неможливо

з’ясувати без археологічних

розвідок. Сказане стосується

часу та чинників виникнення

цього суспільного явища, ет�

нічного складу козацького

братства, реконструкції побу�

ту, бойових навичок козаків.

Останнім часом великі ар�

хеологічні роботи проводили�

ся у козацьких столицях: Чиги�рині, Суботові, Глухові, Бату�рині, де розкрито залишки ук�

ріплень, садиб козацької стар�

шини, цвинтарі. В районі Хор�

тиці та на Нікопольщині, де за�

топлено залишки п’яти запо�

розьких січей, проводяться

планові підводні дослідження –

знайдено численні уламки ко�

раблів (один дуже добре збере�

жений періоду російсько�ту�

рецької війни 1735�1739 pp.), їх

обладунок, озброєння.

Археологи вивчають та�

кож замки і фортеці Поділля,

Волині доби пізнього серед�

ньовіччя – у Кам’янці�По�дільському, Меджибожі,Хотині, Жванці, Старокос�тянтинові, Барі.

Своєрідною та унікальною

пам’яткою козацтва є поле Бе�рестецької битви 1651 р.

38

№ 1 2010

Фігура вепра. ІV ст. до н.е. Курган Хомина Могила Деталь срібного келиха

(Рівненська область). Тут зав�

дяки сприятливим умовам у

болотяному ґрунті зберігають�

ся повні комплекси озброєння,

одягу, обладунку загиблих під

час битви козаків, селян, татар,

поляків. Виявлені знахідки ста�

ли експонатами музею запо�

відника «Козацькі могили».

Вони є джерелом вивчення ко�

зацької холодної та вогнепаль�

ної зброї, промислів і ремесел,

реконструкції одягу, взуття,

особистих речей козаків під

час походу.

Навіть такий короткий ог�

ляд пам’яток археології Украї�

ни дає переконливий матеріал

для розуміння непересічного

значення археологічної спад�

щини для вивчення і реконс�

трукції історичних процесів,

найрізноманітніших аспектів

життя та діяльності давньої лю�

дини. Свідчить про заселення

території України з раннього

палеоліту і наявність числен�

них яскравих пам’яток, що є

унікальною складовою культур�

ної спадщини цілого світу.

ЛІТЕРАТУРА1. Античні держави Північ�

ного Причорномор’я // Украї�

на крізь віки. – К., 1998. – Т. 1�2.

2. Археологія доби україн�

ського козацтва XVІ – XVІІІ ст.

Навч. посібник. Під ред. Д. Я. Те�

легіна, О.М. Титової. – К., 1997.

3. Борис Михайлов. Камен�

ная Могила – подземный «эр�

митаж» Приазовья. 2�е изда�

ние, дополненное.– Киев: «Та�

кі справи», 2005.

4. Відейко М.Ю., Терпилов!

ський Р.В., Петрашенко В.О.

Давні поселення України.– К.,

2005.

5. Відейко М.Ю. Шляхами

трипільського світу.– К.: Наш

час, 2007. (Сер. «Невідома Ук�

раїна»).

6. Кепін Д. Музеєфікація

об’єктів археологічної спад�

щини в Європі: на прикладі

пам’яток первісної культури. –

К.: Центр пам’яткознавства

НАНУ та УТОПІК, 2006.

7. Пам’ятки історії та куль�

тури України: Каталог�довід�

ник. Зошит 1.– К., 2005.

8. Свєшніков І.К. Битва під

Берестечком. – Львів, 1993.

О.М. Титова,кандидат історичних наук

39

УКРАЇНА 4 СКАРБНИЦЯ ПАМ’ЯТОК АРХЕОЛОГІЇ

План трипільського поселення Майданецьке

до задач №9�10 2009 р.9.1. Ні. У першій послідовності всі числа,

крім першого, – парні, а у другій – непарні.

9.2. Нехай швидкість першого подорожньо�

го дорівнює v1, швидкість другого подорожньо�

го v2 і нехай вони зустрілися через t годин після

виходу. Тоді 16v1 = tv2 і 9v2 = tv1. Поділивши пер�

ше рівняння на друге, отримуємо 16/t = t/9, звід�

ки t2 = 16· 9, тобто t = 12 годин.

9.3. 58 725+58 725+3 958 725 = 4 076 175.

9.4. Нехай це числа виду 10х+у. Тоді 10х+у = х2

+у3, тобто х(10!х)=(у!1)у(у+1). Вочевидь, числа х та

10!х мають однакову парність, а добуток

(у!1)у(у+1) ділиться на 6. Отже, числа х та 10!х обид�

ва парні і одне з них ділиться на 3, тобто або х ділить�

ся на 6, або 10!х ділиться на 6. Оскільки 0<х#9, зро�

зуміло, що або х=6, або 10!х=6, тобто х=4. В обох

випадках у=3. Отже, маємо два розв’язки: 63 і 43.

9.5. 0, 5, 1, 6, 2 ,7, 3, 8, 4, 9.

ВІДПОВІДІ Й РОЗВ’ЯЗАННЯ

КРАЇНАЗНАНЬ

Пам’яті Олексія Головановаприсвячується

(Продовження. Початок у № 2&10 2009)

Життя виростає зі смерті,

а на трунах патріотів

постають живі народи.Патрик Пірс,

Голова Республіки Ірландія, 1916 р.

Частина шоста

В полум’яні рокиСеред киян чомусь пошире�

на думка, що жодна із споруд Ки�

ївської фортеці так і не брала

участі у бойових діях. Та це не так,

Лисогірському форту довелося

брати участь у подіях найстраш�

нішої війни.

Це було у 1941�му. Німецькі

війська неухильно відтісняли

Червону армію до Києва та Дніп�

ра. Старший помічник начальни�

ка оперативного відділу штабу

26�ї армії майор І.Т. Артеменко

згадував, що 10 липня штаб групи

генерала Ф.Н. Матикіна знаходив�

ся біля Лисої гори в приміщенні

артилерійського складу. Сюди ж у

цей день під`їхав командуючий

південно�західним фронтом М.П.

Кирпонос.

1�ша танкова група генерала

Е. Клейста вже 11 липня вийшла

до Києва. Почалася 72�денна обо�

рона міста – ключового пункту

радянської оборони на Серед�

ньому Дніпрі. Частинам 6�ї армії

вермахту протистояли радянські

підрозділи, зведені у 37�му армію

під командуванням генерала

А. Власова. Для головного удару

німці обрали трасу Васильків�Ки�

їв, допоміжний наносили вздовж

Дніпра. Від хутора Мриги до Дніп�

ра оборону тримала група під ко�

мандуванням генерала Матикіна.

10 серпня 1941 р. – апофеоз

ворожого штурму. Потужні уда�

ри наносили вздовж шосе Ва�

сильків�Київ по позиціях брига�

ди О.І. Родимцева. Десантники

столи на смерть. До кінця дня у

бригаді залишилося 375 бійців…

Та південніше німцям вдалося

відкинути групу Матикіна до

острова Водників. Ось тоді на

шляху німців і встала ключова

позиція третьої лінії оборони

міста – Лисогірский форт 1874

року, зайнятий своєчасно бійця�

ми винищувального батальйону

Кіровського (сучасного Печер�

ського) району.

Батальйон, який формувався

лише з перевірених людей ком�

сомольсько�партійного активу.

Багато було в його складі праців�

ників НКВС СРСР. Командували

загоном досвідчені офіцери�при�

кордонники. Лису гору було пе�

ретворено їх руками на потуж�

ний опорний пункт, використа�

ли природний рельєф, старі ук�

ріплення, спорудили систему

шанців та ДЗОТів.

Про деякі обставини тодіш�

ніх подій розповів у своїх пись�

мових спогадах, що зберігають�

ся в архіві В.І. Дзівалтовського,

колишній боєць цього підроз�

ділу В.М. Покатило (див.

http://h.ua/story/149101/). Ось

що він пише: «Надійшла нова ко!

манда, залишити ДЗОТи та

зайняти другу лінію оборони,

просунутися ближче до ворога

та зайняти оборону на Лисій

горі. 2!серпня ми вже міцно зай!

няли оборону на Лисій горі. Спо!

40

№ 1 2010

ÍÀØÀ ÑÒÎËÈÖß ÃIÄÍÀ ËÞÁÎÂIÍÀØÀ ÑÒÎËÈÖß ÃIÄÍÀ ËÞÁÎÂI

Місце, де cпочатку знаходився окоп В.М. Покатило

чатку я мав окопуватися на

надзвичайно високому та вузь!

кому гребені гори. Місце зовсім

неприступне для ворога, але ду!

же незручне для того, хто зна!

ходився на ньому. Я почав рити

комірку на стрімкому схилі,

глибоко внизу виблискувало озе!

ро. Не встиг я окопатися, як

одержав команду перейти на

нове місце, але і воно також бу!

ло не краще за перше. На новому

місці окопуватися належало на

верхівці майже п’ятиметрового

пірамідального земляного валу,

який був вище даху і оточував з

трьох боків пакгауз №21 з над!

звичайно товстими стінами.

Всередині пакгаузу були доброт!

ні стелажі. Вирита мною комір!

ка була майже на п’ятиметро!

вій висоті, внизу був глибокий су!

хий рів, а поруч на стрімкому

протилежному боці росли дере!

ва та чагарники, що давало

можливість ворогу непомітно

підкрастися до мене по прямій

на відстань 30!40 метрів. Тому я

і вдень, і вночі, мав бути напого!

тові. Зліва від мене окопався ще

один наш боєць, з яким ми зрідка

перемовлялися».

В.М. Покотило свідчить, що

перед початком оборони Києва

Лисогірський форт використо�

вували для складування боєпри�

пасів чи вибухівки в цегляних по�

тернах: «Вся територія Лисої го!

ри, де знаходилася вибухівка, бу!

ла обнесена колючим дротом

висотою в два метри, що був під

напругою. На невеликій відстані

знаходилися спостережні вишки

з вартовими, а між дротяними

загородженнями на прив’язку бі!

гали собаки!вівчарки, але і про!

хід на Лису гору був схожий на

лабіринт, прямо не пройдеш.

Коли ми зайняли вогневі

позиції на Лисій горі, вибухівка

вже була вся вивезена, дротяні

загородження знеструмлені,

сигналізація не працювала. Ми

в дротяних загородженнях

зробили прямі проходи, прору!

буючи дріт.

Фашисти весь час здійсню!

вали нальоти на залізничний

міст через Дніпро, але не могли в

нього ніяк влучити. Якби вони

тоді знали, що достатньо роз!

бомбити Лису гору, щоб знесло і

залізничний міст, а разом з ним і

пів!Києва, таким вибуховим

фаршем була нашпигована гора.

...Мені стало відомо, що коли

приступили до вивозу вибухівки,

то окрім облікованої вибухівки,

довелося додатково вивезти ще

два ешелони вибухівки, про яку

ніхто гадки не мав. Адже вибу!

хівка накопичувалася тут дуже

давно, ще, можна сказати, з по!

чатку минулого століття і при!

родно, що точного її обліку не

могло бути».

4 серпня німецькі війська

пішли на рішучий штурм міста.

Ось як описує ці події в районі

Лисої гори В.М. Покотило: «З са!

мого ранку по наших позиціях

ворог відкрив ураганний міно!

метно!артилерійський вогонь.

Крім звичайної артилерії, по

наших позиціях вела вогонь

важка далекобійна артилерія.

А потім фашистська авіація

почала бомбити, завдаючи уда!

ри по місту, мостам та переп!

равам на Дніпрі.

Під час артилерійського обс!

трілу поруч зі мною розірвався

важкий снаряд від далекобійної

артилерії, він контузив мене та

скинув повітряною хвилею з

п’ятиметрової висоти, боляче

ударивши об землю. Коли я

опам’ятався, хоч сильно мучили

головний біль та безсоння, я зали!

шився в строю та продовжував

воювати, ховаючи за молодістю

років нездужання.

Багато поранених бійців

тоді не залишали поля бою, про!

довжуючи воювати, настільки

ускладнилося становище... Зран!

ку 8!го серпня в південному сек!

торі оборони Києва йшли запеклі

бої в районі населених пунктів

Пирогів та Теремки. Захопивши

Голосіївські висоти, ворог відкрив

артилерійсько!мінометний во!

гонь по території Московського

району міста. Склалося винят!

ково критичне положення. Спро!

би ж захопити Лису гору були від!

биті, ворог відкинутий.

Безумовно, фашистське ко!

мандування розуміло, що захоп!

лення Лисої гори дало б йому ве!

ликі переваги. По!перше, це най!

коротший шлях до центру міс!

та. По!друге, це можливість ар!

тилерійського обстрілу центра

міста. По!третє, відкрився б

безпосередній підхід до Дніпров!

ських мостів та переправ. Все

це разом узяте призвело б до

більш швидкого захоплення

столиці України – Києва, ніж

наступ через Московський ра!

йон, де пробиватися довелось би

через усе місто з обладнаними

кам’яними вузлами опору.

41

ЛИСОГІР'Я 4 УРОЧИЩЕ В ПЛИНІ ЧАСУ

Руїни зірваного Дарницького залізничного мосту, 1941 рік (За Малаковим, 2005)

КРАЇНАЗНАНЬ

Але захопити Лису гору во!

рогу було не під силу. Підходи до

Лисої гори боронила 147!ма

стрілецька дивізія, а на самій го!

рі оборону тримав наш баталь!

йон та вчасно перекинутий за!

гін народного ополчення Печер!

ського району. Загалом у ці три!

вожні дні в південний сектор

Києва були стягнуті всі винищу!

вальні батальйони та загони

народного ополчення міста Киє!

ва за деяким винятками». Шале�

ний обстріл гори згадують і ста�

рожили Саперної слобідки, що

були свідками тих подій.

Під час оборони бійців Ли�

согірського вузла оборони під�

тримував вогнем бронепоїзд

І.В. Василевського, що курсував

Германівською залізничною гіл�

кою (Лиса гора – Корчувате – Пи�

рогів), а також кораблі Дніпров�

ського загону Пінської військової

флотилії. Станом на 10 серпня в

полках 147�ї дивізії залишалося

по 150�200 людей, у групі Матикі�

на – 300 людей. Тому 11 серпня до

Києва була перекинута 284�а ди�

візія, що одразу вступила в бій бі�

ля Мишоловки. Після цього ворог

нарешті був зламаний! Починаю�

чи з 12 серпня, наші частини по�

чали неухильно тіснити його на

південь. В критичний момент ви�

нищувачі втримали ключовий

пункт оборони, а Лисогірський

форт – цей ветеран фортифікації

– з честю вийшов з боїв.

16�го серпня ворог був від�

кинутий на початкові рубежі. Не�

ма провини захисників Києва в

тому, що радянським частинам не

вдалося втримати німецькі тан�

кові угрупування на півночі та

півдні від Києва, внаслідок чого

увесь Південно�Західний фронт

опинився в оточенні, а до Києва

19 вересня увійшли німці.

Отримавши наказ на відхід з

Києва, дисципліновані загони ви�

нищувачів займали оборону на

проміжних рубежах, прикриваю�

чи відступ головної маси 37�ї ар�

мії. Такі заслони деякий час три�

мали оборону, а потім відходили.

Через Лису гору, зокрема, відходи�

ли ополченці Московського ра�

йону (головним чином – з робіт�

ників фабрики імені Карла Мар�

кса), про що згадує санінструктор

батальйону «Комсомольский

полк» Іващенко Надія Олексіївна.

Дарницький залізничний, як й ін�

ші мости, висадили у повітря.

З часів оборони міста на сті�

нах потерн залишилися написи

вояків. Так на п’ятій потерні на�

пис: «Мойсеенко П. В., 1941, 12!VIII

г», «Василий 9 августа 1941», «П.М.

Сквира 1941, июль». На шостій

потерні прізвище Сквира повто�

рюється . На стіні однієї з потерн

залишився також напис: «Нас бы!

ло трое мы стояли насмерть

Прощай Родина».

Про пошкодження форту в

роки Великої Вітчизняної війни

згадує і О. Голованов. Більшість

його будівель: капоніри (не зрозу�

міло – чи збереглися вони до того

часу, чи були розібрані раніше –

авт.), ескарпові мури, казарми, ла�

зарет, склади, система водопоста�

чання – постраждали від німець�

ких авіабомб. Щоправда, частину

артилерійських складів вдалося

евакуювати, що запобігло загрозі

сильного вибуху під час бомбар�

дування міста.

На стінах потерн знайдено і

німецькі графіті часів окупації.

Заборонена зонаПісля війни територія Лисо�

гірського форту знову потрапила

до компетенції військового ві�

домства. Тут розташували артиле�

рійські склади Київського вій�

ськового округу. Саме тут зберіга�

ли боєприпаси для усього Київ�

ського округу. Звідси їх поставля�

ли навіть на Остерський полігон

(сучасна тренувальна база «Дес�

на»). Для обслуговування артиле�

рійських складів було створено

спеціальну військову частину, що

знаходилась на лівому березі Ли�

біді, поблизу сучасного озера

Глинка. До речі, поряд знаходився

табір для військовополонених

німців, що працювали на цегель�

ному заводі та будовництві мосту

в районі Московської площі та на

прокладанні сучасного Голосіїв�

ського проспекту. Сучасна Глинка

– це кар’єр того заводу.

Наразі на місці тієї військової

частини – база одного з підрозді�

лів МВСУ. Сам об’єкт посилено

охоронявся. Рота охорони мала

казарми на Теличці. Лису гору бу�

ло обнесено двома рядами колю�

чого дроту на невисоких метале�

вих стовпчиках, залишки їх ще й

досі можна побачити на горі.

На території об’єкта розта�

шовувались також кухня та псар�

ня, де тримали сторожових вівча�

рок. Варту несли так звані черво�

нопогонники – солдати�строко�

вики (з червоними смужками

впоперек погона). Боєприпаси

підвозили і вивозили залізнич�

ною гілкою, що проходить

вздовж гори, в неї є невеличке

продовження, що веде на терито�

рію сучасного цементного заво�

ду. Цією гілкою ходив паровоз. З

потяга боєприпаси розвантажу�

вали на машину і з південного�

сходу завозили на склади. Боє�

припаси зберігалися в потернах,

для чого в їхніх стінах були спе�

ціальні ланцюги.

42

№ 1 2010

Чи не так виглядали сторожові вежі «Особливої зони

«Лиса гора»?

Головний КПП було розмі�

щено в самому низу серпантино�

подібної дороги, прокладеної ще

під час будівництва форту, що й

зараз є головним шляхом на го�

ру. Цікаво, що вже на той час на

території форту капонірів не бу�

ло, а на серпантині існував по�

міст з жовтої цегли, де в царські

часи відбувалися страти.

У 70�х роках було прийня�

то рішення про ліквідацію

складів, що загрожували своїм

існуванням мільйонному місту.

Могла повторитися подія 1918

р., коли вибухнули склади на

Звіринці. Для зменшення заг�

рози пожежі на горі звели по�

жежну станцію, а також прок�

лали систему пожежних гідран�

тів. Після того, як у 1976 р. охо�

рону зняли, а снаряди вивезли,

місцеве населення активно

розтягло наземні споруди

об’єкта, яких було чимало.

В той час тут орудували

бригади, які вигідно продавали

добуту цеглу. Вже в останні роки

викопано кабелі, які були прок�

ладені в цегляних жолобах, пов�

ністю порізано на метал залізну

будку, що знаходилася біля По�

жежної частини. Така ж доля су�

дилася й для трьох понтонів, по�

різані залишки яких можна ог�

лянути в сухому рову біля шпи�

лю напівбастіону, вздовж дороги

південним схилом південного

Лисогірського яру та біля озера

Східне.

Наразі в куті зовнішніх валів

форту розташовується радіопе�

редавальний центр (РПЦ), зво�

дився він у 70�х роках, коли і глу�

шильна станція. Тоді ж подібна

потужна станція функціонувала і

в районі Броварської траси –

вул. Радистів.

За свідченням місцевих

мешканців, на західних схилах

Лисої гори зберігалися залиш�

ки колишніх лаврських садів.

Лисогірський форт знаходився

у стані запустіння. Хоча неод�норазово порушувалося пи�тання про відновлення і

збереження Лисогірськогофорту як пам’ятки історії,

міські керівники проявляли до

цього лише байдужість.

Становище ускладнилося і

тим, що деякий час на території

форту розташовувалася військо�

ва радіотехнічна частина, Лису

гору було оголошено «зачине�

ною зоною», до якої не можна

було навіть і близько підійти.

У 1982 році з’явилася мож�

ливість врятувати Лисогірський

форт від подальшого руйнуван�

ня. Це було пов’язано з прийнят�

тям рішення про влаштування

на Лисій горі природно�лан�

дшафтного парку на честь 1500�

річчя Києва. Здавалося, все йшло

на краще. Територію форту по�

чали приводити до ладу, місця�

ми відновлювалися земляні ва�

ли, були розчищені потерни і за�

вали. Та невдовзі, у зв’язку зі змі�

нами у міських керівних струк�

турах, подальші заходи з облаш�

тування парку уповільнилися, а

потім і зовсім припинилися. Бу�

дівництво парку так і не було за�

вершено. Лише камінь�пам’ятка

з написом про його закладання

самотньо стоїть у другому басті�

оні Лисогірського форту.

На камені напис: «Природ�

ный парк заложен в ознамено�

вание 1500�летия г. Киева».

ЛІТЕРАТУРА:1. Голованов О. Лисогір�

ський форт – невивчена сто�

рінка військового минулого

Києва // Київська старовина. –

2002. – № 5 (347).

2. Дзівалтовський В. І. Дніп�

ровська ділянка Поясу бойової

слави: Жуків острів. – К.: Пошуко�

во�видавниче агентство «Книга

пам’яті України», 2004.

3. Крещанов А., Кузяк А.,

Осипов А., Продан О. 1941. Обо�

рона Киева. Книга 1. – К.: Ар�

хив�пресс, 2002.

І.Ю. Парнікоза, кандидат біологічних наук,

молодший науковий співробітник історико&архітектурного

пам’ятника&музею «Київська фортеця»

ЛИСОГІР'Я 4 УРОЧИЩЕ В ПЛИНІ ЧАСУ

43

Схема розміщення споруд, що знаходилися на території Лисої гори доліквідації забороненої зони

КРАЇНАЗНАНЬ

(Окончание.

Начало в №9!10 2009г.)

Монахиня в джунглях Конго

Увы, у нас не только намно�

го менее известен, а и попросту

забыт другой, почти пророчес�

кий для Одри фильм с её учас�

тием, вышедший на экраны в

1959 году, – «История мона�хини» (режиссёр Фред Цин�неман). В двух словах, его сю�

жет таков: монахиня Лука (Люк)

из небольшого бельгийского

ордена сестёр милосердия уха�

живает за прокажёнными ту�

земцами в Бельгийском Конго.

Когда начинается вторая миро�

вая война, Лука возвращается в

Бельгию, чтобы участвовать в

антифашистском Сопротивле�

нии. По сути, это житие святой

ХХ века, тем более ценное, что

оно вполне соответствует двум

периодам жизни самой Хеп�

бёрн, только представленным в

обратном порядке...

Одри подошла к роли со

своим обычным трудолюбием

и высочайшей ответственнос�

тью. Проникшись смирением

настоящей послушницы, она

заучивала латинские молитвы

и каждый день преклоняла ко�

лени на католических мессах.

При всей своей, сложившейся

после трагического детства,

нелюбви к тёмным сторонам

жизни, заставила себя посе�

щать больницы и вместе с под�

линными монахинями ассис�

тировать при операциях.

Прошла «карантин» в одном из

парижских женских монасты�

рей, зимой, в слабо отапливае�

мой келье... Подобный «тре�

наж» выпал Одри лишь девять

лет спустя, во время подготов�

ки к роли слепой (фильм «По�дожди до темноты»). Тогда

Хепбёрн, снова проявив само�

отверженность, подолгу носи�

ла специальные шоры для лю�

дей, теряющих зрение; училась

передвигаться наощупь, ори�

ентироваться по звукам чужих

шагов, вслепую пользоваться

телефоном и готовить еду...

Конечно, условия работы

ей всячески облегчали. Сама

актриса потребовала, чтобы на

съёмки в Конго её сопровож�

дал лучший врач... и чтобы ей

позволили взять с собой люби�

мого йоркширского терьера

по кличке Фэймос (Знамени�

тый)! Но, тем не менее, задача

была почти непосильной.

Джунгли вокруг; влажная жара

днём, туман и холод по ночам;

закрытое, до пола, монашес�

кое облачение, в котором Од�

ри чувствовала себя, «как в тре�

нажёре для сбрасывания веса».

Единственным транспортом

были туземные каноэ, возив�

шие съёмочную группу по ре�

кам, кишевшим крокодилами и

гиппопотамами. Четыре дня

Хепбёрн проработала без за�

щитных перчаток в реальной

колонии для прокажённых; во�

зилась с больными, разлагав�

шимися заживо...

...Когда спустя тридцать лет

она прибыла почти в те же мес�

та как уполномоченная Чрезвы�

чайного фонда помощи детям

при ООН – ЮНИСЕФ, для Одри

уже никто не строил личных ту�

алетов посреди тропического

леса. Её скромность и готов�

ность к самопожертвованию

достигли уровня святости...

В Одри изначально было

заложено могучее желание от�

давать себя людям, любить и

опекать, а не только изобра�

жать чужие страсти. Новое, без�

жалостно�откровенное, совсем

не «сказочное» кино 60�х – 70�х

пугало её. Насилие на экране

ужасало. После просмотра «За�

водного апельсина», триллера

Стэнли Кубрика, Одри сказала,

что это – «одна из самых жес!

токих и бессердечных вещей,

которую мне пришлось выси!

деть с начала до конца». Мир,

по её мнению, стал «более

мрачным, менее безопасным... и

совсем не смешным». «Всё чаще

современные трагедии врыва!

ются в наши дома».

Пока голодает хоть один ребёнок...

Ещё в 1971 году Хепбёрн

участвовала вместе с другими

знаменитостями в телефильме

«Мир любви». Целью этого

фильма было – собрать деньги

для фонда ЮНИСЕФ. «Рабо!

тая над этим фильмом, я по!

44

№ 1 2010

ÑÂIÒÎÂÀ ÊÓËÜÒÓÐÀÑÂIÒÎÂÀ ÊÓËÜÒÓÐÀ

няла, как много нуждающихся

детей во всем мире... С тех пор,

как я узнала, что в мире

столько беспомощных, бездом!

ных, голодных детей, я уже не

могла об этом забыть».

Шестнадцать лет спустя

жизнь снова привела Одри к по�

рогу ЮНИСЕФ. Актриса высту�

пила в международном благот�

ворительном гала�концерте в

Макао (Аомыне), тогда – порту�

гальской колонии на побережье

Китая. Её гонорар, как и зара�

ботки других участников кон�

церта, был пожертвован в по�

мощь голодающим Эфиопии.

Древняя африканская стра�

на переживала тогда, быть мо�

жет, самый ужасный период за

всю свою историю: Эфиопию

одновременно терзали граж�

данская война и засуха. Пять

миллионов человек голодали,

вымирали сотни деревень. Что�

то подсказало Одри: вот твоё

настоящее дело! Помоги, спаси,

кого сможешь! Она ощущала:

пришла настоящая, полная реа�

лизация всех запасов любви и

заботы, заложенных в неё Бо�

гом. И – отправилась в Африку.

На счастье, Хепбёрн сопро�

вождал в опасном путешествии

наилучший из возможных по�

мощников и спутников, сердеч�

ный друг – Роберт Уолдерс.

Незадолго до этого их поз�

накомили на званом обеде. Уол�

дерс, порой игравший эпизоди�

ческие роли в фильмах, был на

семь лет моложе Одри, красив,

богат... и безутешен. Недавно

умерла его жена, актриса Мерль

Оберон. Одри вообще была

склонна утешать несчастных, –

а Уолдерс ещё и оказался вы�

ходцем из Голландии, соотечес�

твенником... У них сразу налади�

лась дружба, перешедшая в бо�

лее тесную связь. Поначалу

чувства Одри к Роберту можно

было назвать почти материн�

скими; затем он занял место

настоящего мужчины, опоры,

защиты и помощника во всём.

Уолдерс не стремился к ка�

рьерному взлёту и потому не за�

видовал Одри, как Мел; возлюб�

ленная вызывала в нём благого�

вейную любовь, поэтому было

исключено повторение ситуа�

ции с Дотти. Впервые за без ма�

лого шесть десятков лет своей

жизни Одри обрела доброго и

верного спутника!.. Вдвоём по�

селились в Толошеназе.

Самолёт компании «Свис�

сэр» привёз Одри и Роберта в

Аддис�Абебу. Оттуда их путь ле�

жал в места, наиболее постра�

давшие от войны и голода; на су�

хие, вымирающие под беспо�

щадным солнцем, земли... Пе�

редвигались на грузовиках гума�

нитарного конвоя, сидя верхом

на мешках с рисом, по вдребезги

разбитым дорогам. Где вовсе не

было дорог, садились на верто�

лёт. Из солнечного марева вста�

вали палаточные городки, меди�

цинские лагеря. Мало кто из бе�

лых, а тем более, из местных,

узнавал сверкающую Элайзу Ду�

литл в деловитой худощавой

женщине, носившей огромные

солнечные очки, косынку, прос�

тую рубашку и шорты. Она го�

ворила: «Я здесь не для того,

чтобы меня видели, но для того,

чтобы весь остальной мир уви!

дел тех, кто живёт здесь»...

...С давних пор не все евро�

пейцы вступали в далёкие зем�

ли, населённые «цветными» на�

родами, неся перед собой

огонь и меч. Хоть и мало было

подвижников, но имена их

нетленны в веках. Может быть,

первым гуманистом в колони�

ях был доминиканский монах

XVI века, Бартоломе де ЛасКасас, епископ Чиапаса вМексике. Выступая против

всякого насилия над индейца�

ми, наивный и пылкий, он ос�

новал колонию Вера�Пас (Под�

линный Мир), где пытался на�

ладить мирное сотрудничес�

тво испанцев с потомками ма�

йя. Увы, воплощённая утопия

просуществовала недолго...

Прошлый век был укра�

шен подвигом эльзасца Аль�берта Швейцера, врача, му�

зыканта и философа, основа�

теля первой больницы в глу�

хом районе Французской Эк�

ваториальной Африки (ныне

Габон). Лечебница в селении

Ламбарене, где Швейцер вмес�

те с женой проработал более

полувека, спасла сотни тысяч

людей – открыта и доныне...

Одри Хепбёрн встала вэтот ряд святых – от всейдуши и до конца своих дней.

Она бывала в местах, где на

исходе ХХ столетия люди не

знали ни электричества, ни во�

допровода. Посетила лагерь,

приютивший полтораста тысяч

беженцев из мест, растерзан�

ных смутой. У детей были ог�

45

АНГЕЛ ПО ИМЕНИ ХЭП

КРАЇНАЗНАНЬ

ромные головы на тоненьких

шейках, скелет обрисовывался

полностью, ноги не достигали

толщины двух пальцев взросло�

го человека. «В этом жутком

месте было даже страшно

взять ребенка на руки, чтобы

успокоить его. Возникало ощу!

щение, что у вас в руках... ниче!

го нет». Предельным усилием

воли Хепбёрн сдерживала ры�

дания. Надо было работать.

Однажды её поразил собс�

твенный вывод из увиденного:

жителям Эфиопии лопаты бы�

ли нужны, главным образом, не

для того, чтобы копать каналы

или ямы под фундаменты до�

мов, а... для рытья могил! В од�

ной полувымершей деревне

она спросила маленькую де�

вочку, кем та хочет стать, когда

вырастет. Девочка ответила:

«Живой».

Одри приезжала туда, где

свистели пули. Встречалась с

местными чиновниками – там,

где их власть была безгранич�

ной, где Одри не могли защи�

тить ни её мировая слава, ни за�

коны цивилизованных стран...

разве что Роберт, всюду ходив�

ший за ней на расстоянии двух

шагов, тихий, готовый ко всему.

Уговаривала, доказывала, пред�

лагала создать «коридор мира»

между правительственными си�

лами и повстанцами.

Вернувшись в большой

мир, Хепбёрн забила во все ко�

локола. Давала по пятнадцать

интервью в день, пытаясь

объяснить всем сытым и благо�

получным, как важно не дать

вымереть далёкому несчастно�

му народу. Вот для чего, нако�

нец, послужила вся её карьера,

пригодилось громкое имя: что�

бы пронять и равнодушных! Де�

нег, ещё денег для ЮНИСЕФ,

для чёрных детей, которые уже

не могут подняться с выжжен�

ной земли и безропотно умира�

ют!.. Только этим Одри и была

озабочена, перелетая со своими

страшными эфиопскими виде�

озаписями из США в Западную

Европу, оттуда – в Турцию...

Может быть, она вспоми�

нала тогда собственное детство

– подвал разрушенного дома,

сухарь, растянутый на много

дней, и стук сапог проходящего

наверху немецкого патруля?..

Год 1989: Одри Хепбёрн

летит в Судан. Страна охваче�

на кровавой борьбой режима

с мятежниками, дороги зами�

нированы. Разруха и голод.

Она встречалась с вождями

повстанцев, умоляла пропус�

тить транспорты ООН с гума�

нитарной помощью – продук�

тами и медикаментами. «Как

странно, что существует

наука войны, а не существует

науки мира...»

К началу 1990�х она совер�

шила около пятидесяти поездок,

как представительница фонда.

Кроме африканских стран, по�

бывала в Сальвадоре, Вьетнаме,

Гватемале, Таиланде... Везде по�

могало знание языков. Ведь Од�

ри свободно говорила по�ан�

глийски, по�голландски; знала

французский, итальянский, не�

мецкий... и чуть�чуть испанский!

Ненадолго возвращаясь домой,

принимала необъятную почту

со всего мира. Даже бедные лю�

ди вкладывали хоть одну купюру

в конверт... Сама рассылала ты�

сячи почтовых открыток со сво�

ей фотографией и автографом,

с просьбой о помощи фонду.

Фред Циннеман, режис�

сер, некогда снявший Одри в

пророческой «Истории мо�нахини», писал: «Она стала

чем!то большим, чем просто

актриса. Я бы сказал, что она

приобщилась к некоей высшей

мудрости».

Всё верно, – да только муд�

рость оказалась, в конце концов,

самоубийственной. Принимая

на себя чужие страдания, сверх�

чуткая Одри сгорала сама...

Год 1992: поездки в Сомали

и Кению; программа, уплотнён�

ная до предела. Одри посещает

лагеря для людей, лишившихся

крова из�за засухи и граждан�

ской войны. Вместе с Уолдерсом

они проверяют, как налажено

медобслуживание, водоснабже�

ние, доставка продовольствия и

обеспечение безопасности. По

её собственным словам, в Кении

произошла «встреча с апока!

липсисом»: они смотрели из са�

молета на рыжую пустыню, где

располагались колонии бежен�

цев, окруженные тысячами дюн.

Дюны? Внезапно она поняла,

что внизу могильные холмики.

Их уже больше, чем шалашей

или палаток для живых...

«Я попала прямо в ад. В

Эфиопии положение было

ужасным, но в Сомали оно не

поддавалось описанию... Это

была невыразимая агония! Вез!

де я видела множество малень!

ких, слабых, истощённых де!

тей, сидящих под деревьями в

ожидании, когда их накормят...

Я никогда не забуду их огром!

ные глаза на крошечных личи!

ках и ужасающее молчание».

При ней в разрушенной

боями столице, Могадишо, дет�

ские трупы, упакованные в

мешки, забрасывали на кузовы

грузовиков. Живые изголодав�

шиеся дети лежали, не в силах

шевельнуться, и как будто жда�

ли своей очереди – в мешок и в

машину... «Они совершенно ни!

чего не говорят и не шумят.

Дети, которые ничего не гово!

рят и не шумят. Эту тишину

невозможно забыть».

Автор, кажется, сказал вы�

ше, что Одри была далека от со�

циального протеста? Автор пос�

пешил с выводами. Вот её под�

линные слова: «Знаете ли вы,

сколько беспризорных детей в

Южной Америке? Во всем мире?

Даже в Соединенных Штатах?..

Приблизительно сто миллио!

нов детей живут и умирают на

улицах... Теперь мне ясно, для чего

я стала знаменитой – чтобы

начать эту работу. Быть в сос!

тоянии что!то делать».

46

№ 1 2010

И еще две фразы.

«Я не успокоюсь, пока

хоть один ребёнок останется

голодным».

«Всё остальное не имеет

значения, когда голодают дети».

Старенький пастор Морис

Эндиге сказал на её похоронах

об Одри и об африканских детях:

«Кинозвезда? Они об этом ничего

не знали. Она была госпожой, ко!

торая ласково обнимала их. И их

лица освещала её улыбка»...

От нас ушёл ангелВсе началось с появившихся

где�то в начале 1990�х и с тех

пор не прекращавшихся болей в

животе. Сначала предполагали,

что это – приступы заработан�

ной в тропиках амёбной дизен�

терии. Она ещё встречалась с

людьми, давала пресс�конфе�

ренции. Лондонский репортёр

написал так: «Улыбка этой шес!

тидесятидвухлетней женщины

осветила комнату... с такой же

силой, с какой она воодушевляла

целое поколение в кинотеатрах

50!х и 60!х годов».

Нарушив многолетний

«пост», Одри позволила режис�

сёру Стивену Спилбергу снять

себя в фильме «Всегда». Это –

история любви с элементами

мистики. Душа пилота, погиб�

шего в бою, возвращается на

землю, чтобы охранять невесту

лётчика и помочь ей выйти за�

муж. Нехитрое, хотя и весьма

действенное утешение для ве�

рующих; для скептиков – выра�

зительный символ: любимые,

даже ушедшие, всегда рядом с

нами... Она сыграла маленькую

роль ангела по имени Хэп,

встречающего душу лётчика в

потустороннем мире. Сыграла

очень просто – подошла к рас�

терянному пилоту и сказала:

«Привет, Пит!». Но, в белых

брюках и белом свитере, со сво�

ими глазами, занявшими поло�

вину исхудавшего лица, Хеп�

бёрн и вправду казалась на эк�

ране неземным существом...

То была послед�

няя кинороль в её

жизни.

В Лос�Анджелесе

Одри поставили диаг�

ноз: злокачественная

опухоль. Операция не

смогла остановить

процесс... Что приве�

ло к такому исходу?

Человеку ли отвечать

на такой вопрос?..

Можно лишь робко

предполагать и со�

поставлять. Голод

детства, в том числе и

нервный, из�за роди�

тельских ссор; подав�

ленность, от которой

она спасалась, лишь

грызя шоколад... Кар�

тины голода миллио�

нов в Африке... Ки�

шечник стал матери�

альной проекцией разруши�

тельных переживаний – и не

выдержал...

В последние месяцы перед

её концом по телевидению

шли старые фильмы с Одри,

посвящённые ей программы.

Витрины магазинов были зас�

тавлены видеокассетами её

картин. Теперь она жила в То�

лошеназе. На исходе 1992 года

садовник�итальянец спросил

Одри: «Синьора, когда вы поп!

равитесь, вы, надеюсь, помо!

жете мне сажать цветы и

ухаживать за ними?..» Она с

улыбкой кивнула.

Прошло её последнее рож�

дество в тесном кругу друзей.

Одри держалась весело и без�

заботно, шутила и улыбалась,

точно здоровая. Напоследок

сказала, подняв бокал: «Это

было самое счастливое рож!

дество в моей жизни»...

В начале 1993 года глава

знаменитого ордена милосер�

дия, мать Тереза, объявила о

своём двадцатичетырёхчасо�

вом молитвенном бдении за

«добрую сестру во Христе Од!

ри Хепбёрн».

20 января наступила смерть.

Отпевание проходило в

небольшой церкви Толошена�

зы. Впервые встретились при�

мирённые тяжкой потерей

Мел Феррер, Андреа Дотти,

Роберт Уолдерс. Пришли

взрослые сыновья, Шон и Лу�

ка. Прилетел из Парижа пос�

тоянный модельер Одри, ве�

ликий кутюрье Юбер де Жи�

ванши, создавший не только

туалеты актрисы, но и духи,

посвящённые ей.

Её могила – на местном

кладбище, с простым деревян�

ным крестом, под которым

всегда свежие белые цветы.

Иных Одри не любила...

«От нас ушёл ангел», –

сказала тогда актриса Кэтрин

Хепбёрн. Элизабет Тэйлор вы�

разила уверенность, что «у Гос!

пода Бога теперь появился ещё

один прекрасный ангел... кото!

рый знает, чем ему заняться

на небесах».

Автор позволяет себе

скромно присоединиться к

этим мнениям.

Александр СУХАНОВ

АНГЕЛ ПО ИМЕНИ ХЭП

47

48Передплатний індекс

23299Науково�популярний журнал для юнацтва

«Країна знань» №1(69) 2010

Періодичність – 10 разів на рік Журнал видається з листопада 2001 року

Головний редактор Тамара Василівна Белих

Літературні редакториН.Г. Шишкалова, К.М. Підгурська

Редакційна колегія:М.В. Шмигевський

І.О. МікульонокА.В. Якунов

С.О. ТерепищийІ.Ю. Парнікоза

Т.О. ФедоренкоН.Г. Шишкалова

ВерсткаТетяна Дьоміна

Художник номераТарас Коблюк

ОбкладинкаТарас Коблюк

Засновник та видавець –громадська організація

«Науково�освітня спілка «Майбутнє».

Журнал зареєстрований у Державному комітеті телебачення

та радіомовлення України.Свідоцтво про реєстрацію

серія КВ, № 11299�І79ПІ

Адреса засновника та видавця:03040 м.Київ,

пр. 40�річчя Жовтня, 92/1, к 37.Телефон: (044) 258�98�07

E�mail: krainaz@mail.ru

Підписано до друку 25.12.2009 р.Формат 60×84/8. Папір крейдяний.

Друк офсетний. Ум. друк. арк. 6,05. Зам.

Друкарня ТОВ «Основа�принт»

Журнал творчо співпрацює з Всеукраїнською молодіжною

громадською організацією «Союз обдарованої молоді»

При використанні матеріалів,

опублікованих у журналі «Країна знань»,

посилання на журнал є обов’язковим.

Журнал розповсюджується за передплатою.

Окремі номери журналуможна придбати в редакції.

К., «Науково�освітня спілка «Майбутнє», 2010 р.© «Науково�освітня спілка «Майбутнє», 2010 р.

Цей відділ – згодом міжфакультетська лабораторія

математичних методів у біології МДУ – був організова�

ний навесні 1961 року. У 1976 році лабораторія увійшла

до складу НДІ фізико�хімічної біології ім. А.Н. Білозер�

ського МДУ як Відділ математичних методів у біології.

Очолював відділ з моменту заснування І.М. Гельфанд.

В останнє 10�річчя Гельфанд звернувся також і до

протеоміки, у тому числі до класифікації нуклеотидної

послідовності, застосовуючи математичні (геометрич�

ні) методи для виділення можливих просторових орга�

нізацій білкових молекул та інформації про них.

Всього в області біохімії, фізіології та медицини

Гельфандом опубліковано близько 100 наукових

праць. Об’єднуючою рисою всіх цих робіт є структу�ралістський математичний підхід до комплекснихбіологічних проблем.

Ізраїль Мойсейович Гельфанд – засновник великої

наукової школи. Серед його учнів відомі математики:

Д.А. Каждан, М.Л. Концевич, Ф.А. Березін, І. Бернштейн,

Є.Б. Динкін, І.І. П’ятецька�Шапіро, А. А. Кирилов та бага�

то інших.

У 1989 році Гельфанд оселився в США, був запроше�

ний як професор у Гарвардський університет (1989�1990)

і Массачусетський технологічний інститут (МТІ) (1990); з

1991 року він став професором відділень математики та

біології Інституту дискретної математики та обчислю�

вальних наук Ратгерського університету в Нью�Джерсі.

Починаючи з 50�річного ювілею, на честь

І.М. Гельфанда кожні 10 років проводили міжнародні

конференції, остання з яких була організована до

90�річчя вченого в Гарвардському університеті 31 сер�

пня�4 вересня 2003 року, де сам І.М. Гельфанд виступив

із вступним словом. Свою промову вчений закінчив

словами, що відтворюють його світогляд і належать но�

белівському лауреату Іцхоку Башевіс�Зінгеру: «Ніколи

не буде справедливості, поки людина стоїть з ножем у

руці і знищує тих, хто слабший за неї».

Доктор фізико�математичних наук, головний нау�

ковий співробітник Санкт�Петербурзького філіалу

Математичного інституту РАН А.М. Вершик сказав:

«І.М. Гельфанд – це епоха у вітчизняній і світовій науці.

Про нього будуть написані книги. Юнаком він увірвався

в елітний клуб московських математиків на початку

30!х років, і всі, за рідкісним винятком, великі матема!

тики Москви і Союзу відчули прямо або опосередковано

вплив ідей та особистості І.М. Гельфанда.

Я б відзначив дві його найголовніші риси, як вчено!

го: перша – це рідкісна, приголомшлива інтуїція, за!

гострений зір і вміння вгадати або передбачити, що

потрібно робити... Друга – широта і сила думки у по!

єднанні з естетичним почуттям. Епоха Гельфанда

пішла, але він існує в наступних поколіннях».

Підготувала Н.Г. Шишкалова

Продовження статті «Ізраїль Мойсейович Гельфанд»

Початок на стор. 49